ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
УХВАЛА
від 13.01.99
Щодо правомірних дій начальника УМВС України в Одеській області
(Витяг)
У серпні 1996 р. Р. подав до суду скаргу на дії начальника УМВС України в Одеській області. Скаржник зазначав, що наказом начальника цього УМВС від 5 травня 1996 р. N 029 його було звільнено зі служби з посади заступника начальника відділення кримінального розшуку Малиновського РВ УМВС України в м. Одесі за п. "є" ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР (затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. N 114 за порушення дисципліни. Посилаючись на те, що його звільнено зі служби можуть бути оскаржені лише, неправильно, оскільки порушень дисципліни він не допускав, і що наказ про звільнення було видано в період перебування його у відпустці, а також на пропуск строку для застосування дисциплінарного стягнення, Р. просив поновити його на службі, визнавши дії начальника УМВС України в Одеській області неправомірними.
Рішенням Одеського обласного суду від 27 листопада 1998 р. скаргу Р. було залишено без задоволення.
У касаційній скарзі Р. просив рішення суду скасувати, мотивуючи це тим, що суд неповно з'ясував дійсні обставини справи, у зв'язку з чим постановив неправильне рішення. Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України залишила скаргу без задоволення з таких підстав.
Відповідно до п. "є" ст. 64 згаданого Положення (114-91) особи середнього начальницького складу звільняються зі служби в запас за порушення дисципліни.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, Р. проходив службу на посаді заступника начальника відділення кримінального розшуку Малиновського РВ УМВС України в м. Одесі. Наказом начальника УМВС України в Одеській області від 5 травня 1996 р. N 029 його було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за грубі порушення дисципліни, а саме: за недодержання режиму секретності й конспірації, самовільний виїзд за кордон без дозволу керівництва та кадрової комісії УМВС України в Одеській області, ухилення від виконання службового обов'язку по розшуку і затриманню особи, яка за вчинення тяжких злочинів перебувала в міждержавному розшуку, а також за керування протягом тривалого часу транспортним засобом без посвідчення водія.
Факти вчинення Р. зазначених проступків підтверджуються: поясненнями сторін у судовому засіданні; його рапортом від 23 жовтня 1995 р. про надання йому відпустки з виїздом у Вінницьку область; посвідченням про відпустку, в якому зазначено, що Р. надано відпустку за 1995 р. із 26 жовтня по 2 листопада 1995 р. із перебуванням у Вінницькій області; довідкою відділу кадрів УМВС України в м. Одесі від 7 грудня 1995 р. про те, що в 1995 р. скаржник із проханням про виїзд за кордон не звертався; рапортом заступника начальника Малиновського РВ УМВС України в м. Одесі А.; актом перевірки додержання режиму секретності та конспірації від 16 січня 1996 р., із якого вбачається, що Р. допустив порушення правил роботи із секретними документами; письмовими поясненнями скаржника від 16 січня і 2 березня 1996 р., в яких він не заперечує наведених фактів, висновком службового розслідування від 30 квітня 1996 р., показаннями допитаних у судовому засіданні свідків, іншими матеріалами справи.
Доводам скаржника про те, що він мав дозвіл на поїздку в Турцію, виданий в установленому порядку в 1994 р., суд дав належну оцінку, врахувавши, що цей дозвіл було видано на період відпустки в 1994 р., яку Р. використав, а в 1995 р. за дозволом на виїзд за кордон він не звертався.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про правомірність звільнення Р. зі служби в органах внутрішніх справ Суд повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним у ній доказам і постановив законне й обгрунтоване рішення.
Наведені Р. у скарзі доводи про те, що стягнення накладено з порушенням установленого строку, не грунтуються на законі, оскільки відповідно до п. 28 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ Української РСР (затверджений Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 липня 1991 р. N 1368-XII у разі проведення службової перевірки за фактом порушення дисципліни стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня її закінчення, у даному випадку - з 30 квітня 1996 р.
Безпідставними є також доводи скаржника про те, що його було звільнено зі служби в період перебування у відпустці, оскільки вони спростовуються дослідженими в судовому засіданні журналом обліку рапортів за 1996 р. та книгою наказів УМВС України в м. Одесі за той же рік.
Виходячи з наведеного судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу Р. залишила без задоволення, а рішення Одеського обласного суду - без зміни.
"Рішення Верховного Суду України", 2000 р.