ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ
15.05.2003 N 32/264

Про визнання недійсним акта

За позовом Українсько-німецького спільного підприємства "Львів-Трейдінг"

до Кабінету Міністрів України

3-я особа Державна митна служба України

Колегія суддів у складі:Хрипун О.О. - головуючий

Судді: Ковтун С.А., Яковлева Г.А.

Представники сторін:

від позивача Гудзенко М.Б. - генеральний директор (наказ N 123-к від 30.12.99), Осінчук В.Б. - адвокат (довіреність від 02.04.2003),

від відповідача Ковтун Л.В. - головний спеціаліст Департаменту представництва інтересів держави в судах України Міністерства юстиції України,

від третьої особи Харламов Є.О. - головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Управління правової роботи, Царенко Є.П. головний юрисконсульт відділу організації правової роботи Правового управління.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсною постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2001 року N 742 "Про внесення зміни до Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами".

Позовні вимоги мотивовані тим, що при внесенні змін оспорюваною постановою до Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року N 984, відповідач перевищив надані законом повноваження.

Визначивши, що зазначене положення визначає порядок організації торгівлі товарами підприємствами роздрібної торгівлі, розташованими на території України в зонах митного контролю аеропортів і морських портів, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення, та установивши, що безмитні магазини, розташовані у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення, провадять свою діяльність у митному режимі безмитного магазину до 1 жовтня 2001 року, відповідач, за твердженням позивача, порушив вимоги статті 8 Митного кодексу України (1970-12 ), статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), підпункт 6.2.3 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР ), підпункту "г" статті 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ). Позивач вважає, що у зв'язку із прийняттям оспорюваного акта його позбавлено права використовувати надані вищезазначеними Законами пільги при здійсненні діяльності з продажу товарів магазинами роздрібної торгівлі, розташованими у зонах митного контролю.

Відповідачем та третьою особою позовні вимоги заперечуються повністю з тих підстав, що оспорюваний акт видано в межах наданих законодавством повноважень, оскільки частиною 8 статті 116 Конституції України (254к/96-ВР) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи, відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови та розпорядження, які є обов'язковими для виконання, підпунктом 6.2.3 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) визначено, що порядок продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України в зонах митного контролю (безмитними магазинами), встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні 06.05.2003 оголошувалася перерва до 15.05.2003 відповідно до статті 77 ГПК України ( 1798-12 ).

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення всіх представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, Господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року N 984 "Про порядок продажу товарів безмитними магазинами" було затверджено Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами (далі за текстом Положення).

Як передбачено пунктом 1 вищезазначеного Положення (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року N 984, із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України N 369 від 15.03.99 та N 1919 від 18.10.99), це Положення визначає порядок організації торгівлі товарами підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю пунктів пропуску через державний кордон України (далі - безмитні магазини).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 2001 року N 742 "Про внесення змін до Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами" пункт 1 Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. N 984, було викладено у наступній редакції: "Це Положення визначає порядок організації торгівлі товарами підприємствами роздрібної торгівлі, розташованими на території України в зонах митного контролю аеропортів і морських портів, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - безмитні магазини)".

Пунктом 2 вищезазначеної постанови встановлено, що безмитні магазини, розташовані у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення, провадять свою діяльність у митному режимі безмитного магазину до 1 жовтня 2001 року.

Оспорювана постанова від 29.06.2001 N 742 опублікована 03.07.2001 і через 30 днів набула чинності.

Згідно матеріалів справи, позивачем 01.06.99 було отримано безстрокові дозволи на право відкриття магазинів безмитної торгівлі та дозволи на право відкриття безмитних магазинів, розташованих у зонах митного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного сполучення "Шегині", "Краковець", "Рава-Руська", "Бачівськ", "Катеринівка" та для залізничного сполучення "Мостиська".

За твердженням позивача, в результаті прийняття оспорюваного акта зазначені підприємства роздрібної торгівлі позивача з 01.10.2001, розташовані у зонах митного контролю в пунктах пропуску для автомобільного та залізничного сполучення, припинили свою діяльність у митному режимі безмитного магазину.

На підтвердження порушення прав позивача у зв'язку з прийняттям оспорюваного акта до справи надано лист Державної митної служби України N 4/09-5229-ЕП від 12.11.2001 р. "Про роботу підприємств роздрібної торгівлі, що здійснюють свою діяльність в автомобільних та залізничних пунктах пропуску через державний кордон України", адресований начальникам митниць, у якому роз'яснюється, що згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2001 р. N 742 "Про внесення зміни до Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами" безмитні магазини, розташовані в пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення, припинили з 1 жовтня 2001 року свою діяльність у митному режимі безмитного магазину. У листі зазначається, що, починаючи з цієї дати, згадані магазини повинні здійснювати свою діяльність в зонах митного контролю пунктів пропуску через державний кордон України на загальних засадах діяльності підприємств роздрібної торгівлі; товари, які надходять до цих магазинів з-за меж митної території України (імпорт), підлягають декларуванню шляхом заповнення митної декларації у митному режимі "Випуск у вільний обіг (для вільного обігу)" зі сплатою зборів, визначених чинним законодавством.

Судом вбачається, що у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2001 N 742 з 1 жовтня 2001 року підприємства роздрібної торгівлі, розташовані в зонах митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення, які отримали дозвіл на діяльність магазину в режимі безмитного магазину, були позбавлені права використовувати митний режим безмитного магазину. Зазначена обставина не заперечувалася відповідачем та третьою особою у відзивах та письмових поясненнях, представниками відповідача та третьої особи у судових засіданнях.

Разом з тим, діяльність безмитних магазинів, тобто підприємств роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю, незалежно від виду сполучення, на якому розташований митний перехід, передбачена чинними законами України.

Так, частиною 1 підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 N 168/97-ВР із змінами встановлено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту "г" пункту 1 статті 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" від 15.09.95 N 329/95-ВР із змінами об'єктами оподаткування акцизним збором є митна вартість продукції, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі).

Частиною 2 статті 6 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 7 серпня 1998 року N 857/98, прийнятому відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (254к/96-ВР), встановлено, що не оподатковуються операції з ввезення (пересилання) з-за меж митного кордону України товарів, а також супутніх таким товарам робіт (послуг) на користь магазинів роздрібної торгівлі, розташованих на території України в зонах митного контролю (далі - безмитні магазини).

Таким чином, діяльність безмитних магазинів (підприємств роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю) передбачена Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (329/95-ВР), Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98), тобто нормативно-правовими актами, які за юридичною силою мають вищий статус, ніж постанови Кабінету Міністрів України. Зазначені законодавчі акти не ставлять здійснення діяльності безмитних магазинів в залежність від виду сполучення через митний кордон України.

Судом визнається, що Законом України "Про державний кордон України" (1777-12), Митним кодексом України ( 1970-12 ) також не передбачено встановлення різних правових режимів для пунктів пропуску через Державний кордон України в залежності від виду сполучення.

Так, статтею 9 Закону України "Про державний кордон України" від 04.11.91 N 1777-XII із змінами визначено, що залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та інше сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Статтею 4 Митного кодексу України від 12.12.91 N 1970-XII із змінами встановлено, що межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України співпадає з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.

Відповідно до пункту 16 статті 15 Митного кодексу України ( 1970-12 ) під "зоною митного контролю" розуміється визначена на митному кордоні України або в інших місцях територія, в межах якої митниця здійснює митний контроль.

Положеннями статті 23 Митного кодексу України ( 1970-12 ) визначено, що у пунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням з прикордонними військами встановлюють зони митного контролю.

Таким чином, у Митному кодексі України ( 1970-12 ) міститься єдине визначення "зони митного контролю" та не розмежовується правовий режим зон митного контролю аеропортів і морських портів від зон митного контролю, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення.

Оспорювана постанова не містить посилання на норми законів України, на виконання яких Кабінетом Міністрів України з 1 жовтня 2001 року припинена діяльність у митному режимі безмитного магазину підприємств роздрібної торгівлі, розташованих у зонах митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення.

Відповідачем та третьої особою у відзивах та їх представниками у судових засіданнях не наведено законів України, якими б передбачалось припинення з 01.10.2001 діяльності безмитних магазинів у зазначених зонах митного контролю.

Приймаючи постанову про припинення діяльності безмитних магазинів, розташованих у зонах митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення, Кабінет Міністрів України своїм рішенням припинив той вид діяльності, дозвіл на здійснення якої надана Законами України, тобто нормативними актами, які мають вищу юридичну силу.

Відповідачем у відзиві зазначається, що відповідно до підпункту 6.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) порядок продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до вищевикладеного Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30 червня 1998 року N 984 "Про порядок продажу товарів безмитними магазинами".

У пункті 1 Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. N 984, констатувалось, що це Положення визначає порядок організації торгівлі товарами підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю пунктів пропуску через державний кордон України.

Із змісту Положення вбачається, що порядок організації торгівлі товарами зазначеними підприємствами включає в себе: вимоги до безмитних магазинів; порядок отримання дозволу на право відкриття безмитного магазину; перелік товарів, що реалізуються у безмитних магазинах; порядок роботи безмитних магазинів; порядок продажу товарів у безмитних магазинах; порядок оподаткування товарів, які реалізуються у безмитних магазинах; облік і звітність про зберігання та продаж товарів у безмитному магазині; призупинення дії або анулювання дозволу на відкриття безмитного магазину; ліквідація безмитного магазину.

Колегія суддів приходить до висновку, що надання Кабінету Міністрів України права визначати порядок організації торгівлі безмитними магазинами не надає йому повноважень приймати рішення про повне припинення діяльності безмитних магазинів, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення. З урахуванням викладених обставин зазначені заперечення відповідача на позов визнаються необгрунтованими.

Частиною 2 підпункту 6.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) визначено, що продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування податку на додану вартість може здійснюватися виключно фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам та знаходяться поза митними кордонами України.

Із аналізу зазначеної норми закону випливає, що безмитні магазини мають право продавати товари фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України будь-якими видами транспорту, у тому числі власними автомобілями, що може бути здійснено у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення.

Шляхом прийняття оспорюваною постанови Кабінет Міністрів України позбавив безмитні магазини, розташовані у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення, можливості продавати товари (роботи, послуги) без нарахування податку на додану вартість фізичним особам, які виїжджають за митний кордон України, або фізичним особам, які переміщуються транспортними засобами, що належать резидентам та знаходяться поза митними кордонами України, а цим самим позбавив зазначені безмитні магазини прав, передбачених Законом України (168/97-ВР).

На час прийняття оспорюваного акта та на цей час залишаються чинними положення частини 3 підпункту 6.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), якими визначається, що товари, придбані у безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, у разі зворотного ввезення таких товарів на митну територію України підлягають оподаткуванню у порядку, передбаченому для оподаткування операцій із ввезення (пересилання) товарів на митну територію України. В результаті прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 2001 року N 742 фактично припинена дія цієї норми закону щодо безмитних магазинів, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення.

Таким чином, припинивши оспорюваною постановою види діяльності, передбачені чинними законами України, Кабінет Міністрів України перевищив надані йому Конституцією ( 254к/96-ВР ) та Законами України повноваження, прийняв нормативно-правовий акт, який суперечить законам України.

Судом також визнається, що оспорювана постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2001 року N 742 "Про внесення зміни до Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами" суперечить податковому законодавству України.

Із преамбули постанови Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 року N 984 "Про порядок продажу товарів безмитними магазинами" вбачається, що зазначений акт прийнятий на виконання підпункту 6.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ).

Законом України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (підпункт 6.2.3) визначається, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах).

Із змісту статті 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ) вбачається, що не оподатковуються акцизним збором товари при ввезені в безмитні магазини, оскільки об'єктами оподаткування акцизним збором є митна вартість продукції, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі).

Частиною 2 статті 6 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 7 серпня 1998 року N 857/98 встановлено, що не оподатковуються операції з ввезення (пересилання) з-за меж митного кордону України товарів, а також супутніх таким товарам робіт (послуг) на користь магазинів роздрібної торгівлі, розташованих на території України в зонах митного контролю (далі - безмитні магазини), а також на територію митних ліцензійних складів, розташованих на території України (далі - ліцензійні склади). Операції з вивезення (пересилання) товарів з території безмитних магазинів та ліцензійних складів на митну територію України (крім території інших безмитних магазинів або ліцензійних складів) оподатковуються у порядку, передбаченому для оподаткування імпорту товарів.

Відповідно до частини 3 статті 6 зазначеного Указу Президента України (857/98) оподатковуються за нульовою ставкою операції з вивезення товарів і супутніх таким товарам робіт (послуг) з митної території України на територію безмитних магазинів або ліцензійних складів. Під час здійснення операцій з дальшого вивезення (пересилання) товарів і супутніх таким товарам робіт (послуг) з території безмитних магазинів або ліцензійних складів за межі митного кордону України (експорту) податок на додану вартість не справляється (у тому числі за нульовою ставкою).

У статті 7 Указу Президента України від 07.08.98 N 857/98 роз'яснюється, що порядок оподаткування операцій, передбачений статтею 6 цього Указу, застосовується для цілей справляння акцизного збору та ввізного (вивізного) мита щодо товарів, які ввозяться на користь безмитних магазинів або митних ліцензійних складів з митної території України або з-за її меж.

Судом визнається, що Законами України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) та "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (329/95-ВР), Указом Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" (857/98) від 07.08.98 встановлено, що оподаткування операцій з продажу товарів безмитними магазинами здійснюється за нульовою ставкою податку на додану вартість, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які поступають до магазинів безмитної торгівлі, не обкладаються акцизним збором, що не оподатковуються акцизним збором та ввізним митом операції з ввезення з-за меж митного кордону України товарів на користь безмитних магазинів.

Матеріали справи свідчать, що у зв'язку з прийняттям оспорюваної постанови позивача було позбавлено права користуватися нульовою ставкою податку на додану вартість при продажі товарів та введено сплату акцизного збору та ввізного мита на продукцію, що надходила до магазинів безмитної торгівлі, розташованих у пунктах пропуску для автомобільного та залізничного сполучення. Зазначена обставина не заперечувалася представниками відповідача та третьої особи.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України (254к/96-ВР) виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.91 N 1251-XII із змінами та доповненнями передбачено, що встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Як визначено пунктом 11.4 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону.

Із наведених нормативно-правових актів вбачається, що закони про оподаткування не виділяють в окрему категорію та ніяким чином не розрізняють податки і збори, встановлені для безмитних магазинів в зонах митного контролю аеропортів і морських портів, від безмитних магазинів, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення.

На підставі аналізу матеріалів справи, наведених законодавчих актів суд приходить до висновку, що при прийнятті оспорюваної постанови Кабінетом Міністрів України було перевищено надані Конституцією України (254к/96-ВР), Законами України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) та "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) повноваження. Перевищення полягає у зміні ставок оподаткування податком на додану вартість та встановлення акцизного і митного збору для товарів, що імпортуються підприємствами - власниками безмитних магазинів, оскільки зміни до правового регулювання зазначених відносин можуть вноситися лише Верховною Радою України шляхом прийняття законів про оподаткування.

Посилання відповідача на те, що відповідно до пункту 6.2.3 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) порядок продажу товарів безмитними магазинами встановлюється Кабінетом Міністрів України, судом не приймаються також з огляду на те, що встановлення порядку продажу не передбачає можливості визначення особливостей порядку оподаткування для безмитних магазинів в залежності від виду сполучення, на якому розташований митний перехід, оскільки законами України не передбачено можливості встановлення різних правових режимів для пунктів пропуску через Державний кордон України в залежності від виду сполучення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.98 N 817/98 (із змінами та доповненнями), прийнятого відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України ( 254к/96-ВР ), органи виконавчої влади не можуть приймати рішення щодо запровадження будь-яких заборон або обмежень підприємницької діяльності, якщо повноваження на запровадження таких заборон або обмежень прямо не передбачені законодавством.

Пунктом 8 статті 116 Конституції України ( 254к/96-ВР ) визначено, що Кабінет Міністрів України організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

Судом визнається, що наділення повноваженнями щодо організації і забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та митної справи не надає Кабінету Міністрів України права змінювати ставки та механізм справляння податків безмитних магазинів, розташованих у пунктах пропуску через державний кордон України для автомобільного та залізничного сполучення, а також приймати рішення про припинення діяльності зазначених підприємств роздрібної торгівлі.

Абзацом 2 статті 8 Митного кодексу України ( 1970-12 ) було передбачено, що головні напрями митної політики України; структура системи органів державного регулювання митної справи; розміри мит та умов митного обкладення; спеціальні митні зони та митні режими на території України; перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються Верховною Радою України.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач є власником об'єктів нерухомості, розташованих у зонах митного контролю.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про власність" від 07.02.91 N 697-XII (із змінами та доповненнями) власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава безпосередньо не втручається в господарську діяльність суб'єктів права власності.

Припинивши з 01.10.2001 діяльність безмитних магазинів у пунктах пропуску через державний кордон України для залізничного та автомобільного сполучення. Кабінет Міністрів України порушив передбачене Законом України "Про власність" ( 697-12 ) право позивача використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності. Зазначене також свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку із прийняттям оспорюваного акта.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт (Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" N 02-5/35 від 26.01.2000 із змінами та доповненнями).

З урахуванням обставин справи та наданих сторонами доказів колегія суддів приходить до висновку, що Постанова Кабінету Міністрів України від 29 червня 2001 року N 742 "Про внесення зміни до Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами" суперечить статтям 19 та 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ), статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ), підпункту 6.2.3 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ), статті 3 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" ( 329/95-ВР ), статтям 6 - 7 Указу Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.98 N 857/98, статтям 8, 16, 23 Митного кодексу України ( 1970-12 ), прийнята Кабінетом Міністрів України з перевищенням визначеної законом компетенції, а тому підлягає визнанню недійсною з моменту її прийняття.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України ( 1798-12 ), ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати повністю недійсною постанову Кабінету Міністрів України від 29 червня 2001 року N 742 "Про внесення зміни до Положення про порядок продажу товарів безмитними магазинами" з моменту її видання.

Стягнути з Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) на користь Українсько-німецького спільного підприємства "Львів-Трейдінг" (81300, Львівська область, м. Мостиська, вул. Промислова, 24, р/р 26000238724001 в ЗГРУ КБ "Промінвестбанк", МФО 325321, ідентифікаційний код 14287844) 85,00 гривень витрат по оплаті державного мита та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Дата підписання рішення 23.05.2003 р.

Головуючий О.О.Хрипун

Судді С.А.Ковтун

Г.А.Яковлева