КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА
РІШЕННЯ
N 143/303 від 28 листопада 2002 року
Про затвердження
Концепції розвитку промисловості
міста Києва на 2003-2006 роки
Відповідно до підпункту 1 пункту а) статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та з метою оптимізації структури виробничої сфери економіки міста, формування умов для забезпечення стабільного росту промислового виробництва якісної конкурентоспроможної продукції, створення нової імпортозамінюючої та експортоорієнтованої наукоємної і високотехнологічної продукції, а також забезпечення зайнятості населення і збільшення надходжень до міського бюджету на основі розвитку наукововиробничого потенціалу промисловості, Київська міська рада ВИРІШИЛА:
1. Затвердити Концепцію розвитку промисловості м. Києва на 2003-2006 роки згідно з додатком.
2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) розробити у 2003 році Програму розвитку промисловості м. Києва на 2003-2006 роки та подати її на затвердження Київській міській раді.
3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань промисловості та підприємництва.
Київський міський голова О. Омельченко
"Хрещатик" N 15 (2222) від 4 лютого 2003 року
Додатки не друкуються.
Ознайомитися з ним можна в секретаріаті Київради
Концепція
розвитку промисловості міста Києва
на 2003-2006 роки
Вступ
Наявний промисловий потенціал м. Києва свідчить про те, що місто є не тільки політичним, адміністративним і культурним центром держави, а й великим промисловим центром з розвиненим багатогалузевим виробництвом, яке і на сьогодні є провідною галуззю економіки столиці.
Розвинена мережа наукових і учбових закладів, висока кваліфікація кадрів сприяли домінуванню в структурі промисловості міста наукоємної продукції: радіоелектроніки, приладобудування, точного, транспортного і загального машинобудування.
Кризові явища в економіці на початку 90-х років не обминули і промисловість Києва, хоча тут падіння виробництва було менш стрімким ніж в Україні в цілому і вихід з кризового стану розпочався в Києві раніше.
В результаті заходів, здійснених керівництвом міста і суб'єктами господарювання в Києві, починаючи з 1997 року вдалося не тільки зупинити падіння, а і розпочати енергійне відродження промисловості.
Оскільки найбільш ефективним інструментом регулювання розвитку будь-якої галузі є програмно-цільовий метод, необхідністю сьогодення є визначення стратегічних цілей і методів їх досягнення в розвитку промисловості м. Києва на базі розробки та реалізації Концепції розвитку промисловості м. Києва на 2003-2006 роки.
Необхідність розробки такої Концепції обумовлено вирішальною роллю промисловості в економіці міста. Так, у 2001 році у промисловості було зайнято більше 160 тис. осіб, або біля 20 % всіх працюючих у місті. Враховуючи, що працюючий у промисловості утримує матеріально ще. як мінімум, одну, а то й більше осіб, добробут 12-15% киян цілком залежить від ефективності функціонування цього сектора економіки.
Розвиток промислового виробництва сприяє утворенню джерел коштів для вирішення багатьох соціальних проблем: ліквідації безробіття, підвищення платоспроможності населення тощо.
Вітчизняний та зарубіжний досвід розвитку столиць і великих міст свідчить, що для забезпечення достатнього і сталого функціонування економіки таких міст необхідний розвинутий промисловий сектор. Це не означає, шо необхідно прагнути досягнення тієї частки промисловості в економіці міста, яка була два десятиріччя назад, але науково-промисловий потенціал Києва дозволяє йому стати крупним центром наукоємного, конкурентоспроможного виробництва. Наведений проект Концепції розвитку промисловості м. Києва на 2003-2006 роки містить короткий аналіз ситуації в промисловості, визначення найбільш гострих проблем та пропозицій щодо шляхів її подолання.
1. Аналіз стану та проблем розвитку
промисловості міста Києва
Київ має розвинутий промисловий сектор економіки. У 2000 р. частка промислової продукції у випуску галузей економіки становила 29,1%, питома вага валової доданої вартості у її загальному обсязі по місту - 16,4%.
Частка промислово-виробничих засобів у їх загальній вартості складала 55,8%. В промисловості у 2001 р. було зайнято 162 тис. осіб, або 18,9% всіх працюючих.
За період стабілізації і підйому в промисловості міста (1998-2001 рр.) обсяги виробництва продукції зросли на 69,0%. За темпами нарощування обсягів виробництва у цей період найвищих показників досягли підприємства деревообробної промисловості, збільшивши виробництво у 3 рази, проте у загальному підсумку питома вага цієї галузі становила лише 1,2 відсотка. В 1,8 рази збільшили обсяги виробництва підприємства легкої, харчової промисловості та машинобудування.
Промисловість м. Києва має багатогалузевий характер. За останні 10 років в структурі промислового виробництва відбулись суттєві зміни.
Якщо у 1990 р. понад половину обсягу випуску продукції вироблялось на підприємствах галузі машинобудування, а ще чверть випуску - підприємствами легкої та харчової промисловості, то в останні роки, після подолання спаду виробництва, у місті найбільшу питому вагу в загальному обсязі промислового виробництва має продукція харчової промисловості (у 2001р. - 25,6%); дещо меншу - 21,3% - продукція підприємств машинобудівної галузі; 17,8% випуску забезпечують підприємства з виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла та води і 14,7% - підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості.
Зазнала змін і внутрішньогалузева структура виробництва. Так, зростання обсягів продукції харчової галузі у вартісному (грошовому) виразі досягається завдяки значному збільшенню виробництва безалкогольних напоїв та мінеральної води - в 1,7 рази (до обсягів 1990 року). Виробництво інших основних видів продовольчих товарів, крім хліба та хлібобулочних виробів, зменшилось у кілька разів, а виробництво м'яса майже припинилося.
Отже, потреби міста в продовольчих товарах задовольняються, в основному, завезеною продукцією з інших регіонів України, що не може вважатися оптимальним варіантом продовольчої безпеки міста.
Найбільше втратила за період економічної кризи галузь машинобудування. Крім поворотних процесів на підприємствах, що випускали продукцію оборонного призначення, втратили своїх споживачів і підприємства, що випускали засоби виробництва для інших галузей економіки, а також товари широкого вжитку для внутрішнього ринку колишнього СРСР.
Серед підприємств хімічної промисловості нарощують обсяги виробництва фармацевтичні підприємства. Збільшилось виробництво препаратів для лікування серцево-судинних захворювань, хвороб ендокринної системи, антибіотиків, болезаспокійливих засобів, кровозамінників та інших препаратів. Виробництво ліків у місті може зростати, але існують проблеми з реалізацією продукції київських фармацевтичних підприємств через заповнення ринку аналогічною імпортною продукцією.
У діяльності підприємств легкої промисловості головним є те, що більшість з них продовжують функціонувати, незважаючи на складні економічні умови (пресинг імпортних товарів, зниження купівельної спроможності населення, фінансові труднощі тощо).
Значна частина підприємств за останні 2-3 роки стала працювати стабільно, а більшість - виходить із кризи.
У Києві в 1999-2001 рр. випускалося 30% вітчизняного взуття, 8,5% трикотажу, понад 12% швейних і галантерейних виробів. Розвиток легкої промисловості в місті стримується відсутністю оборотних коштів і проблемами реалізації продукції, а саме в цій галузі, як і в харчовій промисловості, вкладені в розвиток кошти найшвидше окупаються.
Основними промисловими районами за кількістю підприємств є: Шевченківський, Оболонський, Подільський, Солом'янський та Святошинський.
Найбільша питома вага у загальноміському обсязі виробництва належить Шевченківському, Оболонському, Голосіївському та Подільському районам, які загалом виробили у 2001 р. 52,4%, а за 9 місяців поточного року 53,5% промислової продукції від загальноміського виробництва.
При наявності позитивних зрушень в роботі промисловості міста накопичилась значна кількість невирішених проблем, які гальмують розвиток промислового виробництва в місті. Найвагомішими з них є такі:
- несформованість єдиного міського промислового комплексу;
- неадекватний податковий тягар;
- висока вартість вітчизняних кредитних ресурсів;
- фізична та моральна застарілість виробничих фондів;
- низький рівень впровадження інновацій - нерозвинені ринки технологій, патентів та іншої інтелектуальної продукції;
- зростаючий дефіцит кваліфікованих робочих кадрів.
Саме на подолання цих проблем спрямовані основні положення цієї Концепції.
2. Мета та основні положення
концепції розвитку промисловості
Концепція розвитку промисловості м. Києва на 2003-2006 роки є інструментом регулювання промислової діяльності з боку міської влади із застосуванням всіх засобів і ресурсів впливу і являє собою комплекс проектів і програм, спрямованих на вирішення пріоритетних проблем міста: економічних, соціальних, екологічних та підвищення ефективності використання стратегічних ресурсів міста (трудових, земельних, водних, паливно-енергетичних).
Головною метою Концепції є формування умов для забезпечення стабільного росту промислового виробництва і реалізації якісної конкурентоспроможної продукції, створення нової імпортозамінюючої та експортно-орієнтованої наукоємної і високотехнологічної продукції, а також забезпечення зайнятості населення і збільшення надходжень до міського бюджету на основі розвитку наукововиробничого потенціалу промисловості, заходів з підтримки і захисту київських товаровиробників.
З цією метою передбачаються:
- формування структури промислового комплексу, адекватної умовам ринку і виконанню містоутворюючих функцій;
- встановлення і дотримання партнерських взаємин між міською владою, роботодавцями і профспілками;
- створення сприятливих умов для функціонування організацій наукової сфери;
- дотримання вимог економічної незалежності, екологічної і національної безпеки держави.
Основними завданнями, на вирішення яких спрямована Концепція розвитку промисловості на період 2003-2006 рр. є:
- раціональне сполучення промислової політики з політикою містобудівного розвитку при проведенні реструктуризації підприємств промислового комплексу з урахуванням пріоритетів соціально-економічного розвитку міста;
- дотримання балансу інтересів міста і підприємств, розташованих на території Києва, в одержанні найбільш ефективних результатів при забезпеченні соціальної стабільності у м. Києві;
- використання науково-технічного потенціалу для повсюдного переходу на застосування перспективних технологій, що забезпечують виробництво конкурентоспроможної продукції, формування умов для взаємовигідної інтеграції науки і виробництва (міжрегіональної і міждержавної);
- створення умов для стабілізації в науково-технічній сфері, приведення механізмів її державної підтримки і розмірів фінансування у відповідність до вимог реструктуризації промислового комплексу для досягнення технологічного лідерства в пріоритетних галузях;
- забезпечення розвитку інфраструктури промислового комплексу, включаючи розвиток товаропровідної мережі;
- сприяння формуванню спільних з іноземними фірмами підприємств, що організують збут на зовнішніх ринках київської промислової продукції, насамперед високотехнологічної; активне застосування процедур банкрутства у формі санації і зовнішнього керування як процедур, що передбачають використання пільгових механізмів оподаткування і відстрочки платежів кредиторів, а також процедур ліквідації підприємств, що не мають можливості підтвердити свою дієздатність;
- істотне підвищення ефективності управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, створення і забезпечення ефективного функціонування різноманітних форм об'єднань підприємств промисловості з підприємствами й організаціями інших сфер діяльності із залученням та без залучення банківського й іноземного капіталу;
- істотне підвищення кваліфікаційного рівня кадрів промисловості;
- формування конкурентоспроможного фінансового сектору ринку, включаючи інститути страхування і гарантування інвестицій, банків розвитку з державною участю, ринку корпоративних цінних паперів, іпотеки;
- підвищення інвестиційної привабливості київських товаровиробників, у тому числі на основі зменшення негативних наслідків неплатежів, введення обмежень на використання бартеру й інших грошових сурогатів;
- достатня інформаційна відкритість підприємств і організацій як для інвесторів, так і для представників інфраструктури ринку;
- скорочення частки витрат підприємств на утримання об'єктів соціальної сфери.
3. Основні напрями
міської промислової політики
Концепція розвитку промисловості м. Києва передбачає такі головні напрями промислової політики в Києві:
- підвищення якості життя киян на основі створення умов для сталого розвитку економіки, в тому числі промисловості, та випуску вітчизняних товарів народного вжитку високої якості, естетичних та доступних за ціною;
- збільшення виробництва конкурентоспроможних вітчизняних товарів та послуг, стимулювання ресурсозбереження та прибутковості у роботі підприємств, впровадження нових технічних і технологічних досягнень, прогресивних структурних змін у виробництві;
- стимулювання експорту, в першу чергу, продукції високого ступеню обробки;
- технологічна модернізація та заміна застарілих основних фондів, запровадження новітніх технологій виробництва товарів та послуг;
- забезпечення екологічної безпеки території;
- створення науково-промислово-фінансових груп, які б найбільш ефективно використовували науковий, промисловий та фінансовий потенціал міста Києва;
- удосконалення системи управління, створення територіальних промислових комплексів (промислові підприємства, крім стратегічних та казенних), передачу безоплатно у власність територіальних громад міста, або в управління пакетів акцій акціонерних товариств, які належать державі;
- задіяння ефективної системи регіонального замовлення на основі територіальних матеріальних балансів;
- забезпечення ресурсозбереження, в тому числі економії енергоресурсів, та застосування технологій переробки відходів виробництва і споживання як вторинних матеріальних ресурсів;
- оздоровлення фінансів підприємств, продовження передачі соціальної сфери на баланс міста;
- стимулювання розвитку пріоритетних виробництв і видів продукції високотехнологічних та наукоємних галузей і виробництв, які здатні істотно вплинути на розвиток усіх сфер промислового виробництва та забезпечити зростання експортного потенціалу країни);
- підвищення ефективності управління державними підприємствами та частками державного майна в акціонерних товариствах, на основі чіткого визначення повноважень органів виконавчої влади з управління державним майном;
- здійснення реструктуризації неефективних суб'єктів господарювання з виділенням підприємств і виробництв, що підлягають перепрофілюванню, ліквідації або консервації, в тому числі застосування процедури банкрутства;
- стимулювання прискореного розвитку виробництв, здатних збільшити експортний потенціал, освоєння і збільшення випуску імпортозамінної продукції;
- переорієнтація галузей машинобудування та хімічної промисловості на більш повне задоволення потреб міжгалузевої кооперації;
- сприяння конверсії та диверсифікації надлишкових потужностей підприємств оборонно-промислового комплексу;
- розроблення програм закриття та виводу з експлуатації технічно і технологічно відсталого та фізично зношеного виробничого обладнання з метою зменшення можливих негативних наслідків техногенних катастроф, а також економії фінансових ресурсів.
Одним з основних напрямів міської промислової політики є використання науково-технічного потенціалу Києва, основної конкурентної переваги регіону, у якості бази підвищення конкурентоздатності продукції.
Підвищення конкурентоздатності продукції забезпечується сукупними і скоординованими зусиллями органів управління міста, наукових організацій (НДР і НДДКР зі створення нових видів продукції і перспективних технологій), інвесторів (інвестиції і інновації в технологічне відновлення виробництва) і промислових підприємств.
Відповідно до повноважень, наданих м. Києву Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ" як напрями, шо забезпечують підвищення конкурентоздатності, можуть бути виділені два взаємозалежних блоки:
- забезпечення інвестування у виробництво з метою його технологічного відновлення з усіх джерел фінансування;
- зменшення податкового тягаря як необхідної вимоги для інвестування у виробництво.
За чинних умов податкові пільги і преференції (при дотриманні вимог адресного характеру їхнього надання і цільового використання) повинні розглядатися як стимулюючий механізм технологічного відновлення виробництва для підвищення конкурентоздатності продукції.
Одним з основних напрямів забезпечення цінової конкурентоздатності продукції повинно стати зниження ресурсоємності продукції, шо обумовлює реалізацію капіталоємних заходів для переходу на випуск ресурсозберігаючих технологій.
Значним резервом зниження витрат виробництва є підвищення коефіцієнта використання виробничих потужностей, який у багатьох випадках знизився до рівня, що ставить під сумнів можливість зберігання не тільки окремих підприємств, але і галузей промисловості. Заходи для підвищення використання виробничих потужностей є найменш капіталоємним методом забезпечення зростання виробництва промислової продукції і задоволення у такий спосіб потреб внутрішнього ринку у вітчизняній продукції.
Важливим напрямом промислової політики у вирішенні проблем підвищення конкурентоздатності продукції київських товаровиробників є система заходів для регулювання комплексу "потреба ринку - пропозиція промислових товарів", що - формуються на основі:
- аналізу діяльності промислового комплексу міста в сполученні з маркетинговою оцінкою внутрішнього ринку Києва і зовнішніх стосовно нього ринків, у результаті якого виявляється можлива частка участі в насиченні цих ринків продукцією київських підприємств промисловості;
- аналізу причин, шо призвели до втрати ринків київськими підприємствами, доповненого оцінкою використання виробничих потужностей, а також кадрового складу підприємств, у першу чергу, із погляду адаптації їхнього керівного персоналу до роботи в ринкових умовах;
- результатів інвентаризації підприємств і використовуваних технологій;
- рангування організацій науки і промисловості та визначення пріоритетних напрямів для здійснення заходів з підтримки.
Важливе місце в зазначеній системі заходів повинні зайняти такі, що сприяють спрямуванню внутрішнього попиту на продукцію вітчизняних товаровиробників, в т. ч. імпортозамінюючу. Організація та розширення випуску такої продукції є вкрай важливими з багатьох точок зору.
По-перше - це покращення зовнішньоторговельного балансу країни і регіону; по-друге - заміна імпорту рівнозначною вітчизняною продукцією спирається на реальний платоспроможний попит; по-третє - є заходом, що неодмінно підвищує технічний рівень продукції і технології її виробництва.
4. Пріоритети
у розвитку промисловості
міста Києва
При визначенні пріоритетних галузей промисловості, яким повинна приділятись особлива увага з боку міста, брались до уваги такі чинники: значення галузі у забезпеченні першочергових потреб міста, існуючий технічний та кадровий потенціал, термін окупності інвестицій. Виходячи з цього до пріоритетних галузей промисловості міста слід віднести підприємства:
- легкої промисловості;
- харчової промисловості;
- машинобудування, приладобудування та електронної промисловості;
- фармацевтичної промисловості;
- приладобудівної і електронної промисловості;
- підприємств деревообробної, меблевої, целюлозно-паперової промисловості та видавничої справи.
Розвиток кожної із зазначених галузей повинен здійснюватись за галузевими цільовими програмами.
В той же час підприємства деяких галузей промисловості, особливо тих, що шкідливо впливають на навколишнє середовище, повинні бути виведені за межі міста. Це стосується, насамперед, підприємств хімічної промисловості та великого машинобудування.
5. Наукове забезпечення
реалізації концепції розвитку промисловості
міста Києва у 2003 році
З метою забезпечення програмно-цільового підходу до реалізації Концепції розвитку промисловості міста Києва передбачається в 2003 році розробити та затвердити такі програми:
1. Стратегічні напрями розвитку промисловості міста Києва на період до 2020 року в контексті положень Генерального плану розвитку міста Києва.
2. Програма розвитку підприємств машинобудівної, приладобудівної та електронної промисловості.
3. Програма розвитку підприємств фармацевтичної промисловості.
4. Програма розвитку підприємств деревообробної, меблевої та целюлозно-паперової промисловості.
5. Програма розвитку підприємств легкої промисловості.
6. Програма розвитку підприємств харчової промисловості.
7. Програма розвитку імпортозамінюючого виробництва в місті Києві.
Заступник Київського міського голови секретар Київради В.Яловий