ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ
УКАЗ
Про Державну програму співробітництва України
з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО)
на 2001 - 2004 роки
З метою дальшої реалізації положень Хартії про особливе партнерство між Україною і Організацією Північноатлантичного Договору, підписаної 9 липня 1997 року в м. Мадриді , підвищення ефективності співробітництва України з НАТО та відповідно до пунктів 1 і 3 статті 106 Конституції України ( 254к/96-ВР ) постановляю:
1. Затвердити Державну програму співробітництва України з Організацією Північноатлантичного Договору (НАТО) на 2001 - 2004 роки (додається).
2. Кабінету Міністрів України забезпечити виконання зазначеної Державної програми.
3. Державній міжвідомчій комісії з питань співробітництва України з НАТО інформувати Президента України про стан реалізації цієї Державної програми.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 27 січня 2001 року
N 58/2001
Затверджено
Указом Президента України
від 27 січня 2001 року N 58/2001
Державна програма
співробітництва України з Організацією
Північноатлантичного Договору (НАТО)
на 2001 - 2004 роки
I. Загальні положення
Реалізуючи національну політику у сфері безпеки, Україна активізує свою діяльність, спрямовану на поглиблення конструктивного співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору (НАТО), Європейським Союзом (ЄС), Західноєвропейським Союзом (ЗЄС), Радою Євроатлантичного Партнерства (РЄАП), Організацією з питань безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) та Радою Європи (РЄ), на основі яких формується нова архітектура європейської безпеки XXI століття.
Ставлення України до НАТО як до найбільш ефективної структури колективної безпеки в Європі залишається незмінним. Ураховуючи значний внесок Альянсу у підтримання миру, стабільності та загального клімату довіри на євроатлантичному просторі, у створення нової архітектури безпеки в Європі, поглиблення процесів роззброєння, контролю над озброєннями і нерозповсюдження зброї масового знищення, Україна розширює участь у роботі РЄАП та в Програмі "Партнерство заради миру" (ПЗМ).
Розвиваючи співробітництво з НАТО, Україна має на меті забезпечити свою незалежність, демократичний розвиток та територіальну цілісність, зміцнити національну безпеку, запобігти виникненню нових загроз стабільності і безпеці на європейському континенті та використати досвід і допомогу держав-членів Альянсу в реформуванні оборонної та інших пов'язаних з нею сфер.
Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО, підписана 9 липня 1997 року (далі - Хартія), визначила новий характер відносин та додаткові напрями розвитку співробітництва з Альянсом, його принципи та механізми реалізації.
Ухвалення і реалізація Державної програми співробітництва України з НАТО на період до 2001 року створили внутрішні умови для виконання основних завдань, визначених Хартією, та надали суттєвого імпульсу співробітництву з Альянсом у політичній і оборонній сферах, в економічній, науковій, екологічній та інших невійськових галузях.
Водночас у 2000 році Президентом України затверджено оновлену Державну програму реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, головною метою якої є створення в державі сучасних збройних сил з характерними ознаками євроатлантичної моделі.
Крім того, протягом двох останніх років Північноатлантичним альянсом було здійснено важливі кроки щодо його зовнішньої адаптації та внутрішньої реорганізації, які впливають на дальший розвиток співробітництва України з НАТО.
Перелічені чинники зумовлюють необхідність прийняття нового документа, який би привів співробітництво України з Альянсом у відповідність з реаліями сьогодення.
Державна програма співробітництва України з НАТО (далі - Програма) розрахована на 2001 - 2004 роки, є логічним продовженням попередньої і має на меті забезпечити максимально повне та якісне виконання Хартії. Вона розроблена на основі відповідних положень Конституції України (254к/96-ВР), Основних напрямів зовнішньої політики України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України та інших нормативно-правових актів.
Мета Програми
Програма ставить за мету:
визначити пріоритетні напрями співробітництва з НАТО на період до 2004 року;
поглибити співробітництво України з НАТО в рамках Хартії, РЄАП та Програми ПЗМ з тим, щоб вивести його на якісно новий рівень відносин особливого партнерства;
розширити двостороннє співробітництво України з державами-членами НАТО та державами-партнерами;
удосконалити механізми співробітництва з НАТО, а також координації та контролю за його здійсненням;
стати основою для формування щорічного Робочого плану імплементації Хартії та Індивідуальної програми партнерства (ІПП) та інструментом, що забезпечує їх виконання;
досягти цілей партнерства, визначених Україною в Процесі планування та оцінки сил (ППОС) у рамках ПЗМ;
забезпечити поглиблення зв'язків центральних органів виконавчої влади України, що беруть участь у реалізації Хартії, з відповідними структурами НАТО;
сприяти ефективному використанню центральними органами виконавчої влади і установами України результатів співробітництва з НАТО;
створити дійовий механізм інформаційного забезпечення співробітництва з НАТО, сприяти поширенню в українському суспільстві об'єктивної інформації про її діяльність;
досягти до кінця 2004 року виконання повною мірою завдань, визначених Програмою.
Механізм реалізації, координації та контролю
Виконання Програми покладається на центральні органи виконавчої влади та установи України згідно з переліком, що додається. Крім того, до реалізації Програми залучаються підрозділи Ради національної безпеки і оборони України (РНБОУ), Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, а також підрозділи Верховної Ради України, неурядові організації та установи за їх згодою.
Виконання Програми здійснюється шляхом формування та реалізації відповідними органами виконавчої влади річних відомчих планів виконання Програми, їх участі в заходах, передбачених Робочим планом імплементації Хартії та ІПП, інших заходах ПЗМ на дво- і багатосторонній основі, в роботі спільних робочих груп, а також у спільних з НАТО заходах, які реалізовуватимуться за взаємною домовленістю.
Керівництво діяльністю з реалізації Програми здійснює Президент України. Загальну координацію та контроль за діяльністю органів виконавчої влади з реалізації Програми, формування і виконання Робочого плану імплементації Хартії та ІПП, досягнення цілей партнерства за ППОС та реалізації інших заходів співробітництва з НАТО здійснює РНБОУ та за її дорученням Державна міжвідомча комісія з питань співробітництва України з НАТО (ДМК).
Організаційне забезпечення діяльності ДМК покладається на її секретаріат, що створюється в апараті РНБОУ.
Поточну координацію і контроль за діяльністю органів виконавчої влади з планування та виконання заходів співробітництва з НАТО здійснюють Міністерство закордонних справ України та Генеральна військова інспекція при Президентові України.
Міністерство закордонних справ України (МЗС):
розробляє та вносить на розгляд Президента України пропозиції щодо концептуальних засад відносин з НАТО, а також надає рекомендації стосовно розвитку співробітництва України з Альянсом, включаючи вдосконалення його нормативно-правової бази;
координує роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади з формування Робочого плану імплементації Хартії та ІПП і в межах своєї компетенції сприяє їх реалізації;
здійснює контроль і аналіз діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо реалізації зазначених у попередньому абзаці плану і програми та річних відомчих планів виконання Програми.
З метою забезпечення реалізації цих завдань при МЗС створюється постійно діюча Міжвідомча робоча група на рівні експертів підрозділів євроатлантичного співробітництва міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України (МРГ).
Генеральна військова інспекція при Президентові України (ГВІ):
здійснює контроль за участю Збройних Сил України (ЗСУ) та інших військових формувань у заходах, передбачених річними відомчими планами виконання Програми, Робочим планом імплементації Хартії та ІПП, та за фінансовими витратами, пов'язаними з їх виконанням;
проводить на підставі звітів ЗСУ та інших військових формувань, що надсилаються до 5 числа квітня, липня, жовтня та січня поточного року, щоквартальний аналіз кількісних та якісних показників виконання ними планів і ІПП та подає його на розгляд ДМК;
здійснює в межах своїх повноважень оперативний вплив на хід підготовки, забезпечення та проведення заходів зазначених планів і ІПП, які стосуються сфери безпеки і оборони.
Інші центральні органи виконавчої влади, причетні до співробітництва з НАТО в рамках Програми:
вносять у встановленому порядку до МЗС пропозиції стосовно розширення та поглиблення співробітництва з НАТО за напрямами, за які вони несуть відповідальність;
подають до 15 грудня кожного року до МЗС (ЗСУ та інші військові формування - також до ГВІ) річні відомчі плани виконання Програми з переліком заходів та орієнтовними обсягами їх фінансування;
подають у встановлені строки до МЗС перелік заходів, в яких братимуть участь їх представники, для включення до проектів Робочого плану імплементації Хартії та ІПП та орієнтовні розміри необхідних витрат бюджетних коштів і фінансової допомоги з боку НАТО та її держав-членів;
забезпечують проведення заходів, передбачених річними відомчими планами виконання Програми, Робочим планом імплементації Хартії та ІПП, і надсилають двічі на рік (до 15 липня та до 15 січня) звіти про їх виконання (включаючи звіти про витрати коштів) до МЗС, яке на основі одержаних матеріалів готує зведений звіт і подає його на розгляд ДМК;
здійснюють науково-аналітичний супровід річних відомчих планів виконання Програми, Робочого плану імплементації Хартії та ІПП;
контролюють реалізацію зазначених планів та використання відповідних фінансових ресурсів.
Для забезпечення взаємоузгодженості дій під час виконання окремих розділів Програми та підвищення ефективності координації діяльності з реалізації заходів щодо окремих напрямів співробітництва з НАТО призначаються національні координатори співробітництва України з НАТО. Їх завдання, функції та порядок призначення визначаються Положенням, яке затверджується Президентом України.
II. Співробітництво у політичній сфері
Україна розвиває співробітництво з НАТО в політичній сфері, виходячи з існуючих політичних реалій, фундаментальних інтересів національної безпеки та сучасних тенденцій розвитку ситуації на євроатлантичному просторі.
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у політичній сфері покладається на МЗС.
Співробітництво з НАТО в цій сфері має на меті:
підвищення рівня гарантій незалежності, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її національної безпеки;
сприяння поширенню принципів демократії, додержання прав і свобод людини і громадянина, верховенства права в Україні;
зміцнення стабільності і безпеки в регіоні Центральної і Східної Європи та на євроатлантичному просторі в цілому;
забезпечення повноправної участі України у процесі розбудови загальноєвропейської структури безпеки.
Механізми співробітництва
МЗС здійснює співробітництво з НАТО в політичній сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини Робочого плану імплементації Хартії, використання механізмів РЄАП та Комісії Україна - НАТО, візитів на високому рівні, консультацій і переговорів, симпозіумів, семінарів, досліджень, діяльності робочих груп та інших заходів.
1. Політичні консультації
Консультації з політичних питань здійснюються в рамках Комісії Україна НАТО та РЄАП:
Президентом України - під час його участі в самітах Комісії Україна НАТО та РЄАП, зустрічей з Генеральним секретарем НАТО, а також в інших заходах високого рівня, які організовуються під егідою НАТО (терміни - за взаємним погодженням);
Міністром закордонних справ України - під час його участі у засіданнях Комісії Україна - НАТО і РЄАП на рівні міністерства (двічі на рік у кожному форматі, додатково - на запит сторін);
Главою Місії України при НАТО - під час його участі у засіданнях Комісії Україна - НАТО і РЄАП на рівні послів та на експертному рівні - в рамках засідань Політичного комітету НАТО з Україною у форматі "19+1" та відповідних засідань РЄАП у форматі Політичного комітету.
Консультації з політичних питань можуть також здійснюватися іншими уповноваженими особами під час їх зустрічей з посадовими особами НАТО та участі в інших заходах, що організовуються під егідою Альянсу.
2. Обмін візитами, контакти зі структурами НАТО
Для забезпечення діяльності на цьому напрямі передбачається:
узгодження з НАТО річних графіків взаємних візитів делегацій і посадових осіб різних рівнів;
сприяння організації інформаційно-ознайомчих візитів українських делегацій до штаб-квартири Альянсу;
формування графіка проведення та визначення тематики спільних засідань, семінарів та інших заходів у рамках НАТО/РЄАП з їх наступним включенням до щорічних Робочих планів імплементації Хартії.
3. Участь у процесі реалізації Європейської ідентичності в галузі безпеки і оборони в рамках НАТО
Україна підтримує зусилля НАТО щодо посилення європейського виміру в рамках Альянсу та прагне до більш активного і предметного залучення до реалізації політики Європейської ідентичності в галузі безпеки і оборони (ЄІБО), включаючи здійснення практичних заходів за участю представників ЄС.
4. Співробітництво з питань регіональної безпеки
Україна надає великого значення співробітництву з НАТО, її державами-членами та державами-партнерами з питань регіональної безпеки.
Співробітництво в цій сфері має на меті забезпечення участі України у вирішенні актуальних питань регіональної безпеки, передусім, на європейському просторі, а також у регіональних механізмах і програмах співробітництва, створюваних під егідою НАТО, шляхом проведення політичних консультацій у різних форматах, організації навчань, семінарів, зустрічей експертів тощо.
Напрями співробітництва:
забезпечення участі України в механізмах та програмах НАТО, спрямованих на розвиток регіонального співробітництва в різних форматах і зміцнення довір'я і безпеки;
залучення України до субрегіональних механізмів співробітництва, створюваних на підтримку діяльності НАТО, включаючи багатонаціональні військові підрозділи.
5. Співробітництво з Парламентською Асамблею НАТО
Метою співробітництва з Парламентською Асамблеєю НАТО (ПА НАТО) є розширення та поглиблення парламентського виміру співробітництва з Альянсом, залучення до нього народних депутатів України, підрозділів апарату Верховної Ради України, що сприятиме формуванню узгодженої позиції законодавчої та виконавчої гілок державної влади щодо розвитку відносин з НАТО та створюватиме умови для кращого усвідомлення суспільством необхідності такого співробітництва.
Співробітництво у зазначеній сфері здійснюється шляхом участі керівництва Верховної Ради, голів її комітетів, лідерів парламентських фракцій, народних депутатів України, працівників її апарату в засіданнях Спільної моніторингової групи "Верховна Рада України - Парламентська Асамблея НАТО" та в заходах, які організовуються ПА НАТО. Для участі в сесіях і семінарах цієї міжпарламентської структури та в засіданнях її комітетів і підкомітетів у Верховній Раді створена та діє Постійна делегація у ПА НАТО, яка має статус асоційованої.
Напрями та конкретні заходи співробітництва визначаються Верховною Радою України за погодженням з ПА НАТО.
ДМК та центральні органи виконавчої влади України зобов'язані надавати всебічну підтримку реалізації цих заходів, залучати представників Верховної Ради України до участі в інших заходах співробітництва з Альянсом та сприяти діяльності парламентської групи "Україна - НАТО: за співробітництво, порозуміння і глобальну безпеку".
6. Неурядовий вимір співробітництва з НАТО
Метою співробітництва з НАТО українських неурядових організацій і установ є поліпшення обізнаності населення України про діяльність Альянсу та поширення в українському суспільстві об'єктивної інформації щодо реального стану та переваг співробітництва з цією організацією.
Центральні органи виконавчої влади України мають сприяти активізації цього виміру співробітництва з Альянсом, зокрема шляхом залучення представників неурядових організацій і установ до участі в заходах співробітництва з НАТО, включаючи інформаційні візити до штаб-квартири Альянсу, допомагати у налагодженні ними прямих зв'язків з Центром інформації та документації НАТО в Україні та іншими структурами Альянсу.
III. Співробітництво у сфері безпеки і оборони
Україна здійснює співробітництво з НАТО у сфері безпеки і оборони, враховуючи свої національні інтереси та виходячи з необхідності виконання відповідних міжнародних угод і домовленостей.
Співробітництво з НАТО у зазначеній сфері є одним із пріоритетних напрямів воєнної політики України. Воно охоплює цивільно-військові відносини, воєнно-політичне та військове співробітництво, миротворчу діяльність, а також досягнення взаємосумісності в галузях управління військами, телекомунікаційних систем та озброєнь.
1. Співробітництво з питань цивільно-військових відносин
У співробітництві з питань цивільно-військових відносин беруть участь підрозділи Адміністрації Президента України, апарату РНБОУ та Секретаріату Кабінету Міністрів України, Генеральна військова інспекція при Президентові України, наукова установа РНБОУ, Національний інститут стратегічних досліджень, центральні органи виконавчої влади та державні установи. До співробітництва також залучаються представники Верховної Ради України, органів судової влади, громадських організацій, неурядових установ, засобів масової інформації та незалежні експерти.
Координація співробітництва з цих питань покладається на Секретаріат Кабінету Міністрів України.
Співробітництво з НАТО в цій сфері має на меті забезпечення поступового впровадження в Україні системи демократичного цивільного керівництва ЗСУ та іншими військовими формуваннями і контролю за їх діяльністю.
Механізми співробітництва
Співробітництво з питань цивільно-військових відносин здійснюється шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, участі у Спільній робочій групі Україна - НАТО з питань воєнної реформи (СРГВР), проведення спільних симпозіумів, семінарів, курсів, досліджень та інших заходів.
Напрями співробітництва:
ознайомлення з практикою участі законодавчих, судових, урядових і неурядових установ, ЗМІ держав-членів НАТО та держав-партнерів у створенні та підтримці належних цивільно-військових відносин;
використання досвіду держав-членів НАТО для розроблення Стратегії впровадження демократичного цивільного контролю в оборонній сфері України;
удосконалення національного законодавства з питань правового регулювання цивільно-військових відносин із залученням експертів з держав-членів НАТО та держав-партнерів;
використання допомоги держав-членів НАТО та держав-партнерів при створенні структур цивільного керівництва та контролю за ЗСУ;
розроблення за сприяння експертів НАТО механізму забезпечення демократичного цивільного контролю за діяльністю правоохоронних органів та сил внутрішньої безпеки;
наближення процесів формування та контролю за виконанням оборонного бюджету до загальновизнаних механізмів і процедур держав-членів НАТО.
Окремим напрямом співробітництва є вдосконалення системи підготовки військових і цивільних кадрів з питань цивільно-військових відносин та підвищення їх професійного рівня, яке здійснюється шляхом:
- участі представників центральних органів виконавчої влади та ЗСУ у навчальних заходах ПЗМ;
- стажувань українських державних службовців (урядовців та парламентарів), передбачених у рамках Програми ПЗМ;
- запрошення в Україну викладачів з держав-членів НАТО та держав-партнерів для проведення лекцій і семінарів з питань цивільно-військових відносин;
- обміну делегаціями науковців та дослідниками в рамках Програми ПЗМ.
2. Воєнно-політичне співробітництво
Відповідальність за здійснення заходів воєнно-політичного співробітництва покладається на Міністерство оборони України, а також на Генеральний штаб ЗСУ в межах його повноважень.
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань воєнно-політичного співробітництва і військової реформи.
Співробітництво з НАТО у зазначеній сфері має на меті:
зміцнення довір'я, взаєморозуміння і партнерських відносин з НАТО, її державами-членами та державами-партнерами у воєнній сфері;
організацію за підтримки Альянсу сучасної системи оборони України, здатної адекватно реагувати на зовнішні воєнні виклики і загрози;
проведення плідного співробітництва в оборонній сфері з сусідніми країнами;
одержання допомоги для реформування воєнної організації нашої держави, насамперед ЗСУ та оборонно-промислового комплексу;
забезпечення участі України в міжнародних зусиллях щодо підтримання миру, безпеки і стабільності в Європі, в тому числі в запобіганні воєнним конфліктам та врегулюванні кризових ситуацій.
Механізми співробітництва
Міністерство оборони України здійснює співробітництво з НАТО у зазначеній сфері шляхом використання механізмів РЄАП і Комісії Україна НАТО на рівні міністрів оборони, проведення візитів на високому рівні, двосторонніх консультацій і переговорів з воєнно-політичним керівництвом держав-членів НАТО та держав-партнерів, підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, участі у спільних симпозіумах, семінарах, дослідженнях, засіданнях робочих груп та інших заходах.
А. Воєнно-політичні консультації
Консультації з воєнно-політичних питань проводяться Міністром оборони України під час його участі в засіданнях РЄАП і Комісії Україна - НАТО (двічі на рік), а також в ході переговорів з воєнно-політичним керівництвом держав-членів НАТО та держав-партнерів згідно з планами двостороннього співробітництва.
Б. Нерозповсюдження зброї масового знищення
та контроль над озброєннями
Співробітництво з НАТО у сфері нерозповсюдження зброї масового знищення (ЗМЗ) та контролю над озброєннями спрямовано на підтримку відповідних зусиль Альянсу, його держав-членів та держав-партнерів, які співпадають з національними інтересами України, і передбачає:
участь у консультаціях з проблемних питань контролю над озброєннями, які проводяться в рамках Координаційного комітету НАТО з контролю за виконанням угод та Центру НАТО з питань ЗМЗ;
підготовку українських фахівців на навчальних курсах та участь в роботі семінарів з питань виконання угод у галузі контролю над озброєннями.
В. Діяльність Спільної робочої групи Україна - НАТО
з питань воєнної реформи (СРГВР)
СРГВР є постійно діючим механізмом консультацій між Україною і НАТО у форматі "19+1". Її діяльність спрямовується на забезпечення підтримки Альянсом процесів реформування оборонної сфери України, насамперед ЗСУ, створення умов для ефективної реалізації Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року.
Українську частину СРГВР складають:
у групі "високого рівня" - керівники апарату РНБОУ, ГВІ, Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ, МЗС, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи і Державного комітету у справах охорони державного кордону України;
у координаційній (ключовій) групі - представники Місії України при НАТО;
у групах експертів - представники апарату РНБОУ, ГВІ, профільних комітетів Верховної Ради України, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ, інших центральних органів виконавчої влади і установ України.
Координацію роботи української частини СРГВР здійснює один із заступників Секретаря РНБОУ.
Механізми роботи СРГВР
Співробітництво в рамках СРГВР здійснюється шляхом:
проведення засідань групи "високого рівня", "ключової групи" та груп експертів із визначених річними планами питань;
реалізації спільних проектів і досліджень у рамках двостороннього співробітництва за фінансовою підтримкою окремих держав-членів НАТО;
обміну інформацією за узгодженою тематикою;
здійснення інших заходів за взаємною домовленістю.
Напрями діяльності СРГВР:
консультації щодо оборонної політики, воєнної доктрини та концепції національної безпеки;
підготовка рекомендацій щодо планування національної оборони, формування оборонного бюджету, управління оборонними ресурсами;
опрацювання підходів до правового забезпечення діяльності ЗСУ та інших військових формувань;
розроблення пропозицій щодо керівництва воєнною сферою і збройними силами в демократичному суспільстві, взаємодії між парламентом, урядом та міністерством оборони під час вирішення оборонних питань, упровадження демократичного цивільного контролю в оборонній сфері;
узагальнення досвіду держав-членів НАТО у реформуванні збройних сил та інших військових формувань і підготовка пропозицій щодо його впровадження в Україні;
розроблення рекомендацій щодо використання ППОС у ході реалізації Державної програми реформування і розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року;
внесення пропозицій щодо переходу до професійних збройних сил та вдосконалення системи підготовки військових кадрів;
опрацювання пропозицій щодо вдосконалення механізмів соціального захисту військовослужбовців.
Г. Наукові дослідження у воєнно-політичній сфері
Відповідальність за реалізацію та координацію спільних з НАТО заходів співробітництва у сфері наукових досліджень з воєнно-політичних питань покладається на наукову установу РНБОУ. До співробітництва з НАТО в цій галузі можуть залучатися Національний інститут стратегічних досліджень, Національний науково-дослідницький центр оборонних технологій та військової безпеки України та інші науково-дослідницькі установи відповідного профілю.
Співробітництво з наукових досліджень у воєнно-політичній сфері має на меті розроблення теоретичних основ воєнно-політичних аспектів загальноєвропейської архітектури безпеки, вивчення досвіду розроблень воєнних доктрин і стратегій, створення механізму цивільно-військових відносин у державах-членах НАТО і державах-партнерах.
Механізми співробітництва
Наукові дослідження у воєнно-політичній сфері здійснюються шляхом:
проведення спільних симпозіумів та семінарів з актуальних проблем міжнародної безпеки;
підготовки та реалізації проектів досліджень разом із науковими центрами держав-членів НАТО і держав-партнерів;
залучення експертів НАТО для одержання консультаційної допомоги в реалізації наукових проектів в Україні;
обміну делегаціями науковців;
організації за допомогою Центру інформації та документації НАТО в Україні регулярних обмінів дослідниками та стажерами.
Напрями співробітництва:
оцінка стану та перспектив розвитку воєнно-політичного співробітництва України з НАТО;
визначення оптимальних шляхів запровадження цивільного контролю за діяльністю ЗСУ та інших військових формувань;
участь в оновленні Концепції національної безпеки та Воєнної доктрини України;
аналіз процесу створення нової архітектури європейської безпеки;
відслідковування нових викликів і загроз національній безпеці України.
3. Військове співробітництво
Відповідальність за планування заходів військового співробітництва, а також координацію та контроль за їх виконанням покладається на Генеральний штаб ЗСУ.
Співробітництво в цій сфері має на меті:
використання досвіду і допомоги держав-членів НАТО та держав-партнерів для реформування і розвитку ЗСУ, включаючи вдосконалення механізмів соціального захисту військовослужбовців, нормативно-правової бази військового співробітництва та миротворчої діяльності, створення умов для впровадження засад цивільного керівництва та контролю за діяльністю у військовій сфері;
підвищення взаємосумісності органів управління, підрозділів та частин ЗСУ, насамперед виділених Україною для участі у Програмі ПЗМ, з Об'єднаними збройними силами (ОЗС) НАТО;
підготовку військових контингентів ЗСУ та відповідної інфраструктури для взаємодії з ОЗС НАТО під час проведення миротворчих, пошукових, рятувально-відновлювальних та інших місій і завдань.
Механізми співробітництва
ЗСУ здійснюють співробітництво з НАТО у військовій сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП, Робочого плану імплементації Хартії та участі у ППОС, використовуючи поряд з цим:
діяльність Військового комітету Україна - НАТО та СРГВР, візити на високому рівні, двосторонні консультації і переговори з військовим керівництвом держав-членів НАТО та держав-партнерів;
прямі зв'язки між структурами Міністерства оборони, Генерального штабу ЗСУ та НАТО;
спільні військові навчання, тренування, симпозіуми, семінари, курси, засідання робочих груп, дослідження та інші заходи.
А. Консультації з військових питань
Консультації з військових питань здійснюються:
начальником Генерального штабу ЗСУ - під час його участі у засіданнях Військового комітету Україна - НАТО (двічі на рік), переговорів з головою Військового комітету НАТО, візитів до штабів Верховних Головнокомандувачів ОЗС НАТО в Європі та на Атлантиці, а також переговорів з військовим керівництвом держав-членів НАТО та держав-партнерів;
командувачами видів ЗСУ, начальниками Тилу та Озброєння, іншими представниками керівного складу Міністерства оборони України та Генерального штабу ЗСУ - під час засідань відповідних комітетів НАТО у форматі РЄАП та переговорів з командувачами головних командувань та відповідальними співробітниками НАТО.
Б. Військове співробітництво та взаємосумісність
З метою активізації військового співробітництва та підвищення рівня взаємосумісності між збройними силами України і НАТО передбачається:
проведення семінарів в Україні для керівного складу ЗСУ з питань військового співробітництва та взаємосумісності;
поглиблення співробітництва в галузі оборонного планування для забезпечення виконання завдань ППОС з досягнення взаємосумісності;
розширене використання військової інфраструктури України для проведення спільних з державами-членами НАТО та державами-партнерами військових навчань і тренувань;
удосконалення правової бази співробітництва у військовій сфері з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та держав-партнерів;
продовження консультацій з НАТО щодо започаткування та реалізації програм співробітництва в галузях управління, контролю, тилової підтримки тощо;
розширення за допомогою НАТО програм перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців, які звільняються в запас;
пошук "наукових спонсорів" з провідних наукових установ у державах-членах НАТО для надання консультаційної допомоги у здійсненні реформування ЗСУ.
В. Процес планування та оцінки сил
Метою участі України у ППОС є ефективна реалізація Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил України на період до 2005 року, підготовка сил та засобів, здатних взаємодіяти зі збройними силами держав-членів НАТО, створення механізму для обміну інформацією з питань оборонного і бюджетного планування в рамках ПЗМ.
Пріоритетними напрямами роботи щодо виконання завдань ППОС для України вважаються:
всебічне використання можливостей ППОС для досягнення цілей та виконання завдань реформування ЗСУ;
досягнення взаємосумісності в управлінні, тиловому та технічному забезпеченні підрозділів, виділених для участі у Програмі ПЗМ;
мовна підготовка особового складу підрозділів, зазначених у переліку сил та засобів для участі в операціях ПЗМ.
Г. Участь у Багатонаціональних загальновійськових
оперативно-тактичних силах
Забезпечення участі України у Багатонаціональних загальновійськових оперативно-тактичних силах (БЗОТС) передбачає:
визначення сил і засобів ЗСУ для участі у складі БЗОТС;
досягнення належної взаємосумісності з відповідними силами і засобами ОЗС НАТО;
залучення підрозділів ЗСУ до військових навчань БЗОТС.
Д. Яворівський навчальний центр ПЗМ
Для підвищення ефективності використання Яворівського навчального центру ПЗМ здійснюватимуться такі заходи:
багатонаціональні польові, командно-штабні та комп'ютерні командно-штабні навчання;
навчання командирів та штабів з питань планування застосування військ (сил), управління ними та забезпечення їх взаємодії під час проведення:
а) операцій з підтримання миру;
б) робіт з ліквідації наслідків стихійного лиха;
в) операцій з надання гуманітарної допомоги;
г) пошуково-рятувальних операцій.
Е. Підготовка військових кадрів для співробітництва з НАТО
З метою забезпечення якісної підготовки військових кадрів для співробітництва з НАТО передбачається:
адаптація системи військової підготовки та навчання до діючих в державах-членах НАТО стандартів;
включення до системи командирської та професійної підготовки питань співробітництва в рамках Програми ПЗМ та миротворчої діяльності;
оптимальне використання наявних можливостей мовної підготовки військовослужбовців в рамках Програми ПЗМ та в межах двостороннього співробітництва з державами-членами НАТО;
забезпечення кафедр іноземних мов вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України лінгафонними кабінетами, відео- та аудіотехнікою і сучасною навчально-методичною літературою;
розширення практики підвищення кваліфікації викладачів іноземних мов вищих військових навчальних закладів за кордоном;
запрошення в Україну інструкторів-викладачів іноземних мов з держав-членів НАТО та держав-партнерів;
створення експертного Центру мовного тестування з використанням тесту НАТО "STANAG - 6001";
здійснення спеціалізованої підготовки військовослужбовців для роботи у складі багатонаціональних штабів, зокрема на курсах підготовки офіцерів багатонаціональних штабів при Національній академії оборони України.
4. Співробітництво з питань миротворчої діяльності
Відповідальність за планування відповідних заходів та координацію і контроль їх виконання покладається на Міністерство оборони України і Генеральний штаб ЗСУ.
Співробітництво з НАТО у сфері миротворчої діяльності має на меті:
підготовку та участь миротворчих контингенту і персоналу ЗСУ в операціях з підтримання миру або примусу до миру;
забезпечення участі підрозділів і представників ЗСУ у складі Багатонаціональних загальновійськових оперативно-тактичних сил та об'єднаних багатонаціональних штабів;
удосконалення системи підготовки особового складу ЗСУ для виконання миротворчих завдань та розвиток відповідної матеріально-технічної бази.
Механізми співробітництва
Міністерство оборони України та Генеральний штаб ЗСУ здійснюють співробітництво з НАТО у цій сфері шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП, Робочого плану імплементації Хартії та участі в ППОС, використовуючи поряд з цим:
двосторонні консультації і переговори з військовим керівництвом НАТО, її держав-членів та держав-партнерів;
прямі зв'язки між структурними підрозділами Міністерства оборони України, Генерального штабу ЗСУ та НАТО для налагодження координації, обміну інформацією та набутим досвідом;
спільні військові навчання, тренування, симпозіуми, семінари, курси, засідання робочих груп, дослідження та інші заходи.
Напрями співробітництва:
участь у миротворчих операціях під проводом НАТО, зокрема в операції КФОР;
поглиблення співробітництва в рамках українсько-польського миротворчого батальйону, українсько-румунсько-угорсько-словацького інженерного батальйону, спільного військово-морського з'єднання "за викликом" на Чорному морі;
розширення співробітництва з НАТО та її державами-членами з питань підготовки та забезпечення українських підрозділів, що залучатимуться до складу багатонаціональних миротворчих формувань;
удосконалення законодавчої бази з питань миротворчої діяльності з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та держав-партнерів;
підвищення взаємосумісності миротворчих підрозділів ЗСУ з ОЗС НАТО.
5. Співробітництво в галузі телекомунікаційних
та інформаційних систем
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у цій галузі (за термінологією НАТО - "С3") покладається на Міністерство оборони України і Державний комітет зв'язку та інформатизації України. До співробітництва в межах своїх повноважень залучаються представники апарату РНБОУ, Секретаріату Кабінету Міністрів України, Служби безпеки України, Національного космічного агентства України, наукової установи РНБОУ та Національного інституту стратегічних досліджень.
Відповідальність за заходи щодо захисту інформації покладається на Службу безпеки України.
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань телекомунікаційних та інформаційних систем.
Метою співробітництва з НАТО в даній галузі є забезпечення взаємодії в рамках спільних навчань та в кризових ситуаціях шляхом впровадження відповідних процедур Альянсу, а також використання сучасних систем зв'язку та інформаційних технологій.
Механізми співробітництва
Зазначені центральні органи виконавчої влади і державні установи України здійснюють співробітництво з НАТО в галузі С3 шляхом установлення прямих зв'язків між відповідними структурами України та НАТО, участі в заходах Програми ПЗМ та ІПП, а також в інших заходах.
Напрями співробітництва:
забезпечення необхідного рівня взаємосумісності в галузі телекомунікаційних та інформаційних систем шляхом реалізації пріоритетних напрямів взаємодії, визначених у розділі С3 ІПП;
визначення спільно з Агенцією НАТО з консультування, командування і управління (NC3А) пріоритетних напрямів співробітництва Україна - НАТО в галузі С3;
визначення спільних підходів та можливості започаткування діалогу з NC3А у форматі "19+1";
удосконалення національної законодавчої бази з урахуванням вимог НАТО до національних телекомунікацій та розроблення, в разі потреби, нормативних документів, що встановлюють порядок надання НАТО послуг телекомунікаційних мереж;
вивчення вимог та концепцій НАТО щодо планування та управління телекомунікаційними мережами в умовах кризових ситуацій;
організація оперативного інформаційного обміну з державами-членами НАТО та державами-партнерами через телекомунікаційні засоби під час проведення спільних заходів, включаючи миротворчі, гуманітарні та пошуково-рятувальні операції;
визначення спільних підходів до розвитку співробітництва Україна - НАТО з питань використання сучасних систем захисту інформації з урахуванням вимог інформаційної безпеки України;
забезпечення режиму захисту інформації з обмеженим доступом, що циркулює між державами-членами НАТО та державами-партнерами, в тому числі у спільних інформаційних і телекомунікаційних системах;
проведення на експертному рівні консультацій з питань захисту інформації обмеженого доступу на базі Офісу безпеки НАТО за участю представників України;
участь у створенні та оновленні відповідних інформаційних ресурсів на основі впровадження сучасних інформаційних технологій;
забезпечення доступу до відповідних інформаційних ресурсів Програми ПЗМ та NC3А;
участь у Науковій програмі НАТО (підпрограма "Підтримка дослідницької інфраструктури - комп'ютерні мережі");
взаємодія у сфері координації спектру частот, у тому числі з питань частотної координації в Європі;
участь у створенні інформаційної комп'ютерної мережі навчальних закладів та наукових установ України "УРАН".
6. Співробітництво у сфері озброєнь, стандартизації
та оборонних досліджень і технологій
У здійсненні заходів щодо співробітництва в цій сфері беруть участь Міністерство оборони України, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України, Державний комітет промислової політики України та Національна академія наук України.
Загальну координацію співробітництва здійснює Державна комісія з питань оборонно-промислового комплексу України.
Співробітництво з НАТО в даній сфері має на меті:
досягнення визначених Україною цілей партнерства з НАТО у сфері озброєнь;
налагодження кооперації з державами-членами НАТО з питань розроблення і виробництва озброєння та військової техніки (ОВТ);
впровадження досвіду держав-членів НАТО у плануванні розвитку ОВТ, їх закупівлі та підтримання у боєздатному стані;
забезпечення необхідного рівня взаємосумісності під час співробітництва у сфері озброєнь шляхом гармонізації відповідних національних стандартів зі стандартами НАТО.
Механізми співробітництва
Зазначені в абзаці першому цього підрозділу центральні органи виконавчої влади та наукові установи здійснюють співробітництво з НАТО в даній сфері шляхом участі в роботі Конференції національних директорів з питань озброєнь та її груп, Комітету НАТО з питань стандартизації, встановлення прямих зв'язків з відповідними підрозділами НАТО, зокрема, з Директоратом планування, програм і політики в галузі озброєнь Міжнародного секретаріату НАТО, Агентством з питань матеріально-технічного забезпечення і обслуговування НАТО, Організацією з досліджень і технологій НАТО, а також шляхом підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, участі в інших заходах.
А. Співробітництво в галузі озброєнь
Відповідальність за реалізацію заходів співробітництва у цій галузі покладається на Міністерство оборони України, а також на Державний, комітет промислової політики України в межах його повноважень.
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань озброєнь.
Напрями співробітництва
Напрями співробітництва визначаються документом "Стан та основні напрями розвитку співробітництва Україна - НАТО в галузі озброєнь". Для його реалізації створюється Спільна робоча група Україна - НАТО з питань співробітництва в галузі озброєнь. Крім того, ці питання розглядаються:
на зустрічах в рамках Конференції національних директорів з питань озброєнь у форматі "19+1";
на рівні представників України і НАТО в групах озброєнь НАТО для Сухопутних військ, Військово-Морських Сил та Військово-Повітряних Сил, у відкритих для держав-партнерів групах Конференції національних директорів з питань озброєнь, а також у Дорадчій групі НАТО з питань промисловості.
Б. Стандартизація в галузі озброєнь
Відповідальність за реалізацію заходів співробітництва в цій галузі покладається на Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України, а також на Державний комітет промислової політики України та Міністерство оборони України в межах їх повноважень.
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань стандартизації і метрології.
Напрями співробітництва:
продовження вивчення системи стандартизації НАТО, її складових частин та створення бази даних бібліографічних описів стандартів НАТО;
розроблення рекомендацій щодо впровадження стандартів НАТО в Україні;
переклад українською мовою визначених для впровадження стандартів НАТО;
участь у роботі Групи національних директорів із забезпечення якості, Групи з безпеки зберігання і обслуговування боєприпасів і вибухових речовин та продовження співробітництва з Військовим агентством стандартизації;
підготовка спеціалістів у галузі стандартизації, сертифікації, аудиту та забезпечення якості згідно з системою стандартів держав-членів НАТО;
поглиблення співробітництва з Групою національних директорів НАТО з питань кодифікації та Агентством НАТО з матеріально-технічного забезпечення;
продовження роботи з впровадження основних елементів системи кодифікації НАТО;
створення Бюро кодифікації у військовій сфері;
участь у заходах з питань стандартизації, які здійснюються під егідою НАТО.
В. Оборонні дослідження і технології
Відповідальність за реалізацію заходів у цій галузі покладається на Державний комітет промислової політики України, а також на Міністерство оборони України і Національну академію наук України в межах їх повноважень.
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань оборонних досліджень і технологій.
Напрями співробітництва:
проведення досліджень та розробок у галузі ОВТ за спільною домовленістю;
налагодження обміну результатами наукових досліджень, пов'язаних з технологіями роззброєння, оборонними технологіями та технологіями подвійного призначення;
наукове забезпечення безпеки зберігання та транспортування боєприпасів і вибухових речовин, а також визначення їх придатності до використання;
підготовка рекомендацій щодо оцінки вартості і маркетингу ОВТ;
вивчення досвіду та здійснення спільних проектів утилізації ОВТ;
науковий супровід створення нормативно-правової бази захисту інтелектуальної власності під час передачі технологій та обміну інформацією з питань розроблення та виробництва ОВТ.
IV. Співробітництво у невійськових галузях
Україна розвиває співробітництво з НАТО у невійськових галузях, виходячи з необхідності підтримки розвитку вітчизняної промисловості і науки, використання міжнародного досвіду та допомоги у процесі їх реформування, спільної протидії сучасним викликам безпеці, таким як природні і техногенні катастрофи, міжнародний тероризм, організована злочинність, нелегальне переміщення зброї, наркотичних і радіоактивних речовин тощо.
Співробітництво з Альянсом у цій сфері охоплює надзвичайні ситуації цивільного характеру, наукові дослідження і захист довкілля, економічні аспекти оборонної діяльності, організацію повітряного руху, використання космічної техніки та технологій, а також боротьбу з міжнародною злочинністю та тероризмом, наркобізнесом, нелегальною міграцією та нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення і радіоактивних речовин.
1. Співробітництво в галузі надзвичайних
ситуацій цивільного характеру
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у галузі надзвичайних ситуацій цивільного характеру покладається на Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС).
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань надзвичайних ситуацій цивільного характеру.
Співробітництво з НАТО в даній галузі має на меті:
узагальнення світового досвіду та залучення фінансових і технічних ресурсів для підвищення ефективності захисту населення і території України від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
створення необхідних передумов для участі сил і засобів МНС у пошуково-рятувальних, миротворчих та гуманітарних операціях та інших міжнародних акціях;
досягнення формуваннями МНС, призначеними для виконання завдань Програми ПЗМ, цілей сумісності та здатності до взаємодії з силами НАТО і держав-партнерів в ході пошуково-рятувальних та гуманітарних операцій;
удосконалення договірно-правової бази співробітництва з НАТО, її державами-членами та державами-партнерами щодо запобігання надзвичайним ситуаціям транскордонного і національного рівнів та реагування на такі ситуації.
Механізми співробітництва
МНС здійснює співробітництво з НАТО в галузі надзвичайних ситуацій цивільного характеру шляхом реалізації положень Меморандуму про взаєморозуміння в галузі планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру та готовності до катастроф між МНС України і НАТО, підготовки і виконання відповідної частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, проведення засідань Спільної робочої групи Україна - НАТО із співробітництва у галузі надзвичайних ситуацій цивільного характеру, підтримання зв'язків з Директоратом НАТО з планування при надзвичайних ситуаціях цивільного характеру, забезпечення участі представників МНС у заходах комісій та комітетів Альянсу з планування на випадок надзвичайних ситуацій, а також участі в інших заходах.
Напрями співробітництва:
залучення спеціалізованих аварійно-рятувальних підрозділів МНС до участі в операціях НАТО з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання гуманітарної допомоги;
проведення спільних навчань і тренувань (із залученням формувань МНС) у галузі управління кризовими ситуаціями, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та надання допомоги потерпілим;
участь формувань МНС у тренувальних та освітніх заходах в рамках ПЗМ;
планування у сфері попередження, реагування та ліквідації наслідків катастроф, включаючи вдосконалення сумісності при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
планування цивільно-військового співробітництва на випадок надзвичайних ситуацій цивільного характеру, включаючи військову підтримку відповідних операцій;
розроблення планів транспортного забезпечення ліквідації наслідків катастроф, зокрема аеромедичної евакуації, згідно з відповідними концепціями та принципами НАТО в цій сфері;
планування ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру в сільському господарстві, водопостачанні та інших життєво важливих галузях;
забезпечення досягнення сумісності у процедурах і засобах здійснення пошуково-рятувальних робіт, під час проведення миротворчих і гуманітарних акцій та завдань;
залучення фахівців і експертів МНС до заходів НАТО, які проводяться Євроатлантичним координаційним Центром з реагування на катастрофи;
забезпечення постійного обміну інформацією, вдосконалення автоматизованих систем визначення природних та техногенних катастроф для моделювання оцінки ризику і зменшення небезпеки;
реалізація пілотного проекту Україна - НАТО із запобігання та реагування на надзвичайні ситуації під час повеней у Карпатському регіоні;
проведення в Україні за допомогою НАТО навчальних курсів для фахівців та експертів у галузі цивільного захисту населення, а також розроблення відповідних навчальних і методичних програм;
обмін досвідом з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, попередження і реагування на радіаційні та хімічні аварії;
організація вивчення іноземних мов фахівцями та експертами МНС (у тому числі за кордоном).
2. Співробітництво у сфері науки, технологій та
захисту довкілля
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у сфері науки, технологій та захисту довкілля покладається на Міністерство освіти і науки України, а також Міністерство екології та природних ресурсів України і Міністерство оборони України в межах їх повноважень.
Міністерство освіти і науки України спрямовує діяльність центральних органів виконавчої влади та наукових установ України, залучених до роботи в рамках Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань науки та охорони довкілля.
Співробітництво з НАТО в даній сфері має на меті:
зміцнення науково-технологічного потенціалу України шляхом участі українських науковців у Науковій програмі НАТО;
залучення допомоги НАТО та її держав-членів до виконання державних наукових та науково-технічних програм;
розширення науково-технічних можливостей України в галузі охорони довкілля;
раціональне використання та відтворення природних ресурсів України.
Механізми співробітництва
Зазначені в абзаці першому цього підрозділу центральні органи виконавчої влади здійснюють співробітництво з НАТО в галузі науки, технологій та захисту довкілля шляхом підготовки і виконання відповідних частин ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, участі в засіданнях Спільної робочої групи з питань науки та охорони довкілля, заходах Програми ПЗМ та Наукової програми НАТО, підтримання прямих зв'язків з Директоратом НАТО з питань науки, організації взаємних візитів та проведення інших заходів.
А. Наукові дослідження і технології
Координацію співробітництва з НАТО у зазначеній галузі здійснює національний координатор з питань науки і технологій.
Напрями співробітництва:
участь українських науковців у Науковій програмі НАТО;
проведення консультацій з НАТО з питань науково-технічного співробітництва;
обмін результатами наукових досліджень, пов'язаних із:
- розвитком інформатики, матеріалознавства, біотехнологій, енергопостачання та енергозбереження (в галузі неядерної енергетики);
- проблемами людських ресурсів;
- комп'ютерними технологіями;
обмін досвідом у сферах наукової політики, передачі технологій, інноваційної діяльності, прав інтелектуальної власності;
проведення наукових досліджень у рамках спільних проектів;
одержання грантів НАТО для українських науковців;
залучення експертів НАТО до консультаційної та іншої допомоги в реалізації наукових проектів в Україні;
використання можливостей НАТО для підготовки українських фахівців;
впровадження за сприяння НАТО програми підготовки керівних кадрів у галузі державної науково-технологічної політики.
Б. Охорона довкілля
Координацію співробітництва з НАТО у зазначеній галузі здійснює національний координатор з питань екології.
Напрями співробітництва:
налагодження обміну результатами наукових досліджень, пов'язаних із:
- охороною довкілля, рекультивацією забруднених у результаті військової діяльності земельних ділянок та водоймищ, запобіганням техногенним катастрофам та ліквідацією їх наслідків;
- технологіями моніторингу морського середовища;
участь у поточних експериментальних дослідженнях та короткострокових проектах Комітету НАТО з проблем сучасного суспільства;
удосконалення систем інформаційного обміну в галузі екології та природних ресурсів;
поширення інформації про діяльність Комітету НАТО з проблем сучасного суспільства і Наукового комітету НАТО шляхом проведення спільних семінарів, робочих зустрічей, візитів експертів тощо.
3. Економічні аспекти оборонної діяльності
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва у галузі оборонної економіки покладається на Міністерство економіки України, а також на Міністерство оборони України та Державний комітет промислової політики України у межах їх повноважень.
До співробітництва в цій галузі залучаються підрозділи Секретаріату Кабінету Міністрів України та Міністерства фінансів України.
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з економічних питань.
Співробітництво з НАТО в даній сфері має на меті:
зміцнення економічної безпеки України;
впровадження світового досвіду оптимізації оборонних бюджетів;
забезпечення ефективності роботи оборонно-промислового комплексу України;
сприяння розвитку економічного співробітництва між Україною та державами-членами НАТО і державами-партнерами.
Механізми співробітництва
Зазначені в абзаці першому цього підрозділу центральні органи виконавчої влади здійснюють співробітництво з НАТО в галузі оборонної економіки шляхом підготовки та виконання відповідних частин ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, забезпечення ефективної діяльності робочих груп Україна - НАТО з питань економічної безпеки та реструктуризації оборонної промисловості, встановлення прямих зв'язків з Економічним директоратом НАТО, участі в заходах Програми ПЗМ та Економічного комітету НАТО, в тому числі у семінарах, колоквіумах, стажуваннях тощо.
Напрями співробітництва:
вивчення та використання досвіду НАТО, її держав-членів та держав-партнерів з питань:
- розвитку та функціонування системи економічної безпеки держави;
- оптимізації оборонного планування та бюджету;
здійснення реструктуризації та конверсії оборонної промисловості;
- розв'язання економічних проблем, пов'язаних зі скороченням виробництв ОВТ;
- реалізації надлишкового ОВТ;
- залучення інвестицій до розвитку підприємств оборонно-промислового комплексу України, включаючи ті, що знаходяться в управлінні Міністерства оборони України;
впровадження (на основі досвіду НАТО) правил і принципів регулювання витрат на оборону і формування оборонного бюджету, які застосовуються в державах-членах НАТО та державах-партнерах;
розроблення і реалізація спеціальних програм співробітництва та спільних пілотних проектів у галузі оборонної економіки;
залучення потенціалу НАТО та її держав-членів до участі в процесах конверсії, реструктуризації та технічного переоснащення підприємств оборонно-промислового комплексу України;
реалізація спільно з державами-членами НАТО пілотних конверсійних проектів у галузі оборонної промисловості;
удосконалення договірно-правової бази співробітництва з НАТО, її державами-членами та державами-партнерами в галузі оборонної економіки.
4. Співробітництво в галузі організації
повітряного руху
Відповідальність за виконання заходів співробітництва в галузі організації повітряного руху покладається на Міністерство транспорту України і Міністерство оборони України.
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань транспорту та управління повітряним рухом.
Співробітництво з НАТО в даній галузі має на меті:
досягнення взаємосумісності між підрозділами об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України і суміжних держав-членів НАТО та держав-партнерів для забезпечення спроможності виконання спільних завдань;
впровадження досвіду і використання допомоги держав-членів НАТО та держав-партнерів для розвитку і вдосконалення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху, підготовка її персоналу до тісної взаємодії з НАТО під час проведення миротворчих та пошуково-рятувальних операцій;
поглиблення регіонального співробітництва з відповідними органами держав-членів НАТО та держав-партнерів.
Механізми співробітництва
Зазначені в абзаці першому цього підрозділу центральні органи виконавчої влади здійснюють співробітництво з НАТО в галузі управління повітряним рухом шляхом підтримання та поглиблення прямих зв'язків з Комітетом НАТО з організації повітряного руху, відповідними установами держав-членів НАТО та держав-партнерів, підготовки і виконання відповідних частин ІПП та Робочого плану імплементації Хартії та участі в інших заходах.
Напрями співробітництва:
організація заходів в рамках діяльності Комітету НАТО з організації повітряного руху, участь у таких заходах, проведення поглиблених консультацій із ним з метою ухвалення конкретних програм у галузі організації повітряного руху;
одержання консультаційної допомоги з боку НАТО в реалізації національних програм організації повітряного руху;
обмін візитами та проведення зустрічей експертів з метою визначення пріоритетних напрямів дальшого співробітництва;
уніфікація правил та процедур надання планової інформації, в тому числі й радіолокаційної, з метою її автоматизованої обробки і поширення;
впровадження єдиних форматів передачі даних;
опрацювання питання про встановлення на літаках України відповідача з режимом RBS;
забезпечення перекладу, аналізу та використання нормативних документів НАТО з питань організації повітряного руху;
мовна підготовка персоналу у відповідних навчальних закладах НАТО та її держав-членів.
5. Співробітництво в космічній галузі
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва в космічній галузі покладається на Національне космічне агентство України. спільних досліджень та проектів, а також обмін досвідом між Україною і НАТО, її державами-членами та державами-партнерами.
Механізми співробітництва
Співробітництво в космічній галузі здійснюється шляхом підтримання та поглиблення прямих зв'язків із відповідними структурами НАТО і установами її держав-членів та держав-партнерів, підготовки і виконання присвячених космічній діяльності частин ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, участі в інших заходах.
участь у конференціях, симпозіумах, семінарах з космічної тематики, а також у заходах НАТО щодо впровадження космічної техніки та технологій в умовах надзвичайних ситуацій;
обмін інформацією, що надходить з космічних апаратів України і держав-членів НАТО, та її спільне використання;
спільне використання наземної космічної інфраструктури України та держав-членів НАТО.
6. Співробітництво у сфері боротьби з міжнародною
організованою злочинністю, міжнародним тероризмом,
наркобізнесом, транскордонною нелегальною
міграцією, нелегальним переміщенням зброї,
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва з НАТО у цій сфері покладається на Службу безпеки України і Міністерство внутрішніх справ України. До співробітництва на окремих напрямах залучаються Державний комітет у справах охорони державного кордону України та Державна митна служба України.
Координацію співробітництва в галузі боротьби з міжнародною організованою злочинністю, наркобізнесом та транскордонною нелегальною міграцією здійснює національний координатор з питань боротьби з міжнародною організованою злочинністю, наркобізнесом і транскордонною нелегальною міграцією.
Координацію співробітництва в галузі боротьби з міжнародним тероризмом та нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення і радіоактивних речовин здійснює національний координатор з питань боротьби з міжнародним тероризмом та нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення і радіоактивних речовин.
Співробітництво з НАТО в даних галузях має на меті забезпечення спільних із державами-членами НАТО дій у боротьбі з міжнародною організованою злочинністю і транскордонною нелегальною міграцією, міжнародним тероризмом, наркобізнесом, нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення і радіоактивних речовин, а також запозичення їх досвіду та одержання експертної підтримки з боку НАТО, її держав-членів та держав-партнерів для реалізації відповідних національних програм.
Механізми співробітництва
Зазначені в абзаці першому цього підрозділу центральні органи виконавчої влади здійснюють співробітництво з НАТО шляхом підготовки і виконання доручених їм частин ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, підтримання та поглиблення прямих зв'язків з відповідними структурами НАТО та органами її держав-членів на дво- та багатосторонній основі, участі в інших заходах.
Напрями співробітництва:
удосконалення механізму консультацій з НАТО у сфері боротьби з міжнародною організованою злочинністю та міжнародним тероризмом, нелегальним обігом наркотичних речовин та прекурсорів, нелегальною передачею технологій подвійного призначення, розповсюдженням ЗМЗ та засобів її доставки, а також з нелегальною міграцією;
продовження роботи зі створення Спільної робочої групи Україна - НАТО з питань координації боротьби з міжнародною організованою злочинністю, міжнародним тероризмом, нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення, радіоактивних і наркотичних речовин та нелегальною міграцією;
участь у засіданнях Офісу безпеки НАТО, Комітету внутрішньої безпеки НАТО та Спеціального комітету НАТО для обміну досвідом у зазначених сферах;
забезпечення регулярного інформаційного обміну з переліченими структурами НАТО з питань боротьби з міжнародною організованою злочинністю, міжнародним тероризмом, нелегальною міграцією, нелегальним переміщенням зброї, технологій подвійного призначення, радіоактивних і наркотичних речовин;
удосконалення за сприянням Офісу безпеки НАТО нормативно-правової бази дво- та багатостороннього співробітництва зі спецслужбами та правоохоронними органами держав-членів НАТО;
участь у міжнародних конференціях та семінарах з питань правоохоронної діяльності, які проводяться під егідою НАТО;
отримання правоохоронними органами України експертної і технічної допомоги від НАТО, її держав-членів та держав-партнерів.
7. Реформування сил внутрішньої безпеки
Відповідальність за здійснення заходів співробітництва в цій галузі покладається на Міністерство внутрішніх справ України, у підпорядкуванні якого знаходяться Внутрішні війська (ВВ), і Державний комітет у справах охорони державного кордону України, якому підпорядковані Прикордонні війська (ПВ).
Координацію співробітництва здійснює національний координатор з питань реформування сил внутрішньої безпеки.
Співробітництво з НАТО в даній галузі має на меті запозичення досвіду держав-членів НАТО та держав-партнерів у реформуванні сил внутрішньої безпеки, визначенні їх статусу та порядку застосування.
Механізми співробітництва
Зазначені в абзаці першому цього підрозділу центральні органи виконавчої влади та підпорядковані їм військові формування здійснюють співробітництво з НАТО шляхом участі в роботі СРГВР, підготовки і виконання дорученої їм частини ІПП та Робочого плану імплементації Хартії, встановлення прямих зв'язків з відповідними органами держав-членів НАТО на дво- та багатосторонній основі, участі в інших заходах.
Напрями співробітництва:
створення в рамках СРГВР окремого структурного підрозділу з питань реформування сил внутрішньої безпеки, використання механізму цієї Групи для розвитку співробітництва із заінтересованими державами-членами НАТО та державами-партнерами;
запозичення досвіду реформування сил внутрішньої безпеки шляхом обміну візитами делегацій з відповідними структурами держав-членів НАТО та держав-партнерів, включаючи візити кораблів морських сил ПВ;
стажування викладачів навчальних закладів ВВ та ПВ у військових навчальних закладах держав-членів НАТО і держав-партнерів;
залучення підрозділів В В та ПВ до участі у військових навчаннях у рамках та в дусі Програми ПЗМ;
участь у семінарах, конференціях та інших заходах, що здійснюватимуться в рамках програм співробітництва з НАТО.
V. Удосконалення правової бази співробітництва
України з НАТО
Удосконалення чинної правової бази співробітництва України з НАТО здійснюється шляхом продовження формалізації відносин міністерств, інших центральних органів виконавчої влади України з відповідними структурами НАТО через укладення двосторонніх угод в окремих сферах співробітництва у форматі Меморандумів про взаєморозуміння, угод, обмін листами тощо, які відповідали б духу особливого партнерства України з Альянсом.
VI. Інформаційне забезпечення співробітництва
України з НАТО
Відповідальність за інформаційне забезпечення співробітництва України з НАТО покладається на Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України.
Національний координатор співробітництва з НАТО в інформаційній сфері координує відповідну діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та установ України, залучених до виконання цієї Програми, надає їх прес-службам методичну допомогу в реалізації проектів інформаційного характеру, які здійснюються в Україні або за її участю в державах-членах НАТО та державах-партнерах.
Співробітництво з НАТО в даній сфері має на меті формування в українському суспільстві неупередженого ставлення до діяльності НАТО, забезпечення обопільної обізнаності та поширення достовірної інформації про цілі співробітництва України з Альянсом та його здобутки.
Механізми співробітництва
Інформаційне забезпечення співробітництва України з НАТО здійснюється шляхом реалізації комплексу заходів, спрямованих на доведення до громадськості об'єктивної інформації про діяльність НАТО, стан та перспективи розвитку відносин України з цією організацією, проблеми та здобутки співробітництва з Альянсом, а також підготовки і виконання відповідних розділів ІПП і Робочого плану імплементації Хартії та участі в інших заходах.
Напрями інформаційного забезпечення:
розроблення Програми інформаційного забезпечення співробітництва України з НАТО;
створення громадського інформаційного центру сприяння розвитку співробітництва України з НАТО;
участь представників засобів масової інформації в заходах співробітництва Україна - НАТО, здійснення їх регулярних цільових візитів до штаб-квартири Альянсу та до штабу Верховного Головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі;
ефективне використання можливостей Центру інформації і документації НАТО в Україні та Офісу зв'язку НАТО в Україні для поширення в державах-членах Альянсу та державах-партнерах достовірної інформації про Україну, її внутрішню та зовнішню політику;
організація семінарів та "круглих столів" для українських журналістів, керівників прес-центрів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, керівників ЗМІ з питань співробітництва України з НАТО;
об'єктивне інформування української громадськості про діяльність Альянсу та розвиток особливого партнерства з ним, використовуючи можливості Українського національного інформаційного агентства "Укрінформ"; участь його кореспондентів у заходах НАТО для висвітлення діяльності цієї організації;
встановлення електронного зв'язку "Укрінформу" з Центром інформації і документації НАТО в Україні та Офісом інформації і преси НАТО для оперативного обміну інформацією;
запровадження постійно діючої рубрики "Україна - НАТО" на державних каналах телебачення і радіомовлення та підготовка серії відповідних передач і аналітичних програм за участю відповідальних працівників Адміністрації Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України, членів РНБОУ, керівників центральних органів виконавчої влади та установ держави, залучених до співробітництва з Альянсом;
роз'яснення у програмах Українського радіо для закордонних слухачів позиції України щодо відносин з НАТО.
VII. Прикінцеві положення
1. Положення цієї Програми реалізуються шляхом виконання заходів річних планів центральних органів виконавчої влади України за дорученими їм напрямами співробітництва з НАТО, які формуються на основі Робочого плану імплементації Хартії та ІПП та положень відповідних дво- та багатосторонніх угод і домовленостей.
2. Фінансування цієї Програми здійснюється за рахунок коштів, визначених Державним бюджетом України для центральних органів виконавчої влади та державних установ, залучених до співробітництва з Альянсом, та фінансової допомоги з боку НАТО, її держав-членів та держав-партнерів.
3. Враховуючи, що співробітництво України з НАТО перебуває у постійному розвитку, не виключається можливість за наявності ресурсів і за погодженням з НАТО започаткування співробітництва за новими (додатковими) напрямами, що не увійшли до цієї Програми, або її згортання за тими напрямами, які стали неактуальними.
У зв'язку з цим зміст цієї Програми може уточнюватися та оновлюватися. Необхідні зміни вносяться у вигляді додатка до Програми, ухваленого рішенням ДМК і затвердженого Указом Президента України.
4. Забезпечення режиму секретності під час співробітництва України з НАТО здійснюється на підставі Угоди про безпеку між Урядом України та Організацією Північноатлантичного Договору від 13 березня 1995 року та законодавства України.
Глава Адміністрації Президента України В.ЛИТВИН
Додаток
до Державної програми співробітництва
України з Організацією Північноатлантичного
Договору (НАТО) на 2001 - 2004 роки
Перелік
центральних органів виконавчої влади та установ
України, які несуть відповідальність за виконання
Державної програми співробітництва України з
Організацією Північноатлантичного Договору
(НАТО) на 2001 - 2004 роки
Міністерство екології та природних ресурсів України
Міністерство економіки України
Міністерство закордонних справ України
Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
Міністерство оборони України, включаючи Генеральний штаб
Збройних Сил України
Міністерство освіти і науки України
Міністерство транспорту України
Державний комітет зв'язку та інформатизації України
Державний комітет інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України
Державний комітет промислової політики України
Державний комітет у справах охорони державного кордону України
Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації України
Служба безпеки України
Національна академія наук України
Національне космічне агентство України
Національний інститут стратегічних досліджень
Наукова установа Ради національної безпеки і оборони України.
Глава Адміністрації Президента України В.ЛИТВИН