Протокол N 14
до Конвенції про захист прав людини та основних
свобод, який вносить зміни до контрольної
системи Конвенції

Дата підписання: 13.05.2004

Дата підписання від імені України: 10.11.2004

( Протокол ратифіковано Законом
№ 3435-IV від 09.02.2006, ВВР, 2006, № 27, ст.229 )

Дата на брання чинності для України: 01.06.2010

Преамбула

Держави-члени Ради Європи, які підписали цей Протокол до Конвенції про захист прав людини та основних свобод, підписаної у Римі 4 листопада 1950 року (далі - "Конвенція"),

беручи до уваги Резолюцію N 1 і Декларацію, прийняті на Європейській конференції з прав людини, міністрів держав-членів, що відбувалася у Римі 3 - 4 листопада 2000 року;

беручи до уваги Декларації, прийняті Комітетом міністрів 8 листопада 2001 року, 7 листопада 2002 року і 15 травня 2003 року на його 109-й, 111-й та 112-й сесіях відповідно;

беручи до уваги Висновок N 251 (2004), ухвалений Парламентською Асамблеєю Ради Європи 28 квітня 2004 року;

враховуючи нагальну потребу внести зміни до деяких положень Конвенції для підтримання і підвищення ефективності контрольної системи на тривалий час, з огляду - головним чином - на постійне збільшення завантаження Європейського суду з прав людини і Комітету міністрів Ради Європи;

враховуючи, зокрема, необхідність і надалі забезпечувати виконання Судом провідної ролі у захисті прав людини в Європі,

домовились про таке:

Стаття 1

Пункт 2 статті 22 Конвенції скасовується.

Стаття 2

Стаття 23 Конвенції викладається у такій редакції:

"Стаття 23 - Строк повноважень і звільнення

1. Судді обираються строком на дев'ять років. Вони не можуть переобиратись.

2. Строк повноважень суддів спливає, коли вони досягають 70-річного віку.

3. Судді обіймають свою посаду до їх заміни. Проте після заміни вони продовжують розгляд тих справ, які вже є в їхньому провадженні.

4. Жоден суддя не може бути звільнений з посади, якщо тільки рішення про його невідповідність встановленим вимогам не буде ухвалене іншими суддями більшістю у дві третини голосів".

Стаття 3

Стаття 24 Конвенції скасовується.

Стаття 4

Стаття 25 Конвенції стає статтею 24 і викладається у такій редакції:

"Стаття 24 - Канцелярія і доповідачі

1. Суд має канцелярію, функції та організація якої визначаються в Регламенті Суду.

2. Суду, який засідає у складі одного судді, допомагають доповідачі, які в своїй діяльності підпорядковані Голові Суду. Вони складають частину канцелярії Суду".

Стаття 5

Стаття 26 Конвенції стає статтею 25 ("Пленарні засідання Суду") і до неї вносяться такі зміни:

1. У кінці пункту d кома замінюється на крапку з комою, а слово "та" вилучається.

2. У кінці пункту е крапка замінюється на крапку з комою.

3. Додається пункт f у такій редакції:

"f. здійснюються запити згідно із пунктом 2 статті 26".

Стаття 6

Стаття 27 Конвенції стає статтею 26 і викладається у такій редакції:

"Стаття 26 - Одноособовий суддя, комісії,

палати та Велика палата

1. Для розгляду переданих йому справ Суд засідає у складі одного судді, в комісіях у складі трьох суддів, у палатах у складі семи суддів та у Великій палаті у складі сімнадцяти суддів. Палати Суду створюють комісії на певний строк.

2. На вимогу пленарного засідання Суду, Комітет міністрів у разі одноголосного прийняття рішення може зменшити кількість суддів у палатах до п'яти осіб на певний строк.

3. Суддя, який засідає одноособово, не може розглядати заяву проти Високої Договірної Сторони, від якої цей суддя обраний.

4. Як член палати та Великої палати за посадою засідає суддя, обраний від заінтересованої Високої Договірної Сторони. Якщо такого судді немає або в разі його неспроможності взяти участь у засіданні, в якості судді засідає особа, вибрана Головою Суду зі списку, заздалегідь поданого цією Стороною.

5. До складу Великої палати входять також Голова Суду, заступники Голови, голови палат та інші судді, які визначаються відповідно до Регламенту Суду. Якщо справа передається до Великої палати згідно зі статтею 43, у Великій палаті не може засідати жоден суддя з палати, яка постановила судове рішення, за винятком голови палати та судді, який засідав від заінтересованої Високої Договірної Сторони".

Стаття 7

Після нової редакції статті 26 у Конвенцію вводиться нова стаття 27 такого змісту:

"Стаття 27 - Повноваження одноособових суддів

1. Суддя, який засідає одноособово, може визнати неприйнятною або вилучити з реєстру справ Суду заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо така ухвала може бути винесена без подальшого вивчення.

2. Ухвала є остаточною.

3. Якщо суддя, який засідає одноособово, не визнає заяву неприйнятною або не вилучить її з реєстру, він передає її в комісію або в палату для подальшого вивчення".

Стаття 8

Стаття 28 Конвенції викладається у такій редакції:

"Стаття 28 - Повноваження комісій

1. Щодо заяви, поданої згідно зі статтею 34, комісія може одноголосно

а. визнати її неприйнятною або вилучити з реєстру справ, якщо така ухвала може бути винесена без подальшого вивчення; або

b. визнати її прийнятною та одночасно ухвалити рішення по суті, якщо основне питання справи стосовно тлумачення або застосування Конвенції чи протоколів до неї є предметом добре усталеного прецедентного права Суду.

2. Ухвали та рішення, прийнятті згідно з пунктом 1, є остаточними.

3. Якщо суддя, який обраний від заінтересованої Високої Договірної Сторони, не є членом комісії, комісія може на будь-якій стадії провадження запросити цього суддю зайняти місце одного з членів комісії, беручи до уваги всі вагомі фактори, включаючи й те, чи Сторона оспорювала застосування процедури відповідно до пункту 1.b".

Стаття 9

До статті 29 Конвенції вносяться такі зміни:

1. Пункт 1 викладається у такій редакції:

"Якщо згідно зі статтею 27 чи 28 жодної ухвали не винесено або жодного рішення не прийнято згідно зі статтею 28, палата приймає рішення щодо прийнятності та суті індивідуальних заяв, поданих згідно зі статтею 34. Ухвала щодо прийнятності може бути винесена окремо".

2. В кінці пункту 2 додається нове речення:

"Ухвала щодо прийнятності виноситься окремо, якщо Суд, у виняткових випадках, не вирішить інакше"

3. Пункт 3 скасовується.

Стаття 10

До статті 31 Конвенції вносяться такі зміни:

1. В кінці пункту а слово "та" вилучається.

2. Пункт b стає пунктом с, а новий пункт b викладається у такій редакції:

"b. вирішує питання, передані до Суду Комітетом міністрів відповідно до пункту 4 статті 46; та".

Стаття 11

До статті 32 Конвенції вносяться такі зміни:

У кінці пункту 1 після номера 34 дописуються кома і номер 46.

Стаття 12

Пункт 3 статті 35 Конвенції викладається у такій редакції:

"3. Суд визнає неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що:

а) ця заява є несумісною з положеннями Конвенції або протоколів до неї, є явно необгрунтованою або є зловживанням права на подання індивідуальної заяви; або

b) заявник не зазнав істотної шкоди, - за винятком тих випадків, коли повага до прав людини, як це випливає з Конвенції та протоколів до неї, не вимагає розгляду цієї заяви по суті, - і за умови, що з цієї причини не може бути відхилено жодної справи, яка не була належним чином розглянута національною судовою інстанцією".

Стаття 13

До статті 36 Конвенції додається новий пункт 3 такого змісту:

"3. В усіх справах, які розглядаються палатою або Великою палатою, Комісар Ради Європи з прав людини може подати свої міркування у письмовій формі і брати участь у слуханнях".

Стаття 14

Стаття 38 Конвенції викладається у такій редакції:

"Стаття 38 - Розгляд справи

Суд розглядає справу разом із представниками сторін і, в разі необхідності, проводить розслідування, для ефективного здійснення якого заінтересовані Високі Договірні Сторони створюють усі необхідні умови".

Стаття 15

Стаття 39 Конвенції викладається у такій редакції:

"Стаття 39 - Дружне врегулювання

1. На будь-якій стадії провадження Суд може надати себе у розпорядження заінтересованих сторін з метою забезпечення дружнього врегулювання спору на основі поваги до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї.

2. Переговори, які здійснюються згідно з пунктом 1, є конфіденційними.

3. У разі досягнення дружнього врегулювання Суд вилучає справу з реєстру, ухваливши відповідне рішення, яке містить лише стислий виклад фактів і досягнутого вирішення.

4. Це рішення надсилається Комітетові міністрів, який здійснює нагляд за виконанням умов дружнього врегулювання, викладених у рішенні".

Стаття 16

Стаття 46 Конвенції викладається у такій редакції:

"Стаття 46 - Обов'язкова сила судових рішень та їх виконання

1. Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Суду в будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

2. Остаточне рішення Суду надсилається Комітетові міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.

3. Якщо Комітет міністрів вважає, що для здійснення нагляду за виконанням остаточного рішення є необхідним його тлумачення, він може передати справу до Суду, аби той здійснив таке тлумачення. Рішення Комітету міністрів про передачу до Суду цього питання ухвалюється більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.

4. Якщо Комітет міністрів вважає, що Висока Договірна Сторона не виконує остаточне рішення Суду у справі, в якій вона є стороною, він, після вручення офіційного повідомлення цій Стороні, може передати на розгляд Суду питання про невиконання цією Стороною зобов'язання згідно з пунктом 1 шляхом ухвалення рішення більшістю у дві третини голосів представників, які мають право засідати в Комітеті.

5. Якщо Суд встановить порушення пункту 1, він передає справу Комітету міністрів для вирішення того, які заходи повинні бути вжиті. Якщо Суд встановить, що порушення пункту 1 не було, він передає справу Комітету міністрів, який припиняє розгляд справи".

Стаття 17

До статті 59 Конвенції вносяться такі зміни:

1. Додається новий пункт 2 такого змісту:

"2. Європейський Союз може приєднатися до Конвенції".

2. Пункти 2, 3 та 4 відповідно стають пунктами 3, 4 та 5.

Кінцеві та перехідні положення

Стаття 18

1. Цей Протокол відкрито для підписання державами - членами Ради Європи, що підписали Конвенцію, які можуть висловити згоду на його обов'язковість шляхом

а) підписання без застереження щодо ратифікації, прийняття чи схвалення; або

b) підписання із застереженням щодо ратифікації, прийняття чи схвалення з подальшою ратифікацією, прийняттям чи схваленням.

2. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи схвалення передаються на зберігання Генеральному секретареві Ради Європи.

Стаття 19

Протокол набирає чинності в перший день місяця, що настає по спливу тримісячного строку після дати, коли всі Сторони Конвенції висловили свою згоду на обов'язковість для них цього Протоколу згідно зі статтею 18.

Стаття 20

1. Від дати набрання чинності цим Протоколом його положення застосовуються до всіх заяв, які перебувають на розгляді Суду, а також до усіх рішень, виконання яких здійснюється під наглядом Комітету міністрів.

2. Новий критерій прийнятності, введений статтею 12 цього Протоколу у пункті 3.b статті 35 Конвенції, не застосовується до заяв, визнаних прийнятними до набрання чинності Протоколом. Протягом двох років після набрання чинності цим Протоколом новий критерій прийнятності може застосовуватися лише палатою і Великою палатою Суду.

Стаття 21

Від дати набрання чинності цим Протоколом строк повноважень суддів, які перебувають на посаді вперше, продовжується ipso jure (в силу самого закону) до загального строку в дев'ять років. Інші судді завершують свої повноваження в строк, який продовжується ipso jure (в силу самого закону) на два роки.

Стаття 22

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени Ради Європи про:

а. будь-яке підписання;

b. здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття чи схвалення;

с. дату набрання чинності цим Протоколом згідно зі статтею 19; та

d. будь-яку іншу дію, нотифікацію чи повідомлення, які стосуються цього Протоколу.

На посвідчення чого ті, що підписалися нижче, належним чином на те уповноважені представники, підписали цей Протокол.

Вчинено у Страсбурзі 13 дня травня 2004 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії цього Протоколу кожній державі - члену Ради Європи.