ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
24 вересня 2009 року
м. Київ

Справа N 48/39

Про стягнення грошової суми

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Добролюбової Т.В.

Гоголь Т.Г.,

Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.09 у справі N 48/39 за позовом Акціонерного банку "Енергобанк" до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" про стягнення 85642,36 грн

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 18.02.08;

від відповідача: ОСОБА_2 - дов. від 07.07.09.

Розпорядженням В.о. Голови судової палати від 23.09.09, у зв’язку з виходом з відпустки судді Швеця В.О., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

Акціонерним банком "Енергобанк" у січні 2009 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" про стягнення 150730,55 грн страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції. Позивач наголошував на несплаті відповідачем страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку - неповернення кредиту та відсотків за його користування. При цьому позивач посилався на приписи статей 526, 988 Цивільного кодексу України, статей 1, 8, 16 Закону України "Про страхування".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.09, ухваленим суддею Сулім В.В., позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" на користь Акціонерного банку "Енергобанк" 150730,55 грн страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції. Місцевий суд виходив з обов'язку відповідача у разі настання страхового випадку виплатити позивачеві за договором страхування кредиту ДК (Ф) N 3 від 13.12.01 страхове відшкодування.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.09, прийнятою у складі головуючого - судді Островича С.Е., та суддів Гарник Л.Л., Скрипка І.М. переглянуте рішення господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти у справі, як ухвалені з порушенням норм матеріального і процесуального права, та відмовити у позові. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статті 49 Цивільного кодексу УРСР, статей 215, 216, 257, 526, 548 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статті 129 Конституції України, статей 4, 42, 27, 43 Господарського процесуального кодексу України, пункту 4 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 10.12.1996 N 02-5/422 "Про судове рішення", та неврахування пунктів 5.2.5, 5.2.9, 5.3.6, 10.2 договору страхування кредиту ДК (Ф) N 3 від 13.12.01, пунктів 1.1, 2.1, 4.1 договору про надання споживчого кредиту N 20106 від 13.12.01, статті 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України "Про страхування". Заявник наголошує на тому, що договір про надання споживчого кредиту укладений на підставі підроблених документів, а тому є нікчемним, а відтак у страхової компанії не виникло зобов'язань за договором страхування кредиту. Скаржник зазначає, що судами помилково не було залучено до участі у справі в якості третьої особи громадянина ОСОБА_3 - позичальника за договором про надання споживчого кредиту. Водночас, заявник зауважує і на тому, що умовою забезпечення кредиту є, зокрема, нотаріально посвідчений договір застави земельної ділянки, однак банк не вчиняв дій з укладення такого договору. Поза увагою судів, на думку скаржника, залишилося і те, що страхова компанія не відшкодовує страхове відшкодування у разі невиконання страхувальником перевірок щодо цільового використання кредиту позичальником. Водночас, скаржник наголошує на тому, що банк надав страховику недостовірну і неперевірену інформацію про позичальника. Окрім того, страхова компанія вважає, що судами порушено принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, належності і допустимості доказів.

Від Акціонерного банку "Енергобанк" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому банк просить залишити без змін судові акти, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами вимог чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами першої і апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 13.12.01 Акціонерний банк "Енергобанк" - страховик і Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" - страхувальник уклали договір страхування кредиту ДК(Ф) N 3, за умовами якого банк застрахував майнові інтереси, пов’язані із матеріальними збитками, через невиконання кредитного договору N 20106 від 13.12.01. Договір про надання споживчого кредиту N 20106 від 13.12.01 укладено між Акціонерним банком "Енергобанк" - кредитором і фізичною особою ОСОБА_3 - позичальником. Пунктом 2.1 договору страхування кредиту передбачено, що до страхового випадку належить невчасне, неповне повернення або неповернення кредиту позичальником кредитору, у термін більш ніж 30 календарних днів, після встановлення кредитним договором строків; строк настання страхового випадку 13.07.03; невчасне, неповне повернення або неповернення відсотків за користування кредитом позичальником у термін більш ніж 30 календарних днів, після встановлених кредитним договором строків. Згідно пункту 5.2.3 цього ж договору страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку упродовж трьох робочих днів з моменту настання страхового випадку. Через постійне невиконання позичальником умов кредитного договору Закрите акціонерне товариство "Страхова компанія "Крона" виплатило позивачеві страхове відшкодування 25924,04 грн. Судами також установлено, що 15.07.03 відповідач отримав акт N 8 від 14.07.03 непогашення кредиту та відсотків за кредитним договором N 20106 від 13.12.01 та заяву про виплату страхового відшкодування на суму 85642,36 грн. Предметом позову у даній справі, є матеріально-правова вимога Акціонерниого банку "Енергобанк" до Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" про стягнення 150730,55 грн страхового відшкодування з урахуванням індексу інфляції. Відповідно до приписів статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику. Статтею 988 Цивільного кодексу України унормовано, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк встановлений договором. Згідно з приписами статті 990 цього ж Кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта. Такі ж умови передбачені частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування". Приписами статті 26 названого Закону та частин 1, 2 статті 991 Цивільного кодексу України визначені підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування. Задовольняючи позов, господарські суди виходили з того, що відповідач не виконав своїх зобов’язань з виплати страхового відшкодування за договором страхування кредиту ДК (Ф) N 3 від 13.12.01 у зв'язку з настанням страхового випадку - неповернення кредиту та відсотків за його користування. При цьому, судами першої і апеляційної інстанцій не встановлено передбачених законом та договором підстав для відмови у здійсненні страхових виплат. Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором. Судами установлено, що сума страхового відшкодування з урахуванням інфляційних втрат становить 150730,55 грн. Згідно з приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. За таких обставин справи, господарські суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми. Водночас, визнаються непереконливими і твердження скаржника про порушення судами приписів процесуального права. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач був присутній у судовому засіданні у суді першої інстанції, він не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позову, а також користуватись наданими йому процесуальними правами. Посилання скаржника на незалучення до участі у справі ОСОБА_3 не може бути підставою для скасування постанови у справі, позаяк залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору має на меті захист прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками спірних матеріальних правовідносин, але знаходяться із однією із сторін процесу у таких відносинах, котрі можуть змінитися у результаті винесеного рішення. Інші доводи касаційної скарги також не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються оцінки доказів. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови у справі відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.09 у справі N 48/39 залишити без змін.

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Крона" залишити без задоволення.

Головуючий

Судді