КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
від 21 грудня 2001 р. N 1712
м.Київ

Про затвердження Комплексної програми
забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності

З метою забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності, затвердженої Указом Президента України від 15 серпня 2001 р. N 637, Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Комплексну програму забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності (далі - Програма), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

забезпечити виконання завдань і здійснення заходів, передбачених Програмою на перший етап реалізації Стратегії подолання бідності;

інформацію про хід виконання завдань і заходів надсилати Міністерству праці та соціальної політики щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним періодом, для її узагальнення та подання Кабінетові Міністрів України у двотижневий термін.

3. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям розробити та затвердити регіональні програми подолання бідності.

4. Міністерству праці та соціальної політики разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством освіти і науки, Міністерством охорони здоров'я, Державним комітетом статистики, Державним комітетом у справах сім'ї та молоді, Державним комітетом будівництва, архітектури та житлової політики, Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерством юстиції і за участю Національного банку щороку, до затвердження Державного бюджету України на наступний рік, розробляти план заходів реалізації Стратегії подолання бідності на другому (2003-2004 роки) і третьому (2005-2009 роки) етапах.

5. Міністерству праці та соціальної політики за участю Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Державного комітету статистики та Національної академії наук у межах загальних асигнувань, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, проводити координаційно-аналітичну роботу з моніторингу показників бідності та соціального розвитку в країні та за регіонами.

Прем'єр-міністр України А.КІНАХ

Затверджено
постановою Кабінету Міністрів України
від 21 грудня 2001 р. N 1712

Комплексна програма
забезпечення реалізації стратегії
подолання бідності

Однією із найголовніших проблем соціально-економічного розвитку України є зниження рівня бідності.

Подолання бідності є довгостроковим стратегічним завданням, вирішення якого залежить від успіху реформ, виконання завдань програм соціально-економічного розвитку країни.

Бідність, яка охопила майже третину населення країни, можна подолати лише шляхом поєднання заходів активної соціальної політики з ефективними заходами захисту найбільш вразливих верств населення.

Активна соціальна політика повинна бути спрямована на забезпечення працездатному населенню умов для самостійного розв'язання проблеми підвищення власного добробуту, збалансування попиту і пропозиції на ринку праці, запобігання безробіттю.

Стимулювання трудової діяльності як основного джерела доходів населення можливе шляхом збільшення рівня заробітної плати та формування обгрунтованої диференціації оплати праці для того, щоб повноцінна зайнятість гарантувала достатній життєвий рівень.

Розвиток підприємництва, підвищення доходів населення сприятимуть становленню середнього класу. Ефективним важелем стимулювання цих процесів повинна стати реалізація Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, регіональних програм розвитку підприємництва.

Соціальний захист, у свою чергу, повинний грунтуватися на принципах поглиблення адресності та забезпечення матеріальної підтримки непрацездатних громадян, сімей з дітьми, передусім багатодітних, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей-інвалідів, пенсіонерів та осіб з обмеженими фізичними можливостями.

На першому етапі реалізації Стратегії подолання бідності (2001-2002 роки) передбачається реалізувати ряд заходів для стабілізації рівня життя і усунення найбільш гострих проявів бідності. При цьому рівень бідності має знизитися з 26,4 до 26 відсотків, а крайньої форми бідності - з 13,9 до 12 відсотків.

На другому етапі (2003-2004 роки) необхідно створити передумови для стабільного зростання доходів населення та зменшення рівня бідності до 25 відсотків, крайньої форми бідності - до 8 відсотків.

На третьому етапі (2005-2009 роки) буде завершено переорієнтацію економічних процесів на більш ефективне задоволення потреб населення, оскільки на цьому етапі діятимуть усі програми соціального захисту та ефективна система соціального страхування, має зупинитися зубожіння найбільш вразливих верств населення, рівень бідності - знизитися до 21,5 відсотка, а рівень крайньої форми бідності - до 3 відсотків.

Комплексна програма забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності (далі - Програма) визначає комплекс заходів, спрямованих на виконання основних напрямів подолання бідності, визначених Стратегією.

Мета Програми та шляхи її досягнення

Мета Програми полягає у зменшенні масштабів бідності, підвищенні рівня життя населення, а також наданні заходам щодо подолання бідності в умовах ринкової економіки упереджувального характеру.

Ці заходи повинні забезпечити реалізацію конституційних прав громадян на соціальний захист.

Для досягнення цієї мети планується:

завершення формування нормативно-правової бази, яка має забезпечувати проведення активної дійової політики щодо подолання бідності та запобігання її в майбутньому;

створення економічно-правових умов для підвищення економічної активності працездатних громадян;

наближення соціальних гарантій (мінімальної заробітної плати, пенсії, допомоги по безробіттю, інших видів соціальних виплат та допомоги) до прожиткового мінімуму;

підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення;

створення умов для становлення середнього класу громадян.

Визначення межі бідності

Межа бідності визначається як співвідношення вартісної величини обраного в країні відносного критерію бідності на основі даних комплексного обстеження умов життя домогосподарств з прожитковим мінімумом на одну особу в розрахунку на місяць.

Межа бідності використовується для визначення масштабів та рівня бідності, тобто питомої ваги сімей (домогосподарств), в яких рівень споживання (доходів) на одну особу є нижчим ніж визначена межа бідності.

Для оцінки рівня та масштабів бідності в регіоні визначається межа бідності на регіональному рівні як співвідношення обраного відносного критерію бідності з регіональним прожитковим мінімумом.

Спостереження та аналіз показників бідності здійснює Міністерство праці та соціальної політики, Державний комітет статистики за участю міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, наукових установ та громадських організацій.

Завдання та очікувані результати реалізації
першого етапу Стратегії подолання бідності
(2001-2002 роки)

Політика держави щодо подолання бідності в країні на першому етапі реалізації Стратегії буде спрямована на забезпечення продуктивної зайнятості, підвищення рівня життя населення, його соціального захисту та виконання основних показників рівня життя (додаток 1).

Зменшення рівня бідності може бути досягнуто за умови, зокрема:

на державному рівні:

забезпечення працевлаштування через державну службу зайнятості на вільні та новостворені робочі місця не менш як 700 тис. осіб;

поступового наближення мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатної особи і встановлення її в 2002 році не нижче ніж 38,4 відсотка прожиткового мінімуму для працездатної особи;

запровадження дієвого механізму індексації грошових доходів населення як захисту громадян від інфляції;

зростання реальних грошових доходів населення на 6,5 відсотка, реальної заробітної плати - на 6,4 відсотка;

зменшення податкового навантаження на платників податків;

підвищення середнього розміру пенсії на 12 відсотків;

підвищення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" ( 1768-14 ) та "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" ( 2109-14 ) і встановлення його не нижче ніж 23,4 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого на 2002 рік;

забезпечення фінансування призначеної допомоги сім'ям з дітьми та малозабезпеченим сім'ям в обсягах, передбачених законодавством;

забезпечення 100-відсоткового фінансування призначених субсидій для придбання твердого палива, оскільки такі виплати здійснюватимуться готівкою;

створення умов для легалізації тіньових доходів населення;

на регіональному рівні:

реалізації комплексу заходів щодо збільшення середньодушових грошових доходів населення в розрахунку на душу населення в регіонах з найвищими показниками бідності (додатки 2 і 3);

забезпечення підвищення в грошових доходах населення частки оплати праці до середнього рівня по країні (додаток 4);

здійснення невідкладних заходів щодо недопущення отримання працівниками заробітної плати нижче її мінімального розміру та скорочення кількості працівників, заробітна плата яких нижче від прожиткового мінімуму (додаток 5);

посилення контролю за достовірністю даних про доходи фізичних осіб (додаток 3);

забезпечення зростання середньої заробітної плати до прожиткового мінімуму для працездатних осіб в усіх регіонах країни (додаток 6);

створення механізму збільшення доходів населення за рахунок здачі в оренду земельних часток (паїв) і майнових паїв (додаток 7).

Досягнення мети Програми та виконання поставлених завдань на першому етапі реалізації Стратегії подолання бідності потребує здійснення відповідних заходів.

Заходи
першого етапу реалізації Стратегії
подолання бідності
(2001-2002 роки)

I. Підвищення зайнятості населення
та розвиток ринку праці

Необхідною передумовою подолання бідності є забезпечення проведення державної політики зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю внаслідок структурної перебудови економіки, створення додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян працездатного віку, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, та щодо соціального захисту безробітних шляхом запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Передбачається зупинити скорочення зайнятості населення в усіх сферах економічної діяльності та стабілізувати тривалість пошуку роботи. Для цього необхідно здійснити такі заходи:

1. Сприяти прийняттю Верховною Радою України Законів України "Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001-2004 роки" та "Про внесення змін до Закону України "Про зайнятість населення".

Мінпраці.
До прийняття Закону.

2. Розробити та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проект Закону України "Про особливості регулювання зайнятості громадян, які мають у приватній власності (володінні та користуванні) земельну ділянку".

Мінпраці, Мінагрополітики, Мінфін,
Міністерство економіки та з питань
європейської інтеграції, Держкомзем, Мін'юст.
Перше півріччя 2002 року.

3. Забезпечити працевлаштування через державну службу зайнятості на вільні та новостворені робочі місця у 2002 році не менш як 700 тис. незайнятих та безробітних осіб.

Мінпраці разом із заінтересованими
центральними органами виконавчої
влади, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

4. Забезпечити розширення громадських робіт для безробітних та залучити до цих робіт у 2002 році не менш як 300 тис. незайнятих та безробітних осіб.

Мінпраці разом із заінтересованими
центральними органами виконавчої
влади, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

5. Сприяти працевлаштуванню дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді з обмеженими фізичними можливостями та інших осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, шляхом бронювання робочих місць та підтримки програм, спрямованих на розвиток їх підприємницьких ініціатив.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські
держадміністрації, Мінпраці, МОН,
Державний комітет у справах сім'ї та молоді.
2002 рік.

6. Забезпечити реалізацію заходів, спрямованих на скоріше повернення безробітних до професійної діяльності, подолання сімейного безробіття.

Мінпраці, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

7. З метою запровадження нових форм сприяння зайнятості молоді, її підприємницьких ініціатив створити мережу молодіжних центрів праці та надавати підтримку здійснюваних ними програм.

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Мінпраці, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

8. З метою забезпечення зайнятості учнів та студентів у вільний від навчання і канікулярний час проводити Всеукраїнську акцію "Молодіжні трудові загони".

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

II. Збільшення доходів від трудової діяльності

Одним з найважливіших напрямів подолання бідності повинна стати політика збільшення грошових доходів населення шляхом підвищення рівня заробітної плати як основного джерела доходів населення та забезпечення випереджаючого зростання номінальної заробітної плати порівняно з ростом споживчих цін.

Для цього необхідно здійснити такі заходи:

1. Вжити заходів до забезпечення погашення заборгованості з виплати заробітної плати.

Мінпраці, Мінфін, інші центральні
органи виконавчої влади, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська
міські держадміністрації.
До кінця 2001 року.

2. Підвищити розмір мінімальної заробітної плати і встановити його в 2002 році не нижче ніж 38,4 відсотка прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом.

Мінпраці, Мінфін, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Мін'юст.
2002 рік.

3. Здійснити підвищення заробітної плати працівників бюджетної сфери та органів державної влади в середньому на 15 відсотків та упорядкувати умови оплати праці з метою забезпечення об'єктивної оцінки праці працівників різних категорій.

Мінпраці, Мінфін, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Головдержслужба, Мін'юст.
2002 рік.

4. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Мінпраці, Мінфін.
До прийняття Закону.

5. Подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо вдосконалення Порядку проведення індексації грошових доходів громадян.

Мінпраці, Мінфін, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Мін'юст, Держкомстат.
У двомісячний термін після прийняття
Закону України "Про внесення змін до
Закону України "Про індексацію
грошових доходів населення".

6. Ініціювати внесення до галузевих (регіональних) угод положень щодо:

умов зростання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

зобов'язання керівників підприємств, установ та організацій усіх форм власності підвищити середньомісячну заробітну плату до рівня, не нижчого розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи.

Мінпраці та інші центральні органи виконавчої влади.
Під час укладення галузевих і регіональних угод.

7. Розробити та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проект нормативно-правового акта щодо поступової відмови від оплати праці у натуральній формі.

Мінпраці, Мінфін, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Мінагрополітики,
Мінпромполітики, Державна податкова
адміністрація, Пенсійний фонд,
Держпідприємництво, Мін'юст.
Січень 2002 року.

8. Розробити та подати на розгляд Кабінетові Міністрів України проекти нормативно-правових актів щодо легалізації трудових доходів громадян шляхом зменшення оподаткування фонду оплати праці та заміни системи оподаткування доходів громадян на таку, що стимулюватиме їх зростання.

Мінфін, Мінпраці, Державна податкова
адміністрація, Міністерство економіки
та з питань європейської інтеграції,
Держпідприємництво, Мін'юст.
Перше півріччя 2002 року.

9. Підготувати пропозиції щодо запровадження механізмів стимулювання заінтересованості громадян в отриманні доходів, передусім заробітної плати, через банки, а також щодо страхування банківських вкладів населення.

Мінфін, Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції,
Мінпраці разом з Національним банком.
2002 рік.

III. Соціальне страхування як спосіб захисту
особи та її сім'ї від втрат доходу

Створення системи загальнообов'язкового державного соціального страхування дає можливість посилити соціальний захист громадян у разі настання безробіття, тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за нею, нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, а також у старості за рахунок страхових внесків.

Для завершення реформування системи соціального захисту необхідно запровадити:

єдиний соціальний страховий внесок;

систему пенсійного страхування, що гарантуватиме значно більший рівень пенсійного забезпечення майбутнім пенсіонерам та даватиме змогу збільшувати надалі розмір пенсії;

систему медичного страхування, що сприятиме підвищенню якості медичного обслуговування населення та забезпеченню гарантованого рівня надання безоплатної кваліфікованої медичної допомоги у визначеному законодавством обсязі.

Необхідно здійснити такі заходи:

1. Ліквідувати заборгованість з виплат допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Мінпраці, Мінфін.
2001 рік.

2. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Мінпраці, Пенсійний фонд, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Мінфін, Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку, Мін'юст.
До прийняття Закону.

3. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення".

Мінпраці, Пенсійний фонд, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Мінфін, Державна комісія з
цінних паперів та фондового ринку, Мін'юст.
До прийняття Закону.

4. Забезпечити у 2002 році підвищення середнього розміру пенсії не менше ніж на 12 відсотків.

Мінпраці, Пенсійний фонд, Мінфін.
2002 рік.

5. Забезпечити поступове наближення до прожиткового мінімуму мінімальних розмірів допомоги по безробіттю, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомоги при народженні дитини та допомоги на поховання, виходячи з фінансових можливостей фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Мінпраці, Мінфін.
2002 рік.

6. З метою скорочення адміністративних витрат Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду загальнообов'язкового державного страхування на випадок безробіття, а також підвищення рівня збору внесків до цих Фондів забезпечити розроблення проекту Закону України "Про єдиний страховий внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в якому передбачити покладення на Пенсійний фонд функцій із збору єдиного внеску, який розподілятиметься між фондами державного соціального страхування та Пенсійним фондом, та реєстрації страхувальників, формування і ведення інформаційної системи відомостей про застрахованих осіб, а також залучення до загальнообов'язкового державного соціального страхування на загальних підставах осіб, які обрали спрощену систему оподаткування.

Мінпраці, Мінфін, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Мін'юст, Пенсійний фонд,
правління і виконавчі дирекції відповідних Фондів.
Протягом 2002 року.

7. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (щодо повної передачі функцій з нарахування пенсій органам Пенсійного фонду).

Пенсійний фонд, Мінпраці, Мінфін, Мін'юст.
До прийняття Закону.

8. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування".

МОЗ, Мінпраці, Міністерство економіки
та з питань європейської інтеграції, Мінфін, Мін'юст.
До прийняття Закону.

9. Здійснити у повному обсязі фінансування видатків, передбачених на виконання національних програм з охорони материнства і дитинства, здоров'я осіб похилого віку, боротьби із СНІДом та туберкульозом.

МОЗ, Мінфін, Міністерство економіки та
з питань європейської інтеграції, МОН,
Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Держкомінформ, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

IV. Запровадження консолідованої системи
адресної соціальної допомоги та соціальних послуг

Стратегічним напрямом подолання бідності найбільш вразливих верств населення є реформування системи соціального захисту, яке здійснюватиметься шляхом:

поглиблення адресності державної соціальної допомоги через реалізацію Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям";

запровадження єдиної методики обчислення середньодушового сукупного доходу сім'ї з урахуванням її доходу від власності та вдосконалення механізму фінансування державної соціальної допомоги;

поетапної заміни системи діючих пільг на адресну грошову соціальну допомогу чи на соціальні послуги;

адміністративно-фінансової консолідації програм надання соціальної допомоги;

створення єдиної бази даних щодо отримувачів усіх видів соціальної допомоги та послуг і перехід до призначення всіх видів соціальної допомоги за єдиною заявою;

розвитку мережі установ різних типів, що надають соціальні послуги (центри комплексного соціального обслуговування, спеціалізовані відділення соціальної допомоги вдома тощо) та забезпечення нормативно-правової бази їх діяльності;

остаточного переходу до єдиної системи соціального обслуговування населення за всіма державними соціальними програмами, використовуючи для цього високопродуктивні новітні інформаційні технології.

З метою реформування системи соціального захисту необхідно здійснити такі заходи:

1. Удосконалити Методику обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги.

Мінпраці, Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції,
Мінфін, Держкомстат, Державний комітет
у справах сім'ї та молоді.
Січень 2002 року.

2. Створити банк даних щодо малозабезпечених сімей.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації, Мінпраці.
I квартал 2002 року.

3. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про соціальні послуги".

Мінпраці, Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції, МОН,
МОЗ, Мінфін, Державний комітет у
справах сім'ї та молоді, Мін'юст.
До прийняття Закону.

4. Забезпечити отримання населенням твердого палива за призначеними субсидіями.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.

5. Забезпечити фінансування призначеної допомоги сім'ям з дітьми та малозабезпеченим сім'ям в обсягах, передбачених законодавством.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські держадміністрації, Мінфін, Мінпраці.
Постійно

6. Забезпечити поступове наближення рівня забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" до прожиткового мінімуму на одну особу шляхом його підвищення з 20,9 відсотка у 2001 році до рівня не нижче ніж 23,4 відсотка прожиткового мінімуму у 2002 році.

Мінфін, Мінпраці.
2002 рік.

7. Розробити та запровадити механізм надання у грошовій формі субсидій на придбання скрапленого газу, твердого палива.

Мінпраці, Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції,
Мінфін, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

8. Розробити та впровадити регіональні довгострокові програми "Турбота" з питань розвитку форм і методів комплексного надання соціальних послуг найбільш вразливим верствам населення.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

9. Забезпечити підготовку кадрів для організації соціальної роботи з найбільш вразливими верствами населення.

МОН, Державний комітет у справах сім'ї
та молоді, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

10. Зміцнити матеріально-технічну базу територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, забезпечивши їх відповідними приміщеннями, автотранспортом.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

11. Забезпечити фінансування територіальних центрів, центрів соціальних служб для молоді, відділень соціальної допомоги вдома, які надають соціальні послуги одиноким громадянам похилого віку та інвалідам, найбільш вразливим категоріям дітей та молоді відповідно до їх потреб.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

V. Соціальна підтримка непрацездатних
громадян та осіб з обмеженими
фізичними можливостями

Для забезпечення соціальної підтримки непрацездатних громадян та осіб з обмеженими фізичними можливостями необхідно забезпечити виконання Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки та здійснити такі заходи:

1. Забезпечити супроводження у Верховній Раді України проекту Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам".

Мінпраці, Мінфін.
До прийняття Закону.

2. Вжити заходів до збільшення серед працюючих числа осіб з обмеженими фізичними можливостями до 401,4 тис. чоловік, у тому числі шляхом створення не менш як 12,5 тис. нових робочих місць за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів, зокрема 2,4 тис. місць у 2002 році.

Мінпраці, Фонд соціального захисту
інвалідів, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські
держадміністрації, громадські
організації інвалідів (за згодою).
2002 рік.

3. Розширити мережу центрів раннього втручання і соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центрів професійної, медичної та соціальної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями шляхом заснування їх в усіх містах з населенням понад 50 тис. чоловік.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські
держадміністрації, Мінпраці, МОЗ, МОН,
Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Фонд соціального захисту
інвалідів, громадські організації
інвалідів (за згодою).
2002 рік.

4. Забезпечити надання громадським організаціям інвалідів, їх підприємствам та організаціям державної допомоги у вигляді фінансової допомоги, кредитування, розміщення державного замовлення тощо.

Мінпраці, Мінфін, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Державна податкова
адміністрація, Фонд соціального
захисту інвалідів, Комісія з питань
діяльності підприємств та організацій
громадських організацій інвалідів.
Постійно.

5. Забезпечити усунення комунікаційних, будівельних та інших перешкод, що заважають доступу особам з обмеженими фізичними можливостями до об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема транспорту.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації,
Держбуд, Мінтранс, Мінпраці, МОН.
Постійно.

VI. Соціальна підтримка сімей з дітьми та дітей,
позбавлених батьківського піклування

З метою соціальної підтримки сімей з дітьми та дітей, позбавлених батьківського піклування, необхідно здійснити такі заходи:

1. Проводити експертизи нормативно-правових актів щодо соціального та правового захисту дітей, приводити їх у відповідність з міжнародними договорами України.

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, МОН, МОЗ, МВС, Мін'юст.
Постійно.

2. Забезпечити жорсткий контроль за дотриманням житлових та майнових прав дітей.

Державний комітет у справах сім'ї та молоді, МВС, Мін'юст.
Постійно.

3. Забезпечити фінансування діяльності будинків дитини відповідно до наявних потреб.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.

4. Забезпечити виконання нормативно-правових актів щодо безоплатного харчування дітей перших двох років життя з малозабезпечених сімей.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.

5. Створити денні пункти соціальної допомоги, консультативні пункти з психологічних, юридичних та соціальних питань, а також майданчики і клуби для організації дозвілля дітей.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

6. Сприяти подальшому вдосконаленню мережі притулків для неповнолітніх і здійсненню заходів щодо підвищення ефективності їх діяльності, зміцнення матеріально-технічної бази та поліпшення кадрового забезпечення цих закладів.

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.

7. Сприяти створенню та розвитку мережі центрів соціально-психологічної реабілітації дітей та молоді.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.

8. Визначити науково-теоретичні засади і розробити відповідні загальні та спеціальні методики і програми для виявлення, розвитку та підтримки обдарованих дітей, учнівської та студентської молоді, молодих учених і творчих працівників з обмеженими фізичними можливостями.

МОН, Академія педагогічних наук.
2002 рік.

9. Розробити Концепцію державної політики стосовно праці дітей.

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Мінпраці, МОН, МОЗ, Мін'юст, Мінфін.
2002 рік.

10. Залучати громадські благодійні організації до розв'язання проблем безпритульності та бездоглядності дітей.

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.

11. Забезпечити соціальне супроводження неповнолітніх осіб, які повернулися з місць позбавлення волі.

Державний комітет у справах сім'ї та молоді,
Державний департамент з питань виконання покарань.
Постійно.

12. Сприяти соціальному становленню сімей, які опинилися в скрутних життєвих обставинах.

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
Постійно.

13. Розширювати мережу дитячих будинків сімейного типу відповідно до потреб та забезпечувати їх діяльність.

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

14. Розширювати мережу центрів сім'ї "Родинний дім".

Державний комітет у справах сім'ї та
молоді, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
2002 рік.

VII. Поліпшення житлових умов соціально
вразливих верств населення

Для розв'язання житлових проблем соціально вразливих верств населення передбачається:

формування житлового фонду соціального призначення шляхом будівництва нових, реконструкції існуючих гуртожитків та житлових будинків, переведення житла з фондів загального і спеціального призначення у цей фонд за рахунок житла, конфіскованого на підставі судових рішень або подарованого державі, придбання житла на ринку нерухомості;

створити гарантійні економічні механізми отримання кредитів на будівництво або придбання житла.

Для реалізації цих напрямів необхідно здійснити такі заходи:

1. Розпочати створення нормативно-правової бази для розвитку конкурентного середовища у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Держбуд, Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції, Мінфін, Мін'юст.
Починаючи з 2001 року.

2. Розробити пропозиції щодо удосконалення механізму надання населенню субсидій на оплату житлово-комунальних послуг та подати Кабінетові Міністрів України проект відповідного рішення.

Мінпраці, Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції, Мінфін, Мін'юст.

Перше півріччя 2002 року.

3. Визначити державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування.

Держбуд, Міністерство економіки та з
питань європейської інтеграції,
Мінпраці, Мінфін, Мін'юст, Рада
міністрів Автономної Республіки Крим,
обласні, Київська та Севастопольська
міські держадміністрації.
2002 рік.

4. Передбачити у регіональних програмах розвитку житлового будівництва, які щороку розробляються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2000 р. N 1347 показники створення житлового фонду соціального призначення шляхом будівництва нового, реконструкції існуючого житлового фонду.

Рада міністрів Автономної Республіки
Крим, обласні, Київська та Севастопольська
міські держадміністрації, Держбуд.
2002 рік.

VIII. Моніторинг реалізації стратегічних
напрямів подолання бідності

З метою запровадження моніторингу реалізації Стратегії подолання бідності необхідно здійснити такі заходи:

1. Розробити та затвердити методику комплексної оцінки бідності.

Мінпраці, Держкомстат, Національна
академія наук, Мінфін, Міністерство економіки
та з питань європейської інтеграції, Мін'юст.
I квартал 2002 року.

2. Опрацювати та внести Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо визначення критеріїв межі бідності, її величини з урахуванням регіональних відмінностей та розміру опікуваного державою доходу.

Мінпраці, Держкомстат, Національна
академія наук, Мінфін, Міністерство
економіки та з питань європейської
інтеграції, Рада міністрів Автономної
Республіки Крим, обласні, Київська та
Севастопольська міські держадміністрації.
I квартал 2002 року.

3. Проводити моніторинг рівня життя населення.

Мінпраці, Держкомстат, Національна
академія наук, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
Щомісяця.

4. Проводити моніторинг бідності в Україні в цілому та основних індикаторів рівня життя за регіонами.

Мінпраці, Держкомстат, Національна
академія наук, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
Щокварталу.

5. Здійснювати комплексну оцінку зміни ситуації з бідністю на основі щорічного моніторингу показників бідності та соціального розвитку в Україні та у регіонах.

Мінпраці, Держкомстат, Національна
академія наук, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, обласні,
Київська та Севастопольська міські
держадміністрації.
Щороку.

6. Готувати інформаційно-аналітичні матеріали з питань оцінки бідності.

Мінпраці, Держкомстат, Національна
академія наук, Науково-дослідний
інститут праці та соціальної політики,
Науково-дослідний інститут статистики.
Щокварталу.

7. Підготувати щорічний статистичний збірник "Соціальні індикатори рівня життя населення".

Держкомстат, Мінпраці.
Вересень 2002 року.

8. Постійно висвітлювати у засобах масової інформації хід виконання заходів реалізації Стратегії подолання бідності.

Мінпраці за участю всіх
заінтересованих міністерств, інших
центральних органів виконавчої влади,
установ, науково-дослідних та
громадських організацій (за згодою).
Починаючи з 2002 року.

9. Готувати інформацію про ситуацію на ринку праці, в тому числі з питань працевлаштування неконкурентоспроможних на ринку праці верств населення.

Держкомстат, Мінпраці.
Щомісяця.

10. Визначати реальну ситуацію і тенденції зайнятості та безробіття населення у соціально-демографічному розрізі.

Держкомстат.
Щокварталу.

11. Розробити методологічні засади та систему показників визначення сімейного безробіття як одного з чинників ризику зростання бідності.

Держкомстат, Мінпраці.
I квартал 2002 року.

12. Підготувати статистичний збірник " Діти, жінки та сім'я в Україні".

Держкомстат.
Вересень 2002 року.

IX. Фінансове забезпечення програми

Фінансове забезпечення Програми буде здійснюватися в межах коштів, передбачених в Державному бюджеті України та місцевих бюджетах, Пенсійному фонді та фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування.

З метою стабільного фінансування соціальної сфери передбачаються такі першочергові заходи:

забезпечення стабільного фінансування прийнятих соціальних програм відповідно до затверджених показників Державного бюджету України та місцевих бюджетів. У пріоритетному порядку виділятимуться кошти на реалізацію державних програм, спрямованих на соціальну підтримку сім'ї, дитинства, інвалідів та осіб похилого віку, охорону здоров'я, розвиток освіти;

раціоналізація системи соціальних пільг через запровадження надання адресних пільг і субсидій населенню виключно у грошовій формі;

остаточне розмежування пенсійних виплат з Державного бюджету України і Пенсійного фонду.

X. Заходи щодо реалізації Стратегії
подолання бідності на другому
та третьому етапах

Для забезпечення реалізації Стратегії подолання бідності в 2003-2004 роках необхідно здійснити заходи, спрямовані на створення об'єктивних передумов для стабільного зростання реальних грошових доходів населення, забезпечення оптимального рівня зайнятості. В 2005-2009 роках заходи мають бути спрямовані на посилення орієнтації економічних процесів на більш ефективне задоволення потреб людини, зменшення глибини бідності серед найбільш уразливих верств населення, створення передумов для переходу від Стратегії подолання бідності до Стратегії запобігання бідності.

Конкретні заходи повинні щороку затверджуватися Кабінетом Міністрів України до затвердження проекту Державного бюджету України на наступний рік з метою їх реального фінансового забезпечення.

XI. Соціально-економічні наслідки та механізм
реалізації Комплексної програми подолання бідності

Реалізація Комплексної програми подолання бідності сприятиме зміцненню соціальної бази ринкових перетворень, зменшенню масштабів бідності, поліпшенню соціального забезпечення населення, підвищенню його рівня життя, стабілізації соціального становища в державі та злагоді в суспільстві.

Додаток 1
до Комплексної програми забезпечення
реалізації Стратегії подолання бідності

Основні показники рівня життя

Додаток 2
до Комплексної програми забезпечення
реалізації Стратегії подолання бідності

Рівень бідності

(відсотків)

Додаток 3
до Комплексної програми забезпечення
реалізації Стратегії подолання бідності

Середньомісячні грошові доходи
та витрати за 2000 рік
у розрахунку на душу населення

Додаток 4
до Комплексної програми забезпечення
реалізації Стратегії подолання бідності

Питома вага оплати праці
та доходів від підприємницької діяльності
у грошових доходах населення

(відсотків)

Додаток 5
до Комплексної програми забезпечення
реалізації Стратегії подолання бідності

Розрахунковий розподіл кількості працівників
за розмірами нарахованої їм заробітної плати
у червні 2001 року

Додаток 6
до Комплексної програми забезпечення
реалізації Стратегії подолання бідності

Співвідношення заробітної плати
і прожиткового мінімуму

Додаток 7
до Комплексної програми забезпечення
реалізації Стратегії подолання бідності

Інформація
про договори оренди земельної
частки (паю) та стан розрахунків за її оренду
(з орендною платою 1 відсоток і більше від
проіндексованої грошової оцінки земель
(на коеф. 2,07)

станом на 1 січня 2001 року