ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА
24.11.2014 N К/9991/41780/12

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючий - Нечитайло О. М., судді: Ланченко Л. В., Пилипчук Н. Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р. у справі N 2а-387/10/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" до Київської регіональної митниці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

На підставі наказу від 24.09.2009 р. N 896, митним органом проведено камеральну перевірку щодо дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи, про що складено акт від 30.09.2009 р. N к/20/9/100000000/30579869, яким встановлено невірне декларування коду УКТЗЕД товару Joma Shortening RBD Palm oil 36/39, Malaysia, Shortening RBD Palm oil 36/39 Premium Quality, Malaysia, Shortening MRF RBD Palm oil Premium Quality, Malaysia у зв'язку з методологічною помилкою, що призвело до порушення вимог Закону України "Про Митний тариф України", а саме - заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита у розмірі 282754,30 грн.

Крім того, митним органом встановлено порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" у частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість для товарів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до п. 4.3 вказаного Закону та п. 2.1 "б" Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56550,86 грн.

За результатами проведеної перевірки, митним органом, зокрема, прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 28.10.2009 р. N 88 та N 89, якими позивачу визначено податкові зобов'язання:

за платежем митний тариф у розмірі 296892,02 грн., з яких 282754,30 грн. за основним платежем та 14137,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

за платежем податок на додану вартість у розмірі 59378,40 грн., з яких 56550,86 грн. за основним платежем та 2827,54 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі тимчасових митних декларацій від 10.01.2008 р. N 100000006/8/241204, N 100000006/8/241207, N 100000006/8/241208, від 12.01.2008 р. N 100000006/8/270681, від 14.01.2008 р. N 100000006/8/270682, від 26.01.2008 р. N 100000006/8/270700, N 100000006/8/270701, від 29.02.2008 р. N 100000006/8/270743 ввезено на митну територію України товар, а саме - "Рафінована пальмова олія марки Joma Shortening RBD Palm oil 36/39, Premium Quality", "Продукт Joma MRF RBD Palm oil" (Малайзія).

Враховуючи, що виробником товару, який ввозився позивачем в Україну, був Golden Jomalina Food Indastries, про що було заявлено у тимчасових деклараціях, відділом митного оформлення було направлено запити N 18-53/1 та N 18-53/45 до відділу номенклатури та класифікації товарів для визначення коду товару "Рафінована пальмова олія марки Joma Shortening RBD Palm oil 36/39, Premium Quality", "Продукт Joma MRF RBD Palm oil", задекларованого товариством за кодом УКТЗЕД - 1511909900.

Для перевірки характеристик товару, визначальних для його класифікації за УКТЗЕД, відділом номенклатури та класифікації товарів було направлено запит до Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи.

Після отримання результатів проведених досліджень відповідачем прийнято рішення від 12.02.2008 р. N КТ-100-0002-08 та від 14.04.2008 р. N КТ-100/0542-08 про зміну коду товару згідно УКТЗЕД на 1517909991 (ставка мита пільгова - 5 %, повна - 15 %).

Рішення митного органу від 12.02.2008 р. N КТ-100-0002-08, яким митний орган змінив код імпортованого позивачем товару на митну територію України, було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2008 р. у справі N 10/380 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Аскоп-Україна" до регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення відділу номенклатури та класифікації товарів Митниці від 12.02.2008 р. N КТ-100-0002-08 про визначення коду товару, відмовлено. Зазначене рішення залишено без змін за результатами перегляду в порядку апеляційного, касаційного провадження та перегляду Верховним судом України.

Відповідно до заяв позивача щодо оформлення зазначених тимчасових декларацій, останній зобов'язався протягом 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг надати митному органу вантажні митні декларації, заповнені у звичайному порядку, і передбачені законодавством документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення вищезазначених товарів, а також зобов'язався сплатити податки і збори, установлені законодавством України.

Провівши камеральну перевірку з питань митної справи при декларуванні позивачем товарів за тимчасовими деклараціями, митним органом було зроблено висновок про те, що позивачем допущено методологічну помилку при класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ввізного мита та податку на додану вартість, у зв'язку з чим прийнято спірні податкові повідомлення-рішення N 88 та N 89.

З акта перевірки вбачається, що станом на 30.09.2009 р. позивачем не подано для оформлення вантажні митні декларації, заповнені у звичайному порядку, на товари "Рафінована пальмова олія марки Joma Shortening RBD Palm oil 36/39, Premium Quality", "Продукт Joma MRF RBD Palm oil", які були випущені у вільний обіг на підставі тимчасових декларацій.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (п. 35 ст. 1 Митного кодексу України).

У п. 19 ст. 1 Митного кодексу України міститься визначення терміна "митні процедури", згідно з яким це операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.

Аналіз наведеного визначення дає підстави вважати, що митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі Митного кодексу України відповідно до заявленого митного режиму.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного кодексу України).

Статтею 313 Митного кодексу України передбачено, що класифікація товарів, тобто віднесення товарів класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України на декларанта покладено обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Згідно із пунктом 10.3 статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку, які імпортують товари на митну територію України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митними органами.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Підпунктом 4.2.2 п. 4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, зокрема, якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 вказаного Закону, контролюючими органами є: митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті митним органом у зв'язку із виявленням методологічної помилки визначення коду товарної номенклатури через зазначення у тимчасових деклараціях недостовірних відомостей щодо характеристик ввезеного позивачем на митну територію України товару.

Отже, враховуючи, що митне оформлення ввезеного позивачем товару не було завершено, що достовірно встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності до вимог пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідач мав правові підстави для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань, у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення пп. "в" п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, скаржником не спростовано наявність повноважень у митного органу на проведення камеральної перевірки та правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 р. у справі N 2а-387/10/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. М. Нечитайло

Судді:

Л. В. Ланченко

Н. Г. Пилипчук