ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ
18.05.2005 N 9562/7/15-1117

Щодо нарахування амортизації на житлові приміщення

Державна податкова адміністрація України розглянула листи Державної податкової адміністрації в м. Києві щодо нарахування амортизації на житлові приміщення, які використовуються в господарській діяльності платника податку без переведення цих житлових приміщень до нежитлового фонду, і повідомляє.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (далі - Закон) під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону ( 334/94-ВР ), зокрема, визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

При цьому виробничим приміщенням є замкнутий простір в спеціально призначених будинках та спорудах, в яких постійно (по змінах) або періодично (протягом частини робочого дня) здійснюється трудова діяльність людей. (Пункт I Постанови Головного державного санітарного лікаря України "Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень (ДСН 3.3.6.042-99)" 01.12.99 р. N 42).

Витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування (пп. 8.1.4 п. 8.1 ст. 8 Закону ( 334/94-ВР )).

Під терміном "невиробничі фонди" слід розуміти капітальні активи, які не використовуються у господарській діяльності платника податку. До таких невиробничих фондів відносяться, зокрема, капітальні активи (або їх структурні компоненти), які підпадають під визначення групи 1 основних фондів згідно із пп. 8.2.2 цієї статті, включаючи орендовані. При цьому до групи 1 основних фондів відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону ( 334/94-ВР ) належать будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування).

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (п. 1 ст. 380 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. N 435).

Таким чином, житлові будинки та їх частини є невиробничими фондами, а виробничими при міщеннями, які використовуються для виробничих потреб, є спеціально призначені будинки та споруди, тобто виробниче використання зумовлює переведення житлових будинків у спеціально призначені, тобто нежитлові.

Статтею 8 Житлового кодексу України від 30.06.83 р. N 5464 зазначено, що переведення придатних для жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. Цією ж статтею визначено особливості переведення в нежилі житлових будинків різної належності та осіб, які можуть здійснювати таке переведення.

Враховуючи викладене вище, оскільки невиробничі фонди (житлові будинки та їх частини), які не були переведені до нежитлового фонду, не є виробничими приміщеннями, спеціально призначеними для виробничого використання, то здійснення амортизаційних відрахувань щодо витрат, понесених на придбання таких невиробничих фондів, є неправомірним.

Директор департаменту оподаткування юридичних осіб А.Богдан