ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
15.06.2004
Справа N 29/538
Про розглядання касаційної скарги
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 16.09.2004
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О. Волковицької, Г.Н. Фролової
за участю представників:
позивача
відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову
від 04.02.2004 року Київського апеляційного господарського суду
у справі N 29/538 господарського суду міста Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асоціація "Уніком"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення N 192/26-062/0 від 26.05.2003 р. та N 193/26-062/0 від 26.05.2003 р.
встановив:
ТОВ "Асоціація "Уніком" звернулась с позовом до господарського суду міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішення N 192/26-062/0 від 26.05.2003 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 37584 грн., в тому числі штрафні санкції 17904 грн. та N 193/26-062/0 від 26.05.2003 р., яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 162918 грн., в тому числі штрафні санкції в сумі 54306 грн., виданих ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту перевірки дотримання вимог податкового законодавства позивачем за перше півріччя 2003 р. N 092/26-062/57/01283856 від 22.05.2003 р.
В акті перевірки, зокрема зазначено, що в порушення вимог пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) позивачем не віднесена до складу валового доходу вартість переданої актом виконаних робіт від 14.05.2002 р. науково-технічної продукції ЗАТ "НВП "Артур" в сумі 543058,82 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на вказану суму, а також не включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість податок на додану вартість в сумі 108611,76 грн. від зазначеної вартості робіт.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2003 року позов задоволено.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що 28.12.2000 р. між Міністерством оборони України (військова частина А0117) та ЗАТ "Артур" укладено державний контракт N 117615 на виконання дослідно-конструкторської роботи "Створення першої черги автоматизованої системи управління військами (силами) на базі обміну даними з використанням апаратури передачі даних (Редут)", шифр "Барсук-1".
Робота була включена в Державне оборонне замовлення на 2000 рік, яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України N 1180-0020 від 28.07.2000 року, НТП - 16 п. 3 Дослідно-конструкторська робота "Барсук-1" включалася в державне оборонне замовлення, починаючи з 1999 року по 2003 рік включно.
Підставами для виконання вказаної дослідно - конструкторської роботи були Спільне рішення N 138 від 22.12.2000 р. Міністерства оборони України та ЗАТ НВП "Артур", затверджене Міністром оборони України 04.06.1998 року N 148/452 та погоджено з Генеральним Замовником, Рішення щодо порядку проведення ДКР "Барсук-1" N 137 від 22.12.2000 р., затверджене заступником Міністра оборони України з Озброєння 19.04.2000 року погоджено з Генеральним Замовником.
Передбачена Державним контрактом N 117615 від 28.12.2000 р. робота виконується згідно п. 2 цього договору у повній відповідності до тактико - технічного завдання (ТТЗ), затвердженого начальником Генерального штабу Збройних Сил України від 04.09.1998 року (інв. N 2125/2 в/ч А0117). Згідно п. 18 вказаного Договору: "виконання, здавання та приймання робіт проводиться в порядку встановленому ГОСТ В15.203-79", діючому в теперішній час в Україні (Повідомлення Держстандарту України N РВ50-067-97 застосування міждержавних стандартів).
Згідно з Рішенням щодо порядку проведення ДКР "Барсук-1" N 137 від 22.12.2000 року, затвердженого Заступником міністра оборони України з Озброєння від 19.04.2000 року, погодженого з Генеральним замовником (в/ч А 0117) був визначений Виконавець роботи щодо створення складової частини дослідно-конструкторської роботи "Барсук-1" підприємство ТОВ "Асоціація "Уніком" (п. 2 Рішення), яке повинно було виконувати, згідно ТЗ від 12.06.1999 року та договору N 2 від 22.09.2000 року (узгоджених ПЗ932) ДКР "Розробка СПЗ управління апаратурою передачі даних "Редут", а також збір, обробка і документування інформації про процес обміну повідомлень" шифр "Барсук-1 - Уніком".
За апеляційною скаргою ДПІ у Печерському районі м. Києва Київський апеляційний господарський суд постановою від 04.02.2004 року рішення залишив без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та задовольнити позовні вимоги, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права.
При цьому заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що відповідно пункту 1 статті 7 Закону України "Про державне оборонне замовлення" ( 464-14 ) пільги щодо оподаткування державного оборонного замовлення передбачені лише для виконавців такого замовлення, а не для співвиконавців.
Відзив на касаційну скаргу не надіслано.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судами першої та апеляційної інстанції, предметом позову у даній справі є обґрунтованість застосування пільг по оподаткуванню оборонного замовлення, виконаного позивачем на підставі договору N 2 від 22.09.2000 та переданих ЗАТ "НВП "Артур" по акту виконаних робіт науково-технічної продукції від 14.05.2002 р. в сумі 543058,82 грн.
Відповідно до Закону України "Про державне оборонне замовлення" ( 464-14 ) державне оборонне замовлення є засобом державного регулювання у сфері наукового та матеріально-технічного забезпечення потреб оборони і національної безпеки України, який визначає загальні правові та економічні засади (принципи) формування, розміщення, фінансування і виконання державного оборонного замовлення та регулює відносини у цій сфері.
Згідно положень даного Закону державні замовники з оборонного замовлення - це міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, а також військові формування, створені відповідно до Законодавства України, уповноважені Кабінетом міністрів України укладати державні контракти на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг.
Державними замовниками з виконання наукових робіт, закупівлі озброєння та військової техніки, виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт з їх розроблення, а також щодо робіт із створення новітніх технологій військового призначення можуть бути тільки міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, а також військові формування, створені відповідно до Законодавства України. Виконавці оборонного замовлення - це суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності, визначені державними замовниками для виготовлення і поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
Співвиконавці оборонного замовлення згідно частини 2 статті 1 Закону ( 464-14 ) - це суб'єкти підприємницької діяльності України всіх форм власності, які беруть участь у виконанні оборонного замовлення на підставі відповідних договорів (контрактів), укладених з виконавцями.
Поняття державного контракту з оборонного замовлення наведене у частині 5 статті 1 Закону ( 464-14 ) і передбачає, що - це договір, укладений державним замовником з виконавцем відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України основних показників оборонного замовлення (обсяги поставок (закупівлі) продукції, виконання робіт, надання послуг, строки виконання замовлення тощо), який передбачає зобов'язання сторін та їх відповідальність за виконання оборонного замовлення
Частина 6 статті 1 Закону ( 464-14 ) поряд з іншим, до оборонного замовлення відносить науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи із створення, модернізації, утилізації та знищення озброєння, військової та спеціальної техніки, розроблення стандартів та технологій військового і спеціального призначення, фундаментальні дослідження для потреб оборони і національної безпеки, проектні та дослідно-конструкторські роботи, спрямовані на розвиток дослідної та виробничо-технологічної бази підприємств і організацій, що виконують оборонне замовлення
Як передбачено статтею 5 Закону ( 464-14 ) фінансування оборонного замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом виділення цільових асигнувань державним замовникам. Видатки Державного бюджету України на фінансування оборонного замовлення входять до переліку захищених статей видатків і передбачаються окремим рядком для кожного державного замовника. Обсяги коштів та їх розподіл за напрямами оборонного замовлення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Виконання оборонного замовлення, згідно статті 6 Закону ( 464-14 ) здійснюється на підставі укладення державного контракту між замовником та виконавцем і є обов'язковим для виконавців. Оплата поставок (закупівлі) продукції, виконання робіт, послуг під час виконання оборонного замовлення здійснюється за цінами, на умовах та у терміни, передбачені державними контрактами.
У статті 7 Закону ( 464-14 ) зазначено, що виконавцям оборонного замовлення можуть надаватись пільги щодо оподаткування, цільові дотації та субсидії, кредити на пільгових умовах, митні та інші пільги, порядок надання яких визначається законами України.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) встановлення і скасування податків, зборів (обов'язкових платежів), а також пільг щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім Законів про оподаткування.
Згідно з підпунктом 5.1.22 пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) оплата вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, які здійснюються за рахунок Державного бюджету звільняється від податку на додану вартість.
Судами першої та апеляційної інстанції на підставі аналізу наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що ТОВ "Асоціація "Уніком" за типовим договором N 2 від 22.09.2000 р. виконало 1 етап ДКР (фінансування - Держбюджет) і передало ЗАТ "НВП "Артур" науково-технічну продукцію за актом від 14.05.2002 року на суму 543058,82 грн. При цьому представник замовника згідно з Протоколом узгодив ціну етапу у сумі 539757,99 грн.
Відповідно до підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) датою виникнення податкових зобов'язань в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Згідно із пп. 11.3.5. п. 11.3. ст. 11 Закону України від 22.05.1997 р. N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (із змінами та доповненнями) датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.
Судами встановлено та доведено з посиланням на матеріали справи, що оплата за виконану роботу на розрахунковий рахунок або в касу товариства "Асоціація "Уніком" не надходила.
Відповідно до пункту 1.3 статті З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно приписам пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, пункту 11.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) валовий дохід визначений як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а звітнім (податковим) періодом є квартал.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг), як це передбачено підпунктом 11.2.1 пункту 11.2. статті 11 Закону ( 334/94-ВР ).
Згідно підпункту 11.3.5 пункту 11.3 статті 11 цього Закону ( 334/94-ВР ) датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом, тому в оподаткуванні податком на прибуток приймають участь тільки суми фактично одержаних бюджетних коштів, а не весь обсяг виконаних робіт по науково-дослідних роботах.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що включення до складу валових доходів загальної вартості ДКР не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в оподаткуванні податком на прибуток приймають участь тільки суми фактично одержаних бюджетних коштів, а не весь обсяг виконаних робіт по науково-дослідних роботах.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:
Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2003 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2004 року у справі N 29/538 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - без задоволення.