ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
29.10.2014 р.

Справа N 911/3606/13

Про стягнення грошової суми

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді - Кузьменка М. В., суддів: Васищака І. М., Студенця В. І., за участю представників сторін - Т. Свірського (дов. від 06.03.2014), О. Грищенка (дов. від 02.06.2014), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" на рішення Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року у справі N 911/3606/13 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" про стягнення 182069 грн. 12 коп., установив:

У вересні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп", товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" 110127 грн. 55 коп. курсової різниці вартості товару, 34429 грн. 32 коп. пені, 22957 грн. 43 коп. інфляційних втрат та 4554 грн. 82 коп. річних з підстав неналежного виконання умов договору від 24 квітня 2008 року N 80 поставки сільськогосподарської техніки, а також стягнути солідарно з відповідачів 10000 грн. пені та 16000 грн. витрат на послуги адвоката, витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року позов задоволено в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" 110127 грн. 55 коп. курсової різниці, 24800 грн. 01 коп. пені, 22210 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 4554 грн. 82 коп. річних та в частині стягнення солідарно з відповідачів 10000 грн. пені; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням від 11 листопада 2013 року стягнуто з відповідачів солідарно 1147 грн. судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року (судді Є. Шептала, С. Гончаров, Р. Самсін) рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статті частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України, статті 15 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 24 квітня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (покупець) укладено договір за N 80 поставки сільськогосподарської техніки (далі - договір поставки). Сторони погодили, що вартість товару вказана в графі 7 додатку N 2; сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - EUR; сторони встановлюють, що протягом терміну дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті в гривнях; сума у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору визначається шляхом множення грошового еквіваленту вартості товару, указаного в додатку N 2, на офіційний курс гривні до валюти еквіваленту, який буде встановлений Національним банком України на день фактичної оплати вартості товару покупцем; покупець сплачує вартість товару шляхом перерахування суми коштів, вирахуваної у відповідності до умов, що викладені в цьому пункті, на розрахунковий рахунок постачальника у порядку, передбаченому пунктом 3.3 договору; покупець зобов'язується провести оплату за товар в сумі 243004 грн. 34 коп. - еквівалент 30188 євро, наступним чином: 63004 грн. 34 коп. до 10 травня 2008 року, 60000 грн. до 10 червня 2008 року, 60000 грн. до 10 липня 2008 року, 60000 грн. до 10 серпня 2008 року (пункти 2.1, 2.2, 3.3 договору).

Зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати вартості товару покупець не виконав і постачальник звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення 243004 грн. 34 коп., який суд задовольнив (справа N 8/156-3487); рішення суду виконано боржником частинами у серпні, вересні та листопаді 2009 року.

24 січня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Технік енерджі" (первісний кредитор) і фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (новий кредитор) уклали угоду N 5-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (боржник) зобов'язань щодо сплати курсової різниці, пені, відсотків річних та інфляційних втрат - усього 182069 грн. 12 коп.

Надалі фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (первісний кредитор) та товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (новий кредитор) уклали угоду від 2 липня 2012 року N 84/07-12 про заміну кредитора у зобов'язанні, згідно умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" (боржник) у розмірі 182069 грн. 12 коп., набутих первісним кредитором на підставі договору поставки та угоди від 24 січня 2011 року N 5-ТЕ про заміну кредитора у зобов'язанні.

21 грудня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) укладено договір поруки N 21-12-2012-2, відповідно до умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" обов'язку щодо сплати пені у зв'язку з неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання за договором поставки.

Позивач стверджує, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" за поставлений товар розрахувалось з порушенням встановлених договором поставки строків і без урахування курсових коливань, що й спричинило спір.

За правилами статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України). Частиною 1 статті 692 цього Кодексу встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Частиною 2 статті 524 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 цього Кодексу).

За правилами статей 512 і 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ураховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" оплату вартості поставленого товару здійснило частковими платежами, а саме: 25 серпня - 79000 грн. 23 вересня - 120000 грн. і 6 листопада 2009 року - 44004 грн. 34 коп. без врахування курсових коливань гривні до євро, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 110127 грн. 55 коп.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних.

За обставин невиконання відповідачем грошового зобов'язання господарські суди правомірно задовольнили позов у цій частині, здійснивши перерахунок інфляційних втрат.

Водночас позивач просить суд стягнути пеню - солідарно з відповідачів у розмірі 10000 грн. і з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" - у розмірі 34429 грн. 32 коп., нарахованої з урахуванням здійснених платежів за періоди: з 5 лютого по 24 серпня 2009 року на суму 243004 грн. 34 коп. заборгованості; з 25 серпня по 22 вересня 2009 року на суму 164004 грн. 34 коп. заборгованості, а також з 23 серпня по 5 листопада 2009 року на суму 44004 грн. 34 коп. заборгованості.

За змістом частин 1 і 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору поставки сторони погодили, що покупець несе відповідальність за прострочення з оплатою вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі 0,08 відсотків від суми простроченого платежу, за кожен день затримки.

Частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1 і 2 статті 554 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 3.1 договору поруки N 21-12-2012-2 відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру пені у сумі 10000 грн.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін в договорі, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову в частині стягнення 10000 грн. пені солідарно з відповідачів та з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" 24800 грн. 01 коп.

Дослідивши договір від 25 березня 2013 року N 25-2/03 про надання адвокатських послуг (правової допомоги), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29 жовтня 2009 року N 3888, виданого ОСОБА_2, акт здачі-приймання виконаних робіт від 9 вересня 2013 року на суму 16000 грн. та платіжне доручення від 29 березня 2013 року N 212 про сплату позивачем 16000 грн. а також ураховуючи співрозмірність витрат на адвокатські послуги ціні позову та обставинам даної справи, господарські суди дійшли висновку про задоволення розміру судових витрат на адвокатські послуги в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, а саме - 1147 грн.

На стадії перегляду рішення в апеляційному порядку товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" подало заяву про застосування позовної давності.

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції і, оскільки товариство не довело таких обставин, господарський суд апеляційної інстанції при новому розгляді апеляційної скарги правомірно відмовив у її розгляді.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним статтям, відповідач не надав господарським судам доказів, які спростовують позовні вимоги.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

Рішення Господарського суду Київської області від 29 жовтня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року у справі N 911/3606/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Постолівська" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко

Суддя І. М. Васищак

Суддя В. І. Студенець