ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
22.09.2004

Справа N 11/508

Про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.11.2004
Відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В.С. - головуючого, Хандуріна М.I., Костенко Т.Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 р. у справі господарського суду м. Києва за позовом ТОВ "Нокіа Україна" до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва. В порядку ст. 77 ГПК України ( 1798-12 ) в судовому засіданні оголошено перерву до 22.09.2004. встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.04.2004 р. у справі N 11/508 позов ТОВ "Нокіа України" до державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.04.2003 р. N 822301/0, від 25.04.2003 р. N 822301/1, від 08.07.2004 р. N 822301/2 в частині нарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 20080,0 грн., в тому числі сума обов'язкового боргу - 14900,0 грн. та штрафні санкції - 5180,0 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 р. у даній справі рішення господарського суду м. Києва від 01.04.2004 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 01.04.2003 р. N 822301/0, від 25.04.2003 р. N 822301/1 та від 08.07.2003 р. N 822301/2 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 13550 грн. та застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 5660,0 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва у поданій касаційній скарзі просить судові рішення у даній справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. В обґрунтування посилається на невірне застосування норм матеріального права, а саме п. 1.31 ст. 1 та пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та порушення норм процесуального права, оскільки справу розглянуто у незаконному складі суду.

Судова колегія, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає не задоволенню з наступних підстав.

На підставі акта перевірки від 28.03.2003 р. N 28.03.2003 "Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ "Нокіа Україна" за період з 01.04.2001 р. по 31.12.2002 р." ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.04.2003 N 822301/0, яким ТОВ визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 14900 грн. за порушення пп. 1.31, п. 1.23 ст.1, пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.8 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) та застосовані штрафні санкції у розмірі 6335 грн., всього 21235 грн.

ДПІ у Печерському районі м. Києва у зв'язку із залишенням скарг ТОВ "Нокіа Україна" без задоволення видані податкові повідомлення-рішення від 25.04.2003 N 822301/1 та від 08.07.2003 N 822301/2, якими визначена сума податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 14900 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 6335 грн., всього 21235 грн. В акті перевірки вказано, що позивачем до складу валових доходів не включені вартість безоплатно розданих товарів фізичним та юридичним особам.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р. N 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 391/3684, дано визначення поняття "доходи" - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума отриманого позивачем доходу від безоплатної роздачі товарів дорівнює 0, тобто такі операції не привели до отримання ніяких економічних вигод.

Таким чином, оскільки законодавство не містить норм, відповідно до яких сума безоплатно наданих (розданих) товарів повинна бути включена до складу валових доходів платника податку, який здійснює таку безоплатну роздачу товарів, то висновок судів про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень в цій частині є законним та обґрунтованим.

Ст. 20 ГПК України ( 1798-12 ), на порушення якої посилається ДПІ, встановлено, що в новому розгляді справи не може брати участь суддя, який брав участь в розгляді справи, у разі скасування рішення, ухвали, прийнятого за його участю.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з призначенням суддів Кота О.В. суддею Київського апеляційного господарського суду справа N 11/508 була передана судді Морозову С.М., яким і була розглянута по суті з прийняттям рішення від 01.04.2004. А тому твердження скаржника про розгляду справи судом апеляційної інстанції в незаконному складі суду, оскільки суддя Кот О.В. розгляді цю ж справу у суді першої інстанції, до уваги не приймаються. Відвід судді Коту О.В. у даній справі не заявлявся.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 05.04.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2004 у справі N 11/508 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.