ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
12.08.2004

Про визнання недійсним повідомлення-рішення

Справа N 25/435

(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 07.10.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Першикова Є.В.

суддів Савенко Г.В., Ходаківської I.П.

розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва

на постанову від 10.03.04 Київського апеляційного господарського суду

у справі N 25/435 господарського суду м. Києва

за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями "Містер Снек" до ДПІ у Печерському районі м. Києва

про визнання недійсним повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

позивача: не з'явились

відповідача: Сорока Ю.Ю. (дов. N 7289/9/10-008/2 від 22.09.03)

За згодою сторони відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) у судовому засіданні від 12.08.04 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.

Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Усатенко I.В.) від 17.12.03 позов задоволено з посиланням на обгрунтованість позовних вимог.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Шипки В.В., Дикунської С.Я., Нечитайла О.М. від 10.03.04 рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

ДПІ у Печерському районі м. Києва звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм матеріального права, а саме Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), в зв'язку з чим просить її та рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові відмовити.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду, заслухавши представника відповідача та перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального права, відзначає наступне:

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що 16.08.2002 р. ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення N 1072313/0 (далі повідомлення-рішення), яким ТОВ "Містер Снек" визначено податкове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 94366,25 грн., в т.ч. основний платіж 75493 грн. та фінансові санкції 18873,25 грн. Це повідомлення-рішення прийнято за результатами документальної перевірки ТОВ "Містер Снек" N 23-13/128 від 09.08.2002 р., яким встановлено, що ТОВ "Містер Снек" здійснило ремонтні роботи орендованого приміщення: за адресою: бул. Шевченка, 2, в м. Києві згідно договору з ТОВ "Інтербуд-Центр" N 2 від 17.04.2001 р. - на повну вартість 380196,70 грн. + ПДВ 76039,34 грн., а також договору N 3 від 07.08.2001 р. з ТОВ "Тріумф-К" на виконання ремонтних робіт для розміщення закусочної "Містер Снек" за адресою Л.Толстого, 1 в м. Києві на повну вартість 96396,65 грн. + ПДВ 19279,33 грн. При прийманні робіт від підрядника Акти виконаних робіт складено в довільній формі, а не Акти здачі основних засобів із ремонту (Форма 03-2) та Акт приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в), які передбачено Наказом Міністерства статистики України N 352 від 29.12.1995 р. та Наказом Міністерства статистики України і Державним комітетом України у справах містобудування та архітектури від 27.01.1997 р. N 26/5 (такі на підприємстві відсутні).

Перевіркою було встановлено, що ТОВ "Містер Снек" 03.04.2001 р. уклало договір суборенди з Компанією "First City management Ltd" (резидентом Великобританії) N 9. Власником згаданого приміщення є ТОВ "Поступ". Цим договором, як і між власником приміщення ТОВ "Поступ" та Компанією "First City management Ltd" поліпшення, ремонт та модернізація приміщення, яке передається в оренду не обумовлено. ТОВ "Містер Снек" відповідно до договору N 3 від 17.04.2001 р. та додаткових угод з нього здійснило ремонтні роботи в приміщенні по вул. Б.Хмельницького, 12 на суму 443622,36 грн., збільшило балансову вартість 1-ї групи основних фондів та здійснило амортизаційні відрахування у розмірі 4,4 тис. грн. Тому перевіркою виявлено порушення позивачем п.п. 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), т. як ТОВ "Містер Снек" безпідставно було амортизовано витрати на ремонтні роботи, які не передбачено умовами договору з ТОВ "Поступ" від 28.03.2001 р.

Крім того в ході перевірки встановлено розбіжності з даними підприємства за 2001 р., які є наслідком описаних вище порушень, в т.ч.:

в травні 2001 р. на суму 32136,98 грн., а саме по податковим накладним N 16 від 16.05.2001 р. на суму 70185 грн., ПДВ 14037 грн.; N 19 від 22.05.2001 р. на суму 35092,50 грн. ПДВ 7018,50 грн., N 20 від 24.05.2001 р. на суму 55407,41 грн., ПДВ 11081,48 грн.; за рахунок зменшення податкового кредиту на суму 32136,98 грн.;

в червні 2001 р. на сум 5603,63 грн., а саме по податковим накладним N 26 від 13.06.2001 р. на суму 8280,00 грн., ПДВ 1656 грн.; N 25 від 13.06.2001 р. на суму 2844,93 грн., ПДВ - 568,99 грн., N 29 від 13.06.2001 р., на суму 1062,50 грн., ПДВ - 212,50 грн.; N 31 від 13.06.2001 р. на суму 15830,69 грн., ПДВ - 3166,14 грн.;

в серпні 2001 р. на суму 2487,53 грн., а саме по податковим накладним N 32 від 07.08.2001 р. на суму 3438,47 грн. ПДВ - 687,69 грн., N 33 від 07.08.2001 р., на суму 4993,33 грн. ПДВ - 998,67 грн., N 40 від 07.08.2001 р. на суму 4005,83 грн., ПДВ - 801,17 грн. за рахунок зменшення податкового кредиту - 2487,53 грн.;

розбіжності за даними підприємства у 1-му кварталі 2002 р., у т.ч. в січні 2002 р. на суму 31913,20 грн., а саме по податковим накладним N 70 від 02.01.2002 р. на суму 135472,60 грн. ПДВ - 27094,54 грн., N 45 від 03.01.2002 р. на суму 9739,24 грн., ПДВ - 758,66 грн., N 73 від 03.01.2002 р. на суму 20390,00 грн. ПДВ - 4078,00 грн. за рахунок зменшення податкового кредиту;

в лютому 2002 р. на суму 333,33 грн., а саме по податковій накладній N 95 від 12.02.2002 р. на суму 33333,34 грн. ПДВ 6666,66 грн., за рахунок зменшення податкового кредиту в порушення п.п. 7.4.4 ст. 7 Закону України N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. ТОВ "Містер Снек" включило до податкового кредиту суми податку сплачені підряднику за виконані ремонтні роботи згідно податкових накладних, вартість яких не відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включається.

За результатами перевірки позивачу донараховане податок на додану вартість на суму 75493,00 грн., в т.ч.: за травень 2001 р. - 32136,98 грн., за червень 2001 р. - 5603,63 грн., за серпень 2001 р. - 2487,53 грн., за січень 2002 р. - 31931,20 грн., за лютий 2002 р. - 3333,33 грн.

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що позивачем укладено договір суборенди N 9 від 03.04.2001 р. з Компанією "First City management Ltd" за умовами якого суборендатор (позивач) отримав від суборендодавця в платне користування орендоване приміщення для цілей розміщення ресторану (кафе) швидкого харчування та надання послуг у сфері громадського харчування, при цьому всі роботи, пов'язані з поточним обслуговуванням та ремонтом... повинні були виконуватись суборендарем за власні кошти. Крім цього, суборендар має право вносити до приміщення або частини будинку зміни, впроваджувати структурні модифікації, ремонт приміщення (розділ 6 договору) без попереднього дозволу орендодавця. Всі зміни, добудови та встановлення додаткового обладнання, здійснені суборендарем за його рахунок є власністю останнього. Відповідно до п. 3.2 договору до поліпшення фізичної інфраструктури відноситься в т.ч. вартість ремонту, реконструкція фасаду, поліпшення, заміни інженерних комунікацій, встановлення поліпшення вентиляційної системи та інше. Згаданим договором - п. 14.2 договору передбачена відповідальність за невиконання обов'язків щодо ремонту приміщення. Позивач прийняв дане приміщення в користування згідно акту прийому-передачі від 03.04.2001 р., який є невід'ємною складовою частиною цього договору.

17.04.2001 р. позивачем укладено договір N 3 з ТОВ "Інтербуд-Центр" про виконання ремонтних робіт у суборендованому приміщенні, розташованому по вул. Б.Хмельницького, 12. Передбачені цим договором, додатковими угодами та кошторисами ремонтні роботи було виконано в повному обсязі ТОВ "Інтербуд-Центр", про що свідчать акти приймання-здачи ремонтних робіт по договору N 3 від 17.04.2001 р., а саме: акт N 1пр-ф від 21.08.2001 р., акт N 2ф від 28.11.2001 р. акт N 1ф від 20.11.2001 р., акт б/н від 20.11.2001 р., акт N 1 по додатковій угоді N 32 від 20.11.2001 р., акт N 1 по додатковій угоді N 3 від 10.08.2001 р., акт по додатковій угоді N 4 від 02.07.2001 р., акт N 1 по додатковій угоді N 5 від 20.11.2001 р., акт N 1ф по додатковій угоді N 6 від 20.11.2001 р., акт N 1 по додатковій угоді N 7 від 12.02.2002 р., акт N 8 по додатковій угоді N 7. Тобто, позивач виконував ремонтні роботи приміщення, оскільки це було прямо передбачено в договорі суборенди N 9, укладеним з Компанією "First City management Ltd".

В свою чергу Компанія "First City management Ltd" отримала дане приміщення за договором оренди N 1 від 28.03.2001 р., укладеного з ТОВ "Поступ", яке є власником даного приміщення на праві приватної власності. Право приватної власності на дане приміщення ТОВ "Поступ" підтверджується Свідоцтвом про власність N 352 від 15.01.2001 р., актом прийому-передачі приміщення N 352 від 15.01.2001 р., реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації від 29.01.2001 р. Крім цього, виконання ремонтних робіт, реконструкція приміщення, тощо в договорі не передбачено взагалі, але й немає ніяких обмежень щодо їх виконання.

Крім того, судами обох інстанцій зазначено, що відповідачем по справі не надано жодних письмових доказів на підтвердження того, що договір суборенди, укладений між позивачем і Компанією "First City management Ltd" було визнано недійсним в установленому законом порядку або на підтвердження того факту, що ТОВ "Поступ" заперечувало проти проведення ремонтних робіт в приміщенні, що йому належить на праві приватної власності з огляду належне повідомлення Компанією "First City management Ltd" про здачу приміщення в суборенду.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (далі Закон N 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, які підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, які підлягають амортизації, включається до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподаткововані обороти протягом такого звітного періоду. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджено податковими накладними чи митними деклараціями.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит на підставі п.п. 7.5.1 Закону N 168/97-ВР, вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що додані до позовної заяви податкові накладні, зокрема N 16 від 16.05.2001 р. на суму 84222,00 грн., в т.ч. ПДВ 14037,00 грн.; N 19 від 22.05.2001 р. на суму 2111,00 грн., в т.ч. ПДВ 7018,50 грн.; N 20 від 24.05.2001 р. на суму 66488,89 грн., в т.ч. ПДВ 11081,48 грн.; N 25 від 13.06.2001 р. на суму 3413,92 грн., в т.ч. ПДВ 568,99 грн.; N 29 від 13.06.2001 р. на суму 1275,00 грн., в т.ч. ПДВ 212,50 грн.; N 26 від 13.06.2001 р. на суму 9936,00 грн., в т.ч. ПДВ 1656,00 грн.; N 31 від 13.06.2001 р. на суму 18996,83 грн., в т.ч. ПДВ 3166,14 грн.; N 33 від 10.07.2001 р. на суму 5992,00 грн., в т.ч. 998,67 грн.; N 40 від 07.08.2001 р. на суму 4807,00 грн. в т.ч. 801,17 грн.; N 45 від 23.08.2001 р. на суму 4551,89 грн. у т.ч. ПДВ 758,65 грн.; N 73 від 29.11.2001 р. на суму 24468,00 грн., в т.ч. ПДВ 4078,00 грн.; N 95 від 12.02.2002 р. на суму 40000,00 грн. в т.ч. ПДВ 6666,66 грн. на підставі яких позивач відносив суми податку на додану вартість до податкового кредиту оформлені належним чином, а саме у відповідності до п.п. 7.2.1 Закону України "Про податок на додану вартість" , а за тому суди обгрунтовано дійшли до висновку, що позивач правомірно відніс суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

При перевірці ДПІ було встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" N 168/97-ВР , відповідно до якого у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Відповідно до п.п. 8.8.1 п. 8 ст. 8 ( 334/94-ВР ) передбачене право на амортизацію витрат на поліпшення основних фондів, одержаних в оперативний лізинг. У разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), орендар може збільшити (створити) балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість фактично виконаних поліпшень такого об'єкта. Господарськими судами було встановлено, що позивач мав право на проведення ремонтних робіт.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (далі Закон про бухгалтерський облік) із змінами та доповненнями визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Ст.ст. 1, 3, п. 2 згаданого Закону ( 996-14 ) передбачають, що бухгалтерський облік-процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачами для прийняття рішень; господарська операція-дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ-документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 цього Закону ( 996-14 ) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (в т.ч. регістри). Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь в їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до ст. 11 згаданого вище Закону ( 996-14 ) підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Закон України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) із змінами та доповненнями визначає принцип побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Згідно ст. 2, 6, 9 цього Закону ( 1251-12 ), під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Об'єктом оподаткування є в т.ч. податок на додану вартість. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. N 88, первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, облікові регістри - носії спеціального формату у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Законом N 169/97-ВР ст. 7 визначено порядок обчислення та сплати податку, в т.ч. дата виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, ведення податкового обліку. Підставою для збільшення валових витрат або доходу, виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, а також відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку є первинні документи платника податків.

Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що в тексті акту перевірки всупереч Рекомендаціям про порядок складання акта документальної перевірки платників податків та інших обов'язкових платежів (рекомендації Головної державної податкової інспекції України від 17.11.1995 р. N 04-115/10-5534 не наведено перелік документів, які було надано до перевірки та на підставі яких були зроблено висновки, відображені в цьому акті перевірки (в т.ч. щодо порушення позивачем п. 8.8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ), яке стало підставою для донарахування податкових зобов'зань з податку на додану вартість, а також відсутні будь-які зауваження щодо відмови посадових осіб підприємства надати первинні документи для проведення перевірки або письмові пояснення посадових осіб щодо причин ненадання документів, а без дослідження первинних документів висновки акта перевірки щодо порушення позивачем вимог діючого податкового законодавства є неправомірним. Крім цього, господарські суди зазначили, що в акті перевірки не зазначена норма податкового законодавства, на яку посилається відповідач в обгрунтування висновку щодо неправомірності збільшення вартості основних фондів, проведення амортизації, відповідачем нічим не обумовлено як позивач повинен був проводити в бухгалтерському та податковому обліку операції з поліпшення орендованих приміщень, а якщо було неправомірно здійснено збільшення основних фондів (якої групи в акті також не згадується), чи вправі був позивач відносити валові витрати на поліпшення орендованих приміщень. Згадані обставини впливають на визначення податкового кредиту позивача з податку на додану вартість. Більше того, позивачу донараховано податок на додану вартість, в т.ч. за 2001 р., коли порушення виявлено виключно у 2002 р. Перевіркою визначено, що позивачем складено акти на підтвердження виконання підрядних робіт в 2001 р. довільної форми, однак висновок з цього питання в Акті перевірки відсутній, як і нормативне обґрунтування цього порушення, перелік актів, що було складено з порушенням.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного господарського суду виключно на предмет правильності застосування згаданими господарськими судами норм матеріального і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), колегія суддів Вищого Господарського суду України ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скарг ДПІ у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.03.04 у справі N 25/435 залишити без змін.