ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ
14.07.2003 N 6208/6/17-0516

(Лист відкликаний на підставі Листа
ДПАУ
N 17930/7/17-0717 від 04.09.2008 )

Щодо визначення підприємництва

Законодавчим актом, який визначає загальні правові, економічні та соціальні засади здійснення підприємницької діяльності (підприємництва) громадянами на території України, встановлює гарантії свободи підприємництва та його державної підтримки, є Закон України від 07.02.91 р. N 698-XII "Про підприємництво" (далі - Закон), згідно з яким підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Підприємництво є особливим видом діяльності, заснованим на ініціативі, пошуку, ризику, і воно завжди пов'язане з власною працею, використанням свого розуму, здібностей, ініціативи.

Водночас звертаємо увагу на те, що у випадку коли фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності виконується трудова функція за дорученням або наказом роботодавця згідно з укладеним трудовим договором (контрактом) і при цьому всі вигоди (тобто доходи) від виконання такою фізичною особою трудової функції, а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримує (несе) роботодавець, то така діяльність не може вважатися підприємницькою для такої фізичної особи.

До відома, Верховною Радою України 22.05.2003 р. прийнято Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ), який набуває чинності з 01.01.2004 р.

Цим Законом ( 889-15 ) визначено (п. 1.8 ст. 1), що фізична особа, яка зареєструвалася як суб'єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітної плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) на постійній та регулярній основі протягом більше одного місячного податкового періоду та/або отримання усіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов'язаних з таким наданням або ненаданням, такою іншою особою - замовником послуг (робіт). Законом "Про підприємництво" ( 698-12 ) визначено, що суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

- громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.

Щодо громадян, для яких підприємницька діяльність не є основною, цей Закон ( 698-12 ) застосовується до тієї частини їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Відповідно до зазначеного Закону ( 698-12 ) не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.

Особливістю даного законодавчого акта є те, що особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого вироком суду.

А також особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.

У свою чергу, підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих видів суб'єктів підприємницької діяльності, для яких законами України встановлено спеціальні правила державної реєстрації, регулюється Законом "Про підприємництво" ( 698-12 ) та постановою КМУ від 25.05.98 р. N 740 "Про порядок державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності", із змінами та доповненнями.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або за місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом, за поданням цим суб'єктом відповідних документів.

Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від 28.06.99 р. N 746/99 регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, згідно з яким спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, в тому числі і для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при додержанні ними таких умов: протягом календарного року у трудових відносинах з ними, включаючи членів їх сімей, перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис. грн. (ст. 1 Указу). При додержанні цих обов'язкових умов фізична особа - суб'єкт малого підприємництва має право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно з Указом ( 727/98 ) (ст. 2) право встановлювати ставки єдиного податку для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва надано місцевим радам за місцем їх державної реєстрації. Ставки єдиного податку встановлюються місцевими радами у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць. Указом визначено межі граничних розмірів ставок єдиного податку, а місцеві ради вже самостійно визначають види діяльності, на які буде встановлено ставки єдиного податку, та розміри ставок на ці види діяльності, виходячи з інтересів розвитку свого регіону та його специфіки. Пільг зі сплати єдиного податку зазначеним Указом не передбачено.

Протягом календарного року місцевими радами розміри ставок єдиного податку можуть переглядатися (у більшу чи меншу сторону) або їх рішенням той чи інший вид діяльності - скасовуватись.

У разі здійснення фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності виду (видів) діяльності, на який (які) місцевою радою не встановлено ставку єдиного податку, підстав для видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку у органів державної податкової служби немає і вони надають мотивовану відмову про невидачу Свідоцтва про сплату єдиного податку. В такому разі доходи, одержані від здійснення такого виду (видів) діяльності, оподатковуються на загальних підставах.

Якщо місцева рада встановила ставку єдиного податку на "інші види підприємницької діяльності", то фізична особа - суб'єкт малого підприємництва, яка здійснюватиме підприємницьку діяльність (не заборонену чинним законодавством та віднесену згідно з чинним законодавством до підприємницької), на яку місцевою радою не встановлено окремої ставки єдиного податку, має можливість при переході на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (при додержанні всіх вимог Указу (727/98) сплачувати єдиний податок у визначеному порядку за ставкою, встановленою для "інших видів підприємницької діяльності".

Заступник Голови С.Лекарь