Постанова : Про оскарження постанови державної виконавчої служби

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
27.01.2004

Справа N 23/261

Про оскарження постанови державної виконавчої служби

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Є. Борденюк,
суддів: М. Остапенка, В. Харченка,

розглянув у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу     ВАТ "ХХХ" (ВАТ "ХХХ")

на  постанову        від 23.10.2003
Дніпропетровського   апеляційного господарського суду

у справі             № 23/261

за заявою            ВАТ "ХХХ"

до                   Відділу Державної виконавчої служби Н-ського
                     районного управління юстиції в м. Ч-ськ

на дії               органу    Державної  виконавчої  служби  щодо
                     арешту грошових коштів боржника, що містяться
                     на рахунках №№ 26000150593051, 26009150593052

за позовом           ТОВ "QQQ"

до                   ВАТ "XXX"

про                  стягнення 295217 грн.

в судове засідання прибули представники сторін:

позивача А.А.А. (дов. від 05.01.2004) відповідача Б.Б.Б. (директор), В.В.В. (дов. від 26.01.2004)

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

встановив:

Боржником подана скарга на дії органу Державної виконавчої служби щодо накладення арешту на грошові кошти боржника, в якій боржник просить визнати постанову відділу Державної виконавчої служби управління юстиції Н-ського району м. Ч-ськ від 03.06.2003 про арешт грошових коштів у сумі 309585,17 грн., які знаходяться на рахунках №№ 26000150593051, 26009150593052 у ЗАТ КБ "SSS" недійсними, зобов'язати відділ Державної виконавчої служби зупинити виконавче провадження з виконання наказу № 23/261 від 27.12.2002.

Скарга обґрунтовується тим, що 27.03.2003 порушене провадження у справі про банкрутство боржника.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2003 (суддя І. Добродняк) зобов'язано відділ ДВС Н-ського районного управління юстиції у м. Ч-ськ зупинити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області № 23/261 від 27.12.2002.

В решті частини скарга задоволенню не підлягає.

Ухвала суду мотивована тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2002 стягнуто з ВАТ "ХХХ" на користь ТОВ "QQQ" 294845,02 грн., про що 27.12.2002 виданий наказ.

09.01.2003 постановою відділу ДВС Н-ського районного управління юстиції відкрите виконавче провадження з виконання наказу суду.

31.03.2003 постановою органу ДВС Н-ського районного управління юстиції зупинене виконавче провадження на підставі п.8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ).

23.04.2003 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області визнана недійсною постанова від 21.03.2003 про зупинення виконавчого провадження з мотивів того, що стягувач є поточним кредитором: справа про банкрутство порушена 03.06.2002; за рішенням суду від 16.12.2002 з боржника стягнуті грошові кошти за невиконання зобов'язань, термін виконання яких наступив 03.07.2002.

На виконання ухвали суду від 23.04.2003 та на підставі ч.7 п. 36 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ) відділом ДВС Н-ського районного управління юстиції прийнята постанова від 14.05.2003 про поновлення виконавчого провадження з виконання наказу суду від 27.12.2002. А з метою здійснення виконавчого провадження 03.06.2003 винесена постанова про арешт коштів боржника на рахунках, зазначених постановою.

Оскаржуючи дії органу ДВС щодо арешту грошових коштів, скаржником подана до суду ухвала від 18.-21.03.2003 у справі № Б/26/44/02 про банкрутство, якою затверджена мирова угода між боржником та ініціюючим кредитором, а також подана ухвала від 27.03.2003 про порушення справи про банкрутство боржника за заявою іншого ініціюючого кредитора.

Зважаючи, що поновлення виконавчого провадження відбулося на виконання ухвали суду, а арешт майна є засобом здійснення виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстав для визнання недійсною постанови про накладення арешту, не вбачається.

Однак порушення справи про банкрутство боржника за ухвалою суду від 27.03.2003 та застосування мораторію є підставою вважати стягувача конкурентним кредитором, а виконання судового рішення підлягає зупиненню.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.10.2003 (колегія суддів: Л. Павловський, Р. Бахмат, Л. Лотоцька) ухвала у справі в частині зупинення виконавчого провадження скасована, апеляційна скарга ТОВ "QQQ" задоволена, апеляційна скарга ВАТ "ХХХ" залишена без задоволення.

Скарга ВАТ "ХХХ" на дії органу Державної виконавчої служби щодо арешту грошових коштів боржника, що містяться на рахунках №№ 26000150593051, 26009150593052, згідно постанови від 03.06.2003 залишена без задоволення.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ВАТ "ХХХ" посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.

Рішенням суду від 16.12.2002 про стягнення з ВАТ "ХХХ" на користь ТОВ "QQQ" 294843,02 грн. базується на невиконанні боржником зобов'язань, термін виконання яких наступив 12.08.2002. Вдруге порушена справа про банкрутство боржника 27.03.2002. Отже, ТОВ "QQQ" не є поточним кредитором за вимогами до боржника, а тому орган Державної виконавчої служби неправомірно відновивши виконавче провадження, постановив накласти арешт на грошові кошти боржника.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення в частині необхідності зупинення виконавчого провадження, виходячи з такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.03.2003 вдруге порушена справа про банкрутство ВАТ "ХХХ", а також те, що стягнення за рішенням суду грошових коштів з боржника на користь ТОВ "QQQ" обґрунтовується невиконанням боржником зобов'язань, термін яких наступив 12.08.2002. Отже, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) ТОВ "QQQ" є конкурентним кредитором, на задоволення вимог якого поширюється мораторій. Відповідно до положень зазначеної вище статті закону, мораторій на задоволення вимог - це зупинення виконання боржником всіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, що виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство..., а також зупинення (у редакції від 17.03.2002 та припинення у редакції від 03.07.2003) будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання таких вимог.

На виконання ухвали господарського суду від 23.04.2003, якою визнано неправомірними дії органу Державної виконавчої служби, щодо зупинення виконання судового рішення про стягнення з боржника на користь поточного кредитора - ТОВ "QQQ" у справі про банкрутство, порушеної 03.06.2002, відновлене виконання судового рішення та 03.06.2003 постановою органу Державної виконавчої служби накладений арешт на рахунки боржника, як засіб з виконання рішення. Зазначену постанову боржник просить визнати недійсною з огляду на те, що вона прийнята під час дії мораторію.

Порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника є обставиною, що зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження (п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 )). Державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених зокрема, п.8 ст. 34 цього Закону ( 606-14 ), державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (в редакції Закону від 10.07.2003 ( 1095-15 )).

У матеріалах справи відсутні відомості, коли боржник звернувся до органу державної виконавчої служби про зупинення виконавчого провадження з повідомлення про повторне порушення справи про його банкрутство, або коли цьому органу стало відомо про порушення справи про банкрутство боржника з інших джерел.

Зважаючи на те, що відновлення виконавчого провадження і у межах його накладення арешту на банківські рахунки боржника, проведене на підставі ухвали суду, Вищий господарський суд України погоджується з висновком суддів першої та апеляційної інстанцій, що підстав для визнання не дійсною оскаржуваної постанови про накладення арешту не вбачається.

Однак, аналіз правових норм, що вищезазначені, дає підстави дійти висновку, що вимога про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з порушенням 27.03.2003 провадження у справі про банкрутство боржника, є обґрунтованою. Пріоритетність норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) при розгляді підстав для зупинення виконавчого провадження, вказує на те, що при зупиненні виконавчого провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство боржника, розуміється і зупинення будь-яких заходів, спрямованих на забезпечення примусового виконання рішення за редакцією п. 24 ст. 1 Закону від 17.03.2002 ( 2343-12 ) та їх припинення за редакцією п. 24 ст. 1 Закону від 03.07.2003 ( 2343-12 ).

Виходячи з наведеного, постанова у справі підлягає до скасування, ухвалу слід залишити без зміни.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу ВАТ "XXX" задовольнити частково.

Постанову від 23.10.2003 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 23/261 скасувати.

Ухвалу від 16.07.2003 господарського суду Дніпропетровської області у справі № 23/261 залишити без зміни.

Головуючий Є. Борденюк

Судді:

М. Остапенко

В. Харченко