ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ З ПИТАНЬы
РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦТВА

ЛИСТ
08.08.2003 N 4738

Щодо питань оподаткування та
використання документів суворої звітності

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва <...> повідомляє.

1. Щодо сплати частини прибутку державними корпоратизованими підприємствами, то новою редакцією статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (набрала чинності з 6 червня 2003 року відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року N 849-IV установлено, що згідно зі статтею 18 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) державні некорпоратизовані та корпоратизовані казенні підприємства та їх об'єднання сплачують за результатами фінансово-господарської діяльності у 2002 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2003 році до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу).

Відповідно до статті 18 Закону України від 27 березня 1991 року N 887-XII "Про підприємства в Україні" порядок використання прибутку (доходу) визначає власник (власники) підприємства або уповноважений ним орган згідно із статутом підприємства та чинним законодавством.

Відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 року N 210/93 корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Згідно із Класифікацією організаційно-правових форм господарювання, затвердженою наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 року N 288 державне підприємство - це підприємство, засноване на загальнодержавній власності.

Таким чином, на думку Держпідприємництва України, нові положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) мають відношення до відкритих акціонерних товариств, що були створені в процесі корпоратизації, у статутному фонді яких державна частка складає більше 50%.

Звертаємо увагу, що відповідно до статті 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) норматив і порядок відрахування зазначеної частини прибутку (доходу) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2003 р. N 557 "Про норматив і порядок відрахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) державними некорпоратизованими, казенними підприємствами та їх об'єднаннями" встановлено норматив відрахування частини прибутку (доходу) до спеціального фонду Державного бюджету у розмірі 15 відсотків обсягу чистого прибутку.

2. Щодо використання документів суворої звітності для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги:

Інструкція по використанню форм документів суворої звітності, що використовується для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, затверджена наказом Українського союзу об'єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29 вересня 1995 року N 8, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1995 року за N 389/925, визначає види форм документів суворої звітності, порядок їх використання та заповнення при оформленні замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами і господарюючими суб'єктами. Форми документів суворої звітності, які повинні застосовуватися в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги, наведено в додатку до зазначеного наказу.

Відповідно до підпункту 1.3 Інструкції форми документів суворої звітності є обов'язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суб'єктами - підприємствами, організаціями всіх форм власності, підприємцями-громадянами, що надають побутові послуги населенню на території України.

Однак згідно із пунктом 13 Правил побутового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 року N 313 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.99 р. N 974, розрахунковими документами, що засвідчують факт надання послуги, можуть бути:

- касовий чек -для виконавців, які у розрахунках із замовниками використовують реєстратори розрахункових операцій (розрахункова квитанція у разі виходу такого реєстратора з ладу або тимчасового відключення електроенергії);

- квитанція, що є документом суворої звітності, -для виконавців, які згідно із законодавством не застосовують такі реєстратори.

Таким чином, Правилами ( 313-94 ) обумовлено обов'язкове використання квитанцій - документів суворої звітності тільки у тому випадку, якщо суб'єкт господарювання, що надає побутові послуги, не використовує реєстратор розрахункових операцій в розрахунках із замовниками. За умови проведення розрахунків із застосуванням РРО використання квитанції не є обов'язковим.

3. Відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента від 28 червня 1999 року N 746/99 суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, який перейшов на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачує єдиний податок у розмірі:

- 6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР);

- 10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ) дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Таким чином, доходи у вигляді дивідендів не пов'язані з одержанням виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і не є об'єктом оподаткування єдиним податком. До того ж, дивіденди при їх виплаті оподатковуються за правилами, встановленими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР ( 334/94-ВР, 283/97-ВР ), тому сплата єдиного податку із отриманих дивідендів призвела б до подвійного оподаткування.

Відповідно до статті 178 "Види забезпечення виконання зобов'язань" Цивільного кодексу ( 1540-06 ) неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. Отримані платником єдиного податку суми неустойки пов'язані з відповідальністю боржника за порушення зобов'язань, тобто мають характер санкцій. Таким чином, ці платежі, отримані платником єдиного податку, не мають відношення до виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і тому не повинні обкладатися єдиним податком.

В. о. голови Г.Білоус