ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА ПАЛАТА У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
08.04.2004
Щодо звернення з позовом
(Витяг)
У липні 2002 р. Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - НАСК "Оранта") звернулася з позовом до С. про стягнення 2 тис. 780 грн., посилаючись на те, що діями відповідача заподіяно шкоду застрахованому майну, за яке позивач сплатив страхове відшкодування в зазначеному розмірі.
Фастівський міський суд рішенням від 11 жовтня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2003 р., у задоволенні позову НАСК "Оранта" відмовив.
У касаційній скарзі НАСК "Оранта" просила скасувати постановлені у справі рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Проаналізувавши матеріали справи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що 19 квітня 2002 р. сталося зіткнення автомобілів під керуванням водіїв Ч. та С., про що було складено адміністративний протокол за ст. 124 КпАП ( 80731-10 ).
Фастівський міський суд постановою від 18 червня 2002 р. провадження в адміністративній справі щодо С. закрив.
НАСК "Оранта" виплатила Ч., автомобіль якого був застрахований, страхове відшкодування в розмірі 2 тис. 780 грн. і заявила вимоги про стягнення зазначеної суми з відповідача, з вини якого, на думку позивача, заподіяно шкоду.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову, Фастівський міський суд виходив із факту відсутності вини відповідача в пошкодженні автомобіля, за який позивач сплатив третій особі страхове відшкодування. При цьому доведеність факту відсутності вини С. суд обґрунтував лише постановою від 18 червня 2002 р., якою щодо нього закрито провадження в адміністративній справі за ст. 124 КпАП ( 80731-10 ).
Однак міський суд встановив зазначений факт із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Покладаючи в основу рішення постанову від 18 червня 2002 р., суд усупереч вимогам статей 15, 30, 62 ЦПК ( 1501-06 ) не врахував, що постанова суду стосовно обставин дорожньо-транспортної події та вини відповідача не є відповідно до статей 31, 32 ЦПК обов'язковою для суду, а є одним - із доказів, який підлягав перевірці й оцінці судом у сукупності з іншими доказами.
На порушення зазначених вимог процесуального закону та всупереч роз'ясненням, викладеним у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 р. N 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції", міський суд не створив необхідних умов для дослідження дійсних обставин справи, залишив поза увагою твердження НАСК "Оранта" про вину відповідача в пошкодженні автомобіля, а клопотання позивача про проведення автотехнічної експертизи для з'ясування питання щодо вини водіїв у зіткненні транспортних засобів у зв'язку із суперечливими висновками експерта-автотехніка відхилив з мотивів наявності в адміністративній справі висновків експерта-автотехніка, покладених в основу постанови суду від 18 червня 2002 р., яка, на думку суду, згідно з ч. 3 ст. 32 ЦПК ( 1501-06 ) є обов'язковою для суду в зазначеній цивільній справі.
Беручи до уваги викладене, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу НАСК "Оранта" задовольнила: рішення Фастівського міського суду від 11 жовтня 2002 р. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 4 лютого 2003 р. скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Таким чином, АТВТ "Свемон" як власник майна відповідно до вимог ст. 4 Закону від 7 лютого 1991 р. N 697-XII "Про власність", ст. 41 Закону "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) та ч. 2 ст. 63 ЦК ( 1540-06 ), в подальшому схваливши загальними зборами товариства договір купівлі-продажу і додаткову угоду, визнало його дійсним з моменту укладення.
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 р. N 13 і від 25 травня 1998 р. N 15 та частинами 3, 7 п. 13 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 р. N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" вимоги про визнання угод недійсними на підставі ст. 57 ЦК ( 1540-06 ) можуть бути задоволені за умови доведеності факту зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди. Зловмисна угода - це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.
На порушення вимог ст. 34 ГПК ( 1798-12 ) касаційний суд не врахував, що у постанові від 5 вересня 2003 р. про закриття за відсутністю складу злочину кримінальної справи, порушеної за ч. 2 ст. 165 КК 1960 р ( 2002-05 ). прокуратурою м. Броварів за фактом зловживання посадовими особами АТВТ "Свемон" своїм посадовим становищем, встановлено, що президент товариства Б. у межах своїх повноважень уклав договір купівлі-продажу, схвалений загальними зборами товариства 14 травня 2002 р. У ході слідства не встановлено умисного, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби, а тому висновок апеляційного суду про відсутність зловмисної угоди сторін при укладенні договору купівлі-продажу та підстав для визнання його недійсним за ст. 57 ЦК ( 1540-06 ) є обґрунтованим і законним.
За таких обставин, керуючись статтями 111, 111-17 - 111-20 ГПК ( 1798-12 ), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну скаргу ТОВ "Телефон-Сервіс" задовольнила: постанову Вищого господарського суду України від 28 квітня 2004 р. скасувала, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2003 р. залишила в силі.