Європейська конвенція
про транскордонне телебачення
(укр/рос)

Страсбург, 5 травня 1989 року

( Зміни до Конвенції додатково див. в Протоколі від 09.09.1998 )

Офіційний переклад

Преамбула

Держави - члени Ради Європи та інші держави - учасниці Європейської культурної конвенції, які підписали цю Конвенцію, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням,

вважаючи, що гідність та однакова цінність кожної людини є важливими складовими цих принципів,

вважаючи, що свобода виявлення поглядів та інформації, яку закріплено у статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, є одним із найважливіших принципів демократичного суспільства та однією з головних умов його прогресу та розвитку кожної людини,

знову підтверджуючи свою відданість принципам вільного поширення інформації та ідей і незалежності телеорганізацій, що є необхідним підгрунттям їхньої політики в галузі телемовлення,

підтверджуючи важливість телемовлення для розвитку культури і вільного формування думок в умовах забезпечення плюралізму та рівних можливостей для усіх демократичних груп і політичних партій,

переконані в тому, що подальший розвиток інформаційної та комунікаційної технології має сприяти здійсненню, попри всіх кордонів, права виражати, шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї незалежно від їхнього джерела,

бажаючи розширювати коло телепрограм для масового споживача, зміцнювати у такий спосіб європейську спадщину та розвивати її аудіовізуальну творчість, а також сповнені рішучості досягти цієї культурної мети завдяки зусиллям, спрямованим на розширення виробництва та розповсюдження високоякісних програм і задоволення таким чином потреб масового споживача у політичній, освітній та культурній сферах,

визнаючи необхідність зміцнення спільної загальної нормативної бази,

беручи до уваги резолюцію N 2 і Декларацію Першої Європейської конференції з питань політики засобів масової інформації на рівні міністрів,

бажаючи розвивати принципи, викладені в існуючих рекомендаціях Ради Європи стосовно принципів телевізійної реклами, рівності жінок і чоловіків у засобах масової інформації, використання супутникового теле- і радіомовлення та розвитку аудіовізуального виробництва в Європі,

погодились про таке:

Глава I. Загальні положення

Стаття 1
Предмет і мета

Ця Конвенція стосується трансляції телевізійних програм. Її метою є сприяння Сторонам у транскордонній трансляції та ретрансляції телевізійних програм.

Стаття 2
Терміни

Для цілей цієї Конвенції:

а) "трансляція" означає первісне розповсюдження наземним передавальним пристроєм, кабельними каналами або з використанням супутника будь-якого типу, у кодованому чи некодованому вигляді, телевізійних програм для масового приймання споживачами. Цей термін не включає зв'язок, що здійснюється на індивідуальний запит;

b) "ретрансляція" означає приймання і одночасну трансляцію телевізійних програм будь-якими технічними засобами, у повному обсязі та без змін, або значних частин таких програм, що транслюються телеорганізаціями для масового приймання споживачами;

с) "телеорганізація" означає фізичну або юридичну особу, яка створює телевізійні програми для масового приймання споживачами і транслює їх або передає третій стороні для трансляції у повному обсязі та без змін;

d) "програма" означає сукупність відеосюжетів в межах однієї телевізійної програми, яка розповсюджується даною телеорганізацією за змістом попереднього пункту;

е) "європейська аудіовізуальна продукція" означає творчі роботи, виробництво або спільне виробництво яких контролюється європейськими фізичними або юридичними особами;

f) "реклама" означає будь-яке публічне оголошення з метою сприяння продажу, купівлі або оренді товару чи послуги, розвитку справи або ідеї чи досягнення іншого бажаного для рекламодавця результату, і для розповсюдження якого рекламодавцю було надано ефірний час за винагороду чи аналогічну компенсацію;

g) "спонсорство" означає участь фізичної або юридичної особи, яка не займається телемовленням чи виробництвом аудіовізуальної продукції, у прямому чи непрямому фінансуванні програми з метою сприяння популярізації прізвища, торговельної марки обо іміджу цієї особи.

Стаття 3
Сфера застосування

Ця Конвенція застосовується до будь-якої програми, яка транслюється або ретранслюється організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під юрисдикцією Сторони, кабельними каналами, за допомогою наземного передавального пристрою або супутника, і яка може прийматися прямо або опосередковано на території однієї чи більше Сторін.

Стаття 4
Свобода приймання та ретрансляції

Сторони забезпечують свободу виявлення поглядів та інформації відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, гарантують свободу приймання і не обмежують ретрансляцію на своїй території програм, які відповідають положенням цієї Конвенції.

Стаття 5
Обов'язки транслюючих Сторін

1. Кожна транслююча Сторона забезпечує за допомогою відповідних засобів і компетентних органів дотримання положень цієї Конвенції в усіх програмах, які транслюються організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під її юрисдикцією за змістом статті 3.

2. Для цілей цієї Конвенції транслюючою Стороною вважається:

а) у випадку наземної трансляції - Сторона, на території якої здійснюється первісне розповсюдження передачі;

b) у випадку супутникової трансляції:

і. Сторона, на території якої розташована станція супутникового зв'язку;

іі. Сторона, яка надає частоту або супутник, якщо станція супутникового зв'язку розташована в державі, яка не є учасницею цієї Конвенції;

ііі. Сторона, на території якої розташована штаб-квартира телеорганізації, якщо відповідальність згідно з підпунктами і та іі не визначено.

3. Якщо програми, що транслюються з держав, які не є учасницями цієї Конвенції, ретранслюються організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під юрисдикцією Сторони за змістом статті 3, ця Сторона, що виступає як транслююча Сторона, забезпечує за допомогою відповідних засобів і своїх компетентних органів дотримання положень цієї Конвенції.

Стаття 6
Надання інформації

1. Обов'язки телеорганізації чітко і належним чином визначаються у дозволі, який надається компетентним органом кожної Сторони, або у договорі, що укладається з ним, чи у будь-якому іншому правовому акті.

2. Компетентний орган транслюючої Сторони на запит надає інформацію про відповідну телеорганізацію. У такій інформації зазначається якнайменш назва, місцезнаходження та статус телеорганізації, прізвище законного представника, структура капіталу, характер, мета та порядок фінансування програми, яку телеорганізація розповсюджує чи має намір розповсюджувати.

Глава II. Зміст програм

Стаття 7
Обов'язки телеорганізації

1. Усі відеосюжети програм у тому, що стосується їхніх презентації та змісту, мають поважати гідність людини та основні права інших людей.

Зокрема, вони не повинні:

а) бути непристойними і, особливо, містити порнографію;

b) неправомірно пропагувати насильство чи спонукати до расової ненависті.

2. Усі відеосюжети програм, які можуть завдати шкоди фізичному, психічному чи моральному розвитку дітей та підлітків, не повинні транслюватись, якщо під час трансляції та приймання вони мають змогу їх дивитися.

3. Телеорганізація забезпечує об'єктивне висвітлення фактів і подій та сприяє вільному формуванню думок.

Стаття 8
Право на відповідь

1. Кожна транслююча Сторона забезпечує фізичній чи юридичній особі, незалежно від громадянства та місця проживання, можливість здійснювати право на відповідь або використовувати інші порівнянні правові чи адміністративні засоби захисту стосовно програм, які транслюються або ретранслюються організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під її юрисдикцією за змістом статті 3. Зокрема, вона забезпечує, щоб терміни та інші умови здійснення права на відповідь були достатніми для ефективного здійснення цього права. Ефективне здійснення цього права чи використання інших порівнянних правових або адміністративних засобів захисту забезпечується як стосовно термінів, так і процедур.

2. Для цього під час трансляції за допомогою відповідних засобів періодично позначається назва телеорганізації, що відповідає за програму.

Стаття 9
Доступ масового споживача до головних подій

Кожна Сторона розглядає питання про вжиття правових заходів з метою запобігання порушенню права масового споживача на інформацію внаслідок здійснення телеорганізацією виключних прав на трансляцію чи ретрансляцію, за змістом статті 3, події великого суспільного значення, в результаті якого значна частина масового споживача в одній чи більше Сторін позбавляється можливості спостерігати за цією подією по телебаченню.

Стаття 10
Культурні цілі

1. Кожна транслююча Сторона забезпечує, коли це можливо і відповідними засобами, щоб телеорганізації виділяли європейським програмам більшу частину свого ефірного часу, за винятком часу, призначеного для новин, спортивних подій, ігор, реклами та телетексту. Така частина забезпечується поступово на основі прийнятних критеріїв з урахуванням інформаційних, освітніх, культурних та розважальних обов'язків телеорганізації перед її глядачами.

2. Якщо між приймаючою Стороною і транслюючою Стороною виникає спір щодо застосування попереднього пункту, на прохання однієї із Сторін до Постійного комітету може подаватися звернення з метою отримання його консультативного висновку з цього питання. Такий спір на арбітражний розгляд, передбачений у статті 26, не передається.

3. Сторони зобов'язуються спільно шукати найбільш прийнятні засоби та процедури підтримки - без дискримінації телеорганізацій - діяльності та розвитку виробництва європейських програм, особливо у країнах з низьким потенціалом аудіовізуального виробництва або з районами обмеженого використання мов.

4. Сторони у дусі співробітництва та взаємодопомоги, що складає підгрунтя цієї Конвенції, докладають зусиль для того, щоб трансляція чи ретрансляція програм організаціями або технічними засобами, що знаходяться під їхньою юрисдикцією за змістом статті 3, не ставила під загрозу плюралізм преси і розвиток кіноіндустрії. Відповідно кінематографічна продукція може включатися до таких програм лише через два роки після її першого показу в кінотеатрах, якщо власники авторських прав і телеорганізація не домовилися про інше; для кінематографічної продукції спільного з телеорганізацією виробництва цей термін становить один рік.

Глава III. Реклама

Стаття 11
Загальні вимоги

1. Уся реклама має бути добросовісною і достовірною.

2. Реклама не повинна вводити в оману і завдавати шкоди інтересам споживачів.

3. Реклама, розрахована на дітей або із залученням дітей, не повинна містити того, що може завдати шкоди їхнім інтересам, і вона має враховувати їхню особливу чутливість.

4. Рекламодавець не повинен здійснювати ніякого редакційного впливу на зміст програм.

Стаття 12
Тривалість

1. Час, відведений на рекламу, не може перевищувати 15% щоденного ефірного часу. Однак ця частка може збільшуватися до 20% у випадках використання таких форм реклами, як прямі пропозиції споживачам з метою продажу, купівлі або оренди товарів чи надання послуг, за умови, що обсяг рекламних спотів не перевищує 15%.

2. Обсяг рекламних спотів за повний 60-хвилинний проміжок часу не повинен перевищувати 20%.

3. Такі форми реклами, як прямі пропозиції споживачам з метою продажу, купівлі або оренди товарів чи надання послуг, не повинні перевищувати однієї години на день.

Стаття 13
Форма та презентація

1. Реклама як така має чітко відрізнятися та відмежовуватися від інших елементів програми за допомогою оптичних або акустичних засобів. Вона, як правило, транслюється блоками.

2. Реклама, що діє на підсвідомість, не дозволяється.

3. Прихована реклама, зокрема презентація товарів і послуг у програмах, якщо це робиться з рекламною метою, не дозволяється.

4. У рекламі не повинні брати участь ні у візуальній, ні у звуковій формі особи, що регулярно ведуть програми новин та поточних подій.

Стаття 14
Розміщення реклами

1. Реклама розміщується у перервах між програмами. За умови дотримання вимог, зазначених у пунктах 2-5 цієї статті, реклама може показуватися під час трансляції програм таким чином, щоб не завдавати шкоди цілісності та цінності програм і правам власників авторських прав.

2. У програмах, що складаються з окремих частин, або у спортивних програмах і в аналогічно побудованих показах подій і виставах реклама розміщується тільки у проміжках між частинами та у перервах.

3. Трансляція аудіовізуальних творів, таких як повнометражні кінофільми і телефільми (за винятком серій, серіалів, легких розважальних програм і документальних фільмів), за умови їх тривалості понад сорок п'ять хвилин, може перериватися один раз за кожний повний 45-хвилинний проміжок часу. Подальше переривання дозволяється, якщо їхня тривалість перевищує не менше ніж на двадцять хвилин два або більше повних 45-хвилинних проміжків часу.

4. У разі переривання для реклами програм, які не охоплюються пунктом 2, проміжок часу перед кожною наступною рекламною паузою має становити не менше двадцяти хвилин.

5. Реклама не включається до трансляції релігійних служб. Програми новин і поточних подій, документальні фільми, релігійні програми і програми для дітей тривалістю менше тридцяти хвилин рекламою не перериваються. Якщо їхня тривалість становить тридцять хвилин і більше, до них застосовуються положення попередніх пунктів.

Стаття 15
Реклама деяких товарів

1. Реклама тютюнових виробів не дозволяється.

2. Реклама алкогольних напоїв усіх видів має задовольняти таким вимогам:

а) вона не повинна бути безпосередньо розрахованою на аудиторію неповнолітніх, і жодна особа, яка може сприйматися як неповнолітня, не може брати участі у рекламі, пов'язаній із споживанням алкогольних напоїв;

b) вона не повинна пов'язувати споживання алкоголю з фізичною працею або із водінням автомобіля;

с) вона не може стверджувати, що алкоголь має лікувальні якості або що він є стимулюючим чи заспокоюючим засобом, або засобом вирішення особистих проблем;

d) вона не повинна заохочувати надмірне споживання алкоголю або подавати стриманість чи помірність у його споживанні у негативному світлі;

е) вона не повинна надмірно наголошувати на наявності алкоголю у напоях.

3. Реклама ліків і засобів лікування, які у транслюючій Стороні можна придбати лише за рецептом лікаря, не дозволяється.

4. Реклама всіх інших ліків і засобів лікування повинна чітко відрізнятися як така, повинна бути достовірною і правдивою, піддаватися перевірці і відповідати вимозі незаподіяння шкоди людині.

Стаття 16
Реклама, що безпосередньо розрахована на одну Сторону

1. Для того щоб не порушувати умови конкуренції та телевізійну систему тієї чи іншої Сторони, реклама, що безпосередньо та з певною періодичністю транслюється для телеглядачів однієї Сторони, яка не є транслюючою Стороною, повинна відповідати правилам телевізійної реклами цієї Сторони.

2. Положення попереднього пункту не застосовуються, якщо:

а) такі правила встановлюють нерівноправність між рекламою, яка транслюється організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під юрисдикцією цієї Сторони, та рекламою, яка транслюється організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під юрисдикцією другої Сторони; або

b) якщо ці Сторони уклали двосторонні або багатосторонні угоди з такого питання.

Глава IV.Спонсорство

Стаття 17
Загальні вимоги

1. Якщо програма або серія програм повністю або частково фінансується спонсором, це чітко зазначається у відповідних титрах напочатку і/або наприкінці програми.

2. Спонсор за будь-яких обставин не має права впливати на зміст і час виходу в ефір програми, що ним фінансується, і таким чином порушувати відповідальність та редакторську незалежність телеорганізації стосовно такої програми.

3. Програми, що фінансуються спонсором, не повинні заохочувати продаж, купівлю або оренду товарів чи послуг спонсора або третьої сторони, особливо шляхом спеціальних нагадувань, які сприяють реалізації цих товарів або послуг.

Стаття 18
Заборона спонсорства

1. Спонсорами програм не можуть бути фізичні або юридичні особи, головною діяльністю яких є виготовлення або продаж товарів, чи надання послуг, рекламу яких заборонено згідно зі статтею 15.

2. Фінансування спонсором програм новин і поточних подій не дозволяється.

Глава V. Взаємодопомога

Стаття 19
Співробітництво між Сторонами

1. Сторони зобов'язуються надавати одна одній допомогу з метою виконання цієї Конвенції.

2. Для цього:

а) кожна Договірна Держава призначає один чи більше органів і повідомляє назву та адресу кожного з них Генеральному секретарю Ради Європи під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

b) кожна Договірна Держава, що призначила більше одного органу, зазначає у своєму повідомленні, передбаченому у підпункті а, повноваження кожного органу.

3. Призначений Стороною орган:

а) надає інформацію, передбачену в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції;

b) надає на прохання призначеного іншою Стороною органу інформацію про свої внутрішні законодавство та практику з питань, що охоплюються цією Конвенцією;

с) співпрацює, коли це необхідно, з органами, призначеними іншими Сторонами, і особливо коли це підвищує ефективність заходів, що вживаються на виконання цієї Конвенції;

d) розглядає будь-які труднощі, які виникають у застосуванні цієї Конвенції та які повідомляються йому органом, призначеним іншою Стороною.

Глава VI. Постійний комітет

Стаття 20
Постійний комітет

1. Для цілей цієї Конвенції створюється Постійний комітет.

2. Кожна Сторона може бути представлена у Постійному комітеті одним чи більше делегатами. Кожна делегація має один голос. В межах своєї компетенції Європейське економічне співтовариство здійснює своє право голосу тією кількістю голосів, що дорівнює кількості його держав-членів, які є Сторонами цієї Конвенції; Європейське економічне співтовариство не здійснює свого права голосу, якщо відповідні держави-члени здійснюють його самостійно та навпаки.

3. Будь-яка держава, яка згадана у пункті 1 статті 29 і яка не є Стороною цієї Конвенції, може бути представлена у Постійному комітеті спостерігачем.

4. Для виконання своїх функцій Постійний комітет може використовувати послуги експертів. На свою власну ініціативу чи на прохання заінтересованого органу він може запропонувати будь-якій міжнародній чи національній урядовій або неурядовій організації, що має технічні можливості у питаннях, які охоплюються цією Конвенцією, бути представленою спостерігачем на одному його засіданні або частині одного з його засідань. Рішення про запрошення таких експертів чи організацій приймається більшістю у три чверті голосів членів Постійного комітету.

5. Постійний комітет скликається Генеральним секретарем Ради Європи. Його перше засідання проводиться упродовж шести місяців від дати набрання Конвенцією чинності. В подальшому він збирається на засідання на вимогу однієї третини Сторін або Комітету міністрів Ради Європи, або на ініціативу Генерального секретаря Ради Європи у відповідності до положень пункту 2 статті 23, або на вимогу однієї чи більше Сторін відповідно до положень підпункту с статті 21 та пункту 2 статті 25.

6. Кворум для проведення засідання Постійного комітету складає більшість Сторін.

7. З урахуванням положень пункту 4 цієї статті та пункту 3 статті 23 рішення Постійного комітету ухвалюються більшістю у три чверті голосів присутніх членів.

8. З урахуванням положень цієї Конвенції Постійний комітет встановлює свої власні правила процедури.

Стаття 21
Функції Постійного комітету

Постійний Комітет відповідає за здійснення нагляду за застосуванням цієї Конвенції. Він може:

а) надавати рекомендації Сторонам щодо застосування Конвенції;

b) пропонувати будь-які необхідні зміни до Конвенції та розглядати зміни, запропоновані у відповідності до положень статті 23;

с) на вимогу однієї чи більше Сторін розглядати питання, що стосуються тлумачення Конвенції;

d) вживати всіх можливих заходів для забезпечення дружнього врегулювання будь-яких спорів, переданих йому на розгляд у відповідності до положень статті 25;

е) надавати рекомендації Комітету міністрів стосовно запрошення держав, які не згадуються у пункті 1 статті 29, приєднатися до цієї Конвенції.

Стаття 22
Доповіді Постійного комітету

Після кожного засідання Постійний комітет надсилає Сторонам і Комітету міністрів Ради Європи доповідь про обговорення, що мали місце, та про будь-які ухвалені рішення.

Глава VII. Поправки

Стаття 23
Поправки

1. Поправки до цієї Конвенції можуть пропонуватися будь-якою Стороною.

2. Будь-яка пропозиція щодо внесення поправки повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає її державам - членам Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської культурної конвенції, Європейському економічному співтовариству, а також будь-якій державі, що не є членом Ради Європи, яка приєдналася або якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції у відповідності до положень статті 30. Генеральний секретар Ради Європи скликає засідання Постійного комітету не раніше як через два місяці після розсилки повідомлення про таку пропозицію.

3. Постійний комітет розглядає будь-яку запропоновану поправку та надсилає текст, ухвалений більшістю у три чверті голосів членів Постійного комітету, Комітету міністрів для затвердження. Після його затвердження цей текст надсилається Сторонам для прийняття.

4. Будь-яка поправка набирає чинності на тридцятий день від дати, на яку усі Сторони поінформували Генерального секретаря про її прийняття.

Глава VIII. Заяви про порушення Конвенції

Стаття 24
Заяви про порушення Конвенції

1. Якщо Сторона виявляє порушення цієї Конвенції, вона повідомляє про це порушення транслюючу Сторону і обидві Сторони вживають заходів для розв'язання проблеми на основі положень статей 19, 25 і 26.

2. Якщо порушення має очевидний, серйозний та тяжкий характер, а також призводить до виникнення складних суспільних проблем і зачіпає положення пунктів 1 або 2 статті 7, перше речення пункту 1 статей 12, 13, пунктів 1 або 3 статей 14 або 15 і якщо воно триває протягом двох тижнів після повідомлення про нього, приймаюча Сторона може тимчасово припинити ретрансляцію програми, яка порушує Конвенцію.

3. В усіх інших випадках порушень, за винятком передбачених у пункті 4 цієї статті, приймаюча Сторона може тимчасово припинити ретрансляцію програми, яка порушує Конвенцію, через вісім місяців після повідомлення про порушення, якщо це порушення триває.

4. Тимчасове припинення ретрансляції не дозволяється у випадку порушення пункту 3 статті 7, статей 8, 9 або 10.

Глава IX. Врегулювання спорів

Стаття 25
Примирення

1. У випадку виникнення труднощів у застосуванні цієї Конвенції відповідні сторони докладають всіх зусиль для їхнього дружнього врегулювання.

2. За відсутності заперечень з боку однієї зі сторін Постійний комітет може розглянути це питання, запропонувавши відповідним сторонам свої послуги з метою якнайшвидшого прийнятного врегулювання спору і у разі необхідності надання консультативного висновку з цього питання.

3. Кожна із відповідних сторін зобов'язується без зволікань надавати Постійному комітету всю необхідну інформацію та сприяння для виконання ним своїх функцій згідно з попереднім пунктом.

Стаття 26
Арбітраж

1. Якщо відповідні сторони не можуть врегулювати спір відповідно до положень статті 25, вони мають право за обопільною згодою передати його до арбітражу, процедуру якого наведено у Додатку до цієї Конвенції. За відсутності такої згоди упродовж шести місяців після подання першого прохання розпочати процедуру примирення спір може бути переданий до арбітражу на прохання однієї зі сторін.

2. Будь-яка Сторона може у будь-який час заявити, що вона визнає обов'язковим ipso facto та без спеціальної згоди стосовно будь-якої іншої Сторони, яка бере на себе таке саме зобов'язання, застосування процедури арбітражу, передбаченої у Додатку до цієї Конвенції.

Глава X. Інші міжнародні угоди та внутрішнє
законодавство Сторін

Стаття 27
Інші міжнародні угоди чи домовленості

1. Сторони, які є членами Європейського економічного співтовариства, у своїх взаємовідносинах застосовують правові норми Співтовариства, а положення цієї Конвенції застосовують тільки у випадках відсутності правової норми Співтовариства, що регулює відповідне конкретне питання.

2. Ніщо у цій Конвенції не перешкоджає Сторонам укладати міжнародні угоди, які доповнюють чи розвивають її положення або розширюють сферу їхнього застосування.

3. У випадку двосторонніх угод ця Конвенція не змінює прав та зобов'язань Сторін, які випливають з таких угод і які не перешкоджають іншим Сторонам здійснювати свої права чи виконувати свої зобов'язання за цією Конвенцією.

Стаття 28
Конвенція та внутрішньодержавне право Сторін

Ніщо у цій Конвенції не перешкоджає Сторонам застосовувати правила, більш суворі чи більш докладні від тих, що передбачені у цій Конвенції, до програм, які транслюються організаціями чи технічними засобами, що знаходяться під їхньою юрисдикцією зі змістом статті 3.

Глава XI. Заключні положення

Стаття 29
Підписання та набрання чинності

1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами Ради Європи, іншими державами - учасницями Європейської культурної конвенції та Європейським економічним співтовариством. Вона підлягає ратифікації, прийняттю або затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи.

2. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати, на яку сім держав, з яких не менше п'яти є членами Ради Європи, висловили свою згоду на обов'язковість для них Конвенції відповідно до положень попереднього пункту.

3. Будь-яка держава під час підписання або у будь-який інший час до набрання Конвенцією чинності стосовно цієї держави може заявити про те, що вона застосовуватиме Конвенцію тимчасово.

4. Стосовно будь-якої держави, згаданої у пункті 1, або Європейського економічного співтовариства, що висловлюватиме свою згоду на обов'язковість Конвенції після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про прийняття чи затвердження.

Стаття 30
Приєднання держав, що не є членами Ради Європи

1. Після набрання чинності цією Конвенцією Комітет міністрів Ради Європи після консультацій з Договірними Державами може запропонувати приєднатися до цієї Конвенції будь-якій іншій державі у рішенні, що ухвалюється більшістю голосів, передбаченою у статті 20d Статуту Ради Європи, та одностайним голосуванням представників Договірних Держав, які мають право засідати в Комітеті.

2. Стосовно будь-якої держави, що приєдналася до Конвенції, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати здачі на зберігання документа про приєднання Генеральному секретарю Ради Європи.

Стаття 31
Територіальне застосування

1. Будь-яка держава під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання може визначити територію (території), до якої застосовуватиметься ця Конвенція.

2. Будь-яка держава у будь-який інший час після цього заявою на ім'я Генерального секретаря Ради Європи може поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві. Стосовно такої території Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Генеральним секретарем.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, визначеної в цій заяві, бути відкликана шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря. Відкликання набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 32
Застереження

1. Під час підписання або здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття, затвердження чи приєднання:

а) будь-яка держава може заявити, що вона залишає за собою право з урахуванням вимог, передбачених у пункті 2 статті 15 цієї Конвенції, обмежувати ретрансляцію на своїй території програм, що містять рекламу алкогольних напоїв, у випадку, коли така реклама не відповідає її внутрішньому законодавству;

b) Сполучене Королівство може заявити, що воно залишає за собою право не виконувати зобов'язання за пунктом 1 статті 15 щодо заборони реклами тютюнових виробів, у випадку реклами сигар і тютюну для люльок, яка транслюється на його території Незалежним телемовним агентством наземними засобами.

Жодне інше застереження не дозволяється.

2. Застереження, заявлене відповідно до попереднього пункту, опротестуванню не підлягає.

3. Будь-яка Договірна Держава, що заявила застереження згідно з пунктом 1, може повністю або частково відкликати його шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи. Відкликання набирає чинності від дати отримання такого повідомлення Генеральним секретарем.

4. Сторона, що заявила застереження стосовно положення цієї Конвенції, не може вимагати застосування цього положення будь-якою іншою Стороною; однак, якщо її застереження є частковим або умовним, вона може вимагати застосування цього положення у тому обсязі, в якому вона сама його прийняла.

Стаття 33
Денонсація

1. Будь-яка Сторона може у будь-який час денонсувати цю Конвенцію шляхом подання відповідного повідомлення на ім'я Генерального секретаря Ради Європи.

2. Така денонсація набирає чинності в перший день місяця, що настає після закінчення шестимісячного періоду від дати отримання повідомлення Генеральним секретарем.

Стаття 34
Повідомлення

Генеральний секретар Ради Європи повідомляє держави - члени Ради, інші держави - учасниці Європейської культурної конвенції, Європейське економічне співтовариство та будь-яку державу, яка приєдналася або якій запропоновано приєднатися до Конвенції, про:

а) будь-яке підписання;

b) здачу на зберігання будь-якої ратифікаційної грамоти або будь-якого документа про прийняття, затвердження чи приєднання;

с) будь-яку дату набрання чинності цією Конвенцією відповідно до положень статей 29, 30 і 31;

d) будь-яку доповідь, підготовлену відповідно до положень статті 22;

е) будь-яку іншу дію, заяву, будь-яке повідомлення чи сповіщення, які стосуються цієї Конвенції.

На посвідчення чого нижчепідписані, належним чином на те уповноважені представники підписали цю Конвенцію.

Вчинено у Страсбурзі п'ятого дня травня місяця 1989 року англійською і французькою мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи. Генеральний секретар Ради Європи надсилає засвідчені копії Конвенції кожній державі - члену Ради Європи, іншим державам - учасницям Європейської культурної конвенції, Європейському економічному співтовариству та будь-якій іншій державі, якій запропоновано приєднатися до цієї Конвенції.

Додаток

Арбітраж

1. Будь-яке прохання про арбітраж повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи. У ньому зазначаються назва іншої сторони у спорі та предмет спору. Генеральний секретар надсилає отриману таким чином інформацію всім Сторонам цієї Конвенції.

2. У випадку спору між двома Сторонами, одна з яких є державою - членом Європейського економічного співтовариства, яке саме є Договірною Стороною, прохання про арбітраж надсилається і державі-члену, і Співтовариству, які спільно упродовж одного місяця від дати отримання прохання повідомляють Генерального секретаря про те, хто буде стороною у спорі - чи держава-член, чи Співтовариство, або держава-член і Співтовариство разом. За відсутності такого повідомлення упродовж зазначеного проміжку часу держава-член і Співтовариство вважаються однією стороною у спорі для цілей застосування положень, що регулюють утворення і процедуру розгляду арбітражного суду. Таке саме правило застосовується, якщо держава-член і Співтовариство спільно виступають як сторона у спорі. У випадках, передбачених у цьому пункті, одномісячний період, встановлений у першому реченні пункту 4 нижче, подовжується до двох місяців.

3. До складу арбітражного суду входять три арбітри: кожна зі сторін у спорі призначає одного арбітра; призначені таким чином два арбітри призначають за обопільною згодою третього арбітра, який є головою арбітражного суду. Останній не може бути громадянином жодної зі сторін у спорі, мати постійне місце проживання на території будь-якої з цих сторін, працювати в жодній з них і не повинен мати попереднього відношення до справи у будь-якій іншій якості.

4. Якщо одна зі сторін не призначила арбітра упродовж одного місяця після повідомлення Генеральним секретарем Ради Європи прохання про арбітраж, він призначається на прохання іншої сторони Головою Європейського суду з прав людини упродовж наступного одномісячного періоду. Якщо Голова Суду цього зробити не може або є громадянином однієї зі сторін у спорі, таке призначення здійснюється заступником Голови Суду або найстаршим за віком присутнім суддею, який не є громадянином жодної зі сторін у спорі. Така сама процедура застосовується, якщо упродовж одного місяця після призначення другого арбітра Голову арбітражного суду не призначено.

5. Положення пунктів 3 і 4 застосовуються у разі необхідності для заповнення будь-якої вакансії.

6. Дві чи більше сторін, які за згодою визначають, що вони мають спільні інтереси, призначають арбітра разом.

7. Сторони у спорі та Постійний комітет забезпечують арбітражний суд усіма засобами, які необхідні для ефективного арбітражного розгляду.

8. Арбітражний суд встановлює свої власні правила процедури. Він ухвалює рішення більшістю голосів своїх членів. Його рішення є остаточним і має обов'язкову силу.

9. Рішення арбітражного суду повідомляється Генеральному секретарю Ради Європи, який надсилає його усім Сторонам цієї Конвенції.

10. Кожна сторона у спорі покриває витрати призначеного нею арбітра; витрати третього арбітра, а також інші витрати, пов'язані з арбітражним розглядом, ці сторони розділяють порівну.

Збірка договорів Ради Європи
Парламентське видавництво, Київ - 2000

Европейская Конвенция
о трансграничном телевидении 5 мая 1989 г.

Преамбула

Государства-члены Совета Европы и другие Государства-участники Европейской Культурной Конвенции , подписавшие настоящую Конвенцию, Считая, что целью Совета Европы является достижение большего единства между его членами в целях защиты и осуществления идеалов и принципов, представляющих их общее наследие;

Считая, что достоинство и равная ценность человеческой личности являются важными элементами этих принципов:

Считая, что свобода слова и информации, воплощенная в Статье 10 Конвенции о Защите Прав Человека и Основных Свобод,

представляет собой один из важнейших принципов демократического общества и одно из основных условий его прогресса и развития каждой человеческой личности;

Вновь подтверждая свою приверженность принципам свободного движения информации и идей и независимости телевещателей, которые являются необходимой основой их телевещательной политики;

Подтверждая значение телевещания для развития культуры и свободного формирования взглядов в условиях защиты плюрализма и равенства возможностей для всех демократических групп и политических партий;

Убежденные в том, что дальнейшее развитие технологии информации и связи будет способствовать праву, без учета границ, выражать, искать, получать и передавать информацию и идею вне зависимости от их источника;

Желая предоставлять расширяющийся круг выбора телепередач для населения, укрепляя тем самым наследие Европы и развивая ее аудиовизуальное творчество и преисполненные решимости достичь этой культурной цели посредством усилий по расширению выпуска и распространения высококачественных программ, осуществляя тем самым надежды населения в политической,

образовательной и культурной областях;

Признавая необходимость консолидации общих широких рамок регулирования;

Имея в виду Резолюцию N 2 и Декларацию 1-ой Европейской Министерской Конференции по Политике Средств Массовой Информации;

Желая развивать принципы, воплощенные в действующих Рекомендациях Совета Европы и принципах телевизионной рекламы, о равенстве мужчин и женщин в средствах массовой информации, об использовании спутникового теле- и радиовещания и о развитии выпуска аудиовизуальной продукции в Европе,

Договорились о нижеследующем:

Глава I. Общие положения

Статья 1
Цели

Настоящая Конвенция касается программ телевещания. Ее целью является содействие, в отношении ее Участников, трансграничной трансляции и ретрансляции телевизионных программ.

Статья 2
Употребление терминов

В целях настоящей Конвенции:

а. "Трансляция" означает первоначальную передачу, осуществляемую наземным передатчиком, по кабельному телевидению, или со спутника любого вида, в закодированном или в незакодированной форме телевизионных программ, принимаемых населением. В нее не входит связь, осуществляемая в индивидуальном порядке;

б. "Ретрансляция" означает прием и одновременную передачу, независимо от используемых технических средств полных и неизменных телевизионных программ, либо существенных частей таких программ, транслируемых телевещателем для приема населением;

в. "Телевещатель" означает физическое или юридическое лицо, которое составляет телевизионные программы для приема их населением и транслирует их, либо обеспечивает их трансляцию в полной и неизменной форме третьим лицом;

г. "Программа" означает все содержание единой службы вещания данного телевещателя по смыслу предыдущего пункта;

д. "Европейские аудиовизуальные произведения" означают творческие работы, производство или совместное производство которых контролируется Европейскими физическими или юридическими лицами;

е. "Реклама" означает публичные объявления с целью содействия продаже, покупке или аренде товаров или услуг, развитию общественного дела или идеи, либо достижению иного результата, необходимого рекламодателю, телевизионное время для передачи которой было предоставлено рекламодателю за вознаграждение или аналогичное встречное удовлетворение;

ж. "Спонсорство" означает участие физического или юридического лица, не занимающегося телевещанием или постановкой аудиовизуальных произведений, в прямом или косвенном финансировании программы с целью содействия известности имени, торговой марки или имиджа этого лица.

Статья 3
Сфера применения

Настоящая Конвенция применяется к любой программе, транслируемой или ретранслируемой организациями, либо с помощью технических средств, находящихся под юрисдикцией ее Участника, как по кабельному телевидению, так и наземных передатчиком или спутником, и которые могут приниматься прямо или косвенно в одном или более Государств-Участников.

Статья 4
Свобода приема и ретрансляции

Участники обеспечивают свободу слова и информации в соответствии со Статьей 10 Конвенции о Защите Прав Человека и Основных Свобод ( 995_004 ) и гарантирует свободу приема и не ограничивают ретрансляцию на своей территории программ, соблюдающих положения настоящей Конвенции.

Статья 5
Обязанности транслирующих Участников

1. Каждый транслирующий Участник обеспечивает с помощью соответствующих средств и компетентных органов соблюдение положений Конвенции всеми программами, транслируемыми организациями или с помощью технических средств, находящихся под его юрисдикцией по смыслу Статьи 3.

2. В целях настоящей Конвенции, транслирующим Участником являются:

а. в случае наземной трансляции Государство-Участник, в котором осуществляется первоначальная передача;

б. в случае спутниковой трансляции:

і. Участник, у которого находится станция спутниковой связи;

іі. Участник, предоставляющий частоту или спутник в случае, если станция спутниковой связи находится в Государстве, не являющимся Участником настоящей Конвенции;

ііі. Участник, в котором телевещатель имеет местопребывание в том случае, когда не установлена ответственность на основании подпунктов "і" и "іі".

3. В случае, если программы, транслируемые из Государств не Участников настоящей Конвенции, ретранслируются организациями или с помощью технических средств, находящихся под юрисдикцией Участника по смыслу Статьи 3, то Участник, выступающий в качестве транслирующего Участника, должен обеспечить с помощью соответствующих средств и своих компетентных органов соблюдение положений настоящей Конвенции.

Статья 6
Предоставление информации

1. Обязанностью телевещателя должны быть четко и в достаточном объеме определены в разрешении, выдаваемом компетентным органом каждого Участника, либо в заключаемом с ним договоре, либо в ином правовом акте.

2. Информация о телевещателе предоставляется компетентным органом транслирующего Участника по требованию. Такая информация должна как минимум включать имя или наименование, местопребывание и статус телевещателя, имя юрисконсульта, состав капитала, характер, цель и порядок финансирования программ, которые телевещатель предоставляет или намеревается предоставлять.

Глава II. Содержание программ

Статья 7
Обязанности телевещателя

1. Программы в целом, их представление и содержание должны обеспечивать уважение к достоинству человеческой личности и основным правам других людей.

В частности, они не должны:

а. быть непристойными и, в особенности, содержать порнографию;

б. чрезмерно выделять насилие и способствовать расовой ненависти.

2. Все программы, которые могут нанести вред физическому, умственному или нравственному развитию детей и подростков, не должны транслироваться в тот период времени, когда они могут их смотреть.

3. Телевещатель должен обеспечивать, чтобы в новостях факты и события представлялись справедливо и поощрялось свободное формирование мнений.

Статья 8
Право ответа

1. Каждый транслирующий Участник обеспечивает возможность любому физическому или юридическому лицу, независимо от гражданства и местожительства, осуществить право ответа или поиска других соответствующих правовых или административных средств защиты, касающихся программ, транслируемых и ретранслируемых организациями или с помощью технических средств, находящихся под его юрисдикцией по смыслу Статьи 3. В частности, он обеспечивает сроки и другие мероприятия для эффективного осуществления права ответа. Эффективное осуществление этого права, либо иных соответствующих правовых или административных средств защиты обеспечивается как в отношении сроков, так и ее возможностей.

2. В целях при трансляции программы необходимо указывать через определенные перерывы с помощью соответствующих средств имя ответственного за программы телевещателя.

Статья 9
Доступ населения к главным событиям

Каждый Участник должен рассмотреть правовые меры, не допускающие лишения права населения на информацию в результате осуществления телевещателем исключительных прав на трансляцию и ретрансляцию по смыслу Статьи 3, вызывающего повышенный интерес населения события, что отнимает у значительной части населения возможность наблюдать за этим событием по телевидению.

Статья 10
Культурные цели

1. Каждый транслирующий Участник обеспечивает, где это возможно и соответствующими мерами, чтобы телевещатели предоставляли европейским программам большую часть телевизионного времени, исключая время, отводимое новостям, спортивным событиям, играм, рекламе и передаче телетекста. Такая доля времени обеспечивается прогрессивно на основе соответствующих критериев с учетом информационных, образовательных, культурных и развлекательных обязанностей телевещателя перед зрителями.

2. В случае разногласий между принимающим и транслирующим Участниками о применении предыдущего пункта, по просьбе одного из Участников можно обращаться в Постоянный Комитет с целью получения его консультативного заключения по этому вопросу.

Такие разногласия не рассматриваются в арбитраже, предусмотренном в Статье 26.

3. Участники обязуются совместно искать наиболее подходящие средства и процедуры без дискриминации телевещателей для поддержки развития производства Европейских программ, в особенности в странах с низким аудиовизуальным потенциалом или с ограниченными языковыми районами.

4. Участники, в духе идей, лежащих в основе настоящей Конвенции сотрудничества и взаимопомощи, не должны допускать, чтобы трансляция или ретрансляция программ организациями или с помощью технических средств, находящихся под их юрисдикцией по смыслу Статьи 3, ставили под угрозу плюрализм прессы и развитие киноиндустрии. Поэтому произведения кинематографии должны включаться в такие программы только по согласованию между владельцами авторских прав на них и телевещателем и через два года после их первого показа в кинотеатрах; в случае произведений кинематографии, поставленных совместно с телевещателем, этот срок составляет один год.

Глава III. Реклама

Статья 11
Общие нормы

1. Все рекламные объявления должны быть добросовестными и честными.

2. Реклама не должна вводить в заблуждение и не должна наносить ущерба интересам потребителей.

3. Адресованная детям или использующая детей реклама не должна причинять вред их интересам и учитывать их особую восприимчивость.

4. Рекламодатель не вправе редактировать или влиять на содержание программ.

Статья 12
Длительность рекламы

1. Объем рекламы не должен быть свыше 15 % времени ежедневных передач. Однако эта доля может быть увеличена до 20% с включением такой формы рекламы как прямые предложения населению о продаже, покупке и аренде товаров или предоставлении услуг, при условии что объем рекламы о наличии товаров или услуг не превысит 15%.

2. Объем рекламы о наличии товаров или услуг в течение одного часа передач не должен превышать 20%.

3. Такая форма рекламы как прямые предложения населению о продаже, покупке и аренде товаров или предоставлении услуг не должны превышать одного часа в день.

Статья 13
Форма и презентация рекламы

1. Реклама должна быть четко отличимой и выделяться из других видов программ с помощью оптических или акустических средств. В принципе она должна транслироваться блоками.

2. Не допускается реклама, воздействующая на подсознание человека.

3. Не допускается скрытая реклама, в частности, презентации товаров или услуг в программах, если это делается в рекламных целях.

4. В рекламе нельзя представлять в визуальной или звуковой форме лиц, регулярно ведущих программы новостей и текущих событий.

Статья 14
Размещение рекламы

1. Реклама размещается в перерыве между программами. При выполнении условий в пунктах 2- 5 этой Статьи рекламу можно также показывать в ходе передачи программ таким образом, чтобы не наносить ущерба целостности и значимости программ и правам их владельцев.

2. В программах, состоящих из анонимных частей, или в спортивных программах и в аналогично построенных показах событий и постановок реклама размещается только в промежутках между частями и в перерывах.

3. Трансляция аудиовизуальных произведений, таких как художественные кинофильмы и телефильмы (за исключением серий, сериалов, легких развлекательных программ и документальных фильмов), при условии их продолжительности свыше сорока пяти минут, может прерываться один раз после каждого периода в сорок пять минут. Допускается дальнейшее прерывание, если их продолжительность превышает не менее чем на 20 минут или более полных сорокопятиминутных периода.

4. В случае прерывания для рекламы программ, не подпадающих под действие пункта 2, между каждой последовательной рекламной паузой должен пройти период не менее чем в 20 минут.

5. Рекламу нельзя включать в любые религиозные передачи. Программы новостей и текущих событий, документальные фильмы, религиозные и детские программы продолжительностью менее чем тридцать минут не должны прерываться для рекламы. Если их длительность составляет тридцать или более минут, то на них распространяются положения предыдущих пунктов.

Статья 15
Реклама определенных товаров

1. Не допускается реклама табачных изделий.

2. Реклама алкагольных напитков всех типов должна соответствовать следующим правилам:

а. она не должна адресоваться непосредственно несовершеннолетним, и лица, участвующие в рекламе алкогольных напитков, не должны выглядеть несовершеннолетними;

б. в ней нельзя связывать потребление алкоголя с физической работой или вождением автомобиля;

в. в ней нельзя утверждать, что алкоголь имеет лечебные свойства или что он является стимулирующим или успокоительным средством, либо средством разрешения личных проблем;

г. в ней нельзя поощрять неумеренное потребление алкоголя или представлять воздержание или умеренность в отрицательном свете;

д. в ней нельзя уделять особое внимание содержанию алкоголя в напитках.

3. Не разрешается реклама лекарств и способов лечения, которые в транслирующем Государстве-Участнике можно получать только по рецепту врача.

4. Реклама всех других лекарств и способов лечения должна четко выделяться в качестве таковой, быть честной, правдивой и поддаваться проверке и соблюдать требования о защите человека от причинения вреда.

Статья 16
Реклама, направленная специально на
одного Участника

1. Для того, чтобы не допустить нарушения конкуренции и угрозы телевизионной системы Участника, реклама, специально и с определенной частотой адресованная зрительской аудитории одного Участника, не являющегося транслирующим Участником, должна соответствовать правилам телевизионной рекламы этого Участника.

2. Положения предыдущего пункта не применяются в случае, если:

а. такие правила проводят дискриминацию между рекламой, транслируемой организациями или с помощью технических средств, находящихся под юрисдикцией этого Участника и рекламой, транслируемой организациями или с помощью технических средств, находящихся под юрисдикцией другого участника, или если

б. данные Участники заключили двусторонние или многосторонние соглашения в этой области.

Глава IV. Спонсорство

Статья 17
Общие правила

1. Если программа или серия программ спонсируются полностью или частично, это должно быть четко указано в титрах в начале и/или в конце программы.

2. Ни при каких обстоятельствах спонсор не вправе влиять на содержание и время передачи своей программы таким образом, чтобы это затрагивало ответственность и редакторскую независимость телевещателя в отношении таких программ.

3. Спонсируемые программы не должны поощрять продажу, покупку или аренду товаров или услуг спонсора или третьего лица, в особенности посредством специальных содействующих их реализации упоминаний об этих товарах или услугах в таких программах.

Статья 18
Запрещенное спонсорство

1. Спонсорами программ не могут быть физические или юридические лица, главным предметом деятельности которых является изготовление или продажа товаров, либо предоставление услуг, реклама которых запрещена на основании Статьи 15.

2. Не допускается спонсорство программ новостей и текущих событий.

Глава V. Взаимопомощь

Статья 19
Сотрудничество между Участниками

1. Участники обязуются оказывать друг другу взаимопомощь с целью осуществления настоящей Конвенции.

2. С этой целью

а. каждое Договаривающееся Государство назначает один или более органов, наименование и адрес каждого из которых оно сообщает Генеральному Секретарю Совета Европы во время депонирования своей ратификационной грамоты или документа о принятии, утверждении или присоединении;

б. каждое Договаривающееся Государство, назначившее более одного органа, определяет в своем сообщении на основании подпункта "а" компетенцию каждого органа.

3. Назначенный Участником орган должен:

а. предоставлять информацию, предусмотренную в пункте Статьи 6 настоящей Конвенции;

б. предоставлять информацию по требованию назначенных другими участниками органов о своем внутригосударственном законодательстве и практике в сфере регулирования настоящей Конвенции;

в. сотрудничать с назначенными другими участниками органами, когда это необходимо и, в особенности, когда это повышает эффективность мер, предпринимаемых для осуществления настоящей Конвенции;

г. рассматривать любые затруднения, возникающие при применении настоящей Конвенции, доводимые до его сведения назначенным Участником органом.

Глава VI. Постоянный комитет

Статья 20
Постоянный Комитет

1. В целях настоящей Конвенции создается Постоянный Комитет.

2. Каждый Участник может быть представлен в Постоянном Комитете одним или более делегатами. Каждая делегация имеет один голос.

В сфере своей компетенции Европейское Экономическое Сообщество осуществляет свое право голоса количеством голосов, равным числу своих Государств-членов, которые являются Участниками настоящей Конвенции; Европейское Экономическое Сообщество не голосует в тех случаях, когда соответствующие Государства-члены Сообщества осуществляют свое право голоса и наоборот.

3. Любое Государство, упомянутое в пункте 1 Статьи 29, не являющееся Участником настоящей Конвенции, может быть представлено в Постоянном Комитете наблюдателем.

4. При осуществлении своих функций Постоянный Комитет может запрашивать мнение экспертов. По своей собственной инициативе или по требованию заинтересованного органа он вправе предлагать любой международной или национальной, правительственной или неправительственной организации, обладающей технической квалификацией в сфере регулирования настоящей Конвенции, быть представленной наблюдателем на одном или на части одного из его заседаний. Решение о таком привлечении экспертов или организаций принимается большинством в три четверти голосов членов Постоянного Комитета.

5. Заседания Постоянного Комитета созываются Генеральным Секретарем Совета Европы. Его первое заседание проводится в течение шести месяцев после даты вступления Конвенции в силу. В дальнейшем он собирается на заседания по требованию одной трети Участников или Комитета Министров Совета Европы, либо по инициативе Генерального Секретаря Совета Европы в соответствии с положениями пункта 2 Статьи 23, или по требованию одного или более Участников в соответствии с положениями подпункта "а" Статьи 21 и подпункта 2 Статьи 25.

6. Кворум для проведения заседания Постоянного Комитета образуют большинство Участников.

7. С учетом положений пункта 4 и пункта 3 Статьи 23 решения Постоянного Комитета принимаются большинством в три четверти голосов присутствующих членов Комитета.

8. Постоянный Комитет принимает свои собственные Правила Процедуры с учетом положений настоящей Конвенции.

Статья 21
Функции постоянного Комитета

Постоянный Комитет отвечает за применение настоящей Конвенции. Он может:

а. давать рекомендации Участникам о применении Конвенции;

б. предлагать внесение изменений в Конвенцию и рассматривать предлагаемые изменения в соответствии с положениями Статьи 23;

в. по требованию одного или более Участников рассматривать вопросы, касающиеся толкования Конвенции;

г. делать все возможное для обеспечения дружественного разрешения разногласий, передаваемых ему в соответствии с положениями Статьи 25;

д. давать рекомендации Комитету Министров в отношении Государств, не упоминающихся в пункте 1 Статьи 29, которым предлагается присоединиться к настоящей Конвенции.

Статья 22
Доклады Постоянного Комитета

После каждого заседания Постоянный Комитет пересылает Участникам и Комитету Министров Совета Европы доклад о проходивших дискуссиях и принятых решениях.

Глава VII. Поправки

Статья 23
Поправки

1. Любой Участник может предлагать внесение поправок в настоящую Конвенцию.

2. О любом предложении о внесении поправок дается уведомление Генеральному Секретарю Совета Европы, который сообщает о нем Государствам-членам Совета Европы, другим Государствам-участникам Европейской Культурной Конвенции, Европейскому Экономическому Сообществу и любому Государству не члену Совета Европы, которое присоединилось к Конвенции, или которому было предложено присоединиться к ней в соответствии с положениями Статьи 30. Генеральный Секретарь Совета Европы созывает заседание Постоянного Комитета не ранее двух месяцев после сообщения о таком предложении.

3. Постоянный Комитет рассматривает любые предлагаемые поправки и представляет текст, принятый большинством в три четверти членов Постоянного Комитета, Комитету Министров на утверждение. После его утверждения текст пересылается Участникам для принятия.

4. Любые внесенные поправки вступают в силу на тридцатый день после того, как все Участники сообщат Генеральному Секретарю о своем принятии поправок.

Глава VIII. Заявления о нарушении Конвенции

Статья 24
Заявления о нарушении Конвенции

1. В случае, если Участник обнаруживает нарушение настоящей Конвенции, он сообщает об этом нарушении транслирующему Участнику, и оба Участника стараются разрешить эту проблему на основе положений Статей 19, 25 и 26.

2. Если заявляемое нарушение имеет явный и серьезный характер, приводит к возникновению важных государственных проблем и затрагивает положения Статей 7, пункт 1 или 2, 12, 13, первое предложение пункта 1, 14 или 15, пункты 1 или 3, и если нарушение продолжается в течение двух недель после такого сообщения, то принимающий Участник вправе временно приостановить ретрансляцию программы, нарушающей Конвенцию.

3. Во всех других случаях заявляемых нарушений, за исключением предусмотренных в пункте 4, принимающий Участник вправе временно приостановить ретрансляцию нарушающей Конвенцию программы через восемь месяцев после сообщения об этом, если заявляемое нарушение продолжается.

4. Временное приостановление ретрансляции не допускается в случае заявления о нарушениях пунктов 3, 8, 9 или 10 Статьи 7.

Глава IX. Разрешение споров

Статья 25
Примирение

1. В случае разногласий в отношении применения настоящей Конвенции заинтересованные стороны должны стремиться к их дружественному разрешению.

2. Если нет возражений ни у одной из сторон, Постоянный Комитет может рассмотреть этот вопрос, поставив себя в распоряжение заинтересованных сторон с целью достижения удовлетворительного решения как можно быстрее и, в случае необходимости, составить консультативное заключение по нему.

3. Каждая из заинтересованных сторон обязуется предоставлять без промедления Постоянному Комитету всю необходимую информацию и средства обслуживания для выполнения его функций на основании предыдущего пункта.

Статья 26
Арбитраж

1. Если заинтересованные стороны не в состоянии разрешить спор в соответствии с положениями Статьи 25, то с общего согласия они могут передать его в арбитраж, порядок работы которого предусматривается в приложении к настоящей КОнвенции. При отсутствии такого соглашения спор может быть передан в арбитраж по требованию одной из сторон в течение шести месяцев после первого требования начать процедуру примирения.

2. Любой Участник может в любое время заявить, что он признает обязательным ipso facto и без специального соглашения с любым другим Участником о принятии на себя такого же обязательства обращение в арбитраж, предусматриваемое в приложении к настоящей Конвенции.

Глава X. Другие международные соглашения
и внутригосударственное законодательство участников

Статья 27
Другие международные соглашения и договоренности

1. Участники, являющиеся членами Европейского Экономического Сообщества, в своих взаимоотношениях применяют правовые нормы Сообщества и поэтому соблюдают правила настоящей Конвенции только в тех случаях, когда отсутствует правовая норма Сообщества, регулирующая данный вопрос.

2. Настоящая Конвенция никоим образом не препятствует Участникам заключать международные соглашения, дополняющие или развивающие ее положения, либо расширяющие сферу ее применения.

3. В случае двусторонних соглашений настоящая Конвенция не изменяет прав и обязанностей Участников, которые вытекают из таких соглашений и которые не затрагивают осуществление другими Участниками их прав или выполнение их обязанностей по настоящей Конвенции.

Статья 28
Соотношение между Конвенцией и внутренним
законодательством Участников

Настоящая Конвенция никоим образом не препятствует Участникам применять более строгие или более детализованные правила, чем предусмотренные в настоящей Конвенции для регулирования программ, которые транслируются организациями или с помощью технических средств, находящихся под их юрисдикцией по смыслу Статьи 3.

Глава XI. Заключительные положения

Статья 29
Подписание и вступление в силу Конвенции

1. Настоящая Конвенция открыта для подписания Государствами-членами Совета Европы, другими Государствами-участниками Европейской Культурной Конвенции и Европейским Экономическим Сообществом. Она подлежит ратификации, принятию или утверждению. Ратифицированные грамоты и документы о принятии или утверждении депонируются у Генерального Секретаря Совета Европы.

2. Настоящая Конвенция вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении трехмесячного срока после даты, в которую семь Государств, из которых не менее пяти Государств являются членами Совета Европы, выразили свое согласие на обязательность для них Конвенции в соответствии с положениями предыдущего пункта.

3. Во время подписания или в более позднюю дату до вступления настоящей Конвенции в силу в отношении этого Государства, оно может заявить о временном применении Конвенции.

4. В отношении любого упомянутого в пункте 1 Государства, или Европейского Экономического Сообщества, которые впоследствии выражают свое согласие на обязательность для них настоящей Конвенции, она вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении трехмесячного срока после даты депонирования ратификационной грамоты или документа о принятии или утверждении.

Статья 30
Присоединение к Конвенции Государств не
членов Совета Европы

1. После вступления в силу настоящей Конвенции Комитет Министров Совета Европы, после консультации с Договаривающимися Государствами, может предложить любому другому Государству присоединиться к Конвенции посредством решения, принимаемого большинством голосов, предусмотренным в Статье 20 Статуса Совета Европы и всеми голосами представителей Договаривающихся Государств правомочных заседать в Комитете.

2. В отношении любого присоединившегося Государства настоящая Конвенция вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении трехмесячного срока после даты депонирования документа о присоединении у Генерального Секретаря Совета Европы.

Статья 31
Территориальное применение Конвенции

1. Во время подписания или депонирования своей ратификационной грамоты или документа о принятии, утверждении или присоединении любое Государство может определить территорию или территории, к которым применяется настоящая Конвенция.

2. Любое Государство может в более позднюю дату посредством декларации, адресованной Генеральному Секретарю Совета Европы, распространить применение Конвенции на любую другую указанную в декларации территорию. В отношении такой территории Конвенция вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении трехмесячного срока после даты получения такой декларации Генеральным Секретарем.

3. Любая сделанная на основании двух предыдущих пунктов декларация может быть отозвана в отношении любой указанной в ней территории путем уведомления в адрес Генерального Секретаря. Отзыв вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении шестимесячного срока после даты получения Генеральным Секретарем такого уведомления.

Статья 32
Оговорка

1. Во время подписания или депонирования своей ратификационной грамоты или документа о принятии, утверждении или присоединении:

а. любое Государство может заявить, что оно оговаривает за собой право ограничивать ретрансляцию на своей территории только в той мере, в какой она не соответствует его внутреннему законодательству, программ, содержащих рекламу алкогольных напитков, в соответствии с правилами, предусмотренными в пункте 2 Статьи 15 настоящей Конвенции;

б. Соединенное Королевство может заявить, что оно оговаривает за собой право выполнять обязательство, закрепленное в пункте 1 Статьи 15 о запрещении рекламы табачных изделий, в отношении рекламы сигар и трубочного табака, транслируемой Независимым Телевещательным Агентством наземными техническими средствами на своей территории. Не допускается формирование никаких других оговорок.

2. Оговорка, сформулированная в соответствии с предыдущим пунктом, не может быть предметом возражения.

3. Любое Договаривающееся Государство, сделавшее оговорку на основании пункта 1, может полностью или частично снять ее посредством уведомления в адрес Генерального Секретаря Совета Европы. Снятие оговорки вступает в силу с даты получения такого уведомления Генеральным Секретарем.

Статья 33
Денонсация

1. Любой Участник может в любое время денонсировать настоящую Конвенцию посредством уведомления в адрес Генерального Секретаря.

2. Такая денонсация вступает в силу в первый день следующего месяца по истечении шестимесячного срока после даты получения уведомления Генеральным Секретарем.

Статья 34
Уведомления

Генеральный Секретарь Совета Европы уведомляет Государства-члены Совета Европы, другие Государства-Участники Европейской Культурной Конвенции и любое Государство, которое присоединилось к Конвенции, о:

а. любом подписании Конвенции;

б. депонировании любой ратификационной грамоты или документа о принятии, утверждении или присоединении;

в. любой дате вступления настоящей Конвенции в силу в соответствии с положениями Статей 29, 30 и 31;

г. любом докладе, составленном в соответствии с положениями Статьи 22;

д. любом другом акте, декларации, уведомлении или сообщении, касающимся настоящей Конвенции.

В удостоверение чего нижеподписавшиеся, в должной форме уполномоченные на это, подписали настоящую Конвенцию.

Совершено в городе Страсбурге, мая 5-го дня 1989 года, на английском и французском языках, при этом оба текста являются равно аутентичными, в одном экземпляре, который должен будет храниться в архиве Совета Европы.

Генеральный Секретарь Совета Европы пересылает заверенные копии каждому государству-члену Совета Европы пересылает копии каждому Государству-члену Совета Европы, другим Государствам-участникам Европейской Культурной Конвенции, Европейскому Экономическому Сообществу и любому другому Государству, которому было предложено присоединиться к настоящей Конвенции.

Приложение

Арбитраж

1. О требовании обращения в арбитраж необходимо давать уведомление Генеральному Секретарю Совета Европы. В нем указываются наименование другой стороны в споре и предмет спора. Генеральный Секретарь пересылает полученную таким образом информацию всем Участникам настоящей Конвенции.

2. В случае спора между двумя Участниками, один из которых является Государством-членом Европейского Экономического Сообщества, то поскольку последнее само является Участником, требование об обращении в арбитраж должно быть адресовано как Государству-члену Сообщества, так и Сообществу, которые совместно уведомляют Генерального Секретаря в течение одного месяца после получения такого требования о том, кто станет стороной в споре, Государство-член Сообщества или Сообщество, либо совместно Государство-член Сообщества и Сообщество. При отсутствии такого уведомления в течение вышеуказанного срока Государство-член Сообщества и Сообщество считаются одной стороной в споре в целях применения положений, регулирующих формирование состава арбитража и порядок арбитражного разбирательства. В случае, если Государство-член Сообщества и Сообщество совместно объявляет себя стороной в споре, применяются те же правила. В случаях, предусмотренных в этом пункте, установленный в пункте 4 срок в один месяц продлевается в дальнейшем до двух месяцев.

3. В состав арбитражного суда входят три арбитра: по одному от каждой из сторон; назначенные таким образом два арбитра выбирают с общего согласия третьего арбитра, который становится председателем арбитражного суда. Он не должен быть гражданином ни одной из сторон в споре и иметь постоянное местожительство на территории любой из сторон и работать по найму для какой-либо из них и не должен иметь никакого отношения ни в каком качестве к данному делу.

4. Если одна из сторон не назначает арбитра в течение одного месяца после уведомления о таком требовании Генеральным Секретарем Совета Европы, он назначается по требованию другой стороны Председателем Европейского Суда по Правам Человека в течение следующего срока в один месяц. Если Председатель Суда не может этого сделать или является гражданином одной из сторон в споре, то такое назначение производится Вице-Председателем суда или старшим по возрасту судьей членом Суда, который находится на месте и не является гражданином одной из сторон в споре. Если в течение одного месяца после назначения второго арбитра Председатель арбитражного суда не будет назначен, то применяется та же процедура.

5. Положения пунктов 3 и 4, в зависимости от случая, применяются с целью заполнения любой вакансии.

6. Две или более стороны, которые с общего согласия устанавливают свой общий интерес, назначают арбитра совместно.

7. Стороны в споре и Постоянный Комитет обеспечивают арбитражный суд всеми средствами обслуживания, необходимыми для эффективного проведения арбитражного разбирательства.

8. Арбитражный суд принимает свои собственные Правила Процедуры. Решения принимаются большинством голосов членов суда. Арбитражное решение является окончательным и обязательным для обеих сторон,

9. Решение арбитражного суда передается Генеральному Секретарю Совета Европы, который рассылает его всем Участникам настоящей Конвенции.

10. Каждая из сторон в споре оплачивает расходы назначенного ею арбитра; стороны оплачивают в равных долях расходы другого арбитра, а также все расходы на проведение арбитража.

Центр "Право и средства массовой информации".