Конвенція
про бомбардування морськими силами під час війни
(IX Гаазька конвенція)

(витяг)

Натхненні стремлінням здійснити намір, висловлений Першою Конференцією Миру, відносно бомбардувань морськими силами незахищених портів, міст і селищ;

беручи до уваги, що необхідно підпорядкувати бомбардування морськими силами дії загальних настанов, які охороняють права жителів і забезпечують збереження головних будівель, поширенням на цю воєнну операцію, по змозі, засад Положення 1899 року про закони і звичаї суходільної війни;

переймаючись у такий спосіб бажанням служити інтересам людства і зменшити жахи й нещастя війни;

вирішили укласти для цього Конвенцію, а тому призначили своїми уповноваженими (перелік уповноважених),

котрі, набувши свої повноваження, визнані складеними в законній і належній формі, погодилися на такі постанови.

Стаття V. У разі бомбардування морськими силами командувач мусить ужити всіх необхідних заходів, щоб уберегти, по спромозі, історичні пам'ятки, храми, будівлі, що служать цілям науки, мистецтва і доброчинності, шпиталі й місця, де зібрано хворих або поранених, за умови, що такі будівлі й місця не служать водночас воєнним цілям.

Жителі зобов'язані вирізняти ці пам'ятки, будівлі чи місця збору примітними знаками, що мають складатися з великих твердих прямокутників, розділених діагоналлю на два трикутники, з яких верхній чорного кольору, а нижній - білого.

Стаття VII. Забороняється віддавати на розграбування місто або місце, навіть узяте приступом.

Гаага, 18 жовтня 1907 р.

Франц Лист. Международное право в систематическом изложении. Приложения. - Дерпт, 1909.

Україна в міжнародно-правових відносинах, книга 2, Правова охорона культурних цінностей, Київ, Юрінком Інтер, 1997