КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 27 січня 1993 р. N 70
Київ
(Постанова втратила чинність на підставі постанови КМУ
№ 1109 від 25 серпня 2004р.)
Питання Міністерства соціального
захисту населення України
Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Положення про Міністерство соціального захисту населення України, що додається.
2. Установити граничну чисельність працівників центрального апарату Міністерства соціального захисту населення в кількості 190 одиниць.
3. Дозволити Міністерству соціального захисту населення мати чотирьох заступників Міністра, в тому числі одного першого, а також колегію в кількості дев'яти чоловік.
4. Підпорядкувати Міністерству соціального захисту населення Фонд соціального захисту інвалідів.
5. Міністерству соціального захисту населення в місячний термін подати до Кабінету Міністрів України проекти типових положень про управління і відділи соціального захисту населення, що входять до складу місцевих державних адміністрацій.
6. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. N 417 "Питання Міністерства соціального забезпечення України" (ЗП України, 1992 р., N 8, ст.200).
| Прем'єр-міністр України | Л. КУЧМА |
| Міністр Кабінету Міністрів України |
А. ЛОБОВ |
Затверджене
постановою Кабінету Міністрів України
від 27 січня 1993 р. N 70
Положення
про Міністерство соціального захисту населення України
1. Міністерство соціального захисту населення України (Мінсоцзахист) є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Міністерство забезпечує проведення в життя єдиної державної політики у сфері соціального забезпечення населення та соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян, дітей-сиріт, одиноких матерів, багатодітних, а також малозабезпечених сімей з дітьми, інших соціально незахищених громадян, які потребують допомоги і соціальної підтримки з боку держави.*)
______________
*) Надалі - пенсіонери, інваліди, інші соціально незахищені громадяни
2. Мінсоцзахист у своїй діяльності керується Конституцією ( 888-09 ) і законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням. У межах своїх повноважень Міністерство організує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх виконанням.
Міністерство узагальнює практику застосування законодавства з питань, що входять до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.
3. Основними завданнями Мінсоцзахисту є: розробка науково обгрунтованих пропозицій щодо стратегії державної політики у сфері соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян, а також розробка, координація та контроль за виконанням цільових довго- і короткотермінових програм соціального захисту;
розробка і організація разом з Мінпраці цілеспрямованої і адресної допомоги та соціальної підтримки сімей і дітей;
організація роботи, пов'язаної з призначенням та виплатою пенсій і допомоги відповідно до чинного законодавства; визначення перспективних питань удосконалення законодавства про пенсійне забезпечення, соціальне обслуговування населення, надання роз'яснень при вирішенні питань у сфері соціального захисту;
організація матеріально-побутового обслуговування пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян; створення й розширення мережі служб і закладів соціального захисту; сприяння створенню соціальних притулків для дітей, центрів соціальної реабілітації підлітків, інших соціальних закладів для дітей;
розв'язання проблем соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку, населення у надзвичайних ситуаціях та осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи;
забезпечення діяльності підприємств, закладів і організацій сфери управління Міністерства, а також ефективного використання капітальних вкладень та своєчасного введення об'єктів в експлуатацію;
сприяння діяльності науково-виробничого об'єднання протезних підприємств, Союзу організацій інвалідів, УТОГу, УТОСу та інших громадських організацій інвалідів.
4. Мінсоцзахист забезпечує соціальний захист населення через управління і відділи соціального захисту населення, що входять до складу місцевих державних адміністрацій за принципом подвійного підпорядкування. Управляє підприємствами, закладами й організаціями, що входять до його сфери управління.
Міністерство при виконанні покладених на нього функцій взаємодіє з іншими центральними органами державної виконавчої влади України, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також відповідними органами інших держав.
5. Мінсоцзахист відповідно до покладених на нього завдань:
1) розробляє разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади основні напрями організації та розвитку соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян; на основі аналізу та прогнозування рівня життя опрацьовує і вносить пропозиції про вдосконалення системи соціального захисту цих громадян;
2) здійснює разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади, органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування, громадськими об'єднаннями інвалідів і ветеранів війни та праці розробку цільових програм соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян, а також контроль за їх реалізацією;
3) впроваджує на підприємствах, у закладах і організаціях, що входять до сфери управління Міністерства, наукову організацію праці та управління; організує роботу з кадрами; забезпечує підвищення кваліфікації працівників цих підприємств, закладів і організацій;
4) бере участь у розробці актів законодавства з питань пенсійного забезпечення, соціально-побутового обслуговування, протезування інвалідів, ветеранів війни і праці, учасників бойових дій на території інших країн, працевлаштування інвалідів, соціальної допомоги сім'ям з дітьми; проводить експертизу проектів законодавчих та інших нормативних актів, що стосуються інтересів цих громадян;
5) визначає разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади напрями і організує та координує наукові дослідження з питань соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян;
6) організує роботу органів соціального захисту населення, пов'язану з призначенням державних пенсій і допомоги, затверджує зразки пенсійних посвідчень та іншої бланкової документації; взаємодіє з іншими міністерствами і відомствами, підприємствами, установами й організаціями у питаннях застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, готує погоджені пропозиції щодо їх удосконалення;
7) сприяє призначенню пенсій іноземним громадянам і членам їхніх сімей та оформленню матеріалів для переведення пенсій громадянам, які виїхали за межі України на постійне проживання, на умовах, передбачених законодавством або міжнародними договорами (угодами), в яких бере участь Україна;
8) взаємодіє з Пенсійним фондом у вирішенні питань виплати пенсій та допомоги;
9) організує роботу щодо відшкодування підприємствами, установами й організаціями витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням працівників;
10) організує матеріально-побутове, культурне й медичне обслуговування громадян, які перебувають у будинках-інтернатах (пансіонатах) для престарілих та інвалідів і в інших закладах Міністерства; разом з органами Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування розробляє заходи щодо розширення мережі будинків-інтернатів (пансіонатів) для престарілих та інвалідів, зміцнення їхньої матеріально-технічної бази; забезпечує розвиток допоміжних сільських господарств і лікувально-виробничих (трудових) майстерень (цехів, дільниць) у будинках-інтернатах (пансіонатах) і розширення їх кооперації з виробничими підприємствами;
11) вивчає стан матеріально-побутового забезпечення та потреби різних груп одиноких непрацездатних громадян і готує відповідні пропозиції; вживає заходів щодо створення спеціалізованих служб для надання соціальних та інших послуг цим громадянам; сприяє взаємодії органів соціального захисту з іншими міністерствами і відомствами, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності у розв'язанні проблем одиноких непрацездатних громадян;
12) організує і координує роботу щодо подання гуманітарної та натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам;
13) визначає потребу інвалідів у спеціальних засобах пересування, технічних засобах, засобах реабілітації тощо і здійснює замовлення на їх виробництво;
14) сприяє розвиткові системи професійної та соціальної реабілітації інвалідів, організує роботу, пов'язану з їх професійним навчанням і перекваліфікацією; сприяє працевлаштуванню інвалідів, створенню і розвиткові спеціалізованих підприємств по використанню праці інвалідів, розвиткові надомних видів праці та інших форм зайнятості;
15) контролює роботу щодо надання інвалідам, ветеранам війни і праці, сім'ям загиблих військовослужбовців, сім'ям з дітьми та іншим громадянам установлених пільг; координує діяльність міністерств і відомств з цих питань;
16) вживає заходів до забезпечення інвалідів і пенсіонерів санаторно-курортними путівками, організує роботу санаторіїв; бере участь в організації відпочинку та оздоровлення дітей у дитячих оздоровчих закладах;
17) координує роботу міністерств і відомств, спрямовану на забезпечення доступності об'єктів соціальної інфраструктури для інвалідів та осіб похилого віку, створення промислової бази по виробництву спеціальних видів виробничого й побутового обладнання та пристосувань, що полегшують побут і працю цієї категорії громадян;
18) розробляє з урахуванням наслідків економічної реформи пропозиції про надання сім'ям з дітьми соціальної та інших видів допомоги, а також про створення найбільш сприятливих умов для виховання дітей;
19) взаємодіє з органами державної виконавчої влади та органами місцевого і регіонального самоврядування у справах сім'ї, материнства і дитинства;
20) установлює порядок забезпечення населення протезно-ортопедичними виробами; проводить роботу, спрямовану на збільшення виробництва і вдосконалення технології виготовлення цих виробів, а також поліпшення їх якості; здійснює заходи, пов'язані з удосконаленням організації науково-дослідних робіт у галузі протезування і протезобудування, а також підвищенням їх ефективності;
21) організує роботу центрів по нарахуванню і виплаті пенсій та допомоги і закладів, що входять до сфери управління Міністерства, з питань впровадження сучасних засобів обчислювальної техніки, а також функціонування у сфері соціального захисту єдиної інформаційно-обчислювальної мережі з розподільною обробкою даних;
22) разом з відповідними центральними органами державної виконавчої влади розробляє проекти довго- і короткотермінових програм будівництва і введення в дію об'єктів соціального призначення (будинків-інтернатів, пансіонатів), спеціальних житлових будинків з комплексом служб соціально-побутового призначення та приміщеннями для трудової діяльності, інших закладів соціального захисту, затверджує в установленому порядку титульні списки і проектно-кошторисну документацію на будівництво, здійснює їх фінансування і сприяє забезпеченню матеріальними ресурсами; подає підприємствам, установам і організаціям практичну допомогу у вирішенні питань поліпшення технічного й експлуатаційного стану будинків і споруд, а також в організації їх поточного і капітального ремонту;
23) здійснює в установленому порядку міжнародне співробітництво у питаннях пенсійного забезпечення, соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян; вивчає та узагальнює міжнародний досвід соціального захисту населення, готує пропозиції про використання цього досвіду на національному рівні;
24) за дорученням Уряду України бере участь у розробці проектів угод з іншими державами щодо забезпечення пенсійних та інших соціальних гарантій громадян у разі їх переїзду з однієї держави до іншої на тимчасове чи постійне проживання;
25) бере участь у розробці пропозицій щодо розмірів внесків і порядку утворення коштів фондів, діяльність яких пов'язана із соціальним захистом пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян; в установленому порядку координує роботу цих фондів;
26) створює, реорганізує і ліквідує в установленому порядку підприємства, заклади й організації, затверджує статути підприємств і положення про заклади й організації Міністерства, контролює їх дотримання;
27) організує планово-фінансову роботу, фінансування заходів щодо соціального захисту населення, готує економічні обгрунтування запровадження різних видів соціальної допомоги населенню;
28) організує і контролює первинний облік на підприємствах, у закладах і організаціях, що входять до сфери управління Міністерства, одержує та аналізує статистичну і бухгалтерську звітність; контролює ефективність використання та збереження закріпленого за ними державного майна; подає підприємствам, закладам і організаціям допомогу у вирішенні питань їх матеріально-технічного забезпечення;
29) проводить роботу по добору, вихованню і правильному використанню кадрів, організує їх підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації; здійснює організаційно-методичне керівництво і контроль за діяльністю підвідомчих навчальних закладів і курсів підвищення кваліфікації працівників; забезпечує запровадження наукової організації праці;
30) здійснює методичне керівництво у питаннях охорони праці на підприємствах, у закладах і організаціях, які входять до сфери управління Міністерства;
31) вирішує в установленому порядку питання щодо матеріально-побутового становища працівників галузі (забезпечення житлом, дитячими дошкільними закладами, оздоровчими таборами, путівками до будинків відпочинку, санаторіїв та надання інших соціальних гарантій);
32) розглядає пропозиції, заяви і скарги громадян, веде особистий прийом громадян з питань, що входять до компетенції Міністерства, вживає заходів до усунення причин, які викликають скарги;
33) веде інформаційно-роз'яснювальну роботу через газети, журнали та інші засоби масової інформації, здійснює видавничу діяльність;
34) сприяє створенню малих підприємств, госпрозрахункових фірм (бюро) та інших структур для надання населенню послуг, пов'язаних з соціальним обслуговуванням і захистом;
35) сприяє роботі громадських і релігійних об'єднань, благодійних фондів, окремих громадян, спрямованій на соціальний захист, подання допомоги пенсіонерам, інвалідам, іншим соціально незахищеним громадянам.
6. Мінсоцзахист має право: залучати за домовленістю спеціалістів інших центральних органів державної виконавчої влади України, наукових установ, громадських об'єднань, а також окремих учених для розробки проектів державних програм, формування найважливіших напрямів наукових досліджень і практичної діяльності, пов'язаних із розв'язанням завдань розвитку сфери соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, інших соціально незахищених громадян;
одержувати безплатно від інших центральних органів державної виконавчої влади України, громадських організацій інформацію з питань діяльності Міністерства.
7. Мінсоцзахист у межах своїх повноважень видає на основі й на виконання чинного законодавства накази, організує та контролює їх виконання, дає роз'яснення щодо пенсійного забезпечення та інших питань, що входять до сфери діяльності Міністерства, обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.
Міністерство у необхідних випадках видає разом з іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого і регіонального самоврядування та громадськими організаціями спільні акти.
8. Мінсоцзахист очолює Міністр, який призначається відповідно до Конституції України ( 888-09 ).
Міністр має заступників, яких за його поданням призначає Кабінет Міністрів України. Розподіл обов'язків між заступниками Міністра провадиться Міністром.
Міністр соціального захисту населення несе персональну відповідальність за виконання покладених на Міністерство завдань і здійснення ним своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступників Міністра, керівників підрозділів Міністерства.
9. Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Мінсоцзахисту, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Міністерстві утворюється колегія в складі Міністра (голова колегії), заступників Міністра за посадою, інших керівних працівників Міністерства, представників відповідних громадських організацій інвалідів.
До складу колегії можуть входити керівники інших центральних органів державної виконавчої влади.
Члени колегії Міністерства затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Рішення колегії проводяться в життя, як правило, наказами Міністерства.
10. Гранична чисельність і фонд оплати праці працівників центрального апарату Мінсоцзахисту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Структура центрального апарату Міністерства затверджується Віце-прем'єр-міністром України.
Штатний розпис центрального апарату Міністерства і положення про його структурні підрозділи затверджуються Міністром.
11. Мінсоцзахист є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і з своїм найменуванням.