ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
17 липня 2007 року
м. Київ
Справа № К-12174/06
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Г.,
Суддів: Б., К., К., Ф.,
при секретарі судового засідання: Л.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2005 та рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2004 у справі № 2/342 за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи гр. Х до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, –
встановив:
В листопаді 2004 року Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа гр. Х звернулась до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області (далі – ДПІ у Іршавському районі) № 0001152352/0 від 25.09.2003.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.12.2004, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2005, позов задоволено частково: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення у Іршавському районі Закарпатської області № 0001152352/0 від 25.09.2003 в частині 3400 грн. штрафних санкцій за безліцензійну торгівлю підакцизними товарами повністю, та визнано вищевказане податкове повідомлення-рішення недійсним в частині визначення 675 грн. штрафних санкцій як податкового зобов’язання та наслідків їх несплати. У решті позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду Закарпатської області мотивоване тим, що недодержання відповідачем передбаченої законодавством форми рішення про застосування фінансових санкцій за виявлені правопорушення, застосування поняття податкового зобов’язання та наслідків його несплати до правовідносин, що не підлягають під сферу регулювання Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є підставою для задоволення позову.
Львівський апеляційний господарський суд, підтримуючи рішення суду в цій частині, додатковою підставою для задоволення позову зазначив порушення відповідачем під час оформлення результатів перевірки позивача п. 1.7 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002 № 429, а саме в акті перевірки не зазначено номерів ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, дати їх видачі, строку дії ліцензій, що не дає підстав для достовірних висновків, що дія ліцензій закінчилася 15.09.2003.
В касаційній скарзі ДПІ у Іршавському районі Закарпатської області просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2005 у справі № 2/342. Вважає, що судом апеляційної інстанції при прийнятті постанови допущено порушення норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ДПІ у Іршавському районі було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, а саме кафе “Зустріч Друзів”, що належить позивачу, за результатами якої було складено акт № 008423(277/2352) від 18.09.2003. В акті перевірки зазначено, зокрема, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків 135,00 грн.; сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО “–”; при реалізації 50 гр. горілки “5 капель” по ціні 1,40 грн., сигарет “Мальборо” 1 пачка по ціні 4,50 грн. та мінеральної води по ціні 0,80 грн. на загальну суму 6,70 грн. розрахунковий документ видано; ліцензії на алкогольні напої та тютюнові вироби дійсні до 15.09.2003; висновок перевірки: порушено п. 5, п. 13 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”.
За результатами даної перевірки, ДПІ у Іршавському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.09.2003 № 0001152352/0 (704/23-0/2217412665/5731), яким позивачу згідно з пп. “б” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, на підставі акта перевірки № 277/2352 від 18.09.2003, відповідно до ст. 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” визначено суму податкового зобов’язання за платежем штраф за порушення податкового законодавства у розмірі 4075,00 грн.; згідно з матеріалами справи з них 675 грн. за невідповідність готівки в касі, 1700 грн. за безліцензійну торгівлю алкогольними напоями; 1700 грн. за безліцензійну торгівлю тютюновими виробами.
Згідно із п. 1.9 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податкове повідомлення – письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначеного контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону України “Про систему оподаткування” встановлено, що під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України з питань оподаткування.
Згідно із ст. 92 Конституції України, виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Такий перелік містить, зокрема ст. 14, ст. 15 Закону України “Про систему оподаткування”, а Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Закон України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, норми яких було порушено позивачем, не визначають податків і зборів (обов’язкових платежів).
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на виконання своїх функцій, за результатами перевірки позивача прийняв зазначене вище податкове повідомлення-рішення, в той час як така форма акту ненормативного характеру може застосовуватися лише щодо обов’язків по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів), вичерпний перелік яких визначено у ст. 14 та ст. 15 Закону України “Про систему оподаткування”. У даному випадку штраф, накладений за порушення позивачем Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” не відноситься до категорії податкового зобов’язання, або податкового боргу, та встановлюється окремим законодавством, а тому за наслідками перевірок, такою формою акту ненормативного характеру мало бути рішення про застосування штрафних санкцій.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, дійшли правомірного висновку про недодержання відповідачем передбаченої законодавством форми рішення про застосування фінансових санкцій за виявлені правопорушення. Однак припустилися помилки, оскільки при наявності підстав для застосування фінансових санкцій, правопорушник повинен бути притягнутий до відповідальності.
Судова колегія також вважає висновок суду апеляційної інстанції відносно того, що з акту перевірки ДПІ у Іршавському районі Закарпатської області № 008423(277/2352) від 18.09.2003 не можливо достовірно встановити дату закінчення дії ліцензій у зв’язку з незазначенням у ньому строку дії ліцензій непереконливим, з огляду на те, що в описовій частині акту перевірки містяться дати сплину терміну дії ліцензій, а саме 15.09.2003, чого достатньо для висновку, якого дійшов відповідач стосовно відсутності ліцензій, оскільки перевірка здійснювалась 18.09.2003, а нові ліцензії отримані зі строком дії з 24.09.2003 по 24.09.2003.
Відповідно до ч. 2 ст. 230 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову.
Згідно ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції;
Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Отже, за таких обставин, рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2004 у справі № 2/342 має бути змінене в частині, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2005 підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
постановив:
Касаційну скаргу ДПІ у Іршавському районі Закарпатської області задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.03.2005.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.12.2004 у справі № 2/342 змінити, резолютивну частину рішення викласти в такій редакції: Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 25.09.2003 № 0001152352/0 на суму 4075 грн. неправомірним в частині визначення штрафних санкцій, як податкового зобов’язання. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених ст.ст. 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
Судді