ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

ЛИСТ
27.06.2003 N 10137/7/23-4218

Щодо надання роз'яснень

1. Стосовно питання: що для цілей оподаткування слід вважати інвестиційним доходом, одержаних страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя.

При визначенні інвестиційного доходу, одержаного страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя слід керуватись нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N 334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.97 N 283/97-ВР (длі - Закон), а також п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затвердженого наказом ДПА України від 31.03.03 N 146 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.04.03 за N 280/7601 (далі - Порядок).

Згідно з вищевикладеним пунктом при визначенні інвестиційного фонду від розміщення коштів резервів страхування життя з метою оподаткування застосовується ст. 31 Закону України "Про страхування" ( 85/96-ВР ) в редакції від 04.10.01 N 2745-III (далі - Закон N 2745) у частині терміна "пасивні доходи", визначеного пп. 7.11.13 п. 7.11 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ).

2. Стосовно питання щодо правомірності зменшення інвестиційного доходу, одержаного страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя на суму нарахованих обов'язкових відрахувань з такого інвестиційного доходу у математичні резерви за підсумками кожного звітного періоду з наступним перерахунком за підсумками року.

Відповідно до п. 1.5 Порядку розрахунок податку на доходи (прибуток) за квартал, півріччя, три квартали та рік здійснюється за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 іп. 16.4 ст. 16 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР), наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Згідно з п. 16.4 ст. 16 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до п. 6.1 ст. 6 цього Закону.

Враховуючи зазначене, страховики - платники податку мають дотримуватись визначеного законодавчими нормативно-правовими актами порядку розрахунку податку на доходи (прибуток).

3. Стосовно питання розподілу загальної суми інвестиційного доходу страховика на інвестиційний дохід, отриманий страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, та інвестиційний дохід від розміщення власних коштів.

Визначення страховиком суми інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів життя із загальної суми отриманого інвестиційного доходу згідно з п. 1.6 Порядку має відповідати правилам складання податкового обліку (звітності) та підтверджуватись первинними документами обліку, до складу яких можливо віднести договори страхування, зведені облікові документи, регістри бухгалтерського обліку, форми фінансової звітності, інші звітні дані страховиків за формою, встановленою спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, накази, розпорядження, які видаються керівником страховика з метою забезпечення виконання вимог чинного законодавства, зокрема абзацу дванадцятого ст. 31 Закону N 2745 щодо відокремлення коштів резервів із страхування життя від його іншого майна, та інші документи первинного обліку.

При цьому зазначаємо, що на сьогодні спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, яка утворена відповідно до Указу Президента України від 11.12.02 N 1153/2002.

4. Стосовно питання щодо видів витрат, які можуть бути включені до суми витрат страховика на ведення справи.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) передбачено, що у разі, коли страховик одержує доходи з джерел інших, ніж ті, що визначені у пп. 7.2.1 та 7.2.2 цього Закону, такі доходи оподатковуються у загальному порядку. При цьому, до категорії валових витрат, пов'язаних з отриманням таких доходів, не включаються витрати, понесені страховиком при здійсненні операцій із страхування (перестрахування).

Таким чином, до складу витрат страховика на ведення справи можуть бути включені лише валові витрати, понесені ним під час здійснення операцій, не пов'язаних із страхуванням (перестрахуванням), та визначені згідно з чинним податковим законодавством.

5. Стосовно питання відповідності договорів страхування вимогам п. 1.37 ст. 1 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) у випадку, коли договір довгострокового страхування життя містить ризик "звільнення страхувальника (застрахованої особи) від сплати страхових внесків", пов'язаний зі смертю страхувальника (застрахованої особи), або нещасним випадком чи хворобою страхувальника (застрахованої особи), який передбачає, що у разі настання зазначених страхових випадків, страхувальник (застрахована особа) звільняється від сплати страхових внесків.

Договором довгосторокового страхування життя для податкового обліку слід вважати лише договір страхування життя, який відповідає вимогам п. 1.37 ст. 1 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ), а саме: договір страхування життя зі строком на 10 років і більше, який містить умову сплати страхових внесків (платежів, премій) протягом не менш як на 5 років та передбачає страхову виплату, якщо застрахована особа дожила до закінчення строку дії договору або досягла віку, зазначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом 10 перших років його дії, крім тих, що проводяться у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю застрахованої особи або нещасним випадком чи хворобою застрахованої особи, що призвели до повної стійкої втрати нею працездатності.

Законом N 2745 передбачено, що одним із обов'язків страхувальника є своєчасне внесення страхових платежів, а страховика - здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

Враховуючи наведене та зміст поставленого питання, виникнення обов'язку страховика здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку можливо розглядати як припинення обов'язку страхувальника щодо внесення страхових платежів.

Одночасно слід звернути увагу, що ст. 8 Закону N 2745 визначає страховий випадок як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

З огляду на зазначене, визначення ризику як "звільнення страхувальника (застрахованої особи) від сплати страхових внесків" не відповідає вимогам Закону N 2745.

6. Стосовно питання: що для цілей оподаткування слід вважати "повною стійкою втратою працездатності".

Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії відповідно до пункту а) частини 18 розділу III Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів україни від 22.02.92 N 83, визначають ступінь обмеження життєдіяльності людини, у тому числі стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати професійної працездатності (у процентах) працівників, які держали каліцтво чи інше ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням своїх трудових обов'язків.

Згідно з частиною 26 розділу IV наведеного Положення ( 83-92 ) медико-соціальні експертні комісії при встановленні інвалідності керуються Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України за погодженням з Радою Федерації незалежних профспілок України.

Інструкцією про встановлення груп інвалідів, яку затверджено Міністерством охорони здоров'я України 28.12.91 N 16.01/20 та погоджено Федерацією незалежних профспілок України, передбачено підстави, в тому числі що призводять до неможливості брати участь у трудовій діяльності, та умови для встановлення певної групи інвалідності і порядку переогляду інвалідів.

Враховуючи зазначене, ДПА України вбачає за можливе в цілях оподаткування критерієм визначення повної стійкої втрати страхувальником або застрахованою особою працездатності вважати встановлення цій особі зазначення строку переогляду відповідно (I або II) групи інвалідності за умови неможливості особи брати участь у трудовій діяльності.

7. Стосовно питання щодо поширення норми пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону (334/94-ВР, 283/97-ВР ): до страхових платежів за договорами довгострокового страхування життя, сплачуваних платником податку без застосування пільги (в частині перевищення передбачених меж), передбаченої пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ):

до доходів страховика за договорами довгострокового страхування життя, оподатковуваних страховиком без урахування положень абзацу третього пп. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР );

на договори довгострокового страхування життя, які були укладені до набрання чинності зазначених норм Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ).

Відповідно до абзацу другого пп. 7.2.2 п. 7.2 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) оподатковувані доходи страховиків-резидентів, отримані за договорами довгострокового страхування життя, оподатковуються за ставкою 0 відсотків у разі дотримання вимог до таких договорів, встановлених п. 1.37 цього Закону.

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) передбачено, що у разі порушення вимог договору довгострокового страхування життя, встановлених п. 1.37 цього Закону, в тому числі його довгострокового розірвання протягом визначеного таким пунктом граничного строку, доходи, одержані страховиком за таким договором, оподатковуються за ставкою 6 відсотків у податковому періоді, в якому відбувся факт такого порушення, з нарахуванням пені на суму такого доходу, розрахованої з початку податкового періоду, наступного за податковим періодом, на який припадає отримання таких доходів страховиком, до дня їх включення до валового доходу такого страховика згідно із цим підпунктом.

Якщо платник податку, який збільшив валові витрати у порядку, передбаченому пп. 5.6.2 п. 5.6 цього Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ), довгостроково розриває договір довгострокового страхування життя до закінчення граничного строку, встановленого п. 1.37 ст. 1 цього Закону, або порушує інші вимоги, встановлені п. 1.37 цього Закону, то такий платник податку зобов'язаний включити до валового доходу суму страхових платежів за таким договором за наслідками податкового періоду, на який припадає таке дострокове розірвання або порушення таких інших вимог, збільшену на суму таких страхових внесків.

Враховуючи наведене, норми пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) застосовуються до доходів страховика за договорами довгострокового страхування життя, що оподатковуються за ставкою 0 відсотків, та за договорами, які були укладені до 01.01.03 та не підлягали оподаткуванню згідно з пп. 7.2.2 і 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону в редакції до внесення змін Законом N 349-IV, незалежно від того, чи включались страхувальником до складу його валових витрат зазначені суми у порядку, передбаченому пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону.

Крім того, норми пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) застосовуються до платників податку, які достроково розривають договір довгострокового страхування життя за умов, коли суми страхових платежів такими платниками податку були віднесені до валових витрат у порядку, передбаченому пп. 5.6.2 п. 5.6 ст. 5 Закону.

Заступник голови ДПА України Ю.Гриб