ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ
26.11.2003 N 6852

Щодо роз'яснення окремих норм
чинного законодавства

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва "..." повідомляє:

1. Стосовно сплати за дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі.

Відповідно до статті 17 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 р. N 56-93 "Про місцеві податки та збори" (далі - Декрет) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі - це плата за оформлення та видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську, промислову продукцію та інші товари залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення та виду продукції.

Граничний розмір збору за видачу дозволу на торгівлю не повинен перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів (за підрахунками на цей час це становить 340 гривень, і така ж сама сума була за 2001 та 2002 роки) громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в день - за одноразову торгівлю.

Збір за видачу дозволу на торгівлю справляється уповноваженими організаціями, яким надано таке право. Відновлення цього збору не стосується тих об'єктів, які створені до набрання чинності Декретом.

Згідно зі статтею 18 Декрету ( 56-93 ) органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Слід зазначити, що відповідно до статті 19 Декрету ( 56-93 ) місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються.

А як визначено в пункті 24 частини 1 статті 26 Закону України від 21.05.97 р. N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як встановлення місцевих податків і зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом.

Виходячи з цього, можна зробити висновок, що вимоги сільської ради щодо сплати збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі щорічно у розмірі 340 гривень є законними.

2. Стосовно скасування реєстрації реєстраторів розрахункових операцій.

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані застосовувати реєстратори розрахункових операцій, що включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування.

Згідно зі статтею 7 цього ж Закону ( 265/95-ВР ) порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

У свою чергу, Державною податковою адміністрацією видано наказ від 01.12.2000 р. N 614 "Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким затверджено Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги).

Передбачена пунктом 2.12 зазначеного Порядку норма щодо примусового скасування реєстрації реєстраторів розрахункових операцій по закінченні установленого в технічній документації терміну служби введена в дію у відповідності з Рішенням (прийнятим на засіданні Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України від 30 листопада 1999 року N 11 "Про затвердження Порядку доопрацювання електронних контрольно-касових апаратів" та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.03.2000 р. за N 133/4354).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.01.97 р. N 81 "Про Державну комісію з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом" Державна комісія приймає рішення про встановлення обов'язкових технічних вимог до електронних систем контролю та управління товарним і грошовим обігом та їх елементів; приймає рішення і здійснює контроль за проведенням експериментів з реєстраторами розрахункових операцій і програмно-технічними засобами електронного контролю з метою відпрацювання ефективних технічних рішень, узгоджує проекти законодавчих та інших нормативних актів із зазначених питань.

Тобто відповідно до вимог чинного законодавства України по закінченні терміну служби, установленого в технічній документації, реєстрація реєстраторів розрахункових операцій скасовується у примусовому порядку. Якщо в експлуатаційній документації строк служби реєстраторів розрахункових операцій не вказано, то він становить 7 років з моменту введення його в експлуатацію, але не більше 9 років від дати випуску.

3. Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 року N 185 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами" суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити стан торговельних приміщень для роздрібного продажу продовольчих товарів відповідно до вимог санітарно-гігієнічних норм і правил щодо приймання, зберігання та реалізації харчових продуктів і продовольчої сировини.

Санітарно-епідеміологічна експертиза полягає у комплексному вивченні об'єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів на цих об'єктах та встановленні відповідності об'єктів експертизи вимогам санітарного законодавства (відповідно до абзацу 15 статті 1 Закону України від 24.02.94 р. N 4004-XII "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення").

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.4 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (крім робіт на об'єктах ветеринарного контролю) , затверджених спільним наказом наказу Держпідприємництва України та Міністерства охорони здоров'я України від 16.02.2001 р. N 38/63, дезінфекційні роботи - це комплекс санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, що виконуються з метою знезараження приміщень, меблів, посуду, білизни, виділень, іграшок, устаткування, виробів медичного призначення, предметів догляду за хворими, технологічного та санітарно-технічного обладнання, інших об'єктів у закладах охорони здоров'я, навчальних закладах, на комунальних об'єктах, транспорті, підприємствах фармацевтичної, косметичної, харчової і переробної промисловості.

Враховуючи викладене, зазначаємо, що при відповідності об'єкта торгівлі вимогам санітарно-гігієнічних норм і правил посадові особи, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, повинні оформити необхідні дозвільні документи у встановленому законодавством порядку.

Установлення вимог укладення угод на про ведення комплексів санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів за умови відсутності порушень вимог санітарно-гігієнічних норм і правил на об'єкті торгівлі є безпідставним.

Перелік комплексів санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів, проведення яких необхідне за рахунок коштів суб'єкта господарювання, встановлюється лише за умови наявності порушень вимог санітарно-гігієнічних норм і правил та виявленні можливих небезпечних факторів на об'єктах торгівлі. Проте слід зазначити, що процедура дезінфекції взагалі не проводиться на об'єктах торгівлі, як таких, що не входять до переліку об'єктів та закладів, в яких проводяться дезінфекційні роботи.

Також зауважуємо, що в разі недотримання чинного законодавства при проведенні санітарно-епідеміологічної експертизи та встановленні посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби додаткових необгрунтованих вимог, зазначені рішення й дії посадових осіб, які здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, можуть бути оскаржені у термін, встановлений законодавством, до вищестоящого головного державного санітарного лікаря або суду.

4. Стосовно щорічного дозволу пожежної охорони на роботу магазину, який включає в себе страховку та обов'язкове обслуговування пожежної сигналізації.

Відповідно до статті 10 Закону України від 17.12.93 р. N 3745-XII "Про пожежну безпеку" виробничі, жилі, інші будівлі та споруди, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після завершення будівництва або реконструкції, технічного переоснащення, технологічні процеси та продукція повинні відповідати вимогам нормативних актів з пожежної безпеки. Введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, жилих та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняються.

Зокрема, процедура та вимоги щодо видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи новостворених підприємств, введення в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передачу у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренду будь-яких приміщень (далі - дозвіл) закріплені у Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємства та оренду приміщень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001 р. N 150 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 Порядку ( 150-2001) орган державного пожежного нагляду протягом п'яти робочих днів з дня подання заявником зазначених у пункті 3 цього Порядку документів приймає рішення про видачу дозволу за зразком згідно з додатком 2 або про відмову у його видачі у разі виявлення фактів порушення правил пожежної безпеки, що може призвести до виникнення пожежі або перешкод при її гасінні та евакуації людей. Копія обґрунтованого рішення про відмову у видачі дозволу надсилається заявникові.

У пункті 6 Порядку ( 150-2001) передбачено, що за відсутності фактів порушення правил пожежної безпеки дозвіл видається без обмеження терміну його дії. За наявності окремих фактів порушення правил пожежної безпеки (крім зазначених у пункті 5 цього Порядку) у дозволі зазначаються термін його дії та умови забезпечення пожежної безпеки. Після своєчасного виконання цих умов термін дії дозволу продовжується на підставі заяви власника (орендаря). У разі невиконання зазначених умов орган, який видав дозвіл, або вищестоящий орган державного пожежного нагляду має право його скасувати.

Таким чином, обов'язковий дозвіл пожежної охорони на роботу магазину видається без обмеження терміну його дії, а не щорічно. А за наявності окремих фактів порушення правил пожежної безпеки (крім зазначених у пункті 5 Порядку ( 150-2001 ) у дозволі зазначаються термін його дії та умови забезпечення пожежної безпеки. Після своєчасного виконання цих умов термін дії дозволу продовжується на підставі заяви власника (орендаря) (магазину).

Щодо обов'язкового обслуговування пожежної сигналізації, то згідно з підпунктами 6.4.8 та 6.4.24 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.95 р. N 400 "Про введення в дію Правил пожежної безпеки в Україні" будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку. Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.

Відповідальність за своєчасне і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть власники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

Стосовно страховки майна на випадок пожеж.

Згідно з пунктом 3 Порядку ( 150-2001 ) для одержання дозволу власник (орендар) подає до відповідного органу державного пожежного нагляду заяву, матеріали оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення, а для одержання дозволу на оренду приміщень - також копію договору оренди.

Відповідно до пункту 1 та 4 статті 1 Закону України від 10.04.92 р. N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) Закон регулює: організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності. Також оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди. Згідно з пунктом 1 статті 10 Закону до істотних умов договору оренди відносяться обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна. Отже, якщо укладено договір на оренду приміщення магазину, то обов'язково повинно бути передбачено обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна (крім випадку оренди майна (приміщення), яке знаходиться у приватній власності, режим якої визначено іншим законом чи договором оренди).

Відносно обов'язкового внесення коштів на розвиток пожежної охорони.

Згідно зі статтею 24 Закону України від 17.12.93 р. N 3745-XII "Про пожежну безпеку" фінансове та матеріально-технічне забезпечення державної пожежної охорони, будівництво її об'єктів і споруд здійснюється за рахунок державного бюджету і бюджетів місцевого та регіонального самоврядування, коштів, що надходять на підставі договорів від промислових та інших об'єктів, відрахувань від платежів з майнових видів страхування на фінансування запобіжних заходів, а також за рахунок пожертвувань юридичних осіб та громадян.

Отже, вимога органів державної пожежної охорони щодо обов'язкової сплати коштів на розвиток пожежної охорони є незаконною. Такі кошти, як пожертвування, вносяться за бажанням юридичних осіб та громадян.

Заступник голови К.Ткач