ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
Про автомобільний транспорт
Цей Закон визначає засади організації та експлуатації автомобільного транспорту.
Розділ I. Загальні положення організації та
експлуатації автомобільного транспорту
Глава 1. Загальні засади діяльності
автомобільного транспорту
Стаття 1.
Визначення основних термінів
У цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні:
автомобільний транспортний засіб - дорожній транспортний засіб, за допомогою якого здійснюється перевезення пасажирів і вантажів автомобільними дорогами чи виконання спеціальних робочих функцій;
автобус - пасажирський автомобільний транспортний засіб з кількістю місць для сидіння більше дев'яти з місцем водія включно;
автовокзал - комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та одночасного обслуговування 150 і більше пасажирів;
автостанція - споруда або комплекс будівель, споруд, стоянок та під'їздів для прийняття, відправлення, управління рухом автобусів та одночасного обслуговування до 150 пасажирів;
автобусний маршрут (маршрути, рейс) загального користування (далі автобусний маршрут загального користування) - визначений уповноваженим органом шлях проходження автобуса між відповідно обладнаними пунктами для перевезення пасажирів;
вантажна автомобільна станція - комплекс будівель, споруд, призначених для виконання вантажних, господарських робіт з вантажами та надання транспортно-експедиційних послуг перевізникам;
вантажний термінал (автопорт) - комплекс будівель, споруд, обладнаних навантажувальними засобами, призначених для виконання вантажних, господарських робіт з вантажами, технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, транспортно-експедиційних та інших послуг перевізникам;
дорожній лист - документ встановленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу;
зупинка - спеціально обладнаний пункт для очікування автобуса та посадки і висадки пасажирів;
контейнерний пункт - комплекс будівель, споруд, обладнаних технічними засобами, призначених для виконання навантажувально-розвантажувальних, господарських операцій з контейнерами, а також робіт з технічного обслуговування і ремонту контейнерів та надання транспортно-експедиційних послуг перевізникам;
легковий автомобіль - пасажирський автомобільний транспортний засіб з числом місць для сидіння не більше дев'яти з місцем водія включно;
перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення пасажира чи (та) вантажу автомобільним транспортом загального користування;
причіп - транспортний засіб, призначений для руху в з'єднанні з автомобільним транспортним засобом;
сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа;
спеціальний автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для виконання спеціальних робочих функцій;
спеціалізований автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів або вантажів певних категорій;
стоянка таксі - спеціально обладнаний пункт для зупинки таксі та посадки пасажирів;
таксі - спеціальний легковий автомобіль, обладнаний таксометром і призначений для перевезення пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку.
Стаття 2.
Склад автомобільного транспорту
Автомобільний транспорт загального користування як підгалузь галузі транспорту покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в автомобільних перевезеннях. Його утворюють перевізники, автостанції, автовокзали, виконавці ремонту і технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції та контейнерні пункти.
Автомобільні транспортні засоби перевізників, що використовуються ними для надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, відносяться до автомобільного транспорту загального користування.
Автомобільні транспортні засоби суб'єктів підприємницької діяльності, установ та організацій, що використовуються ними тільки для власних потреб, відносяться до відомчого автомобільного транспорту.
Автомобільні транспортні засоби фізичних осіб, що використовуються ними тільки для власних потреб, відносяться до індивідуального автомобільного транспорту.
Стаття 3.
Законодавство про автомобільний транспорт
Законодавство про автомобільний транспорт складається з цього Закону, законів України "Про транспорт" ( 232/94-ВР ), "Про дорожній рух" (3353-12) та інших нормативно-правових актів.
Стаття 4.
Сфера дії цього Закону
Дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані з діяльністю у сфері автомобільного транспорту.
Стаття 5.
Використання земель автомобільним транспортом
загального користування
Автомобільним транспортом загального користування використовуються землі транспорту та інші землі відповідно до земельного законодавства.
Глава 2. Державне регулювання діяльності
автомобільного транспорту
Стаття 6.
Завдання та функції державного регулювання
діяльності автомобільного транспорту
Основним завданням державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є формування ринку його послуг шляхом реалізації єдиної економічної, інвестиційної, науково-технічної та соціальної політики.
Основними функціями державного регулювання діяльності автомобільного транспорту є:
формування ринку послуг;
контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт;
нормативно-правове регулювання з питань автомобільного транспорту;
ліцензування діяльності перевізників;
стандартизація і сертифікація;
організація та контроль автомобільних перевезень;
тарифна, інноваційна та інвестиційна політика;
державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування;
захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту.
Стаття 7.
Система органів державного регулювання
Верховна Рада України визначає основні напрями державної політики у сфері автомобільного транспорту, законодавчі основи її реалізації.
Загальне державне регулювання діяльності автомобільного транспорту здійснює Кабінет Міністрів України відповідно до своїх повноважень.
Центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через свої територіальні органи, службу міжнародних автомобільних перевезень та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті.
Функції територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в місті Києві здійснює відповідний структурний підрозділ Київської міської державної адміністрації.
Нормативно-правові акти центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, видані в межах його компетенції, обов'язкові до виконання на території України.
Урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті організовує контроль за виконанням законодавства про автомобільний транспорт та підготовку пропозицій щодо його вдосконалення, у встановленому порядку бере участь у здійсненні стандартизації та сертифікації, ліцензування перевезень, формує пропозиції щодо тарифної політики, відповідно до законодавства забезпечує захист прав споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування.
Місцеві державні адміністрації організовують та контролюють автомобільні перевезення відповідно до законодавства.
Стаття 8.
Стандартизація і сертифікація
на автомобільному транспорті
Державна система стандартизації на автомобільному транспорті спрямована на:
реалізацію єдиної технічної політики;
захист інтересів споживачів і держави у питаннях безпеки перевезень для життя, здоров'я людей та майна осіб, охорони довкілля;
взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;
підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до розвитку науки і техніки, потреб населення і народного господарства;
економію всіх видів ресурсів, поліпшення техніко-економічних показників діяльності;
забезпечення безпеки об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;
створення нормативної бази функціонування систем стандартизації і сертифікації товарів, робіт, послуг;
забезпечення обороноздатності та мобілізаційної готовності держави.
Сертифікація товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті загального користування здійснюється з метою:
запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та майна осіб і довкілля;
сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, у міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві.
Порядок проведення сертифікації товарів, робіт, послуг на автомобільному транспорті визначає Кабінет Міністрів України.
Стаття 9.
Ліцензування на автомобільному транспорті
загального користування
Надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Ліцензування на автомобільному транспорті загального користування спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.
Завданням ліцензування на автомобільному транспорті загального користування є:
сприяння становленню сучасного ринку послуг, його захист від недобросовісних суб'єктів підприємницької діяльності та стимулювання впровадження нових видів послуг;
створення конкурентного середовища;
захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень;
забезпечення надання послуг за встановленими рівнями якості;
забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;
забезпечення доступності послуг.
Відшкодування витрат, пов'язаних з видачею ліцензій на перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування, пасажирів і багажу на таксі та з контролем виконання ліцензіатами ліцензійних умов, здійснюється відповідно до закону про Державний бюджет України за рахунок плати за ліцензії.
Стаття 10.
Тарифна політика на автомобільному транспорті
загального користування
Тарифна політика на автомобільному транспорті загального користування повинна задовольняти підприємницький інтерес, розвиток автомобільного транспорту, стимулювати впровадження новітніх технологій перевезень, застосування сучасних зразків автомобільних транспортних засобів, а також сприяти вирішенню таких завдань:
підвищення можливостей суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, щодо забезпечення потреб споживачів у послугах, залучення інвестицій у його розвиток та досягнення сталих економічних умов роботи;
стимулювання конкуренції і появи нових суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування;
забезпечення балансу між платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання;
забезпечення стабільності, прозорості і прогнозованості тарифів.
Стаття 11.
Організація перевезень автомобільним транспортом
загального користування
Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом загального користування здійснюється перевізниками за замовленнями вантажовласників (уповноважених ними осіб), а також у межах поставки продукції для державних потреб.
Організація перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюється в межах повноважень урядовим органом державного управління на автомобільному транспорті, місцевими державними адміністраціями та, в межах делегованих цим Законом повноважень, органами місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Організація туристичних перевезень та перевезень на замовлення здійснюється перевізниками у встановленому законодавством порядку виходячи з попиту на такі послуги.
Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах своїх повноважень організовують відповідно до законодавства перевезення пасажирів автомобільним транспортом на території відповідного населеного пункту.
Стаття 12.
Надання соціально значущих послуг автомобільного
транспорту загального користування
Надання соціально значущих послуг автомобільного транспорту загального користування здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб.
Соціально значущими послугами автомобільного транспорту загального користування є послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства.
Стаття 13.
Страхування
Страхування на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до закону. При придбанні квитка пасажиру надається інформація про страховика та здійснений вид обов'язкового страхування.
Стаття 14.
Забезпечення діяльності автомобільного транспорту
Організаційне, науково-технічне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль, міжнародна діяльність автомобільного транспорту загального користування фінансуюються у відповідності із законом про Державний бюджет України.
Глава 3. Державний контроль на автомобільному транспорті
Стаття 15.
Завдання та система державного контролю на
автомобільному транспорті
Основним завданням державного контролю на автомобільному транспорті є забезпечення виконання законодавства про автомобільний транспорт.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюють центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, його територіальні органи, у тому числі служба міжнародних автомобільних перевезень, та урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті, а також інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до закону.
Стаття 16.
Порядок здійснення державного контролю територіальними
органами центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту
Державному контролю територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту підлягає дотримання вимог цього Закону суб'єктами підприємницької діяльності, що належать до автомобільного транспорту загального користування, їх персоналом та споживачами послуг.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту здійснюють державний контроль суб'єктів підприємницької діяльності, які належать до автомобільного транспорту загального користування, шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові перевірки здійснюються не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки здійснюються лише на підставі надходження у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення суб'єктом підприємницької діяльності вимог законодавства про автомобільний транспорт або з метою перевірки виконання припису про усунення порушення цього законодавства. Державний контроль перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування проводиться при їх здійсненні.
Суб'єкт підприємницької діяльності під час перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт надає всі необхідні для проведення перевірки документи, передбачені цим Законом, та забезпечує умови для її проведення.
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, що здійснює перевірку, за результатами цієї перевірки складає акт у двох примірниках. Один примірник акта видається керівнику суб'єкта підприємницької діяльності, який перевірявся, другий - зберігається органом, який здійснив перевірку.
При виявленні порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт територіальні органи центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту мають право не пізніше десяти робочих днів з дня виявлення цього порушення:
внести припис про усунення порушення;
у встановленому порядку здійснити заходи щодо обмеження надання певних послуг, виконання робіт суб'єктом підприємницької діяльності, який належить до автомобільного транспорту загального користування;
застосувати відповідно до цього Закону фінансові санкції.
Порядок проведення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Глава 4. Розвиток автомобільного транспорту
загального користування
Стаття 17.
Засади розвитку автомобільного транспорту
загального користування
Розвиток автомобільного транспорту загального користування здійснюється відповідно до загальнодержавної програми розвитку і вдосконалення транспорту.
Відповідно до загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними та Київською і Севастопольською міськими радами затверджуються регіональні програми розвитку автомобільного транспорту загального користування, якими визначається мережа автобусних маршрутів загального користування на відповідній території.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень сприяють створенню сталих та безпечних умов роботи автомобільного транспорту загального користування.
Стаття 18.
Підтримка розвитку автомобільного транспорту
загального користування та інвестиційна політика
Розвиток автомобільного транспорту загального користування забезпечується підтримкою органів державної влади шляхом створення умов для:
надання соціально значущих його послуг;
придбання автомобільних транспортних засобів та засобів їх технічного обслуговування і ремонту;
стимулювання розвитку ринку його послуг.
Інвестиційну політику на автомобільному транспорті загального користування реалізовують суб'єкти підприємницької діяльності шляхом використання своїх внутрішніх ресурсів, зовнішніх інвестиційних ресурсів, а також позичкових та залучених коштів.
Інвестиційні проекти на автомобільному транспорті загального користування, спрямовані на реалізацію положень загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту, регіональних програм розвитку автомобільного транспорту загального користування, реалізовуються на конкурсних засадах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Глава 5. Персонал автомобільного транспорту
загального користування
Стаття 19.
Статус персоналу автомобільного транспорту
загального користування
До персоналу автомобільного транспорту загального користування належать працівники, які безпосередньо здійснюють надання послуг автомобільного транспорту загального користування.
Трудові відносини персоналу автомобільного транспорту загального користування регулюються трудовим законодавством, у тому числі положенням про дисципліну та правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Створення робочих місць для працевлаштування інвалідів проводиться перевізниками у розмірі 4 відсотків загальної чисельності працюючих, крім водіїв.
Перелік категорій і посад працівників, які належать до персоналу автомобільного транспорту загального користування, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 20.
Вимоги до персоналу автомобільного транспорту
загального користування
Персонал автомобільного транспорту загального користування повинен відповідати визначеним законодавством вимогам, зокрема:
мати необхідний рівень професійної кваліфікації;
забезпечувати якісне надання послуг автомобільного транспорту загального користування;
ввічливо та уважно реагувати на звернення споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування.
Стаття 21.
Особливості організації праці та контролю за
роботою водіїв автомобілів
З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв автомобілів перевізники зобов'язані:
організовувати роботу водіїв, режими їх праці і відпочинку відповідно до вимог законодавства;
здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями і обладнанням.
Контроль за роботою водіїв автомобілів повинен забезпечувати безпечне виконання водіями транспортної роботи і включає організацію перевірок режимів їх праці і відпочинку, а також виконання водіями вимог цього Закону.
Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автомобільних транспортних засобів затверджує Кабінет Міністрів України.
Глава 6. Автомобільні транспортні засоби
Стаття 22.
Класифікація автомобільних транспортних засобів
Автомобільні транспортні засоби за своїм призначенням поділяються на:
пасажирські автомобілі;
вантажні автомобілі;
вантажопасажирські автомобілі;
причепи.
Стаття 23.
Вимоги до автомобільних транспортних засобів та
запасних частин до них
Автомобільні транспортні засоби повинні відповідати таким вимогам:
не загрожувати безпеці осіб, які ними користуються, або іншим учасникам руху;
рівень шкідливих речовин, що виділяються ними, не повинен перевищувати встановлені законодавством значення;
не спричиняти нищення доріг та їх облаштування;
забезпечувати достатнє поле огляду водієві, а також легке, зручне і повне користування засобами керування, гальмування, сигналізації та освітлення дороги;
не спричиняти радіоелектричних перешкод вище встановленого рівня.
Запасні частини повинні відповідати вимогам нормативної та конструкторської документації і мати маркування для їх ідентифікації. Обладнання та пристрої автомобільних транспортних засобів, насамперед ті, що сприяють безпеці та охороні довкілля від негативних наслідків їх використання, повинні утримуватись у належному технічному стані, діяти надійно та ефективно.
Стаття 24.
Сертифікація автомобільних транспортних засобів
та запасних частин до них
Автомобільні транспортні засоби та запасні частини до них підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до закону.
Стаття 25.
Захист автомобільних транспортних засобів
від використання без відома їх власників (користувачів)
Захист автомобільних транспортних засобів від використання без відома їх власників (користувачів) здійснюється ними шляхом зберігання цих засобів у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.
Органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають рішення про організацію місць зберігання автомобільних транспортних засобів на відповідній території та здійснюють контроль за їх діяльністю відповідно до чинного законодавства.
Стаття 26.
Вимоги до технічного обслуговування і ремонту
автомобільних транспортних засобів
Технічне обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів та їх складових виконуються з метою підтримання їх у роботоздатному стані і забезпечення встановлених виробником технічних характеристик.
Технічне обслуговування і ремонт повинні забезпечувати відповідність автомобільних транспортних засобів вимогам законодавства про автомобільний транспорт.
Виконавцем технічного обслуговування і ремонту є суб'єкт підприємницької діяльності, який повинен мати для цього:
кваліфікований відповідно до видів робіт персонал;
виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, які відповідають встановленим законодавством вимогам.
Порядок встановлення відповідності виконавця технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів та їх складових вимогам законодавства та правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 27
Вимоги до автомобільного палива, мастильних
матеріалів та до їх реалізації
Автомобільне паливо та мастильні матеріали повинні відповідати встановленим законодавством вимогам і супроводжуватися сертифікатом відповідності цим вимогам. Реалізація автомобільного палива та мастильних матеріалів здійснюється лише у відведених для цього у встановленому порядку місцях.
Відносини між продавцем і покупцем автомобільного палива та мастильних матеріалів визначаються законодавством.
Стаття 28.
Особливості договору про технічне обслуговування
і ремонт автомобільного транспортного засобу
Договір про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником і виконавцем у письмовій формі (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо) та повинен відповідати вимогам законодавства.
Істотними умовами договору про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу є:
найменування та місцезнаходження сторін за цим договором;
перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання;
вартість робіт та порядок розрахунків;
гарантійні зобов'язання виконавця.
Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу під час його укладання чи виконання не може нав'язувати замовнику за цим договором додаткові оплачувані послуги.
Стаття 29.
Обов'язки та відповідальність виконавця
за договором про технічне обслуговування
і ремонт автомобільних транспортних засобів
Виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів зобов'язаний:
надавати можливість замовнику (уповноваженій ним особі) особисто спостерігати за виконанням договору;
безплатно усувати недоліки, виявлені під час приймання виконаної згідно з договором роботи;
безплатно виконувати роботу чи відшкодовувати замовнику витрати, пов'язані з усуненням недоліків від неналежного виконання договору;
гарантувати відповідність технічного стану автомобільного транспортного засобу встановленим вимогам у межах проведеного ним технічного обслуговування і ремонту цього автомобільного транспортного засобу;
виконувати гарантійні зобов'язання, надані ним замовнику.
Виконавець за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільного транспортного засобу несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання цього договору згідно з цим договором, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 30.
Права замовника за договором про технічне обслуговування
і ремонт автомобільного транспортного засобу
Замовник за договором про технічне обслуговування і ремонт автомобільного транспортного засобу має право:
одержувати достовірну інформацію про предмет договору та його виконавця;
спостерігати особисто (через уповноважену ним особу) за виконанням робіт за договором;
на відшкодування збитків, завданих у результаті невиконання або неналежного виконання виконавцем договору, а також на безплатне усунення ним недоліків у період гарантійного терміну.
Глава 7. Автомобільні шляхи сполучення
Стаття 31.
Інфраструктура автомобільних шляхів сполучення
До інфраструктури автомобільних шляхів сполучення належать: автомобільні дороги, автовокзали, автостанції, зупинки автобусних маршрутів загального користування, майданчики для розвороту і відстою автобусів у початкових і кінцевих пунктах маршрутів, стоянки таксі, вантажні термінали (автопорти), вантажні автомобільні станції, контейнерні пункти, об'єкти дорожнього сервісу.
До об'єктів дорожнього сервісу, призначених для надання послуг перевізникам, водіям та пасажирам, належать: стоянки, мийки, автозаправні станції, мотелі, кемпінги, магазини, пункти громадського харчування, зв'язку та медичної допомоги.
Стаття 32.
Вимоги до інфраструктури
автомобільних шляхів сполучення
На автовокзалах та автостанціях забезпечується:
прийом та відправлення автобусів і пасажирів;
організація продажу квитків населенню;
диспетчерське управління і регулювання руху автобусів;
контроль екіпіровки та санітарного стану автобусів, дорожньої документації водіїв та дотримання визначеного режиму роботи підприємств, установ і організацій, розташованих на їх території;
організація побутового обслуговування пасажирів і водіїв.
У разі скорочення обсягів пасажирських перевезень задіяні для цього приміщення автовокзалів чи автостанцій тимчасово, до відновлення зазначених обсягів перевезень, відповідно до законодавства можуть використовуватися для надання пасажирам додаткових послуг. Перепрофілювання автовокзалів чи автостанцій може здійснюватися їх власниками лише при закритті усіх автобусних маршрутів загального користування, що пролягають через них, та за згодою органу місцевого самоврядування населеного пункту і територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту.
Розміщення зупинок та стоянок таксі повинно забезпечувати:
зручний і безпечний прохід до них;
якнайменше зниження пропускної здатності дороги;
відсутність перешкод іншим видам транспорту;
зручну пересадку на інші види транспорту;
безпеку дорожнього руху.
Розміщення майданчиків для розвороту і відстою автобусів у початкових і кінцевих пунктах маршрутів повинно відповідати безпеці дорожнього руху.
На вантажних терміналах (автопортах) забезпечується:
навантаження, розвантаження та зберігання вантажів;
збирання дрібних партій вантажів та формування їх у великовагові відправлення за напрямами перевезень;
технічне обслуговування і ремонт автомобільних транспортних засобів;
заправлення та миття автомобільних транспортних засобів;
надання транспортно-експедиційних послуг;
надання послуг з відпочинку, харчування та зв'язку для перевізників і водіїв.
На вантажних автомобільних станціях забезпечується:
навантаження, розвантаження та зберігання вантажів;
збирання дрібних партій вантажів та формування їх у великовагові відправлення за напрямами перевезень;
надання транспортно-експедиційних послуг.
На контейнерних пунктах забезпечується:
навантаження та розвантаження контейнерів;
зберігання контейнерів;
збирання дрібних партій контейнерів та формування їх у великовагові відправлення за напрямами перевезень;
ремонт та обслуговування контейнерів;
надання транспортно-експедиційних послуг.
Стаття 33.
Будівництво, ремонт і утримання об'єктів
інфраструктури автомобільних шляхів сполучення
Будівництво, ремонт і утримання об'єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення здійснюються відповідно до вимог законодавства та з метою задоволення потреб споживачів послуг автомобільного транспорту загального користування.
Ремонт і утримання об'єктів інфраструктури автомобільних шляхів сполучення здійснюються їх власниками.
Стаття 34.
Послуги автостанцій та автовокзалів
Автостанції та автовокзали надають пасажирам послуги, пов'язані з їх проїздом автобусними маршрутами загального користування. Перелік обов'язкових послуг автостанцій та автовокзалів визначається правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
За надання обов'язкових послуг автостанцій та автовокзалів з осіб, які придбавають проїзні квитки, стягується відповідно автостанційний чи автовокзальний збір, граничні розміри якого затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Інші послуги автостанцій та автовокзалів, пов'язані з проїздом пасажирів автобусними маршрутами загального користування, крім послуг кімнати матері та дитини, надаються за додаткову плату.
Розділ II. Внутрішні перевезення пасажирів
автомобільним транспортом
Глава 8. Загальні положення перевезення пасажирів
автомобільним транспортом
Стаття 35.
Послуги пасажирського автомобільного транспорту
загального користування та правила їх надання
Послуги пасажирського автомобільного транспорту загального користування поділяються на автобусні, таксі та вантажопасажирські перевезення пасажирів та багажу.
Автобусні перевезення - це переміщення людей і багажу за допомогою автобусів. Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування поділяються на: міські, приміські, міжміські внутрішньообласні, міжміські міжобласні. До міських належать перевезення за маршрутами в межах території населеного пункту (далі - міські маршрути). До приміських належать перевезення за маршрутами завдовжки до 50 кілометрів незалежно від адміністративно-територіального поділу, крім міських маршрутів (далі - приміські маршрути). До міжміських внутрішньообласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 кілометрів і які проходять у межах території Автономної Республіки Крим, області. До міжміських міжобласних належать перевезення за маршрутами, довжина яких перевищує 50 кілометрів і які виходять за межі території Автономної Республіки Крим, області.
Внутрішні перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування здійснюються у звичайному (основний вид перевезень) і експресному режимах руху та у режимі маршрутного таксі (додаткові види перевезень). Перевезення пасажирів у звичайному режимі руху здійснюється з дотриманням усіх зупинок, передбачених розкладом руху. Експресні перевезення пасажирів здійснюються із скороченням кількості зупинок та часу перевезення. Маршрутні таксі здійснюють перевезення пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння та з висадкою і посадкою пасажирів на їх вимогу.
Перевезення на замовлення - це перевезення на погоджених перевізником і замовником умовах за визначеним ними маршрутом.
Туристичні перевезення - це нерегулярні перевезення пасажирів за заздалегідь визначеними маршрутами з туристичною метою.
Перевезення таксі - це перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Вантажопасажирські перевезення - це перевезення пасажирів з вантажем вантажопасажирськими автомобілями. Вантажопасажирські перевезення можуть виконуватися на замовлення або за встановленими маршрутами.
Населенню можуть надаватися додаткові транспортні послуги з:
попереднього продажу квитків;
бронювання місць;
замовлення квитка по телефону;
замовлення таксі (звичайного, термінового, нічного);
замовлення автобуса;
переоформлення квитка та інші послуги.
Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 36.
Пільгові перевезення пасажирським автомобільним
транспортом загального користування
Пільгові перевезення осіб, які відповідно до законодавства користуються такими правами, здійснюються пасажирськими перевізниками усіх форм власності та підпорядкування. Пасажирському перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом. Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Види та обсяги пільгових перевезень встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень.
Стаття 37.
Додаткові зручності для окремих категорій
пасажирів під час перевезень
Окремі категорії пасажирів мають право на додаткові зручності під час перевезень автомобільним транспортом загального користування.
Право позачергового входу в автобус, користування таксі мають: інваліди, громадяни похилого віку, вагітні жінки, пасажири з дітьми дошкільного віку. Для зазначених категорій пасажирів у передній частині салону автобуса міського і приміського маршрутів відводяться місця. Інші пасажири можуть користуватися цими місцями лише за відсутності в салоні пасажирів зазначених категорій.
Право позачергового придбання квитків надається інвалідам, вагітним жінкам та іншим особам відповідно до законодавства.
На автостанціях та автовокзалах організовується робота кімнат матері і дитини для надання додаткових послуг пасажирам з дітьми віком до 5 років та вагітним жінкам.
Стаття 38.
Документи на перевезення пасажирів автомобільним
транспортом загального користування
Документами на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування є:
для пасажирського перевізника - ліцензія, договір із замовником на перевезення пасажирів, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;
для водія автобуса - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, квитково-обліковий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), дозвіл замовника на перевезення;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі і на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Документами на перевезення пасажирів автобусами на замовлення та при туристичних перевезеннях є:
для пасажирського перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах;
для водія автобуса - посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист.
Документами на перевезення пасажирів таксі є:
для пасажирського перевізника - ліцензія на право надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу;
для водія таксі - посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, дорожній лист.
Автомобільні транспортні засоби, що використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів, повинні мати ліцензійну картку.
Стаття 39.
Основні права та обов'язки водія автобуса, таксі
при перевезенні пасажирів
Водій автобуса при перевезенні пасажирів автомобільним транспортом загального користування має право:
вимагати від пасажирів виконання їх обов'язків;
не допускати до поїздки пасажира, який не має квитка, порушує громадський порядок у салоні автобуса, забруднює його, пасажирів або їх речі;
під час посадки в автобус пасажирів на приміському, міжміському або міжнародному маршруті перевіряти наявність квитків на проїзд та перевезення багажу;
не видавати багаж, якщо пасажир не пред'явив квитка.
Водій автобуса зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса;
мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи на перевезення;
дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса;
приймати, розміщати та видавати багаж пасажирам на зупинках, передбачених розкладом руху;
стежити за виконанням пасажирами своїх обов'язків та безпечним розміщенням ними багажу і ручної поклажі в автобусі;
оголошувати назви зупинок і час стоянки на них;
здійснювати висадку пасажирів у відведеному для цього місці у разі заправлення автобуса паливом під час виконання перевезень;
вживати необхідних заходів для безпеки пасажирів у разі виникнення перешкод для руху на маршруті (туман, ожеледь тощо), які не дають змоги продовжити поїздку, а також у разі вимушеної зупинки автомобільного транспортного засобу на залізничному переїзді;
зупиняти автобус за сигналом контролера, виконувати його вказівки та сприяти у здійсненні контролю.
Водію автобуса забороняється:
змінювати маршрут та розклад руху;
продавати пасажирам квитки під час керування автобусом.
Водій таксі має право відмовляти в наданні послуги пасажиру, якщо:
пасажир має явні ознаки сп'яніння;
кількість осіб, які потребують обслуговування, перевищує кількість місць у легковому автомобілі;
багаж пасажира не може бути вільно розміщений у багажнику чи салоні легкового автомобіля або може забруднити чи пошкодити його.
Водій таксі зобов'язаний:
виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту і технічної експлуатації легкового автомобіля;
здійснювати посадку пасажирів на стоянці у порядку черги, а також надавати право позачергового користування таксі згідно із законодавством;
відчиняти двері таксі і відкривати багажник та перевіряти їх закриття під час посадки пасажирів;
називати пасажирам розмір оплати проїзду, показники таксометра на початку і в кінці поїздки та роз'яснювати порядок користування таксі;
здійснювати перевезення до пункту призначення за визначеним пасажиром маршрутом або найкоротшим шляхом за згодою пасажира.
Водію таксі забороняється:
відмовляти пасажирам у перевезенні, крім випадків, обумовлених цією статтею;
обирати пасажирів за вигідністю напрямків їх прямування;
пропонувати громадянам поїздку без згоди пасажирів, які знаходяться в таксі;
здійснювати перевезення пасажирів, якщо в таксі відсутній або не працює таксометр.
Глава 9. Пасажирський перевізник
Стаття 40.
Засади діяльності пасажирського перевізника
Пасажирським перевізником є суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором перевезення пасажира автомобільним транспортним засобом загального користування, що використовується ним на законних підставах.
Збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Стаття 41.
Відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої
влади та органами місцевого самоврядування
Відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором на перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування, в якому визначається державне замовлення на соціально значущі послуги автомобільного транспорту загального користування.
Стаття 42.
Відносини пасажирського перевізника з власниками
автовокзалів, автостанцій
Відносини пасажирського перевізника автобусного маршруту загального користування з власниками автовокзалів, автостанцій визначаються договором, що укладається в обов'язковому порядку та передбачає доручення перевізника укладати від його імені договір з пасажиром про перевезення.
Предметом договору пасажирського перевізника з власниками автовокзалів, автостанцій є надання послуг та виконання робіт, пов'язаних з відправленням і прибуттям пасажирів автобусних маршрутів загального користування (крім міських) згідно з розкладом руху.
Перелік обов'язкових послуг (робіт), що надаються (виконуються) на автовокзалах, автостанціях, та їх гранична вартість визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Власники автовокзалів, автостанцій зобов'язані укласти договір з пасажирським перевізником тільки за наявності у нього договору із замовником на перевезення на автобусному маршруті загального користування, що пролягає через цей автовокзал чи автостанцію.
Відправлення чи прибуття автобусів приміських та міжміських автобусних маршрутів загального користування здійснюється тільки з автовокзалу чи автостанції, а у разі їх відсутності - із зупинок, передбачених розкладом руху.
Стаття 43.
Вимоги до пасажирського перевізника
Пасажирський перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону;
утримувати автомобільні транспортні засоби у належному технічному стані;
забезпечувати проведення медичного контролю водіїв;
забезпечувати умови праці та відпочинку персоналу згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати водіїв автобусів і таксі відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Глава 10. Організація перевезень пасажирів на
автобусних маршрутах загального користування
Стаття 44.
Конкурс на перевезення пасажирів на автобусних
маршрутах загального користування
Визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах.
Проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на замовників перевезень автобусними маршрутами загального користування:
на міських автобусних маршрутах загального користування - на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту;
на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території району, - на відповідні районні державні адміністрації;
на приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території району, але не виходять за межі території Автономної Республіки Крим чи області, а також на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування - відповідно на Раду міністрів Автономної Республіки Крим чи обласні державні адміністрації;
на міжобласних та міжнародних автобусних маршрутах загального користування - на урядовий орган державного управління на автомобільному транспорті.
Умови та маршрут перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування у приміському і міжміському сполученні (в межах Київської області), пунктом призначення яких є столиця України - місто Київ, погоджуються з Київською міською радою.
Для підготовки та проведення конкурсу замовник утворює конкурсний комітет, до складу якого включаються представники відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також організацій споживачів послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування.
Конкурсний комітет публікує, не пізніш як за 15 днів до початку конкурсу, в засобах масової інформації оголошення про конкурс, яке повинно містити необхідну для перевізників інформацію про умови перевезень.
Стаття 45.
Вимоги до пасажирських перевізників, які
допускаються до участі в конкурсі
У конкурсі на визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування можуть брати участь пасажирські перевізники, які на законних підставах використовують у достатній кількості автобуси відповідного класу. Конкурсний комітет може звертатися до територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту з питань визначення відповідності автобусів учасників конкурсу умовам перевезень.
Стаття 46.
Проведення конкурсу на перевезення пасажирів на
автобусному маршруті загального користування
Для участі у конкурсі на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування пасажирський перевізник подає конкурсному комітету такі документи:
заяву претендента встановленого зразка із зазначенням автобусного маршруту загального користування, на якому має намір працювати претендент;
нотаріально завірену копію ліцензії на право надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом загального користування;
документ, що підтверджує внесення плати за участь у конкурсі.
Фінансування проведення конкурсу здійснюється замовником за рахунок плати претендентів за участь у конкурсі, а також за рахунок власних коштів. Якщо конкурс не відбувся або переможця не було визначено, претендентам повертається плата за участь у конкурсі, а витрати на підготовку конкурсу відносяться на рахунок замовника.
Порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Стаття 47.
Визначення переможця конкурсу на перевезення
пасажирів на автобусному маршруті загального користування
Під час проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування пасажирські перевізники можуть пропонувати умови, які відрізняються від тих, що запропоновані замовником.
Переможець конкурсу визначається на засіданні конкурсного комітету із запрошенням на нього всіх перевізників, що беруть участь у конкурсі.
Переможцем конкурсу визначається претендент, який за оцінкою конкурсного комітету при порівнянні пропозицій зайняв перше місце.
Рішення про результати конкурсу приймаються конкурсним комітетом на закритому засіданні у присутності не менше половини його складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів. За рівної кількості голосів голос голови конкурсного комітету є вирішальним.
Переможець конкурсу укладає з замовником договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, в якому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін. Виконавець договору не може передоручити виконання своїх обов'язків іншій особі.
Строк договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування визначається замовником, але не може бути меншим як три роки.
У разі припинення перевізником перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування з підстав, передбачених законодавством, замовник цього перевезення призначає тимчасового перевізника на строк до одного місяця і проводить новий конкурс.
Стаття 48. Контроль за виконанням умов договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування
Контроль за виконанням пасажирським перевізником умов договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування здійснює замовник (уповноважена ним особа) відповідно до цього договору, якщо інше не передбачено законодавством.
Глава 11. Інші перевезення пасажирів автомобільним
транспортом загального користування
Стаття 49.
Організація туристичних перевезень
та перевезень пасажирів на замовлення
Туристичні перевезення та перевезення пасажирів на замовлення здійснюються пасажирськими перевізниками за замовленнями.
Пасажирський перевізник, який здійснює туристичні перевезення або перевезення пасажирів на замовлення, повинен заздалегідь узгодити із замовником послуг маршрут, режим руху та умови перевезень. Пасажирському перевізнику, який виконує ці перевезення, забороняється здійснювати посадку пасажирів у пунктах, встановлених для посадки пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Стаття 50.
Загальні засади перевезень пасажирів на таксі
Перевезення пасажирів, їх багажу в індивідуальному порядку здійснюються на таксі.
Організацію перевезень пасажирів та їх багажу на таксі в межах території населеного пункту або пунктом відправлення яких є цей населений пункт здійснює виконавчий орган сільської, селищної, міської ради цього населеного пункту.
Перевізником пасажирів та їх багажу на таксі є суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу за договором такого перевезення.
Стаття 51.
Вимоги до перевезень на таксі
До перевезень пасажирів та їх багажу в індивідуальному порядку допускаються легкові автомобілі, обладнані таксометром та пристосовані до таких перевезень. Відповідність легкових автомобілів цим вимогам визначається територіальними органами центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту за зверненнями перевізників.
На таксі можуть перевозитись у встановленому порядку тільки пасажири та їх багаж і тварини за плату згідно із показниками таксометра.
Глава 12. Договір про перевезення пасажира
автомобільним транспортом
Стаття 52.
Особливості договору про перевезення пасажира
автомобільним транспортом
Договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між перевізником та пасажиром у письмовій формі (пасажирський квиток, договір, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:
найменування та місцезнаходження перевізника;
вид, маршрут перевезення, вартість перевезення та час відправлення і прибуття до пункту призначення.
Договір про перевезення пасажира автомобільним транспортом загального користування вважається укладеним з моменту придбання пасажиром квитка на право проїзду, а для осіб, які користуються правом пільгового проїзду, при туристичних перевезеннях, перевезеннях на замовлення - з моменту посадки в автобус. Цей договір набирає чинності з моменту посадки пасажира в автомобільний транспортний засіб і діє до моменту його висадки у пункті призначення. Договір перевезення пасажира на таксі набуває чинності з моменту посадки пасажира.
Пасажир може відмовитися від договору про його перевезення та одержати у встановленому порядку компенсацію вартості проїзду.
Дія договору про перевезення пасажира автомобільним транспортом може бути припинена за ініціативою пасажирського перевізника чи водія автомобільного транспортного засобу, якщо пасажир:
перебуває у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;
порушує громадський порядок;
пред'являє заборонений до перевезення багаж або багаж, який за габаритами не відповідає встановленим нормам;
порушує інші вимоги правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту.
Стаття 53.
Основні права та обов'язки пасажира
Пасажир має право:
одержувати від перевізника, водія, на зупинках автобусних маршрутів загального користування, автостанціях та автовокзалах інформацію про послуги автомобільного транспорту загального користування;
безоплатно провозити з собою на автобусних маршрутах загального користування одну дитину дошкільного віку без надання їй окремого місця;
безоплатно перевозити з собою на автобусних маршрутах загального користування ручну поклажу, а також відповідно до законодавства про захист прав споживачів і правил перевезень користуватися іншими правами.
Пасажир зобов'язаний:
мати при собі квиток на проїзд, на перевезення багажу, а за наявності права пільгового проїзду - відповідне посвідчення;
виконувати вимоги правил користування автомобільним транспортом.
Стаття 54.
Основні права та обов'язки
пасажирського перевізника
Пасажирський перевізник має право:
відміняти рейси своїх автомобільних транспортних засобів за обставин, які він не міг передбачити і яким не міг запобігти, повернувши пасажирам кошти, сплачені ними за перевезення;
обмежувати або припиняти перевезення у разі стихійного лиха, епідемії, епізоотії або іншої надзвичайної ситуації;
зазначати у багажній квитанції стан багажу, що має зовнішні пошкодження, або відмовитись від його перевезення у разі заперечення пасажира щодо такого зазначення.
Пасажирський перевізник зобов'язаний:
забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт;
мати паспорт маршруту для здійснення перевезень;
забезпечувати проведення медичного огляду водіїв;
забезпечувати водія схемою маршруту та розкладом руху;
утримувати автомобільні транспортні засоби у належному технічному та санітарному стані, забезпечувати їх своєчасне подання для посадки пасажирів та відправлення;
забезпечувати проїзд пасажирів до зупинки призначення за маршрутом без додаткових витрат у разі припинення поїздки через технічну несправність автомобільного транспортного засобу.
Розділ III. Внутрішні перевезення вантажів
автомобільним транспортом
Глава 13. Загальні положення внутрішніх перевезень
вантажів автомобільним транспортом
Стаття 55.
Внутрішні перевезення вантажів автомобільним
транспортом та правила їх надання
Автомобільний транспорт загального користування надає послуги з перевезення вантажів у внутрішньому сполученні між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, а також комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями.
Внутрішні перевезення вантажів виключно для власних потреб власників автомобільних транспортних засобів, що перевозять ці вантажі, можуть здійснюватися відомчим та індивідуальним автомобільним транспортом.
До внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом належать технологічні автомобільні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.
Внутрішні перевезення вантажів автомобільним транспортом здійснюються у прямому та змішаному сполученні. У прямому сполученні перевезення вантажу здійснюються одним автомобільним транспортним засобом без перевантаження на інший. У змішаному сполученні перевезення вантажу здійснюються кількома видами транспорту.
До комплексу допоміжних операцій, пов'язаних із внутрішніми перевезеннями вантажів автомобільним транспортом, належать:
завантаження та розвантаження автомобільних транспортних засобів;
перевантаження вантажів на інший вид транспорту чи транспортний засіб;
сортування, пакування, обмірювання та маркування вантажу;
накопичення, формування або дроблення партій вантажу;
зберігання вантажу;
транспортно-експедиційні послуги.
Правила внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Стаття 56.
Пряме змішане сполучення
Пряме змішане сполучення при перевезенні вантажів автомобільним транспортом здійснюється ним разом з іншими видами транспорту. Взаємовідносини перевізників у процесі перевезення вантажів за єдиним документом різними видами транспорту визначаються законодавством та укладеними відповідно до нього договорами між перевізниками.
Стаття 57.
Документація перевезення вантажів автомобільним транспортом
загального користування у внутрішньому сполученні
Документами на перевезення вантажів є:
для вантажного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання автомобільного транспортного засобу на законних підставах, а для вантажного перевізника, який є одночасно водієм, - також визначені законодавством документи на вантаж, реєстраційні документи на автомобільні транспортні засоби, посвідчення водія, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду;
для водія, який працює на умовах найму, - визначені законодавством документи на вантаж, посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, документ встановленого зразка про проходження медичного огляду.
Автомобільні транспортні засоби, що використовуються для надання послуг з перевезення вантажів, повинні мати ліцензійну картку.
При внутрішніх і міжнародних перевезеннях вантажу відомчим автомобільним транспортом для власних потреб його власника застосовуються документи, визначені частиною першою цієї статті, крім ліцензії.
Внутрішні перевезення індивідуальним автомобільним транспортом вантажу, що є особистим майном власника автомобільного транспортного засобу, здійснюються за наявності у водія реєстраційних документів на автомобільні транспортні засоби та посвідчення водія.
Стаття 58.
Основні права та обов'язки водія при перевезенні вантажу
автомобільним транспортом загального користування у внутрішньому сполученні
Водій вантажного автомобільного транспортного засобу при внутрішньому перевезенні вантажів має право:
відмовлятися від прийняття для перевезення вантажу, який не відповідає встановленим вимогам або вимогам щодо пломбування вантажу, якщо відтиск пломби нечіткий або пломбу пошкоджено;
вимагати від вантажовласника (уповноваженої ним особи) належного закріплення вантажу на автомобільному транспортному засобі відповідно до встановлених законодавством вимог та очищення його кузова від залишків вантажу.
Водій вантажного автомобільного транспортного засобу зобов'язаний:
мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, визначені цим Законом;
перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі);
дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Глава 14. Вантажний перевізник
Стаття 59.
Засади діяльності вантажного перевізника
Вантажним перевізником є суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом, що використовується ним на законних підставах.
Стаття 60.
Вимоги до вантажного перевізника
Вантажний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону;
здійснювати перевезення вантажу автомобільним транспортним засобом відповідного типу та утримувати його у належному технічному стані;
забезпечувати проведення медичного огляду водіїв;
забезпечувати встановлені законодавством умови праці та відпочинку водіїв.
Глава 15. Договір про перевезення вантажу автомобільним
транспортом загального користування
Стаття 61.
Особливості договору про перевезення вантажу
автомобільним транспортом загального користування
Договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є:
найменування та місцезнаходження сторін;
найменування та кількість вантажу, його пакування;
умови та термін перевезення;
місце та час навантаження і розвантаження;
вартість перевезення.
Стаття 62.
Основні права та обов'язки замовника
за договором про перевезення вантажу
автомобільним транспортом загального користування
Замовник за договором про перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування має право отримати компенсацію згідно з законодавством за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату або несвоєчасність доставки.
Замовник за договором про перевезення вантажу зобов'язаний:
забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу;
утримувати власні під'їзні шляхи до вантажних пунктів, вантажні майданчики, рампи тощо у стані, що відповідає вимогам законодавства з питань охорони праці, техніки безпеки та безпеки руху;
здійснювати вантажні операції, закріплення, накриття, ув'язування та пломбування вантажу, зняття кріплень і покриттів та очищення автомобільного транспортного засобу від залишків вантажу;
забезпечувати вимоги законодавства з питань охорони праці і техніки безпеки при вантажних операціях.
Стаття 63.
Основні права та обов'язки виконавця
за договором про перевезення вантажу
автомобільним транспортом загального користування
Вантажний перевізник має право:
відмовитися від приймання вантажу для перевезення, якщо замовником не підготовлено вантаж чи необхідні документи або внесені без попереднього узгодження з ним зміни до реквізитів цих документів;
відмовитися від перевезення вантажу, якщо замовник подає до перевезень вантаж, не обумовлений договором про перевезення, пакування вантажу не відповідає встановленим законодавством вимогам, ушкоджена тара або нечітким є відтиск пломби тощо;
одержувати відшкодування від замовника, якщо автомобільний транспортний засіб був пошкоджений під час вантажних робіт або під час перевезення вантажу з вини замовника.
Вантажний перевізник зобов'язаний:
при укладанні договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом передбачати для персоналу перевізника встановлені законодавством умови праці та відпочинку;
забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених законодавством та цим договором;
забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, до передачі вантажовласнику (уповноваженій ним особі) у пункті призначення;
відшкодовувати замовнику збитки за пошкодження або псування вантажу, часткову чи повну його втрату, а також збитки, завдані внаслідок несвоєчасної доставки вантажу.
Розділ IV. Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів
автомобільним транспортом
Стаття 64.
Організація міжнародних перевезень пасажирів і
вантажів автомобільним транспортом
Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами території України.
Організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюється перевізниками відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
Правила міжнародних перевезень пасажирів автомобільним транспортом по території України затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Правила міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України затверджуються центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Стаття 65.
Міжнародне співробітництво у сфері
міжнародних перевезень пасажирів
і вантажів автомобільним транспортом
Міжнародне співробітництво у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом забезпечує центральний орган виконавчої влади в галузі транспорту, який у межах повноважень:
організовує контроль за виконанням міжнародних договорів України з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
розробляє пропозиції щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
бере участь у проведенні заходів щодо укладання міжнародних договорів з питань міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
бере участь у роботі міжнародних організацій автомобільного транспорту;
забезпечує видачу дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Стаття 66.
Контроль за здійсненням міжнародних перевезень
пасажирів і вантажів автомобільним транспортом
Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом проводить служба міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту в пунктах пропуску через державний кордон України.
Служба міжнародних автомобільних перевезень діє відповідно до законодавства та свого положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
Функціями контролю за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є:
контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень;
контроль технічного стану автомобільних транспортних засобів, що впливає на безпеку руху;
перевірка вагових і габаритних параметрів автомобільних транспортних засобів, оформлення та видача дозволів на проїзд цих засобів по території України у разі перевищення ними встановлених законодавством вагових та габаритних параметрів, а також при перевезенні небезпечних вантажів;
контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом;
облік автомобільних транспортних засобів, які здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів;
перевірка транспортно-експедиційної документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Стаття 67.
Міжнародний перевізник пасажирів і вантажів
автомобільним транспортом
Міжнародним перевізником пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є суб'єкт підприємницької діяльності, який здійснює таке перевезення відповідно до міжнародних договорів України, ліцензії та договору про перевезення пасажира чи (та) вантажу автомобільним транспортом, що використовується ним на законних підставах.
Міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються:
автомобільним транспортом загального користування відповідно до договору перевезення;
відомчим та індивідуальним автомобільним транспортом для власних потреб їх власників;
перевізниками - нерезидентами України.
Розділ V. Заключні положення
Стаття 68.
Відповідальність перевізника
За шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, перевізник несе відповідальність:
у разі втрати або нестачі багажу чи вантажу - в розмірі вартості багажу чи вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
у разі пошкодження (псування) багажу чи вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася вартість багажу чи вантажу;
у разі втрати багажу чи вантажу, зданого для перевезення з оголошенням його цінності, - в розмірі оголошеної цінності багажу чи вантажу.
Якщо внаслідок пошкодження (псування) багажу чи вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, пасажир має право відмовитися від багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) - від вантажу і вимагати відшкодування завданих збитків.
Якщо багаж чи вантаж, за втрату або нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, пасажир має право вимагати видачі йому цього багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) - цього вантажу з урахуванням відшкодованих збитків.
Вартість багажу чи вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або передбаченої в договорі про перевезення, а в разі відсутності цих документів - виходячи із середньої вартості такого самого товару в місці та на час видачі багажу чи вантажу згідно з договором перевезення багажу чи вантажу автомобільним транспортом.
За втрату, нестачу або пошкодження (псування) багажу чи вантажу під час міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевізник несе відповідальність згідно з міжнародними договорами України.
За прострочення доставки вантажу до пункту призначення перевізник несе перед вантажовідправником (вантажоодержувачем) відповідальність згідно з умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом.
Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, якщо доведе, що вона настала внаслідок обставин, незалежних від нього.
Стаття 69.
Відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності
за порушення законодавства про автомобільний транспорт
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції за:
1) безпідставну відмову від пільгового перевезення - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
2) самовільне відкриття автобусного маршруту загального користування - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
3) перевезення пасажирів та їх багажу на таксі без ліцензії - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
4) перевезення пасажира на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
5) відсутність документів, обов'язкових для надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом загального користування, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) порушення правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
7) здійснення міжнародного перевезення великовагового, великогабаритного чи небезпечного вантажу автомобільним транспортом без спеціального дозволу або з відхиленням від маршруту руху чи з перевищенням габариту - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
8) здійснення нерезидентом України міжнародного перевезення пасажира чи вантажу автомобільним транспортом без дозволу на поїздку по території України, за умови обов'язковості такого дозволу, чи з дозволом, що не відповідає виду перевезення, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
9) відсутність у випадках, передбачених законодавством, списку пасажирів при здійсненні міжнародного перевезення пасажирів автомобільним транспортом - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 70.
Розгляд справ про порушення законодавства
про автомобільний транспорт
Про порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені пунктами першим - шостим статті 69 цього Закону, посадовою особою територіального органу центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту складається протокол не пізніше двох місяців з дня вчинення цього порушення, який розглядає протягом десяти днів керівник цього територіального органу та за наявності підстав ухвалює постанову про застосування до перевізника фінансових санкцій, яку передає для виконання органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням цього перевізника.
Про порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені пунктами сьомим - дев'ятим статті 69 цього Закону, посадовою особою служби міжнародних автомобільних перевезень центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту у пункті пропуску через державний кордон України складається протокол не пізніше однієї доби з дня вчинення цього порушення, який розглядає протягом трьох днів керівник цієї служби і за наявності підстав ухвалює постанову про застосування до перевізника фінансових санкцій, припиняючи перевезення до усунення виявленого порушення та сплати перевізником застосованих до нього фінансових санкцій.
Розділ VI. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Внести до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., N 36, ст. 299, N 45, ст. 377; 2001 р., N 11, ст. 45; із змінами, внесеними Законом України від 8 лютого 2001 р. N 2257-III) такі зміни:
1) у статті 9:
пункт 33 доповнити словами "загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі)";
доповнити після пункту 33 новим пунктом такого змісту:
"34) надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі";
у зв'язку з цим пункти 34 - 60 вважати пунктами 35 - 61;
2) статтю 14 доповнити частиною такого змісту:
"До ліцензій на надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування і з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі додаються ліцензійні картки на кожен автомобільний транспортний засіб. Ліцензійна картка є бланком суворої звітності, до якої заносяться реєстраційні дані ліцензії та автомобільного транспортного засобу".
3. До приведення законодавства у відповідність із Законом України "Про автомобільний транспорт" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
4. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін від дня набрання чинності цим Законом:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів, передбачених цим Законом.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 квітня 2001 року
N 2344-III