ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ
ЗАКОН
Про державну соціальну допомогу
малозабезпеченим сім'ям
Цей Закон спрямований на реалізацію конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям.
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі терміни використовуються в такому значенні:
державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) - щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї;
сім'я - одинока особа чи кілька осіб, які проживають разом і (або) об'єднані законними правами та обов'язками щодо утримання;
малозабезпечена сім'я - сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї;
прожитковий мінімум для сім'ї - визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум" для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення;
середньомісячний сукупний доход сім'ї - обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім'ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
Стаття 2. Законодавство про державну соціальну допомогу
Законодавство про державну соціальну допомогу складається з Закону України "Про прожитковий мінімум", цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють правовідносини з надання державної соціальної допомоги.
Стаття 3. Право на державну соціальну допомогу
Право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України.
Стаття 4. Порядок надання державної соціальної допомоги
Заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до органу соціального захисту населення за місцем його проживання або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до органу соціального захисту населення.
У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.
До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:
документ, що посвідчує особу;
довідка про склад сім'ї (до складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні);
декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти);
довідка про наявність та розмір земельної частки (паю).
Форми заяви, довідки про склад сім'ї, декларації про доходи та майно встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Органи соціального захисту населення для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів державної податкової адміністрації.
Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.
Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається органом соціального захисту населення протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї.
Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження.
Стаття 5. Розмір державної соціальної допомоги
Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, але не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.
До стабілізації економічного становища в Україні розмір державної соціальної допомоги визначається з урахуванням рівня забезпечення прожиткового мінімуму.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму встановлюється виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України і затверджується одночасно з прийняттям закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Стаття 6. Строки призначення державної соціальної допомоги
Державна соціальна допомога призначається на шість місяців.
Одиноким особам, визнаним за результатами медико-соціальної експертизи непрацездатними, які не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена на строк визнання особи непрацездатною.
Одиноким особам, які досягли 65-річного віку і не мають інших джерел до існування, державна соціальна допомога може бути призначена довічно.
Зазначені у частинах другій та третій цієї статті умови застосовуються також при призначенні державної соціальної допомоги непрацездатному подружжю при відсутності осіб, зобов'язаних їх утримувати відповідно до закону.
Стаття 7. Випадки обмеження права на державну
соціальну допомогу
У наданні державної соціальної допомоги може бути відмовлено, а виплата призначеної допомоги може бути припинена у випадках, коли:
з'ясовано, що малозабезпеченою сім'єю чи кимось із її складу протягом останнього перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги року була здійснена покупка на суму, що на час звернення перебільшує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;
у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є земельна ділянка площею більше 0,60 га чи підсобне господарство, що має приносити доход, чи друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);
сім'єю навмисне подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру.
Призначена державна соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у випадку невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування.
Порядок відмови в наданні державної соціальної допомоги, припинення виплати та зменшення розміру призначеної державної соціальної допомоги в передбачених цією статтею випадках встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі праці та соціальної політики.
Стаття 8. Перерахунок розміру державної соціальної допомоги
Розмір призначеної державної соціальної допомоги перераховується за заявою уповноваженого представника сім'ї в зв'язку зі змінами в складі сім'ї.
Стаття 9. Виплата державної соціальної допомоги
Державна соціальна допомога виплачується раз на місяць за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї державними підприємствами зв'язку чи перераховується на особовий рахунок уповноваженого представника сім'ї в банківській установі.
Не отримана своєчасно з вини сім'ї державна соціальна допомога може бути отримана в наступному місяці, але не пізніше місяця після закінчення строку, на який вона призначена.
Затримка виплати державної соціальної допомоги з вини органу, що її призначає чи виплачує, не допускається.
При переїзді сім'ї в іншу місцевість виплата призначеної державної соціальної допомоги за попереднім місцем проживання припиняється.
Стаття 10. Порядок оскарження рішення про надання
державної соціальної допомоги
Скарга на рішення органу соціального захисту населення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні може бути подана до вищестоящого органу виконавчої влади або до суду.
Стаття 11. Фінансування державної соціальної допомоги
Державна соціальна допомога надається за рахунок асигнувань, які враховані в розрахунках розміру коштів, передбачених з Державного бюджету України до бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у вигляді дотацій та нормативів відрахувань від загальнодержавних податків і зборів.
За рахунок місцевих бюджетів та спеціально створених регіональних фондів соціальної допомоги органи місцевого самоврядування можуть проводити доплати до встановлених відповідно до цього Закону розмірів державної соціальної допомоги виходячи із затвердженого регіонального прожиткового мінімуму.
Стаття 12. Облік одержувачів державної соціальної допомоги
З метою ведення обліку сімей - одержувачів державної соціальної допомоги, забезпечення контролю за правильністю і своєчасністю її надання, а також для організації нормативно-довідкової інформації для органів соціального захисту населення, що призначають і здійснюють контроль за правильністю надання державної соціальної допомоги, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики створюється єдина обліково-інформаційна система.
Єдина обліково-інформаційна система одержувачів державної соціальної допомоги формується та використовується з додержанням вимог Закону України "Про інформацію", інших законів України.
Стаття 13. Контроль за правильністю надання державної
соціальної допомоги
Контроль за правильністю надання державної соціальної допомоги та використання коштів Державного бюджету України, спрямованих на надання державної соціальної допомоги, здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади в сфері праці та соціальної політики безпосередньо та через соціальних інспекторів.
Правовий статус соціальних інспекторів та їх повноваження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Стаття 14. Відповідальність за порушення законодавства
про державну соціальну допомогу
Посадові особи, винні у порушенні законодавства про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, несуть відповідальність згідно з законом.
Стаття 15. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України в двомісячний строк з дня опублікування цього Закону:
внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити перегляд і скасування органами виконавчої влади прийнятих ними нормативно-правових актів, що не відповідають цьому Закону.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 1 червня 2000 року
N 1768-III