СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 31.08.99
(Витяг)
Відповідно до вимог ст.88 КПК України
Відповідно до вимог ст. 88 КПК України (1001-05) при незгоді головуючого із зауваженнями на протокол судового засідання вони виносяться на розгляд, як правило, у тому ж складі суду, який розглядав справу. У разі явки в судове засідання осіб, що подали зауваження, суд зобов'язаний вислухати їх пояснення, які заносяться до протоколу
Вироком судової колегії в кримінальних справах Дніпропетровського обласного суду від 8 лютого 1999 р. засуджено Т., К. і Л. за ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 193 і Ч. - за ч. 3 ст. 142 КК до позбавлення волі за те, що вони двічі - 16 листопада 1995 р. і 10 червня 1996 р. - проникали в квартири громадян у м. Кривому Розі, вчиняли напади на потерпілих і заволодівали їхнім майном, а Т., К. і Л., крім того, викрали в одній із квартир два паспорти. У частині їх обвинувачення за п. "ж" ст. 93 і ч. 3 ст. 144 КК справу виділено в окреме провадження і направлено прокурору на додаткове розслідування.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах того ж суду від 19 липня 1999 р. відхилено зауваження на протокол судового засідання.
Засуджені оскаржили вирок, проте судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України справу з розгляду зняла і повернула до Дніпропетровського обласного суду, зазначивши в ухвалі таке.
Як вбачається з матеріалів справи, після ознайомлення з протоколом судового засідання засуджені Т., К., Л. і Ч. подали на нього письмові зауваження, з якими головуючий у справі був частково не згоден.
Відповідно до вимог ст. 88 КПК (1001-05) та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п. 21 постанови від 27 грудня 1985 р. N 11 "Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ" (зі змінами, внесеними постановами від 4 червня 1993 р. N 3 та від 3 грудня 1997 р. N 12, при незгоді головуючого із зауваженнями вони вносяться на розгляд судового засідання, як правило, в тому ж складі суду, який розглядав справу, а якщо це неможливо, розглядаються судом, у складі якого, крім інших, повинні бути двоє із суддів, що розглядали цю справу. У разі явки в судове засідання учасників судового розгляду, що подали зауваження, суд зобов'язаний вислухати їх пояснення, які заносяться до протоколу.
Зазначені вимоги закону суд проігнорував. Так, народні засідателі М.Ш. і А., які у складі суду брали участь у розгляді справи, не тільки не викликались до суду для участі в розгляді зауважень на протокол судового засідання, а й взагалі не повідомлялися про останні. Ці зауваження були розглянуті не у складі суду, а лише головуючим у справі та суддею обласного суду. Засуджені Т., К., Л. і Ч. були доставлені в судове засідання, але слово для пояснень їм не надавалося.
Крім того, зміст ухвали свідчить про істотні суперечності між її мотивувальною та резолютивною частинами. Так, у мотивувальній частині зазначено, що суд погоджується з деякими зауваженнями, але не вказано, з якими. Остаточне ж рішення сформульовано в резолютивній частині так: "Відмовити засудженим Т., К., Л., Ч. в зауваженнях на протокол судового засідання, які викладено вище". Це свідчить про те, що суд визнав зауваження засуджених на протокол судового засідання неправильними в цілому. Крім того, відповідно до вимог закону суд не відмовляє в зауваженнях, а посвідчує їх правильність або ж відхиляє їх.
Із наведених підстав судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України, визнавши ухвалу обласного суду від 19 липня 1999 р. незаконною, скасувала її, справу з касаційного розгляду зняла і повернула в той самий суд для належного виконання вимог ст. 88 КПК ( 1001-05 ).