Конвенція
про запобігання великим промисловим аваріям
N 174

( Конвенцію ратифіковано Законом
N 3020-VI від 15.02.2011 )

Статус Конвенції див.

Дата підписання: 22.06.1993

Дата ратифікації Україною: 15.02.2011

Дата набрання чинності для України: 15.06.2012

Генеральна конференція Міжнародної організації праці,

що скликана в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро праці і зібралася 2 червня 1993 року на свою 80-у сесію,

беручи до уваги відповідні міжнародні конвенції та рекомендації з питань праці і, зокрема, Конвенцію та Рекомендацію 1981 року про безпеку та гігієну праці, Конвенцію та Рекомендацію 1990 року про хімічні речовини і підкреслюючи потребу у всеосяжному й послідовному підході,

беручи також до уваги опублікований 1991 року Кодекс практичних правил МБП щодо запобігання великим промисловим аваріям, враховуючи потребу у вжитті всіх належних заходів до:

а) запобігання великим аваріям;

b) максимального скорочення ризику великих аварій;

с) максимального послаблення наслідків великих аварій, беручи до уваги причини таких аварій, серед них організаційні помилки, людський фактор, вихід з ладу вузлів та блоків, відхилення від нормального робочого режиму, зовнішні обставини та природні сили,

враховуючи потребу у співробітництві в межах Міжнародної програми з хімічної безпеки між Міжнародною організацією праці, програмою ООН з питань навколишнього середовища та Всесвітньою організацією охорони здоров"я, а також з іншими відповідними міжурядовими організаціями,

постановивши ухвалити ряд пропозицій, котрі стосуються запобігання великим промисловим аваріям, що є четвертим пунктом порядку денного сесії, вирішивши надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,

ухвалює цього двадцять другого дня червня місяця тисяча дев"ятсот дев"яносто третього року нижченаведену конвенцію, яка може називатися Конвенцією 1993 року про запобігання великим промисловим аваріям:

Розділ I
Сфера застосування і визначення

Стаття 1

1. Мета цієї Конвенції полягає в запобіганні великим аваріям, спричинених небезпечними речовинами, і в обмеженні наслідків таких аварій.

2. До сфери застосування цієї Конвенції входять об"єкти підвищеної небезпеки.

3. До сфери застосування цієї Конвенції не входять:

а) ядерні установки і підприємства, які переробляють радіоактивні речовини, за винятком тих об|єктів на цих установках та підприємствах, де використовуються нерадіоактивні речовини;

b) військові об"єкти;

с) транспорт поза підприємством, крім трубопроводів.

4. Держава-член, яка ратифікує цю Конвенцію, може після консультації з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників та з іншими заінтересованими сторонами, яких це може стосуватися, виключати зі сфери застосування Конвенції такі об"єкти чи галузі економічної діяльності, на яких забезпечено рівнозначні заходи безпеки.

Стаття 2

Якщо виникають особливі проблеми істотного характеру, внаслідок чого стає неможливим негайне застосування всіх запобіжних та захисних заходів, передбачених у цій Конвенції, держава-член після консультації з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників та іншими заінтересованими сторонами, яких це може стосуватися, розробляє у встановлені терміни плани поступового застосування зазначених заходів.

Стаття 3

Для цілей цієї Конвенції:

а) термін "небезпечна речовина" означає речовину або суміш речовин, яка внаслідок своїх хімічних, фізичних чи токсикологічних властивостей сама по собі або в поєднанні з іншими речовинами становить небезпеку;

b) термін "гранично допустима кількість" означає таку приписану національним законодавством з урахуванням особливих умов кількість небезпечної речовини або категорії речовин, яка при її підвищенні переводить даний об"єкт до розряду об"єктів підвищеної небезпеки;

с) термін "об"єкт підвищеної небезпеки" означає об"єкт, на якому виготовляється, переробляється, завантажується або розвантажується, використовується, розміщується чи складується постійно або тимчасово одна чи кілька небезпечних речовин або категорій речовин у кількості, яка перевищує гранично допустиму кількість;

d) термін "велика аварія" означає раптову подію - таку як великий викид, пожежа або вибух - в ході експлуатації об"єкта підвищеної небезпеки, що спричиняється однією чи кількома небезпечними речовинами і призводить до серйозної як негайної, так і відкладеної небезпеки для працівників, населення або навколишнього середовища;

е) термін "доповідь з питань безпеки" означає письмовий документ, який містить технічну, адміністративну та оперативну інформацію, із зазначенням факторів підвищеного ризику і небезпек на об"єкті підвищеної небезпеки та заходів щодо контролю за ними, в якому обгрунтовуються заходи, вжиті для встановлення безпеки на об"єкті;

f) термін "аварійна ситуація" означає будь-яку раптову подію, пов"язану з однією чи кількома небезпечними речовинами, яка могла б призвести до великої аварії, але цього не сталося внаслідок стримуючих факторів, дій чи систем.

Розділ II
Загальні принципи

Стаття 4

1. У світлі національних законодавств, умов і практики та після консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників та з іншими заінтересованими сторонами, яких це може стосуватися, кожна держава-член розробляє, здійснює і періодично переглядає узгоджену національну політику, спрямовану на захист працівників, населення та навколишнього середовища від небезпеки великих аварій.

2. Ця політика здійснюється за допомогою запобіжних та захисних заходів, що застосовуються на об"єктах підвищеної небезпеки, і по можливості сприяє використанню найбезпечнішої технології.

Стаття 5

1. Компетентний орган або орган, уповноважений чи визнаний компетентним органом, розробляє після консультацій з найбільш представницькими організаціями роботодавців і працівників та з іншими заінтересованими сторонами, яких це може стосуватися, систему ідентифікації об|єктів підвищеної небезпеки з урахуванням їх визначення, даного в статті 3 "с", виходячи з переліку небезпечних речовин або категорій небезпечних речовин, чи з того й другого одночасно, з зазначенням гранично допустимої їх кількості, відповідно до національного законодавства або міжнародних норм.

2. Зазначена в пункті 1 система регулярно переглядається і оновлюється.

Стаття 6

Компетентний орган після консультацій з представницькими організаціями заінтересованих роботодавців і працівників ухвалює окреме положення про охорону конфіденційної інформації, переданої або повідомленої йому відповідно до статей 8, 12, 13 та 14, розкриття якої може завдати шкоди діловим інтересам роботодавця, за умови, що ухвалене положення не призводить до появи серйозної небезпеки для працівників, населення чи навколишнього середовища.

Розділ III
Відповідальність роботодавців

Ідентифікація

Стаття 7

Роботодавці на основі зазначеної в статті 5 системи ідентифікують усі об'єкти підвищеної небезпеки, які знаходяться у їхньому віданні.

Повідомлення

Стаття 8

1. Роботодавці повідомляють компетентний орган про будь-який ідентифікований ними об"єкт підвищеної небезпеки:

а) у визначений термін - у разі, коли об"єкт уже функціонує;

b) до початку експлуатації - коли об"єкт новий.

2. Роботодавці також повідомляють компетентний орган перед остаточним закриттям кожного об"єкта підвищеної небезпеки.

Заходи на рівні об"єкта

Стаття 9

Щодо кожного об|єкта підвищеної небезпеки роботодавці створюють і забезпечують функціонування документованої системи контролю за факторами підвищеного ризику, яка передбачає:

а) ідентифікацію та аналіз небезпек і оцінку факторів ризику, серед яких імовірність можливої взаємодії між речовинами;

b) технічні заходи, серед яких проектування, системи забезпечення безпеки, будівництво, вибір хімічних речовин, експлуатація, технічне обслуговування і систематична інспекція об"єкта;

с) організаційні заходи, серед яких професійна підготовка та інструктаж персоналу, забезпечення обладнанням, що гарантує його безпеку, рівні забезпеченості персоналом, тривалість робочого часу, розподіл обов"язків і контроль за роботою підрядчиків з боку і тимчасових працівників на об"єкті;

d) плани дій в аварійних ситуаціях і відповідні процедури, що включають:

- підготовку ефективних планів дій на об"єкті в аварійних ситуаціях та відповідних процедур, серед яких процедури надання термінової медичної допомоги на випадок великих аварій чи загрози їх виникнення, з періодичною перевіркою та оцінкою їхньої ефективності і з переглядом їх у разі потреби;

- надання інформації про потенційні аварії та плани дій на об"єкті в аварійних ситуаціях компетентним органам, відповідальним за підготовку планів дій в аварійних ситуаціях і процедур для захисту населення та навколишнього середовища поза територією об"єкта;

- проведення будь-яких необхідних консультацій з такими компетентними органами та відомствами;

е) заходи, які обмежують наслідки великих аварій;

f) консультації з працівниками та їхніми представниками;

g) вдосконалення цієї системи, включаючи заходи по збиранню інформації та аналіз аварій і аварійних ситуацій. Одержані внаслідок цього аналізу висновки обговорюються з працівниками та їхніми представниками і реєструються відповідно до національних законодавства і практики.

Доповідь з безпеки

Стаття 10

1. Кожний роботодавець готує доповідь з безпеки на основі вимог статті 9.

2. Ця доповідь готується:

а) у разі наявності об"єктів підвищеної небезпеки - після повідомлення в терміни, приписані національним законодавством;

b) у разі появи нового об"єкта підвищеної небезпеки - до введення його в експлуатацію.

Стаття 11

Роботодавці переглядають, оновлюють доповіді з питань безпеки і вносять в них зміни:

а) у разі змін, котрі помітно впливають на рівень безпеки на об"єкті або у виробничому процесі, або в кількості небезпечних речовин, що є на об"єкті;

b) якщо це спричинено розвитком технічних знань чи появою нових методів оцінки небезпеки;

с) через інтервали часу, приписані національним законодавством;

d) на вимогу компетентного органу.

Стаття 12

Роботодавці надсилають або подають компетентному органові доповіді з безпеки, зазначені в статтях 10 і 11.

Звіт про аварію

Стаття 13

Роботодавці негайно інформують компетентний орган та інші органи, котрі мають відповідні повноваження, про велику аварію, що сталася.

Стаття 14

1. Роботодавці у встановлені терміни після великої аварії, що сталася, подають компетентному органові докладний звіт, який містить аналіз причин аварії з описом її наслідків на самому об|єкті і всіх практичних заходів, вжитих з метою послаблення її наслідків.

2. Звіт містить докладні рекомендації щодо практичних заходів по запобіганню новій аварії.

Розділ IV
Відповідальність компетентних органів

Готовність за межами об"єкта на випадок аварійного
становища

Стаття 15

Компетентний орган з урахуванням отриманої від роботодавця інформації забезпечує складання, оновлення через певні інтервали та координацію з відповідними органами і відомствами планів дій в аварійних ситуаціях та відповідні процедури, які містять положення про захист населення й охорону навколишнього середовища поза територією кожного об"єкта підвищеної небезпеки.

Стаття 16

Компетентний орган забезпечує:

а) поширення інформації про заходи безпеки і правильну поведінку на випадок великої аварії серед населення, яке може опинитися під впливом наслідків великої аварії, навіть якщо воно не звертається для отримання такої інформації, а також оновлення цієї інформації і поширення такої оновленої інформації через певні інтервали;

b) оповіщення у разі виникнення великої аварії в якнайстисліші строки;

с) якщо наслідки великої аварії можуть набути транскордонного характеру, то передбачена в пунктах "а" і "b" цієї статті інформація надсилається заінтересованим країнам з метою забезпечення співробітництва та координації.

Розміщення об"єктів підвищеної небезпеки

Стаття 17

Компетентний орган повинен розробляти всебічну політику розміщення об"єктів, передбачаючи відповідну віддаленість планованих об"єктів підвищеної небезпеки від виробничих та житлових районів і споруд громадського користування, а також відповідні заходи щодо існуючих об|єктів. Така політика має грунтуватися на загальних принципах, зазначених у розділі 11 цієї Конвенції.

Інспекція

Стаття 18

1. Компетентний орган повинен мати в своєму розпорядженні достатньо кваліфікований і підготовлений персонал з відповідними навичками, а також достатнє технічне та професійне забезпечення для проведення інспекції, розслідування, оцінки і консультацій з питань, що розглядаються в цій Конвенції, та для забезпечення дотримання національного законодавства.

2. Представники роботодавця і представники працівників на об"єкті підвищеної небезпеки повинні мати можливість супроводити інспекторів, які контролюють застосування заходів, приписаних задля виконання цієї Конвенції, якщо тільки інспектори не вважають, що в світлі загальних інструкцій з боку компетентного органу це може завадити виконанню ними своїх обов"язків.

Стаття 19

Компетентний орган повинен мати право припинити на час будь-яку діяльність, яка несе в собі неминучу небезпеку великої аварії.

Розділ V
Права та обов|язки працівників і їхніх представників

Стаття 20

Для забезпечення безпеки праці на об"єкті підвищеної небезпеки мають проводитись консультації з працівниками та їхніми представниками з використанням для цього належних механізмів співробітництва. Зокрема, працівники та їхні представники повинні:

а) отримувати відповідну інформацію в прийнятній формі про фактори ризику, пов"язані з об"єктом підвищеної небезпеки, і можливі наслідки їх;

b) отримувати інформацію про всі розпорядження, інструкції чи рекомендації, які надходять від компетентного органу;

с) залучатися для консультацій під час підготовки таких документів і мати доступ до них:

|) доповіді з безпеки;

||) плани дій в аварійних ситуаціях і відповідні процедури;

|||) звіти про аварії;

d) регулярно проходити інструктаж і професійну підготовку з практичних дій та процедур, пов"язаних із запобіганням великим аваріям і контролем за факторами, здатними призвести до великої аварії, а також з аварійних процедур на випадок виникнення великої аварії;

е) у межах своїх службових обов"язків, не наражаючись при цьому ні на яке покарання, вдаватися до виправляючих дій, а в разі необхідності переривати роботу, якщо на основі здобутих ними професійної підготовки та досвіду вони мають достатні підстави вважати, що є неминуча небезпека великої аварії, і повідомляти своє керівництво або знімати тривогу, залежно від обставин, до чи, по можливості, відразу після того, як вони вдалися до таких дій;

f) обговорювати з роботодавцем усі потенційні небезпеки, здатні, на їхню думку, призвести до великої аварії, і мати право повідомляти компетентний орган про такі небезпеки.

Стаття 21

Працівники, зайняті на об"єкті підвищеної небезпеки, зобов"язані:

а) дотримуватись усіх правил експлуатації і процедур, які стосуються запобігання великим аваріям та контролю за факторами, здатними призвести до великої аварії на об"єктах підвищеної небезпеки;

b) дотримуватись усіх аварійних процедур, коли виникає велика аварія.

Розділ VI
Відповідальність експортуючих держав

Стаття 22

Якщо в експортуючій державі-члені використання небезпечних речовин, технологій чи процесів заборонено у зв"язку з тим, що вони є потенційним джерелом виникнення великої аварії, інформацію про таку заборону та причини її експортуючі держави-члени повинні надавати кожній імпортуючій країні.

Розділ VII
Заключні положення

Стаття 23

Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації.

Стаття 24

1. Ця Конвенція має обов|язкову силу лише для тих членів Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких зареєстрував Генеральний директор.

2. Вона набуде чинності через 12 місяців після дати реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох членів Організації.

3. Надалі ця Конвенція набуватиме чинності для кожної держави - члена Організації через 12 місяців після дати реєстрації її ратифікаційної грамоти.

Стаття 25

1. Кожний член Організації, який ратифікував цю Конвенцію, по закінченні десяти років від дня, коли вона початково набула чинності, може денонсувати її заявою про денонсацію, надісланою Генеральному директорові Міжнародного бюро праці для реєстрації. Денонсація набуває чинності через рік після дати її реєстрації.

2. Для кожного члена Організації, який ратифікував цю Конвенцію і протягом року по закінченні зазначених у попередньому пункті десяти років не скористався передбаченим у цій статті правом на денонсацію. Конвенція лишатиметься чинною на наступні десять років, і надалі він зможе денонсувати її по закінченні кожного десятиріччя порядком, передбаченим у цій статті.

Стаття 26

1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці оповіщає всіх членів Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних грамот і заяв про денонсацію, надісланих йому членами Організації.

2. Оповіщаючи членів Організації про реєстрацію отриманої ним другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає їхню увагу на дату набуття чинності цією Конвенцією.

Стаття 27

Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному секретареві Організації Об"єднаних Націй для реєстрації відповідно до статті 102 Статуту Організації Об|єднаних Націй вичерпні відомості про всі ратифікаційні грамоти і заяви про денонсацію, зареєстровані ним відповідно до положень попередніх статей.

Стаття 28

У випадках, коли Адміністративна рада Міжнародного бюро праці вважає це за потрібне, вона подає Генеральній конференції доповідь про застосування цієї Конвенції і розглядає доцільність внесення до порядку денного Конференції питання про її цілковитий або частковий перегляд.

Стаття 29

1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, яка цілком або частково переглядає цю Конвенцію, і якщо в новій конвенції не передбачено інше, то:

а) ратифікація будь-яким членом Організації нової, переглядної конвенції спричиняє автоматично, незалежно від положень статті 25, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови, що нова, переглядна конвенція набула чинності;

b) від дня набуття чинності новою, переглядною конвенцією цю Конвенцію закрито для ратифікації членами Організації.

2. Ця Конвенція в будь-якому разі лишається чинною за формою та змістом для тих членів Організації, які ратифікували її, але не ратифікували переглядної конвенції.

Стаття 30

Англійський і французький тексти цієї Конвенції мають однакову силу.

"Міжнародне законодавство про охорону праці", Конвенції та рекомендації МОП, Київ, 1998 р.