Кодекс : Європейський кодекс соціального забезпечення

Європейський кодекс соціального забезпечення

Страсбург, 16 квітня 1964 року

Статус Кодексу див.

( Зміни до Кодексу див. Протокол МЗС
від 16.04.64 )

Преамбула

Держави-члени Ради Європи, які підписали цей Кодекс,

враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами з метою, крім іншого, сприяння їхньому соціальному прогресу,

враховуючи, що одним із завдань соціальної програми Ради Європи є заохочення всіх її членів до розвитку їхніх систем соціального забезпечення,

визнаючи доцільність узгодження відрахувань на соціальне забезпечення в країнах-членах,

переконані у доцільності піднесення Європейського кодексу соціального забезпечення на більш високий рівень ніж мінімальні норми, що визначені у Конвенції про мінімальні норми соціального забезпечення (МОП, No.102),

погодились про такі положення, підготовлені у співробітництві із Міжнародним бюро праці:

Частина I
Загальні положення

Стаття 1

1. У цьому Кодексі:

а) термін "Комітет міністрів" означає Комітет міністрів Ради Європи;

b) термін "Комітет" означає Комітет експертів Ради Європи із соціального забезпечення або такий інший комітет, який Комітет міністрів може призначити для виконання обов'язків, зазначених у пункті 3 статті 2; пункті 4 статті 74; і пункті 3 статті 78;

с) термін "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря Ради Європи;

d) термін "визначений" означає встановлений національним законодавством або правилами чи на підставі національного законодавства або правил;

е) термін "проживання" означає постійне проживання на території відповідної Договірної Сторони, а термін "мешканець" означає особу, що постійно проживає на території відповідної Договірної Сторони;

f) термін "дружина" означає дружину, що утримується її чоловіком;

g) термін "удова" означає жінку, що утримувалася її чоловіком на час його смерті;

h) термін "дитина" означає дитину шкільного віку або дитину, що не досягла 15 років, залежно від визначеного;

і) термін "строк набуття права на допомогу" означає період сплати внесків або період трудової діяльності, або період проживання, або будь-яке поєднання цих періодів, залежно від визначеного;

2. У статтях 10, 34 і 49 термін "допомога" означає або безпосередню допомогу у вигляді піклування, або опосередковану допомогу у вигляді відшкодування витрат, понесених відповідною особою.

Стаття 2

1. Кожна Договірна Сторона дотримується:

а) частини I;

b) принаймні шести частин із частин II-X, при тому розумінні, що частина II рахується за дві частини, а частина V - за три частини;

с) відповідних положень частин XI і XII; та

d) частини XIII.

2. Положення підпункту b попереднього пункту можуть вважатися виконуваними у разі:

а) дотримання принаймні трьох частин із частин II-X, включаючи принаймні одну із частин IV, V, VI, IX і X; та

b) крім того, подання доказів, що законодавство, чинне у галузі соціального забезпечення, відповідає одному із поєднань, передбачених у зазначеному підпункті, з урахуванням:

і) того, що деякі галузі, охоплені підпунктом а цього пункту, перевищують норми Кодексу стосовно їхнього обсягу захисту чи їхнього рівня допомоги, або того й іншого разом;

іі) того, що деякі галузі, охоплені підпунктом а цього пункту, перевищують норми Кодексу шляхом надання додаткового забезпечення чи пільг, наведених у доповненні 2; та

ііі) галузей, які не задовольняють нормам Кодексу.

3. Держава, яка підписала цей Кодекс і яка бажає застосувати положення пункту 2b цієї статті, подає відповідне повідомлення Генеральному секретарю у доповіді, яка надається згідно зі статтею 78. Комітет, керуючись принципом відповідності витрат, встановлює правила, що координують та визначають умови врахування положень пункту 2b цієї статті. У кожному випадку ці положення можуть враховуватися тільки за умови затвердження Комітетом, який ухвалює рішення більшістю у дві третини голосів.

Стаття 3

1. Кожна Договірна Сторона у своїй ратифікаційній грамоті зазначає ті частини із частин II-X, стосовно яких вона бере на себе зобов'язання за цим Кодексом, а також відзначає, чи застосовуватиме вона та у якому обсязі положення пункту 2 статті 2.

Стаття 4

1. Кожна Договірна Сторона в подальшому може повідомити Генерального секретаря про те, що вона бере на себе зобов'язання за Кодексом стосовно однієї чи більше частин II-X, які не зазначені в її ратифікаційній грамоті.

2. Зобов'язання, визначені у пункті 1 цієї статті, вважаються складовою частиною ратифікації та мають силу ратифікації від дати повідомлення.

Стаття 5

Якщо для дотримання будь-якої із частин II-X цього Кодексу, яка має бути охоплена ратифікацією, Договірна Сторона повинна захищати визначені категорії осіб у кількості не менше встановленого відсотка працівників або мешканців, ця Договірна Сторона до того, як вона візьме на себе зобов'язання дотримуватися цієї частини, має забезпечити досягнення відповідного відсотка.

Стаття 6

Для цілей дотримання частин II, I, IV, V, VIII (якщо це стосується медичної допомоги), IX чи X цього Кодексу Договірна Сторона може враховувати захист, що надається за допомогою страхування, яке, хоча й не є обов'язковим згідно з національним законодавством або правилами для осіб, що підлягають захисту,

а) субсидується органами державної влади або, якщо таке страхування є додатковим, підлягає нагляду з боку органів державної влади, або у відповідності до визначених норм застосовується спільно роботодавцями та працівниками;

b) охоплює значну частину осіб, заробіток яких не перевищує заробітку кваліфікованого робітника чоловічої статі, встановленого у відповідності до статті 65; та

с) разом з іншими видами захисту надається у відповідних випадках згідно із відповідними положеннями Кодексу.

Частина II

Медична допомога

Стаття 7

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги у зв'язку із станом здоров'я, який вимагає медичної допомоги профілактичного чи лікувального характеру, у відповідності до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 8

Обставинами, за яких надається допомога, є будь-який хворобливий стан незалежно від його причини, а також вагітність, роди та їхні наслідки.

Стаття 9

До захищених осіб належать:

а) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників, а також їхні дружини та діти; або

b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців, а також дружини та діти осіб, що належать до цих категорій; або

с) визначені категорії мешканців, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх мешканців.

Стаття 10

1. Допомога охоплює принаймні:

а) у випадку хворобливого стану,

і) допомогу лікаря загального профілю, в тому числі удома; іі) допомогу лікарів-спеціалістів, яка надається у лікарнях стаціонарним і амбулаторним хворим, а також допомогу лікарів-спеціалістів, яка може надаватися поза межами лікарень;

ііі) забезпечення основних лікарських засобів, приписаних лікарями чи іншими кваліфікованими фахівцями; та

iv) госпіталізацію у разі необхідності;

b) у випадку вагітності та родів і їхніх наслідків,

і) допомогу лікарів чи кваліфікованих акушерок під час вагітності, родів і у післяродовий період;

іі) госпіталізацію у разі необхідності.

2. Бенефіціарій чи його годувальник може мати частково сплачувати витрати на медичну допомогу, що надається бенефіціарію у зв'язку із хворобливим станом; правила, що стосуються такої часткової сплати витрат, мають бути складені таким чином, щоб запобігати створенню труднощів.

3. Допомога, яка надається у відповідності до цієї статті, забезпечується з метою підтримання, відновлення чи поліпшення здоров'я захищеної особи та її спроможності працювати і задовольняти свої особисті потреби.

4. Установи чи державні відомства, які надають допомогу, будь-якими належними засобами заохочують захищених осіб до використання загальних медичних служб, які надаються у їхнє розпорядження органами державної влади або іншими органами, визнаними органами державної влади.

Стаття 11

Допомога, зазначена у статті 10, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні захищеній особі, яка сама задовольняє або годувальник якої задовольняє строку набуття права на допомогу, що може вважатися необхідним для запобігання зловживанням.

Стаття 12

Допомога, зазначена у статті 10, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, а при хворобливому стані тривалість надання допомоги може обмежуватися 26 тижнями у кожному випадку, але надання допомоги не припиняється, якщо допомога по хворобі продовжує сплачуватися, і необхідно вжити заходів для подовження зазначеного строку обмеження для визначених захворювань, які визнаються такими, що вимагають більш тривалої медичної допомоги.

Частина III
Допомога по хворобі

Стаття 13

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по хворобі у відповідності до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 14

Обставиною, за якої надається допомога, є непрацездатність, що є наслідком хворобливого стану і передбачає припинення заробітку, як це встановлено національним законодавством або правилами.

Стаття 15

До захищених осіб належать:

а) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців; або

с) усі мешканці, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує рівня, визначеного у відповідності до вимог статті 67.

Стаття 16

1. Захищеним категоріям працівників або захищеним категоріям економічно активного населення надається допомога у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої у відповідності до вимог статті 65 або вимог статті 67.

2. Усім захищеним мешканцям, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, надається допомога у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої у відповідності до вимог статі 67, при тому розумінні, що визначена допомога без перевірки матеріального стану гарантується категоріям осіб, визначеним у відповідності до статті 15а чи b.

Стаття 17

Допомога, зазначена у статті 16, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні захищеній особі, яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що може вважатися необхідним для запобігання зловживанням.

Стаття 18

Допомога, зазначена у статті 16, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, але тривалість надання допомоги може обмежуватися 26 тижнями у кожному випадку хвороби і вона не сплачується за перші три дні припинення заробітку.

Частина IV

Допомога по безробіттю

Стаття 19

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по безробіттю у відповідності до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 20

Обставиною, за якої надається допомога, є припинення заробітку, як це визначено національним законодавством або правилами, внаслідок неспроможності захищеної особи, що є працездатною і бажає працювати, отримати належну роботу.

Стаття 21

До захищених осіб належать:

а) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) усі мешканці, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує рівня, визначеного у відповідності до вимог статті 67.

Стаття 22

1. Захищеним категоріям працівників надається допомога у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої у відповідності до вимог статті 65 або вимог статті 67.

Стаття 23

Допомога, зазначена у статті 22, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні захищеній особі, яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що може вважатися необхідним для запобігання зловживанням.

Стаття 24

1. Допомога, зазначена у статті 22, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, але її тривалість може бути обмежена:

а) у випадку захищених категорій працівників - 13 тижнями упродовж одного дванадцятимісячного періоду або 13 тижнями у кожному випадку припинення заробітку; або

b) у випадку усіх захищених мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, 26 тижнями упродовж одного дванадцятимісячного періоду, при тому розумінні, що тривалість надання визначеної допомоги, гарантованої без перевірки матеріального стану, може бути обмежена у відповідності до підпункту а цього пункту.

2. Якщо національні законодавство та правила передбачають, що тривалість надання допомоги залежить від тривалості періоду сплати внесків і/або допомоги, отриманої попередньо упродовж визначеного періоду, положення пункту 1 цієї статті вважаються виконуваними, якщо середня тривалість надання допомоги складає принаймні 13 тижнів упродовж одного дванадцятимісячного періоду.

3. Допомога не сплачується під час періоду очікування у перші сім днів у кожному випадку припинення заробітку, причому дні безробіття до та після тимчасової роботи, що тривала не довше визначеного періоду, зараховуються до одного і того самого випадку припинення заробітку.

4. У випадку сезонних робітників тривалість надання допомоги та період очікування можуть враховувати умови їхньої роботи.

Частина V

Допомога по старості

Стаття 25

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по старості у відповідності до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 26

1. Обставиною, за якої надається допомога, є період життя після досягнення визначеного віку.

2. Визначений вік не перевищує 65 років або такого більш похилого віку, коли кількість мешканців, які досягли цього віку, становить не менше 10 відсотків від кількості мешканців, які не досягли цього віку, але які є старшими за 15 років.

3. Національні законодавство та правила можуть передбачати, що допомога особі, яка має право на неї за інших обставин, може бути припинена, якщо така особа займається будь-якою визначеною прибутковою діяльністю, або що ця допомога, якщо вона формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія перевищує визначену суму, та, якщо вона не формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія або його інші засоби існування, чи те й інше разом перевищують визначену суму.

Стаття 27

До захищених осіб належать:

а) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

Стаття 28

Допомога надається у вигляді періодичної грошової виплати, яка обчислюється у такий спосіб:

а) для захищених категорій працівників або захищених категорій економічно активного населення - у відповідності до вимог статті 65 або вимог статті 66;

b) для усіх мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, - у відповідності до вимог статті 67.

Стаття 29

1. Допомога, зазначена у статті 28, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні:

а) захищеній особі, яка до виникнення обставини, за якої надається допомога, задовольняє у відповідності до визначених правил строку набуття права на допомогу, що може складати 30 років сплати внесків або роботи чи 20 років проживання; або

b) якщо, загалом, все економічно активне населення охоплене захистом, захищеній особі, яка задовольняє визначеному строку сплати внесків, що надає право на допомогу, або стосовно якої, коли вона була у працездатному віці, була сплачена визначена щорічна середня кількість внесків.

2. Якщо допомога, зазначена у пункті 1 цієї статті, зумовлюється мінімальним строком сплати внесків або роботи, скорочена допомога забезпечується принаймні:

а) захищеній особі, яка до виникнення обставини, за якої надається допомога, задовольняє у відповідності до визначених правил строку набуття права на допомогу, що складає 15 років сплати внесків або роботи; чи

b) якщо, загалом, все економічно активне населення охоплене захистом, захищеній особі, яка задовольняє визначеному строку сплати внесків, що надає право на допомогу, або стосовно якої, коли вона була у працездатному віці, була сплачена половина щорічної середньої кількості внесків, визначеної у відповідності до пункту 1b цієї статті.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються виконуваними, якщо допомога, обчислена відповідно до вимог частини XI, але на десять відсотків менше, ніж зазначено у додатку до цієї частини для відповідного типового бенефіціарія, забезпечується принаймні захищеній особі, яка у відповідності до визначених правил має десятирічний строк сплати внесків або роботи чи п'ять років проживання.

4. Норми, зазначені у додатку до частини XI, можуть пропорційно зменшуватися, якщо строк набуття права на допомогу, що відповідає скороченій нормі, перевищує десять років сплати внесків або роботи, але не досягає 30 років сплати внесків або роботи; якщо такий строк набуття права на допомогу перевищує 15 років, скорочена допомога виплачується відповідно до пункту 2 цієї статті.

5. Якщо допомога, зазначена у пунктах 1, 3 або 4 цієї статті, зумовлюється мінімальним строком сплати внесків або роботи, скорочена допомога за визначених умов виплачується захищеній особі, яка лише через свій похилий вік на час набрання чинності положеннями, що дозволяють застосовувати цю частину, не задовольняла умовам, визначеним відповідно до пункту 2 цієї статті, якщо такій особі у віці, старшому від звичайного віку, не надається допомога відповідно до положень пункту 1, 3 або 4 цієї статті.

Стаття 30

Допомога, зазначена у статтях 28 і 29, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї.

Частина VI

Допомога в разі виробничої травми

Стаття 31

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги в разі виробничої травми у відповідності до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 32

Обставинами, за яких надається допомога, є нижченаведені обставини, якщо вони виникають внаслідок виробничої травми або визначеного професійного захворювання:

а) хворобливий стан;

b) непрацездатність, що є наслідком такого стану і передбачає припинення заробітку, як це визначено національним законодавством або правилами;

с) повна або часткова втрата спроможності отримувати заробіток, яка перевищує визначений рівень і яка імовірно буде постійною, чи відповідна втрата фізичних здібностей;

d) втрата удовою чи дитиною підтримки внаслідок смерті годувальника; у випадку удови право на допомогу може зумовлюватися у відповідності до національного законодавства чи правил її неспроможністю забезпечувати себе самостійно.

Стаття 33

До захищених осіб належать визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників, та стосовно допомоги в разі смерті годувальника - також їхні удови та діти.

Стаття 34

1. Що стосується хворобливого стану, то допомога надається у вигляді медичної допомоги, зазначеної у пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медична допомога охоплює:

а) допомогу лікаря загального профілю та лікарів-спеціалістів, яка надається стаціонарним і амбулаторним хворим, включаючи допомогу удома;

b) стоматологічну допомогу;

с) догляд за хворим удома чи в лікарні або в інших медичних закладах;

d) перебування в лікарнях, домах відпочинку, санаторіях або інших медичних закладах;

е) стоматологічні, фармацевтичні й інші медичні або хірургічні вироби, включаючи ремонт протезів, і окуляри; та

f) допомогу, яка надається іншими фахівцями, що у будь-який час можуть бути законно визнані такими, що мають відношення до медицини, під наглядом стоматолога чи іншого лікаря.

3. Медична допомога, яка надається у відповідності до попередніх пунктів, забезпечується з метою підтримання, відновлення чи поліпшення здоров'я захищеної особи та її спроможності працювати і задовольняти свої особисті потреби.

Стаття 35

1. Установи чи державні відомства, які надають медичну допомогу, співпрацюють у разі необхідності зі службами загальної фахової реабілітації з метою повернення інвалідів до придатної для них роботи.

2. Національні законодавство та правила можуть уповноважувати такі установи чи відомства забезпечувати фахову реабілітацію інвалідів.

Стаття 36

1. Що стосується непрацездатності, повної втрати спроможності отримувати заробіток, яка імовірно буде постійною, чи відповідної втрати фізичних здібностей, або смерті годувальника, то допомога надається у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої у відповідності до вимог статті 65 або вимог статті 66.

2. У випадку часткової втрати спроможності отримувати заробіток, яка імовірно буде постійною, або відповідної втрати фізичних здібностей, допомога, коли вона сплачується, надається у вигляді періодичної грошової виплати у розмірі належної частини від тієї допомоги, яка передбачена для випадків повної втрати спроможності отримувати заробіток або відповідної втрати фізичних здібностей.

3. Періодична грошова виплата може сплачуватися у вигляді одноразової виплати у випадках:

а) незначної непрацездатності; або

b) упевненості компетентного органу в тому, що одноразова виплата буде використана належним чином.

Стаття 37

Допомога, зазначена у статтях 34 і 36, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні захищеній особі, яка працювала на території відповідної Договірної Сторони на час нещасного випадку, якщо травма є наслідком нещасного випадку, або на час захворювання, якщо травма є наслідком захворювання, а у випадку періодичних грошових виплат в разі смерті годувальника вона надається удові та дітям такої особи.

Стаття 38

Допомога, зазначена у статтях 34 і 36, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, але стосовно непрацездатності допомога не сплачується за перші три дні у кожному випадку припинення заробітку.

Частина VII

Допомога сім'ям із дітьми

Стаття 39

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги сім'ям із дітьми у відповідності до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 40

Обставиною, за якої надається допомога, є обов'язок утримувати дітей, як це визначено.

Стаття 41

Стосовно періодичних грошових виплат, зазначених у статті 42, до захищених осіб належать:

а) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) визначені категорії економічно активного населення, які охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців.

Стаття 42

Допомога включає:

а) періодичну грошову виплату, яка надається будь-якій захищеній особі, що задовольняє визначеному строку набуття права на допомогу; чи

b) забезпечення дітям або стосовно дітей харчування, одягу, житла, відпочинку або домашньої допомоги; або

с) поєднання видів допомоги, передбачених у підпунктах а та b цієї статті.

Стаття 43

Допомога, зазначена у статті 42, забезпечується принаймні захищеній особі, що у визначений період задовольнила строку набуття права на допомогу, який може складати один місяць сплати внесків або роботи чи шість місяців проживання, залежно від визначеного.

Стаття 44

Загальна вартість допомоги, яка надається захищеним особам у відповідності до статті 42, складає 1,5 відсотка заробітку, що отримує пересічний повнолітній некваліфікований робітник чоловічої статі та що встановлюється у відповідності до правил, викладених у статті 66, помноженого на загальну кількість дітей усіх мешканців.

Стаття 45

Якщо допомога складається з періодичної грошової виплати, вона забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї.

Частина VIII

Допомога по вагітності та родах

Стаття 46

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по вагітності та родах у відповідності до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 47

Обставинами, за яких надається допомога, є вагітність та роди і їхні наслідки, а також припинення заробітку внаслідок таких обставин, як це встановлено національним законодавством або правилами.

Стаття 48

До захищених осіб належать:

а) усі жінки у визначених категоріях працівників, якщо ці категорії охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; а у випадку медичної допомоги у разі вагітності та родів - також дружини чоловіків, що належать до цих категорій; або

b) усі жінки у визначених категоріях економічно активного населення, якщо ці категорії охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців; а у випадку медичної допомоги у разі вагітності та родів - також дружини чоловіків, що належать до цих категорій.

Стаття 49

1. Що стосується вагітності, родів і їхніх наслідків, то медична допомога у разі вагітності та родів охоплює медичну допомогу, зазначену у пунктах 2 і 3 цієї статті.

2. Медична допомога включає принаймні:

а) допомогу лікарів чи кваліфікованих акушерок у дородовий період, під час родів і у післяродовий період; та

b) госпіталізацію у разі необхідності.

3. Медична допомога, зазначена у пункті 2 цієї статті, надається з метою підтримання, відновлення чи поліпшення здоров'я захищеної жінки та її спроможності працювати і задовольняти свої особисті потреби.

4. Установи чи державні відомства, які надають медичну допомогу у разі вагітності та родів, будь-якими належними засобами заохочують захищених жінок до використання загальних медичних служб, які надаються у їхнє розпорядження органами державної влади або іншими органами, визнаними органами державної влади.

Стаття 50

Що стосується припинення заробітку внаслідок вагітності, родів і їхніх наслідків, то допомога надається у вигляді періодичної грошової виплати, обчисленої у відповідності до вимог статті 65 або вимог статті 66. Розмір періодичної грошової виплати може змінюватися упродовж дії обставини, за якої надається допомога, при тому розумінні, що середній розмір допомоги має відповідати цим вимогам.

Стаття 51

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні жінці, яка належить до захищених категорій та яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що може вважатися необхідним для запобігання зловживанням, а допомога, зазначена у статті 49, також забезпечується дружині чоловіка, що належить до захищених категорій, якщо останній задовольняє такому строку набуття права на допомогу.

Стаття 52

Допомога, зазначена у статтях 49 і 50, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, але тривалість надання періодичної грошової виплати може обмежуватися 12 тижнями, за винятком випадків, коли утримання від роботи є необхідним або дозволяється національним законодавством чи правилами упродовж більш тривалого періоду; у таких випадках надання періодичної грошової допомоги не може обмежуватися періодом, меншим від такого більш тривалого періоду.

Частина IX

Допомога по інвалідності

Стаття 53

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги по інвалідності відповідно до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 54

Обставиною, за якої надається допомога, є неспроможність визначеного ступеня займатися будь-якою прибутковою діяльністю, якщо така неспроможність імовірно буде постійною чи продовжуватиметься після припинення допомоги по хворобі.

Стаття 55

До захищених осіб належать:

а) визначені категорії працівників, які охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

Стаття 56

Допомога надається у вигляді періодичної грошової виплати, яка обчислюється у такий спосіб:

Стаття 57

1. Допомога, зазначена у статті 56, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні:

а) захищеній особі, яка до виникнення обставини, за якої надається допомога, задовольняє у відповідності до визначених правил, строку набуття права на допомогу, що може складати 15 років сплати внесків або роботи чи 10 років проживання; або

b) якщо, загалом, все економічно активне населення охоплене захистом, захищеній особі, яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що складає 3 роки сплати внесків, або стосовно якої, коли вона була у працездатному віці, була сплачена визначена щорічна середня кількість внесків.

а) захищеній особі, яка до виникнення обставини, за якої надається допомога, задовольняє у відповідності до визначених правил, строку набуття права на допомогу, що складає 5 років сплати внесків або роботи; чи

b) якщо, загалом, все економічно активне населення охоплене захистом, захищеній особі, яка задовольняє строку набуття права на допомогу, що складає 3 роки сплати внесків, або стосовно якої, коли вона була у працездатному віці, була сплачена половина щорічної середньої кількості внесків, визначеної у відповідності до пункту 1b цієї статті.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються виконуваними, якщо допомога, обчислена відповідно до вимог частини XI, але на десять відсотків менше, ніж зазначено у додатку до цієї частини для відповідного типового бенефіціарія, забезпечується принаймні захищеній особі, яка у відповідності до визначених правил має п'ятирічний строк сплати внесків, роботи чи проживання.

4. Норми, зазначені у додатку до частини XI, можуть пропорційно зменшуватися, якщо строк набуття права на пенсію, що відповідає скороченій нормі, перевищує п'ять років сплати внесків або роботи, але не досягає 15 років сплати внесків або роботи; скорочена допомога виплачується відповідно до пункту 2 цієї статті.

Стаття 58

Допомога, зазначена у статтях 56 і 57, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї, або до початку сплати допомоги по старості.

Частина X

Допомога в разі смерті годувальника

Стаття 59

Кожна Договірна Сторона, для якої ця частина Кодексу є чинною, забезпечує захищеним особам надання допомоги в разі смерті годувальника у відповідності до нижченаведених статей цієї частини.

Стаття 60

1. Обставиною, за якої надається допомога, є втрата удовою чи дитиною підтримки внаслідок смерті годувальника; у випадку удови, право на допомогу може зумовлюватися у відповідності до національного законодавства чи правил її неспроможністю забезпечувати себе самостійно.

2. Національні законодавство та правила можуть передбачати, що допомога особі, яка має право на неї за інших обставин, може бути припинена, якщо така особа займається будь-якою визначеною прибутковою діяльністю, або що ця допомога, якщо вона формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія перевищує визначену суму, та, якщо вона не формується із внесків, може бути зменшена у випадках, коли заробіток бенефіціарія або його інші засоби існування, чи те й інше разом перевищують визначену суму.

Стаття 61

До захищених осіб належать:

а) дружини та діти годувальників, що належать до визначених категорій працівників, якщо ці категорії охоплюють не менше 50 відсотків усіх працівників; або

b) дружини та діти годувальників, що належать до визначених категорій економічно активного населення, якщо ці категорії охоплюють не менше 20 відсотків усіх мешканців; або

с) усі удови-мешканки та діти-мешканці, які втратили свого годувальника та матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує рівня, визначеного у відповідності до вимог статті 67.

Стаття 62

Допомога надається у вигляді періодичної виплати, яка обчислюється у такий спосіб:

а) для захищених дружин і дітей годувальників, що належать до категорій працівників або категорій економічно активного населення, - у відповідності до вимог статті 65 або вимог статті 66;

b) для усіх захищених удів-мешканок і дітей-мешканців, матеріальний стан яких під час дії обставини, за якої надається допомога, не перевищує визначеного рівня, - у відповідності до вимог статті 67.

Стаття 63

1. Допомога, зазначена у статті 62, за обставини, за якої вона надається, забезпечується принаймні:

а) захищеній особі, годувальник якої задовольняє у відповідності до визначених правил строку набуття права на допомогу, що може складати 15 років сплати внесків або роботи чи 10 років проживання; або

b) якщо, загалом, удови та діти всіх економічно активних осіб охоплені захистом, - захищеній особі, годувальник якої задовольняє строку набуття права на допомогу, що складає три роки сплати внесків, або стосовно годувальника якої, коли він був у працездатному віці, була сплачена визначена щорічна середня кількість внесків.

а) захищеній особі, годувальник якої задовольняє у відповідності до визначених правил строку набуття права на допомогу, що складає 5 років сплати внесків або роботи; чи

b) якщо, загалом, удови та діти усіх економічно активних осіб охоплені захистом, - захищеній особі, годувальник якої задовольняє строку набуття права на допомогу, що складає три роки сплати внесків, або стосовно годувальника якої, коли він був у працездатному віці, була сплачена половина щорічної середньої кількості внесків, визначеної у відповідності до пункту 1b цієї статті.

3. Вимоги пункту 1 цієї статті вважаються виконуваними, якщо допомога, обчислена відповідно до вимог частини XI, але на десять відсотків менше, ніж зазначено у додатку до цієї частини для відповідного типового бенефіціарія, забезпечується принаймні захищеній особі, годувальник якої у відповідності до визначених правил має п'ятирічний строк сплати внесків, роботи чи проживання.

4. Норми, зазначені у додатку до частини XI, можуть пропорційно зменшуватися, якщо строк набуття права на допомогу, що відповідає скороченій нормі, перевищує п'ять років сплати внесків або роботи, але не досягає 15 років сплати внесків або роботи; скорочена допомога виплачується відповідно до пункту 2 цієї статті.

5. Право бездітної удови, яка неспроможна забезпечувати себе самостійно, на допомогу у разі смерті годувальника може зумовлюватися мінімальним періодом перебування у шлюбі.

Стаття 64

Допомога, зазначена у статтях 62 і 63, забезпечується під час усієї дії обставини, яка надає право на неї.

Частина XI

Норми, яким мають відповідати періодичні грошові виплати

Стаття 65

1. У випадку періодичної грошової виплати, до якої застосовується ця стаття, розмір допомоги разом із сумою будь-якої допомоги сім'ям із дітьми, що сплачується під час дії обставини, яка надає право на допомогу, досягає стосовно цієї обставини для типового бенефіціарія, зазначеного у додатку до цієї частини, принаймні визначеної у додатку процентної частки від загального попереднього заробітку бенефіціарія або його годувальника та від загальної суми будь-якої допомоги сім'ям із дітьми, яка сплачується захищеній особі із такими самими сімейними обов'язками, що і типовий бенефіціарій.

2. Попередній заробіток бенефіціарія або його годувальника обчислюється відповідно до визначених правил і, якщо захищені особи чи їхні годувальники розподілені по категоріях залежно від їхнього заробітку, їхній попередній заробіток може обчислюватися на основі базової ставки заробітку категорій, до яких вони належать.

3. Розмір допомоги або заробіток, що враховується при обчисленні допомоги, може обмежуватися максимальною визначеною нормою за умови, що максимальна норма встановлюється у відповідності до положень пункту 1 цієї статті, якщо попередній заробіток бенефіціарія або його годувальника дорівнює або є нижчим від заробітку кваліфікованого робітника чоловічої статі.

4. Попередній заробіток бенефіціарія або його годувальника, заробітна плата кваліфікованого робітника чоловічої статі, допомога та будь-яка допомога сім'ям із дітьми обчислюються на тій самій часовій основі.

5. Для інших бенефіціаріїв розмір допомоги має бути розумним у порівнянні із допомогою, що надається типовому бенефіціарію.

6. Для цілей цієї статті кваліфікований робітник чоловічої статі - це:

а) слюсар або токар у галузі машинобудування, за винятком електротехнічної промисловості; або

b) типовий кваліфікований робітник, визначений у відповідності до положень пункту 7 цієї статті; або

с) особа, заробіток якої складає 125 відсотків середнього заробітку усіх захищених осіб.

7. Типовим кваліфікованим робітником для цілей пункту 6b цієї статті є особа, зайнята в основній групі економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно активних чоловіків, захищених під час дії відповідної обставини, або годувальників захищених осіб у відповідних випадках; ця група має належати до розділу, який об'єднує найбільшу кількість таких осіб або годувальників; для цього застосовується Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і Соціальною Радою Організації Об'єднаних Націй на її сьомій сесії 27 серпня 1948 року, яка наводиться у доповненні 1 до цього Кодексу, або така Класифікація із змінами та доповненнями, що можуть бути внесені до неї у будь-який час.

8. Якщо розмір допомоги змінюється залежно від регіону, кваліфікований робітник чоловічої статі може визначатися для кожного регіону у відповідності до пунктів 6 і 7 цієї статті.

9. Заробітна плата кваліфікованого робітника чоловічої статі, визначеного у відповідності до пунктів 6а та b цієї статті, обчислюється на основі ставок заробітної плати за повну норму робочого часу, встановлену колективними договорами чи у разі необхідності національним законодавством або правилами чи на підставі національного законодавства або правил, або звичаями, включаючи надбавки на підвищення вартості життя, якщо вони сплачуються; коли такі ставки змінюються залежно від регіону, а пункт 8 цієї статті не застосовується, використовується середня ставка.

10. Ставки поточних періодичних грошових виплат стосовно старості, виробничої травми (за винятком непрацездатності), інвалідності та смерті годувальника переглядаються після значних змін у загальному рівні заробітку, якщо такі зміни відбуваються внаслідок суттєвої зміни вартості життя.

Стаття 66

1. У випадку періодичної грошової виплати, до якої застосовується ця стаття, розмір допомоги разом із сумою будь-якої допомоги сім'ям із дітьми, що сплачується під час дії обставини, яка надає право на допомогу, досягає стосовно цієї обставини для типового бенефіціарія, зазначеного у додатку до цієї частини, принаймні визначеної у додатку процентної частки від загальної заробітної плати пересічного повнолітнього некваліфікованого робітника чоловічої статі та від загальної суми будь-якої допомоги сім'ям із дітьми, яка сплачується захищеній особі із такими самими сімейними обов'язками, що і типовий бенефіціарій.

2. Заробітна плата пересічного повнолітнього некваліфікованого робітника чоловічої статі, допомога та будь-яка допомога сім'ям з дітьми обчислюються на тій самій часовій основі.

3. Для інших бенефіціаріїв розмір допомоги має бути розумним у порівнянні із допомогою, що надається типовому бенефіціарію.

4. Для цілей цієї статті пересічний повнолітній некваліфікований робітник чоловічої статі - це:

а) типовий некваліфікований робітник у галузі машинобудування, за винятком електротехнічної промисловості; або

b) типовий некваліфікований робітник, визначений у відповідності до положень наступного пункту.

5. Типовим некваліфікованим робітником для цілей пункту 4b цієї статті є особа, зайнята в основній групі економічної діяльності з найбільшою кількістю економічно активних чоловіків, захищених під час дії відповідної обставини, або годувальників захищених осіб у відповідних випадках; ця група має належати до розділу, який об'єднує найбільшу кількість таких осіб або годувальників; для цього застосовується Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів економічної діяльності, ухвалена Економічною і Соціальною Радою Організації Об'єднаних Націй на її сьомій сесії 27 серпня 1948 року, яка наводиться у доповненні 1 до цього Кодексу, або така Класифікація із змінами та доповненнями, що можуть бути внесені до неї у будь-який час.

6. Якщо розмір допомоги змінюється залежно від регіону, пересічний повнолітній некваліфікований робітник чоловічої статі може визначатися для кожного регіону у відповідності до пунктів 4 і 5 цієї статті.

7. Заробітна плата пересічного повнолітнього некваліфікованого робітника чоловічої статі обчислюється на основі ставок заробітної плати за повну норму робочого часу, встановлену колективними договорами чи у разі необхідності національним законодавством або правилами чи на підставі національного законодавства або правил, або звичаями, включаючи надбавки на підвищення вартості життя, якщо вони сплачуються; коли такі ставки змінюються залежно від регіону, а пункт 6 цієї статті не застосовується, використовується середня ставка.

8. Ставки поточних періодичних грошових виплат стосовно старості, виробничої травми (за винятком непрацездатності), інвалідності та смерті годувальника переглядаються після значних змін у загальному рівні заробітку, якщо такі зміни відбуваються внаслідок суттєвої зміни вартості життя.

Стаття 67

У випадку періодичної грошової виплати, до якої застосовується ця стаття:

а) розмір допомоги встановлюється відповідно до визначеної шкали чи шкали, запровадженої компетентним органом державної влади згідно із визначеними правилами;

b) розмір допомоги може бути скорочено, тільки якщо інші засоби існування сім'ї бенефіціарія перевищують визначені основні суми чи основні суми, встановлені компетентним органом державної влади згідно із визначеними правилами;

с) загальний розмір допомоги та будь-яких інших засобів існування після вирахування основних сум, зазначених у підпункті b цієї статті, має бути достатнім для утримання сім'ї бенефіціарія у здоровому й гідному стані та не меншим від відповідної допомоги, обчисленої згідно із вимогами статті 66;

d) положення підпункту с цієї статті вважаються виконуваними, якщо загальний розмір допомоги, сплачуваної згідно з відповідною частиною, перевищує принаймні на 30 відсотків загальний розмір допомоги, яку можна було б отримати, застосовуючи положення статті 66 і положення:

і) статті 15b для частини III, іі) статті 27b для частини V, ііі) статті 55b для частини IX, iv) статті 61b для частини X.

Додаток до частини XI

Періодичні грошові виплати типовим бенефіціаріям

Частина	Обставина, за якої надається допомога	Типовий бенефіціарій	Процентна частка
III	Хвороба______________	Чоловік із дружиною та двома дітьми____________	45
IV	Безробіття____________	Чоловік із дружиною та двома дітьми____________	45
V	Старість_____________	Чоловік із дружиною пенсійного віку____________	40
VI	Виробнича травма:
	Непрацездатність_____ Повна втрата спроможності отримувати заробіток____________	Чоловік із дружиною та двома дітьми___________ Чоловік із дружиною та двома дітьми__________	50 50
	Смерть годувальника________	Удова із двома дітьми_____	40
VIII	Вагітність та роди______________	Жінка___________________	45
IX	інвалідність________	Чоловік із дружиною та двома дітьми__________	40
X	Смерть годувальника.........	Удова із двома дітьми..	.. 40

Частина XII

Загальні положення

Стаття 68

Допомога, на яку захищена особа може мати право відповідно до будь якої з частин II-X цього Кодексу, може бути припинена у такому обсязі, який може бути визначено:

а) якщо відповідна особа не перебуває на території відповідної Договірної Сторони;

b) якщо відповідна особа утримується на державні кошти чи на кошти установи або служби соціального забезпечення, але при цьому частина допомоги має надаватися утриманцям бенефіціарія;

с) якщо відповідна особа отримує іншу грошову допомогу по соціальному забезпеченню, крім допомоги сім'ям із дітьми, та упродовж будь-якого періоду, стосовно якого вона отримує від третьої сторони відшкодування у зв'язку із тією самою обставиною, за умови, що частина припиненої допомоги не перевищує розміру іншої допомоги чи відшкодування, що надається третьою стороною;

d) якщо відповідна особа подала неправдиву заяву про надання допомоги;

е) якщо обставина, за якої надається допомога, спричинена кримінальним правопорушенням, що скоїла відповідна особа;

f) якщо обставина, за якої надається допомога, спричинена свідомою неналежною поведінкою відповідної особи;

g) у відповідних випадках, якщо відповідна особа не використовує медичні або реабілітаційні служби, що надані у її розпорядження, або порушує визначені правила перевірки виникнення чи продовження дії обставини, за якої надається допомога, або визначені правила поведінки бенефіціаріїв;

h) у випадку допомоги по безробіттю, якщо відповідна особа не використовує служби працевлаштування, надані у її розпорядження;

і) у випадку допомоги по безробіттю, якщо відповідна особа втратила роботу внаслідок її припинення через трудовий конфлікт або залишила її добровільно без обгрунтованої причини; та

j) у випадку допомоги в разі смерті годувальника, якщо удова живе із чоловіком як його дружина.

Стаття 69

1. Кожний заявник має право на оскарження у випадку відмови у наданні допомоги або відхилення скарги щодо її якості чи розміру.

2. Якщо у застосуванні цього Кодексу медичну допомогу доручено надавати державному відомству, підзвітному законодавчому органу, право на оскарження, передбачене у пункті 1 цієї статті, може бути замінене правом на розгляд відповідним органом скарги щодо відмови у наданні медичної допомоги або якості наданої допомоги.

3. Якщо скарга врегульовується спеціальним судовим органом, створеним для розгляду питань соціального забезпечення, у якому представлені захищені особи, право на оскарження може не надаватися.

Стаття 70

1. Витрати на допомогу, що надається відповідно до цього Кодексу, та витрати на надання такої допомоги покриваються колективно за рахунок страхових внесків або оподаткування, чи того й іншого разом відповідно до процедур, що запобігають створенню труднощів для осіб із незначними засобами існування та враховують економічне становище відповідної Договірної Сторони і матеріальний стан категорій захищених осіб.

2. Загальна сума страхових внесків, які сплачують захищені працівники, не перевищує 50 відсотків усіх фінансових ресурсів, що асигнуються на захист працівників, їхніх дружин і дітей. Для того щоб з'ясувати, чи виконується ця умова, чи ні, можна враховувати загалом усю допомогу, що надається відповідною Договірною Стороною згідно з цим Кодексом, за винятком допомоги сім'ям із дітьми та допомоги в разі виробничої травми, якщо остання надається спеціальним органом.

3. Відповідна Договірна Сторона несе загальну відповідальність за належне забезпечення допомоги, що надається відповідно до цього Кодексу, та вживає для цього усіх необхідних заходів; вона забезпечує у разі потреби, щоб необхідні актуарні дослідження та розрахунки, що стосуються фінансової рівноваги, проводилися періодично та у будь-якому випадку, - до будь-якої зміни у видах допомоги, ставки страхових внесків або податків, що асигнуються для страхування відповідних обставин, за яких надається допомога.

Стаття 71

1. Якщо надання допомоги не доручається державному відомству, підзвітному законодавчому органу, представники захищених осіб беруть участь в управлінні наданням допомоги або співробітничають у цьому процесі як консультанти за визначених умов; національні законодавство та правила можуть також передбачати участь представників роботодавців і органів державної влади.

2. Відповідна Договірна Сторона несе загальну відповідальність за належне керівництво установами та службами, що застосовують цей Кодекс.

Частина XIII

Інші положення

Стаття 72

Кодекс не застосовується до:

а) обставин, які надають право на допомогу та виникли до набрання чинності відповідною частиною Кодексу стосовно відповідної Договірної Сторони;

b) допомоги за обставин, які надають право на неї та виникли після набрання чинності відповідною частиною цього Кодексу стосовно відповідної Договірної Сторони, якщо права на таку допомогу виникли у період, що передує цій даті.

Стаття 73

Договірні Сторони вживають заходів для укладення спеціальної угоди, яка регулює питання соціального забезпечення іноземців і мігрантів, зокрема у тій частині, що стосується рівності із їхніми власними громадянами та збереження набутих прав і прав, що набуваються.

Стаття 74

1. Кожна Договірна Сторона подає Генеральному секретарю щорічну доповідь про застосування цього Кодексу. Ця доповідь містить:

а) докладну інформацію про закони та правила, якими вводяться у дію положення цього Кодексу, охоплені ратифікацією; та

b) підтвердження виконання вимог, зазначених у:

і) статтях 9а, b або с; 15а або b; 21а; 27а або b; 33; 41а або b; 48а або b; 55а або b; 61а або b стосовно кількості захищених осіб;

іі) статтях 44, 65, 66 або 67 стосовно розмірів допомоги;

ііі) пункті 2 статті 24 стосовно тривалості допомоги по безробіттю; та

iv) пункті 2 статті 70 стосовно частки фінансових ресурсів, що формуються із страхових внесків захищених працівників.

Таке підтвердження у міру можливості надається у такому загальному форматі та у такий спосіб, які можуть бути запропоновані Комітетом.

2. Кожна Договірна Сторона надає Генеральному секретарю на його прохання подальшу інформацію про виконання положень цього Кодексу, охоплених її ратифікацією.

3. Комітет міністрів може доручити Генеральному секретарю передати до Консультативної асамблеї копії доповіді та подальшої інформації, наданих згідно із пунктами 1 і 2 цієї статті, відповідно.

4. Генеральний секретар надсилає Генеральному директору Міжнародного бюро праці доповідь та подальшу інформацію, надані згідно з пунктами 1 і 2 цієї статті, відповідно, і звертається до нього із проханням запитати у відповідного органу Міжнародної організації праці думку щодо цієї доповіді та подальшої інформації і надіслати Генеральному секретарю висновки, яких дійшов такий орган.

5. Така доповідь, подальша інформація та висновки органу Міжнародної організації праці, зазначеного у пункті 4 цієї статті, розглядаються Комітетом, який подає Комітету міністрів доповідь, що містить його висновки.

Стаття 75

1. Після консультацій із Консультативною асамблеєю, якщо він вважає це за доцільне, Комітет міністрів більшістю у дві третини голосів у відповідності до пункту d статті 20 Статуту Ради Європи вирішує, чи виконала кожна Договірна Сторона зобов'язання за цим Кодексом, які вона прийняла, чи ні.

2. Якщо Комітет міністрів вважає, що Договірна Сторона не виконує свої зобов'язання за цим Кодексом, він пропонує цій Договірній Стороні вжити таких заходів, які Комітет міністрів вважає необхідними для забезпечення такого виконання.

Стаття 76

Кожна Договірна Сторона один раз на два роки доповідає Генеральному секретарю про стан її законодавства та практики стосовно будь-якої із частин II-X Кодексу, яку така Договірна Сторона не зазначила у своїй ратифікації Кодексу відповідно до статті 3 або у повідомленні, надісланому в подальшому згідно зі статтею 4.

Частина XIV

Заключні положення

Стаття 77

1. Цей Кодекс відкрито для підписання державами-членами Ради Європи. Він підлягає ратифікації. Ратифікаційні грамоти здаються на зберігання Генеральному секретарю, якщо Комітет міністрів у відповідних випадках попередньо ухвалив позитивне рішення згідно із пунктом 4 статті 78.

2. Цей Кодекс набирає чинності через один рік від дати здачі на зберігання третьої ратифікаційної грамоти.

3. Стосовно будь-якої держави, яка підписала цей Кодекс та яка ратифікуватиме його після набрання ним чинності, Кодекс набирає чинності через один рік від дати здачі на зберігання її ратифікаційної грамоти.

Стаття 78

1. Будь-яка держава, що підписала цей Кодекс і бажає застосувати положення пункту 2 статті 2, до ратифікації подає Генеральному секретарю доповідь, що показує, якою мірою її система соціального забезпечення відповідає положенням цього Кодексу.

Така доповідь містить:

а) виклад відповідних законів і правил; і

b) підтвердження виконання вимог, зазначених у:

іі) статтях 44, 65, 66 або 67 стосовно розмірів допомоги;

ііі) пункті 2 статті 24 стосовно тривалості допомоги по безробіттю; та

iv) пункті 2 статті 70 стосовно частки фінансових ресурсів, що формуються із страхових внесків захищених працівників; та

с) всі елементи, які на бажання держави-учасниці мають бути враховані у відповідності до пунктів 2 і 3 статті 2.

2. Держава-учасниця надає Генеральному секретарю на його прохання подальшу інформацію про те, якою мірою її система соціального забезпечення відповідає положенням цього Кодексу.

3. Така доповідь та подальша інформація розглядаються Комітетом, який враховує положення пункту 3 статті 2. Комітет подає Комітету міністрів доповідь, що містить його висновки.

4. Комітет міністрів більшістю у дві третини голосів у відповідності до пункту d статті 20 Статуту Ради Європи вирішує, чи відповідає система соціального забезпечення такої Держави-Учасниці вимогам цього Кодексу, чи ні.

5. Якщо Комітет міністрів вирішує, що зазначена система соціального забезпечення не відповідає положенням цього Кодексу, він повідомляє про це відповідній державі-учасниці та може винести рекомендації щодо шляхів досягнення такої відповідності.

Стаття 79

1. Після набрання цим Кодексом чинності Комітет міністрів може запропонувати приєднатися до Кодексу будь-якій державі, що не є членом Ради Європи. Приєднання такої держави здійснюється на таких самих умовах і за такими самими процедурами, що передбачені Кодексом стосовно ратифікації.

2. Будь-яка держава приєднується до цього Кодексу шляхом здачі на зберігання Генеральному секретарю документа про приєднання. Стосовно будь-якої держави, що у такий спосіб приєднується, Кодекс набирає чинності через один рік від дати здачі на зберігання документа про приєднання.

3. Зобов'язання та права держави, що приєдналася до Кодексу, є такими самими, що і зобов'язання та права, передбачені у цьому Кодексі для держави-учасниці, яка ратифікувала Кодекс.

Стаття 80

1. Цей Кодекс застосовується до території метрополії кожної Договірної Сторони. Кожна Договірна Сторона під час підписання або здачі на зберігання ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання може визначити у заяві на ім'я Генерального секретаря територію, яка вважається територією її метрополії з цією метою.

2. Кожна Договірна Сторона, що ратифікувала Кодекс, або кожна держава, що приєдналася до нього, під час здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти чи документа про приєднання або у будь-який інший час після цього може повідомити Генерального секретаря про те, що дія цього Кодексу повністю або частково та з урахуванням будь-яких змін, зазначених у повідомленні, поширюється на будь-яку частину території її метрополії, не зазначену згідно із пунктом 1 цієї статті, або на будь-яку з інших територій, за міжнародні відносини яких вона несе відповідальність. Зміни, зазначені у такому повідомленні, можуть бути відкликані або доповнені в іншому повідомленні.

3. Будь-яка Договірна Сторона під час денонсації Кодексу у відповідності до статті 81 може повідомити Генерального секретаря про припинення застосування Кодексу до будь-якої частини території її метрополії чи до будь-яких інших територій, на які вона поширила дію Кодексу у відповідності до пункту 2 цієї статті.

Стаття 81

Кожна Договірна Сторона може денонсувати Кодекс або будь-яку одну чи більше із частин II-X тільки після закінчення п'ятирічного періоду від дати, на яку Кодекс набрав чинності стосовно такої Договірної Сторони, або після закінчення будь-якого наступного п'ятирічного періоду та у кожному випадку через один рік від дати повідомлення Генерального секретаря у письмовій формі про свій намір денонсувати Кодекс або будь-яку одну чи більше із частин II-X. Така денонсація не зашкоджує чинності Кодексу стосовно інших Договірних Сторін, якщо у будь-який час їхня кількість складає не менше трьох Договірних Сторін.

Стаття 82

Генеральний секретар повідомляє держави-члени Ради Європи, уряд будь-якої держави, що приєдналася до Кодексу, та Генерального директора Міжнародного бюро праці про:

і) дату набрання Кодексом чинності та про будь-яких членів, що ратифікували його;

іі) здачу на зберігання будь-якого документа про приєднання у відповідності до статті 79 та про повідомлення, отримані разом з ним;

ііі) будь-яке повідомлення, отримане у відповідності до статей 4 і 80; або

iv) будь-яке повідомлення, отримане у відповідності до статті 81.

Стаття 83

Додаток до цього Кодексу є складовою частиною Кодексу. На посвідчення чого нижчепідписані належним чином на те уповноважені представники підписали цей Кодекс.

Вчинено у Страсбурзі 16 дня квітня місяця 1964 року французькою і англійською мовами, причому обидва тексти є однаково автентичними, в одному примірнику, який зберігатиметься в архіві Ради Європи та засвідчені копії якого Генеральний секретар надсилає кожній державі, що підписала цей Кодекс, кожній державі, що приєдналася до нього, та Генеральному директору Міжнародного бюро праці.

Додаток
Стаття 68і

Встановлюється, що стаття 68і цього Кодексу має тлумачитися у відповідності до національного законодавства кожної Договірної Сторони.

Доповнення 1

Міжнародна стандартна галузева класифікація
усіх видів економічної діяльності

Перелік розділів і основних груп

Розділ 0. Сільське господарство, лісове господарство, мисливство та рибальство:

01. Землеробство та тваринництво

02. Лісове господарство та лісозаготівля

03. Мисливство, ловля та розведення дичини

04. Рибальство

Розділ 1. Добувна промисловість і розроблення кам'яних кар'єрів:

11. Видобування кам'яного вугілля

12. Видобування металевих руд

13. Видобування нафти та природного газу

14. Видобування каменю, глини та піску із кар'єрів

19. Видобування неметалевих руд і розроблення кар'єрів, не віднесені до інших угруповань

Розділи 2, 3. Обробна промисловість:

20. Харчова промисловість, за винятком виробництва напоїв

21. Виробництво напоїв

22. Виробництво тютюнових виробів

23. Виробництво текстилю

24. Виробництво взуття, інших носильних речей та готових виробів з текстилю

25. Виробництво деревини та корка, за винятком виробництва меблів

26. Виробництво меблів і фурнітури

27. Виробництво паперу та виробів з паперу

28. Поліграфічна діяльність, видавнича справа та суміжні галузі

29. Виробництво шкіри та шкіряних виробів, за винятком взуття

30. Виробництво гумових виробів

31. Виробництво хімікалій та хімічної продукції

32. Виробництво продуктів перероблення нафти та вугілля

33. Виробництво неметалевих мінеральних виробів, за винятком продуктів перероблення нафти та вугілля

34. Базова металургійна промисловість

35. Виробництво металевої продукції, за винятком машин і транспортного устаткування

36. Виробництво машин, за винятком електричних машин

37. Виробництво електричних машин, апаратури, устаткування та виробів

38. Виробництво транспортного устаткування

39. Інші галузі обробної промисловості

Розділ 4. Будівництво:

40. Будівництво

Розділ 5. Виробництво електроенергії, газу, води та санітарні роботи:

51. Виробництво електроенергії, газу та пару

52. Виробництво води та санітарні роботи

Розділ 6. Торгівля:

61. Оптова й роздрібна торгівля

62. Діяльність банків й інших фінансових установ

63. Страхування

64. Операції з нерухомістю

Розділ 7. Транспорт, зберігання вантажів і зв'язок:

71. Транспорт

72. Зберігання вантажів і складська діяльність

73. Зв'язок

Розділ 8. Послуги:

81. Державні послуги

82. Громадські та комерційні послуги

83. Послуги у сфері відпочинку та розваг

84. Індивідуальні послуги

Розділ 9. Діяльність без належного визначення:

90. Діяльність без належного визначення.

Доповнення 2

Додаткове забезпечення чи пільги

Частина II. Медична допомога

1. Амбулаторна медична допомога, що надається лікарями загального профілю та лікарями-спеціалістами поза межами лікарень, включаючи допомогу удома, без обмеження її тривалості, за умови, що бенефіціарій чи його годувальник може мати сплачувати до 25 відсотків витрат на отриману допомогу.

2. Основні лікарські засоби без обмеження тривалості, за умови, що бенефіціарій чи його годувальник може мати сплачувати до 25 відсотків витрат на отриману допомогу.

3. Лікування у лікарні, включаючи госпіталізацію, допомогу лікарів загального профілю чи лікарів-спеціалістів, у разі необхідності, а також усі допоміжні послуги, які необхідні стосовно визначених захворювань, що вимагають тривалої допомоги, включаючи туберкульоз, - упродовж періоду, який не може обмежуватися менше ніж 52 тижнями у кожному випадку.

4. Лікувальна стоматологічна допомога, за умови, що бенефіціарій чи його годувальник може мати сплачувати до однієї третини витрат на отриману допомогу.

5. Якщо відшкодування витрат здійснюється у вигляді фіксованої суми стосовно кожного випадку лікування чи рецепту на лікарські засоби, загальна сума таких платежів, здійснених усіма захищеними особами стосовно будь-якого із видів допомоги, зазначених у пунктах 1, 2 або 4 вище, не перевищує встановленої процентної частки від загальних витрат на такий вид допомоги упродовж даного періоду.

Частина III. Допомога по хворобі

6. Допомога по хворобі у розмірі, зазначеному у статті 16 цього Кодексу, тривалістю, яка не може обмежуватися менше ніж 52 тижнями у кожному випадку.

Частина IV. Допомога по безробіттю

7. Допомога по безробіттю у розмірі, зазначеному у статті 22 цього Кодексу, тривалістю, яка не може обмежуватися менше ніж 21 тижнем упродовж одного дванадцятимісячного періоду.

Частина V. Допомога по старості

8. Допомога по старості у розмірі принаймні 50 відсотків допомоги, зазначеної у статті 28:

а) згідно із пунктом 2 статті 29 або, якщо допомога, зазначена у статті 28, зумовлюється цензом осілості та якщо відповідна Договірна Сторона не застосовує пункт 3 статті 29, - після десяти років проживання; та

b) згідно із пунктом 5 статті 29, - залежно від умов, визначених стосовно попередньої економічної діяльності захищеної особи.

Частина VII. Допомога сім'ям із дітьми

9. Грошова допомога сім'ям із дітьми у вигляді періодичних грошових виплат - поки дитина, яка має право на таку допомогу і яка продовжує набувати освіту, не досягне визначеного віку, що не може бути менше 16 років.

Частина VIII. Допомога по вагітності та родах

10. Надання допомоги по вагітності та родах без урахування строку набуття права на таку допомогу.

Частина IX. Допомога по інвалідності

11. Допомога по інвалідності у розмірі принаймні 50 відсотків допомоги, зазначеної у статті 56:

а) згідно із пунктом 2 статті 57 або, якщо допомога, зазначена у статті 56, зумовлюється цензом осілості та якщо відповідна Договірна Сторона не застосовує пункт 3 статті 57, - після п'яти років проживання; та

b) захищеній особі, яка лише через свій похилий вік на час набрання чинності положеннями, що дозволяють застосовувати цю частину, не задовольняла умовам, визначеним відповідно до пункту 2 статті 57, з урахуванням умов, визначених стосовно попередньої економічної діяльності захищеної особи.

Частина X. Допомога в разі смерті годувальника

12. Допомога в разі смерті годувальника у розмірі принаймні 50 відсотків допомоги, зазначеної у статті 62:

а) згідно із пунктом 2 статті 63 або, якщо допомога, зазначена у статті 62, зумовлюється цензом осілості та якщо відповідна Договірна Сторона не застосовує пункт 3 статті 63, - після п'яти років проживання; та

b) захищеним особам, годувальники яких не задовольняли умовам, визначеним відповідно до пункту 2 статті 63, лише через їхній похилий вік на час набрання чинності положеннями, що дозволяють застосовувати цю частину, з урахуванням умов, визначених стосовно попередньої економічної діяльності годувальника. Частини II, III або X

13. Допомога на поховання у розмірі:

і) двадцятикратного щоденного попереднього заробітку захищеної особи, який використовується чи міг би використовуватися для обчислення допомоги в разі смерті годувальника або допомоги по хворобі, залежно від обставин, за умови, що загальний розмір допомоги не перевищує двадцятикратного щоденного заробітку кваліфікованого робітника чоловічої статі, визначеного відповідно до положень статті 65; або

іі) двадцятикратного щоденного заробітку пересічного повнолітнього некваліфікованого робітника чоловічої статі, визначеного відповідно до положень статті 66.