Оформлення господарських операцій: юридичні аспекти

Огляд практики і чинного законодавства

Практика податкових перевірок свідчить, що подекуди помилки при оформленні господарських договорів і результатів їх виконання стають підставою для висновку про недійсність таких договорів, про укладення їх з фіктивними фірмами. Помилки при оформленні відповідних господарських операцій можуть вплинути на формування валових витрат і податкового кредиту. Йдеться про вимоги до оформлення, що встановлені чинним законодавством. Розглянемо ці питання на конкретних прикладах.

Помилки при оформленні договорів
та можливі наслідки

Насамперед слід звернутись до ст.45 Цивільного кодексу України (далі ЦК). Тут передбачено, що недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, коли такий наслідок прямо зазначено в законі. З іншого боку, якщо у договорі відсутні істотні умови, що є обов'язковими відповідно до чинного законодавства, то такий договір слід вважати неукладеним - ст.153 ЦК. В цьому випадку можливе застосування п.11 ст.10 Закону України від 4.12.90 р. N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (з наступними змінами і доповненнями ) - стягнення в судовому порядку коштів, одержаних без достатніх підстав. Крім цього, може постати питання про достатність підстав для формування валових витрат і податкового кредиту по таких договорах (господарських операціях ). По окремим видам господарських відносин чинним законодавством встановлені типові або зразкові форми договорів, порушення яких також може призвести до вищенаведених наслідків.

При вирішенні цих питань слід також керуватись роз'ясненнями президії Вищого арбітражного суду України (далі - ВАС ) від 12.03.99 р. N 02-5\111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними". Зокрема, тут у п.6 роз'яснено, що відсутність відбитку печатки на договорі не є порушенням (якщо інше не передбачене відповідним законом).

Чи не найбільше помилок при оформленні договорів пов'язані з відсутністю відповідних повноважень у особи, що іх підписує. Подібне відповідно до п.9 вищезгаданих роз'яснень президії ВАС є підставою для застосування ст.48 ЦК, тобто для визнання цієі угоди недійсною. Необхідні повноваження для підписання договорів (укладання угод ) виникають на підставі - 1) установчих документів відповідного підприємства, установи або організації 2) довіреності 3) чинного законодавства. Посада, яку обіймає відповідна особа, сама по собі таких повноважень не дає. Так, можливі ситуації, коли згідно з установчими документами (статут, установчий договір) укладати угоди має право лише комерційний директор якоїсь підприємницької структури, а її президент чи генеральний директор такого права не мають. Головне не назва, а певні юридичні повноваження, що закріплені у відповідних документах. На практиці зустрічаються такі варіанти порушень (за умови відсутності відповідної довіреності) - 1) Підписання договору від імені підприємства чи організації особою, посади якої взагалі немає в установчих документах цих структур 2) Підписання договору особою, посада якої не дає таких повноважень 3) Підписання договору особою, повноваження якої виникають лише за певних умов (наприклад, заступник має право підпису лише у випадку відсутності на підприємстві директора ). Але слід нагадати, що наступне схвалення (підтвердження) таких договорів або їх виконання сторонами свідчить вже про дійсність договорів і відсутність підстав для звернення до суду.

Отже, наведені порушення самі по собі ще не доводять недійсність угоди, укладеною з метою, суперечною інтересам держави і суспільства (ст.49 ЦК). Президія ВАС у своїх вищезгаданих роз'ясненнях від 12.03.99 р. зазначає, що підписання угоди особою без відповідних повноважень тягне за собою наслідки, що передбачені у ст.48 ЦК - недійсність угоди, що не відповідає вимогам закону. Це зовсім інша підстава, що відрізняється від підстав для застосування ст.49 ЦК. Крім цього, ст.48 ЦК не передбачає стягнення на користь держави (якщо такі наслідки спеціально не передбачені відповідним законом ). Але, на думку автора цієї публікації, порушення при підписанні договору можна використати, як один (але не єдиний) з доказів наявності у сторін мети, що суперечить інтересам держави і суспільства, тобто підстав для застосування ст.49 ЦК.

Вимоги до оформлення результатів виконання угод і
можливі наслідки їх порушення

Крім оформлення самої угоди (договору, контракту) платник податків має подбати про належне оформлення результатів її виконання. Одним з доказів наявності у платника податків договорів з фіктивними структурами може бути саме відсутність необхідних документів, що мали б свідчити про реальне виконання цих договорів, здійснення господарських операцій. Судова практика свідчить, що цю обставину податкові органи дедалі частіше використовують для обірунтування своїх позовів про визнання угод недійсними. А наслідки виконання деяких угод на практиці можна перевірити взагалі лише за документами. Результатом виконання таких угод не є створення або передача певного майна - різноманітні консультаційні послуги, перевезення, профілактичні огляди обладнання тощо. У деяких випадках чинне законодавство встановлює обов'язкову форму для документів, що мають фіксувати наслідки виконання угод. Тут інколи і досі застосовуються нормативноправові акти колишнього СРСР на підставі постанови Верховної Ради України від 12.09.91 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР ". Слід також зазначити, що оформлення результатів виконання угод не замінює належного оформлення самих цих угод (укладання відповідних договорів, контрактів). Розглянемо вимоги до оформлення результатів по деяким видам господарських операцій та угод (податкова звітність не є предметом цієї публікації ).

Купівля-продаж

Цей договір є одним з найбільш поширених у господарській діяльності. Відповідно до ст.224 ЦК за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму. Якщо йдеться про основні засоби, то їх прийом-передачу слід оформляти актом за формою N 03-1. Вимоги до складання такого акту затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.95 р. N 352 "Про затвердження типових форм первинного обліку " (далі - Наказ Мінстату). Слід зазначити, що прийом об'єктів до складу основних засобів має здійснюватись приймальною комісією, що створюється за наказом директора підприємства-покупця. Наказ Мінстату допускає оформлення замість акту відповідної накладної, але по кожному об'єкту окремо. Для випадків придбання інших об'єктів, що не належать до основних фондів обов'язкової форми акту прийому-передачі не встановлено. Сторони договору купівлі-продажу можуть визначити її самостійно. Замість актів можливе застосування накладних, рахунківфактур тощо.

Ремонт, реконструкція, модернізація

Прийом-передача основних засобів з ремонту, реконструкції та модернізації має оформлятись актом за формою N 0З-2. Форма акту та вимоги до його заповнення також встановлюються вищезгаданим Наказом Мінстату. Другий екземпляр акту має бути у підприємства, що здійснювало ремонт або реконструкцію.

Якщо ж йдеться про капітальний ремонт житла, будівель, то тут слід використовувати акт прийому робіт форми NKC-2в або довідку форми NKC-3, що затверджені наказом N26 Мінстату України від 27.01.97 р. і наказом N5 Держкомітету України у справах містобудування і архітектури від 27.01.97 р.

Списання матеріальних цінностей

Списання основних засобів (крім основних засобів бюджетних організацій і автотранспорту) має оформлятись актом по формі N ОЗ-3, що затверджена наказом Мінстату. Акт заповнюється комісією, що створюється за наказом керівника підприємства. Акт складається у двох екземплярах. Що ж стосується списання автотранспорту (крім бюджетних організацій ), то тут слід керуватись Типовою інструкцією про порядок списання таких, що стали непридатними для використання будівель, споруд, машин, обладнання, транспортних засобів та іншого майна, що відноситься до основних засобів, затв. листом Мінфіну СРСР і Держплану СРСР від 01.07.85 р. N 100 (висновок про можливість застосування цієї інструкції можна зробити на підставі п.3 наказу Мінекономіки України і Головного управління Державного казначейства України N 126\137 від 2.12.97 р.).

Що ж стосується списання іншого майна, що не належить до основних засобів, то тут слід застосовувати форми документів, які передбачені наказом Мінстату України від 21.06.96 р. N 193 "Про затвердження типових первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів".

Створення науково-технічноі продукції

Загальні засади створення науково-технічної продукції встановлюються Законом України N 284-XIV (в редакції від 1.12.98 р.) "Про наукову і науково-технічну діяльність". У ст.1 цього Закону науково-технічна діяльність визначається, як інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Крім цього можливе застосування окремих пунктів Положення про договори на створення (передачу ) науково-технічної продукції, що затверджено постановою N 435 від 19.11.87 р. Держкомітету з науки і технологій колишнього СРСР. Тут у п.13 передбачена можливість оформлення прийому-здачі науково-технічної продукції відповідним актом. інший конкретний порядок оформлення сторони мають передбачити у відповідному договорі.

Надання консультаційних послуг

Господарська діяльність потребує значної кількості консультаційних послуг, що надаються на підставі відповідних договорів По більшості з них обов'язкова форма прийому-передачі результатів виконання не встановлюється. Проблема не виникає, коли йдеться про готові письмові висновки, довідки, консультації, що самі по собі є підтвердженням реальності укладених угод. Наявність такого інтелектуального продукту, як підставу для його оплати легко перевірити. Але деякі законодавчі акти передбачають можливість надання і усних консультацій та довідок по законодавству - ст.5 Закону України від 19.12.92 р. N 2887-12 "Про адвокатуру", ст.7 Закону України від 22.04.93 р. N 3125-XII "Про аудиторську діяльність" тощо. Певні рекомендації по оформленню результатів такої діяльності самими адвокатами можна знайти, наприклад, у листі Головної державної податкової інспекції України від 17.01.94 р. Втім, чинне законодавство не встановлює обов'язкових вимог до оформлення надання таких консультацій. Але це зовсім не означає, що тут письмове оформлення не обов'язкове. Консультаційні послуги можна віднести до договорів підряду (глава 28 ЦК ). А у ст.342 ЦК передбачено обов'язок замовника прийняти виконану підрядником роботу відповідно до договору. Крім цього, відсутність будь-якого письмового оформлення було б порушенням п.10 і 12 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затв. постановою Кабінету міністрів України від 3.04.93 р. N 250. Це означає, що сторони повинні самі встановити відповідну письмову форму. На практиці найчастіше використовується акт прийому-передачі відповідних послуг або рахунок-фактура, де має визначатись характер наданих послуг.

Сергій Сергійович Казиміров - генеральний директор

Сергій Опанасович Теньков - директор юридичного департаменту.

"Правничий центр "Профконсалтинг"