Міжнародна конвенція
про підготовку і дипломування моряків та
несення вахти 1978 року

Дата підписання: 07.07.1978

Дата підписання від України: 01.11.1996

Дата приєднання України: 01.11.1996

Дата набрання чинності для України: 07.04.1997

Статус Конвенції див.

( Про приєднання до Конвенції див. Закон
N 464/96-ВР від 01.11.96 )

Сторони цієї Конвенції,

бажаючи сприяти посиленню охорони людського життя і збереженню майна на морі, а також захисту морського середовища шляхом установлення, за спільною згодою, міжнародних норм підготовки і дипломування моряків та несення вахти,

вважаючи, що найкращим способом досягнення цієї мети є укладення Міжнародної Конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти,

домовились про таке:

Стаття 1

Загальні зобов'язання по Конвенції

(1) Сторони зобов'язуються здійснювати положення Конвенції та її Додатка, який становить невід'ємну частину Конвенції. Будь-яке посилання на Конвенцію означає водночас і посилання на Додаток.

(2) Сторони зобов'язуються видавати усі закони, декрети, накази і правила та вживати усіх інших заходів, які можуть бути потрібні для повного здійснення положень Конвенції з метою забезпечення того, щоб, з точки зору охорони людського життя і збереження майна на морі, а також захисту морського середовища, моряки на суднах мали належну кваліфікацію і були здатні виконувати свої обов'язки.

Стаття 2

Визначення

У Конвенції, якщо спеціально не передбачене інше:

(а) "Сторона" означає державу, для якої Конвенція набула чинності;

(b) "Адміністрація" означає Уряд Сторони, під прапором якої судно має право плавання;

(с) "Диплом" означає дійсний документ, яку б назву він не мав, виданий Адміністрацією або за її уповноваженням, або той, що визнається Адміністрацією і дає право його власнику зайняти посаду, зазначену в цьому документі чи дозволену національними правилами;

(d) "Власник диплома" означає особу, яка на законних підставах володіє дипломом;

(е) "Організація" означає Міжурядову морську консультативну організацію (ІМКО); з 1982 р. ця організація має назву Міжнародна морська організація (ІМО);

(f) "Генеральний секретар" означає Генерального секретаря Організації;

(g) "Морське судно" означає судно, інше, ніж ті, які плавають винятково у внутрішніх водах, в межах захищених вод чи у безпосередній до них близькості або в районах дії портових правил;

(h) "Риболовецьке судно" означає судно, що використовується для промислу риби, китів, тюленів, моржів або інших живих ресурсів моря;

(і) "Регламент радіозв'язку" означає Регламент радіозв'язку, який є додатком або розглядається як додаток до найостаннішої діючої Міжнародної конвенції електрозв'язку.

Стаття 3

Застосування

Конвенція застосовується до моряків, які працюють на морських суднах, що мають право плавання під прапором Сторони, за винятком моряків, які:

(а) відбувають службу на військових кораблях, військово-допоміжних суднах або працюють на інших суднах, що належать державі або експлуатуються нею і використовуються виключно для урядової некомерційної служби. Однак кожна Сторона, шляхом вживання відповідних заходів, що не шкодять експлуатації або експуатаційним можливостям таких суден, що належать їй або експлуатуються нею, має забезпечити, щоб особи, які працюють на таких суднах, відповідали, наскільки це доцільно і практично можливо, вимогам Конвенції;

(b) працюють на риболовецьких суднах;

(с) працюють на прогулянкових яхтах, що не займаються комерційними перевезеннями; або

(d) працюють на дерев'яних суднах примітивної конструкції.

Стаття 4

Подання інформації

(1) Сторони у можливо короткий термін подають Генеральному секретарю:

(а) тексти законів, декретів, наказів, правил та інших документів, виданих з різних питань, що охоплюються Конвенцією;

(b) повні, де можливо, дані щодо програми і терміну навчання, а також національні екзаменаційні та інші вимоги для видачі диплома відповідно до Конвенції;

(с) достатню кількість зразків диплома, що видаються відповідно до Конвенції.

(2) Генеральний секретар сповіщає всі Сторони про будь-яке подання, отримане згідно з підпунктом (1)(а), і, зокрема, для цілей статей 9 і 10, направляє їм, на їх прохання, будь-яку інформацію, що подається йому згідно з підпунктами (1)(b) і (с).

Стаття 5

Інші договори і тлумачення

(1) Усі попередні зараз діючі договори, конвенції та угоди між Сторонами, що стосуються норм підготовки і дипломування моряків і несення вахти, продовжують зберігати протягом свого терміну дії повну силу щодо:

(а) моряків, до яких ця Конвенція не застосовується;

(b) моряків, до яких ця Конвенція застосовується, але з питань, що спеціально не передбачені нею.

(2) Там, однак, де такі договори, конвенції або угоди суперечать положенням Конвенції, Сторони переглядають свої зобов'язання за такими договорами, конвенціями і угодами з метою усунення суперечностей між зобов'язаннями за ними і зобов'язаннями за Конвенцією.

(3) Усі питання, що спеціально не передбачені у Конвенції, лишаються предметом законодавства Сторін.

(4) Ніщо в Конвенції не перешкоджає кодифікації і розвитку морського права Конференцією з морського права Організації Об'єднаних Націй, що скликається згідно з Резолюцією 2750 С(XXV) Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй, а також теперішнім чи майбутнім претензіям і правовим позиціям будь-якої держави з питань морського права та щодо природи і меж юрисдикції прибережної держави і держави прапора.

Стаття 6

Дипломи

(1) Дипломи капітанів, осіб командного складу чи рядового складу видаються тим кандидатам, які задовольняють вимоги Адміністрації щодо роботи, віку, стану здоров'я, підготовки, кваліфікації та іспитів згідно з відповідними положеннями Додатка до Конвенції.

(2) Дипломи капітанів і осіб командного складу, що видаються відповідно до цієї статті, підтверджуються Адміністрацією, яка їх видає, за формою, приписаною Правилом I/2 Додатка. Якщо підтвердження складено не англійською мовою, воно має містити переклад на цю мову.

Стаття 7

Положення перехідного періоду

(1) Професійний стандартний диплом чи диплом практика для роботи на посаді, для зайняття якої Конвенція вимагає диплом, що до набуття чинності Конвенцією для Сторони виданий відповідно до законів Сторони чи Регламенту радіозв'язку, визнається дійсним для роботи на цій посаді і після набуття чинності Конвенцією для цієї Сторони.

(2) Протягом не більше п'яти років після набуття чинності Конвенцією для Сторони її Адміністрація може продовжити видачу професійних стандартних дипломів відповідно до старої практики. Такі дипломи визнаються дійсними для цілей Конвенції. Протягом цього перехідного періоду такі дипломи видаються лише морякам, які почали свою роботу на суднах за певним фахом, до якого відносяться такі дипломи, до набуття чинності цією Конвенцією для цієї Сторони. Адміністрація забезпечує, щоб усі інші кандидати на одержання диплома склали іспит і одержали дипломи відповідно до положень Конвенції.

(3) Сторона, протягом двох років після набуття чинності для неї цією Конвенцією, може видавати диплом практика морякам, які не мають ні відповідного диплома за Конвенцією, ні професійного стандартного диплома, виданого згідно з національними законами до набуття чинності Конвенцією для такої Сторони, але які:

(а) працювали на морі на посаді, для якої вони добивалися одержання диплома практика, не менше трьох років в межах семи років, що передували набуттю чинності цією Конвенцією для цієї Сторони;

(b) представили докази того, що вони працювали задовільно;

(с) відповідають вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, включаючи зір і слух, враховуючи при цьому їхній вік в момент подання заяви.

Для цілей цієї Конвенції диплом практика, виданий на підставі цього пункту, розглядається як еквівалент диплома, виданого на підставі положень Конвенції.

Стаття 8

Пільговий дозвіл

(1) У випадках виключної необхідності Адміністрації, якщо, на її думку, це не є небезпечним для людей, майна чи навколишнього середовища, можуть видавати пільговий дозвіл, який дозволяє певному моряку працювати на певному судні протягом певного терміну, що не перевищує шести місяців, на посаді, для заняття якої він не має відповідного диплома, за умови, що особа, якій видається пільговий дозвіл для заняття вакантної посади, повинна мати кваліфікацію, що відповідає вимогам Адміністрації відносно забезпечення безпеки. Такий дозвіл надається для заняття посади радіоспеціаліста або радіотелефоніста лише за умов, передбачених відповідними положеннями Регламенту радіозв'язку. Однак капітану або старшому механіку пільговий дозвіл видається лише за форсмажорних обставин і лише на можливо короткий термін.

(2) Будь-який пільговий дозвіл на заняття будь-якої посади видається тільки особі, яка на законних підставах є володарем диплома, для заняття посади на один ступінь нижче. Якщо за Конвенцією не потрібний диплом для заняття посади ступенем нижче, пільговий дозвіл може бути виданий особі, чия кваліфікація і досвід, на думку Адміністрації, явно відповідають вимогам для заміщення такої посади, причому, якщо така особа не має відповідного диплома, вона має пройти перевірку, визначену Адміністрацією, для підтвердження того, що видача такого пільгового дозволу не може знизити рівень безпеки. Крім того, Адміністрація якнайскоріше забезпечує заняття згаданої посади власником належного диплома.

(3) Сторони якнайскоріше після першого січня кожного року направляють Генеральному секретарю доповідь, що містить відомості про загальну кількість пільгових дозволів щодо кожної посади, для якої потрібний диплом, виданий протягом року на морські судна, і дані про кількість таких суден місткістю, відповідно, менше і більше 1600 брутто-регістрових тонн.

Стаття 9

Еквіваленти

(1) Конвенція не забороняє Адміністрації зберігати існуючі або застосовувати інші методи теоретичної і практичної підготовки, включаючи ті, що охоплюють стаж роботи на судні і організацію суднової служби та спеціально враховують технічний прогрес, особливі типи суден і види перевезень, за умови, що досвід роботи на судні, рівень знань і кваліфікації щодо навігаційного і технічного управління судном і поводження з вантажем забезпечують ступінь безпеки на морі і дають ефект щодо запобігання забрудненню, принаймні, еквівалентного вимогам Конвенції.

(2) Відомості про такі методи у можливо короткий строк подаються Генеральному секретарю, який розсилає їх усім Сторонам.

Стаття 10

Контроль

(1) Судна, не рахуючи виключених статтею 3, під час знаходження у портах Сторони підлягають контролю, який здійснюється посадовими особами, належним чином уповноваженими цією Стороною з метою перевірки того, що усі моряки, які працюють на цих суднах і які за Конвенцією мають бути власниками дипломів, мають такі дипломи або відповідні пільгові дозволи. Ці дипломи мають визнаватися, якщо немає очевидних підстав вважати, що диплом було отримано незаконним шляхом, або, що власник диплома не є тією особою, якій він був спочатку виданий.

(2) У випадку виявлення недоліків згідно з пунктом (1) чи порядком, зазначеним у Правилі I/4 - "Порядок контролю", посадова особа, яка здійснює контроль, негайно повідомляє у письмовому вигляді капітану судна та консулу або, якщо консула немає, найближчому дипломатичному представнику, або морським властям держави, під прапором якої судно має право плавання, для вжиття відповідних заходів. Таке повідомлення має містити докладні відомості про виявлені недоліки, а також підстави, які дозволяють Стороні вважати, що ці недоліки створюють небезпеку для людей, майна і оточуючого середовища.

(3) Якщо при здійсненні контролю згідно з пунктом (1) недоліки, згадані в пункті (3) Правила I/4, не усунені, і встановлено, що, беручи до уваги розмір і тип судна, довжину і характер його рейсу, цим створюється небезпека для людей, майна і оточуючого середовища, Сторона, яка здійснює контроль, вживає заходів, щоб судно не вийшло в море доти, доки такі вимоги не будуть виконані настільки, щоб вважати таку небезпеку усуненою. Про факти, що стосуються вжитих заходів, негайно повідомляють Генеральному секретарю.

(4) При здійсненні контролю згідно з цією статтею вживаються всі можливі заходи, щоб уникнути необгрунтованого затримання чи необгрунтованої відстрочки відходу судна. Якщо судно необгрунтовано затримано або його відхід необгрунтовано відстрочений, воно має право на компенсацію збитків та шкоди, що сталися через це.

(5) Ця стаття застосовується, оскільки це має бути необхідним для того, щоб суднам, що мають право плавати під прапором держави, яка не є Стороною, не створювати більш сприятливих умов, ніж суднам, що мають право плавати під прапором Сторони.

Стаття 11

Сприяння технічному співробітництву

(1) Сторони Конвенції після консультації з Організацією та при її сприянні, підтримують ті з Сторін, які звертаються з проханням про надання технічної допомоги щодо:

(а) навчання адміністративного і технічного персоналу; (b) утворення учбових закладів для підготовки моряків; (с) оснащення обладнанням і посібниками учбових закладів; (d) розробки відповідних програм підготовки, включаючи проходження практики на морських суднах;

(е) вжиття інших заходів по підвищенню кваліфікації моряків;

переважно на національній, субрегіональній чи регіональній основі для подальшого сприяння здійсненню цілей і завдань Конвенції, враховуючи при цьому конкретні потреби країн, що розвиваються, у цьому відношенні.

(2) Організація, зі свого боку, буде відповідним чином продовжувати докладати зусиль у вищезазначених напрямках шляхом консультування і співробітництва з іншими міжнародними організаціями і, зокрема, з Міжнародною організацією праці.

Стаття 12

Поправки

(1) До Конвенції можуть бути внесені поправки шляхом однієї чи двох таких процедур:

(а) поправки після розгляду в Організації:

(і) будь-яка запропонована Стороною поправка подається Генеральному секретарю, який потім розсилає її усім членам Організації, усім Сторонам і Генеральному директору Міжнародного бюро праці не менше ніж за шість місяців до її розгляду;

(іі) подана і розіслана таким чином поправка передається на розгляд Комітету з безпеки на морі Організації;

(ііі) Сторони, незалежно від того, чи є вони членами Організації чи ні, мають право на участь в роботі Комітету з безпеки на морі під час розгляду і схвалення ним поправок;

(iv) поправки схвалюються більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують в Комітеті з безпеки на морі, склад якого розширений, як це передбачено підпунктом (а)(ііі) (далі - розширений Комітет з безпеки на морі), за умови, що в момент голосування присутні не менше однієї третини Сторін.

(v) схвалені таким чином поправки направляються Генеральним секретарем усім Сторонам для прийняття;

(vi) поправки до статті вважається прийнятою в дату, в яку вона прийнята двома третинами Сторін;

(vii) поправка до Додатка вважається прийнятою:

1. Після закінчення двох років від дати, у яку вона направлена Сторонам для прийняття, або

2. Після закінчення іншого строку, який не повинен бути менше одного року, якщо він установлюється більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують у розширеному Комітеті з безпеки на морі під час її схвалення;

проте, поправка вважається не прийнятою, якщо протягом установленого терміну більше однієї третини Сторін чи Сторін, загальний торговельний флот яких становить не менше п'ятидесяти відсотків від валової регістрової місткості світового торговельного флоту суден 100 регістрових тонн і більше, заявлять Генеральному секретарю, що вони заперечують проти такої поправки;

(viii) поправка до статті набуває чинності для тих Сторін, які її прийняли, після закінчення шести місяців від дати, в яку вона вважається прийнятою, а для кожної Сторони, яка прийме її після цієї дати - після закінчення шести місяців від дати її прийняття такою Стороною;

(іх) поправка до Додатка набуває чинності для всіх Сторін після закінчення шести місяців від дати, в яку вона вважається прийнятою, за винятком тих, які зробили заяву згідно з підпунктом (а)(vii) про те, що вони заперечують проти такої поправки і не відкликали такої заяви. До встановленої дати набуття чинності поправкою Сторона може повідомити Генеральному секретарю, що вона звільняє себе від введення в дію такої поправки на термін, що не перевищує одного року, починаючи від дати набуття нею чинності, або на такий більший термін, який може бути встановлений більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують у розширеному Комітеті з безпеки на морі під час схвалення поправки; або

(b) поправки шляхом скликання Конференції:

(і) на прохання Сторони, яку підтримали не менше ніж одна третина Сторін, Організація скликає, після консультації з Генеральним директором Міжнародного бюро праці або разом з ним, Конференцію Сторін для розгляду поправок до Конвенції;

(іі) поправка, схвалена на такій Конференції більшістю у дві третини Сторін, що присутні і голосують, направляється Генеральним секретарем усім Сторонам для прийняття;

(ііі) якщо Конференція не прийме іншого рішення, поправка вважається прийнятою і набуває чинності відповідно до умов процедури, передбачених для цієї мети відповідно в підпунктах (а)(vi) і (а)(viii) або в підпунктах а(vii) і а(іх), причому посилання в цих підпунктах на розширений Комітет з безпеки на морі означають посилання на Конференцію.

(2) Заява про прийняття поправки чи про заперечення проти неї чи повідомлення згідно з пунктом (I)(а)(іх) подається у письмовому вигляді Генеральному секретарю, який сповіщає усі Сторони про такі подання і про дату їх отримання.

(3) Генеральний секретар сповіщає всі Сторони про будь-які поправки, що набувають чинності, і про дату набуття чинності кожною з цих поправок.

Стаття 13

Підписання, ратифікація, прийняття,
затвердження та приєднання

(1) Конвенція відкрита для підписання в штаб-квартирі Організації з 1 грудня 1978 року по 30 листопада 1979 року, а потім для приєднання. Будь-яка держава може стати Стороною шляхом:

(а) підписання без застереження про ратифікацію, прийняття чи затвердження;

(b) підписання із застереженням про ратифікацію, прийняття чи затвердження з наступною ратифікацією, прийняттям чи затвердженням; або

(с) приєднання.

(2) Ратифікація, прийняття, затвердження або приєднання здійснюються шляхом здачі на зберігання Генеральному Секретарю відповідного документа.

(3) Генеральний секретар інформує усі держави, що підписали Конвенцію чи приєдналися до неї, і Генерального директора Міжнародного бюро праці про будь-яке підписання чи про здачу на зберігання документа про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання і про дату його здачі на зберігання.

Стаття 14

Набуття чинності

(1) Конвенція набуває чинності після закінчення дванадцяти місяців від дати, коли не менше двадцяти п'яти держав, загальний торговельний флот яких становить не менше п'ятидесяти відсотків від валової регістрової місткості світового торговельного флоту суден 100 регістрових тонн і більше, або підпишуть її без застережень про ратифікацію, прийняття чи затвердження, або здадуть на зберігання відповідні документи про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання відповідно до статті 13.

(2) Генеральний секретар інформує усі держави, що підписали Конвенцію чи приєдналися до неї, про дату набуття нею чинності.

(3) Документ про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання, що зданий на зберігання протягом дванадцяти місяців, згаданих в пункті (1), набуває чинності в дату набуття чинності Конвенцією або в дату, що настає після закінчення трьох місяців з моменту здачі на зберігання такого документа, залежно від того, яка дата настане пізніше.

(4) Документ про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання, зданий на зберігання після дати набуття чинності Конвенцією, набуває чинності через три місяці від дати його здачі на зберігання.

(5) Документ про ратифікацію, прийняття, затвердження чи приєднання, зданий на зберігання після дати, в яку поправка до Конвенції вважається прийнятою на підставі статті 12, стосується Конвенції з такою поправкою.

Стаття 15

Денонсація

(1) Конвенція може бути денонсована будь-якою Стороною в будь-який час після закінчення п'яти років від дати набуття чинності Конвенцією для цієї Сторони.

(2) Денонсація здійснюється шляхом письмового повідомлення, що направляється Генеральному секретарю, який інформує всі інші Сторони і Генерального директора Міжнародного бюро праці про таке одержане повідомлення і про дату його одержання, а також про дату набуття чинності такою денонсацією.

(3) Денонсація набуває чинності після закінчення дванадцяти місяців від дати одержання Генеральним секретарем повідомлення про денонсацію або після закінчення більшого терміну, який може бути зазначений у повідомленні.

Стаття 16

Здача на зберігання та реєстрація

(1) Конвенція здається на зберігання Генеральному секретарю, який направляє її завірені копії усім державам, що підписали Конвенцію або приєдналися до неї.

(2) Як тільки Конвенція набуде чинності, Генеральний секретар передасть її текст Генеральному секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації і опублікування згідно зі Статтею 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй.

Стаття 17

Мови

Конвенція складена в одному примірнику англійською, іспанською, китайською, російською і французькою мовами, причому усі тексти є рівно автентичними. Офіційні переклади на арабську і німецьку мови будуть підготовлені і здані на зберігання разом з підписаним оригіналом.

На посвідчення чого нижчепідписані представники, належним чином уповноважені на те своїми відповідними урядами, підписали Конвенцію.

Вчинено у Лондоні 7 липня одна тисяча дев'ятсот сімдесят восьмого року.

Додаток

Глава I
Загальні положення

Правило I/1

Визначення

У цій Конвенції, якщо спеціально не передбачене інше:

(а) "Правила" означають Правила, що містяться в Додатку Конвенції;

(b) "Схвалений" (і його похідні) означає схвалений Адміністрацією;

(с) "Капітан" означає особу, яка командує судном;

(d) "Особа командного складу" означає члена екіпажу, який не є капітаном, але призначений таким згідно з національним законом чи правилом або, за їх відсутністю, згідно з колективним договором чи звичаєм;

(е) "Помічник капітана" (штурман) означає кваліфіковану особу командного складу, яка несе навігаційну вахту;

(f) "Старший помічник капітана" означає особу командного складу, яка за посадою йде після капітана і на яку покладається командування судном в разі нездатності капітана командувати судном;

(g) "Механік" означає кваліфіковану особу командного складу, відповідальну за несення вахти у машинному відділенні;

(h) "Старший механік" означає старшого за посадою механіка, відповідального за суднову силову установку;

(і) "Другий механік" означає механіка, який за посадою йде після старшого механіка, на якого покладається відповідальність за суднову силову установку в разі нездатності старшого механіка нести таку відповідальність;

(j) "Механік-стажист" означає особу, яка проходить підготовку, щоб стати механіком, і призначається таким згідно з національним законом чи правилом;

(k) "Радіоспеціаліст" означає особу, яка має диплом оператора радіотелеграфіста першого або другого класу або загальний диплом оператора радіозв'язку морської рухомої служби, що видається на підставі положень Регламенту радіозв'язку, і яка працює на радіотелеграфній станції судна, яке повинне мати таку станцію згідно з вимогами Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі;

(l) "Оператор-радіотелефоніст" означає особу, яка має відповідний диплом, що видається на підставі положень Регламенту радіозв'язку;

(m) "Особа рядового складу" означає члена екіпажу судна, який не є капітаном або особою командного складу;

(n) "Прибережне плавання" означає плавання близько берегів Сторони, як воно визначене такою Стороною;

(о) "Пропульсивна потужність" означає потужність, що виражається в кіловатах і вказується у свідоцтві про реєстрацію судна або в іншому офіційному документі*;

______________

*Передбачається, що зазначена у свідоцтві про реєстрацію судна або в іншому офіційному документі потужність є загальна максимальна тривала вихідна потужність усіх головних суднових силових установок.

(р) "Обов'язки по радіослужбі" охоплюють, відповідно, несення радіовахти, технічний догляд і ремонт згідно з Регламентом радіозв'язку, Міжнародною конвенцією по охороні людського життя на морі і, на розсуд Адміністрації, з відповідними рекомендаціями ІМКО;

(q) "Нафтовий танкер" означає судно, що збудоване і використовується для перевезення наливом нафти і нафтопродуктів;

(r) "Танкер-хімовоз" означає судно, що збудоване і використовується для перевезення наливом будь-яких рідких хімічних речовин, які перелічені у "Правилах будування і обладнання суден, що перевозять небезпечні хімічні речовини наливом", розроблених ІМКО;

(s) "Танкер-газовоз" означає судно, що збудоване і використовується для перевезення наливом будь-яких зріджених газів, перелічених у "Правилах будування і обладнання суден, що перевозять зріджені гази наливом", розроблених ІМКО.

Правило I/2

Зміст дипломів і форма підтвердження

1. Дипломи складаються державною мовою або мовою країни, де вони видаються. Якщо диплом складений не англійською мовою, його текст має містити переклад на англійську мову.

2. В тому, що стосується радіоспеціаліста та оператора-радіотелефоніста, Адміністрація може:

(а) включати додаткові знання, що приписуються відповідними Правилами Додатка Конвенції, до екзаменаційної програми для видачі диплома, який відповідає Регламенту радіозв'язку; або

(b) видавати окремий диплом, який підтверджує, що його власник володіє додатковими знаннями, приписаними Додатком Конвенції.

3. Форма підтвердження диплома, передбачена статтею 6 Конвенції, має бути такою:

Форма підтвердження дипломів

Підтвердження диплома

Видано на підставі положень Міжнародної конвенції
про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 р.

* Уряд (найменування держави) посвідчує, що
Я, нижчепідписаний, засвідчую,

цей диплом/ диплом N ____________________ **виданий ____________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________ який, як встановлено,
(прізвище, ім'я та по батькові власника),

має кваліфікацію у належній відповідності до положень Правила ____________ Міжнародної конвенції про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 р. для виконання обов'язків ___________*** з такими обмеженнями:

Тут зазначаються _________________________________________________________________________________________________________

можливі обмеження ______________________________________________________________________________________________________

або пишеться ____________________________________________________________________________________________________________

"без обмежень" __________________________________________________________________________________________________________

Дата видачі цього підтвердження: __________________________________________________________________________________________

(Гербова печатка) ______________________________________________________________________________________________________
(прізвище та підпис належним чином уповноваженої посадової особи)

Дата народження власника диплома: ___________________________

Підпис власника диплома: ____________________________________

____________________

* Вибрати потрібне.

** Непотрібне закреслити.

*** Вказати вид або клас диплома.

Правило I/3

Принципи, що визначають прибережне плавання

1. Будь-яка Сторона під час визначення прибережного плавання для цілей Конвенції не повинна ставити до моряків, які працюють на суднах, що мають право плавання під прапором іншої Сторони і здійснюють таке прибережне плавання, вимог щодо підготовки, досвіду або дипломів, більш суворих, ніж ті, що ставляться до моряків суден, які мають право плавання під її власним прапором. Ні в якому разі така Сторона не повинна ставити до моряків, які працюють на суднах, що мають право плавання під прапором іншої Сторони, вимог, більш суворих ніж вимоги Конвенції по відношенню до суден, які не здійснюють прибережне плавання.

2. Стосовно суден, що мають право плавання під прапором будь-якої Сторони і регулярно здійснюють прибережне плавання близько берегів іншої Сторони, то Сторона, під чиїм прапором судно має право плавання, повинна приписувати вимоги, що ставляться до моряків, які працюють на таких суднах, щодо підготовки, досвіду і дипломів, принаймні рівні вимогам, що ставляться Стороною, близько чиїх берегів судно здійснює плавання, за умови, що вони не повинні бути більш суворими, ніж вимоги Конвенції щодо суден, які не здійснюють прибережного плавання. Судно, плавання якого триває за межами того, що визначено будь-якою Стороною як прибережне плавання, і яке заходить у води, що не охоплюються таким визначенням, має виконувати вимоги Конвенції без будь-яких послаблень, які надаються згідно з цим Правилом.

3. Сторона може надавати судну, що має право плавання під її прапором, послаблення, передбачені положеннями Конвенції щодо прибережного плавання, коли таке судно здійснює регулярне прибережне плавання, як воно визначене такою Стороною, близько берегів держави, що не є Стороною.

4. Ніщо в цьому Правилі ніяким чином не встановлює меж юрисдикції будь-якої держави, незалежно від того, чи є вона Стороною Конвенції чи ні.

Правило I/4

Порядок контролю

1. Контроль, що здійснюється згідно зі статтею 10 належним чином на те уповноваженою посадовою особою, зводиться до:

(а) перевірки, згідно з пунктом 1 статті 10, того, що всі моряки, які працюють на борту, від яких по Конвенції вимагається, щоб вони були власниками дипломів, мають дійсні дипломи або дійсні пільгові дозволи;

(b) оцінки здатності моряків судна дотримувати приписаного Конвенцією порядку несення вахти для того, щоб установити, чи є підстави вважати, що такий порядок не дотримується, оскільки під час знаходження в порту якої-небудь Сторони або на підходах до такого порту мало місце таке:

(і) зіткнення судна, посадка на мілину або торкання грунту; або

(іі) судно, будучи на ходу, на якорі або близько причалу, допустило

скидання речовин, яке, згідно з міжнародними конвенціями, є незаконним; або

(ііі) судно робило помилкове чи небезпечне маневрування, не дотримувалося знаків навігаційної обстановки або системи розділення руху суден.

2. Посадова особа, яка здійснює контроль, відповідно до статті 10 повідомляє у письмовій формі капітану судна і відповідному дипломатичному представнику держави прапора про виявлення нею в результаті здійснення контролю, відповідно до пункту 1, яких-небудь з перелічених недоліків:

(а) відсутність у моряків, які повинні мати дипломи, відповідних дійсних дипломів або дійсних пільгових дозволів;

(b) невиконання судном приписаних державою прапора вимог щодо несення вахти на ходовому мостку чи в машинному відділенні;

(с) відсутність у складі вахти кваліфікованої особи по обслуговуванню обладнання та приладів, що забезпечують безпеку плавання чи запобігання забрудненню;

(d) відсутність у капітана можливості забезпечити складам, що відпочили, першу вахту при відході в рейс і наступні змінні вахти.

3. Сторона може не випускати судно згідно зі статтею 10 лише тоді, коли не були вжиті заходи для усунення недоліків, згаданих у пункті 2(а) - в тому, що стосується дипломів капітана, старшого механіка, осіб командного складу, які несуть вахту на ходовому мостку і у машинному відділенні, і, де потрібно, радіоспеціаліста, та недоліків, згаданих в пункті 2(b).

Глава II
Капітан-палубна команда

Правило II/1

Основні принципи несення ходової навігаційної вахти

1. Для безперервного забезпечення певного рівня безпеки під час несення ходової навігаційної вахти Сторони мають звертати увагу власників і операторів суден, капітанів і вахтового персоналу на дотримання наступних принципів, що містяться у цьому Правилі.

2. Капітан кожного судна зобов'язаний забезпечувати належну організацію безпечної ходової навігаційної вахти. Вахтові помічники капітана, під загальним керівництвом капітана, несуть відповідальність за безпечне судноводіння під час своєї вахти, особливо у ті моменти, коли вони вживають заходів по уникненню зіткнень або посадки на мілину.

3. На всіх суднах мають братися до уваги викладені нижче основні принципи, які, проте, цим не вичерпуються.

4. Організація вахти

(а) Склад вахти в будь-який момент має бути достатнім і відповідати умовам і обставинам з обов'язковим забезпеченням належного нагляду.

(b) При визначенні складу вахти на ходовому мостку, включаючи осіб рядового складу, мають, зокрема, враховуватися такі фактори:

(і) безперервна присутність вахтового персоналу на ходовому мостку;

(іі) стан погоди, видимість, а також світлий або темний час доби;

(ііі) близькість навігаційних небезпек, які можуть вимагати від вахтового помічника виконання додаткових штурманських обов'язків;

(iv) використання і технічний стан навігаційних засобів, таких як радіолокатор або радіонавігаційні засоби, а також будь-яке інше обладнання, що впливає на безпеку плавання;

(v) наявність на судні авторульового;

(vi) будь-які незвичайні додаткові обов'язки ходової навігаційної вахти, що можуть бути викликані особливими обставинами виробничої діяльності судна.

5. Придатність до виконання обов'язків Вахта має бути організована таким чином, щоб втома як командного, так і рядового складу не впливала на ефективність несення вахти.

Служба має бути організована таким чином, щоб особовий склад першої при відході в рейс і наступних змінних вахт одержував достатній відпочинок і був придатний до несення вахти у всіх інших відношеннях.

6. Судноводіння

(а) Майбутній рейс має плануватися заздалегідь з врахуванням всієї наявної інформації з попередньою проробкою можливих шляхів прямування.

(b) Під час ходової вахти для забезпечення плавання по заданому шляху належить через достатньо часті проміжки часу перевіряти курс, місце перебування, швидкість судна, використовуючи з цією метою будь-які наявні навігаційні засоби.

(с) Вахтовий помічник капітана повинен знати розташування всіх суднових навігаційних засобів і засобів забезпечення безпеки та вміти користуватися ними, беручи до уваги їхні експлуатаційні можливості.

(d) вахтовий помічник не може брати на себе і йому не можна доручати виконання будь-яких обов'язків, що заважають забезпеченню безпеки плавання судна.

7. Навігаційне обладнання

(а) Вахтовий помічник зобов'язаний забезпечити максимально ефективне використання всього наявного у його розпорядженні навігаційного обладнання;

(b) під час використання радіолокатора вахтовий помічник повинен мати на увазі необхідність постійного додержання положень щодо використання радіолокатора, які містяться у застосовуваних Правилах запобігання зіткненням суден в морі;

(с) в разі необхідності вахтовий помічник капітана повинен рішуче користуватися кермом, судновими машинами і звуковою сигнальною апаратурою.

8. Зобов'язання і відповідальність вахтового помічника

(а) Вахтовий помічник капітана зобов'язаний:

(і) нести вахту на ходовому мостку і не залишати його ні за яких обставин без належної заміни;

(іі) продовжувати нести відповідальність за безпеку плавання судна, незважаючи на присутність на ходовому мостку капітана доти, доки капітан не повідомить йому, що взяв на себе таку відповідальність, і не переконається в тому, що його розпорядження зрозуміле;

(ііі) в разі виникнення будь-яких сумнівів щодо вибору заходів забезпечення безпеки довести це до відома капітана;

(iv) не передавати вахту змінному помічнику, якщо є підстави вважати, що останній, очевидно, не здатний належним чином виконувати свої обов'язки, та сповістити про це капітана.

(b) Після заступання на вахту переконатися у зчисленому або дійсному місці розташування судна, прямуванні заданим шляхом, курсом і швидкістю і врахувати будь-які навігаційні небезпеки, очікувані за час несення вахти.

(с) Належним чином фіксувати усі дії, розпочаті під час вахти, що мають відношення до плавання судна.

9. Спостереження Крім здійснення належного спостереження в цілях всебічної оцінки обстановки і ризику зіткнення, посадки на мілину або інших навігаційних небезпек, до обов'язків спостерігача входить виявлення суден чи літаків, що зазнають лиха, осіб, які зазнали корабельної аварії, аварійних суден та уламків. Під час спостерігання належить додержуватись такого:

(а) спостерігач повинен мати можливість повністю приділяти свою увагу спостеріганню; йому не слід доручати ніяких обов'язків, які можуть завадити йому виконувати своє основне завдання;

(b) обов'язки спостерігача і рульового різні; рульовий, що стоїть за кермом, не повинен вважатися спостерігачем; це положення не поширюється на малі судна за умови безперешкодного кругового огляду з місця рульового і відсутності погіршення видимості в нічний час або яких-небудь інших перешкод здійсненню належного спостереження. Вдень вахтовий помічник капітана може лишатися єдиним спостерігачем, проте такі випадки можливі лише за умови, що:

(і) обстановка ретельно оцінена і точно встановлено, що всі вимоги безпеки дотримані;

(іі) повністю враховані всі супутні фактори, включаючи, але не обмежуючись:

- стан погоди

- видимість

- інтенсивність судноплавства

- близькість навігаційних небезпек

- забезпечення уваги, необхідної під час плавання в районах, де діють системи розділення руху, або поблизу них;

(ііі) є можливість негайного підсилення вахти на містку у випадку, коли цього вимагає обстановка, що змінилася.

10. Плавання з лоцманом на борту

Присутність лоцмана на борту і виконання ним своїх обов'язків не звільняють капітана судна чи вахтового помічника капітана від їх обов'язків і відповідальності за безпеку судна. Капітан і лоцман повинні обмінюватися інформацією щодо плавання, місцевих умов і особливостей даного судна. Капітан і вахтовий помічник повинні працювати у тісному контакті з лоцманом і стежити за місцем розташування судна і його поведінкою.

11. Охорона морського середовища Капітан і вахтовий помічник капітана повинні чітко уявляти собі серйозні наслідки як експлуатаційного, так і аварійного забруднення морського середовища та вживати всіх можливих заходів попередження для запобігання такому забрудненню, особливо в тих випадках, де це передбачено відповідними міжнародними і портовими правилами.

Правило II/2

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування капітанів
і старших помічників капітана суден валовою місткістю
200 регістрових тонн і більше

Капітан і старший помічник капітана суден валовою місткістю 1600 регістрових тонн і більше

1. Кожний капітан і старший помічник капітана морських суден валовою місткістю 1600 регістрових тонн і більше повинен мати відповідний диплом.

2. Кожний кандидат на одержання диплома повинен:

(а) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(b) відповідати вимогам, що пред'являються до дипломованого вахтового помічника капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше, і мати схвалений стаж роботи на судні на такій посаді:

(і) для одержання диплома старшого помічника капітана - не менше 18 місяців; проте зазначений термін може бути скорочений до 12 місяців в разі проходження спеціальної підготовки, яку Адміністрація вважає еквівалентною, принаймні, шестимісячному стажу роботи на посаді вахтового помічника капітана;

(іі) для одержання диплома капітана - не менше 36 місяців; однак, зазначений термін може бути скорочений до 24 місяців, якщо кандидат має стаж роботи на судні на посаді старшого помічника капітана не менше 12 місяців або якщо кандидат пройшов спеціальну підготовку, яку Адміністрація вважає еквівалентною такій службі;

(с) скласти відповідний іспит, що відповідає вимогам Адміністрації. До екзаменаційних питань слід включати матеріал, викладений у Додатку до цього Правила, однак Адміністрації надається право змінювати зазначені екзаменаційні вимоги для дипломування капітанів і старших помічників капітанів суден обмежених розмірів, які здійснюють прибережне плавання, беручи до уваги безпеку інших суден, що можуть плавати в тих самих водах.

Капітан і старший помічник капітана суден валовою місткістю від 200 до 1600 регістрових тонн

3. Кожний капітан і старший помічник капітана морського судна валовою місткістю від 200 до 1600 регістрових тонн повинен мати відповідний диплом.

4. Кожний кандидат на одержання диплома повинен:

(а) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору та слуху;

(b)(і) для одержання диплома старшого помічника капітана відповідати вимогам, що ставляться до вахтового помічника капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше;

(іі) для одержання диплома капітана відповідати вимогам, що ставляться до вахтового помічника капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше та мати підтверджений стаж роботи на судні на цій посаді не менше 36 місяців; однак зазначений термін може бути скорочений до 24 місяців, якщо кандидат має стаж роботи на судні на посаді старшого помічника капітана не менше 12 місяців або якщо він пройшов спеціальну підготовку, яку Адміністрація вважає еквівалентною такій службі;

(с) скласти відповідний іспит, що відповідає вимогам Адміністрації. До екзаменаційних питань належить включити матеріал, викладений у Додатку до цього Правила, однак Адміністрації надається право змінювати зазначені екзаменаційні вимоги для дипломування капітанів і старших помічників капітанів суден, які здійснюють прибережне плавання, вилучивши з екзаменаційних вимог той матеріал, який незастосовний щодо зазначеного плавання або суден, беручи до уваги безпеку інших суден, які можуть плавати в тих самих водах.

Загальне

5. Рівень вимог до знань, зазначених у різних розділах Додатка, може мінятися залежно від того, чи видається диплом капітана чи старшого помічника капітана або залежно від того, чи застосовні диплом або дипломи до суден місткістю 1600 брутто-регістрових тонн і більше або до суден місткістю від 200 до 1600 брутто-регістрових тонн.

Додаток до Правила II/2

Мінімальні знання, необхідні для одержання дипломів
капітана або старшого помічника капітана суден
валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше

1. Нижче наводиться програма екзаменаційних вимог, що ставляться до кандидатів на одержання дипломів капітана або старшого помічника капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше.

Мета програми - розширити і поглибити обсяг матеріалу, який міститься у Правилі II/4 "Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування вахтових помічників капітана суден валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше". Беручи до уваги той факт, що капітан несе повну відповідальність за безпеку судна, його пасажирів, екіпажу і вантажу та що старший помічник капітана повинен бути в будь-який момент готовий взяти на себе таку відповідальність, іспити із зазначених предметів мають виявити здатність кандидатів засвоїти всю доступну інформацію, що впливає на забезпечення безпеки судна.

2. Судноводство і визначення місця розташування судна (а) Планування рейсу і плавання в будь-яких умовах:

(і) із застосуванням підходящих методів прокладання океанських шляхів;

(іі) у стиснутих водах;

(ііі) у кригах;

(iv) в умовах обмеженої видимості;

(v) в районах систем розділення руху;

(vi) в районах із сильними припливами.

(b) Визначення місця розташування:

(і) астрономічними методами, в тому числі з використанням Сонця, зірок, Місяця і планет;

(іі) з використанням берегових орієнтирів, включаючи вміння брати пеленги берегових знаків і навігаційних захисних засобів, таких як маяки, знаки та буї, а також з використанням відповідних морських карт, повідомлень мореплавцям та інших посібників для перевірки точності зроблених визначень місця розташування;

(ііі) з використанням усіх сучасних радіонавігаційних засобів, як цього вимагає Адміністрація, звертаючи особливу увагу на знання принципів роботи таких засобів, їх недоліків, джерел помилок, на вміння виявляти неправильні показання, на володіння методами корекції для одержання точного визначення місця розташування.

3. Несення вахти

(а) Показати грунтовні знання змісту, застосування і цілей Міжнародних правил запобігання зіткненням суден в морі, включаючи Додатки, що стосуються безпеки судноводіння.

(b) Показати знання Правила II/1 - "Основні принципи несення ходової навігаційної вахти".

4. Радіолокаційне устаткування

Продемонструвати, використовуючи радіолокаційний тренажер, а при відсутності такого - маневрений планшет, знання основ радіолокатора і вміння користуватися ним, а також уміння розшифровувати і аналізувати одержану інформацію, включаючи:

(а) фактори, що впливають на роботу і точність; (b) увімкнення і робота з блоком індикатора; (с) виявлення неправильних показань, помилкових ехосигналів, засвітки від морської поверхні і т.п.; (d) відстань і пеленг; (е) виявлення небезпечних ехосигналів; (f) курс і швидкість інших суден; (g) час і відстань найкоротшого зближення з суднами, що прямують пересічними і зустрічними курсами, або тими, що обганяють; (h) виявлення змін курсу і швидкості інших суден; (і) вплив змін курсу та/або швидкості свого судна; (j) застосування Міжнародних правил запобігання зіткненням суден у морі.

5. Гіро- і магнітні компаси

Уміння визначати і корегувати поправки гіро- і магнітних компасів, а також знання засобів корекції таких поправок.

6. Метеорологія та океанографія

(а) Продемонструвати уміння розуміти і читати синоптичну карту та прогнозувати погоду з врахуванням місцевих особливостей.

(b) Знання основних особливостей різних погодних систем, включаючи тропічні циклони і вміння уникати їхнього центра і небезпечних чвертей.

(с) Знання океанських течій.

(d) Уміння користуватися усіма необхідними навігаційними посібниками по припливах і течіях, включаючи посібники, що видаються англійською мовою.

(е) Уміння розраховувати елементи припливів.

7. Маневрування і керування судном

Маневрування і керування судном у будь-яких умовах, включаючи:

(а) маневрування при наближенні до лоцманського судна або станції з урахуванням погоди, стану припливу, дистанції вибігу і тормозного шляху;

(b) керування судном під час плавання у річках, естуаріях і т.п. з урахуванням впливу течії, вітру і стиснених вод на керованість;

(с) маневрування на мілководді з урахуванням зменшення кліренсу через ефект просідання*, бортової та кільової качки;

_________

*Просідання: зменшення кліренсу під кілем судна, яке спостерігається під час руху судна і викликане як зануренням корпусу, так і зміною дифференту; ефект просідання посилюється на мілководді і зменшується із зменшенням швидкості судна.

(d) взаємодія між суднами, що рухаються, а також взаємодія власного судна з прилеглими берегами (канальний ефект);

(е) швартовка та відшвартовка при різних вітрах і течіях з використанням буксирів та без них;

(f) вибір якірної стоянки; постановка на один чи на два якоря на стисненій якірній стоянці та фактори, що впливають на вибір необхідної довжини якірного ланцюга;

(g) ситуація "якір не тримає", очищення якоря;

(h) постановка у сухий док пошкодженого і непошкодженого судна;

(і) керування судном у штормових умовах, включаючи надання допомоги судну або літаку, що зазнають біди, і буксировку; засоби утримання некерованого судна у безпечному становищі відносно хвилі, зменшення дрейфу і використання масла;

(j) запобіжні заходи при маневруванні під час спускання рятувальних шлюпок чи плотів у штормову погоду;

(k) способи приймання потерпілих на борт судна з рятувальних шлюпок чи плотів;

(l) уміння визначати маневрові елементи основних типів суден з урахуванням особливостей їх двигунів, звертаючи особливу увагу на тормозні шляхи і діаметр циркуляції при різних осадках і швидкостях;

(m) важливість плавання із зменшеною швидкістю для уникнення пошкоджень, заподіяних попутною хвилею свого судна;

(n) практичні заходи, яких вживають під час плавання у кригах або в умовах обледеніння судна;

(о) користування системами розділення руху і маневрування під час плавання в них.

8. Остійність судна**, його будова і боротьба за живучість

______________

**Капітанам і старшим помічникам капітанів малих суден належить добре знати основні вимоги до остійності таких суден.

(а) Розуміння основних принципів будови судна, теорії і факторів, що впливають на диференти та остійність, а також заходів, яких вживають для забезпечення безпечного диференту та остійності.

(b) Знання впливу пошкодження і наступного затоплення якого-небудь відсіку на посадку та остійність судна, а також контрзаходів, які підлягають прийняттю.

(с) Показати вміння користуватися таблицями остійності, посадки та напруження, діаграмами і лічильними пристроями для розрахунку напружень, включаючи знання про навантажування вантажів і баластировку для збереження напружень корпусу в допустимих межах.

(d) Загальне знання основних конструктивних вузлів судна і назв різних частин.

(е) Знання рекомендацій ІМКО, що стосуються остійності суден.

9. Суднові силові установки

(а) Принципи роботи суднових силових установок.

(b) Суднові допоміжні механізми.

(с) Загальне знання морських технічних термінів.

10. Обробка і укладання вантажів

(а) Укладання і кріплення вантажів на судні, включаючи знання вантажних пристроїв.

(b) Вантажно-розвантажувальні операції, звертаючи особливу увагу на навантаження і розвантаження важких вантажів.

(с) Міжнародні правила і рекомендації, що стосуються перевезення вантажів, особливо Міжнародний кодекс морського перевезення небезпечних вантажів (МКМ ПНВ).

(d) Перевезення небезпечних вантажів. Заходи запобігання, що вживаються під час навантаження і розвантаження, та забезпечення їх охоронності під час плавання.

(е) Практичне знання змісту і застосування діючих посібників щодо безпеки танкерів.

(f) Практичне знання вантажних трубопроводів та насосних пристроїв, що звичайно застосовуються на суднах.

(g) Терміни і визначення, що використовуються для описання властивостей звичайних нафтових вантажів, таких як нафта-сирець та продукти її переробки, лигроїн.

(h) Правила запобігання забрудненню; прийняття баласту, очищення танків від рідин та газів.

(і) Навантаження зверху залишків.

11. Протипожежна безпека і засоби гасіння пожежі

а) Організація учбових пожежних тривог.

b) Види і хімічна природа загорання.

с) Системи пожежогасіння.

d) Вивчення схваленого курсу протипожежної підготовки.

е) Знання правил, що стосуються протипожежних засобів.

12. Дії в аварійній обстановці

(а) Заходи перестороги при змушеній навмисній посадці судна на мілину.

(b) Заходи, що вживаються до і після посадки на мілину.

(с) Зняття судна з мілини за сторонньою допомогою та власними силами.

(d) Заходи, що вживаються після зіткнення.

(е) Тимчасове закриття течі.

(f) Заходи по захисту і безпеці пасажирів і команди при аваріях.

(g) Локалізація наслідків пошкодження та рятування судна під час пожежі або вибуху.

(h) Залишення судна.

(і) Аварійне керування, встановлення і застосування тимчасового рульового управління та способи установки тимчасового керма там, де це можливо.

(j) Рятування людей із судна, що зазнає лиха або гине.

(k) Дії по тривозі "людина за бортом".

13. Медична допомога

Належне вміння застосовувати на практиці зміст таких посібників:

(а) Міжнародного медичного посібника для суден або відповідних національних посібників;

(b) Медичного розділу Міжнародного зведення сигналів;

(с) Посібника по наданню першої допомоги при виникненні нещасних випадків, пов'язаних з перевезенням небезпечних вантажів.

14. Морське право

(а) Знання міжнародного морського права в рамках міжнародних угод і конвенцій в тій мірі, в якій вони стосуються конкретних обов'язків і відповідальності капітана, особливо з питань забезпечення безпеки і охорони морського середовища. Особливу увагу належить звертати на знання:

(і) суднових свідоцтв та інших документів, наявність яких на судні передбачена міжнародними конвенціями, порядок їх отримання та термін дії;

(іі) обов'язків, що випливають із відповідних вимог Міжнародної конвенції про вантажну марку;

(ііі) обов'язків, що випливають із відповідних вимог Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі;

(iv) обов'язків, що випливають із міжнародних конвенцій по запобіганню забрудненню з суден;

(v) морських санітарних декларацій, вимог Міжнародних санітарних правил;

(vi) обов'язків, що випливають із Конвенції про Міжнародні правила запобігання зіткненню суден у морі;

(vii) обов'язків, що випливають з інших міжнародних документів, які стосуються забезпечення безпеки судна, пасажирів, екіпажу та вантажу.

(b) Обсяг знань національного морського законодавства встановлюється на розсуд Адміністрації, однак має бути передбачене знання національних документів, спрямованих на виконання міжнародних угод і конвенцій.

15. Керівництво особовим складом та обов'язки щодо його підготовки

Уміння керувати особовим складом, організовувати його роботу і підготовку.

16. Зв'язок

(а) Уміння передавати й приймати повідомлення за допомогою світлових сигналів по азбуці Морзе та користуватися Міжнародним зведенням сигналів. У тих випадках, коли кандидата екзаменували з цих питань при отриманні дипломів на попередні посади, він може не складати таких іспитів при отриманні диплома капітана.

(b) Знання порядку користування радіотелефонним зв'язком та уміння користуватися радіотелефоном, особливо для передачі повідомлень про лихо, про безпеку, термінових і навігаційних повідомлень.

(с) Знання порядку подачі сигналів про лихо радіотелеграфом, як передбачається Регламентом радіозв'язку.

17. Рятування людей засобами власного судна Належне знання правил використання рятувальних засобів (Міжнародна конвенція по охороні людського життя на морі), організація навчань по залишенню судна; використання рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та інших рятувальних засобів.

18. Пошук і рятування Належне знання Посібника ІМКО для торговельного судна щодо пошуку та рятування (МЕРСАР).

19. Демонстрація професійних навичок (а) Судноводіння Продемонструвати уміння користуватися секстаном, пеленгаторами, азимутальним дзеркалом та нанести місце розташування судна на карту, прокласти курс, взяти пеленг. (b) Міжнародні правила запобігання зіткненню суден у морі

(і) використання макетів суден, які несуть приписані вогні або знаки, або вогникового тренажера;

(іі) маневровий планшет або радіолокаційний тренажер.

(с) Радіолокатор (і) радіолокаційний тренажер; або (іі) маневровий планшет.

(d) Боротьба з вогнем Проходження затвердженого курсу протипожежної підготовки.

(е) Зв'язок Зоровий і звуковий практичний тест.

(f) Рятування людей Спускання і керування рятувальною шлюпкою та уміння користуватися іншими рятувальними засобами, включаючи надягання рятувальних жилетів.

Правило II/3

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування
вахтових помічників капітана і капітанів суден
валовою місткістю менше 200 регістрових тонн

1. Судна, не зайняті у прибережному плаванні

(а) Кожний капітан, який працює на морському судні валовою місткістю менше 200 регістрових тонн, не зайнятому у прибережному плаванні, повинен мати диплом, що визнається Адміністрацією, для роботи на посаді капітана суден валовою місткістю від 200 до 1600 регістрових тонн.

(b) Кожний вахтовий помічник капітана, який працює на морському судні валовою місткістю менше 200 регістрових тонн, не зайнятому у прибережному плаванні, повинен мати відповідний диплом для роботи на суднах валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше.

2. Судна, зайняті у прибережному плаванні

(а) Капітан

(і) Кожний капітан морського судна валовою місткістю менше 200 регістрових тонн, зайнятого у прибережному плаванні, повинен мати відповідний диплом.

(іі) Кожний кандидат на отримання диплома повинен:

(1) бути не молодше 20 років;

(2) мати підтверджений стаж роботи на судні на посаді вахтового помічника капітана не менше 12 місяців;

(3) відповідати вимогам Адміністрації щодо належних професійних знань для роботи на зазначених суднах, включаючи питання, викладені в Доповненні до цього Правила.

(b) Вахтовий помічник капітана

(і) Кожний вахтовий помічник капітана морського судна валовою

місткістю менше 200 регістрових тонн, зайнятого у прибережному плаванні, повинен мати відповідний диплом.

(іі) Кожний кандидат на отримання такого диплома повинен:

(1) бути не молодше 18 років;

(2) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(3) відповідати вимогам Адміністрації щодо:

- успішного проходження спеціальної підготовки, що включає достатнійперіод відповідної роботи на судні, встановлений Адміністрацією; або

- мати підтверджений стаж роботи на судні у складі палубної команди протягом не менше трьох років;

(4) відповідати вимогам Адміністрації щодо належних професійних знань для роботи на зазначених суднах, включаючи питання, викладені в Доповненні.

3. Підготовка

Підготовка для отримання необхідних знань і практичного досвіду має базуватися на Правилі II/1 - "Основні принципи несення ходової навігаційної вахти" та відповідних міжнародних правилах і рекомендаціях.

4. Винятки

Якщо Адміністрація вважає, що у зв'язку з розміром судна і умовами плавання застосування вимог цього Правила та Доповнення до нього в усій їх повноті не є необхідними чи доцільними, то вона може в певній мірі звільнити капітана і вахтового помічника капітана такого судна або класу суден від відповідності ряду вимог, беручи до уваги безпеку інших суден, які можуть плавати у тих же водах.

Доповнення до Правила II/3

Мінімальні знання, необхідні для отримання диплома вахтових
помічників капітана і капітанів суден валовою місткістю
менше 200 регістрових тонн

1. (а) Знання такого:

(і) плавання з використанням берегових орієнтирів і, в необхідній мірі, з використанням мореходної астрономії;

(іі) Міжнародних правил запобігання зіткненню суден у морі;

(ііі) Міжнародного кодексу морського перевезення небезпечних вантажів;

(iv) магнітного компаса;

(v) радіотелефонії і візуальної сигналізації;

(vi) заходи протипожежної безпеки і засобів гасіння пожежі;

(vii) заходи по рятуванню людей власного судна;

(viii) порядку дій в аварійних випадках;

(іх) маневрування судна;

(х) остійності судна;

(хі) метеорології;

(хіі) суднових силових установок малих суден;

(хііі) першої допомоги;

(xiv) процедур пошуку і рятування;

(xv) заходи по запобіганню забрудненню морського середовища.

(b) На додаток до вимог, зазначених у підпункті (а), мати достатні навички правильного використання всіх навігаційних засобів і устаткування, встановленого на відповідних суднах.

(с) Рівень знань з питань, зазначених у підпунктах (а) і (b), має бути достатнім для забезпечення належного виконання вахтовим помічником капітана своїх обов'язків.

2. Кожний капітан морського судна валовою місткістю менше 200 регістрових тонн повинен, крім відповідності вимогам, викладеним у пункті 1, відповідати вимогам Адміністрації щодо необхідних знань для належного і безпечного виконання всіх обов'язків капітана.

Правило II/4

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування
вахтових помічників капітанів суден валовою
місткістю 200 регістрових тонн і більше

1. Кожний вахтовий помічник капітана морського судна валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше повинен мати відповідний диплом.

2. Кожний кандидат на отримання диплома повинен:

(а) бути не молодше 18 років;

(b) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(с) мати підтверджений стаж роботи на судні у складі палубної команди не менше трьох років, із яких не менше шести місяців несення вахти на мостику під керівництвом дипломованого вахтового помічника капітана. Адміністрація, однак, може замінити частину цього стажу, але не більше двох років, на курс спеціальної підготовки, за умови, що, на думку Адміністрації, така підготовка, принаймні, рівноцінна за своєю значущістю тому відрізку стажу, який вона заміняє;

(d) відповідати вимогам Адміністрації щодо теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для виконання своїх обов'язків, що підтверджується складанням відповідного іспиту.

3. Дипломи для роботи без обмежень

До іспиту для отримання дипломів без обмеження району плавання включається перевірка теоретичних знань і практичних навичок кандидата з питань, викладених у Доповненні до цього Правила.

4. Дипломи з обмеженням

До іспиту для отримання дипломів для роботи на суднах, зайнятих у прибережному плаванні, Адміністрація може не включати такі питання з перелічених у Доповненні, беручи до уваги безпеку інших суден, які можуть плавати у тих же водах:

(а) мореходна астрономія;

(b) радіонавігаційні системи у тих районах, які ними не охоплюються.

5. Рівень знань

(а) Вахтовий помічник капітана повинен мати достатній рівень знань з питань, зазначених у Доповненні, для забезпечення належного несення вахти. При визначенні необхідного рівня знань Адміністрація має брати до уваги зміст кожного розділу Доповнення.

(b) Підготовка для отримання теоретичних знань і практичних навичок має грунтуватися на Правилі II/1 - "Основні принципи ходової навігаційної вахти" та на відповідних міжнародних правилах і рекомендаціях.

Доповнення до Правила II/4

Мінімальні знання, необхідні для отримання диплома
вахтового помічника капітана суден валовою місткістю
200 регістрових тонн і більше

1. Морехідна астрономія

Уміння використовувати небесні тіла для визначення місця розташування судна і поправки компаса.

2. Плавання з використанням наземних і
берегових орієнтирів

(а) Уміння визначити місце розташування судна за допомогою:

(і) берегових орієнтирів;

(іі) навігаційних захисних засобів, включаючи маяки, знаки та буї;

(ііі) зчислення з урахуванням вітрів, припливів, течій і швидкості по обертах машини у хвилину та по лагу.

(b) Належне знання і практичні навички користування морськими навігаційними картами і посібниками, такими як лоції, таблиці припливів, повідомлення мореплавцям, навігаційні попередження, що передаються по радіо, та інформація про шляхи плавання.

3. Судноводіння з використанням радіолокатора

Знання принципів радіолокації, уміння користуватися радіолокатором та розшифровувати й аналізувати отриману інформацію, включаючи таке:

(а) фактори, що впливають на роботу і точність;

(b) увімкнення і робота з блоком індикатора;

(с) виявлення неправильних показань, хибних ехосигналів, засвічення від морської поверхні та ін.;

(d) відстань і пеленг;

(е) виявлення небезпечних ехосигналів;

(f) курс і швидкість інших суден;

(g) час і відстань найкоротшого зближення із суднами, що йдуть зустрічними курсами, курсами, що пересікаються, або суднами, що обганяють;

(h) виявлення змін курсу і/або швидкості інших суден;

(і) вплив змін курсу і/або швидкості свого судна;

(j) застосування Міжнародних правил запобігання зіткненню суден у морі.

4. Несення вахти

(а) Показати належні знання змісту, застосування і цілей Міжнародних правил запобігання зіткненню суден у морі, включаючи Положення, що стосується безпеки судноводіння.

(b) Показати знання Правила II/1 - "Основні принципи несення ходової навігаційної вахти".

5. Радіонавігаційні системи

Відповідати вимогам Адміністрації щодо уміння визначити місце розташування судна за допомогою радіонавігаційних засобів.

6. Радіопеленгатори й ехолоти

Уміння користуватися зазначеним устаткуванням та правильно застосовувати отриману інформацію.

7. Метеорологія

Знання суднових метеорологічних приладів та уміння користуватися ними. Знання характеристик різноманітних систем погоди, порядку передачі повідомлень і систем записування, а також уміння користуватися наявною інформацією.

8. Гіро- і магнітні компаси

Знання принципів дії гіро- і магнітних компасів, включаючи поправки і корекцію. Уявлення про периферійні системи гірокомпаса; уміння користуватися та обслуговувати основні типи гірокомпасів.

9. Авторульовий

Знання різних систем цих приладів та їх використання.

10. Радіотелефон і візуальна сигналізація

(а) Уміння передавати і приймати повідомлення за допомогою світлових сигналів по азбуці Морзе.

(b) Уміння користуватися Міжнародним зведенням сигналів.

(с) Знання порядку користування радіотелефонним зв'язком та уміння користуватися радіотелефоном, особливо для передачі повідомлень про лихо, про безпеку, термінових і навігаційних повідомлень.

11. Протипожежна безпека і засоби пожежогасіння

(а) Організація учбових пожежних тривог.

(b) Види і хімічна природа загорання.

(с) Системи пожежогасіння.

(d) Проходження затвердженого курсу протипожежної підготовки.

12. Рятування людей засобами власного судна

Організація навчань по залишенню судна; використання рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та інших рятувальних засобів і їх спорядження, включаючи переносні радіостанції та аварійні радіобуї (EPIRBs). Знання способів виживання на морі.

13. Дії в аварійній обстановці

Знання питань, перелічених у відповідному додатку діючого видання МОП/ІМКО "Документ для керівництва".

14. Маневрування і керування судном

Знання:

(а) впливу різних значень дедвейту, осадки, диференту, швидкості та кліренсу під кільом на діаметр циркуляції і гальмувальний шлях;

(b) впливу вітру і течії на керованість судном;

(с) маневрування під час тривоги "людина за бортом";

(d) впливу просідання, мілководдя та подібних явищ;

(е) належних дій при постановці на якір і швартовці.

15. Остійність судна

(а) Практичні знання й уміння користуватися таблицями остійності, диферентування і напруг, діаграмами і лічильними пристроями для розрахунку напруг.

(b) Знання основних дій, що здійснюються у випадку часткової втрати плавучості.

16. Англійська мова

Достатнє знання англійської мови, яке дозволяє вахтенному помічнику капітана користуватися картами та іншими морськими посібниками, розуміти метеорологічну інформацію і повідомлення щодо безпеки суден та їх експлуатації, а також уміння ясно висловлювати свої думки під час зв'язку з іншими суднами чи берегом. Уміння розуміти і використовувати Стандартний морський словник ІМКО.

17. Конструкція судна

Загальне знання основних структурних вузлів судна та найменувань його різних частин.

18. Обробка і укладання вантажів

Знання методів безпечної обробки і укладання вантажів та впливу цих факторів на безпеку судна.

19. Медична допомога

Практичне застосування медичних довідників і рекомендацій, що передаються по радіо, включаючи уміння вживати на цій основі дійових заходів при нещасних випадках або захворюваннях, типових для суднових умов.

20. Пошук і рятування

Знання посібника ІМКО для торговельного судна по пошуку і рятуванню (МЕРСАР).

21. Запобігання забрудненню морського середовища

Знання запобіжних заходів, що підлягають додержанню для запобігання забрудненню морського середовища.

Правило II/5

Обов'язкові мінімальні вимоги по підтриманню і
вдосконаленню знань і навичок капітанів і
вахтових помічників капітанів

1. Кожний дипломований капітан або вахтовий помічник капітана, що служить на морі чи збирається повернутися на морську службу після перерви, повинен, щоб підтвердити свою відповідність такій службі, через регулярні проміжки часу, які не перевищують п'яти років, подавати Адміністрації свідоцтва:

(а) щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(b) щодо професійної придатності:

(і) шляхом підтвердження стажу роботи на судні на посаді капітана або вахтового помічника капітана протягом не менше одного року за останні п'ять років; або

(іі) шляхом підтвердження стажу роботи, пов'язаної з виконанням обов'язків, що відповідають виду диплома і вважаються рівноцінними морській службі, передбаченій у пункті 1(b)(і); або

(ііі) шляхом:

- проходження встановленої перевірки; або

- успішного закінчення затверджених курсів; або

- роботи на судні на посаді понадштатного вахтового помічника

капітана (дублера) протягом не менше трьох місяців безпосередньо перед зайняттям посади відповідно до наявного диплома.

2. Адміністрація повинна після консультації із заінтересованими особами або організаціями скласти чи сприяти складанню програми курсів перепідготовки і підвищення кваліфікації (факультативних або обов'язкових) для капітанів і вахтових помічників капітанів, які перебувають на морській службі, і, особливо, для тих, що повертаються на морську службу. Адміністрація повинна забезпечити можливість усім зазначеним особам пройти підготовку на відповідних курсах залежно від їх досвіду роботи і виконуваних обов'язків. Такі курси мають бути затверджені Адміністрацією та враховувати зміни, що відбулися в галузі судноплавства і внесені у відповідні міжнародні правила і рекомендації з питань охорони людського життя на морі і морського середовища.

3. Кожний капітан і вахтовий помічник капітана повинен для продовження роботи на морських суднах, щодо яких вироблені спеціальні міжнародні вимоги з питань підготовки екіпажу, успішно пройти відповідні затверджені курси підготовки.

4. Адміністрація повинна забезпечити всі судна, що підпадають під її юрисдикцію, матеріалами, які містять останні зміни у міжнародних угодах з питань охорони людського життя на морі і морського середовища.

Правило II/6

Обов'язкові мінімальні вимоги до рядового
складу, який несе ходову навігаційну вахту

1. Мінімальні вимоги до рядового складу, який несе ходову навігаційну вахту на морському судні валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше, викладені у пункті 2. Ці вимоги не є вимогами до дипломованого матроса 1 класу*, а також, за винятком випадків, коли це стосується суден обмежених розмірів, не є вимогами, яким повинен відповідати матрос, який є єдиним рядовим членом ходової навігаційної вахти. Адміністрація може вимагати додаткової підготовки і кваліфікації від матроса, який є єдиним членом ходової навігаційної вахти.

____________

* Мається на увазі Конвенція про видачу матросам свідоцтв про кваліфікацію 1946 р. або будь-які наступні конвенції МОП.

2. Кожна особа рядового складу, яка входить до складу ходової навігаційної вахти на морському судні валовою місткістю 200 регістрових тонн і більше, повинна:

(а) бути не молодше 16 років;

(b) відповідати медичним вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(с) відповідати вимогам Адміністрації щодо:

(і) стажу роботи на морському судні, включаючи період не менше ніж шість місяців, пов'язаний з виконанням обов'язків на ходовій навігаційній вахті; або

(іі) успішного проходження спеціальної підготовки або на березі, або на судні, включаючи достатній період роботи на судні, який встановлений Адміністрацією і становить не менше ніж два місяці;

(d) мати практичний досвід або підготовку, що включають:

(і) основні принципи пожежогасіння, надання першої допомоги, індивідуальні способи виживання, а також питання, що стосуються небезпеки для здоров'я і особистої безпеки;

(іі) уміння розуміти накази і бути зрозумілим для вахтового помічника капітана з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків;

(ііі) уміння стояти за кермом і виконувати команди, що подаються на кермо, а також достатнє для виконання своїх обов'язків знання гіро- і магнітних компасів;

(iv) уміння вести належне візуальне і слухове спостереження та доповідати приблизний напрям звукового сигналу, джерела світла чи іншого об'єкта в градусах або румбах;

(v) знайомство з переходом з автоматичного керування судном на ручне і навпаки;

(vi) уміння користуватися відповідними системами внутрішнього зв'язку та аварійної сигналізації;

(vii) знання сигналів лиха, що подаються піротехнічними засобами;

(viii) знання своїх обов'язків в аварійній обстановці;

(іх) знання суднової термінології та визначень стосовно своїх обов'язків.

3. Практичний досвід, робота або підготовка, передбачені підпунктами 2(с) і (d), можуть досягатися шляхом виконання обов'язків, пов'язаних з несенням ходової навігаційної вахти, але лише у тому випадку, коли вони виконувалися під безпосереднім керівництвом капітана, вахтового помічника капітана або кваліфікованою особою рядового складу.

4. Адміністрація зобов'язана забезпечити видачу встановленого документа кожному моряку, який завдяки практичному досвіду або підготовці отримує відповідно до цього Правила право працювати матросом у складі ходової навігаційної вахти, або своєчасне підтвердження вже наявного документа.

5. Адміністрація може вважати, що моряк задовольняє вимоги цього Правила, якщо він прослужив на відповідній посаді у складі палубної команди протягом не менше одного року за п'ять років, що передували набуттю чинності Конвенцією для цієї Адміністрації.

Правило II/7

Основні принципи несення вахти в порту

1. Капітан кожного судна, яке безпечно пришвартоване до причалу або стоїть у нормальній обстановці на якорі в порту, повинен організувати несення вахти, достатньої для забезпечення безпеки.

2. Під час організації такої вахти необхідно взяти до уваги положення "Рекомендації по принципах та інструкції для вахтових помічників капітана, які несуть вахту в порту" та "Рекомендації по принципах та інструкції для вахтових механіків, які несуть вахту в порту", прийнятих Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р.

Правило II/8

Обов'язкові мінімальні вимоги, які ставляться до
вахти в порту на суднах, що перевозять небезпечні вантажі

1. На судні, що перевозить навалом або наливом небезпечні вантажі, включаючи вибухові, легкозаймисті, отруйні, шкідливі для здоров'я чи забруднюючі навколишнє середовище, капітан повинен забезпечити несення надійної палубної і машинної вахт, які складаються з осіб командного і рядового складу, що перебувають у постійній готовності, навіть у тих випадках, коли судно безпечно пришвартоване або знаходиться на якорній стоянці в порту.

2. На судні, що перевозить небезпечні вантажі інакше ніж навалом або наливом, включаючи вибухові, легкозаймисті, отруйні, шкідливі для здоров'я чи забруднюючі навколишнє середовище, капітан при організації надійної вахти повинен повністю врахувати характер, кількість, упаковку і спосіб укладання небезпечного вантажу, а також особливі умови на борту, на прилеглій акваторії і березі.

3. При організації вахт належить повністю враховувати "Рекомендації по принципах та інструкції для вахтових помічників капітана, які несуть вахту в порту" та "Рекомендації по принципах та інструкції для вахтових механіків, які несуть вахту в порту", прийняті Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р.

Глава III
Машинна команда

Правило III/1

Основні принципи несення ходової машинної вахти

1. Для безперервного забезпечення належного рівня безпеки при несенні ходової машинної вахти Сторони повинні звертати увагу власників і операторів суден, капітанів, старших механіків і вахтового персоналу на додержання принципів, викладених у цьому Правилі.

2. У цьому Правилі термін "вахта" означає або групу осіб, які несуть службу, або період відповідальності механіка, у т.ч., коли його безпосередня присутність у машинному відділенні може і не вимагатися.

3. На всіх суднах мають братися до уваги викладені нижче, але цим не обмежені, основні принципи.

4. Загальне

(а) Старший механік кожного судна зобов'язаний за погодженням з капітаном забезпечити належну організацію безпеки ходової машинної вахти. При визначенні складу ходової машинної вахти, до якої можуть входити і відповідні члени рядового складу, мають, зокрема, враховуватися такі фактори:

(і) тип судна;

(іі) тип і стан механізмів;

(ііі) особливі режими роботи, що залежать від зовнішніх умов, таких як стан погоди, льодова обстановка, забруднення води, мілководдя, аварійна обстановка, обмежені можливості машин, викликані пошкодженнями або забрудненням;

(iv) кваліфікація і досвід вахти;

(v) безпека людського життя, судна, вантажу і порту, а також охорона навколишнього середовища;

(vi) додержання міжнародних, національних і місцевих правил;

(vii) забезпечення нормальної експлуатації судна.

(b) Вахтовий механік, який перебуває під керівництвом старшого механіка, несе відповідальність за роботу і перевірки, в міру необхідності, всіх механізмів і устаткування, доручених йому. Вахтовий механік є представником старшого механіка, і його основним обов'язком протягом всієї вахти є забезпечення надійної ефективної роботи механізмів, які впливають на безпеку судна, та догляд за ними.

(с) Старший механік повинен, за погодженням з капітаном, заздалегідь визначити обсяг технічного постачання наступного рейсу, беручи до уваги потреби у паливі, воді, мастильних матеріалах, хімічних речовинах, деталях разового застосування та інших запасних частинах, інструментах, а також у будь-яких інших необхідних видах постачання.

5. Експлуатація

(а) Вахтовий механік повинен забезпечувати порядок несення вахти. Рядовий склад ходової машинної вахти, якщо такий є, який перебуває під його загальним керівництвом, зобов'язаний сприяти надійній і ефективній роботі головної силової установки та допоміжного устаткування.

(b) На початку ходової машинної вахти належить замірити робочі параметри і стан всіх механізмів та відмітити всі механізми, які працюють з порушеннями, механізми, в яких можливі несправності, та механізми, які потребують спеціального обслуговування, а також уже вжиті заходи. У випадку необхідності намічається план подальших дій.

(с) Вахтовий механік повинен забезпечити постійний контроль за роботою головної силової установки та допоміжних механізмів, проведення регулярних оглядів приміщень машинного відділення і рульового керування та вжиття необхідних заходів для усунення будь-якої виявленої несправності.

(d) У машинному відділенні, де передбачається постійна присутність вахти, вахтовий механік має у будь-який час бути готовий керувати головною силовою установкою, виконуючи розпорядження про зміни напряму руху або швидкості. У тих випадках, коли машинне відділення періодично переходить на безвахтове обслуговування, вахтовий механік має бути готовий у будь-який момент прибути у машинне відділення.

(е) Всі накази з мостика мають негайно виконуватися. Зміни напряму руху або швидкості головної силової установки повинні реєструватися, за винятком тих випадків, коли Адміністрація вважає, що для судна певних розмірів або характеристик така реєстрація недоцільна. Вахтовий механік повинен забезпечувати наявність членів вахти біля поста керування головною силовою установкою, якщо вона управляється вручну, під час маневрування або в положенні "приготуватися".

(f) Вахтовому механіку не можна доручати, і він не може брати на себе ніяких зобов'язань, що заважають йому обслуговувати головну силову установку та допоміжне устаткування. Він має забезпечити постійне обслуговування головної силової установки та допоміжного устаткування до моменту зміни з вахти.

(g) Належну увагу слід приділяти обслуговуванню і догляду за всіма механізмами, включаючи механічні, електричні, гідравлічні і пневматичні системи, прилади керування ними та пристрої їх захисту, системи побутового обслуговування та облік витрат запасів і запасних частин.

(h) Старший механік повинен забезпечити вахтового помічника всією інформацію з питань профілактичного ремонту, виправлення пошкоджень або ремонтних робіт, які підлягають виконанню під час вахти. Вахтовий механік несе відповідальність за відключення, переключення і регулювання всіх використовуваних механізмів, які знаходяться у його віданні. Про всі роботи, що проводяться, мають бути зроблені відповідні записи.

(і) Перед здачею вахти вахтовий механік має відповідним чином зафіксувати всі події, що стосуються головної силової установки та допоміжного устаткування.

(j) Для відвернення небезпеки для судна або його екіпажу вахтовий механік повинен негайно доповідати на мостик про випадки пожежі, про дії у машинному відділенні, які можуть викликати зменшення швидкості судна, про неминучість виходу із ладу рульового управління або зупинки суднових двигунів, про зміни в подачі електроенергії чи про інші випадки, що загрожують безпеці. У тих випадках, коли це можливо, повідомлення має поступати на мостик до змін у машинному відділенні з тим, щоб надати вахті на мостику максимальний час для вжиття всіх заходів по відверненню можливої аварії.

(k) Коли головна силова установка перебуває у стані готовності, вахтовий механік має забезпечити негайну готовність до дії всіх механізмів і обладнання, які можуть бути потрібні для здійснення маневрів, та достатній резерв електроенергії для подачі на рульове управління й інші системи.

6. Вимоги по несенню вахти

(а) Кожний вахтовий повинен знати свої обов'язки по несенню вахти. Крім того, кожний вахтовий зобов'язаний:

(і) уміти користуватися відповідними системами внутрішньосуднового зв'язку;

(іі) знати аварійні виходи з машинного відділення;

(ііі) знати аварійні сигнали, що використовуються у машинному відділенні, та вміти розрізняти їх, особливо при подачі сигналу про включення вуглецевої станції;

(iv) знати розташування і уміти користуватися протипожежним обладнанням у машинному відділенні.

(b) Склад ходової машинної вахти має завжди, як у ручному, так і в автоматичному режимі, бути достатнім для забезпечення надійної роботи всіх механізмів, які впливають на експлуатацію судна, та відповідати переважній обстановці і умовам. Для досягнення цієї мети належить, зокрема, брати до уваги таке:

(і) ефективне безперервне спостереження за роботою всіх механізмів, які впливають на надійну експлуатацію судна;

(іі) стан і надійність будь-якої дистанційно керованої головної силової установки та рульового обладнання, а також приладів керування ними, розташування цих приладів та порядок переходу на ручне управління у випадках їх поломки чи аварії;

(ііі) розташування і роботу стаціонарних пристосувань та пристроїв по виявленню пожежі, пожежогасінню і локалізації вогню;

(iv) використання та експлуатаційний стан допоміжного, пускового та аварійного устаткування, яке впливає на безпеку плавання, швартування або постановки в док;

(v) заходи, необхідні для підтримання механізмів у робочому стані з метою забезпечення їх ефективної роботи в усіх умовах експлуатації судна;

(vi) будь-які інші вимоги до вахти, які можуть виникнути внаслідок особливих експлуатаційних обставин.

(с) На незахищеній якірній стоянці старший механік має погодити з капітаном питання про необхідність несення ходової машинної вахти.

7. Придатність до несення вахти

Організація несення вахти має бути такою, щоб члени вахти не втрачали своєї працездатності через втому. Старший механік має організувати вахту таким чином, щоб особовий склад першої при відході в рейс і наступних змінних вахт достатньо відпочив і був придатний для несення вахти в усіх інших відношеннях.

8. Охорона морського середовища

Увесь командний і рядовий склад машинного відділення має чітко уявляти собі серйозні наслідки як експлуатаційного, так і аварійного забруднення морського середовища та вживати всіх можливих заходів перестороги для запобігання такому забрудненню, особливо у тих випадках, де це передбачено відповідними міжнародними і портовими правилами.

Правило III/2

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування старших
і других механіків суден з головною силовою установкою
пропульсивною потужністю 3000 квт і більше

1. Кожний старший і другий механік морського судна з головною силовою установкою пропульсивною потужністю 3000 квт і більше повинен мати відповідний диплом.

2. Кожний кандидат на отримання диплома має:

(а) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(b) відповідати вимогам, що ставляться до дипломованого вахтового механіка, і

(і) для отримання диплома другого механіка мати підтверджений стаж роботи на судні не менше 12 місяців на посаді помічника механіка або механіка;

(іі) для отримання диплома старшого механіка мати підтверджений стаж роботи на судні не менше 36 місяців, з яких не менше 12 місяців - механіком на керівній посаді при наявності диплома другого механіка;

(с) пройти схвалений курс практичної протипожежної підготовки;

(d) скласти відповідний іспит, що відповідає вимогам Адміністрації. До екзаменаційних питань належить включати матеріал, викладений у Додатку до цього Правила, однак Адміністрації надається право змінювати екзаменаційні вимоги для механіків суден з силовою установкою обмеженої пропульсивної потужності та тих, що здійснюють прибережне плавання, беручи до уваги безпеку інших суден, які можуть плавати у тих же водах.

3. Підготовка для набуття необхідних теоретичних знань і практичних навичок має враховувати відповідні міжнародні правила і рекомендації.

4. Рівень вимог до знань, зазначених у різних розділах Доповнення, може мінятися залежно від того, чи видається диплом старшого або другого механіка.

Доповнення до Правила III/2

Мінімальні знання, необхідні для отримання дипломів старшого
і другого механіків суден з головною силовою установкою
пропульсивною потужністю 3000 квт і більше

1. Нижче наводиться програма екзаменаційних вимог, що ставляться під час іспиту до кандидатів на отримання дипломів старшого чи другого механіка суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю 3000 квт і більше. Беручи до уваги той факт, що другий механік має бути у будь-який час готовий взяти на себе відповідальність старшого механіка, іспити із зазначених нижче питань мають виявити здатність кандидатів засвоїти всю доступну інформацію, яка впливає на забезпечення безпечної експлуатації суднових механізмів.

2. Що стосується пункту 4(а), наведеного нижче, то Адміністрація може не ставити вимог до знань щодо тих силових установок, які не зазначені у дипломі, що видається. Такий диплом не дійсний для роботи на суднах з силовими установками, знання яких вилучено з екзаменаційних вимог, доти, доки механік не підтвердить свою компетентність у цих питаннях відповідно до вимог Адміністрації. Всі обмеження мають бути відображені в дипломі.

3. Кожний кандидат має володіти знаннями таких дисциплін:

(а) термодинаміка і теплопередача;

(b) механіка і гідродинаміка;

(с) принципи роботи суднових силових установок (дизеля, парових і газових турбін) та рефрижераторних установок;

(d) фізичні і хімічні властивості палива і мастильних матеріалів;

(е) технологія металів;

(f) фізико-хімічна природа загоряння і вогнегасячі агенти;

(g) морська електротехніка, електронне і електричне устаткування;

(h) основи автоматизації, контрольно-вимірювальні системи і системи керування;

(і) теорія будови судна, включаючи боротьбу за живучість.

4. Кожний кандидат має володіти, принаймні, достатніми практичними навичками щодо:

(а) експлуатації та обслуговування:

(і) суднових дизелів;

(іі) суднових паросилових установок;

(ііі) суднових газових турбін;

(b) експлуатації та обслуговування допоміжних механізмів, включаючи системи насосів і трубопроводів, допоміжну котельну установку та рульовий пристрій;

(с) експлуатації, перевірки та обслуговування електричного устаткування та приладів керування;

(d) експлуатації та обслуговування вантажних і палубних механізмів;

(е) виявлення несправної роботи механізмів, локалізації несправних вузлів і запобігання крупним пошкодженням;

(f) організації грамотного обслуговування і ремонту;

(g) методів і засобів відвернення, виявлення і гасіння пожеж;

(h) методів і засобів відвернення забруднення морського середовища з суден;

(і) правил відвернення забруднення морського середовища;

(j) запобігання впливу забрудненого морського середовища на все інше навколишнє середовище;

(k) надання першої допомоги при травмах, типових для машинного відділення, та використання відповідних засобів;

(l) використання рятувальних засобів і знання їх призначення;

(m) методів боротьби за живучість;

(n) техніки безпеки.

5. Кожний кандидат має володіти знаннями у галузі морського права в рамках міжнародних угод і конвенцій у тій мірі, в якій вони пов'язані з обов'язками персоналу машинного відділення, особливо щодо безпеки судноплавства і охорони морського середовища. Обсяг знань з національного морського законодавства визначається Адміністрацією, однак він має включати національні правила, прийняті на виконання міжнародних угод і конвенцій.

6. Кожний кандидат повинен вміти керувати особовим складом, організовувати його роботу і підготовку.

Правило III/3

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування старших
і других механіків суден з головною силовою установкою
пропульсивною потужністю від 750 до 3000 квт

1. Кожний старший і другий механік морського судна з головною силовою установкою пропульсивною потужністю від 750 до 3000 квт повинен мати відповідний диплом.

2. Кожний кандидат на отримання диплома повинен:

(а) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору і слуху;

(b) відповідати вимогам, що ставляться до дипломованого вахтового механіка; і:

(і) для отримання диплома другого механіка мати підтверджений стаж роботи на судні не менше 12 місяців на посаді помічника механіка або механіка;

(іі) для отримання диплома старшого механіка мати підтверджений стаж роботи на судні не менше 24 місяців, з яких не менше 12 місяців при наявності диплома другого механіка;

(ііі) пройти затверджений курс практичної протипожежної підготовки;

(iv) скласти відповідний іспит, що відповідає вимогам Адміністрації. До екзаменаційних питань належить включати матеріал, викладений у Доповненні до цього Правила, однак Адміністрації надається право змінювати екзаменаційні вимоги для механіків суден, що здійснюють прибережне плавання, беручи до уваги типи автоматичного і дистанційного управління цих суден та безпеку інших суден, які можуть плавати у тих же водах;

3. Підготовка для отримання необхідних теоретичних знань і практичних навичок має враховувати відповідні міжнародні правила і рекомендації.

4. Рівень вимог до знань, зазначених у різних розділах Доповнення, може змінюватися залежно від того, чи видається диплом старшого механіка або другого механіка.

5. Кожний механік, який отримав диплом другого механіка суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю 3000 квт і більше, може працювати на посаді старшого механіка суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю менше 3000 квт за умови, що він має підтверджений стаж роботи на судні не менше 12 місяців механіком на керівній посаді.

Доповнення до Правила III/3

Мінімальні знання, необхідні для отримання дипломів
старшого і другого механіків суден з головною силовою
установкою пропульсивною потужністю від 750 до 3000 квт

1. Нижче наводиться програма екзаменаційних вимог, що ставляться до кандидатів на отримання дипломів старшого і другого механіків суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю від 750 до 3000 квт. Беручи до уваги той факт, що другий механік має бути у будь-який момент готовий взяти на себе відповідальність старшого механіка, екзамени із зазначених нижче питань мають виявити здатність кандидатів засвоїти всю доступну інформацію, яка впливає на забезпечення безпечної експлуатації суднових механізмів.

2. Що ж стосується пунктів 3(d) та 4(а), наведених нижче, то Адміністрація може не ставити вимог до знань щодо тих силових установок, які не зазначені у дипломі, що видається. Такий диплом не дійсний для роботи на суднах з силовими установками, знання яких не включено до екзаменаційних вимог, до тих пір, поки механік не підтвердить свою компетентність у цих питаннях відповідно до вимог Адміністрації. Всі обмеження мають бути відображені в дипломі.

3. Кожний кандидат має володіти достатніми елементарними теоретичними знаннями для розуміння основ зазначених нижче дисциплін:

(а) процеси згоряння;

(в) теплопередача;

(с) механіка і гідродинаміка;

(d) (і) суднові дизелі;

(іі) суднові паросилові установки;

(ііі) суднові газові турбіни;

(е) системи рульового пристрою;

(f) властивості палива і мастильних матеріалів;

(g) технологія металів;

(h) вогнегасячі агенти;

(і) суднове електроустаткування;

(j) автоматизація, контрольно-вимірювальні системи та системи керування;

(k) будова судна, включаючи боротьбу за живучість;

(е) допоміжні системи.

4. Кожний кандидат має володіти, принаймні, достатніми практичними навичками щодо:

(а) експлуатації та обслуговування:

(і) суднових дизелів;

(іі) суднових паросилових установок;

(ііі) суднових газових турбін;

(b) експлуатації та обслуговування допоміжних механізмів, включаючи рульовий пристрій;

(с) експлуатації, перевірки та обслуговування електричного устаткування і приладів керування;

(d) експлуатації та обслуговування вантажних і палубних механізмів;

(е) виявлення несправних механізмів, локалізації несправних вузлів і запобігання крупним пошкодженням;

(f) організації правильного обслуговування і ремонту;

(g) методів і засобів відвернення, виявлення і гасіння пожеж;

(h) додержання правил, що стосуються забруднення морського середовища, а також методів і засобів відвернення такого забруднення;

(і) надання першої допомоги при травмах, типових для машинного відділення, та використання відповідних засобів;

(j) використання рятувальних засобів та знання їх призначення;

(k) методів боротьби за живучість, звертаючи особливу увагу на заходи, що вживаються у випадку надходження води у машинне відділення;

(l) техніки безпеки.

5. Кожний кандидат має володіти знаннями у галузі морського права в рамках міжнародних угод і конвенцій у тій мірі, в якій вони пов'язані з обов'язками персоналу машинного відділення, особливо щодо безпеки судноплавства і охорони морського середовища.

Обсяг знань національного законодавства визначається Адміністрацією, однак він має включати національні правила, прийняті на виконання міжнародних угод і конвенцій.

6. Кожний кандидат повинен уміти керувати особовим складом, організовувати його роботу і підготовку.

Правило III/4

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування вахтового
механіка суден з машинним відділенням, що традиційно
обслуговується або періодично не обслуговується

1. Кожний вахтовий механік судна з машинним відділенням, що традиційно обслуговується або періодично не обслуговується, та головною силовою установкою пропульсивною потужністю 750 квт і більше повинен мати відповідний диплом.

2. Кожний кандидат на отримання диплома повинен:

(а) бути не молодше 18 років;

(в) відповідати вимогам Адміністрації щодо здоров'я, особливо зору і слуху;

(с) пройти не менше ніж трьохрічний курс навчання або підготовки, пов'язаний з виконанням обов'язків суднового механіка;

(d) мати підтверджений стаж роботи на судні, який може бути включений у трьохрічний період, зазначений у підпункті (с);

(е) відповідати вимогам Адміністрації щодо теоретичних знань і практичних навичок експлуатації та обслуговування суднових механізмів в обсязі обов'язків механіка;

(f) пройти затверджений курс практичної протипожежної підготовки;

(g) знати техніку безпеки.

Адміністрації надається право змінювати вимоги, викладені в підпунктах (с) і (d), для механіків суден з головною силовою установкою пропульсивною потужністю менше 3000 квт, які здійснюють прибережне плавання, беручи до уваги безпеку інших суден, що можуть плавати у тих же водах.

3. Кожний кандидат має бути знайомий з експлуатацією та обслуговуванням головних і допоміжних механізмів, включаючи вимоги різних інструкцій, і знати, принаймні, такі спеціальні питання:

(а) Несення вахти

(і) обов'язки при вступі на вахту;

(іі) звичайні обов'язки при несенні вахти;

(ііі) ведення машинного журналу і розуміння його записів;

(iv) обов'язки при здачі вахти;

(b) Головна силова установка та допоміжні механізми

(і) участь у підготовці до роботи головної силової установки та допоміжних механізмів;

(іі) експлуатація парових котлів, включаючи систему спалювання палива;

(ііі) способи перевірки рівня води в котлах та необхідні дії при порушенні нормального рівня;

(iv) виявлення типових несправностей механізмів і установок у машинному і котельному відділеннях та заходи відвернення поломок.

(с) Насосні системи

(і) звичайні обов'язки при експлуатації насосних систем;

(іі) експлуатація льяльної, баластової і вантажних систем.

(d) Електроенергетична установка Підготовка, пуск, з'єднання і переключення перетворювачів і генераторів.

(е) Забезпечення безпеки і дії в аварійній обстановці

(і) заходи перестороги, що додержуються під час несення вахти, та невідкладні дії у випадку виникнення пожежі або аварії, особливо щодо паливних систем;

(іі) надійний захист електричних та інших типів установок і устаткування, необхідний до видачі особовому складу дозволу їх обслуговувати.

(f) Заходи по відверненню забруднення Заходи по відверненню забруднення морського середовища нафтопродуктами, залишками вантажу, стічними водами, димом та іншими забруднювачами. Використання устаткування, яке відвертає забруднення, включаючи сепаратори нафтоводяної суміші, відстійні танки і установку по очищенню стічних вод.

(g) Надання першої допомоги Надання першої допомоги при травмах, типових для машинного відділення.

4. У тих випадках, коли судно не обладнане паровими котлами, Адміністрації надається право виключати вимоги, передбачені пунктами 3(b)(іі) та (ііі). Диплом, виданий з відповідним обмеженням, не дійсний для роботи на суднах, обладнаних паровими котлами, до тих пір, поки механік не підтвердить свою компетентність у цих питаннях відповідно до вимог Адміністрації. Всі обмеження мають бути відображені в дипломі.

5. Підготовка для отримання теоретичних знань і практичних навичок має враховувати відповідні міжнародні правила і рекомендації.

Правило III/5

Обов'язкові мінімальні вимоги по підтриманню і вдосконаленню
належного рівня знань і навичок механіків

1. Кожний дипломований механік, який служить на морі або збирається повернутися на морську службу після перерви, повинен, щоб підтвердити свою відповідність такій службі, через регулярні проміжки часу, що не перевищують 5 років, подавати Адміністрації свідоцтва:

(а) щодо стану здоров'я, включаючи зір і слух;

(b) щодо професійної придатності:

(і) шляхом підтвердження стажу роботи на судні механіком не менше одного року за останні п'ять років; або

(іі) шляхом підтвердження стажу роботи, пов'язаної з виконанням обов'язків, які відповідають виду диплома і вважаються рівноцінними морській службі, передбаченій у пункті 1(b)(і); або

(ііі) шляхом:

- проходження встановленої перевірки; або

- успішного закінчення затверджених курсів; або

- роботи на судні на посаді понадштатного механіка (дублера) або на

посаді нижче зазначеної в його дипломі, протягом не менше трьох місяців безпосередньо перед зайняттям посади відповідно до наявного диплома.

2. Курс або курси, зазначені у пункті 1(b)(ііі), мають враховувати зміни, внесені у відповідні міжнародні правила і рекомендації з питань охорони людського життя на морі та морського середовища.

3. Адміністрація має забезпечити всі судна, що підпадають під її юрисдикцію, матеріалами, які містять останні зміни у міжнародних угодах з питань охорони людського життя на морі та морського середовища.

Правило III/6

Обов'язкові мінімальні вимоги до рядового складу
машинної вахти

1. Мінімальні вимоги до рядового складу машинної вахти зазначені в пункті 2. Ці вимоги не стосуються:

(а) членів рядового складу, які виконують обов'язки помічника вахтового механіка;*)

(b) учнів;

___________

*) Мається на увазі Резолюція 9 "Рекомендація по мінімальних вимогах до членів рядового складу, які виконують обов'язки помічника вахтового механіка", прийнята Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р.

(с) членів рядового складу, обов'язки яких під час вахти не потребують професійних навичок.

2. Кожний член рядового складу машинної вахти повинен:

(а) бути не молодше 16 років;

(b) відповідати вимогам Адміністрації щодо здоров'я, особливо зору і слуху;

(с) відповідати вимогам Адміністрації щодо:

(і) практичного досвіду або підготовки з пожежогасіння, основ надання першої допомоги, індивідуальних способів виживання, а також з питань, що стосуються небезпеки для здоров'я і особистої безпеки;

(іі) уміння розуміти накази і бути зрозумілим з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків;

(d) відповідати вимогам Адміністрації щодо:

(і) досвіду роботи на березі, що відповідає його судновим обов'язкам, і достатнього стажу роботи на судні;

або

(іі) проходження спеціальної підготовки або на березі, або на судні, включаючи підтверджений стаж роботи на судні;

або

(ііі) підтверджений стаж роботи на судні не менше шести місяців.

3. Кожний такий член рядового складу повинен знати:

(а) порядок несення вахти у машинному відділенні та порядок виконання своїх обов'язків по вахті;

(b) правила техніки безпеки, пов'язані з роботою у машинному відділенні;

(с) термінологію, що застосовується у машинному відділенні, та назви механізмів і устаткування, пов'язаних з виконанням його обов'язків;

(d) основні дії, пов'язані з охороною навколишнього середовища.

4. Кожний член рядового складу, який несе вахту у котельному приміщенні, має знати правила експлуатації котлів та уміти підтримувати потрібний рівень води і тиску пари.

5. Кожний член рядового складу, який несе машинну вахту, має знати свої обов'язки по вахті у машинному відділенні того судна, на якому він працює. Особливо це стосується такого:

(а) уміння користуватися відповідними системами внутрішньосуднового зв'язку;

(b) знання запасних і аварійних виходів з машинного відділення;

(с) знання аварійних сигналів та уміння розрізняти їх, особливо при подачі сигналу про включення вуглецевої станції;

(d) знання розташування і уміння користуватися протипожежним обладнанням у машинному відділенні.

6. Моряк може вважатися таким, що відповідає вимогам Адміністрації відповідно до цього Правила, якщо він пропрацював на відповідній посаді в машинному відділенні не менше одного року з останніх п'яти років, що передували набуттю чинності Конвенцією для цієї Адміністрації.

Глава IV
Радіотехнічна служба

Несення радіовахти та обслуговування радіоустаткування

Пояснення:

Обов'язкові вимоги, що стосуються несення радіовахти, викладені в Регламенті радіозв'язку, а вимоги щодо несення радіовахти по забезпеченню безпеки та щодо обслуговування викладені в Міжнародній конвенції по охороні людського життя на морі та в Регламенті радіозв'язку, причому варто враховувати можливі поправки до обох документів та час набуття ними чинності. Належить враховувати також відповідні резолюції, прийняті Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р.

Правило IV/1

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування
радіоспеціалістів

1. Кожний радіоспеціаліст, який відповідає за несення радіовахти на судні або несе її, має володіти відповідним дипломом або дипломами, що видаються або визнаються Адміністрацією відповідно до положень Регламенту радіозв'язку, та мати достатній стаж роботи по спеціальності.

2. Крім цього, радіоспеціаліст повинен:

(а) бути не молодше 18 років;

(b) відповідати вимогам АдміністраціЇ щодо стану здоров'я, особливо зору, слуху і мови;

(с) відповідати вимогам Доповнення до цього Правила.

3. Кожний кандидат на отримання диплома має здати іспит чи іспити відповідно до вимог Адміністрації.

4. Рівень знань кандидата на отримання диплома має бути достатнім для ефективного і надійного виконання ним обов'язків радіоспеціаліста. При визначенні відповідного рівня знань і обсягу підготовки, необхідної для набуття таких знань і практичних навичок, Адміністрація має враховувати вимоги Регламенту радіозв'язку та Доповнення до цього Правила. Адміністрація має також враховувати відповідні резолюції, прийняті Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р. та відповідні рекомендації ІМКО.

Доповнення до Правила IV/1

Мінімальні додаткові знання і практичні навички,
необхідні радіоспеціалістам

На додаток до вимог для отримання диплома, передбаченого Регламентом радіозв'язку, радіоспеціаліст повинен мати знання і отримати практичну підготовку з такого:

(а) забезпечення радіозв'язку в аварійній обстановці, включаючи:

(і) залишення судна;

(іі) пожежу на судні;

(ііі) частковий або повний вихід із ладу суднової радіостанції;

(b) експлуатації рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та інших плавучих засобів і їх спорядження, особливо у частині переносних і стаціонарних радіостанцій на рятувальних шлюпках та аварійних радіобуїв;

(с) способів виживання на морі;

(d) надання першої допомоги;

(е) запобігання пожежі та пожежогасіння, звертаючи особливу увагу на засоби радіозв'язку;

(f) запобіжних заходів по забезпеченню безпеки судна та екіпажу в зв'язку з небезпеками, що виникають при використанні радіообладнання, включаючи електричні, радіаційні, хімічні та механічні небезпеки;

(g) застосування Посібника ІМКО для торговельних суден по пошуку і рятуванню (МЕРСАР), звертаючи особливу увагу на радіозв'язок;

(h) систем реєстрації місця розташування суден та відповідних дій;

(і) застосування Міжнародного зведення сигналів та Стандартного морського словника ІМКО;

(j) організації і порядку надання медичної допомоги по радіо.

Правило IV/2

Обов'язкові мінімальні вимоги
по підтриманню і вдосконаленню належного
рівня знань і навичок радіоспеціалістів

1. Кожний дипломований спеціаліст повинен, щоб підтвердити свою відповідність морській службі, представити Адміністрації свідоцтва:

(а) щодо стану здоров'я, особливо зору, слуху і мови, які мають подаватися через регулярні проміжки часу, що не перевищують п'яти років; і

(b) щодо професійної придатності:

(і) шляхом підтвердження стажу роботи на посаді радіоспеціаліста без перерви, який перевищує п'ять років;

(іі) у випадку такої перерви шляхом проходження встановленої перевірки або успішного закінчення затверджених курсів на судні чи на березі, які враховують питання охорони людського життя на морі, використання сучасного радіообладнання і, можливо, радіонавігаційного обладнання.

2. Якщо на суднах, які мають право плавати під прапором Адміністрації, вводиться новий порядок чи методи роботи, або встановлюється нове обладнання, то Адміністрація може вимагати від радіоспеціалістів здачі затвердженого додаткового іспиту чи проходження відповідних курсів або на березі, або на судні, звертаючи при цьому особливу увагу на обов'язки по забезпеченню безпеки.

3. Кожний радіоспеціаліст має для продовження роботи на морських суднах, щодо яких розроблені спеціальні міжнародні вимоги з питань підготовки екіпажу, успішно пройти відповідні затверджені курси підготовки або скласти іспит, які охоплюють відповідні міжнародні правила і рекомендації.

4. Адміністрація повинна забезпечити всі судна, що підлягають її юрисдикції, матеріалами, які містять останні зміни щодо радіозв'язку і охорони людського життя на морі.

5. Адміністрація повинна, після консультації із заінтересованими сторонами, складати або сприяти складанню програм курсів перепідготовки та підвищення кваліфікації (факультативних чи обов'язкових, на судні чи на березі) для радіоспеціалістів, які працюють на суднах, і особливо для осіб, які повертаються на морську службу. Курс або курси мають враховувати питання, безпосередньо пов'язані з виконанням обов'язків радіоспеціаліста, зміни у здійсненні радіозв'язку на суднах та відповідні правила і рекомендації*, що стосуються охорони людського життя на морі.

_______________

* Включаючи будь-які рекомендації ІМКО щодо розвитку системи передачі повідомлень про лихо на морі.

Правило IV/3

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування
оператора-радіотелефоніста

1. Кожний оператор-радіотелефоніст, який відповідає за несення радіовахти на судні або несе її, повинен мати відповідний диплом чи дипломи, що видаються або визнаються Адміністрацією відповідно до положень Регламенту радіозв'язку.

2. Крім цього, оператор-радіотелефоніст на судні, де згідно з вимогами Міжнародної конвенції по охороні людського життя на морі передбачено радіотелефон, повинен:

(а) бути не молодше 18 років;

(b) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я, особливо зору, слуху і мови;

(с) відповідати вимогам Доповнення до цього Правила.

3. Кожний кандидат на отримання диплома повинен скласти іспит або іспити відповідно до вимог Адміністрації.

4. Рівень знань кандидата на отримання диплома має бути достатнім для ефективного і надійного виконання ним обов'язків оператора-радіотелефоніста. При визначенні відповідного рівня знань і обсягу підготовки, необхідної для набуття таких знань і практичних навичок, Адміністрація має враховувати вимоги Регламенту радіозв'язку і Доповнення до цього Правила. Адміністрація має також враховувати відповідні резолюції, прийняті Міжнародною конференцією по підготовці і дипломуванню моряків 1978 р. та відповідні рекомендації ІМКО.

Доповнення до Правила IV/3

Мінімальні додаткові знання і практичні навички,
необхідні оператору-радіотелефоністу

На додаток до вимог для отримання диплома, передбаченого Регламентом радіозв'язку, оператор-радіотелефоніст повинен мати знання та отримати практичну підготовку з такого:

(а) забезпечення радіозв'язку в аварійній обстановці, включаючи:

(і) залишення судна;

(іі) пожежу на судні;

(ііі) частковий або повний вихід із ладу суднової радіостанції;

(b) експлуатації рятувальних шлюпок, рятувальних плотів та інших плавучих засобів і їх обладнання, особливо у частині переносних і стаціонарних радіостанцій на рятувальних шлюпках і аварійних радіобуїв;

(с) способів виживання на морі;

(d) надання першої допомоги;

(е) відвернення пожеж і пожежогасіння, звертаючи особливу увагу на засоби радіозв'язку;

(f) запобіжних заходів по забезпеченню безпеки судна та екіпажу в зв'язку з небезпеками, що виникають при використанні радіоустаткування, включаючи електричні, радіаційні, хімічні та механічні небезпеки;

(g) застосування Посібника ІМКО для торговельних суден по пошуку і рятуванню (МЕРСАР), звертаючи особливу увагу на радіозв'язок;

(h) систем реєстрації місця розташування суден та відповідних дій;

(і) застосування Міжнародного зведення сигналів та Стандартного морського словника ІМКО;

(j) організації і порядку надання медичної допомоги по радіо.

Глава V
Спеціальні вимоги для танкерів

Правило V/1

Обов'язкові мінімальні вимоги для підготовки і
кваліфікації капітанів, осіб командного і
рядового складу нафтових танкерів

1. Особи командного і рядового складу, які мають виконувати особливі обов'язки, що стосуються вантажу і вантажних пристроїв нафтових танкерів, та нести відповідальність, пов'язану з виконанням таких обов'язків на нафтових танкерах як члени екіпажу, до того, як розпочати виконання таких обов'язків, повинні пройти на березі відповідну протипожежну підготовку і:

(а) протягом певного строку пройти стажування на судні для набуття надійних навичок по безпечній експлуатації; або

(b) пройти затверджені курси для роботи на нафтових танкерах, які охоплюють основні правила безпеки та заходи перестороги для запобігання забрудненню, і вивчити порядок додержання таких правил і заходів, будову різних типів нафтових танкерів, види вантажів, їх небезпечні властивості, вантажні пристрої, загальний порядок вантажних операцій і термінологію, пов'язану з нафтовими танкерами.

2. Капітани, старші механіки, старші помічники капітана, другі механіки та інші особи, якщо вони є, які несуть безпосередню відповідальність за навантаження, вивантаження, заходи перестороги під час перевезення вантажу і поводження з ним, додатково до положень пункту 1 повинні:

(а) мати належний досвід, що відповідає їхнім обов'язкам на нафтових танкерах; і

(b) пройти курси підготовки за спеціальною програмою щодо виконання обов'язків, які, зокрема, охоплюють питання безпеки танкерів, заходи безпеки і системи пожежогасіння, заходи відвернення і контролю забруднення, практику експлуатації і обов'язки, що випливають із відповідних законів і правил.

3. Протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією для Сторони можна вважати, що моряк відповідає вимогам пункту 2(b), якщо він пропрацював на відповідній посаді на нафтовому танкері не менше одного року із попередніх п'яти років.

Правило V/2

Обов'язкові мінімальні вимоги для підготовки капітанів,
командного і рядового складу танкерів-хімовозів

1. Особи командного і рядового складу, які мають виконувати особливі обов'язки, що стосуються вантажу і вантажних пристроїв хімовозів, та нести відповідальність, пов'язану з виконанням таких обов'язків, але які раніше не працювали на танкерах-хімовозах членами екіпажу, до того, як розпочати виконання таких обов'язків, повинні пройти на березі відповідну протипожежну підготовку, і

(а) протягом певного строку пройти стажування на судні для набуття надійних навичок по безпечній експлуатації; або

(b) пройти затверджені курси для роботи на танкерах-хімовозах, які охоплюють основні правила безпеки та заходи перестороги по запобіганню забрудненню, та вивчити порядок додержання таких правил і заходів, будову різних типів танкерів-хімовозів, види вантажів, їх небезпечні властивості, вантажні пристрої, загальний порядок вантажних операцій і термінологію, пов'язану з танкерами-хімовозами.

2. Капітани, старші помічники капітана, старші і другі механіки та інші особи, якщо такі є, що несуть безпосередню відповідальність за навантаження, вивантаження, заходи перестороги під час перевезення вантажу і поводження з ним, додатково до положень пункту 1 повинні:

(а) мати належний досвід, що відповідає їхнім обов'язкам на танкерах-хімовозах; і

(b) пройти курс підготовки за спеціальною програмою щодо виконання обов'язків, які, зокрема, охоплюють питання безпеки танкерів-хімовозів, заходи безпеки і системи пожежогасіння, заходи відвернення і контролю забруднення, практику експлуатації і обов'язки, що випливають із відповідних законів і правил.

3. Протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією для Сторони можна вважати, що моряк відповідає вимогам пункту 2(b), якщо він пропрацював на відповідній посаді на танкерах-хімовозах не менше одного року з попередніх п'яти років.

Правило V/3

Обов'язкові мінімальні вимоги для підготовки і
кваліфікації капітанів, осіб командного і
рядового складу танкерів-газовозів

1. Особи командного і рядового складу, які мають виконувати особливі обов'язки, що стосуються вантажу і вантажних пристроїв танкерів-газовозів, і нести відповідальність, пов'язану з виконанням таких обов'язків, але які раніше не працювали на танкерах-газовозах членами екіпажу, до того, як розпочати виконання таких обов'язків, повинні пройти на березі відповідну протипожежну підготовку і:

(а) протягом певного періоду пройти стажування на судні для набуття належних навичок по безпечній експлуатації; або

(b) пройти затверджені курси для роботи на танкерах-газовозах, що охоплюють основні правила безпеки і заходи перестороги для запобігання забрудненню, та вивчити порядок додержання таких правил і заходів, будову різних типів танкерів-газовозів, види вантажів, їх небезпечні властивості, вантажні пристрої, загальний порядок вантажних операцій і термінологію, пов'язану з танкерами-газовозами.

2. Капітани, старші помічники капітанів, старші і другі механіки та інші особи, якщо вони є, які несуть безпосередню відповідальність за навантаження, розвантаження, заходи перестороги під час перевезення вантажу і поводження з ним, додатково до положення пункту 1 повинні:

(а) мати належний досвід, що відповідає їхнім обов'язкам на танкерах-газовозах; і

(b) пройти курси підготовки за спеціальною програмою щодо виконуваних обов'язків, які, зокрема, охоплюють питання безпеки танкерів-газовозів, заходи безпеки і системи пожежогасіння, заходи відвернення і контролю забруднення, практику експлуатації і обов'язки, що випливають з відповідних законів і правил.

3. Протягом двох років після набуття чинності цією Конвенцією для Сторони можна вважати, що моряк відповідає вимогам пункту 2(b), якщо він відпрацював на відповідній посаді на танкері-газовозі не менше одного року з попередніх п'яти років.

Глава VI
Спеціалісти по рятувальних шлюпках і плотах

Правило VI/I

Обов'язкові мінімальні вимоги для дипломування
спеціалістів по рятувальних шлюпках і плотах

Для отримання диплома спеціаліста по рятувальних шлюпках і плотах моряк повинен:

(а) бути не молодше 17 з половиною років; (b) відповідати вимогам Адміністрації щодо стану здоров'я; (с) мати підтверджений стаж роботи на судні тривалістю не менше 12 місяців або пройти затверджений курс підготовки та мати підтверджений стаж роботи на судні тривалістю не менше 9 місяців;

(d) довести Адміністрації шляхом здачі іспитів або шляхом проходження перевірки під час навчання на затверджених курсах підготовки, що він знає зміст Доповнення до цього Правила;

(е) довести Адміністрації шляхом здачі іспиту або шляхом проходження регулярної перевірки під час навчання на затверджених курсах підготовки, що він вміє:

(і) правильно одягати рятувальний жилет, стрибати у воду з висоти, підніматися в рятувальному жилеті на рятувальний засіб з води;

(іі) будучи в рятувальному жилеті, повернути рятувальний пліт у нормальний стан;

(ііі) розуміти маркіровку на рятувальних шлюпках і плотах щодо кількості людей, на яких вони розраховані;

(iv) правильно подавати команди щодо спуску і зайняттю місць у рятувальних шлюпках і плотах, відходити від судна, керувати рятувальними шлюпками і плотами та залишати їх;

(v) підготувати та благополучно спустити на воду рятувальну шлюпку або пліт і швидко відійти від борту судна;

(vi) надати допомогу тим, що отримали тілесні пошкодження під час і після залишення судна;

(vii) гребти і керувати рятувальними шлюпками і плотами, встановлювати щоглу, ставити вітрила, керувати шлюпкою під вітрилом та вести її по компасу;

(viii) користуватися сигнальною технікою, включаючи піротехнічні засоби;

(іх) користуватися переносною радіоапаратурою для рятувальних шлюпок і плотів.

Доповнення до Правила VI/I

Мінімальні знання, що потрібні для дипломування
спеціалістів по рятувальних шлюпках і плотах

1. Типи можливих аварійних ситуацій: зіткнення, пожежа, загибель судна.

2. Принципи виживання, включаючи:

(а) значення підготовки і навчання;

(b) необхідність бути у стані готовності до будь-якої аварійної ситуації;

(с) дії під час виклику до місця знаходження рятувальних шлюпок і плотів;

(d) дії по команді "залишити судно";

(е) дії при перебуванні у воді;

(f) дії на борту рятувальних шлюпок і плотів;

(g) основні небезпечності для тих, що рятуються.

3. Особисті обов'язки кожного члена екіпажу згідно з розкладом по тривогах, включаючи знання відмінностей сигналів шлюпкової і пожежної тривоги.

4. Типи суднового штатного рятувального обладнананя.

5. Конструкція і обладнання рятувальних шлюпок і плотів та предмети їх спорядження.

6. Характеристики і пристосування рятувальних шлюпок і плотів.

7. Різні типи пристроїв для спуску рятувальних шлюпок і плотів.

8. Способи спуску рятувальних шлюпок і плотів під час хвилювання.

9. Дії після залишення судна.

10. Керування рятувальними шлюпками і плотами у штормову погоду.

11. Використання фалиня, морського плавучого якоря та інших предметів спорядження.

12. Раціони їжі та питної води у рятувальних шлюпках і плотах.

13. Способи рятування за допомогою вертольотів.

14. Застосування аптечки першої медичної допомоги та способи приведення до свідомості.

15. Радіоапаратура рятувальних засобів, включаючи аварійні радіобуї.

16. Ефект переохолодження і засоби його попередження, використання захисних ковдр і одягу.

17. Способи пуску й експлуатації двигуна та його допоміжних пристроїв рятувальних шлюпок і плотів з використанням передбаченого вогнегасника.

18. Використання аварійних шлюпок і моторних рятувальних шлюпок для збирання рятувальних плотів та підбирання людей, які врятувалися і які опинилися за бортом.

19. Способи викидання рятувальних шлюпок і плотів на берег.