ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
15.05.2003

(Постанову скасовано згідно з постановою
Верховного Суду України
від 23 вересня 2003 року)

Щодо розгляду касаційної скарги

Колегія суддів Вищого господарського суду України розглянула касаційну скаргу Державного казначейства України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2002 р. у справі за позовом ТОВ "Українська транспортно-експедиційна компанія "Дельта-Транс" (далі - Товариство) до Державного казначейства України (третя особа - Центральна енергетична митниця (далі - Митниця) про стягнення 10607122,10 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 р. позов задоволено. На підставі рішення суду підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь Товариства зайво сплачених 7953978,08 грн. акцизного збору та 2651326,02 грн. додаткового митного збору.

Підставою для задоволення позовних вимог була наявність конкретної норми чинного законодавства, яка надавала право сільськогосподарським підприємствам та імпортерам дизельного пального сплачувати податки на пільгових умовах.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2002 р. рішення господарського суду м. Києва від 25 червня 2002 р. залишено без змін із тих самих підстав.

Із прийнятими рішенням і постановою судових інстанцій не погоджується Державне казначейство України, вважаючи їх такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому просить скасувати вказані процесуальні документи та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі та в заяві про уточнення касаційних вимог вказано, що судовими інстанціями не враховано вимоги статті 50 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) про те, що збори (інші обов'язкові платежі) визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування їх на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Крім того, скаржник вважає, що судові інстанції неправильно застосували положення частини другої статті 5 Закону України від 18 січня 2001 р. N 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" (далі - Закон).

Так, пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону ( 2238-14 ) КМУ було доручено протягом трьох місяців від дня набрання чинності Законом внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність з цим Законом і прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на його виконання.

Протягом зазначеного терміну КМУ не вніс такі пропозиції та не прийняв власних правових актів, спрямованих на виконання Закону ( 2238-14 ), зокрема, частини другої статті 5.

Тому положення частини другої статті 5 вказаного Закону ( 2238-14 ) щодо надання пільг при сезонному ввезенні (з 1 лютого по 1 жовтня) дизельного палива виключено Законом України від 7 червня 2001 р. N 2514-III "Про внесення змін до Закону України від 18.01.2001 N 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років".

Також на думку скаржника, при прийнятті постанови та рішення судовими інстанціями невірно застосовано норми статті 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ); статей 1, 6 Закону України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)" ( 313/96-ВР ); статей 2, 3 Декрету КМУ від 26 грудня 1992 р. N 18-92 "Про акцизний збір"; постанову КМУ від 27 січня 1997 р. N 65 "Про ставки митних зборів".

Крім того, судом не застосовано норми статей 4, 27 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ); статті 35 Закону України "Про бюджетну систему" ( 512-12 ); статті 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" ( 2120-14 ); частин третьої, п'ятої статті 1, статті 6, частини 3 пункту 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ).

Верховний Суд України встановив, що Закон ( 2238-14 ) визначає основні принципи державної політики на період реформування сільського господарства протягом 2001 - 2004 років як пріоритетної галузі народного господарства. Частина друга статті 5 вказаного Закону в редакції від 18 січня 2001 року передбачала звільнення імпортованого дизельного пального від сплати мита та інших податків.

З метою реалізації визначених у ньому принципів, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону ( 2238-14 ) , КМУ було доручено протягом трьох місяців із дати набрання чинності Законом (20 лютого 2001 року), тобто до 20 травня 2001 р., внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законів України у відповідність з цим Законом і прийняти нормативно-правові акти, спрямовані на його виконання.

Протягом зазначеного тримісячного строку КМУ не вніс на розгляд Верховної Ради України законопроекти (пропозиції) про приведення законів України у відповідність із Законом ( 2238-14 ) і не прийняв власних правових актів, спрямованих на його виконання, зокрема, на виконання частини другої статті 5.

За такої ситуації наведене положення названої частини другої щодо надання пільг було виключене з тексту статті 5 Законом України "Про внесення змін до Закону України від 18.01.2001 N 2238-III "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" ( 2514-14 ).

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, доповнення до неї, відзиви на касаційну скаргу та уточнення до них, інші надані документи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що попередні судові інстанції при розгляді справи з'ясували наявність правовідносин, що виникли за угодою від 15.04.2002 про уступку права вимоги, на підставі якої Товариство стало правонаступником певних прав, включаючи право вимог до третіх осіб.

ТОВ "Енергосплав" за контрактами та договорами (контракти від 07.02.2001 N 01-01 та від 15.02.2001 N 01-02, договори комісії від 09.01.2001 N К-03-01 та від 09.02.2001 N К-04-01) в період із лютого по травень 2001 року здійснювало імпорт дизельного палива в Україну, діючи як комісіонер згідно з умовами договорів комісії від 09.01.2001 та від 09.02.2001. Вказаний висновок судовими інстанціями зроблено на підставі представлених сторонами доказів.

Під час митного оформлення дизельного палива складені вантажно-митні декларації від 23.02.2001 IM40 N 12400/1/014037, від 26.02.2001 N 12400/1/014038, від 05.05.2001 N 12400/1/014056, від 14.05.2001 N 12400/1/014058, від 25.05.2001 N 12400/1/014059, від 03.04.2001 N 80200/1/000625 та від 03.04.2001 N 80200/1/000614, копії яких додані до справи.

Під час митного оформлення дизельного палива ТОВ "Енергосплав" було сплачено:

за контрактом від 07.02.2001 - 27099 грн. митного збору (код виду митних платежів - 010), 2639932,56 грн. додаткового митного збору (код - 065) та 7919797,69 грн. акцизного збору (код - 071) згідно з платіжними дорученнями від 15.02.2001 N 39, від 20.10.2000 N 542, від 04.05.2001 N 148, від 14.05.2001 N 153 та від 24.05.2001 N 166 (копії додані до справи) на загальну суму 10586829,25 на рахунки третьої особи у справі - Центральної енергетичної митниці;

за контрактом від 15.02.2001 - 662,41 грн. митного збору (код виду митних платежів - 010), 11393,46 грн. додаткового митного збору (код - 065) та 34180,39 грн. акцизного збору (код - 071) згідно з платіжним дорученням від 22.03.2001 N 77 на загальну суму 46236,26 грн. на рахунок третьої особи.

За цими двома контрактами ТОВ "Енергосплав" було сплачено на рахунки Митниці зборів на загальну суму 10633065,51 грн., з яких позивач вимагає повернути 10605304,10 грн. (за винятком митного збору - код виду митних платежів - 010).

Перерахування цих сум до Державного бюджету України відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення розрахунків із Державним бюджетом України за митом, ПДВ, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами, затвердженої наказом Державної митної служби України та Міністерства фінансів України від 30 червня 2000 р. N 368/149, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 18.07.2000 за N 429/4650 (далі - Інструкція), підтверджується листом Управління обліку та звітності Державної митної служби України. Тобто спірна сума (10605304,10 грн.), як встановили попередні судові інстанції, зарахована до Державного бюджету України.

Зазначені обставини не були спростовані Державним казначейством України та Митницею у розгляді справи в судових інстанціях.

Оскільки розпорядником коштів бюджету є в цьому разі Державне казначейство України, повернення коштів з бюджету відповідно до пункту 2.2 Інструкції повинно відбуватися саме Державним казначейством України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що посилання третьої особи на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" ( 2514-14 ) були внесені зміни у вищезгаданий Закон та режим пільгового сезонного ввезення дизельного палива на територію України припинив своє існування, не мають значення для вирішення цієї справи, оскільки згідно з частиною першою статті 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Цей Закон пом'якшення або скасування відповідальності осіб не надає, і, виходячи зі змісту частини першої статті 58 Конституції України, що було роз'яснено Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. N 1-рп/99 (абзац другий частини 2), при вирішенні цієї справи має бути застосований той закон, під час дії якого мали місце спірні правовідносини.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до статті 4 Указу Президента України від 10 червня 1997 р. N 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" також врегульовує це питання щодо набрання чинності нормативно-правовими актами Верховної Ради України, які набирають чинності через десять днів від дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Оскільки Закон ( 2238-14 ) був опублікований 20 лютого, то саме від цього дня він набрав чинності.

Пільги щодо сплати мита та інших податків при сезонному ввезенні дизельного палива в Україну були скасовані Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" ( 2514-14 ), а тому в судових інстанцій не було ніяких підстав не застосовувати цей Закон ( 2238-14 ) щодо правовідносин, які мали місце під час його дії з 20 лютого 2001 року по 7 червня 2001 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує позицію Верховного Суду України про наявність колізій між Законом ( 2238-14 ) та законодавством, яке регулює питання пільгового оподаткування для вирішення цієї справи, оскільки згідно з чинним податковим законодавством пріоритетність надається спеціальним законам, якими є закони про оподаткування.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, а тому наявність колізій між Законом ( 2238-14 ) та законодавством, яке регулює питання пільгового оподаткування для вирішення цієї справи, є підставою для прийняття рішення на користь платника податку.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9 ГПК ( 1798-12 ), Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2002 р. залишити без змін, а касаційну скаргу Державного казначейства України - без задоволення.

"Господарське судочинство в Україні", 2004 р.