Наказ : Про затвердження Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) у випадку неплатоспроможності власника або уповноваженого ним органу (представника)

Документ втратив чиннiсть!

НАЦІОНАЛЬНА СЛУЖБА ПОСЕРЕДНИЦТВА I ПРИМИРЕННЯ

НАКАЗ
N 230 від 30.11.2001

(Наказ втратив чинність на підставі Наказу
Національної служби посередництва і примирення
N 493 від 27.10.2003)

Про затвердження Положення про порядок проведення примирних
процедур по вирішенню колективних трудових спорів
(конфліктів) у випадку неплатоспроможності власника або
уповноваженого ним органу (представника)

Відповідно до положень Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) та підпункту 15 пункту 4 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) у випадку неплатоспроможності власника або уповноваженого ним органу (представника) (додається).

2. Начальникам відділів Національної служби посередництва і примирення та відділень Національної служби посередництва і примирення в автономній Республіці Крим та областях забезпечити використання затвердженого пунктом 1 цього наказу Положення при проведенні примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) у випадку неплатоспроможності власника або уповноваженого ним органу (представника).

3. Текст Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) у випадку неплатоспроможності власника або уповноваженого ним органу (представника), затвердженого пунктом 1 цього наказу, опублікувати в Бюлетені Національної служби посередництва і примирення.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

Голова Національної служби посередництва і примирення В.М.Руденко

Затверджено
наказом Національної служби
посередництва і примирення
від 30 листопада 2001 р. N 230

Положення
про порядок проведення примирних процедур по вирішенню
колективних трудових спорів (конфліктів) у випадку
неплатоспроможності власника або уповноваженого ним
органу (представника)

I. Загальні положення

1.1. Цим Положенням встановлюються правові і організаційні засади здійснення відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах, в установах і організаціях, на яких відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) проводиться процедура відновлення платоспроможності боржника або процедура його банкрутства.

1.2. Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) у випадку неплатоспроможності власника або уповноваженого ним органу (представника) (далі - Положення) розроблене у відповідності із положеннями Законів України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ), "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12), підпункту 15 пункту 4 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000.

1.3. Основні терміни:

арбітр - це підготовлена Національною службою посередництва і примирення особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору (конфлікту) для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору (конфлікту) з метою прийняття рішення по його суті;

арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали арбітражного суду. Одна і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство відповідно до вимог цього Закону ( 2343-12 ). У разі, коли арбітражному суду не запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого у встановленому цим Законом порядку, арбітражний суд має право призначити арбітражним керуючим працівника державного органу з питань банкрутства за поданням останнього;

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності;

боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

банкрутство - визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше, як через застосування ліквідаційної процедури;

досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган, уповноважений управляти майном боржника), інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до початку порушення провадження у справі про банкрутство;

керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду організовує здійснення санації боржника;

колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю;

комерційна таємниця підприємства - відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення арбітражного суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом ( 2343-12 ) порядку;

ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту) - дата, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу (представника) повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника), або коли строки розгляду вимог, передбачені Законом ( 2343-12 ), закінчилися, а відповіді від власника не надійшло;

найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю;

Національна служба посередництва і примирення - постійно діючий державний орган, який сприяє поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігає виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), прогнозує їх та сприяє своєчасному їх вирішенню, здійснює посередництво для вирішення таких спорів (конфліктів);

незалежний посередник - це визначена за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту) особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення;

об'єднання профспілок - добровільні об'єднання профспілкових організацій (первинних, місцевих, обласних, регіональних, галузевих) для здійснення завдань і функцій, визначених Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" ( 1045-14 );

об'єднання роботодавців - добровільні об'єднання роботодавців (на місцевому, обласному, регіональному, загальнодержавному рівнях), які у відповідності із статутами (положеннями) наділені повноваженнями представляти інтереси роботодавців;

окремі категорії найманих працівників - групи найманих працівників, які належать до однієї відповідної професії з відповідним рівнем освіти та відповідною спеціалізацією і які виконують відповідний кваліфікаційний рівень робіт;

підприємство - самостійний господарюючий суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу);

посередник - це підготовлена Національною службою посередництва і примирення особа, яка в разі визначення її за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту), набуває статусу незалежного посередника;

представник працівників боржника - особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менш як три чверті від штатної чисельності працівників боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу;

примирна комісія - орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту), та який складається з представників сторін;

профспілковий орган - орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об'єднання (асоціації) профспілок;

професійна спілка (профспілки) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

реструктуризація підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів;

роботодавець - власник підприємства, установи або організації незалежно від форм власності, виду діяльності чи галузевої належності або уповноважений ним орган чи фізична особа, які відповідно до законодавства використовують найману працю;

санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

структурні підрозділи - цехи, відділи, ферми, інші господарюючі підрозділи, що здійснюють діяльність на підставі положення, затвердженого директором підприємства (об'єднання), і очолюються керівником, який призначається (затверджується) на посаду директором підприємства;

структурні одиниці - виробничо-господарські суб'єкти підприємства, що мають статус, визначений у статуті (положенні) підприємства, є цілісними майновими комплексами, виробляють продукцію (виконують роботу, надають послуги) в єдиному (замкнутому) технологічному процесі, знаходяться за юридичною адресою підприємства (об'єднання) або в іншому місці, а також відокремлені підрозділи підприємства чи об'єднань (філіали, представництва, відділення тощо) з правами відкриття поточних і розрахункових рахунків;

трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту);

трудовий колектив - це усі громадяни, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства (установи, організації) на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством;

учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом ( 2343-12 ), інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство, Фонд державного майна України, державний орган з питань банкрутства, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника;

II. Предмет колективного трудового спору (конфлікту)

2.1. Відповідно до статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) (далі - Закон) колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин щодо:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

г) невиконання вимог законодавства про працю.

2.2. До підпункту а) статті 2 Закону ( 137/98-ВР ) - "розбіжності щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту" - відносяться:

- розбіжності щодо нормування і оплати праці;

- розбіжності щодо умов і охорони праці;

- розбіжності щодо регулювання режиму праці, тривалості робочого часу і відпочинку;

- розбіжності щодо забезпечення продуктивної зайнятості;

- розбіжності щодо поділу і кооперації праці;

- розбіжності щодо організації і обслуговування робочих місць;

- розбіжності щодо організації підбору персоналу та його розвитку;

- розбіжності щодо соціальних гарантій, компенсацій, пільг;

- розбіжності щодо комунально-побутового обслуговування;

- розбіжності щодо санітарно-побутового обслуговування;

- розбіжності щодо медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

- розбіжності щодо організації громадського харчування та питтєвого режиму на виробництві;

- розбіжності щодо участі трудового колективу у погодженні статуту (положення) підприємства (на державних підприємствах) або внесенні змін до нього;

- розбіжності щодо участі трудового колективу в призначенні (обранні) керівника підприємства, установи, організації у випадках, передбачених чинним законодавством;

- розбіжності в інших питаннях соціально-економічних умов праці та виробничого побуту.

2.3. До підпункту б) статті 2 Закону ( 137/98-ВР ) - "розбіжності щодо укладення або зміни колективного договору" - відносяться:

- розбіжності щодо укладення колективного договору, угоди;

- розбіжності щодо внесення змін до колективного договору, угоди.

2.4. До підпункту в) статті 2 Закону ( 137/98-ВР ) - "розбіжності щодо виконання колективного договору, угоди" - відносяться:

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про зміни в організації виробництва і праці;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про забезпечення продуктивної зайнятості;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про нормування і оплату праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.);

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про участь трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства (якщо це передбачено статутом);

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про умови і охорону праці;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці;

- розбіжності щодо виконання положень колективного договору про передбачені ним додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

2.5. До підпункту г) статті 2 Закону ( 137/98-ВР ) - "невиконання вимог законодавства про працю" - відносяться:

- невиконання вимог законодавства про гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудових договорів (контрактів) найманих працівників;

- невиконання вимог законодавства про забезпечення зайнятості звільнених працівників;

- невиконання вимог законодавства про регулювання режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

- невиконання вимог законодавства про нормування і оплату праці;

- невиконання вимог законодавства про гарантії і компенсації (пільги);

- невиконання вимог законодавства про охорону праці, в т.ч. щодо відшкодування у встановленому порядку шкоди працівникам у разі ушкодження їх здоров'я;

- невиконання вимог законодавства про гарантії щодо зайнятості, умов та охорони праці жінок;

- невиконання вимог законодавства про гарантії щодо зайнятості, умов та охорони праці молоді;

- невиконання вимог законодавства про надання пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням;

- невиконання вимог законодавства про гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

- невиконання вимог законодавства про забезпечення державного соціального страхування;

- невиконання вимог законодавства з інших питань, які регулюються чинним законодавством про працю.

III. Сторони колективного трудового спору (конфлікту)

3.1. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) в період відновлення платоспроможності роботодавця або визнання його банкрутом є:

- наймані працівники підприємства, установи, організації та власник, уповноважений ним орган (представник), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор;

- наймані працівники структурного підрозділу підприємства, установи, організації та власник, уповноважений ним орган (представник), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор;

- окремі категорії найманих працівників підприємства, установи, організації та власник, уповноважений ним орган (представник), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор;

- профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) та власник, уповноважений ним орган (представник), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор;

- профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) в статуті (положенні) підприємства, установи, організації) та власник, уповноважений ним орган (представник), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор;

3.2. Визначення уповноваженого найманими працівниками на представництво органу здійснюється:

- загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або окремих категорій найманих працівників;

- шляхом збору підписів найманих працівників (не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу або окремої категорії найманих працівників);

- шляхом визначення в колективному договорі уповноваженого найманими працівниками органу на представництво їх інтересів;

- шляхом визначення в статуті (положенні) підприємства, установи, організації органу на представництво інтересів найманих працівників.

3.3. У відповідності із частиною другою статті 3 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).

IV. Формування вимог найманих працівників

4.1. Вимоги найманих працівників формуються і затверджуються:

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники підприємства, установи, організації, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації, або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є наймані працівники структурного підрозділу підприємства, установи, організації, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників структурного підрозділу підприємства, установи, організації, або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу структурного підрозділу підприємства, установи, організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є окрема категорія найманих працівників підприємства, установи, організації, загальними зборами (конференцією) цих найманих працівників підприємства, установи, організації, або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу окремої категорії найманих працівників підприємства, установи, організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілкова організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) з питань виконання колективного договору, рішенням виборного органу відповідної профспілкової організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження надані найманими працівниками в колективному договорі) з питань виконання колективного договору, - загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації, або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є профспілкова організація (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) в статуті (положенні) підприємства, установи, організації), - рішенням виборного органу відповідної профспілкової організації;

- в разі, якщо стороною колективного трудового спору (конфлікту) є інша уповноважена найманими працівниками організація (якщо ці повноваження передбачені відповідно до статті 9 Закону України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) в статуті (положенні) підприємства, установи, організації), - рішенням цієї організації.

4.2. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників, профспілки, їх об'єднання, інші уповноважені найманими працівниками організації (органи) визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Рішення зборів (конференції), профспілок, їх об'єднань, інших уповноважених найманими працівниками організацій (органів) оформляється відповідним протоколом.

4.3. Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок, інших уповноважених найманими працівниками органів оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику, уповноваженому ним органу (представнику), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору.

Разом із протоколом про затвердження вимог власнику, уповноваженому ним органу (представнику), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору, надсилається рішення про визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок.

4.4. Дата вручення вимог власнику, уповноваженому ним органу (представнику), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору, повинна бути зафіксована в журналі або в інших реєстраційних формах обліку вхідної кореспонденції або в формі підпису безпосередньо власника, керівника уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, на другому екземплярі вимог, що залишається в представника найманих працівників, або поштовим документом (квитанція), що підтверджує відправку вимог рекомендованим листом.

V. Порядок і строки розгляду вимог найманих
працівників або профспілки

5.1. Власник, уповноважений ним орган (представник) або, в разі винесення господарським судом відповідної ухвали, - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор, зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників, категорій найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.

5.2. Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції власника, уповноваженого ним органу, а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення, про що він повідомляє іншу сторону. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

5.3. Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником, уповноваженим ним органом, а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором, до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора або відповідного вищестоящого органу управління про прийняте ним рішення.

5.4. Рішення власника, уповноваженого ним органу, а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора або відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним обгрунтуванням.

VI. Момент виникнення колективного трудового спору
(конфлікту)

6.1. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника, уповноваженого ним органа, а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника, уповноваженого ним органа, а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, або коли строки розгляду вимог, передбачених цим Законом ( 137/98-ВР ), закінчилися, а відповіді від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не надійшло.

Рішення про вступ у колективний трудовий спір (конфлікт) у зв'язку з незгодою з рішенням власника, уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, або закінченням строків розгляду вимог і ненадходженням відповіді від власника, уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, передбачає вказання причин і дати вступу в колективний трудовий спір (конфлікт), необхідність надсилання письмових інформацій про вступ в колективний трудовий спір органам, що визначені частиною другою статті 6 Закону ( 137/98-ВР ).

6.2. Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника, уповноважений ним орган (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і примирення:

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на виробничому рівні в селі, селищі, місті районного підпорядкування, то письмова інформація надсилається власнику, уповноваженому ним органу (представнику), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору, відповідній районній державній адміністрації, відповідній сільській, селищній, міській раді і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення;

якщо колективний трудовий спір (конфлікт) виник на виробничому рівні в місті обласного підпорядкування, то письмова інформація надсилається власнику, уповноваженому ним органу (представнику), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору, Раді міністрів Автономної Республіки Крим (в Автономній Республіці Крим) або відповідній обласній державній адміністрації, міській раді і відповідному відділенню Національної служби посередництва і примирення.

VII. Послідовність розгляду і вирішення колективного
трудового спору (конфлікту)

Розгляд колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється:

а) примирною комісією: з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту і укладення або зміни колективного договору, угоди;

б) трудовим арбітражем:

в разі неприйняття примирною комісією рішення у встановлені строки (примирною комісією на виробничому рівні - у п'ятиденний строк з моменту утворення комісії), або ж у відповідно продовжені строки за згодою сторін колективного трудового спору (конфлікту);

в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з цих питань;

з питань виконання колективного договору, угоди, невиконання вимог законодавства про працю.

VIII. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)
примирною комісією

8.1. Примирна комісія - тимчасовий позавідомчий орган, що створюється сторонами соціально-трудових відносин при виникненні колективного трудового спору (конфлікту) відносно:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладання чи зміни колективного договору, угоди.

Примирна комісія складається із представників сторін. Представниками сторін колективного трудового спору (конфлікту) в примирній комісії можуть бути працівники установ, що перебувають в колективному трудовому спорі, або ж уповноважені професійних спілок, членами яких є учасники колективного трудового спору (конфлікту), які отримали повноваження найманих працівників на представлення їх інтересів в примирній комісії, або ж уповноважені організацій, яким їх статутом чи положенням надано право представляти інтереси членів організацій - учасників колективного трудового спору, які отримали повноваження найманих працівників на представлення їх інтересів в примирній комісії.

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються на виробничому рівні відповідною примирною комісією.

8.2. Основним завданням примирної комісії є вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

Відповідно до цих завдань примирна комісія здійснює такі функції:

- обмін думками представників сторін про умови та порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

- консультації представників сторін із заінтересованими органами державної влади, іншими компетентними організаціями, установами та фізичними особами;

- обговорення варіантів вирішення колективного трудового спору (конфлікту) і вибір з них найбільш прийнятного рішення.

8.3. Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів примирної комісії, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

8.4. Примирна комісія утворюється за ініціативою однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні у триденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з рівної кількості представників сторін.

Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається сторонами колективного трудового спору (конфлікту) спільно і оформляється відповідним протоколом.

Порядок делегування представників до комісії, персональний склад представників та їх повноваження вирішуються кожною із сторін колективного трудового спору (конфлікту) самостійно. Зміна складу представників однієї із сторін допускається у разі невиконання представником (представниками) обов'язків перед стороною колективного трудового спору (конфлікту), яку вони представляють.

Визначення представників сторін колективного трудового спору (конфлікту) до примирної комісії оформляється відповідним рішенням.

Перед початком розгляду справи члени примирної комісії приймають регламент проведення засідань, обирають голову комісії.

8.5. Примирна комісія розглядає колективний трудовий спір (конфлікт) на своїх засіданнях. Веде засідання голова комісії.

За згодою представників сторін у роботі комісії можуть брати участь інші особи, представники зацікавлених органів і організацій як експерти, консультанти.

8.6. Рішення примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) на виробничому рівні приймається на її засіданнях у п'ятиденний строк з моменту утворення комісії. За згодою сторін ці терміни можуть бути продовжені.

8.7. Примирна комісія має повноваження розглядати справу про колективний трудовий спір (конфлікт) і виносити рішення, якщо на її засіданні присутні не менше двох третин членів комісії від кожної із сторін і незалежний посередник, якщо він залучений до участі в роботі примирної комісії.

Рішення оформляється протоколом, має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку і в строки, які встановлені цим рішенням.

Рішення примирної комісії направляється сторонам колективного трудового спору (конфлікту) та НСПП або відповідному відділенню НСПП в Автономній Республіці Крим та областях на другий день після прийняття рішення.

8.8. Рішення примирної комісії складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування підприємства, установи, організації, дата прийняття рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), прізвища, ім'я та по батькові членів примирної комісії, представників сторін та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб.

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, інших учасників роботи примирної комісії, опис дій, виконаних примирною комісією.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені примирною комісією, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавство, яким примирна комісія керувалася, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення вимог або відмову у виконанні вимог повністю чи частково по кожній із висунутих вимог окремо.

При задоволенні вимог в резолютивній частині рішення вказується найменування сторони, на користь якої вирішено спір, строк виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

При розгляді колективного трудового спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди), щодо його виконання, в резолютивній частині вказується рішення з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

8.9. Після прийняття рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

8.10. З ініціативи обох сторін або однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) до участі в роботі примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) може бути залучений незалежний посередник.

Незалежний посередник може бути залучений до участі в роботі примирної комісії з ініціативи однієї із сторін і в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

IX. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)
примирною комісією за участю незалежного посередника

9.1. Примирна комісія розглядає за участю незалежного посередника питання колективного трудового спору (конфлікту) відносно:

а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;

б) укладання чи зміни колективного договору, угоди;

Колективні трудові спори (конфлікти) розглядаються на виробничому рівні відповідною примирною комісією.

Основним завданням примирної комісії є вироблення за участю незалежного посередника рішення, яке може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту).

Відповідно до цього завдання примирна комісія за участю незалежного посередника здійснює такі функції:

9.2. Незалежний посередник - це визначена за спільним вибором сторін колективного трудового спору (конфлікту) особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятного рішення.

Основною метою діяльності незалежного посередника є досягнення довіри сторін колективного трудового спору (конфлікту), встановлення співробітництва між сторонами колективного трудового спору (конфлікту), сприяння сторонам колективного трудового спору (конфлікту) в його вирішенні на взаємоприйнятних умовах.

Діяльність незалежного посередника не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання незалежного посередника до нав'язування сторонам прийняття певного рішення.

Відшкодування витрат, пов'язаних з участю незалежного посередника у примирних процедурах, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

9.3. Процедура залучення незалежного посередника до участі в роботі примирної комісії по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) визначається Положенням про посередника, яке затверджується Національною службою посередництва і примирення.

Посередник приступає до виконання повноважень незалежного посередника з моменту отримання письмового доручення від органу НСПП, про що він повідомляє сторони колективного трудового спору (конфлікту) протягом доби.

9.4. Незалежний посередник має право:

брати участь в усіх засіданнях примирної комісії;

проводити консультації з окремими членами примирної комісії; пропонувати сторонам для обговорення та відбору різні варіанти вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

безоплатно отримувати від сторін колективного трудового спору (конфлікту), НСПП, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для проведення аналізу, розрахунків, підготовки обгрунтувань;

отримувати копію угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та копію протоколу про розбіжності, якщо колективний трудовий спір (конфлікт) не врегульовано, в день їх підписання представниками сторін;

ініціювати утворення трудового арбітражу у разі:

- неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "а" і "б" статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР );

- виникнення колективного трудового спору (конфлікту) з питань, передбачених пунктами "в" і "г" статті 2 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР );

попереджати членів примирної комісії про допущені чи можливі порушення ними норм чинного законодавства;

повідомляти сторони про можливі наслідки недосягнення ними згоди по суті колективного трудового спору (конфлікту).

9.5. Незалежний посередник під час участі в роботі примирної комісії зобов'язаний:

дотримуватись норм Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ), інших законодавчих та нормативно-правових актів;

вивчити суть і причини колективного трудового спору (конфлікту) перед початком роботи у примирній комісії;

з'ясувати наявність достатніх повноважень у членів примирної комісії для прийняття зобов'язання від імені сторін колективного трудового спору (конфлікту);

сприяти створенню у примирній комісії атмосфери, сприятливої для вияснення позицій сторін і пошуку компромісу;

не вдаватись до упередженості або тиску по відношенню до будь-якої із сторін колективного трудового спору (конфлікту);

не оприлюднювати у будь-який спосіб свої висновки по суті колективного трудового спору (конфлікту) під час примирної процедури без згоди на те сторін колективного трудового спору (конфлікту).

9.6. Після прийняття за участю незалежного посередника рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) примирна комісія припиняє свою роботу.

9.7. В разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з ініціативи однієї із сторін або незалежного посередника може бути утворений трудовий арбітраж.

X. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)
трудовим арбітражем

10.1. Трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору (конфлікту) фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту).

10.2. Основним завданням трудового арбітражу є вирішення по суті спору між сторонами колективного трудового спору (конфлікту).

До трудового арбітражу можуть за згодою сторін передаватися спори, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо:

- встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладання чи зміни колективного договору, угоди (в разі неприйняття примирною комісією рішення у встановлені терміни або ж в разі неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо урегулювання цього питання);

- виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень;

- невиконання законодавства про працю.

10.3. Трудовий арбітраж утворюється з ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору (конфлікту) або незалежного посередника.

Сторони колективного трудового спору (конфлікту) можуть на власний розсуд визначати кількість трудових арбітрів. Якщо сторони не досягнуть згоди, то трудовий арбітраж складається з трьох арбітрів.

Процедура призначення членів трудового арбітражу визначається Положенням про члена трудового арбітражу (арбітра), яке затверджується Національною службою посередництва і примирення.

Національна служба посередництва і примирення може залучати до участі в роботі трудового арбітражу народних депутатів України, представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

На прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) НСПП або її відділення в Автономній Республіці Крим та областях направляють своїх спеціалістів, експертів для участі в роботі трудового арбітражу.

До складу трудового арбітражу не можуть входити особи, які є представниками сторін колективного трудового спору (конфлікту), або особи, які в тій чи іншій мірі зацікавлені в його однобічному вирішенні.

10.4. Відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирних процедурах членів трудового арбітражу, здійснюється відповідно до Положення про порядок відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, затвердженого наказом Національної служби посередництва і примирення, Міністерства фінансів України і Міністерства праці та соціальної політики України від 01.12.1999 року N 116/308/210.

10.5. Арбітр як член трудового арбітражу має право:

- обирати і бути обраним головою трудового арбітражу;

- вносити пропозиції до порядку ведення трудового арбітражу;

- безоплатно отримувати від сторін колективного трудового спору (конфлікту) повну і достовірну інформацію, необхідну для прийняття рішення по суті колективного трудового спору (конфлікту);

- залучати, у разі необхідності, за сприянням НСПП до проведення аналізу, розрахунків, підготовки обгрунтувань по суті колективного трудового спору (конфлікту) експертів і спеціалістів НСПП, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;

- попереджати сторони колективного трудового спору (конфлікту) та їх представників про допущені ними порушення норм чинного законодавства та можливі наслідки таких порушень;

- повідомляти сторони колективного трудового спору (конфлікту) про можливі наслідки у разі недосягнення згоди по суті колективного трудового спору (конфлікту);

- брати участь у прийнятті рішення трудового арбітражу;

- на збереження місця роботи (посади) та середнього заробітку на час роботи в трудовому арбітражі;

- на оплату праці та відшкодування витрат, пов'язаних з участю у трудовому арбітражі;

- на гарантії, передбачені Кодексом законів про працю України ( 322-08 ) для виборних профспілкових працівників, членів рад (правлінь) підприємств і рад трудових колективів.

10.6. Арбітр як член трудового арбітражу зобов'язаний:

вивчити суть і причини колективного трудового спору (конфлікту) перед початком розгляду питання по суті, аналізувати і узагальнювати матеріали та результати розгляду вимог сторін колективного трудового спору (конфлікту);

використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законодавством;

надавати на вимогу НСПП інформацію стосовно розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та прийнятого трудовим арбітражем рішення;

подати до НСПП інформацію (встановленого зразка) про підсумки участі у процедурі розгляду колективного трудового спору (конфлікту) у триденний строк після її закінчення;

не розголошувати відомості про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту) до його завершення у разі висунення такої вимоги однією із сторін.

10.7. Сторони можуть на свій розсуд домовитись про процедуру розгляду справи трудовим арбітражем. В разі відсутності такої угоди трудовий арбітраж може з дотриманням вимог Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) вести розгляд таким чином, який він вважає доцільним.

Сторони можуть на свій розсуд домовитись про місце розгляду спору. У разі відсутності такої домовленості місце розгляду визначається трудовим арбітражем з урахуванням обставин справи, включаючи фактор зустрічності для сторін.

Перед початком роботи трудового арбітражу сторони колективного трудового спору (конфлікту) можуть, за взаємною згодою, оформити спільною угодою домовленість про обов'язковість рішень трудового арбітражу.

Трудовий арбітраж повинен розпочати розгляд справи відразу після його сформування та закінчити розгляд у десятиденний строк з дня створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути подовжено до двадцяти днів.

Колективний трудовий спір (конфлікт) розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі необхідності представників інших зацікавлених органів та організацій.

10.8. На своєму першому засіданні члени трудового арбітражу обирають зі свого складу голову трудового арбітражу. На голову трудового арбітражу покладається обов'язок ведення засідань трудового арбітражу.

Сторонам колективного трудового спору (конфлікту) не менш ніж за 24 години повинно бути надіслано повідомлення про будь-яке слухання та про будь-яке засідання трудового арбітражу, що проводиться з метою ознайомлення з документами або іншими матеріалами.

Всі заяви, документи або інша інформація, що подаються однією із сторін трудовому арбітражу, повинні бути передані іншій стороні колективного трудового спору (конфлікту). Сторонам також повинні бути передані будь-які висновки експертів або інші документи доказового характеру, які можуть впливати на рішення трудового арбітражу.

В роботі трудового арбітражу можуть брати участь представники Національної служби посередництва і примирення.

10.9. При вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) трудовий арбітраж приймає рішення у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути продовжено до двадцяти днів.

Засідання, де приймається остаточне рішення (резолютивна частина), може бути проведене лише у складі членів трудового арбітражу.

Рішення приймається в засіданні трудовим арбітражем більшістю голосів його членів за результатами вивчення та обговорення всіх обставин колективного трудового спору (конфлікту).

Рішення трудового арбітражу оформляється протоколом і підписується усіма його членами. Член трудового арбітражу, не згодний з рішенням, має право викласти у письмовій формі свою окрему думку, що приєднується до справи.

10.10. Рішення трудового арбітражу складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування трудового арбітражу, дата прийняття рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), прізвища, ім'я та по батькові членів трудового арбітражу, представників сторін та інших осіб, які брали участь у засіданні, посади цих осіб, відомості про попередню домовленість сторін щодо обов'язковості виконання сторонами рішення трудового арбітражу.

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, інших учасників роботи трудового арбітражу, опис дій, виконаних трудовим арбітражем.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені трудовим арбітражем, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавство, яким трудовий арбітраж керувався, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення вимог або відмову у виконанні вимог повністю чи частково по кожній із заявлених вимог окремо.

10.11. Прийняте рішення оголошується головою трудового арбітражу у засіданні після закінчення розгляду колективного трудового спору (конфлікту).

10.12. Якщо колективний трудовий спір (конфлікт) не вирішується по суті, то трудовий арбітраж приймає відповідне рішення.

Це рішення трудового арбітражу має містити:

- найменування трудового арбітражу, дату винесення ухвали, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту), представників сторін, інших осіб, які брали участь у засіданні (із зазначенням їх посад);

- стислий виклад суті колективного трудового спору (конфлікту);

- мотиви винесення рішення з посиланням на законодавство;

- висновок з розглянутого питання.

10.13. Рішення надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту), Національній службі посередництва і примирення у термін не пізніше трьох днів після його прийняття.

10.14. Трудовий арбітраж має право за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, якщо з певної вимоги найманих працівників, яку було розглянуто в трудовому арбітражі, не прийнято рішення.

10.15. Рішення трудового арбітражу про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) є обов'язковим для виконання, якщо сторони попередньо про це домовилися.

10.16. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи трудового арбітражу здійснюється сторонами колективного трудового спору (конфлікту) за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди - в рівних частках.

XI. Розгляд колективного трудового спору (конфлікту)
Національною службою посередництва і примирення

11.1. Відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом примирної процедури мають право звернутися по сприяння у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення.

11.2. Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національна служба посередництва і примирення розглядає всі матеріали і за результатами розгляду готує відповідні рекомендації керівникам цих органів.

11.3. Рекомендації Національної служби посередництва і примирення складаються із вступної, описової, мотивувальної і рекомендаційної частин.

У вступній частині вказуються найменування Національної служби посередництва і примирення або її відповідного регіонального відділення, дата прийняття рекомендацій, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Описова частина рекомендацій повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, опис дій, виконаних Національною службою посередництва і примирення або її відповідним відділенням в Автономній Республіці Крим та областях під час проведення примирних процедур.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені Національною службою посередництва і примирення або її відповідним відділенням в Автономній Республіці Крим та областях, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняті рекомендації, законодавчі та нормативно-правові акти, якими Національна служба посередництва і примирення або її відповідне регіональне відділення керувалися, приймаючи рекомендації.

Рекомендаційна частина має містити висновок про рекомендовані шляхи вирішення по кожній із заявлених вимог окремо.

В рекомендаційній частині вказується найменування сторони, на користь якої може бути вирішено спір, можливий строк виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

11.4. При підготовці рекомендацій по колективному трудовому спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди) чи його виконання, в рекомендаційній частині вказуються рекомендації з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

11.5. Рекомендації надсилаються власнику, уповноваженому ним органу (представнику), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору, разом із матеріалами, що стосуються колективного трудового спору (конфлікту).

11.6. Власник, уповноважений ним орган (представник), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор, повинен у семиденний строк розглянути рекомендації Національної служби посередництва і примирення і проінформувати про прийняті ним рішення представницький орган найманих працівників та Національну службу посередництва і примирення.

11.7. У відповідності із частиною 3 статті 16 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом примирної процедури мають право звернутися по сприяння у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення з метою розв'язання розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин.

11.8. Національна служба посередництва і примирення розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам своє рішення.

11.9. Рішення Національної служби посередництва і примирення складаються із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.

У вступній частині вказуються найменування Національної служби посередництва і примирення або її відповідного відділення в Автономній Республіці Крим та областях, дата прийняття рішення, номер рішення, найменування сторін колективного трудового спору (конфлікту).

Описова частина рішення повинна містити стислий виклад вимог найманих працівників, відповіді власника, уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора), на висунуті найманими працівниками вимоги разом із соціально-економічним обгрунтуванням, заяв, пояснень сторін та їх представників, опис дій, виконаних Національною службою посередництва і примирення або її відповідним відділенням в Автономній Республіці Крим та областях під час проведення примирних процедур.

У мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені Національною службою посередництва і примирення або її відповідним відділенням в Автономній Республіці Крим та областях, причини виникнення колективного трудового спору (конфлікту), докази, на підставі яких прийняте рішення, законодавчі та нормативно-правові акти, якими Національна служба посередництва і примирення або її відповідне відділення в Автономній Республіці Крим та областях керувалися, приймаючи рішення, обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Резолютивна частина рішення має містити висновок про шляхи вирішення або неможливості вирішення по кожній із заявлених вимог окремо.

В резолютивній частині рішення вказується найменування сторони, на користь якої може бути вирішено спір, можливі строки виконання дій по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

11.10. При розгляді колективного трудового спору (конфлікту), що виник при укладенні або зміні колективного трудового договору (угоди) чи його виконання, в резолютивній частині вказується рішення з кожного спірного положення договору (угоди), а у спорі про спонукання укласти договір (угоду), з посиланням на поданий найманими працівниками проект договору (угоди).

11.11. Рішення надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту) в десятиденний строк від дня отримання звернення сторін колективного трудового спору (конфлікту).

11.12. Рішення Національної служби посередництва і примирення мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного трудового спору (конфлікту) та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у семиденний строк.

11.13. Результати розгляду рішення Національної служби посередництва і примирення доводяться до відома сторін колективного трудового спору (конфлікту) та Національної служби посередництва і примирення.

XII. Проведення примирних процедур по вирішенню колективних
трудових спорів (конфліктів) на підприємствах, в установах
і організаціях, галузях, на яких відповідно до статті 24
Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових
спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) проведення страйків забороняється

12.1. У випадках, передбачених статтею 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) і коли рекомендації Національної служби посередництва і примирення щодо вирішення колективного трудового спору (конфлікту) сторонами не враховано, Національна служба посередництва і примирення відповідно до статті 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" звертається відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду із заявою про вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

12.2. Після отримання повідомлення від сторін колективного трудового спору (конфлікту) про неврахування рекомендацій Національної служби посередництва і примирення голова Національної служби посередництва і примирення приймає рішення про підготовку заяви про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду.

12.3. Заяву про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду та матеріали до неї готує Національна служба посередництва і примирення.

12.4. Заяву про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду підписує голова Національної служби посередництва і примирення.

12.5. Заява подається до суду в письмовій формі.

Заява повинна містити в собі:

1) назву суду, до якого подається заява;

2) точну назву заявника, сторін колективного трудового спору (конфлікту), їх місцезнаходження;

3) зміст вимог, які є предметом колективного трудового спору (конфлікту);

4) підпис заявника з зазначенням часу подання заяви.

До заяви додаються:

1) копія протоколу загальних зборів (конференції) найманих працівників або копія зібраних підписів найманих працівників про затвердження їх вимог;

2) копія протоколу загальних зборів (конференції) найманих працівників про визначення органу чи особи, які представляють інтереси найманих працівників;

3) копія рішення власника, уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, про повну або часткову відмову від задоволення колективних вимог;

4) копія рішення органу, який представляє інтереси найманих працівників, про незгоду з рішенням власника, уповноваженого ним органа (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора;

5) копії письмових інформацій органу, який представляє інтереси найманих працівників, про виникнення колективного трудового спору власнику, уповноваженому ним органу (представнику), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпоряднику майном, керуючому санацією, ліквідатору, місцевому органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування та Національній службі посередництва і примирення;

6) копія рішення примирної комісії;

7) копії рішень власника або уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, та органу, який представляє інтереси найманих працівників, щодо рішення примирної комісії;

8) копія рішення трудового арбітражу;

9) копії рішень власника, уповноваженого ним органу (представника), а в разі винесення господарським судом відповідної ухвали - розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, та органу, який представляє інтереси найманих працівників, щодо рішення трудового арбітражу;

10) копія рекомендацій Національної служби посередництва і примирення по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту).

11) копія відповідей сторін колективного трудового спору про результати розгляду рекомендацій Національної служби посередництва і примирення.

12.6. Копія заяви Національної служби посередництва і примирення відповідно до Верховного Суду Автономної Республіки Крим, обласного, Київського і Севастопольського міського суду надсилається сторонам колективного трудового спору (конфлікту).

12.7. Національну службу посередництва і примирення представляють у суді її представники, які діють в межах повноважень, наданих їм Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (137/98-ВР), Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258/98, із змінами, внесеними Указом Президента України від 30 грудня 2000 року N 1393/2000, та дорученнями голови Національної служби посередництва і примирення.

12.8. Представники Національної служби посередництва і примирення подають до суду документи, що посвідчують їх службове становище, та довіреність, оформлену із дотриманням вимог, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України ( 1501-06, 1502-06, 1503-06 ).

XIII. Взаємодія Національної служби посередництва і примирення
із сторонами колективного трудового спору (конфлікту)

13.1. Національна служба посередництва і примирення на прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) пропонує кандидатури незалежних посередників, членів трудового арбітражу.

13.2. До участі в примирних процедурах по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) залучаються незалежні посередники та члени трудового арбітражу, які пройшли підготовку і перепідготовку за навчальними програмами, затвердженими в установленому порядку НСПП, отримали посвідчення на право здійснення функцій незалежних посередників та членів трудового арбітражу і внесені в списки посередників та арбітрів, що формуються НСПП.

13.3. На прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) НСПП направляє своїх спеціалістів, експертів для участі в роботі примирних органів.

13.4. Представники НСПП можуть брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його стадіях.

13.5. НСПП:

13.5.1. сприяє встановленню контактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту);

13.5.2. перевіряє, в разі необхідності, повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

13.5.3. консультує сторони колективного трудового спору (конфлікту) з питань:

компетенції органів стосовно задоволення вимог, які є предметом колективного трудового спору (конфлікту) чи виконання яких сприятиме його вирішенню;

застосування нормативно-правових актів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

13.5.4. залучає до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування;

13.5.5. координує роботу трудового арбітражу;

13.5.6. попереджає сторони колективного трудового спору (конфлікту) про порушення ними вимог чинного законодавства під час розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та можливі наслідки таких порушень.

13.6. Сторони колективного трудового спору (конфлікту) після додержання передбаченої цим Законом ( 137/98-ВР ) примирної процедури мають право звернутися по сприяння у вирішенні цього спору (конфлікту) до Національної служби посередництва і примирення, яка розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам свої рекомендації.

XIV. Порядок обчислення строків розгляду колективного
трудового спору (конфлікту)

14.1. Обчислення строків розгляду колективного трудового спору (конфлікту), які визначені Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ( 137/98-ВР ) і цим Порядком, здійснюється відповідно до статті 241-1 Кодексу законів про працю України (322-08) та статей 86 і 87 Цивільного процесуального кодексу України (1501-06).

14.2. Строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.

Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.

Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.

Останній день строку триває до 24 години.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення необхідні документи здано на пошту.