ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
27.11.2014

Справа N 916/2197/13

Про стягнення грошової суми

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Добролюбової Т. В., суддів: Гоголь Т. Г. (доповідач), Швеця В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача - Б. Г. В., дов. [...], відповідача - П. А. В. - дов. [...], касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Компроміс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі N 916/2197/13 Господарського суду Одеської області за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" до Дочірнього підприємства "Компроміс" про стягнення 107178,58 грн.

Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Компроміс" 98321,56 грн. заборгованості за надані комунальні послуги та 8857,02 грн. - 3 % річних. Позивач посилався на несплату відповідачем вартості наданих йому послуг за період з серпня 2010 року до липня 2013 року. Позов обґрунтований приписами статей 11, 322, 525, 526, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, статей 4, 11, 12, 13, 20, 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 N 45).

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Позивач, в порядку приписів статі 22 Господарського процесуального кодексу України, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача 97503,64 грн. боргу, 1638,06 грн. інфляційних втрат та 8310,51 грн. - 3 % річних.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2014 (судді: Лічман Л. В., Мостепаненко Ю. І., Панченко О. Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 97503,64 грн. боргу. У решті позову відмовлено. Господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем вартості спожитих у спірному періоді послуг. Суд виходив з того, що незалежно від членства в об'єднанні, власники квартир в будинку, де засновано ОСББ, повинні оплачувати вартість спожитих послуг. Суд установив, що ОСББ не є виробником та виконавцем спірних послуг, а тому розмір внесків і платежів визначається загальними зборами ОСББ та не потребує затвердження чи погодження органами місцевого самоврядування. Відмовляючи у стягненні спірних сум 3 % річних та інфляційних втрат суд виходив з того, що таке нарахування не ґрунтується на приписах статі 625 Цивільного кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 (судді: Мирошниченко М. А., Головей В. М., Шевченко В. В.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Дочірнє підприємство "Компроміс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові у повному обсязі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 13, 14, 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", положень постанови Кабінету Міністрів України N 869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", статей 35, 111-12 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство наголошує на тому, що воно не є власником квартири N 74 у будинку на Лідерсовському бульварі, 9-а, у м. Одеса, оскільки продало її Чорному Вадиму Львовичу. На думку скаржника, ціну спірних послуг не може бути встановлено на підставі рішення зборів позивача.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін судові акти у справі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т. Г., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що у 2003 році у будинку на Лідерсовському бульварі, 9-а, у м. Одеса, було створено Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит". Вказаний житловий будинок обладнаний власною котельнею, він не підключений до центральної системи опалення. Установлено судами і те, що Дочірнє підприємство "Компроміс" - відповідач є власником квартири N 74 у вказаному будинку на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2002; він не є членом Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" та, відповідно, договір про надання послуг з позивачем не укладав; вартість послуг з утримання будинку і прибудинкової території та опалення не сплачував. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Об'єднання співвласників багатоквартирного жилого будинку "Одесит" про стягнення з Дочірнього підприємства "Компроміс" 97503,64 грн. боргу за послуги з утримання будинку і прибудинкової території, опалення за період з 01.04.2011 до 31.01.2014, а також 1638,06 грн. інфляційних втрат і 8310,51 грн. - 3 % річних. Ці вимоги місцевим господарським судом, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, були задоволені частково. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку унормовані Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку". Цей Закон регулює порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань, асоціацій; відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження нерухомим майном у об'єднанні, асоціації; відносини між об'єднаннями та асоціаціями; відносини між об'єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об'єднаннями і господарюючими суб'єктами. Згідно з приписами статі 4 названого Закону об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Відповідно до статі 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків" вищим органом управління об'єднання є загальні збори. До виключної компетенції загальних зборів членів об'єднання, серед іншого, відноситься затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань віднесених до компетенції загальних зборів приймається рішення. Аналогічні положення щодо мети створення і діяльності позивача, компетенції його загальних зборів та порядку вирішення ними питань містяться і в Статуті позивача. В процесі розгляду спору господарські суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що рішеннями загальних зборів позивача (котрі є чинними) були затверджені витрати на утримання будинку, та вартість опалення (а. с. 26 - 33 1 т. с.). У відповідності до приписів статті 13 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" відносини власників приміщень і управителя регулюються договором між ними, який укладається на основі типового договору. Укладення договору між власником окремого приміщення у житловому комплексі та управителем є обов'язковим і не залежить від членства в об'єднанні, за винятком випадку, коли власник і управитель є однією особою. У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов'язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об'єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку. Право на звернення до суду виникає у об'єднання через шістдесят днів з дня припинення платежів або відмови в укладенні договору. Відповідно до приписів статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" якщо правління об'єднання самостійно здійснює функції управителя, то воно за договором з постачальниками комунальних послуг може бути колективним замовником (абонентом) таких послуг. У цьому випадку об'єднання несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих членами об'єднання комунальних послуг. Власники квартир, приміщень, що не обладнані приладами обліку, зобов'язані укласти договір про обслуговування та оплату комунальних послуг з управителем незалежно від членства в об'єднанні. Відмова від укладення договору, від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших членів об'єднання і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості із плати по відповідних рахунках у примусовому порядку. Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів на рахунок управителя незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено договором. Згідно з приписами статті 23 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" власник приміщення зобов'язаний відповідно до законодавства забезпечити використання, утримання, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт приміщень або їх частин без завдання шкоди майну і порушення прав та інтересів інших власників. Видатки на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та договором про їх використання. Кошти за користування неподільним та загальним майном і обслуговування спільної власності сплачуються на банківський рахунок об'єднання. Ця частина комунальних послуг надається об'єднанню як кінцевому споживачеві. Як вже зазначалося, і це установили суди, ОСББ "Одесит" як управитель спірного житлового будинку, просив стягнути з ДП "Компроміс" вартість спожитих послуг на утримання будинку та прибудинкової території (вивезення сміття, охорона території, обслуговування ліфтів, забезпечення освітлення території тощо), а також теплопостачання з використанням власної автономної котельні (яка є спільним майном). В процесі розгляду спору суди установили, що ОСББ не є виробником та виконавцем спірних послуг (у розумінні приписів Закону України "Про житлово-комунальні послуги"); що такі надаються із залученням на договірній основі спеціалізованих підприємств; що розмір платежів (внесків) за спірні послуги визначається загальними зборами ОСББ та не потребує затвердження органами місцевого самоврядування, що, в свою чергу, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Установили суди і те, що надані у спірному періоді послуги були спожиті відповідачем, проте їх вартість ним не сплачена. При цьому, як вже зазначалося, розмір плати/внесків (на підставі яких розрахована вартість спірних послуг) був затверджений рішеннями загальних зборів членів позивача, як то передбачено законом; такі рішення недійсними у встановленому порядку не визнавалися. Отже, заборгованість відповідача, яка підлягає стягненню з нього, становить 97503,64 грн. Згідно з приписами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, що він вже не є власником квартири у спірному будинку спростовується обставинами установленими судами та, крім того, цей довід не заявлявся при розгляді справи в судах попередніх інстанцій та виник на стадії касаційного провадження. Інші доводи теж визнаються неспроможними та не спростовують установленого судами. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови у справі та задоволення касаційної скарги.

В частині відмови у стягненні з відповідача спірних сум інфляційних втрат і 3 % річних судові акти у справі скаржником не оскаржувалися, а тому касаційною інстанцією не переглядалися.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 у справі N 916/2197/13 залишити без змін.

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Компроміс" - без задоволення.

Головуючий, суддя Т. Добролюбова

Судді:

Т. Гоголь

В. Швець