ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26 вересня 2011 року
м. Київ
Справа N 21-114а11
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Верховний Суд України у складі:
головуючого Маринченка В.Л.,
суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С.,
Глоса Л.Ф., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І.,
Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,
Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р.,
Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І.,
Кривенди О.В., Кривенка В.В., Лященко Н.П.,
Онопенка В.В., Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф.,
Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М.,
Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С.,
Тітова Ю.Г., Яреми А.Г., –
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі – Підприємство) до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі – СДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
встановив:
У лютому 2009 року Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ N 0000150843/0 від 30 жовтня 2008 року про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість (далі – ПДВ) у розмірі 3 559 801 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 711 960 грн 2 коп.
Оскаржуване рішення СДПІ прийняте на підставі акта від 17 жовтня 2008 року N 2142/43-101/31557119, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки Підприємства з питань достовірності визначення податкових зобов’язань з ПДВ за серпень 2008 року.
У ході перевірки встановлено, що Підприємство на порушення підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі – Закон N 168/97-ВР) у рядку 3 (операції, що не є об’єктом оподаткування) декларації з ПДВ за серпень 2008 року не відобразило як обсяг поставки без ПДВ 41 501 231 грн 53 коп. отриманої з державного бюджету відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2008 року N 440 субвенції на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування, та не виконало вимоги підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР щодо розподілу податкового кредиту, що призвело до його завищення на суму 3 559 801 грн.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 15 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2009 року, позов задовольнив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2010 року рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України СДПІ, посилаючись на неоднакове застосування підпунктів 7.4.2 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР, просить скасувати всі ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 жовтня 2009 року (N К-6510/07) у справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Львівський хлібзавод N 1" до державної податкової інспекції у м. Львові та Державної податкової адміністрації у Львівській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, у якій, на думку відповідача, вищезгадані норми закону касаційним судом застосовано інакше та правильно.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що отримання Підприємством з бюджету субвенції на погашення від’ємної різниці між затвердженими органами місцевого самоврядування тарифами, за якими теплова енергія поставлялась споживачам, та її фактичною вартістю, не підпадає під наведене у підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону N 168/97-ВР визначення операцій, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, а отже й підстав для застосування платником цього податку вимог підпунктів 7.4.2 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР немає.
Обставини, встановлені судами у справі, на рішення у якій посилається заявник, дають підстави вважати, що відносини, які виникли між податковим органом та платником ПДВ з приводу формування останнім податкового кредиту за наслідками операцій із придбання борошна за рахунок дотації з бюджету, не подібні спірним відносинам у справі, що розглядається.
Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Верховний Суд України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
У задоволенні заяви спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові відмовити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді
між тарифами, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості поставленої споживачам теплової енергії тарифам, затвердженим органами місцевого самоврядування, не підпадає під наведене у підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону N 168/97-ВР визначення операцій, які не є об’єктом оподаткування ПДВ, а отже й підстав для застосування платником цього податку підпунктів 7.4.2 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР немає.