МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ЛИСТ
від 25.09.2002 N 31-021-3-8/3070

Щодо оптимізації кількості бюджетних установ

На виконання доручення Прем'єр-міністра України від 18.06.2002 р. N 6525/2к до доручення Президента України від 17.06.2002 р. N 1-1/765 щодо опрацювання чітких критеріїв віднесення установ та організацій до бюджетних, вжиття заходів щодо оптимізації їх чисельності з урахуванням питомої ваги бюджетного фінансування у загальних витратах та переведення цих установ на фінансування через механізм державного замовлення доповідає.

Відповідно до п. 6 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України (2542-14 ) бюджетною установою є орган, установа чи організація, визначена Конституцією України ( 254к/96-ВР ), а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Усі бюджетні установи визначаються неприбутковими. Тобто діяльність зазначених установ здійснюється на некомерційних засадах, і метою надання суспільно необхідних послуг є не отримання прибутку, а виконання відповідної функції держави, яку неможливо ефективно виконувати на госпрозрахунковій основі.

Відповідно до п. 36 частини першої ст. 2 Бюджетного кодексу України (2542-14 ) бюджетні установи в особі їх керівників є розпорядниками бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, узяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Одними з основних вимог до бюджетної установи згідно з Бюджетним кодексом України є те, що вона:

- не має права здійснювати запозичення у будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених Законом про Державний бюджет України (частина третя ст. 21 Кодексу ( 2542-14 );

- складає кошторис, який є основним плановим документом її діяльності, що надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень (частина друга ст. 51 Кодексу ( 2542-14 );

- бере бюджетні зобов'язання та провадить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами (частина п'ята ст. 51 Кодексу ( 2542-14 );

- має розрахунково-касове обслуговування в органах Державного казначейства (п. 2 частини першої ст. 48 Кодексу ( 2542-14 );

- веде бухгалтерський облік та складає звітність відповідно до правил та форм, установлених Державним казначейством за погодженням з Міністерством фінансів (частина третя ст. 56 та частина друга ст. 58 Кодексу ( 2542-14 ).

Аналіз функціонування бюджетних установ в окремих галузях у сучасних умовах показує, що вже на сьогодні існують певні неузгодженості їх діяльності та їх статусу.

Зокрема, вищі навчальні заклади відповідно до ст. 63 Закону України "Про вищу освіту" ( 2984-14 ) мають право самостійно розпоряджатися доходами та іншими надходженнями, одержаними від надання дозволених законодавством платних послуг, відкривати поточні та депозитні рахунки в банках, зберігаючи зазначені кошти на депозитних рахунках банків, що не відповідає положенням Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) щодо визначення статусу бюджетної установи.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2002 року N 489 ( 489-2002-п ) "Про внесення змін до пункту 49 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" надане право керівникам вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації, закладів та установ Національної академії наук, галузевих академій наук, які фінансуються з державного бюджету, самостійно вносити зміни до спеціального фонду кошторисів цих закладів без затвердження їх розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня. Уведення такої норми означає відхід від визначеного ст. 7 Бюджетного кодексу України ( 2542-14 ) принципу єдності порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності та, зокрема, єдиного порядку формування і використання спеціального фонду кошторису бюджетної установи. Крім того, застосування цього порядку суттєво знижує ефективність використання бюджетних коштів, оскільки послаблюється внутрішній фінансовий контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками коштів нижчого рівня, і цільовим їх витрачанням.

З кожним роком обсяг власних надходжень бюджетних установ значно зростає. Якщо за 2000 рік за державним бюджетом отримано 4320,1 млн. грн., за 2001 - 4649 млн. грн., то на 2003 рік прогноз складає 4713,4 млн. грн.

При цьому за окремими бюджетними програмами питома вага власних надходжень у загальному обсязі видатків на їх виконання досягає значного рівня. Так, за такими програмами, як "Експлуатація загальнодержавних і міжгосподарських державних меліоративних систем" (Держводгосп), "Організація і регулювання діяльності установ у системі ветеринарної медицини" (Мінагрополітики), "Підготовка кадрів вищими навчальними закладами III - IV рівнів акредитації" (МОН), частка надходжень за платні послуги у загальному обсязі видатків складає відповідно 28,1, 47,5 та 57,8 відсотків.

Особливо значними темпами зростають обсяги надходжень від плати за послуги, що надаються підвідомчими структурними підрозділами МОН, МВС, МОЗ, Мінагрополітики, Держводгоспу, Держкомлісгоспу.

Із цього можна зробити висновок, що окремі види суспільних послуг, що надаються бюджетними установами, можуть ефективніше забезпечуватися саме на ринкових засадах. Існує стабільний попит юридичних і фізичних осіб на такі послуги, і замовники зазначених послуг готові за них заплатити власні кошти. Проте надання бюджетними установами платних послуг на незагальноприйнятих умовах негативно впливає на розвиток конкурентного середовища та порушує антимонопольне законодавство.

Також потребує реорганізації порядок фінансового забезпечення наукових розробок з державного бюджету. Концепцією науково-технічного та інноваційного розвитку України, схваленою Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 року N 916-XIV ( 916-14 ), визначено, що в умовах жорсткого дефіциту коштів необхідно вдосконалити систему формування і реалізації державних пріоритетів у сфері науки та технологій. Це особливо актуально виходячи із застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Найбільш ефективним вважаємо виділення асигнувань державного бюджету на виконання конкретних проектів фундаментальних і прикладних досліджень виходячи з державного замовлення, а не поточне утримання наукових бюджетних установ, яке не дозволяє проаналізувати результати використання бюджетних коштів. Крім того, ст. 15 Закону України "Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності" ( 1977-12 ) визначено, що державне управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності здійснюється згідно із законодавством України у межах, що не порушує їх самоврядності у вирішенні питань статутної діяльності і свободи наукової творчості.

Слід відзначити, що з метою часткового врегулювання зазначеного питання Основними напрямами бюджетної політики на 2003 рік, схваленими Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 31.05.2002 р. N 712, було передбачено необхідність ужиття заходів щодо поступового переходу від утримання вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації як бюджетних установ до здійснення видатків бюджету на підготовку спеціалістів на договірних і конкурентних засадах виходячи з обсягів державного замовлення на цю мету. На виконання зазначеного пункту Вами давалося доручення міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади (п. 7 доручення від 11.06.2002 р. до N 34-1888/4) щодо визначення на 2003 рік видатків на виконання окремих бюджетних програм шляхом державного замовлення на конкурентних засадах замість утримання бюджетних установ, які надають платні послуги за своєю основною діяльністю, з відповідними обгрунтуваннями та поясненнями. Проте конкретних пропозицій із цього приводу від головних розпорядників бюджетних коштів на сьогодні не надійшло.

З урахуванням зазначеного Міністерство фінансів уважає доцільним на першому етапі переглянути статус таких бюджетних установ, як: вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації; наукові інститути та організації (включаючи галузеві академії наук); санаторно-курортні установи; бюджетні установи агропромислового комплексу; установи водного, лісового і рибного господарства; управління капітального будівництва державних адміністрацій; госпрозрахункові господарські підрозділи в системі Міністерства оборони та інших силових відомств. Пропонується розглянути питання щодо переведення таких установ у статус державних (казенних) підприємств чи організацій, які стануть одержувачами бюджетних коштів у частині виконання конкретних державних програм виходячи з державного замовлення на ці цілі. Такий статус, насамперед, дозволить надати самостійності цим установам у формуванні та використанні фінансових ресурсів, відкривати поточні і депозитні рахунки в установах банків, вести господарську діяльність на конкурентних засадах.

У зв'язку із цим потребує нових підходів і порядок формування державного замовлення. Тобто державне замовлення як засіб державного регулювання економіки має складатися шляхом формування на контрактній (договірній) основі обсягу продукції (послуг), необхідних для державних потреб виходячи з попиту і пропозиції на таку продукцію (послуги). Крім того, Законом України "Про поставки продукції для державних потреб" ( 493/95-ВР ) передбачаються умови стимулювання виконання поставок продукції (послуг) для державних потреб та гарантії державним замовникам з боку держави.

Виходячи з вищевикладеного, просимо погодити зазначені пропозиції і дати доручення:

1) міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади у місячний термін подати конкретні пропозиції щодо зміни статусу відповідних бюджетних установ або їх структурних підрозділів, які надають платні послуги, та у разі необхідності проекти нормативно-правових актів із цього питання;

2) Мінекономіки у місячний термін подати на розгляд Кабінету Міністрів України проект нормативно-правового акту щодо запровадження нових підходів формування державного замовлення на 2003 рік.

За результатами цієї роботи прошу провести нараду у кінці жовтня поточного року, на якій остаточно визначитися щодо напрямів практичної реалізації доручення Президента України.

Міністр I.Юшко

"Баланс - Бюджет", N 10-2, жовтень, 2002 р.