Захищаємо свої права.
Знову повертаємось до теми можливості захисту
прав підприємців в Україні

Фахівці Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва підготували для публікації кілька судових рішень про захист підприємницьких прав зі своїми коментарями. Сьогодні ми починаємо їх публікацію.

Судові рішення наводяться з незначними скороченнями, що не впливають на суть викладу. Незважаючи на специфіку юридичних термінів, сподіваємося, що запропонований вам матеріал принесе певну користь.

На наш погляд, рішення арбітражних судів ще раз доводять: підприємцям можна і потрібно боротися за свої права.

Все почалося з акта перевірки дотримання вимог податкового законодавства України приватним підприємцем Пилипенком С.Л. від 11.07.2000 р.

В акті сказано, що у ході документальної перевірки проведено зустрічні перевірки із закупки товарів по 6 фірмам. Згідно з наданою інформацією, фірма відпустила підприємцю за 1999 рік товарів на певну суму, більшу, ніж внесено до книги обліку доходів та витрат N 2 та книги придбання товарів. Приватному підприємцю Пилипенку С.Л., за даними фірми, на цей товар були виписані податкові накладні. У разі неможливості з певних підстав надати для перевірки податковою інспекцією потрібні накладні, доказом неприховання товару буде саме книга обліку доходів та витрат N 2 та книги придбання товарів. Тому немає причин хвилюватися, якщо вести облік доходів, одержаних протягом року, і витрат, безпосередньо пов'язаних з їх одержанням, за формою, що встановлюється Головною державною податковою інспекцією України (пункт 1а статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян").

Крім того, податкова інспекція у Харківському районі м.Києва вказала на безпідставно завищений податковий кредит на підставі відсутності у приватного підприємця податкових накладних. Відсутність податкових накладних на момент перевірки не може бути підставою для нескладання акта перевірки вимог дотримання податкового законодавства та наголошення на порушення українського податкового законодавства. Але протягом 10 днів, до моменту винесення рішення податковою інспекцією, суб'єкт підприємницької діяльності має можливість пред'явити податкові накладні, які стали причиною порушення, податковій інспекції.

Відповідно до пункту 10 інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції України від 20.04.1995 р. N 28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.05.1995 р. N 127/663, рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник (керівник, який розглядав матеріали перевірки) з оформленням його за встановленою формою (згідно з додатком N 1 або N 2) у двох примірниках не пізніше десяти днів від дня складання акта перевірки.

Вказаний термін є імперативним і продовженню не підлягає. Але слід пам'ятати, що рішення може бути прийняте і раніше. Тому незайвим буде вказати у зауваженнях до акта перевірки про те, що податкові накладні будуть надані податковій інспекції протягом 10 днів.

Другою проблемою стало посилання в акті перевірки на відсутність документів, що підтверджують сплату акцизного збору на алкогольні напої. Складається таке враження, що податковий інспектор-ревізор не має необхідної освіти для здійснення перевірки або ж ще з початку приватний підприємець для нього - це не платник податків, а ворог держави.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 15.09.1995р. N 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби, її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. На алкогольних напоях та тютюнових виробах, які були придбані приватним підприємцем, були акцизні марки, що підтверджено актом інвентаризації від 22.03.2000 р. N 007290. Слід також звернути увагу на перелік платників акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби згідно з вищеназваним Законом України.

Вся ця справа і обвинувачення лопнуло в Арбітражному суді м.Києва, як мильний пузир, а мильним пузирем у даному випадку був акт перевірки дотримання вимог податкового законодавства приватним підприємцем Пилипенком С.Л., на основі якого було прийняте рішення.

Цей процес не є прецедентом в українському податковому законодавстві, але це ще-один доказ на користь того, що доводити свою правоту треба у будьякому випадку. На цей раз Феміда дійсно тримала терези із зав'язаними очима.

Викладемо хронологію подій

20.07.2000 р. приватний підприємець Пилипенко С.Л. подав до арбітражного суду м.Києва позовну заяву про визнання недійсним рішення Державної податкової інспекції у Харківському районі м.Києва від 17.07.2000 N 17/1-378-2482709533-15304 "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування".

Рішенням від 17 липня 2000 р. ДПІ у Харківському районі м.Києва до приватного підприємця Пилипенка С.Л. було застосовано фінансові санкції у сумі 4047,84 грн. та донараховане податок на додану вартість - 2334,24 грн., а акцизного збору - 1713,60 грн. зате, що приватний підприємець Пилипенко С.Л. за 1999 рік та за I квартал 2000 року приховав і реалізував товару на суму відповідно 12966,56 грн. і 1889,84 грн. на загальну суму 14856,40 грн.

У позовній заяві приватний підприємець наголосив на тому, що вищезазначене рішення підлягає скасуванню з таких підстав:

Відповідно до статті 2 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", приватний підприємець Пилипенко С.Л. не є платником акцизного збору. Придбані приватним підприємцем алкогольні напої та тютюнові вироби були з акцизними марками, що підтверджується актом інвентаризації від 22.03.2000 N 007290.

Роблячи висновок про приховування товару, ДПІ, на думку приватного підприємця, не врахувала пояснень щодо використання Пилипенком С.Л. частини закупленого товару не в підприємницьких цілях і отримання прибутку, а для власних потреб та благодійної мети.

В загальну суму донарахованого ПДВ включено 698 грн. ПДВ по завищеному податковому кредиту, хоча насправді цей кредит було сплачено, про що можуть свідчити квитанції, які вилучені і знаходяться в ДПІ.

Приватний підприємець, вважаючи, що дане рішення порушує його законні інтереси як підприємця та ще й може стати підставою для сплати необгрунтованих коштів, керуючись статтями 1, 12, 61 Арбітражного процесуального кодексу України, просить суд:

1. Рішення ДПІ у Харківському районі м.Києва від 17 липня 2000 р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування визнати недійсним.

2. Витребувати з ДПІ у Харківському районі необхідні для вирішення спору документи, зазначені в опису, що додається.

Додаток:

1. Копія акта документальної перевірки від 11.07.2000 р.

2. Копія рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування від 17.07.2000 р.

3. Копія опису.

4. Копія свідоцтва про реєстрацію приватного підприємця.

5. Квитанція про сплату держмита.

6. Квитанція пошти про повідомлення ДПІ.

31.07.2000 р. суддя Харківського району м.Києва постановив порушити відносно приватного підприємця Пилипенка С.Л. кримінальну справу і віддати його до суду за статтею 148-2, ч. 1 Кримінального кодексу України.

Державна податкова інспекція у Харківському районі м.Києва, розглянувши позовну заяву приватного підприємця Пилипенка С.Л. про визнання недійсним рішення ДПІ у Харківському районі м.Києва, у відзиві на позовну заяву від 18.09.2000 N 20750/10/10-021 повідомила про таке:

11.07.2000 року в особі старшого державного податкового ревізора-інспектора ДПі провела перевірку дотримання вимог податкового законодавства України приватним підприємцем Пилипенком С.Л.

У ході документальної перевірки проведено зустрічні перевірки із закупки товарів приватним підприємцем Пилипенком С.Л. (далі-Підприємець). За результатами перевірки зроблено висновок, що Підприємець приховав товару за 1999 рік на суму - 12966,56 грн., а за і квартал 2000 року на суму - 1889,84 грн. Тобто товар був закуплений, але не проведений через книги обліку доходів та витрат N 2 та книги придбання товарів. Підприємцю на даний товар були виписані податкові накладні. Враховуючи вищенаведене, було порушено пункт 1-а статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 "Про прибутковий податок з громадян " та пункт 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно з актом інвентаризації від 22.03.2000 N 007290, підписаним самим Підприємцем, лікеро-горілчаних та тютюнових виробів у кіоску знаходилося на суму 9825,60 грн, а залишок товару на 01.04.2000 року по книзі обліку доходів та витрат склав 2013,75 грн. Згідно з журналом використання електронного контрольно-касового апарату та контрольних стрічок, за період з 23.03.2000 року по 01.04.2000 року реалізовано лікеро-горілчаних та тютюнових виробів на суму 965,75 грн. Таким чином, приховано реалізованого товару на суму 6846,10 грн, але до декларації ця сума не занесена та по книзі обліку доходів та витрат не проведена. Внаслідок таких дій було порушено пункт 1 статті 19 Декрету Кабінету Міністрів від 26.12.92 "Про прибутковий податок з громадян", зі змінами та доповненнями, та пункт 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

При проведенні перевірки встановлено відсутність документів, що підтверджують сплату акцизного збору на 258 літрів горілки та 39 літрів шампанського, які були реалізовані, чим порушено статтю 1 Указу Президента України від 11.05.98 N 453. За результатами документальної перевірки встановлено, що Підприємцем завищено податковий кредит, тобто відсутні податкові накладні, що є підставою для зарахування податкового кредиту. В даному випадку порушено підпункти 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

На підставі викладеного ДПІ у Харківському районі м.Києва позовні вимоги приватного підприємця Пилипенка С.Л. не визнає і вважає рішення від 17.07.2000 N 17/1-378-2482709533-15304 правомірним і таким, що не підлягає скасуванню.

Також 18.09.2000 р. за N 20752/10/10-021 ДПІ у Харківському районі м.Києва подала до арбітражного суду клопотання по справі N 26/185, де вказала, що 22.07.2000 року ДПі у Харківському районі м.Києва одержала заяву приватного підприємця Пилипенка С.Л. (далі - П/П Пилипенко С.Л.) про визнання недійсним рішення ДПІ у Харківському районі м.Києва від 17.07.2000 N 17/1-378-2482709533-15304. Зазначене рішення було винесене за результатами перевірки дотримання вимог податкового законодавства України П/П Пилипенком С.Л, а 30.07.2000 р. було порушено кримінальну справу відносно Пилипенка С.Л. за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 148-2: "Умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, вчинене фізичною особою, якщо ці діяння призвели до ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах".

Вказана кримінальна справа була порушена за актом перевірки від 11.07.2000 N 17-219/430, що став підставою для прийняття рішення ДПІ у Харківському районі м.Києва від 17.07.2000 N 17/1 - 378- 2482709533-15304, законність якого оспорюється.

На даний момент справа розглядається Харківським районним судом м.Києва (суддя Сотніков С.В.). Відповідно до частини другої листа Вищого арбітражного суду від 02.08.99 N 06-4/27С, арбітражним судам рекомендовано призупиняти провадження у справах у випадках, коли предмет позову співпадає з об'єктом скоєння злочину або предметом злочинних посягань і за таким фактом порушено кримінальну справу.

Відповідно до викладеного вище та на підставі статті 79 Адміністративно-процесуального кодексу України ДПі у Харківському районі м.Києва просить провадження у справі зупинити до закінчення провадження по вказаній кримінальній справі.

06.10.2000 р. Арбітражний суд м.Києва розглянув справу за N 26/185 за позовом приватного підприємця Пилипенка С.Л. до ДПі у Харківському районі м.Києва про визнання недійсним рішення ДПІ від 17.07.2000 N 17/1-378-2482709533-15304 про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування.

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним рішення ДПІ у Харківському р-ні М.Києва від 17.07.2000 N 17/1-378-2482709533-15304.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач безпідставно вважає певні дії приховуванням товару, тому що частину закупленого товару позивач використовував для власних потреб.

Відповідач також безпідставно донарахував акцизний збір, бо позивач не є платником акцизного збору, а придбані ним алкогольні напої були з акцизними марками.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує і вважає, що оспорюване рішення відповідає вимогам податкового законодавства, тому що позивач приховав товару за 1999 рік на суму 12966,56 грн. а за і квартал 2000 року - на суму 1889,84 грн. Тобто товар був закуплений, але не проведений через книги обліку доходів та витрат N 2 та книги придбання товарів. Позивачу на даний товар були виписані податкові накладні, у зв'язку з чим позивачем був порушений пункт 1 -а статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян "та пункт 2.1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість ". Крім того, приватним підприємцем Пилипенком С.Л. був безпідставно завищений податковий кредит, тобто відсутні податкові накладні, що є підставою для зарахування податкового кредиту, а також позивач під час проведення перевірки не мав документів, що підтверджують сплату акцизного збору на 258 літрів горілки та 39 літрів шампанського, які були реалізовані. Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

17.07.2000 р. ДПІ у Харківському р-ні м.Києва прийняте рішення "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування", згідно з яким позивачу донарахований податок на додану вартість у сумі 2334,24 грн, донарахований акцизний збір у сумі 1713,60 грн, а також застосовані фінансові санкції з ПДВ у розмірі 100% донарахованого податку і в розмірі 100% донарахованого акцизного збору. Крім того, позивачу була нарахована пеня по ПДВ у сумі 224,41 грн.

Оспорюване рішення прийняте на підставі акта перевірки від 11.07.2000 р. N 17-219, в якому зазначено, що приватним підприємцем Пилипенком С.Л. за 1999 рік приховано товару на суму 12966,56 грн, а за і квартал 2000 року приховано товару на суму 1889,84 грн., тобто товар був закуплений, але не проведений через книги обліку доходів та витрат N 2 та книги придбання товарів. На вказану суму товарів позивачу були виписані податкові накладні. Позивачем було приховано реалізованого товару на суму 6846,10 грн. (згідно з актом інвентаризації від 22.03.2000 р.), лікеро-горілчаних та тютюнових виробів знаходилося в кіоску на суму 9825,60 грн, залишок товарів на 01.04.2000 р. по книзі обліку доходів та витрат склав - 2013,75 грн, а згідно з журналом використання ЕККА, реалізовано вказаних виробів на суму 965,75 грн. Під час проведення перевірки у позивача були відсутні документи, що підтверджують сплату акцизного збору на 258 літрів горілки та 39 літрів шампанського, які були реалізовані.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України N 453/98-ВР "Про платників та порядок сплати акцизного збору", платниками акцизного збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, в тому числі які є суб'єктами підприємницької діяльності, в разі реалізації на митній території України підакцизних товарів за умови відсутності документів, що підтверджують сплату акцизного збору. Позивачем під час проведення перевірки не були надані документи, що підтверджують сплату акцизного збору на 258 літрів горілки і 39 літрів шампанського, які були реалізовані, а тому суд вважає, що відповідач правомірно донарахував позивачу акцизний збір і застосував до нього фінансові санкції по цьому збору. Відповідачем також було правомірно донараховане позивачу податок на додану вартість у сумі 698 грн, застосовано фінансові санкції в розмірі 100% зазначеного донарахованого податку і правомірно нараховано пеню по цьому податку в розмірі 224,41 грн. У судовому засіданні відповідач документально не підтвердив обґрунтованість донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 1204,02 грн. та 432,22 грн. і фінансових санкцій в розмірі 100% зазначених сум податку, а тому позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 33, 49, 82-85 АПК України, суд вирішив:

Позов задовольнити частково.

1. Визнати недійсним рішення ДПІ у Харківському р-ні М.Києва від 17.07.2000 р. N 17/1-378-2482709533-15304 у частині донарахування ПДВ у сумі 1636,24 грн. і в частині застосування 100% фінансових санкцій із вказаної суми ПДВ, а всього в сумі 3272,48 грн.

2. Стягнути з Державної податкової інспекції у Харківському р-ні м.Києва на користь приватного підприємця Пилипенка Сергія Леонідовича 42 грн. 50 коп. державного мита.

3. Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Вважаючи рішення арбітражного суду від 06.10.2000 р. про відмову в позові в частині скасування донарахованого акцизного збору та застосованих фінансових санкцій таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, приватний підприємець Пилипенко С.Л. подав заяву до Арбітражного суду м.Києва про перевірку вищеназваного рішення в порядку нагляду.

Суть справи:

06.10. 2000 р. Арбітражним судом м.Києва розглядалася справа за позовом приватного підприємця Пилипенка Сергія Леонідовича до Державної податкової інспекції у Харківському районі м.Києва про визнання недійсним рішення останнього про донарахування позивачеві сум ПДВ та акцизного збору на алкогольні та тютюнові вироби та застосування відповідних фінансових санкцій.

Рішенням арбітражного суду Позов задоволене частково - рішення ДПІ скасовано в частині донарахування ПДВ та в частині застосування фінансових санкцій і пені по ПДВ. В іншій частині позову відмовлено.

Приватний підприємець Пилипенко С.Л. вважає рішення арбітражного суду таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України з таких підстав:

Суд, виносячи рішення про відмову у задоволенні вимог про скасування донарахованого акцизного збору, посилається на норми Указу Президента України N 453/98 "Про платників та порядок сплати акцизного збору". Однак частиною 2 пункту 1 даного Указу встановлено, що перелік платників акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби визначається Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", отже, застосовувати Указ Президента в даному випадку не вірно.

Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" (стаття 1) встановлено, що марка акцизного збору-спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби, її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. В акті ж, складеному представниками відповідача, нема жодного посилання на відсутність таких марок на товарах позивача, більше того, висновок про несплату акцизного збору на алкогольні вироби було зроблено відносно вже нібито реалізованого товару!? (Акт ДПІ, 2 стор., четвертий абзац з кінця).

Відповідачем було зроблено "розрахунок" кількості прихованого товару (алкогольних виробів), на який потім було нараховано акцизний збір (стор.2, абзац З акта ДПІ) за незрозумілою, неіснуючою методикою, з виведенням нічим не підтверджених висновків, що ірунтуються на одних лише припущеннях працівників ДПІ, хоча органи Державної податкової служби України у своїй діяльності повинні керуватися Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Саме стаття 62 Конституції України визначає, що обвинувачення не може ірунтуватися на припущеннях.

Ствердження працівників ДПІ про подальшу реалізацію зазначеного прихованого товару взагалі не можуть розглядатись по суті, оскільки не мають ніякого документального підтвердження.

Спираючись на зазначене вище та керуючись чин ним законодавством України, приватний підприємець Пилипенко С.Л. просить суд:

Рішення Арбітражного суду м. Києва по справі N 26/185 від 06.10.2000 р. змінити, позовні вимоги задовольнити, рішення ДПІ в частині нарахування акцизного збору на алкогольні вироби та застосування фінансових санкцій визнати недійсним.

На підставі листа-запиту від 14.09.2000 р. Юридичного бюро "Українська консалтингова палата", яке було на процесі представником позивача, Незалежна аудиторська фірма "Олга Аудит" здійснила відповідно до Закону України від 22.04.93 N 3125-XII та Нормативу N1,8 Національних нормативів аудиту в Україні, затверджених рішенням АПУ N 73 від 18.12.1998 р, незалежну операційну перевірку та склала аудиторський висновок від 15.09.2000 щодо Акта "Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства України приватним підприємцем Пилипенком Сергієм Леонідовичем за період з 01.01.1999 р. по 31.03.1999 р.", складеного Державною податковою інспекцією у Харківському районі м.Києва.

Перевірка проводилась у відповідності з Національними нормативами аудиту, які можна використовувати для проведення аудиторських перевірок. Згідно з цими стандартами, фірма повинна спланувати і провести аудиторську перевірку з метою отримання достатнього рівня впевненості в тому, що матеріали та висновки, що наведені в Акті N 17-219 від 11.07.2000 р. "Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства України приватним підприємцем Пилипенком Сергієм Леонідовичем за період з 01.01.1999 р. по 31.03.1999 р.", який складено Державною податковою інспекцією у Харківському районі м. Києва, не суперечать вимогам чинного законодавства України. Під час підготовки та проведення аудиторської перевірки була вивчена наявна інформація та нормативно-правова база, яка безпосередньо регулює діяльність ПП Пилипенка С.Л. та органів Державної податкової служби, залучено до перевірки як експерта адвоката Боженка і. Ф. (директор адвокатського бюро "Боженко і Партнери", ліцензія N 1-3665, адреса - м. Київ, вул. М. Кривоноса, 2а), вжито інших заходів, які передбачено Нормативом N 8 Національних нормативів аудиту в Україні. 'Проведена перевірка дає достатню підставу для формування висновку.

На думку Незалежної аудиторської фірми "Олга Аудит", окремі висновки, що наведено у зазначеному Акті перевірки, можливо, ірунтуються на перекрученні чинного законодавства України та зроблені внаслідок недостатньої професійної компетенції старшого державного податкового інспектора-ревізора.

Обірунтування думки Незалежної аудиторської фірми "Олга Аудит":

1. На сторінці 2 Акта N 17-219 від 11.07.2000 р. "Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства України приватним підприємцем Пилипенком С.Л. за період з 01.01.1999р. по 31.03.1999 р.", складеного Державною податковою інспекцією у Харківському районі м.Києва (надалі - Акт ДПІ), зазначено, що приватним підприємцем Пилипенком С.Л. (надалі - П/П) всього приховано товару за 1999 рік на суму 12966,56 грн., а за 1 квартал 2000 року на суму 1889,84 грн., чим порушено пункт 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Наводимо зазначену статтю:

"Платником податку є особа, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян...").

У зазначеному Акті ДПІ періоді неоподаткований мінімум доходів громадян складав 17 грн., тобто зазначений у пункті 2.1 статті 2 обсяг складає 10200 грн., що значно менше обсягів за той же період П/П. із зазначеного випливає, що П/П є платником ПДВ. В останньому абзаці сторінки 2 Акта ДПІ вказано, що приватний підприємець Пилипенко С.Л. зареєстрований платником податку на додану вартість. Таким чином, порушення пункту 2.1 статті 2 Закону України від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" немає, що випливає із самого Акта ДПі та реєстраційних документів П/П. Наявність факту протиріччя в самому Акті ДПі може свідчити про низьку професійну компетенцію старшого державного податкового інспектора, про що вже було сказано раніше.

2. В Акті ДПІ застосовано непрямий метод визначення обсягу операцій, що обкладаються ПДВ, але в Акті ДПі не визначено, на підставі якого нормативноправового акта такий метод застосовано державним податковим інспектором-ревізором. За період з грудня 1998 року по червень 1999 року постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.98 N 1997 було затверджено порядок застосування непрямих методів визначення обсягу операцій, що обкладаються податком на додану вартість, але дію зазначеної постанови призупинено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.99 року N 937. Таким чином, на думку незалежної аудиторської фірми, старшим державним податковим ревізором-інспектором неправомірно, всупереч діючому законодавству України, застосовано непрямий метод визначення обсягу операцій, що обкладаються ПДВ.

Донарахування ПДВ за 1999 рік у розмірі 1204,02 грн., та за і квартал 2000 року в розмірі 432,22 грн. (сторінка 3 Акта ДПІ) здійснені за неіснуючими, застосованими на власний розсуд пана податкового ревізора-інспектора методами, тобто обвинувачення в порушенні законодавства з ПДВ, на думку Незалежної аудиторської фірми, ірунтуються на припущеннях, що грубо порушує статтю 62 Конституції України, де зазначено: обвинувачення не може ірунтуватися на припущеннях.

3. Згідно з Актом ДПІ, приватному підприємцю Пилипенку С.Л. нараховано акцизний збір у розмірі 1713.60 грн. та згідно з Рішенням N 17/1-3782482709533-15304 від 17 липня 2000 р. (надалі - Рішення ДПі) застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу 100% - 1713, 60 грн. Але ні в Акті ДПІ, ні в Рішенні ДПі немає посилання на норму нормативноправового акта України, яку порушено підприємцем, чим порушено пункт 9 інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ГДПІУ від 20.04.95 N 28, в якому (пункті) зазначено: "Факти порушень податкового законодавства службова особа органу державної податкової служби оформлює актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обірунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуються конкретні їх пункти і статті".

У статті 2 Закону України від 15.09.95 N 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" наведено вичерпний перелік платників акцизного збору:

- суб'єкти підприємницької діяльності - українські виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замовники, за дорученням яких ви готовляється ця продукція на давальницьких умовах (тобто "виробники" та "давальці");

- суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алкогольні напої та тютюнові вироби на МИТНУ територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту (тобто імпортери);

- фізичні особи, які ввозять на митну територію України алкогольні напої та тютюнові вироби в обся гах, що підлягають обкладенню ввізним (імпортним) митом (тобто імпортери-фізичні особи);

- юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній території України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реалізація на території України здійснюється зазначеними суб'єктами через постійні представництва, розташовані на території України.

Приватний підприємець не підпадає під зазначений перелік платників акцизного збору, у зв'язку з чим він не може бути платником цього податку та до нього не може бути застосовано нарахування акцизного збору, тим більше фінансові санкції за несплату збору. Таким чином, на думку Незалежної аудиторської фірми "Олга Аудит", неправомірно, в порушення Закону України від 15.09.95 N 329/95-ВР "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" нараховано на П/П акцизний збір та в порушення зазначеного Закону і інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ГДПІУ від 20.04.95 N 28, неправомірно застосовано фінансові санкції за ненарахування акцизного збору приватним підприємцем Пилипенком С.Л.

4. В Акті ДПІ зазначено, що П/П віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені постачальникам, але не підтверджені податковими накладними, наданими вказаними постачальниками. На нашу думку, цей факт свідчить про неправомірність з боку П/П віднесення сум ПДВ, сплаченого постачальникам за товари, вартість яких відноситься до складу валових витрат, але не підтверджених податковими накладними до податкового кредиту з ПДВ, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону від 03.04.97 N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Таким чином, на думку Незалежної аудиторської фірми, є правомірним донарахування приватному підприємцю ПДВ у розмірі 698 грн. за зазначеним порушенням за період і квартал 1999 року - I квартал 2000 року та пені і санкцій з суми 698 грн.

29.01.2001 р. Арбітражний суд м. Києва розглянув заяву Державної податкової інспекції у Харківському районі м.Києва та заяву приватного підприємця Пилипенка С.Л. про перевірку рішення Арбітражного суду м. Києва від 06.10.2000 р. у справі N 26/185 за позовом приватного підприємця Пилипенка С.Л. до Державної податкової інспекції у Харківському районі м.Києва про визнання недійсним рішення ДПі у Харківському районі м.Києва від 17.07.2000 р. N 17/1-378-2482709533-15304.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно звинувачує позивача у приховуванні товару, тоді як частину закупленого товару позивач використав для власних потреб.

Також безпідставно донараховане акцизний збір, оскільки придбані алкогольні напої були з акцизними марками, і у зв'язку з цим позивач не є платником акцизного збору.

Рішенням арбітражного суду від 06.10.2000 р. позовні вимоги задоволене частково. Рішення ДПІ у Харківському районі М.Києва N 17/1-378-2482709533-15304 від 17.07.2000 р. визнано недійсним в частині донарахування ПДВ у сумі 1636,24 грн. і в частині застосування 100% фінансових санкцій із вказаної суми ПДВ, а всього в сумі 3272,48 грн. В іншій частині позову відмовлено. Приватний підприємець Пилипенко С.Л. позивач у справі, - не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови від позовних вимог, просить його змінити, рішення відповідача в частині нарахування акцизною збору на алкогольні вироби та застосування фінансових санкцій визнати недійсним. Позивач вважає, що суд невірно застосував норму матеріального права - Указ Президента України "Про платників та порядок сплати акцизного збору", оскільки частиною 2 пункту 1 даного Указу встановлено, що перелік платників акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби визначається Законом України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби". Цим же Законом встановлено, що марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби і її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору. В акті перевірки немає жодного посилання на відсутність таких марок на товарах, більше того, висновок про несплату акцизного збору на алкогольні вироби було зроблено відносно вже, нібито, реалізованого товару. Ствердження працівників відповідача про прихований товар взагалі не можуть розглядатись по суті, оскільки не мають ніякого документального підтвердження.

Державна податкова інспекція у Харківському районі м.Києва - відповідач у справі - також, не погоджуючись з рішенням арбітражного суду, просить його скасувати, оскільки зважає, що судом не повно досліджено обставини справи, а саме: акт про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства N 17-219, в якому зроблено розрахунки сум податку на додану вартість із сум чистого прибутку, отриманого внаслідок приховування товару та приховування реалізованого товару.

Розрахунок сум податку на додану вартість та фінансових санкцій, нарахованих на цей податок, також можна дослідити з Розрахунку акцизного збору, податку і додану вартість, прибуткового податку та фінансових санкцій приватного підприємця Пилипенка С.Л.

Перевіривши матеріали справи і враховуючи, що:

Рішенням N 17/1-378-2482709533-15304 від 17.07.2000 р. заступника начальника ДПі у Харківському районі м.Києва до позивача застосовані санкції за порушення законодавства про оподаткування, згідно з яким йому донараховане податок на додану вартість у сумі 2334,24 грн., донараховане акцизний збір у сумі 1713,60 грн., а також застосовано фінансові санкції з ПДВ у розмірі 100% донарахованого податку і в розмірі 100% донарахованого акцизного збору. Крім того, позивачу була нарахована пеня по ПДВ у сумі 224,41 грн.

Оспорюване рішення прийняте на підставі акта перевірки N 17-219 від 11.07.2000 р., в якому зазначено, що приватним підприємцем Пилипенком С.Л. за 1999 рік приховано товару на суму 12966,56 грн., а за і кв. 2000 р. приховано товару на суму 1889,84 грн, тобто товар був закуплений, але не проведений через книги обліку доходів та витрат N 2 та книги придбання товарів. На вказану суму товарів позивачу були виписані податкові накладні. Позивачем було приховано реалізованого товару на суму 6846,10 грн. (згідно з актом інвентаризації віп 22.03.2000 р, лікеро-горілчаних та тютюнових виробів знаходилося в кіоску на суму 9825,60 грн. На 01.04.2000 р. залишок товарів по книзі обліку доходів та витрат склав 2013,75 грн., а відповідно до журналу використання ЕККА - реалізовано вказаних виробів на суму 965,75 грн.). Також у позивача, під час проведення перевірки, були відсутні документи, що підтверджували сплату акцизного збору на 258 літрів горілки та 39 літрів шампанського, які були реалізовані.

Відповідно до пункту 9 інструкції про порядок застосування та стягнення фінансових санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 20.04.95 і зареєстрованої в Мін'юсті України 06.05.95 за N 127/663 (з подальшими змінами та доповненнями), факти порушень податкового законодавства службова особа органу державної податкової служби оформляє актом документальної перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обірунтуванням порушених норм законодавчими актами та вказуються конкретні їх пункти і статті.

Виходячи з вимог законодавства щодо акта документальної перевірки, наглядова інстанція арбітражного суду вважає, що в процесі перевірки податковою службою не доведено факт несплати акцизного збору на 258 літрів горілки та 39 літрів шампанського, тому що відповідач не надав ніяких доказів і відсутні такі посилання на ці докази в акті перевірки, яким чином було встамовлено несплату акцизного збору при вже реалізованій горілці та шампанському? Одним із доказів відсутності або сплати акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби є наявність марки акцизного збору. Відповідно до статті 1 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби", марка акцизного збору - спеціальний знак, яким маркуються алкогольні напої та тютюнові вироби, її наявність на цих товарах підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів. З цього приводу відповідач ніяких пояснень та доказів не надав.

Щодо посилання відповідача на факт приховування позивачем товару за 1999 р. на суму 12966,56 грн. та за і кв. 2000 р. на суму 1889,84 грн., чим порушено пункт 1-а статті 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та пункт 2.1 статті 2 Закону України "Про податок на додану вартість", то наглядова інстанція арбітражного суду вважає таке посилання необгрунтованим. Не оспорюючи факту про те, що стаття 2 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає платника податку, а пункт 1 -а стаття 19 Декрету зобов'язує вести облік доходів, але відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності передбачена статтею 21 вищеназваного Декрету, а не вищеназваними статтями.

Пунктом 2 статті 21 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" передбачено, що громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю і винні у несвоєчасному поданні декларації, одержують від податкового органу платіжне повідомлення на сплату податку в розмірі суми, сплаченої за попередній звітний період, або у розмірі, розрахованому за оціночними доходами на підставі відомостей, що має податковий орган.

В акті перевірки відсутня будь-яка інформація щодо неподання приватним підприємцем декларації про доходи, а також докази надсилання платіжного повідомлення на сплату податку. Крім цього, приховування товару не тотожне з приховуванням (заниженням) доходів, оскільки на облік товару розповсюджується Положення і про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 N 250, - за 1999, а з 01.01.2000 - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а на приховування (заниження) доходів - податкове законодавство.

У зв'язку з цим Арбітражний суд м. Києва вважає, що відповідач не довів належним чином вину позивача в ухиленні від сплати податків та акцизного збору, через що його рішення про застосування та стягнення фінансових санкцій від 17.07.2000 р. N 17/1-378- 2482709533-15304 слід визнати недійсним.

На підставі вищевикладеного рішення арбітражного суду підлягає зміні. Державне мито, сплачене позивачем при поданні заяви про перевірку рішення в порядку нагляду, відповідно до статті 49 АПК України, покладається на ДПІ у Харківському районі м. Києва.

Керуючись статтями 49, 106-108 АПК України, суд постановив:

1. Рішення Арбітражного суду м.Києва від 06.10.2000 р. у справі N 26/185 змінити. Рішення ДПІ у Харківському районі м.Києва N 17/1-378-2482709533-15304 від 17.07.2000 р. визнати недійсним у повному обсязі.

2. На виконання зміненого рішення достягнути з Державної податкової інспекції у Харківському районі м.Києва (03068, м.Київ, вул. О.Кошиця, 3) на користь приватного підприємця Пилипенка Сергія Леонідовича (м.Київ, вул. Березняківська, 24, кв. 313) 42 грн. 50 коп. державного мита. Видати наказ.

3. Стягнути з рахунку Державної податкової інспекції у Харківському районі м.Києва (03068, м.Київ, вул. О.Кошиця, 3) на користь приватного підприємця Пилипенка Сергія Леонідовича (02152, м.Київ, вул. Березняківська, 24, кв. 313) 42 грн. 50 коп. - держмито по перевірці рішення суду в порядку нагляду.

4. Видати наказ.

"Баланс. Малий бізнес" N 3 (3), червень 2001 р.