ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
13.07.2004
Справа N 41/702-02-4-3/298
Щодо касаційного подання заступника
військового прокурора Північного регіону України
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака I.М., Палій В.М.,
за участю прокурора В. Щипки, представників сторін О. Байди (дов. від 7.04.04), В. Назаренка (дов. від 5.07.04),
розглянувши відкритому судовому засіданні касаційне подання заступника військового прокурора Північного регіону України
на постанову від 28 листопада 2003 року Київського апеляційного господарського суду
у справі N 41/702-02-4-3/298
за позовом малого підприємства "Райдуга"
до Міністерства оборони України
про стягнення 1 549 127,71 грн.,
встановив:
Рішенням від 15 січня 2003 року господарського суду м. Києва (суддя О. Пилипенко) у позові відмовлено з мотивів відсутності реєстрації військової частини А 2112 як суб'єкта господарської діяльності Збройних сил України.
Постановою від 28 листопада 2003 року Київського апеляційного господарського суду рішення скасовано та позов задоволено з огляду на правила статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ).
В касаційному поданні заступник військового прокурора Північного регіону України просить постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення.
В обґрунтування власних вимог скаржник посилається на порушення Київським апеляційним господарським судом норм матеріального права. На його думку, стаття 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) застосовується виключно до військових частин, які є суб'єктами господарської діяльності у Збройних Силах України. Напроти, військова частина у 1999-2000 роках не була зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності у Збройних Силах України в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 2000 року N 749 та наказом Міністерства оборони України від 30 жовтня 2000 року N 425.
У відзиві мале підприємство "Райдуга" заперечує проти доводів касаційного подання з огляду на їх безпідставність і просить суд залишити постанову апеляційного господарського суду без змін.
В судовому засіданні з 6 до 13 червня 2004 року оголошувалася перерва.
Обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши наявні матеріали на предмет їх юридичної оцінки Київським апеляційним господарським судом, та проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами, рішенням від 25 жовтня 2001 року господарського суду Харківської області у справі N 4803/3-09 встановлена майнова відповідальність військової частини А 2112 перед малим підприємством "Райдуга" і зазначене рішення суду у встановленому законодавством порядку набрало законної сили, а тому відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) має преюдиціальне значення для вирішення даного спору.
Рішення від 25 жовтня 2001 року господарського суду Харківської області у справі N 4803/3-09 не було виконано через відсутність коштів на рахунку боржника - військової частини А 2112.
Стаття 14 Закону України "Про збройні Сили України" ( 1934-12 ) надає можливість військовій частині, як структурній одиниці Збройних Сил України, здійснювати господарську діяльність, і у разі здійснення такої діяльності військова частина набуває статусу суб'єкта господарювання.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань військова частина несе відповідальність, передбачену законом та договором. Військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
Відносини між військовою частиною А 2112 та малим підприємством "Райдуга" виникли до прийняття постанови від 3 травня 2000 року N 749 Кабінету Міністрів України "Про порядок реєстрації військових частин як суб'єктів господарської діяльності у Збройних Силах", на який посилається заступник Генерального прокурора України в обґрунтування касаційного подання, а тому в даному випадку дія цього нормативного акта не може розповсюджуватися на правовідносини сторін.
Таким чином, факт реєстрації (відсутність такого факту) військової частини як суб'єкта господарської діяльності не може впливати згідно з вимогами статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" ( 1076-14 ) на обов'язок Міністерства оборони України нести відповідальність за зобов'язаннями військової частини, якщо військова частина на підставі закону здійснювала господарську діяльність, зокрема, статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" ( 1934-12 ).
Наведене дає можливість зробити висновок про повноту встановлення Київським апеляційним господарським судом обставин справи та їх обґрунтовану правову оцінку, оскільки підтверджується дослідженими і викладеними в постанові доказами і доводи касаційного подання не спростовують таких висновків суду.
Клопотання військового прокурора Північного регіону України про зупинення касаційного провадження до перегляду вироку Верховним Судом України у кримінальній справі, колегією суддів відхилено на підставі статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ).
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), суд постановив:
Постанову від 28 листопада 2003 року Київського апеляційного господарського суду у справі N 41/702-02-4-3/298 залишити без змін, а касаційне подання прокурора Північного регіону України без задоволення.