ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
НАКАЗ
N 289 від 04.05.2001
м.Київ
(Наказ втратив чинність на підставі
Наказу Державної митної служби
N 683 від 13.10.2003)
Про затвердження Порядку проведення митними
органами перевірки сертифікатів про походження товару,
який увозиться на митну територію України з Литовської,
Латвійської чи Естонської Республіки на умовах угод про
вільну торгівлю
З метою забезпечення належного контролю за достовірністю сертифікатів про походження товару, який увозиться на митну територію України на умовах угод про вільну торгівлю, та вдосконалення роботи з перевірки таких сертифікатів НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок проведення митними органами перевірки сертифікатів про походження товару, який увозиться на митну територію України з Литовської, Латвійської чи Естонської Республіки на умовах угод про вільну торгівлю.
2. Управлінню справами (Карпенко В.П.) довести цей наказ до митних органів.
3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Служби Дьоміна Ю.М.
Голова Служби Ю.П.Соловков
Затверджено
Наказ Державної митної
служби України
04.05.2001 р. N 289
Порядок
проведення митними органами перевірки сертифікатів
про походження товару, який увозиться на митну територію
України з Литовської, Латвійської чи Естонської Республіки
на умовах угод про вільну торгівлю
1. Загальні положення
1.1. Цей Порядок розроблено з метою впорядкування процедури проведення митними органами України перевірки достовірності сертифікатів про походження товару, який увозиться на митну територію України з Литовської, Латвійської та Естонської Республіки на умовах угод про вільну торгівлю, укладених Україною з кожною з цих країн (далі - сертифікат).
1.2. Сертифікат подається регіональній митниці (митниці) (далі митниця) як документ, що підтверджує відповідно до вимог двосторонніх угод про вільну торгівлю, укладених Україною з Литовською Республікою, Латвійською Республікою, Естонською Республікою (далі - угода), походження товару.
1.3. Сертифікат видається та засвідчується органом, уповноваженим на це в Литовській, Латвійській чи Естонській Республіці (далі - уповноважений орган).
1.4. Сертифікат засвідчується вповноваженим органом шляхом унесення до графи 11 відбитка печатки цього органу, підпису його вповноваженої особи, дати та місця видачі сертифіката. У разі засвідчення сертифіката уповноваженим експортером, обов'язковими реквізитами графи 11 є відбиток печатки, дата та місце видачі сертифіката.
1.5. Перелік органів, уповноважених видавати й засвідчувати сертифікати, а також зразки відбитків їх печаток та зразки підписів осіб, уповноважених засвідчувати сертифікати, інформація про захисні застереження до бланків сертифікатів доводяться митниці Управлінням номенклатури та верифікації Держмитслужби України (далі - Управління).
1.6. Сертифікат подається митниці разом з вантажною митною декларацією (далі - ВМД) або у випадках, передбачених положеннями відповідних угод.
1.7. Термін дії сертифіката становить чотири місяці з дня його видачі вповноваженим органом за винятком випадків, передбачених положеннями відповідних угод.
1.8. Сертифікат видається та завіряється відповідно до вимог, передбачених відповідними протоколами й додатками до угод.
1.9. Сертифікат має містити декларацію експортера про походження товару (графа 12 сертифіката). Обов'язковими реквізитами цієї декларації є дата й місце її засвідчення та підпис уповноваженої особи експортера. Декларація експортера може також містити відбиток печатки експортера.
1.10. Перевірка сертифіката здійснюється митницею на момент його подання, а також при вибіркових перевірках оформлених ВМД. З ініціативи митниці або Управління сертифікат може бути підданий подальшій або повторній перевірці в Управлінні. У такому разі рішення про достовірність такого сертифіката приймається Управлінням.
1.11. Підробленим слід вважати сертифікат, який не видавався вповноваженим органом, так і сертифікат, до якого внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації щодо фактів, які посвідчуються сертифікатом, а також сертифікат з підробленими відбитками печаток, підписами тощо. Висновок про підробку сертифіката робить Управління. За фактом підробки сертифіката вживаються заходи, установлені наказом Держмитслужби від 24.04.2000 N 228. Про заходи, ужиті митницею, та результати цих заходів митниця обов'язково інформує Управління.
1.12. Сертифікат, виданий та/або засвідчений уповноваженим органом з порушенням вимог, установлених угодами, не може вважатися достовірним. Такий сертифікат не вважається підробленим.
1.13. Тарифні пільги, передбачені угодами, не надаються в разі невизнання митницею достовірності сертифіката.
1.14. Неподання сертифіката, оформленого належним чином, не є підставою для непропуску вантажу на митну територію України.
1.15. Тексти угод про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Литовської Республіки, між Україною та Латвійською Республікою , між Україною та Естонською Республікою з протоколами й додатками до них, які є їх невід'ємними частинами, доводяться митниці Держмитслужбою.
2. Порядок перевірки сертифікатів митницею
2.1. Перевірка сертифіката здійснюється у відділі тарифів та митної вартості митниці (далі - відділ ТМВ) або в іншому підрозділі митниці, якщо це передбачено керівними документами Держмитслужби або митниці.
2.2. При перевірці сертифіката з'ясовується:
а) відповідність бланка сертифіката встановленим зразкам і вимогам, доведеним митниці;
б) термін дії сертифіката;
в) відповідність реквізитів засвідчення сертифіката (графа 11) зразкам і вимогам, доведеним митниці;
г) відповідність заповнення граф сертифіката, у т.ч. декларації експортера (графа 12), вимогам угод;
є) відповідність товару, який зазначено в сертифікаті, пред'явленому товарові.
2.3. Якщо сертифікат за результатами розгляду в іншому підрозділі митниці не визнаний достовірним, то він обов'язково подається до відділу ТМВ у порядку, установленому наказом Держмитслужби від 02.12.99 N 782, а також у таких випадках:
а) невідповідності товару, зазначеного в сертифікаті, пред'явленому товарові;
б) невідповідності бланка сертифіката зразкам і вимогам, доведеним до митниці;
в) пошкодження сертифіката, що не дає можливості однозначно тлумачити інформацію в ньому;
г) бракує зазначених у сертифікаті відомостей про товар, для його ідентифікації з пред'явленим товаром;
є) нечіткого відбитку печатки, що не дає можливості ідентифікувати такий відбиток;
д) засвідчення сертифіката завірено печаткою або підписом, зразки яких митниці не доведено;
е) наявності сумніву в походженні товару, зазначеного в сертифікаті, у т.ч. у разі розбіжності інформації про походження товару, зазначеної в сертифікаті, та тієї, що міститься в товаросупровідних документах чи маркуванні товару;
є) відсутності засвідчення експортером графи 12 сертифіката (декларація експортера);
ж) в інших випадках, установлених Управлінням.
2.4. Перевірка сертифіката у відділі ТМВ здійснюється за умови подання до відділу ТМВ оригіналу сертифіката.
2.5. При перевірці сертифіката митниця може використовувати інформацію вповноваженого органу, додатково надану для підтвердження достовірності сертифіката, а саме:
а) факту видачі сертифіката вповноваженим органом;
б) засвідчення сертифіката вповноваженою особою, підпис якої на сертифікаті викликав сумнів;
в) засвідчення сертифіката печаткою вповноваженого органу, відтиск якої на сертифікаті викликав сумнів;
г) визнання технічної помилки, допущеної при оформленні сертифіката;
є) інформації, зазначеної в графах сертифіката. Інформація вповноваженого органу має бути засвідчена його печаткою й може бути надіслана митниці листом або факсом.
2.6. Відділ ТМВ може без погодження з Управлінням використовувати інформацію експортера на підтвердження даних графи 12 сертифіката (декларації експортера).
Допускається отримання інформації експортера листом або факсом. При цьому інформація має бути засвідчена печаткою експортера.
2.7. До компетенції митниці не входить звернення до вповноваженого органу або експортера щодо надання додаткової інформації.
2.8. Якщо сертифікат засвідчено печаткою вповноваженого органу та/або підписом уповноваженої особи іншими, ніж ті, що доведені митниці, а також у разі засвідчення сертифіката органом, повноваження якого не підтверджені Управлінням, такий сертифікат не може визнаватися митницею достовірним і подається до Управління.
2.9. Якщо наявної та додатково наданої інформації недостатньо для прийняття відділом ТМВ рішення про достовірність сертифіката або якщо питання встановлення достовірності сертифіката відділ ТМВ не може розв'язати через його складність, то митниця подає сертифікат до Управління для подальшої перевірки й прийняття рішення щодо достовірності сертифіката.
2.10. Якщо сертифікат подається митниці після завершення митного оформлення товару, то достовірність такого сертифіката має бути підтверджена Управлінням.
2.11. Відділ ТМВ здійснює перевірку сертифіката протягом 10 днів. За результатами перевірки сертифіката відділ ТМВ приймає одне з таких рішень (крім випадків, визначених у пунктах 2.9, 2.10):
- про визнання сертифіката достовірним;
- про визнання сертифіката недостовірним. Рішення, прийняте відділом ТМВ, оформлюється за формою, установленою наказом Держмитслужби від 02.12.99 N 782 і є обов'язковим для виконання при митному оформленні товару.
3. Порядок перевірки сертифікатів Управлінням
3.1. Звернення митниці до Управління щодо проведення подальшої перевірки сертифіката має містити:
а) підставу та обірунтування необхідності проведення такої перевірки;
б) відомості про сертифікат і товар, наявні в митниці, які можуть бути використані в ході перевірки;
в) оригінал сертифіката;
г) копії документів, які можуть бути використані в ході перевірки (ВМД, інвойс тощо);
є) інформацію про стан митного оформлення товару.
3.2. У ході перевірки сертифіката Управління в разі потреби може звертатися до вповноваженого органу, яким видано сертифікат, або до інших компетентних органів з метою отримання додаткової інформації про сертифікат чи товар, на який видано сертифікат.
3.3. На запит митниці Управління може надавати проміжну інформацію про стан справ з перевірки сертифіката.
3.4. Якщо на звернення Управління вповноваженим органом достовірність видачі сертифіката не підтверджено в терміни, установлені відповідними угодами, то Управлінням приймається й доводиться митниці листом і факсом рішення про недостовірність цього сертифіката.
3.5. Рішення про визнання сертифіката достовірним, прийняте Управлінням, може доводитися митниці факсом або в електронному вигляді.
3.6. Управління має право скасувати чи змінити рішення відділу ТМВ про достовірність сертифіката, якщо воно прийняте на основі неповної чи недостовірної інформації.
4. Особливі вимоги до сертифікатів
про литовське походження товару
4.1. Сертифікат форми EUR на товари, які ввозяться на митну територію України на умовах Угоди між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про вільну торгівлю (далі - сертифікат про литовське походження), видається та засвідчується відповідно до Додатка до цієї Угоди про правила визначення країни походження товарів.
4.2. Сертифікат про литовське походження видається за формою EUR.1 і засвідчується митним органом Литовської Республіки.
4.3. Сертифікат про литовське походження має містити такі відомості про товар, на який він виданий:
а) найменування та адресу експортера;
б) найменування та адресу імпортера;
в) засоби транспортування, напрямок маршруту (наскільки це відомо);
г) кількість місць та вид упаковки, опис товару, який містить необхідні для ідентифікації товару відомості;
є) вагу брутто чи інші одиниці кількості.
4.4. Сертифікат про литовське походження має бути надрукований без виправлень, англійською або російською мовою. Якщо він заповнений від руки, то записи мають бути виконані чорнилом друкованими літерами.
4.5. Сертифікат про литовське походження має містити інформацію про критерій походження товару (графа 8), для позначення його застосовуються такі літери:
"Р" - для товарів, які повністю вироблені в Литовській Республіці;
"W" - для товарів, вироблених з використанням імпортних матеріалів (частин), при цьому поряд з літерою "W" проставляються перші чотири цифри коду товару, який експортується, за Гармонізованою системою кодування та опису товарів;
"Y" - для товарів, до яких застосовується процентний критерій; при цьому "Y" передує проценту іноземного вмісту.
4.6. У разі втрати або знищення сертифіката про литовське походження видається його дублікат. Дублікат має містити в графі 7 відмітку "дублікат", номер і дату видачі втраченого або знищеного сертифіката (оригіналу). Дублікат видається митним органом, який видав оригінал сертифіката про литовське походження.
4.7. Сертифікат про литовське походження подається митниці разом з ВМД.
Сертифікат про литовське походження може подаватися митниці після завершення митного оформлення товару за умов, визначених у статтях 18 та 19 Додатка до Угоди між Урядом України та Урядом Литовської Республіки про вільну торгівлю. У такому разі в графі 7 сертифіката має бути відмітка "Виданий пізніше".
4.8. Протягом двох років з дня видачі сертифіката про литовське походження Управління може звернутися до митних органів Литовської Республіки з питання перевірки сертифіката про литовське походження.
Про результати такої перевірки митні органи Литовської Республіки повідомляють Управління протягом шести місяців.
5. Особливі вимоги до сертифікатів
про латвійське походження товару
5.1. Сертифікат про походження товару, який увозиться на митну територію України на умовах Угоди між Україною та Латвійською Республікою про вільну торгівлю (далі - сертифікат про латвійське походження), видається та засвідчується відповідно до Протоколу А щодо визначення походження товарів та методів адміністративного співробітництва до Угоди між Україною та Латвійською Республікою про вільну торгівлю (далі - Протокол А/латв).
5.2. Сертифікат про латвійське походження видається за формою EUR.1 або за формою EUR.2 і засвідчується митним органом Латвійської Республіки або уповноваженим експортером.
5.3. Бланк сертифіката повинен мати порядковий номер, за яким він ідентифікується, та відповідати вимогам Додатків III та IV до Протоколу А/латв.
5.4. Сертифікат про латвійське походження має бути надрукований без виправлень, українською, латиською або англійською мовами. Якщо він заповнений від руки, то записи мають бути виконані чорнилом друкованими літерами.
5.5. Опис товару має наводитись у графі 8 сертифіката про латвійське походження. Якщо графа повністю не заповнена, має бути проведена горизонтальна лінія нижче останнього рядка опису, а пусте місце перекреслене косою лінією.
5.6. Дата видачі сертифіката про латвійське походження зазначається у графі 11 сертифіката.
5.7. Сертифікат про латвійське походження може містити такі примітки в графі 7:
а) "СПРОЩЕНА ПРОЦЕДУРА" ("SIMPLIFIED PROCEDURE", "VIENKARSOTA PROCEDURA") - при застосуванні спрощеної процедури видачі сертифіката;
б) "ДУБЛІКАТ" ("DUPLICATE", "DUBLICATS"), номер та дату видачі викраденого, утраченого або пошкодженого сертифіката про латвійське походження - при видачі дубліката сертифіката;
в) "ВИДАНИЙ ЗГОДОМ" ("ISSUED RETROSPECTIVELY", "IZDOTS РЕС PRECU EKSPORTA") - у випадках, визначених статтею 18 Протоколу А/латв;
г) дату видачі та порядковий номер оригіналу сертифіката про латвійське походження, на заміну якого видано цей сертифікат відповідно до статті 20 Протоколу А/латв.
5.8. Видача та засвідчення сертифіката про латвійське походження в разі застосування спрощеної процедури здійснюються відповідно до статті 21 Протоколу А/латв.
5.9. На запит Управління щодо перевірки сертифіката про латвійське походження відповідь митних органів Латвійської Республіки має бути надіслана протягом 10 місяців.
6. Особливі вимоги до сертифікатів
про естонське походження товару
6.1. Сертифікат про походження товару, який увозиться на митну територію України на умовах Угоди між Україною та Естонською Республікою про вільну торгівлю (далі - сертифікат про естонське походження), видається та засвідчується відповідно до Протоколу А щодо визначення походження товарів та методів адміністративного співробітництва до Угоди між Україною та Естонською Республікою про вільну торгівлю (далі - Протокол А/ест).
6.2. Сертифікат про естонське походження видається за формою EUR.1 або за формою EUR.2 і засвідчується митним органом Естонської Республіки або уповноваженим експортером.
6.3. Бланк сертифіката повинен мати друкований порядковий номер, за яким він ідентифікується, та відповідати вимогам Додатків III та IV до Протоколу А/ест.
6.4. Сертифікат має бути надрукований українською, естонською або англійською мовою. Якщо він заповнений від руки, то записи мають бути зроблені чорнилом друкованими літерами.
6.5. Дата видачі сертифіката про естонське походження зазначається в графі 11 сертифіката.
6.6. Сертифікат може містити такі примітки в графі 7:
а) "СПРОЩЕНА ПРОЦЕДУРА" ("SIMPLIFIED PROCEDURE", "LIHTSUSTATUD PROTSEDUUR") - при застосуванні спрощеної процедури видачі сертифіката;
б) "ДУБЛІКАТ" ("DUPLICATE", "DUPLICAAT"), номер та дату видачі викраденого, утраченого або пошкодженого сертифіката - при видачі дубліката сертифіката;
в) "ВИДАНИЙ ЗГОДОМ" ("ISSUED RETROSPECTIVELY", "TAGANTJARELE VALJAANTUD") - у випадках, визначених статтею 18 Протоколу А/ест;
г) дату видачі та порядковий номер оригіналу сертифіката про естонське походження, на заміну якого видано цей сертифікат відповідно до статті 20 Протоколу А/ест.
6.7. Опис товару має наводитись у графі 8 сертифіката. Якщо графа повністю не заповнена, проставляється знак "Z".
6.8. Видача та засвідчення сертифіката про естонське походження в разі застосування спрощеної процедури здійснюються відповідно до статті 21 Протоколу А/ест.
6.9. На запит Управління щодо перевірки сертифіката про естонське походження відповідь митних органів Естонської Республіки має бути надіслана протягом 10 місяців.
7. Заключні положення
При виникненні спірних питань щодо застосування цього Порядку необхідно звертатись до Управління.
Начальник Управління номенклатури та верифікації I.Рамусь