Указ : Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Української РСР

Увага! Це є застаріла редакція документа. На останню редакцію

ПРЕЗИДІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР

УКАЗ

Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих
актів Української РСР

( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1991, N 8, ст. 56 )

( Із змінами, внесеними згідно із Законом
N 649/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N 11-12, ст.40 )

Кодексом
N 2341-III від 05.04.2001 - набуває чинності
01.09.2001 )

Президія Верховної Ради Української РСР ПОСТАНОВЛЯЄ:

Внести зміни і доповнення до таких законодавчих актів Української РСР:

I. В Указі Президії Верховної Ради Української РСР від 17 серпня 1966 року "Про примусове лікування і трудове перевиховання хронічних алкоголіків" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1966 р., N 32, ст. 196; 1973 р., N 15, ст.110; 1975 р., N 37, ст. 419; 1982 р., N 48, ст.774; 1985 р., N 33, ст. 787):

1. Частину другу статті 1 і статтю 2 викласти в такій редакції:

"Особи, хворі на хронічний алкоголізм, які ухиляються від добровільного лікування або продовжують пиячити після лікування і систематично порушують при цьому громадський порядок або права інших осіб, підлягають направленню до лікувально-трудового профілакторію для примусового лікування і трудового виховання на строк від шести місяців до одного року.

2. Питання про направлення до лікувально-трудового профілакторію осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, розглядається за поданням органу внутрішніх справ, погодженим з прокурором, районним (міським) народним судом при наявності медичного висновку за клопотанням трудових колективів, державних органів, установ, громадських організацій або близьких родичів.

Розгляд матеріалів провадиться не пізніше двадцяти днів з дня їх одержання у відкритому судовому засіданні з обов'язковою участю особи, щодо якої порушено клопотання, та за її бажанням - адвоката, а в необхідних випадках - також представників державного органу, установи, громадської організації, трудового колективу, близького родича зазначеної особи, які порушили клопотання про направлення її на примусове лікування. Якщо в судовому засіданні бере участь прокурор, суд повинен призначити адвоката незалежно від бажання особи, щодо якої порушено клопотання.

Постанову суду про направлення або відмову в направленні до лікувально-трудового профілакторію може бути оскаржено у вищестоящий суд особою, щодо якої порушено клопотання, а також особою, органом, що порушили клопотання, чи опротестовано прокурором протягом семи днів з моменту її проголошення.

Постанова суду виконується органом внутрішніх справ".

2. Доповнити Указ статтею 4-1 такого змісту:

"4-1. У разі систематичного порушення особою, яка перебуває в лікувально-трудовому профілакторії, порядку примусового лікування і трудового виховання, в результаті чого заходи лікувально-виховного впливу не дали позитивних наслідків, за поданням адміністрації профілакторію, погодженим з комісією по боротьбі з пияцтвом при виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів і прокурором, на підставі медичного висновку районний (міський) народний суд за місцем знаходження профілакторію може продовжити їй строк перебування в профілакторії. При цьому загальний строк перебування в профілакторії не може перевищувати двох років.

Зазначене подання розглядається судом у десятиденний строк з моменту його одержання з обов'язковою участю особи, щодо якої порушено питання про продовження строку перебування в профілакторії, та за її бажанням - адвоката.

Постанову суду про продовження або відмову в продовженні строку перебування в профілакторії може бути оскаржено у вищестоящий суд особою, щодо якої розглядалось це питання, адміністрацією профілакторію та комісією по боротьбі з пияцтвом при виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів чи опротестовано прокурором протягом семи днів з моменту її проголошення".

3. Частину першу статті 5 викласти в такій редакції:

"Час перебування в лікувально-трудовому профілакторії зараховується в загальний трудовий стаж".

II. ( Розділ II втратив чинність на підставі Закону N 649/97-ВР від 19.11.97 ) В Указі Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1969 року "Про примусове лікування і трудове перевиховання хворих на наркоманію" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., N 17, ст. 133; 1974 р., N 27, ст.222; 1982 р., N 48, ст. 774; 1986 р., N 46, ст.933; 1987 р., N 35, ст.674):

1. Частину другу статті 1 і статтю 2 викласти в такій редакції:

"Хворі, які ухиляються від лікування або продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і систематично порушують при цьому громадський порядок або права інших осіб, підлягають направленню до лікувально-трудового профілакторію, а неповнолітні, які досягли 16-річного віку, - до лікувально-виховного профілакторію для примусового лікування на строк від шести місяців до одного року.

2. Питання про направлення до лікувально-трудового або лікувально-виховного профілакторію осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, розглядається за поданням органу внутрішніх справ, погодженим з прокурором, районним (міським) народним судом при наявності медичного висновку за клопотанням трудових колективів, державних органів, установ, громадських організацій або близьких родичів.

Постанову суду про направлення або відмову в направленні до лікувально-трудового або лікувально-виховного профілакторію може бути оскаржено у вищестоящий суд особою, щодо якої порушено клопотання, а також особою, органом, що порушили клопотання, чи опротестовано прокурором протягом семи днів з моменту її проголошення.

Постанова суду виконується органом внутрішніх справ".

2. Доповнити Указ статтею 4-1 такого змісту:

"4-1. У разі систематичного порушення особою, яка перебуває в лікувально-трудовому профілакторії, порядку примусового лікування і трудового виховання, в результаті чого заходи лікувально-виховного впливу не дали позитивних наслідків, за поданням адміністрації профілакторію, погодженим з прокурором, на підставі медичного висновку районний (міський) народний суд за місцем знаходження профілакторію може продовжити їй строк перебування в профілакторії. При цьому загальний строк перебування в профілакторії не може перевищувати двох років.

Постанову суду про продовження або відмову в продовженні строку перебування в профілакторії може бути оскаржено у вищестоящий суд особою, щодо якої розглядалося це питання, та адміністрацією профілакторію чи опротестовано прокурором протягом семи днів з моменту її проголошення".

3. Частину другу статті 5 викласти в такій редакції:

"Час перебування в лікувально-трудовому профілакторії зараховується в загальний трудовий стаж".

III. ( Розділ III втратив чинність на підставі Закону N 649/97-ВР від 19.11.97 ) Частину першу статті 1 Положення про лікувально-виховний профілакторій для хворих на наркоманію (Відомості Верховної Ради УРСР, 1986 р., N 46, ст. 933; 1987 р., N 35, ст. 674) викласти в такій редакції:

"1. У лікувально-виховному профілакторії для хворих на наркоманію тримають працездатних неповнолітніх хворих віком від шістнадцяти років, які ухиляються від обов'язкового лікування в лікувально-профілактичних закладах органів охорони здоров'я і систематично порушують при цьому громадський порядок або права інших осіб. Зазначені особи направляються до лікувально-виховних профілакторіїв за постановою районного (міського) народного суду".

IV. До Закону Української РСР "Про охорону здоров'я" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., додаток до N 29, ст. 245; 1973 р., N 29, ст. 248; 1974 р., N 271, ст. 222; 1975 р., N 37, ст. 419; 1985 р., N 33, ст. 787; 1986 р., N 46, ст. 933; 1987 р., N 35, ст. 674):

1. Частину другу статті 59 після слів "продовжують пиячити після лікування" доповнити словами "і систематично порушують при цьому громадський порядок або права інших осіб".

2. У статті 59-1:

з частини другої виключити друге речення;

частину третю викласти в такій редакції:

"Хворі на наркоманію, які ухиляються від лікування в лікувально-профілактичних закладах органів охорони здоров'я або продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і систематично порушують при цьому громадський порядок або права інших осіб, підлягають направленню до лікувально-трудових профілакторіїв, а неповнолітні, які досягли шістнадцятирічного віку, - до лікувально-виховних профілакторіїв для примусового лікування".

( Розділ V втратив чинність на підставі Кодексу N 2341-III від 05.04.2001 - набуває чинності 01.09.2001 )

VI. У назві, частинах першій та другій статті 44 Кодексу Української РСР про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., додаток до N 51, ст. 1122; 1987 р., N 35, ст. 674) виключити відповідно слова: "чи вживання наркотичних засобів без призначення лікаря", "а так само вживання наркотичних засобів без призначення лікаря" та "а так само яка добровільно звернулася до медичного закладу за поданням медичної допомоги в зв'язку з вживанням наркотичних засобів без призначення лікаря".

VII. У зв'язку з цим Указом:

1) звільнити з лікувально-трудових і лікувально-виховних профілакторіїв осіб, які перебувають у них понад один рік;

2) скоротити до одного року час перебування в лікувально-трудовому або лікувально-виховному профілакторії особам, яким примусове лікування призначено на строк понад один рік і які перебувають в лікувально-трудовому або лікувально-виховному профілакторії менше цього строку.

Звільнення та скорочення строку перебування у профілакторіях осіб, зазначених у пунктах першому і другому цього розділу, здійснюється за постановами адміністрації профілакторіїв, санкціонованими прокурором і погодженими з комісіями по боротьбі з пияцтвом при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів за місцем знаходження профілакторіїв, а при розгляді справ щодо неповнолітніх - також з комісіями у справах неповнолітніх.

Передбачені цим розділом положення підлягають виконанню протягом трьох місяців після набрання Указом чинності.

Голова Верховної Ради Української РСР Л. КРАВЧУК

м. Київ, 28 січня 1991 року
N 663-XII