Угода
між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки
Польща про співробітництво та взаємну допомогу в галузі
попередження катастроф, стихійних лих, інших надзвичайних
ситуацій та ліквідації їх наслідків

( Угоду ратифіковано Законом
N 450-IV від 16.01.2003 )

Кабінет Міністрів України і Уряд Республіки Польща, далі - Сторони;

прагнучи сприяти розвиткові взаємних відносин в дусі Договору між Україною та Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини і співробітництво, підписаного у м. Варшаві 18 травня 1992 року;

пам'ятаючи про можливість виникнення катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій у зв'язку з розвитком технологій;

визнаючи необхідність співробітництва і надання взаємної допомоги у випадку катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, а також з метою швидкого направлення аварійно-рятувальних груп із оснащенням та вантажами допомоги;

враховуючи користь, яку може мати для Сторін співробітництво та взаємна допомога в галузі попередження катастроф, стихійних лих, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків,домовились про таке:

Стаття 1

Визначення

У цій Угоді використовуються терміни, що мають таке значення:

"катастрофа, стихійне лихо та інша надзвичайна ситуація" - події, виникнення яких пов'язане з людською діяльністю, силами природи або іншими складними причинами, що створюють загрозу життю і здоров'ю людей, майну або довкіллю;

"Сторона, яка запитує" - Сторона, компетентний орган якої звертається до компетентного органу іншої Сторони з проханням про надання допомоги;

"Сторона, яка надає" - Сторона, компетентний орган якої задовольняє прохання компетентного органу іншої Сторони про надання допомоги;

"транзитна держава" - держава, через територію якої прямують аварійно-рятувальні групи із оснащенням та перевозяться вантажі допомоги з метою прибуття на територію держави Сторони, яка запитує, або територію третьої держави;

"аварійно-рятувальна група" - група фахівців на чолі із керівником, що направляється з метою надання допомоги на територію держави Сторони, яка запитує;

"окремий експерт" - фахівець, направлений з метою надання допомоги на територію держави Сторони, яка запитує;

"оснащення" - матеріали, технічні та транспортні засоби, власне спорядження аварійно-рятувальних груп, рятувальні собаки, особисте спорядження і предмети особистого вжитку членів аварійно-рятувальних груп та окремих експертів;

"вантаж допомоги" - речі, призначені для безкоштовного розподілу серед населення, яке потерпіло внаслідок катастрофи, стихійного лиха або іншої надзвичайної ситуації.

Стаття 2

Предмет Угоди

1. Ця Угода визначає основні принципи добровільного надання допомоги під час катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, що загрожують життю і здоров'ю людей, майну або довкіллю, та які не можуть бути повністю або швидко локалізовані власними засобами Сторони, яка запитує. Допомога надається на основі запиту.

2. Сторони будуть співробітничати у галузі розвитку методів та заходів щодо збільшення своїх можливостей у попередженні катастроф, стихійних лих, інших надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків.

Стаття 3

Компетентні органи

1. З метою координації діяльності, пов'язаної з реалізацією цієї Угоди, Сторони призначають такі компетентні органи:

1) в Україні:

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

2) в Республіці Польща:

Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

2. Компетентні органи уповноважені у поданні та прийнятті запитів про надання допомоги, а також підтриманні безпосередніх контактів.

3. Сторони будуть інформувати одна одну про інші компетентні органи, уповноважені запитувати про допомогу та приймати заяви з проханням про допомогу, а також виконувати інші завдання, відповідно до положень цієї Угоди.

4. Компетентні органи запитують про надання допомоги у письмовій формі може бути, усній. Запит, оформлений усно, повинен бути без зайвого зволікання підтверджений письмово.

5. Запит, про який йдеться в пункті 2, містить, зокрема, дані про вид, форму, обсяги та строк надання допомоги.

6. Компетентні органи детально узгоджують обсяги та умови надання і допомоги.

Стаття 4

Види допомоги

1. Допомога може бути надана шляхом направлення аварійно-рятувальних груп або окремих експертів, оснащення, вантажів допомоги або іншим відповідним чином.

2. Надання допомоги включає в себе також рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються під час катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій.

3. Аварійно-рятувальні групи, окремі експерти, а також оснащення і вантаж допомоги можуть транспортуватися сухопутним, повітряним або водним шляхом.

4. Оснащення аварійно-рятувальних груп повинно бути достатнім для автономного ведення рятувальних дій протягом 72 годин.

Стаття 5

Форми співробітництва

1. Компетентні органи тісно співпрацюють між собою, зокрема, в таких напрямках:

1) удосконалення системи виявлення катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій та оперативного оповіщення про їхнє наближення або виникнення на території держави однієї з Сторін.

2) підготовка до надання допомоги, згідно з цією Угодою;

3) розробка прогнозів, запобігання та ліквідація наслідків катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій (у вигляді обміну практичним досвідом та науково-технічною інформацією), а також підготовка тренувальних заходів для спеціалістів, розробка спеціалізованих програм і курсів, співпраця окремих відповідних навчальних установ або організація спільних навчань;

4) визначення причин катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій.

2. Сторони обмінюються інформацією щодо загрози та наслідків катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, які можуть поширитися на територію держави іншої Сторони. Обмін інформацією стосується також подання даних вимірювань і прогнозів.

3. Положення цієї Угоди застосовуються відповідно у випадку спільних навчань.

4. Компетентні органи, з метою реалізації цієї Угоди, можуть укладати додаткові протоколи та створювати робочі групи згідно з внутрішнім законодавством держав Сторін.

Стаття 6

Перетин державного кордону і перебування
на території держави іншої Сторони

1. З метою забезпечення ефективної допомоги Сторони зобов'язуються обмежити до мінімуму формальності, необхідні для перетину державного кордону.

2. Члени аварійно-рятувальної групи та окремі експерти, в рамках надання допомоги, можуть перетинати державний кордон і перебувати на території держави Сторони, яка запитує, за будь-якими документами, що посвідчують особу, без віз та дозволів на проживання. Керівник аварійно-рятувальної групи та окремий експерт на вимогу відповідних служб пред'являють посвідчення, яке уповноважує на надання допомоги, видане відповідним органом Сторони, яка надає, та список осіб, що входять до складу групи. Зразок посвідчення міститься у додатку до цієї Угоди. У випадках, що не терплять зволікання, направлення аварійно-рятувальних груп або окремих експертів можна підтвердити за допомогою телефаксу.

3. Перетин державного кордону аварійно-рятувальними групами та окремими експертами здійснюється у пунктах пропуску, а у випадках, коли неприпустиме зволікання, і поза межами пунктів пропуску, про що завчасно повідомляються прикордонні органи держав Сторін.

4. Положення пунктів 1 і 2 мають відповідне застосування також у випадках, коли одна із Сторін є транзитною державою. Компетентні органи вчасно інформуватимуть одна одну про те, що виникла необхідність у транзиті, визначать спосіб здійснення транзиту та надання підтримки аварійно-рятувальним групам та окремим експертам.

5. Члени аварійно-рятувальних груп та окремі експерти мають право носити на території держави Сторони, яка запитує, свою уніформу, якщо для них вона є обов'язковим спецодягом.

Стаття 7

Перевезення оснащення та вантажів допомоги
через державний кордон

1. Сторони спрощують порядок ввезення та вивезення оснащення і вантажів допомоги. Керівник аварійно-рятувальної групи та окремі експерти при перетині державного кордону зобов'язані представити відповідним митним службам Сторони, яка запитує, список оснащення і вантажів допомоги, що перевозяться.

2. Якщо у невідкладних випадках неможливо передати список оснащення та вантажів допомоги, які перевозяться, то такий список має бути переданий відповідному митному органу не пізніше 30 днів від переходу державного кордону. Це спрощення не стосується наркотичних та психотропних речовин.

3. Аварійно-рятувальні групи та окремі експерти не можуть ввозити або вивозити жодних інших предметів, крім оснащення та вантажів допомоги, які необхідні для надання допомоги. Оснащення та вантажі допомоги звільняються від мита, податків та інших зборів і використовуються виключно з метою надання допомоги.

4. На оснащення і вантажі допомоги не поширюються заборона і обмеження, що діють у випадку ввезення або вивезення товарів. Оснащення, яке не було використане, втрачено або знищено, має бути вивезене не пізніше 30 днів після закінчення заходів з надання допомоги. Якщо, у зв'язку з серйозними обставинами, зворотне вивезення неможливе, про вид, кількість і місце залишеного оснащення інформується компетентний орган Сторони, яка запитує, який інформує про це1 відповідні митні органи. Відповідні органи держави Сторони, яка запитує, мають право здійснювати контроль за використанням та зберіганням оснащення та вантажів допомоги.

5. Якщо оснащення залишається як вантаж допомоги на території держави Сторони, яка запитує, тоді про це негайно повідомляється компетентному органу Сторони, яка запитує, який в разі необхідності повідомляє про це відповідний митний орган.

6. Наркотичні і психотропні речовини можуть ввозитися тільки з метою надання необхідної медичної допомоги, а використовувати їх може виключно висококваліфікований медичний персонал, відповідно до положень внутрішнього законодавства Сторони, яка надає. Сторона, яка запитує, має право контролювати на своїй території обіг цих речовин. Положення пункту 4 та 5 на території держави Сторони, яка запитує, мають застосування також у випадках ввезення наркотичних і психотропних речовин і зворотного вивезення цих невикористаних речовин. Щодо невикористаних наркотичних і психотропних речовин, які не можуть бути вивезені назад з території держави Сторони, яка запитує, застосовуються положення законодавства держави цієї Сторони. Ввезення і вивезення цих засобів не розглядається як імпорт і експорт у тлумаченні положень відповідних міжнародних угод про наркотичні та психотропні речовини.

7. Для використання транспортних засобів у ході надання допомоги на підставі цієї Угоди не є обов'язковим отримання дозволу на міжнародні дорожні перевезення і страхування, а також оплата за пересування автострадами і магістралями швидкого руху. Ці транспортні засоби повинні бути виразно позначені відповідними символами або надписами, аби було видно, що вони призначені для надання допомоги.

8. Аварійно-рятувальні групи на території держави Сторони, яка запитує, мають право використовувати на своїх автомобілях власні символи і попереджувальні знаки.

9. Положення пунктів 1-8 мають застосування відповідно у випадках, коли одна із Сторін є транзитною державою.

Стаття 8

Використання повітряних суден

1. Повітряні судна можуть використовуватися для перевезення аварійно-рятувальних груп, окремих експертів, оснащення і вантажів допомоги, а також безпосередньо під час надання допомоги.

2. Кожна Сторона, з метою реалізації цієї Угоди, може давати дозвіл повітряним суднам іншої Сторони на проліт над територією її держави, приземлення і старт також поза міжнародними аеропортами.

3. Про намір використання повітряних суден треба заздалегідь попередити компетентний орган Сторони, яка запитує, або транзитну державу і надати детальну інформацію про:

1) вид і тип повітряного судна;

2) державу, де судно зареєстроване;

3) реєстраційний знак повітряного судна;

4) склад екіпажу, список пасажирів і членів аварійно-рятувальної групи;

5) оснащення і вантаж допомоги на борту;

6) час старту, передбачений маршрут польоту, місце і передбачений час приземлення.

4. У разі виникнення питань, які не регулюються положеннями цієї статті, застосовуються законодавчі акти держав Сторін про внутрішні і міжнародні авіаційні перевезення.

Стаття 9

Координація і загальне керівництво

1. Координація і загальне керівництво рятувальними діями здійснює компетентний орган Сторони, яка запитує.

2. Компетентний орган Сторони, яка запитує, забезпечує підтримку і охорону аварійно-рятувальних груп та окремих експертів у ході виконання ними завдань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди.

3. Завдання даються аварійно-рятувальним групам Сторони, яка надає, виключно через керівників цих груп, які доручають виконання окремих завдань своїм підлеглим.

4. Аварійно-рятувальні групи та окремі експерти повертаються з території держави Сторони, яка запитує, після виконання своїх завдань або раніше, якщо так вирішить компетентний орган однієї із Сторін.

5. Сторона, яка запитує, відповідає за розподіл вантажів допомоги.

Стаття 10

Зв'язок

Компетентні органи Сторін спільно вчинять необхідні дії, аби налагодити зв'язок між собою, між компетентними органами і направленими ними аварійно-рятувальними групами та між направленими аварійно-рятувальними групами і керівництвом рятувальних заходів.

Стаття 11

Витрати, пов'язані з наданням допомоги

1. Сторона, яка запитує, не компенсує витрат, пов'язаних з наданням допомоги, а також збитків, що виникли з боку Сторони, яка надає, у зв'язку з використанням, пошкодженням, знищенням або втратою оснащення, якщо інше не узгоджене компетентними органами Сторін.

2. Кожна зі Сторін може вимагати, аби витрати, що виникли в результаті використання повітряних суден, були на половину компенсовані Стороною, яка запитує. У цьому випадку сума коштів розраховується за тарифами, що діють на час надання допомоги на території держави Сторони, яка надає.

3. Сторона, яка запитує, за власний рахунок забезпечить аварійно-рятувальні групи та окремих експертів житлом, необхідною медичною допомогою, а після вичерпання власних запасів - харчуванням, іншими предметами першої необхідності у тому числі матеріалами для експлуатації технічних та транспортних засобів.

4. Положення пункту 1 не обмежують можливостей компенсації витрат Стороною, яка запитує.

Стаття 12

Відшкодування

1. Кожна зі Сторін відмовляється від будь-яких претензій до іншої Сторони щодо відшкодування збитків у випадку пошкодження майна, заподіяного членом аварійно-рятувальної групи або окремим експертом при виконанні завдань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди.

2. Кожна зі Сторін відмовляється від будь-яких претензій до іншої Сторони щодо відшкодування у зв'язку з тілесними травмами, розладом здоров'я або смертю члена аварійно-рятувальної групи, або окремого експерта, якщо це матиме місце при виконанні завдань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди.

3. Якщо член аварійно-рятувальної групи або окремий експерт Сторони, яка надає, при виконанні завдань, пов'язаних з реалізацією цієї Угоди, завдасть шкоду третій особі на території держави Сторони, яка запитує, за такий випадок відповідальність несе Сторона, яка запитує, відповідно до положень законодавства, що діють у випадку, якби шкоду було завдано членом власної аварійно-рятувальної групи.

4. Положення пунктів 1-3 не застосовуються, якщо шкоду спричинено навмисно.

5. Компетентні органи співпрацюють з метою полегшення розгляду претензій про відшкодування.

Стаття 13

Використання інформації

Якщо компетентні органи Сторін не узгодили інше у письмовій формі, інформація, одержана в рамках цієї Угоди, за винятком інформації, яка не підлягає розголошенню відповідно до чинного законодавства держав Сторін, опубліковується і використовується, згідно з існуючою практикою та внутрішнім законодавством держави кожної зі Сторін, враховуючи положення статті 14.

Стаття 14

Обмін персональними даними

1. Положення цієї статті щодо можливості використання персональних даних застосовуються відповідно до положень внутрішнього законодавства держав кожної зі Сторін.

2. Персональні дані можуть бути надані у розпорядження виключно компетентних органів. Надання персональних даних іншим органам є можливим тільки після попереднього отримання на це згоди з боку компетентного органу, який передає дані.

3. Одержувач персональних даних може використати їх виключно з метою і на умовах, визначених відправником.

4. Відправник персональних даних відповідає за достовірність наданих даних.

5. Відправник і одержувач персональних даних зобов'язані ефективно захищати надані персональні дані від можливості доступу до них не уповноважених осіб та внесення незаконних змін.

Стаття 15

Вирішення спірних питань

Спірні питання, пов'язані з тлумаченням або застосуванням цієї Угоди, компетентні органи Сторін вирішують шляхом переговорів, а в разі недосягнення ними порозуміння - по дипломатичних каналах.

Стаття 16

Відношення до інших міжнародних угод

Ця Угода не порушує прав і зобов'язань Сторін, які випливають з інших міжнародних угод, учасницями яких вони є.

Стаття 17

Зміни та доповнення до Угоди

1. За взаємною згодою Сторін до цієї Угоди може бути внесено зміни та доповнення.

2. Додаток до Угоди може бути змінено шляхом обміну нотами.

Стаття 18

Заключні положення

1. Ця Угода укладена на невизначений термін і набуває чинності від дати отримання останньої ноти про виконання Сторонами передбачених національним законодавством внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття Угодою чинності.

2. Кожна зі Сторін може денонсувати Угоду шляхом письмового повідомлення. У такому випадку Угода припиняє дію через шість місяців від дати вручення іншій Стороні повідомлення про денонсацію. Припинення дії цієї Угоди не впливає на закінчення зобов'язань Сторін, які випливають, внаслідок виконання Угоди до припинення її дії.

Вчинено в м. Варшаві 19 липня 2002 року в двох примірниках, кожний українською і польською мовами, причому обидва тексти автентичні.