КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
ФІНАНСІВ I БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ЛИСТ
04.04.2005 N 06-10/10-354

Головному
контрольно-ревізійному
управлінню України

Про надання роз'яснення щодо застосування Закону України
"Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"

У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (далі - Комітет) розглянуто лист Головного контрольно-ревізійного управління України від 14.03.2005 N 15-11/64 про надання роз'яснення щодо застосування Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" ( 2939-12 ) зі змінами, внесеними Законом України від 12.01.2005 N 2322-IV "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)" (далі - Закон N 2322).

За наслідками розгляду повідомляємо таке.

Законом N 2322 внесені зміни в статті 8, 10, 11, 13 і 14 Закону України (від 26.01.93 р. N 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" (далі - Закон N 2939), які повністю або частково викладені у новій редакції.

Оскільки із вищезазначеного листа Головного контрольно-ревізійного управління (далі - ГоловКРУ) випливає, що органами влади і, зокрема, судами та правоохоронними органами неоднозначно розуміються вказані норми, Комітет надає роз'яснення з питань застосування Закону N 2939 відповідно до поставлених в цьому листі питань.

1. Частиною першої статті 11 Закону N 2939 визначено, що органи державної контрольно-ревізійної служби проводять ревізії та перевірки у підконтрольних їм установах, якими є міністерства та інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи, а також підприємства, установи і організації, отримують кошти з бюджету і з державних валютних фондів.

Враховуючи основні завдання та функції органів державної контрольно-ревізійної служби, які спрямовані на здійснення контролю за витрачанням саме бюджетних коштів, вважаємо, що до підконтрольних установ відповідно до Закону N 2939 слід відносити всі міністерства, інші органи виконавчої влади, державні фонди, бюджетні установи, а також підприємства, установи і організації, які отримують бюджетні кошти на момент проведення контрольних заходів або отримували такі кошти в періоді, який підлягає ревізії або перевірці.

2. Частиною десятої - дванадцятої статті 11 Закону N 2939 визначено, що тривалість планової (виїзної) ревізії або перевірки не повинна перевищувати 20 днів, позапланової - 10 днів, з можливістю їх продовження за рішенням суду відповідно на 10 і 5 днів.

На питання ГоловКРУ стосовно того, про які дні (робочих або календарних) йдеться в Законі , Комітет повідомляє наступне.

Оскільки у вищезазначених нормах статті 11 цього Закону тривалість ревізій або перевірок обчислюється у днях, а у пунктах 1 та 3 частини п'ятої цієї статті строки надання пояснень підконтрольними органами на письмовий запит органу контрольно-ревізійної служби обраховуються у робочих днях, вважаємо, що у частинах десятій - дванадцятій статті 11 Закону N 2939 тривалість таких ревізій або перевірок слід обраховувати саме в календарних днях.

3. Відповідно до частин третьої - четвертої статті 2 Закони N 2939 ревізія - це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань, а перевірка - це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Відповідно ж до частини другої статті 11 цього Закону планова виїзна ревізія або перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовому рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

На питання ГоловКРУ стосовно права органів державної контрольно-ревізійної служби проводити планові виїзні перевірки окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ Комітет повідомляє наступне.

Пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 2322 передбачено, що до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим законом вони застосовуються в частині, що не суперечить останньому.

Таким чином, органи державної контрольно-ревізійної служби не вправі проводити планові виїзні перевірки окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ.

Перевірки окремих ділянок фінансово-господарської діяльності можуть проводитися органами державної контрольно-ревізійної служби під час позапланових ревізій або перевірок.

4. Частиною восьмою статті 11 Закону N 2939 визначено, що орган державної контрольно-ревізійної служби, прокурор або слідчий, що ініціює проведення позапланової виїзної ревізії або перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої ревізії або перевірки та дати її початку і закінчення, документи, які відповідно до частин п'ятої і сьомої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої ревізії або перевірки, а також на вимогу суду - інші відомості.

Враховуючи вимоги статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), за якими органи державної влади мають діяти лише відповідно до Конституції і законів України, вважаємо, що передбачений частиною восьмою статті 11 Закону N 2939 перелік органів та посадовців, які можуть звернутися до суду з ініціативою проведення позапланової (виїзної) ревізії або перевірки, а також перелік підстав для такої ревізії або перевірки, визначених статтею 11 цього Закону, є вичерпними.

5. Частиною восьмою статті 11 Закону N 2939 визначені суб'єктів звернення до суду для отримання дозволу на проведення позапланових контрольних заходів, а саме - орган державної контрольно-ревізійної служби, прокурор або слідчий.

Таким чином, Закон N 2939 не визначає суб'єктвми звернення до суду інших осіб або органи.

У разі надходження до органів контрольно-ревізійної служби доручень Президента України, звернень депутатів всіх рівнів, громадян, органів влади, посадових осіб правоохоронних органів, які не є прокурорами або слідчими, тощо до суду для отримання дозволу на проведення позапланових контрольних заходів має звертатися, за наявності визначених цим Законом підстав, відповідний орган державної контрольно-ревізійної служби.

6. Відповідно до пункту 1 частини чотирнадцятої статті 11 Закону N 2939 посадові особи органу державної контрольно-ревізійної служби мають право приступити до проведення ревізії або перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання посадовим особам підконтрольних установ, інших суб'єктів господарської діяльності під розписку направлення на ревізію або перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної контрольно-ревізійної служби, мета, вид, підстави, дата її початку та дата закінчення ревізії або перевірки, посади, звання і прізвища посадових осіб органу державної контрольно-ревізійної служби, які проводитимуть ревізію або перевірку. Направлення на ревізію або перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної контрольно-ревізійної служби, скріпленого печаткою органу державної контрольно-ревізійної служби.

Під терміном "керівник", на нашу думку, слід розуміти лише Голову ГоловКРУ, начальників обласних контрольно-ревізійних управлінь і начальників контрольно-ревізійних відділів, груп в районах, містах. У разі відсутності цих посадових осіб таке направлення відповідно до законодавства підписується виконуючим обов'язки такого керівника.

7. Відповідно до частини шостої статті 11 Закону N 2939 позапланова виїзна ревізія або перевірка може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.

Згідно з частиною сьомою (ст. 11) цього Закону позапланові виїзні ревізії та перевірки суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені цим Законом до підконтрольних установ, проводяться органами державної контрольно-ревізійної служби за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

У контексті поставленого ГоловКРУ питання вважаємо, що у разі надходження до органу державної контрольно-ревізійної служби рішення суду щодо проведення ревізії або перевірки за питань, які не належать відповідно до закону до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби (наприклад, перевірка лише повноти сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), такий орган державної контрольно-ревізійної служби, керуючись статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ), за якою органи державної влади мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, повинен проінформувати про це суд, який виніс таке рішення, та ініціатора проведення ревізії або перевірки щодо необхідністі перегляду цього рішення суду відповідно до закону.

8. Частиною шостою статті 11 Закону N 2939 визначено, що позапланова виїзна ревізія або перевірка може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду.

В той же час відповідно до частини першої статті 14 Закону N 2939 органи державної контрольно-ревізійної служби проводять ревізії та перевірки суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності за рішенням суду, винесеному на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи, із наданням прав, встановлених пунктами 1-3, 6 частини першої статті 10 цього Закону, та з урахуванням вимог, встановлених частинами першої і другої статті 11 цього Закону і іншими законами України.

В контексті поставленого ГоловКРУ питання вважаємо, що органи державної контрольно-ревізійної служби мають проводити ревізії або перевірки за дорученням правоохоронних органів (стаття 14 Закону N 2939 не лише за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, а й за окремими питаннями щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, визначеним відповідними правоохоронними органами.

9. Пунктом 3 частини п'ятої статті 11 Закону N 2939 визначено, що підставою для проведення позапланової виїзної ревізії або перевірки є виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

У контексті поставленого ГоловКРУ питання зазначаемо, що органи державної контрольно-ревізійної служби вправі перевіряти відомості (при виникненні сумнівів щодо їх достовірності), одержані від особи, яка мала правові відношення з підконтрольною установою, безпосередньо у цієї особи (проводити зустрічні звірки), навіть за умови що вона не є установою, підконтрольною органам державної контрольно-ревізійної служби.

10. Пунктом 1 частини п'ятої статті 11 Закону N 2939 передбачено, що позапланова виїзна ревізія або перевірка проводиться, якщо за наслідками ревізій або перевірок інших міністерств і інших органів виконавчої влади, державних фондів, бюджетних установ, а також підприємств, установ і організацій виявлено факти, які свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку дотримання яких віднесено законом до компетенції органів державної контрольно-ревізійної служби, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної контрольно-ревізійної служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

У контексті поставленого ГоловКРУ питання повідомляємо, що, на нашу думку, зазначена норма надає право органам державної контрольно-ревізійної служби проводити відповідно до цього Закону позапланову ревізію або перевірку у разі отримання від підконтрольної установи на письмовий запит органу державної контрольно-ревізійної служби пояснень та їх документального підтвердження, які не дають відповіді по суті поставлених в запиті питань.