Рекомендація
Парламентської Асамблеї Ради Європи
Страсбург, 4 квітня 2000 року
1. Асамблея посилається на свої Резолюції 1179 (1999 року), 1194 (1999 року) та Рекомендації 1395 (1999 року) і 1416 (1999 року) про додержання Україною своїх обов'язків і зобов'язань.
2. Асамблея вітає низку позитивних кроків, нещодавно зроблених українською владою, а саме - ратифікацію Верховною Радою Протоколу N 6 до Європейської конвенції з прав людини після винесення Конституційним Судом рішення стосовно неконституційності смертної кари, а також ратифікацію Європейської хартії регіональних мов, або мов меншин.
3. Проте Асамблея висловлює глибоке занепокоєння з приводу так званого "референдуму" щодо реформи інститутів влади, призначеного на 16 квітня 2000 року, методи проведення та система організації якого залишаються невизначеними.
4. Асамблея зазначає, що чинна Конституція 1996 року ( 254к/96-ВР ) є основним внутрішнім правовим документом, на основі якою держава може розвивати істинну демократію, і вимагає неухильного додержання її положень, зокрема, щодо внесення поправок до Конституції, незалежно від їх необхідності і доцільності.
5. Вона також бере до уваги рішення Конституційного Суду від 27 березня 2000 року, в якому говориться, що:
1. запитання 1 (довіра Парламентові) та 6 (прийняття Конституції шляхом референдуму) є неконституційними;
2. у разі позитивної відповіді на запитання 2, 3, 4 та 5 зміни до Конституції ( 254к/96-ВР ) мають бути розглянуті Верховною Радою.
3. Президент України і Центральна виборча комісія повинні вжити заходів щодо виконання рішення Конституційного Суду.
6. Асамблея нагадує, що у статтях 155 і 156 Конституція передбачає спеціальний порядок внесення змін до Конституції, і цей порядок має бути витриманий.
7. Далі Асамблея наголошує, що проведення референдуму не може бути правомірним доти, доки Верховна Рада не прийме нового закону про порядок проведення референдуму.
8. Асамблея занепокоєна можливими для принципу поділу влади наслідками різким зруйнуванням системи стримувань і противаг між інститутами влади, що має на меті суттєве зміцнення ролі Президента і суттєве послаблення ролі Парламенту.
9. Асамблея бере до уваги Висновок Європейської комісії "За демократію через право" (Венеціанська комісія), схвалений 31 березня 2000 року, в якому висловлено думку, що:
- даний референдум не може безпосередньо вносити зміни в Конституцію;
- видається надзвичайно проблематичним питання, чи консультативний референдум за народною ініціативою взагалі може мати місце;
- саме Конституційний Суд України має вирішити, чи в Україні взагалі існують правові підстави для проведення референдумів на цьому стані імплементації Конституції;
- одне з питань, винесених на референдум, є однозначно неконституційним, а інші питання є надзвичайно проблематичними та/або неясними;
- загалом схвалення пропозицій, винесених на референдум, порушить баланс повноважень між Президентом і Парламентом,
і те, що усі ці елементи разом викликають серйозні сумніви як щодо конституційності референдуму, так і щодо можливості його проведення взагалі, тому наполягає, щоб Моніторинговий комітет підготував доповідь, а Комітет з правових питань та прав людини висловив свою думку, які допомогли б ретельно проаналізувати перебіг конституційного процесу, що відбувається в Україні.
10. Отже, Асамблея звертається до Президента України з настійним проханням відкласти проведення референдуму доти, доки буде ухвалено новий закон про порядок проведення референдумів.
11. Отже, Асамблея рекомендує Комітетові Міністрів домагатися забезпечення цілковитого дотримання всіх положень чинної Конституції України при імплементації результатів референдуму і, зокрема, при здійсненні будь-якої процедури, спрямованої на зміну Конституції. Якщо результати референдуму буде імплементовано в неконституційному порядку або в разі зміни Конституції ( 254к/96-ВР ) неконституційними засобами, Асамблея рекомендує зупинити членство України в Раді Європи.
"Юридичний вісник України", N 15, 13 - 19 квітня 2000 р.