Міжнародна конвенція
по охороні нових сортів рослин

від 2 грудня 1961 року переглянута у Женеві
10 листопада 1972 року,
23 жовтня 1978 року

( Про приєднання до конвенції див. Закон
N 209/95-ВР від 02.06.95 )

( Про приєднання до Конвенції переглянутої в м. Женеві
10 листопада 1972 року, 23 жовтня 1978 року і
19 березня 1991 року див. Закон
N 60-V від 02.08.2006)

Сторони, що домовляються,

Враховуючи, що Міжнародна Конвенція по охороні нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, що змінена Додатковим Актом від 10 листопада 1972 року, є цінним інструментом для міжнародного співробітництва у галузі охорони прав селекціонерів,

підтверджуючи принципи, які викладені у преамбулі Конвенції відповідно з якими:

(а) вони упевнені у важливому значенні, яке має охорона нових сортів рослин не тільки для розвитку сільського господарства на території їх країн, але і для захисту інтересів селекціонерів;

(b) вони усвідомлюють, що визнання і охорона прав селекціонерів у цій галузі породжують певні специфічні проблеми і що інтереси суспільства можуть накладати певні обмеження на вільне здійснення цих прав;

(с) вони вважають надзвичайно бажаним, щоб ці проблеми, яким дуже багато держав обгрунтовано надають велике значення, вирішувались кожною з них у відповідності з єдиними і чітко визначеними принципами:

враховуючи, що ідея охорони прав селекціонерів одержала широку підтримку у багатьох державах, які вони ще не приєдналися до Конвенції;

враховуючи, що для полегшення приєднання цих держав до Союзу необхідно внести ряд змін у Конвенцію;

враховуючи, що деякі положення, які стосуються управління Союзом, створеним у відповідності з Конвенцією, вимагають виправлення у світі накопиченого досвіду;

враховуючи, що ці цілі можуть бути найкращим чином досягнуті шляхом перегляду Конвенції;

домовились щодо нижченаведеного:

Стаття 1
Мета Конвенції; утворення Союзу; місцезнаходження Союзу

(1) Метою цієї Конвенції є визнання та забезпечення за селекціонером нового сорту рослин, або його правонаступником, визначеними надалі одним терміном "селекціонер", права, зміст та умови здійснення якого визначаються нижче.

(2) Держави-учасники цієї Конвенції (які називаються надалі "Держави-члени Союзу") утворюють Союз по охороні нових сортів рослин.

(3) Місцезнаходженням Союзу та його постійних органів установлюється Женева.

Стаття 2
Форми охорони

(1) Кожна держава-член Союзу визнає за селекціонером передбачене цією Конвенцією право шляхом видачі йому спеціального охоронного документа або патенту. При цьому держава-член Союзу, національне законодавство якої припускає охорону прав обома цими формами, може використовувати по відношенню до одного й того ж ботанічного роду або виду лише одну з них.

(2) Кожна держава-член Союзу може обмежити застосування цієї Конвенції у рамках того чи іншого роду або виду у відношенні сортів, що мають особливу систему розмноження або визначене кінцеве використання.

Стаття 3
Національний режим; взаємність

(1) Відносно визнання і охорони прав селекціонерів, фізичні та юридичні особи, місцем проживання або місцем знаходження яких є одна з держав-членів Союзу, користуються в інших державах-членах Союзу таким самим правовим режимом в разі дотримання цими особами умов та формальностей, що запропоновані власним громадянам цих держав, без нанесення будь-якої шкоди правам, спеціально передбаченим цією Конвенцією.

(2) Громадяни держав-членів Союзу, місцем проживання або місцем перебування яких не є одна з держав-членів Союзу, також користуються - за умовою виконання ними обов'язків, які можуть бути на них покладені з метою надання можливості для вивчення як самих виведених ними сортів, так і розмноження цих сортів - цими правами у рівній мірі.

(3) Незважаючи на положення параграфів (1) і (2), будь-яка держава-член Союзу, яка застосовує цю Конвенцію до визначеного роду або виду, має право обмежити сферу дії цієї охорони колом громадян тих держав-членів Союзу, які застосовують цю Конвенцію до даного роду або виду, а також фізичних та юридичних осіб, місцем проживання або місцем знаходження яких є одна з цих держав.

Стаття 4
Ботанічні роди та види, що повинні або
можуть одержати охорону

(1) Ця Конвенція може бути застосована до всіх ботанічних родів та видів.

(2) Держави-члени Союзу зобов'язуються вживати всіх заходів, які необхідні для поступового розширення сфери застосування Конвенції на максимально можливе коло ботанічних родів і видів.

(3) (а) Кожна держава-член Союзу в разі набуття чинності Конвенції на її території застосовуватиме положення цієї Конвенції принаймні по відношенню до п'яти родів або видів.

(b) Згодом кожна держава-член Союзу застосовує вищезгадані положення по відношенню до інших родів або видів не пізніше:

(і) трьох років - по відношенню до, принаймні, десяти родів або видів (у загальній кількості);

(іі) шести років - по відношенню до, принаймні, вісімнадцяти родів або видів (у загальній кількості);

(ііі) восьми років - по відношенню до, принаймні, двадцяти чотирьох родів або видів (у загальній кількості),

рахуючи з моменту набуття чинності Конвенції на її території.

(с) У випадку, якщо держава-член Союзу обмежила застосування цієї Конвенції в рамках того чи іншого роду або виду згідно з положеннями Статті 2 (2), такий рід або вид проте враховується в цілях підпунктів (а) і (b) як один із родів або видів.

(4) За клопотанням будь-якої держави, що має намір ратифікувати, прийняти або схвалити цю Конвенцію або приєднатися до неї, Рада має право з метою урахування особливих економічних або екологічних умов цієї держави, прийняти рішення - на користь цієї держави - про скорочення мінімальних квот, передбачених в параграфі (3), або про продовження термінів, передбачених в вищеназваному параграфі, або про перше і друге одночасно.

(5) За клопотанням будь-якої держави-члену Союзу, Рада може, щоб урахувати особливі труднощі, які спіткали цю державу при виконанні зобов'язань, передбачених параграфом (3) (b), прийняти рішення - на користь цієї Держави - про продовження термінів, передбачених в параграфі (3) (b).

Стаття 5
Права, що охороняються; обсяг охорони

(1) Надане селекціонеру право полягає в тому, що для:

- виробництва з метою комерційного збуту,

- пропонування для продажу,

- продажу матеріалу статевого або вегетативного розмноження є необхідним одержання попереднього дозволу. До матеріалу вегетативного розмноження відносяться і рослини в цілому. Таке право селекціонера поширюється також на декоративні рослини та їх частини, які, звичайно мають ринковий збут, для подальшого використання їх з метою, відмінною від розмноження, в тих випадках, коли вони могли б бути комерційно використані як садівний матеріал для виробництва декоративних рослин або квітів (зрізаних).

(2) Селекціонер має можливість обумовити надання вищезазначеного дозволу виконанням визначених ним умов.

(3) Подібний дозвіл не є обов'язковим ні для використання виведеного сорту як вихідного матеріалу для виведення інших сортів, ні для збуту останніх на ринку. Однак, у тих випадках, коли для виробництва іншого сорту в комерційних цілях потрібне повторне використання виведеного сорту, одержання такого дозволу є обов'язковим.

(4) Будь-яка держава-член Союзу має змогу через власне законодавство або спеціальні угоди, обумовлені у статті 29, надати селекціонерам - відносно визначених ботанічних родів і видів - більш широке право, ніж встановлене у параграфі (1), зокрема, поширюючи його на товарну продукцію. Держава-член Союзу, що надає таке право, може обмежити коло осіб, які можуть ними користуватися, громадянами тих держав-членів Союзу, в яких надається аналогічне право, а також фізичними та юридичними особами, які мають своїм місцем проживання або місцем знаходження одну з цих держав.

Стаття 6
Умови надання охорони

Селекціонеру надається правова охорона, передбачена цією Конвенцією, в тому випадку, коли виконані наступні умови:

(а) яким би не було походження - штучним або природним - різновиду, який був вихідним матеріалом при його одержанні, виведений сорт повинен відрізнятись однією або більше явно вираженими істотними ознаками від будь-якого іншого сорту, існування якого на момент подачі заявки та надання правової охорони є загальновідомим. Загальновідомість може бути встановлена відносно різних факторів, таких як: вже здійснюване культування або збут даного сорту, його наявність в офіційному реєстрі рослин або здійснюване внесення до цього реєстру, наявність у довідковому фонді або присутність точного опису даного сорту в одній з публікацій. Ознаки, які дозволяють визначити характерні та відмінні особливості сорту, повинні піддаватися чіткому узнаванню і опису;

(b) на день подачі заявки на одержання правової охорони в одній із держав-членів Союзу даний сорт:

(і) не повинен був бути - або, якщо це передбачається законодавством цієї держави, не повинен був протягом більш як один рік - виставленим на продаж або використовуватися у комерційних цілях, з дозволу селекціонера, на території цієї держави, та

(іі) не повинен був бути виставленим на продаж або використовуватися в комерційних цілях з дозволу селекціонера на території будь-якої іншої держави протягом більш, ніж шість років, якщо це стосується винограду, лісних дерев, плодових та декоративних дерев, включаючи у кожному випадку їх подвої, і протягом більш, ніж чотири роки, якщо це стосується будь-яких інших рослин.

Ніяке сортовипробування, не зв'язане з виставленням сорту на продаж або його збутом, не може бути використане із завданням шкоди праву селекціонера на охорону. Той факт, що сорт став загальновідомим внаслідок дій, відмінних від його виставлення на продаж або збут, також не може бути використаний із зашкодженням права селекціонера на охорону;

(с) виведений сорт повинен бути достатньо гомогенним, у тому числі відносно особливостей, характерних для його статевого або вегетативного розжноження;

(d) виведеному сорту повинна бути властива стабільність його істотних ознак, іншими словами, після здійснення серії послідовних розмножень або, якщо селекціонер, що вивів цей сорт, визначив особливий цикл розмноження, в кінці кожного циклу новий сорт повинен зберігати відповідність своєму опису;

(е) виведеному сорту повинна бути дана назва у відповідності з положеннями Статті 13.

(2) При умові дотримання селекціонером формальностей, передбачених національним законодавством тієї держави-члена Союзу, куди подається заявка на надання правової охорони відносно нового сорту не може залежати від виконання умов, відмінних від вищеперерахованих.

Стаття 7
Офіційна експертиза сортів; попередня охорона

(1) Правова охорона надається тільки після проведення експертизи відповідного сорту згідно з критеріями, визначеними у Статті 6. Така експертиза повинна проводитись з урахуванням особливостей кожного ботанічного роду або виду.

(2) З метою такої експертизи компетентні органи кожної держави-члену Союзу можуть вимагати від селекціонера надання необхідної інформації, документів, посівного або насінницького матеріалу.

(3) Будь-яка держава-член Союзу може вжити заходи з метою захисту селекціонера від неправомірних дій третіх сторін протягом періоду з моменту подання заявки на надання правової охорони і до прийняття рішення відносно цієї заявки.

Стаття 8
Тривалість охорони

Право відносно виведеного їм сорту надається селекціонеру на обмежений строк. Тривалість цього строку не може бути менше п'ятнадцяти років, рахуючи з дати видачі охоронного документа. Для винограду, плодових дерев, лісових і декоративних дерев, в тому числі і усіх перерахованих рослин, ця мінімальна тривалість строку дії дорівнює вісімнадцяти рокам, рахуючи з зазначеної дати.

Стаття 9
Обмеження у здійсненні прав, що охороняються

(1) Вільне здійснення виняткового права, яке надається селекціонеру, може бути обмежене тільки через обставини, обумовлені інтересами суспільства.

(2) Коли з метою забезпечення широкого розповсюдження даного сорту таке обмеження накладається, відповідна держава-член Союзу вживає всі заходи, необхідні для того, щоб селекціонер одержав справедливу винагороду.

Стаття 10
Надійність і позбавлення прав, що охороняються

(1) Право селекціонера оголошується недійсним у відповідності з положенням національного законодавства кожної держави-члена Союзу, якщо буде встановлено, що умови, сформульовані в підпунктах (а) і (b) Статті 6 (1), не були у повній мірі виконані на момент видачі охоронного документа.

(2) Селекціонер позбавляється наданого права, якщо він більше не в змозі надати компетентному органу насінний або садівний матеріал, що дозволяє одержати виведений їм сорт з його характеристиками у відповідності до тих, що були визначені при наданні селекціонеру охорони.

(3) Селекціонер може бути позбавлений права на новий сорт, якщо:

(а) він, на прохання компетентного органу, не надасть протягом зазначеного строку насінний або садівний матеріал, документи і інформацію, або не дасть дозволу на ознайомлення з заходами, які були вжиті з метою збереження нового сорту; або

(b) або він не сплатив в зазначений строк мита, яке має стягуватись для зберігання в дії його прав.

(4) Право селекціонера не може бути анульовано, і селекціонер не може бути позбавлений наданого йому права через причини, відмінні від викладених в цій статті.

Стаття 11
Вільний вибір держави-члена Союзу, в якій подається
перша заявка; подання заявки в інших державах-членах Союзу;
незалежність охорони в різних державах-членах Союзу

(1) Селекціонер має право вибрати державу-члена Союзу у якій він бажав би подати першу заявку на одержання правової охорони.

(2) Селекціонер може подати заявку на одержання правової охорони в інших державах-членах Союзу, не чекаючи видачі йому охоронного документа тією державою-членом Союзу, в якій він подав першу заявку.

(3) Правова охорона, на яку є клопотання в різних державах-членах Союзу фізичних або юридичних осіб, які мають право на таку охорону згідно з цією Конвенцією, є незалежною від охорони, наданої відносно того ж самого сорту іншими державами, незалежно від того, чи є ці держави членами Союзу чи ні.

Стаття 12
Право пріоритету

(1) Селекціонер, який подав в установленому порядку заявку на одержання правової охорони в одній із держав-членів Союзу, користується з метою подання заявок в інших державах-членах Союзу - на протязі строку тривалістю дванадцять місяців правом пріоритету. Цей термін відраховується з дня подачі першої заявки. День подання заявки в зазначений термін не включається.

(2) Для того, щоб скористатися правом, передбаченим положеннями параграфа (1), селекціонер повинен при подальших поданнях надсилати такі документи: заявку на охорону його селекційного досягнення, заяву відносно пріоритету його першої заявки і - протягом трьох місяців - копії первісних заявочних матеріалів, завірених органом, що їх одержав.

(3) Селекціонеру надається можливість надати державі-члену Союзу, якій він направить заявку на охорону, виконавшим умови, передбачені у параграфі (2), додаткову документацію і матеріал, який є необхідним згідно з законодавством і нормами цієї держави, на протязі чотирьох років після закінчення строку дії пріоритету. В той самий час ця держава може вимагати надати на протязі відповідного періоду додаткову документацію і матеріал, у випадку, коли заявка, що має пріоритет, одержує відмову або відкликається.

(4) Такі факти, як подання іншої заявки, опублікування або використання предмету заявки у випадку, якщо вони мають місце на протязі періоду, передбаченому у параграфі (1), не можуть мати підстави для заперечення по цій заявці, поданій відповідно з умовами, перерахованими вище. Такі факти не можуть бути підставою для виникнення будь-якого права на користь третьої сторони або будь-якого права особистого володіння.

Стаття 13
Назва сорту

(1) Сорту, як найменування, дається така назва, яка повинна служити його родовою назвою. Кожна держава-член Союзу вживає заходи до того, щоб, з урахуванням параграфа (4), ніякі права на назву, зареєстровані як найменування, не перешкоджували вільному використанню цього найменування у зв'язку з даним сортом навіть після закінчення строку охорони.

(2) Це найменування повинно дозволяти ідентифікувати даний сорт. Це найменування не може складатися тільки із цифр, за винятком тих випадків, коли це відповідає встановленій практиці для назви сортів. Воно не повинно надавати можливості для виникнення помилок та неясностей відносно характеристик, значення або утримання даного сорту, або відносно особистості селекціонера. Зокрема, воно повинно відрізнятися від будь-якого іншого найменування, яким називається в будь-якій державі-члені Союзу існуючий сорт того самого або близького ботанічного виду.

(3) Найменування сорту подається селекціонером в орган, згаданий у статті 30 (1) (b). Якщо виявиться, що таке найменування не задовільняє вимоги параграфа (2), то зазначений орган відмовляє в його реєстрації і вимагає, щоб селекціонер запропонував у зазначений строк інше найменування. Таке найменування реєструється одночасно з видачею охоронного документа у відповідності з положеннями Статті 7.

(4) Права, придбані раніше третіми сторонами, не порушуються якщо, з огляду на раніше придбане право, використання даного найменування сорту заборонено особі, яка, відповідно до положень параграфа (7), зобов'язана використати його, орган, згаданий у статті 30 (1) (b), вимагає, щоб селекціонер дав інше найменування для даного сорту.

(5) Сорт повинен подаватися в державах-членах Союзу під одним й тим же найменуванням. Орган, згаданий у Статті 30 (1) (b), реєструє надане таким чином найменування, якщо тільки він не прийде до висновку, що подане таким чином найменування не є прийнятним у даній державі. В цьому випадку, він може вимагати від селекціонера надати інше найменування.

(6) Орган, згаданий у Статті 30 (1) (b), вживає заходів до того, щоб інформувати усі інші аналогічні органи з питань, які торкаються найменування сортів, зокрема, про подання, реєстрацію та скасування найменувань.

Будь-який, згаданий у Статті 30 (1) (b) орган має право подати свої зауваження відносно реєстрації найменування, якщо такі є, у той орган, який повідомив його про це найменування.

(7) Будь-яка особа, що виставляє на продаж або на збут в будь-якій державі-члені Союзу матеріал статевого чи вегетативного розмноження того сорту, який охороняється у цій державі, повинна використовувати дане найменування цього сорту навіть після закінчення охорони цього сорту, якщо тільки, згідно з положенням параграфа (4), раніше придбані права не перешкоджають такому використанню.

(8) У випадку, коли даний сорт пропонується на продаж або на збут, дозволяється асоціювати товарний знак, комерційне найменування або тому подібне позначення з зареєстрованим найменуванням сорту. Навіть у випадку такої асоціації дане найменування повинно бути, проте, легко впізнаним.

Стаття 14
Незалежність охорони, від методів, що регулюють
виробництво, сертифікацію та маркетінг

(1) Право, що надається внаслідок цієї Конвенції селекціонеру, є

незалежним від заходів, що приймаються кожною державою-членом Союзу для регулювання виробництва, сертифікації та збуту насінного та посадкового матеріалу.

(2) Такі заходи, однак, не повинні, наскільки це можливо, утруднювати застосування положень цієї Конвенції.

Стаття 15
Органи Союзу

Постійними органами Союзу є:

(а) Рада;

(b) Генеральний Секретаріат, який іменується "Бюро міжнародного Союзу з охорони нових сортів рослин".

Стаття 16
Склад Ради; голоси

(1) У склад Ради входять представники держав-членів Союзу. Кожна країна-член Союзу призначає у Раду одного представника і одного заступника.

(2) Представники або заступники можуть мати помічників або радників.

(3) Кожна держава-член Союзу має у Раді один голос.

Стаття 17
Спостерігачі на засіданнях Ради

(1) Держави, які не є членами Союзу, але які підписали цей Акт, запрошуються на засідання Ради як спостерігачі.

(2) На такі засідання можуть також бути запрошені інші спостерігачі або експерти.

Стаття 18
Президент та віце-президент Ради

(1) Рада обирає Президента і першого віце-президента з поміж своїх членів. Рада має право обирати інших віце-президентів. Перший віце-президент заміщає Президента в разі, якщо Президент не має можливості виконувати свої функції.

(2) Президент обирається на трирічний строк.

Стаття 19
Сесії Ради

(1) Сесії Ради скликаються Президентом. (2) Чергові сесії Ради проводяться щорічно. Крім цього Президент може за своїм власним міркуванням скликали Раду; Президент також скликає Раду не пізніше, ніж у тримісячний строк, якщо цього вимагає одна третина держав-членів Союзу.

Стаття 20
Процедурні правила Ради; адміністративна та фінансова
інструкція Союзу

Рада установлює свої власні процедурні правила, а також адміністративну і фінансову інструкцію Союзу.

Стаття 21
Задачі Ради

Задачі Ради полягають у:

(а) вивченні належних заходів по забезпеченню інтересів Союзу та сприянню його розвитку;

(b) призначенні Генерального Секретаря і, якщо це буде визначено необхідним, заступника Генерального Секретаря, а також у визначенні умов їх призначення;

(с) розгляді щорічного звіту про діяльність Союзу та прийнятті програми його подальшої роботи;

(d) розробці для Генерального Секретаря, чиї функції визначені у Статті 23, усіх необхідних вказівок по здійсненню завдань, які стоять перед Союзом;

(е) розгляді та затвердженні бюджету Союзу, а також у встановленні розмірів внесків кожної держави-члена згідно з положеннями Статті 26;

(f) розгляді та затвердженні рахунків, поданих Генеральним Секретарем;

(g) встановленні, згідно з положеннями Статті 27, дати та місця проведення конференцій, згаданих у вищеназваній Статті, та у вживанні необхідних для їх підготовки заходів;

(h) прийнятті, взагалі, усіх необхідних рішень для забезпечення ефективної діяльності Союзу.

Стаття 22
Більшість, необхідна для прийняття рішень Ради

Будь-яке рішення Ради приймається звичайною більшістю голосів присутніх і беручи участь у голосуванні членів, за винятком усіх рішень відносно Статей 20, 27, 28 і 32, що приймаються Радою більшістю у три чверті голосів присутніх і беручих участь у голосуванні.

Стаття 23
Задачі Бюро Союзу; обов'язки Генерального Секретаря;
призначення персоналу

(1) Бюро Союзу виконує всі обов'язки та задачі, які покладені на нього Радою. Керівництво Бюро здійснюється Генеральним Секретарем.

(2) Генеральний Секретар несе відповідальність перед Радою; він відповідає за здійснення рішень Ради. Він подає на затвердження Ради бюджет і відповідає за його реалізацію. Він щорічно звітує перед Радою про свою роботу і подає їй доповідь про діяльність і фінансовий стан Союзу.

(3) За винятком випадків, які обумовлені у Стаття 21 (b), умови призначення та найму персоналу, необхідного для ефективної роботи Бюро Союзу, встановлюються адміністративною і фінансовою інструкціями, передбаченими у Статті 20.

Стаття 24
Правовий статус

(1) Союз є юридичною особою.

(2) Союз користується на території кожної держави-члена Союзу, згідно з законодавством даної держави, такою правоздатністю, яка може виявитися необхідною для здійснення задач Союзу та для виконання його функцій.

(3) Союз укладає з Швейцарською Конфедерацією угоду про штаб-квартиру.

Стаття 25
Ревізія рахунків

Ревізія рахунків Союзу здійснюється однією із держав-членів Союзу, як це передбачається у згаданих в Статті 20 адміністративних і фінансових правилах. Така держава призначається, за її згодою, Радою.

Стаття 26
Фінанси

(1) Витрати Союзу покриваються за рахунок:

- щорічних внесків держав-членів Союзу;

- надходжень за надання послуг;

- різних надходжень.

(2) (а) Частка кожної держави-члена Союзу в загальній сумі щорічних внесків визначається виходячи з суми загальних витрат, що покриваються за рахунок внесків держав-членів Союзу та числа одиниць внесків, що приписані даній державі згідно з положеннями параграфа (3). Вищеназвана частка підраховується згідно з положеннями параграфа (4).

(b) Число одиниць внеску виражається цілими або дрібними величинами за умов, що таке число не буде меншим, ніж одна п'ята.

Для будь-якої країни, що є членом Союзу, на момент набуття чинності цього Акта відносно даної держави число одиниць внеску залишається таким, яким воно було безпосередньо перед цією датою згідно з Конвенцією 1961 року, зміненою Додатковим Актом 1972 р. (3) (а) Для будь-якої іншої держави остановлюється таке число одиниць внеску, яке ця держава зазначить у заяві на ім'я Генерального Секретаря при приєднанні до Союзу.

(b) Будь-яка держава-член Союзу може в будь-який час, подавши заявку на ім'я Генерального Секретаря, вказати число одиниць, відмінне від числа, приписаного йому згідно з параграфом (а) чи (b). Така заява, якщо вона зроблена протягом перших шести місяців календарного року, набуває чинності з початку наступного календарного року, в протилежному разі, вона набуває чинності з початку другого календарного року, що настає за тим роком, коли була подана така заява.

(4) (а) Для кожного бюджетного періоду сума, що відповідає одиниці внеску, визначається шляхом поділу загальної суми витрат, які в даний період покриваються за рахунок держав-членів на загальне число голосів, приписаних цим державам.

(b) Розмір внеску кожної держави-члену Союзу визначається шляхом множення суми, що відповідає одній одиниці внеску, на число встановлених для даної держави одиниць внеску.

(5) (а) Держава-член Союзу, що має заборгованість по сплаті внесків, не може, з урахуванням параграфа (b), користуватись своїм правом голосу в Раді, якщо розмір заборгованості дорівнює або перевищує суму внесків, що припадає на дану державу за попередні два повних роки. Таке позбавлення права голосу не звільняє дану державу від її обов'язків в рамках цієї Конвенції і не позбавляє її ніяких інших наданих Конвенцієї прав.

(b) Рада може дозволити вищеназваній державі користуватись правом голосу, якщо і доти, поки Рада має впевненість, що затримка виплати виключними і невідворотними обставинами.

Стаття 27
Перегляд Конвенції

(1) Ця Конвенція може бути переглянута Конвенцією держав-членів Союзу. Рішення про скликання такої Конвенції приймається Радою.

(2) Наслідки роботи Конвенції визначаються дійсними лише в тому випадку, якщо на ній представлена не менш, як половина держав-членів Союзу. Для прийняття переглянутого тексту Конвенції потрібна більшість у п'ять шостих голосів, що представлені на Конвенції держав-членів Союзу.

Стаття 28
Мови, якими користуються в Бюро і на засіданнях Ради

(1) В ході здійснення своїх обов'язків Бюро Союзу використовує французьку, німецьку та англійську мови.

(2) На цих трьох мовах проводяться засідання Ради і Конференції по перегляду.

(3) В разі виникнення необхідності Рада може прийняти рішення про використання допоміжних мов.

Стаття 29
Спеціальні угоди по охороні нових сортів рослин

Держави-члени Союзу зберігають за собою право укладати між собою спеціальні угоди про охорону селекційних досягнень, в разі якщо подібні угоди не суперечать положенням цієї Конвенції.

Стаття 30
Виконання Конвенції на національному рівні;
угоди про спільне використання послуг органів експертизи

(1) Кожна держава-член Союзу виконує всі заходи, необхідні для застосування цієї Конвенції, і, зокрема:

(а) забезпечує відповідні правові можливості для ефективного захисту передбачених цією Конвенцією прав;

(b) створює спеціальний орган з охорони селекційних досягнень або доручає цю охорону одному із існуючих органів;

(с) забезпечує інформування громадськості з питань стосовно такої охорони, і, як мінімум, періодичну публікацію переліку виданих охоронних документів.

(2) Між компетентними органами держав-членів Союзу можуть укладатися спеціальні угоди відносно спільного користування послугами органів, на які покладено проведення, згідно з положеннями Статті 7, експертизи нових сортів і комплектування необхідних довідкових і документаційних фондів.

(3) Передбачається, що кожна держава на момент депонування своєї ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, схвалення або приєднання повинна бути в змозі, згідно з національним законодавством, забезпечити реалізацію положень цієї Конвенції.

Стаття 31
Підписання

Цей акт відкритий для підписання будь-якою державою-членом Союзу і будь-якою іншою державою, що була представлена на Дипломатичній конференції з прийняття цього Акта. Він залишається відкритим для підписання до 31 жовтня 1979 року.

Стаття 32
Ратифікація; прийняття або схвалення; приєднання

(1) Будь-яка держава висловлює свою згоду на те, щоб бути зв'язаною цим Актом шляхом здавання на зберігання:

(а) документа про ратифікацію, прийняття або схвалення, якщо вона підписала цей Акт; або

(b) документа про приєднання, якщо вона не підписала цей Акт.

(2) Документи про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання мають бути здані на зберігання Генеральному Секретарю.

(3) Будь-яка держава, що не є членом Союзу і не підписала Акт, перед тим, яка здавати на зберігання документ про приєднання, звертається до Ради для з'ясування питання про відповідність його національного законодавства положенням цього Акта. Якщо рішення, що містить висновки Ради, є позитивним, то може бути здійснена передача на зберігання документа про приєднання.

Стаття 33
Набуття чинності; припинення дії попередніх Актів

(1) Цей Акт набуває чинності через один місяць з моменту виконання двох наступних умов:

(а) наявність не менше п'яти документів про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання;

(b) наявність серед зазначених документів не менш трьох документів, зданих на зберігання державами-членами Конвенції 1961 року.

(2) У відношенні будь-якої держави, яка здає на зберігання свою ратифікаційну грамоту, документ про прийняття, схвалення або приєднання після того, як будуть виконані умови, згадані в параграфі (1) (а) і (b), цей Акт набуває чинності через один місяць після здачі цією державою на зберігання одного з перелічених документів.

(3) Після набуття чинності цього Акта згідно з параграфом (1) жодна держава не може приєднатися до Конвенції 1961 року, зміненої Додатковим Актом 1972 року.

Стаття 34
Відносини між державами, зв'язаними різними Актами

(1) Будь-яка держава-член Союзу, яка на момент набуття чинності цього Акта відносно цієї держави є зв'язаною Конвенцією 1961 року, зміненої Додатковим Актом 1972 року, продовжує застосовувати в своїх відносинах з будь-якою державою-членом Союзу, не зв'язаною цим Актом, вищезгадану Конвенцію, змінену вищезгаданим Додатковим Актом, доти, доки цей Акт не набуде чинності відносно і цієї держави.

(2) Будь-яка держава-член Союзу, не зв'язана цим Актом ("перша держава"), може заявити в повідомленні на ім'я Генерального Секретаря про те, що вона буде застосовувати Конвенцію 1961 року, змінену Додатковим Актом 1972 року, в своїх відносинах з будь-якою державою, яка зв'язана цим Актом і яка стала членом Союзу шляхом ратифікації, прийняття, схвалення або приєднання до цього Акта ("друга держава"). Через один місяць з дати такого повідомлення і аж до набуття чинності цього Акта відносно першої держави, ця перша держава застосовує Конвенцію 1961 року, змінену Додатковим Актом 1972 року, в своїх відносинах з будь-якою такою другою державою, в той час, як будь-яка така інша держава застосовує цей Акт в своїх відносинах з цією першою державою.

Стаття 35
Повідомлення відносно родів і видів, що охороняються;
інформація, що підлягає опублікуванню

(1) При здаванні на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання до цього Акта, кожна держава, яка не є членом Союзу, повідомляє Генерального Секретаря про перелік родів і видів, відносно яких вона буде застосовувати положення цієї Конвенції після набуття чинності цього Акта для даної держави.

(2) На основі повідомлень, отриманих від кожної зацікавленої держави-члена Союзу, Генеральний Секретар публікує інформацію про:

(а) поширення застосування положень цієї Конвенції на додаткові роди і види після набуття цим Актом чинності відносно даної держави;

(b) будь-яке використання права, передбачено Статтею 3 (3);

(с) використання прав, наданих Радою, в рамках Статті 4 (4) або (5);

(d) будь-яке використання права, передбаченого в першій фразі Статті 5 (4) із зазначенням характеру більш широких прав і переліком родів і видів, на які такі права розповсюджуються;

(е) будь-яке використання права, передбаченого в другій фразі Статті 5 (4);

(f) той факт, що законодавство даної держави містить положення, дозволене на підставі Статті 6 (1) (b) (і) та про тривалість дозволеної відстрочки;

(g) тривалість строку, згаданого в Статті 8, якщо такий строк перевищує, відповідно, 15 і 18 років, передбачених в зазначеній Статті.

Статті 36
Території

(1) Будь-яка держава може оголосити в своєму документі про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання, або сповістити Генерального Секретаря шляхом подання в будь-який час письмового повідомлення, що цей Акт може бути застосований до всіх або до частини територій, зазначених в цій заяві або повідомленні.

(2) Будь-яка держава, що зробила таку заяву або подала таке повідомлення, може в будь-який час сповістити Генерального Секретаря, що цей Акт припиняє свою дію відносно усіх або частини таких територій.

(3) (а) Будь-яка заява, зроблена згідно з параграфом (1), набуває чинності одночасно з набуттям чинності ратифікації, прийняття, схвалення або приєднання, а будь-яке повідомлення, подане згідно з тим самим параграфом, набуває чинності через три місяці після того, як Генеральний Секретар сповістить про нього.

(b) Будь-яке повідомлення, зроблене згідно із параграфом (2), набуває чинності через 12 місяців з моменту його отримання Генеральним Секретарем.

Стаття 37
Винятки щодо охорони двома засобами

(1) Незважаючи на положення Статті 2 (1), будь-яка держава, яка до закінчення встановленого для підписання цього Акта строку передбачає охорону одного і того самого роду або виду різними згаданими в Статті 2 (1) засобами, може робити це і в майбутньому, якщо вона при підписанні цього Акта або при здаванні на збереження документа про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання до нього повідомить про це Генерального Секретаря.

(2) Якщо в державі-члені Союзу, відносно якої можуть бути застосовані положення параграфа (1), надається клопотання про охорону в рамках патентного законодавства, ця держава може застосовувати до сортів, що охороняються згідно з патентним законодавством критерії патентоспроможності та тривалість охорони, встановлені в цьому законодавстві, не зважаючи на положення Статті 6 (1) (а) і (b) та Статті 8.

(3) Така держава може в будь-який час дати інформацію Генеральному Секретарю про вилученого цією державою згідно з параграфом (1) повідомлення. Таке вилучення набуває чинності з дати, вказаної цією державою в своєму повідомленні про вилучення.

Стаття 38
Перехідне обмеження відносно вимоги новизни

Незважаючи на положення Статті 6, будь-яка держава-член Союзу може, не породжуючи тим самим будь-яких зобов'язань до інших держав-членів Союзу обмежити встановлену в згаданій Статті вимогу новизни в тому, що стосується нещодавно виведених сортів, існуючих на момент, коли така держава вперше застосувала положення цієї Конвенції до того роду чи виду, до якого такі сорти належать.

Стаття 39
Збереження набутих прав

Ця Конвенція не торкається прав, набутих в силу національного законодавства держав-членів Союзу або в силу угод, укладених між такими державами.

Стаття 40
Застереження

Ніякі застереження до цієї Конвенції не допускаються.

Стаття 41
Тривалість та денонсація Конвенції

(1) Ця Конвенція діє без обмеження строку.

(2) Будь-яка держава-член Союзу може денонсувати цю Конвенцію шляхом направлення повідомлення Генеральному Секретарю. Про отримання такого повідомлення Генеральний Секретар сповіщає всі держави-члени Союзу.

(3) Денонсація набуває чинності в кінці календарного року, що наступає за роком отримання повідомлення Генеральним Секретарем.

(4) Денонсація не зачіпає ніяких прав на сорт, набутих в рамках цієї Конвенції до моменту набуття чинності цієї денонсації.

Стаття 42
Мови; Функції депозитарію

(1) Оригінал цього Акта підписується в одному примірнику на французькій, англійській і німецькій мовах. В разі будь-якої невідповідності між різними текстами перевага віддається французькому тексту. Оригінал здається на зберігання Генеральному Секретарю.

(2) Генеральний Секретар надсилає дві завірені належним чином копії цього Акта урядам всіх держав, які були представлені на Дипломатичній Конвенції, де було його прийнято, а також, за запитом уряду будь-якої іншої держави.

(3) Офіційні тексти на арабській, голандській, італійській, іспанській та японській мовах, а також на інших визначених Радою мовах розробляються Генеральним Секретарем після консультації з урядами заінтересованих держав, які були представлені на згаданій Конференції.

(4) Генеральний секретар виконує реєстрацію цього Акта в Секретаріаті Організації Об'єднаних Націй.

(5) Генеральний секретар повідомляє уряди держав-членів Союзу і держав, які не є членами Союзу, але були представлені на Дипломатичній Конференції, на якій було прийнято цей Акт, про подання йому на зберігання документів про ратифікацію, прийняття, схвалення або приєднання, про будь-яке повідомлення, отримане ним відповідно до статей 34 (2), 36 (1) і (2), 37 (1) і (3) і 41 (2), а також про будь-яку заяву, зроблену у відповідності до Статті 36 (1).