ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
Про соціальні послуги
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 45, ст.358 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 1891-IV від 24.06.2004, ВВР, 2004, N 50, ст.537
N 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535
N 1759-VI від 15.12.2009, ВВР, 2010, N 9, ст.76
N 3236-VI від 19.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.435
N 3739-VI від 20.09.2011
N 4523-VI від 15.03.2012 -
набирає чинності з 07.04.2012 р. )
Цей Закон визначає основні організаційні та правові засади надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги.
Розділ I
Загальні положення
Стаття 1. Визначення основних термінів
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
соціальні послуги - комплекс заходів з надання допомоги особам, окремим соціальним групам, які перебувають у складних життєвих обставинах і не можуть самостійно їх подолати, з метою розв'язання їхніх життєвих проблем; ( Абзац другий статті 1 в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
складні життєві обставини - обставини, спричинені інвалідністю, віком, станом здоров'я, соціальним становищем, життєвими звичками і способом життя, внаслідок яких особа частково або повністю не має (не набула або втратила) здатності чи можливості самостійно піклуватися про особисте (сімейне) життя та брати участь у суспільному житті; ( Абзац третій статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3739-VI від 20.09.2011; в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
соціальний працівник - професійно підготовлений фахівець, що має необхідну кваліфікацію у сфері соціальної роботи і надає соціальні послуги;
соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;
соціальні служби - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;
( Абзац сьомий статті 1 виключено на підставі Закону N 3236-VI від 19.04.2011 )
тимчасовий притулок для дорослих - організація нічного або тимчасового проживання бездомних людей, осіб, що постраждали від фізичного або психічного насильства та торгівлі людьми, стихійного лиха, катастрофи тощо, з наданням їм правової, психологічної, соціальної, медичної та побутової допомоги в подоланні тимчасових труднощів, сприянні у встановленні особи, відновленні документів, паспортизації та працевлаштуванні; ( Абзац восьмий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI від 16.04.2009, N 3739-VI від 20.09.2011 )
тимчасовий притулок для неповнолітніх - організація тимчасового проживання, виховання, утримання безпритульних дітей, дітей, позбавлених батьківського піклування, які зазнали жорстокості, насильства та постраждали від торгівлі дітьми або з інших причин потребують соціального захисту; ( Абзац дев'ятий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3739-VI від 20.09.2011 )
( Абзац десятий статті 1 виключено на підставі Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
суб'єкти, що надають соціальні послуги - підприємства, установи, організації та заклади незалежно від форми власності та господарювання, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги; ( Абзац одинадцятий статті 1 в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
соціальний робітник - особа, яка надає соціальні послуги та має підготовку, що відповідає вимогам та характеру роботи, що виконується; ( Статтю 1 доповнено абзацом дванадцятим згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
соціальна група - група осіб, об'єднаних за спільною соціальною, демографічною або іншою ознакою, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують надання їм однотипних соціальних послуг; ( Статтю 1 доповнено абзацом тринадцятим згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
державний стандарт соціальної послуги - визначені нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері соціальної політики зміст та обсяг, норми і нормативи, умови та порядок надання соціальної послуги, показники її якості; ( Статтю 1 доповнено абзацом чотирнадцятим згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
показники якості соціальних послуг - сукупність показників, які використовуються для оцінювання діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, які ґрунтуються на позитивній результативності соціальних послуг відносно її одержувачів і ступеня задоволення їх потреби в цих послугах; ( Статтю 1 доповнено абзацом п'ятнадцятим згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
соціальне замовлення - засіб регулювання діяльності у сфері надання соціальних послуг шляхом залучення на договірній основі суб'єктів господарювання для задоволення потреб у соціальних послугах, визначених місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. ( Статтю 1 доповнено абзацом шістнадцятим згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
Стаття 2. Основні засади надання соціальних послуг
Основними засадами надання соціальних послуг є:
сприяння особам, що перебувають у складних життєвих обставинах, які вони не в змозі подолати за допомогою наявних засобів і можливостей;
попередження виникнення складних життєвих обставин;
створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають.
Стаття 3. Основні принципи надання соціальних послуг
Надання соціальних послуг ґрунтується на принципах:
адресності та індивідуального підходу;
доступності та відкритості;
добровільності вибору отримання чи відмови від надання соціальних послуг;
гуманності;
комплексності;
максимальної ефективності використання бюджетних та позабюджетних коштів суб'єктами, що надають соціальні послуги;
законності;
соціальної справедливості;
забезпечення конфіденційності суб'єктами, що надають соціальні послуги; ( Абзац десятий статті 3 в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
дотримання суб'єктами, що надають соціальні послуги, державних стандартів соціальних послуг, етичних норм і правил. ( Статтю 3 доповнено абзацом одинадцятим згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
Стаття 4. Законодавство про соціальні послуги
Законодавство України про соціальні послуги ґрунтується на Конституції України ( 254к/96-ВР ) і складається з цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.
У разі якщо міжнародними договорами України встановлено більш високі вимоги до надання соціальних послуг, ніж ті, що передбачені законодавством України, застосовуються правила міжнародного договору.
Розділ II
Забезпечення прав громадян, які перебувають
у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої
допомоги, на соціальні послуги
Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання
Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.
Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації.
Соціальне обслуговування здійснюється: ( Абзац перший частини третьої статті 5 в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
за місцем проживання особи (вдома);
у стаціонарних інтернатних установах та закладах;
у реабілітаційних установах та закладах;
в установах та закладах денного перебування;
в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;
у територіальних центрах надання соціальних послуг; ( Абзац сьомий частини третьої статті 5 в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
в інших закладах соціальної підтримки (догляду).
Відповідно до цього Закону можуть надаватися такі види соціальних послуг:
соціально-побутові послуги - забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо; ( Абзац другий частини четвертої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
психологічні послуги - надання консультацій з питань психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;
соціально-педагогічні послуги - виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;
соціально-медичні послуги - консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія;
соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;
юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо);
послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;
( Абзац дев'ятий частини четвертої статті 5 виключено на підставі Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);
інші соціальні послуги.
Суб'єкти, що надають соціальні послуги, можуть їх надавати в інших формах, не передбачених цією статтею, але визначених Кабінетом Міністрів України в переліку платних соціальних послуг.
( Частину шосту статті 5 виключено на підставі Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
Перелік та порядок надання соціальних послуг за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування регулюються законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стаття 6. Право на отримання соціальних послуг
Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах.
Розділ III
Організація діяльності з надання
соціальних послуг
Стаття 7. Порядок надання соціальних послуг
Суб'єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб - підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб'єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України. ( Частина перша статті 7 в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
Суб'єкти, що надають соціальні послуги, на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи інші підприємства, установи, організації, фізичних осіб, зокрема волонтерів.
Перелік соціальних послуг затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики. ( Статтю 7 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
Соціальні послуги можуть надаватися як за плату, так і безоплатно.
Соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами, а також іншими суб'єктами, що надають соціальні послуги із залученням бюджетних коштів, в обсягах, визначених державними стандартами соціальних послуг, безоплатно надаються: ( Абзац перший частини п'ятої статті 7 в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу;
громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, бездомністю, стихійним лихом, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних чи міжетнічних конфліктів, якщо середньомісячний дохід цих осіб нижчий, ніж встановлений прожитковий мінімум; ( Абзац третій частини п'ятої статті 7 в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.
Особам, крім зазначених у частині п'ятій цієї статті, соціальні послуги в обсягах, визначених державними стандартами, можуть надаватися із встановленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ( Частина статті 7 в редації Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
Соціальні послуги понад обсяги, визначені державними стандартами, надаються за плату. Порядок регулювання тарифів на соціальні послуги встановлюється Кабінетом Міністрів України. ( Частина статті 7 в редації Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
Фізичним особам, які надають соціальні послуги, призначаються і виплачуються компенсаційні виплати в порядку ( 558-2004 ) та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
( Статтю 8 виключено на підставі Закону N 1759-VI від 15.12.2009 )
Стаття 9. Порядок і умови отримання соціальних послуг
Для отримання соціальних послуг, що надаються державними та комунальними суб'єктами, особа, яка їх потребує, має звернутися з письмовою заявою до місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Для отримання соціальних послуг, що надаються недержавними суб'єктами, особа, яка їх потребує, звертається до відповідного суб'єкта, що їх надає.
У разі якщо особа, яка потребує соціальних послуг, за віком або станом здоров'я неспроможна самостійно прийняти рішення про необхідність їх надання, таке рішення може прийняти опікун чи піклувальник, органи опіки та піклування відповідно до законодавства.
Стаття 10. Основні права отримувачів соціальних послуг
При одержанні соціальних послуг громадяни мають право на:
поважливе і гуманне ставлення з боку суб'єктів, що надають соціальні послуги;
вибір установи та закладу, а також форми соціального обслуговування;
інформацію щодо своїх прав, обов'язків та умов надання соціальних послуг;
згоду на соціальні послуги;
відмову від соціальних послуг;
конфіденційність інформації особистого характеру, що стала відомою суб'єкту, який надає соціальні послуги;
захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі в судовому порядку.
Стаття 11. Основні права та обов'язки осіб, що надають
соціальні послуги
Особи, що надають соціальні послуги, мають право на:
профілактичний огляд і обстеження при прийнятті на роботу та диспансерний нагляд за рахунок роботодавця;
захист професійної честі, гідності та ділової репутації, у тому числі в судовому порядку;
підвищення кваліфікації у встановленому порядку за рахунок роботодавця;
забезпечення спеціальним одягом, взуттям та інвентарем, велосипедами і проїзними квитками або виплату грошової компенсації за їх придбання;
при виконанні службових обов'язків першочергове обслуговування на підприємствах, в установах, організаціях, зокрема підприємствах зв'язку, технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів, служби побуту, торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального господарства, міжміського транспорту.
Особи, що надають соціальні послуги, зобов'язані:
сумлінно надавати соціальні послуги особам, які перебувають у складній життєвій ситуації;
керуватися у своїй діяльності основними принципами надання соціальних послуг;
поважати гідність громадян;
не допускати негуманних і дискримінаційних дій щодо громадян, які одержують соціальні послуги;
надавати особам, які обслуговуються, повну інформацію про зміст і види соціальних послуг;
зберігати в таємниці інформацію, отриману в процесі виконання своїх обов'язків, а також ту інформацію, яка може бути використана проти особи, що обслуговується.
Стаття 12. Структура сфери надання соціальних послуг та
управління нею
Сфера надання соціальних послуг заснована на використанні та розвитку всіх форм власності і складається з державного та недержавного секторів.
До державного сектору входять суб'єкти, що надають соціальні послуги і знаходяться в державній власності, управління якими здійснюється центральними органами виконавчої влади.
Комунальний сектор включає установи та заклади комунальної власності, які надають соціальні послуги і знаходяться в підпорядкуванні органів місцевого самоврядування.
Управління державним та комунальним секторами здійснюється відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
До недержавного сектору також відносяться громадські, благодійні, релігійні організації та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з наданням соціальних послуг. Управління сектором здійснюється в порядку, визначеному законодавством та відповідними статутами.
Державні та комунальні заклади і установи, що надають соціальні послуги, не підлягають приватизації і не можуть бути перепрофільовані на інші види діяльності.
Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації установ і закладів, що надають соціальні послуги незалежно від форм власності, визначається законодавством України.
Науково-методичне забезпечення сфери надання соціальних послуг здійснюється органами державного управління.
Стаття 13. Співробітництво під час організації надання
соціальних послуг
Центральні та місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування під час організації надання соціальних послуг співробітничають між собою, а також із суб'єктами, які надають соціальні послуги, іншими юридичними та фізичними особами.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування шляхом збирання, узагальнення та аналізу інформації про становище і життєві обставини особи або соціальної групи, оцінки впливу послуг на процес подолання складних життєвих обставин визначають потреби у соціальних послугах, їх видах і обсягах та забезпечують їх надання, у тому числі шляхом соціального замовлення, за рахунок коштів, передбачених цим Законом для фінансування соціальних послуг. ( Статтю 13 доповнено новою частиною згідно із Законом N 4523-VI від 15.03.2012 )
У разі залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг, які надаються в установленому порядку недержавними суб'єктами чи фізичними особами, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування на конкурсній основі укладають із суб'єктами, що надають соціальні послуги, договір щодо умов фінансування та вимог до обсягу, порядку і якості надання соціальних послуг.
Правила організації та проведення конкурсу на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг ( 559-2004 ) встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, що уклали договір щодо залучення бюджетних коштів до фінансування соціальних послуг з недержавними суб'єктами, які перемогли у конкурсі, здійснюють контроль за цільовим використанням бюджетних коштів та якістю надання послуг.
Стаття 14. Фінансування соціальних послуг
Фінансування соціальних послуг здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, спеціальних фондів, коштів підприємств, установ та організацій, плати за соціальні послуги, коштів благодійної допомоги (пожертвувань), коштів одержувачів соціальних послуг та інших джерел, передбачених законодавством.
У місцевих бюджетах повинні плануватися кошти, необхідні для фінансування соціальних послуг.
У державному та місцевих бюджетах повинні передбачатися кошти для фінансування цільових програм надання соціальних послуг.
Фінансування територіальних програм розвитку соціальних послуг здійснюється за рахунок виділених місцевому бюджету цільових субвенцій чи шляхом кооперування коштів місцевих бюджетів на реалізацію спільних проектів.
Стаття 15. Обмеження права на соціальні послуги
У разі якщо особа, що отримує соціальні послуги, без поважних причин не виконує вимоги їх одержання, суб'єкт, що надає соціальні послуги, виносить такій особі письмове попередження про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні.
У разі якщо особа отримує соціальні послуги та письмово попереджена про можливість відмови від надання соціальних послуг або обмеження у їх наданні, але продовжує не виконувати вимоги їх одержання, відповідний суб'єкт, що надає соціальні послуги, може в односторонньому порядку обмежити або припинити надання соціальних послуг такій особі, про що письмово інформується зазначена особа та місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування.
Обмеження в отриманні одного виду соціальних послуг не може бути підставою для обмеження в наданні іншого виду соціальних послуг.
Розділ IV
Професійна діяльність у сфері надання
соціальних послуг
( Статтю 16 виключено на підставі Закону N 1759-VI від 15.12.2009 )
Стаття 17. Кадрове забезпечення надання соціальних послуг
Надання соціальних послуг здійснюють соціальні працівники, інші фахівці, соціальні робітники.
Кваліфікаційні вимоги до соціальних працівників, інших фахівців, які надають соціальні послуги, порядок їх атестації визначають відповідні центральні органи виконавчої влади.
Підвищення кваліфікації соціальних працівників, інших фахівців проводять навчальні заклади (у тому числі заклади післядипломної освіти), що мають відповідну ліцензію, видану в установленому порядку. До підвищення кваліфікації соціальних працівників зазначені заклади можуть залучати громадські організації, їх підприємства, установи та організації, які мають досвід роботи з відповідними категоріями осіб та соціальними групами.
До надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери, діяльність яких регулюється законом. ( Стаття 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3236-VI від 19.04.2011; в редакції Закону N 4523-VI від 15.03.2012 )
Стаття 18. Організація, координація роботи та контроль
за наданням соціальних послуг
Центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень організовують роботу з надання відповідних соціальних послуг та здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів, що надають соціальні послуги.
Контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, спрямованих на фінансування соціальних послуг, здійснюється відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, а також органами з питань фінансового контролю відповідно до їх повноважень.
Розділ V
Відповідальність за порушення законодавства
про соціальні послуги
Стаття 19. Оскарження рішення про відмову в наданні,
зменшення обсягу або припинення надання
соціальних послуг
Рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб'єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб'єктів, що надають соціальні послуги, - до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг), або суду.
Стаття 20. Відповідальність за порушення законодавства про
соціальні послуги
Особи, винні у порушенні законодавства про соціальні послуги, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законами України.
Розділ VI
Міжнародне співробітництво
Стаття 21. Участь України в міжнародному співробітництві у
сфері надання соціальних послуг
Україна бере участь у міжнародному співробітництві у сфері надання соціальних послуг.
Розділ VII
Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. Кабінету Міністрів України:
у тримісячний термін з дня опублікування цього Закону прийняти нормативно-правові акти, які регулюють виконання норм цього Закону;
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд та скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
3. До приведення у відповідність із цим Законом закони, інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 19 червня 2003 року
N 966-IV