КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ДЕКРЕТ
Про стандартизацію і сертифікацію
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1993, N 27, ст.289 )
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
N 333/97-ВР від 11.06.97, ВВР, 1997, N 31, ст.201
N 1288-XIV від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34
N 2134-III від 07.12.2000, ВВР, 2001, N 4, ст.16
N 2779-III від 15.11.2001, ВВР, 2002, N 9, ст.68
N 540-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.126
N 543-IV від 20.02.2003, ВВР, 2003, N 16, ст.128
N 1407-IV від 03.02.2004, ВВР, 2004, N 16, ст.238
N 2863-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.557
N 1704-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, N 5, ст.41
N 3176-VI від 05.04.2011, ВВР, 2011, N 40, ст.402
N 1193-VII від 09.04.2014, ВВР, 2014, N 23, ст.873
N 1315-VII від 05.06.2014, ВВР, 2014, N 31, ст.1058
N 1602-VII від 22.07.2014, ВВР, 2014, N 41-42, ст.2024
N 124-VIII від 15.01.2015, ВВР, 2015, N 14, ст.96 -
набирає чинності з 21.09.2015 р. )
( У тексті Декрету слова "Державний комітет України по
стандартизації, метрології та сертифікації" у всіх
відмінках замінено словами "центральний орган виконавчої
влади з питань технічного регулювання" у відповідному
відмінку згідно із Законом N 2863-IV від 08.09.2005 )
( У тексті Декрету слова "державних стандартів" та
"центральний орган виконавчої влади з питань технічного
регулювання" у всіх відмінках замінено відповідно словами
"національний стандарт" та "центральний орган виконавчої
влади, що реалізує державну політику у сфері технічного
регулювання" у відповідному відмінку згідно із
Законом N 1602-VII від 22.07.2014 )
Цей Декрет визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України.
Розділ I
Загальні положення
Стаття 1. Сфера дії Декрету
Дія Декрету поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, що діють на території України, а також на громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.
Положення Декрету не поширюються на продукцію, що є харчовим продуктом. ( Статтю 1 доповнено абзацом другим згідно із Законом N 1602-VII від 22.07.2014 )
( Статтю 2 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 3 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ II
Нормативні документи із стандартизації та вимоги до них
( Статтю 4 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 5 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 6 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 7 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 8 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )
( Статтю 9 виключено на підставі Закону N 1193-VII від 09.04.2014 )
Розділ III
Організація робіт із стандартизації
( Статтю 10 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 11 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 12 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ IV
Сертифікація продукції
Стаття 13. Види сертифікації та її мета
Сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.
Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації - підприємствами, установами і організаціями з метою:
запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;
сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;
створення умов для участі суб'єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.
Стаття 14. Державна система сертифікації
1. Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання - національний орган України з сертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення її функціонування, а саме:
визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;
затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
призначає органи з сертифікації продукції;
( Абзац п'ятий статті 14 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;
розглядає спірні питання з випробувань і дотримання правил сертифікації продукції;
веде Реєстр державної системи сертифікації;
організує інформаційне забезпечення з питань сертифікації.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотримання правил і порядку сертифікації продукції.
Стаття 15. Обов'язкова сертифікація
1. Обов’язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів проводиться органами з сертифікації незалежно від форми власності виключно в державній системі сертифікації. ( Пункт 1 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014; в редакції Закону N 1602-VII від 22.07.2014 )
2. Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
3. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів - методами, що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції. Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), у подальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами). Сертифікації продовольчої сировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарних документів. ( Пункт 3 статті 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 540-IV від 20.02.2003, N 1602-VII від 22.07.2014 )
Стаття 16. Сертифікат і знак відповідності державної
системи сертифікації
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності.
Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються національним стандартом. ( Абзац другий статті 16 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1315-VII від 05.06.2014 )
Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.
( Статтю 17 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Стаття 18. Обов’язкова сертифікація продукції, що
імпортується
Відповідність продукції (товару), що ввозиться і реалізується на території України та включена до переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації, стандартам, що діють в Україні, повинна підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим призначеним органом.
Органи доходів і зборів здійснюють митне оформлення імпортних товарів, які підлягають обов’язковій сертифікації, на підставі інформації, включеної до Реєстру, у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, здійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуються фізичними або юридичними особами на митній території України. ( Стаття 18 в редакції Законів N 333/97-ВР від 11.06.97, N 2863-IV від 08.09.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 1602-VII від 22.07.2014; в редакції Закону N 124-VIII від 15.01.2015 )
Стаття 19. Оплата робіт, пов'язаних з обов'язковою
сертифікацією продукції
1. Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковою сертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації, випробування, контролю та реєстрації.
2. Кошти, витрачені заявником на обов'язкову сертифікацію продукції, відносяться на її собівартість.
3. Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем.
4. Методика розрахунку вартості робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, затверджується Кабінетом Міністрів України. ( Статтю 19 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N 3176-VI від 05.04.2011 )
Стаття 20. Відповідальність органів з сертифікації продукції та
випробувальних лабораторій (центрів), що проводять обов'язкову сертифікацію
1. Орган з сертифікації продукції при проведенні обов'язкової сертифікації несе відповідальність за:
необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифіката відповідності;
порушення правил сертифікації.
Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за недостовірність результатів випробувань.
2. Якщо дії, вказані в пункті 1 цієї статті, не завдали шкоди споживачеві, громадянам, їхньому майну та навколишньому природному середовищу, орган, винний у порушенні правил, сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері технічного регулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган з сертифікації продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляються акредитації в державній системі сертифікації.
Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завдані виготівником споживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу діями, вказаними в пункті 1 цієї статті, підлягають відшкодуванню за рахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленому чинним законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державній системі сертифікації.
( Статтю 21 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 22 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ V
Фінансування робіт із стандартизації, стимулювання
застосування національних стандартів
( Статтю 23 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 24 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ VI
Міжнародні відносини у сфері стандартизації
та сертифікації
( Статтю 25 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
( Статтю 26 виключено на підставі Закону N 543-IV від 20.02.2003 )
Розділ VII
Заключні положення
Стаття 27. Набуття чинності Декретом
Цей Декрет набуває чинності з дня опублікування.
Нові і такі, що були у користуванні, транспортні засоби, а також вузли, агрегати та частини до них, що ввозяться на митну територію України суб'єктами підприємницької діяльності або фізичними особами, підлягають обов'язковій сертифікації відповідно до чинного законодавства. При цьому кузови та шасі транспортних засобів за кодами 87.06 та 87.07 згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності підлягають сертифікації як зібрані транспортні засоби. ( Статтю 27 доповнено абзацом згідно із Законом N 2134-III від 07.12.2000, в редакції Закону N 2779-III від 15.11.2001 )
Прем'єр-міністр України Л.КУЧМА
Міністр Кабінету Міністрів України В.ПУСТОВОЙТЕНКО
м. Київ, 10 травня 1993 року
N 46-93
Опубліковано: "Урядовий кур'єр", 22.05.93