ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА
05.01.99

Справа N 04-1/1-10/107

Щодо перевірки рішення

( Додатково див. Рішення ВАСУ
N 5/60 від 23.06.98 )

Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України розглянула заяву акціонерного товариства Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (надалі - АТ "Гарант-Авто") про перевірку рішення Вищого арбітражного суду України у справі N 5/60 за позовом Антимонопольного комітету України до АТ "Гарант-Авто" про стягнення штрафу.

Рішенням судової колегії з розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України від 23.06.98 позов задоволено. Стягнуто з розрахункового рахунка АТ "Гарант-Авто" на користь Державного бюджету України 10200 грн. штрафу, 13515 грн. пені та 2371,50 грн. держмита.

Стягнуто з р/р АТ "Гарант-Авто" на користь позабюджетного фонду розвитку і захисту конкуренції 10200 грн. штрафу, 13515 грн. пені.

З прийнятим рішенням не погоджується заявник, який вважає, що Антимонопольний комітет листом від 11.02.98 N 29-11/02-550 запитав документи, необхідні для розгляду питання щодо наявності ознак порушення антимонопольного законодавства України Держмитслужбою України. Ці ж самі документи були запитані листом від 14.11.97 N 29-11/07-4545. Заявник вважає, що він стосовно вказаного питання двічі повідомляв відповідача, що ніяких претензій не має і не мав щодо надання згоди на видачу ліцензії на проведення страхування фінансової відповідальності перевізника підакцизних товарів до Укрдержмиткому.

На думку заявника, документи, що були запитані в АТ "Гарант-Авто", відносяться до взаємовідносин між Держмитслужбою України та страховою компанією. Крім того, згідно з ст. 13 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) господарюючі суб'єкти зобов'язані на вимогу Антимонопольного комітету України подавати документи для здійснення Комітетом завдань, передбачених чинним законодавством, а завданням Комітету є обмеження і попередження монополізму. Тобто документи належало запитати у Держмитслужби України, відповідно якої і розглядалося питання щодо ознак порушення антимонопольного законодавства України, а по відношенню до позивача справа не порушувалася.

У заяві відповідача вказано, що судом не враховано вимоги Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ), де не встановлено термін надання відповідей на запити Антимонопольного комітету, а у листі від 11.02.98 N 29-11/02-550 Антимонопольний комітет запропонував надати інформацію до 18.02.98. Пропонував, а не зобов'язував, тому позивач, враховуючи вказане, надав інформацію 04.03.98, тобто у місячний строк, чим не порушив чинне законодавство.

Антимонопольний комітет поряд з іншими документами пропонував надіслати звіт "Про прибутки та збитки" за 1997 р. (Ф-2). Ця форма відноситься до форм річного звіту, а термін здачі звіту - 02.03.98. Отже, АТ "Гарант-Авто" для виконання пропозиції Антимонопольного комітету було змушене затримати відповідь.

Крім того, Ф-2 необхідна для нарахування штрафу (ст. 19 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ), тобто Антимонопольний комітет, надсилаючи другий лист із запитом тих самих документів щодо Держмитслужби, мав на увазі стягнути штраф з АТ "Гарант-Авто".

У рішенні арбітражного суду написано: посилання АТ "Гарант-Авто" на незаконність прийнятих Антимонопольним комітетом рішень судом до уваги не приймаються, оскільки відповідач ці рішення не оскаржив, що фактично свідчить про його згоду з вказаними рішеннями Комітету. Погодитись з висновками суду не може, оскільки листами від 02.02.98 N 1-5-93 та від 01.04.98 N 1-5-390 АТ "Гарант-Авто" повідомляло, що воно не згодне з накладенням штрафу.

Крім того, законодавець, змінюючи п. 3 ст. 25 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) і позбавляючи Антимонопольний комітет права безспірного списання штрафу та пені, сподівався, що саме арбітражний суд при винесенні рішення про сплату штрафу і пені об'єктивно розглядатиме відмову підприємця від їх добровільної сплати.

У зв'язку з вказаними обставинами заявник просить скасувати рішення суду.

До судової колегії з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України надійшло клопотання про відновлення строку подання заяви про перевірку рішення арбітражного суду в порядку нагляду.

З врахуванням довідки відділення Державного казначейства у Мінському районі м. Києва N 04-14/249 від 04.09.98 про зарахування державного мита в сумі 1185,75 грн. на підставі платіжного доручення N 1483 від 06.08.98 немає підстав для визнання порушень порядку сплати держмита, а тому судова колегія вважає за можливе відновити пропущений термін подання заяви, оскільки доказами надходження держмита у встановлений термін є не лише вказана довідка, а й інші документи, додані до заяви.

Судова колегія, розглянувши матеріали арбітражної справи та заяву про перевірку рішення судової колегії з розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України в порядку нагляду, встановила, що Антимонопольним комітетом України розглядалося питання щодо наявності ознак порушення антимонопольного законодавства України в діях Державної митної служби при уповноваженні підприємців на надання фінансових гарантій митним органам при транзиті підакцизних товарів через митну територію України.

У зв'язку з цим та на підставі ст. 13 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ), ст.ст. 16, 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) було 14.01.97 направлено лист N 29-11/01-4545 АТ "Гарант-Авто", в якому було запропоновано у 10-денний строк з дня одержання цього запиту надати Комітету наступну інформацію та документи:

- копії усіх заяв, листів тощо, що подавалися до Держмитслужби України стосовно одержання повноважень на надання фінансових гарантій митним органом при транзиті підакцизних товарів через митну територію України, та копії всіх документів, що подавались для одержання таких повноважень відповідно до вимог діючого законодавства (зокрема, наказу Держмитслужби України від 17 травня 1997 р. N 211);

- як було вказано у листі, за інформацією Держмитслужби України всі отримані з цього приводу документи у вересні 1997 р. були повернені заявникам на доопрацювання.

Відповідач 28.11.97 направив лист N 1-5-969, в якому вказав, що стосовно запиту Антимонопольного комітету України з приводу вимог Державної митної служби України щодо згоди на видачу ліцензій страховій компанії (передбачено спільним наказом Держмитслужби, Укрстрахнагляду, Міністерства транспорту та Міністерства юстиції за N 342/82/244/154-Б від 25.07.96 по страхуванню фінансової відповідальності перевізників підакцизних товарів щодо доставки до митниці призначення) необгрунтованості в діях Державної митної служби України не вбачається та всі вимоги Державної митної служби України грунтувались на підставі зазначеного вище наказу.

Судова колегія враховує, що постановою уповноваженого Антимонопольного комітету України від 30.12.97 N 02/36-п визначено, що АТ "Гарант-Авто" вчинило порушення антимонопольного законодавства України у вигляді неподання інформації, а саме неподання інформації на запит першого заступника Голови Комітету - Державного уповноваженого, у зв'язку з чим на АТ "Гарант-Авто" було накладено штраф у розмірі 6800 грн.

Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов вважає, що позивач відповідно до ст.ст. 16, 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ) та ст.ст. 13, 19, 20 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) витребував у відповідача документи. Право витребування документів надано Державним уповноваженим Комітету та голові територіальних відділень в межах їх повноважень і є обов'язковим для виконання у визначені ними строки. За невиконання цих вимог передбачена відповідальність за неподання та несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації Комітету.

У зв'язку з вказаними обставинами судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов не вбачає підстав для скасування рішення судової колегії з розгляду господарських спорів в частині стягнення вказаної суми штрафних санкцій, оскільки позивачем не порушено діюче законодавство про притягнення до відповідальності господарюючого суб'єкта за неподання інформації.

Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов при розгляді справи в порядку нагляду встановила, що на підставі запиту від 04.01.98 N 29-11/02-9 було вдруге зобов'язано подати до Комітету необхідні документи у строк до 12.01.98.

Листом від 02.02.98 президент страхової компанії "Гарант-Авто" повідомив Комітет, що не має претензій до Держмитслужби України стосовно затримки розгляду заяви на отримання повноважень на надання фінансових гарантій, оскільки подані до Держмитслужби України документи не відповідали встановленим вимогам і після виконання усіх вимог 26.11.97 АТ "Гарант-Авто" отримало згоду на одержання ліцензії на право здійснення страхування фінансової відповідальності при транзиті підакцизних товарів через митну територію України.

Копій витребуваних документів Комітету знов не було надано. У зв'язку з цим АТ "Гарант-Авто" було втретє запропоновано у строк до 18.02.98 надати до Комітету документи, які подавались до Держмитслужби України для одержання повноважень на надання фінансових гарантій, пояснення з приводу неподання інформації на попередні запити та розмір виручки АТ "Гарант-Авто" за 1997 р.

Листом від 04.03.98 N 1-5-251 АТ "Гарант-Авто" надало до Комітету копії запитуваних документів (правила страхування, зразок страхового полісу, опис порядку укладення угод на страхування фінансової відповідальності власника вантажу тощо). При цьому страхова компанія "Гарант-Авто" не надала будь-яких пояснень з приводу затримки надання інформації Комітету.

Судова колегія вважає, що позивач з врахуванням вимог ст. 13 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ) прийшов до висновку, що у діях відповідача є порушення вимог діючого законодавства у вигляді несвоєчасного подання інформації. Несвоєчасне подання копій документів, що подавалися до Держмитслужби України для отримання повноважень на надання фінансових гарантій, які мали бути надані Комітету у строк до 18.02.98 відповідно до запитів першого заступника Голови Комітету - Державного уповноваженого від 11.02.98 N 29-11/02-550, але фактично були надані листом від 04.03.98 N 1-5-251, тобто із затримкою на 14 днів.

Судова колегія враховує, що відсутність запитуваної інформації суттєво затримувала дослідження діяльності Держмитслужби України щодо уповноваження страхових компаній на надання фінансових гарантій при транзиті підакцизних товарів через митну територію України та вирішення питання щодо наявності в ній ознак порушення антимонопольного законодавства та те, що страхова компанія "Гарант-Авто" протягом короткого часу неодноразово вчинила порушення антимонопольного законодавства, вимоги ст.ст. 8, 24 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ( 3659-12 ), ст.ст. 13, 19 Закону України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" ( 2132-12 ), і вважає підставним застосування позивачем штрафних санкцій у відповідності з постановою N 1-п від 11.03.98.

Судова колегія з розгляду господарських спорів в описовій частині рішення не у повному обсязі дала оцінку відзиву на позовну заяву АТ "Гарант-Авто", але це порушення процесуального законодавства при прийнятті рішення не призвело до прийняття невірного рішення, а тому резолютивна частина рішення не підлягала скасуванню.

Судова колегія з перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України на підставі ст. 106 АПК України ( 1798-12 ), користуючись правами, наданими арбітражному суду при розгляді господарського спору, дала оцінку наданим позивачем і відповідачем доказам і вважає, що є підстави для задоволення вимог позивача про стягнення штрафних санкцій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 53, 83, 105-108 АПК України ( 1798-12 ), судова колегія ПОСТАНОВИЛА:

Задовольнити клопотання відповідача про відновлення терміну для подання заяви про перевірку рішення в порядку нагляду.

Залишити без змін рішення судової колегії з розгляду господарських спорів Вищого арбітражного суду України від 23.06.98 по справі N 5/60, а заяву відповідача - без задоволення.

"Вісник Вищого арбітражного суду України", N 2, 1999 р.