Коментар до Постанови Вищого арбітражного суду
України N 04-1/5-13/2 від 15.08.2000 р.
Відкриття в Україні представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності здійснюється на підставі ст.5 Закону України від 16.04.91 р. "Про зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ). Норми щодо взаємного відкриття представництв подекуди містяться і в міждержавних торговельно-економічних договорах. Якщо розглянути юридичний статус представництв відповідно до норм міжнародного приватного права, то можна навести такі їхні характерні риси:
- не мають статусу юридичної особи згідно з чинним законодавством України;
- спеціальна правоздатність визначається дорученням від іноземного суб'єкта господарювання;
- через представництво повністю або частково здійснюється в Україні підприємницька діяльність іноземного суб'єкта господарювання;
- обов'язковою умовою для початку діяльності представництва є його реєстрація у податкових органах згідно з вимогами чинного законодавства.
У всіх випадках представництво діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарювання, виконує представницькі функції. Діяльність представництва регулюється чинним законодавством України та міжнародними договорами, що належним чином ратифіковані Україною.
Дещо по-іншому статус постійних представництв регулюється податковим законодавством. Перелік нормативно-правових актів з цього приводу включає:
- Закон України N 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції від 22.05.97 р.) - п.1.17, 1.32 ст.1, п.2.1.4, 2.5. ст.2, ст.13, п.16.11., 16.12. ст. 16, п.22.20 ст.22;
- Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні, як платників податку на прибуток, затверджене наказом ДПАУ від 12.08.97 р. N 293 (в редакції наказу від 16.01.98 р. ;
Податковим законодавством постійні представництва розглядаються як постійні представництва нерезидентів. У п. 1.17 ст. 1 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) дається визначення цього поняття: постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, належать: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.
На підставі п.2.5 ст.2 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (283/97-ВР ) обов'язковою є реєстрація постійного представництва (крім резидентів, що виконують ці функції) у податковому органі за місцем свого розташування. Порушення цієї вимоги розглядається як ухилення від оподаткування, а отриманий прибуток таким, що прихований від оподаткування. Згідно з п.22.20 ст.22 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" податкова реєстрація постійного представництва заміняє раніше встановлену державну реєстрацію в МЗЕС-торзі України або в інших органах влади.
Головний редактор газети "Юридичний вісник України" Теньков С.О.
Надруковано: "Вісник господарського судочинства", 5 березня 2001 року.
