ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ ПО НАГЛЯДУ ЗА ОХОРОНОЮ ПРАЦІ
МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
НАКАЗ
N 71-а від 25.07.94
м.Київ
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
23 серпня 1994 р. за N 200/410
( Наказ скасовано на підставі Наказу Державного комітету
України з нагляду за охороною праці
N 277/336/709 від 30.12.2003 )
Про затвердження Інструкції щодо застосування
Положення про порядок накладення штрафів на
підприємства, установи і організації за
порушення нормативних актів про охорону праці
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 червня 1994 р. N 482-р НАКАЗУЄМО:
Затвердити Інструкцію щодо застосування Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 р. N 754, що додається.
Голова Держнаглядохоронпраці України А.Дюба
Заступник Міністра фінансів України В.Матвійчук
Заступник Міністра економіки України Ю.Єхануров
Затверджено
наказом Держнаглядохоронпраці,
Мінфіну і Мінекономіки
від 25.07.94 N 71-а
Інструкція
щодо застосування Положення про порядок накладення
штрафів на підприємства, установи і організації за
порушення нормативних актів про охорону праці
1. Законом України "Про охорону праці" (2694-12) (стаття 31) і Положенням про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.93 N 754 передбачені такі штрафи:
- що накладаються на підприємство, установу, організацію (далі-підприємство) керівниками Держнаглядохоронпраці та його місцевих органів;
- що сплачуються підприємством самостійно, без розпорядження (припису) органів державного нагляду за охороною праці, за нещасні випадки або професійні захворювання, що сталися на виробництві з його вини.
2. При накладенні штрафу на підприємство за порушення нормативних актів про охорону праці повинні виконуватися такі умови:
2.1. Постанову про накладення штрафу мають право прийняти тільки ті посадові особи, які перелічені у Положенні, а саме: голова Держнаглядохоронпраці, його заступники, начальники територіальних управлінь та начальники інспекцій цього Комітету.
2.2. Розмір штрафу за будь-яких умов не повинен перевищувати двох відсотків місячного фонду заробітної плати підприємства.
Конкретні посадові особи Держнаглядохоронпраці не мають права перевищувати встановлений для них максимальний розмір штрафу, а саме: Голова Держнаглядохоронпраці - 2 відсотків, його заступники - 1,5, начальники територіальних управлінь - 1, начальники інспекцій - 0,5 відсотка місячного фонду заробітної плати підприємства, з якого стягується штраф.
Для розрахунку розміру максимально можливого штрафу береться фактичний фонд заробітної плати підприємства за місяць, що передує місяцю, в якому прийнято постанову про накладення штрафу.
2.3. Штраф може накладатися лише за підсумками комплексної перевірки стану безпеки і умов праці на даному підприємстві, проведеної органами Держнаглядохоронпраці за участю інших органів державного нагляду за охороною праці.
У цьому випадку матеріали комплексної перевірки, що складаються державними інспекторами чи іншими посадовими особами місцевих або центральних органів державного нагляду, повинні містити висновок про доцільність притягнення підприємства до сплати штрафу та про його розмір залежно від характеру наявних порушень.
Зазначені матеріали подаються відповідному керівникові Держнаглядохоронпраці, територіального управління або інспекції цього Комітету для винесення постанови про накладення штрафу за встановленою Положенням формою.
2.4. Штраф накладається за порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, а також за невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.
До зазначених актів відносяться закони України, декрети, постанови та розпорядження Уряду; правила, норми, стандарти, положення, інструкції та інші державні міжгалузеві і галузеві нормативні акти про охорону праці.
До опрацювання і затвердження Україною власних нормативних актів залишаються чинними і використовуються відповідні правила, норми, стандарти, положення та інші нормативні акти про охорону праці, які затверджувались уповноваженими на те органами колишнього Союзу РСР.
Під розпорядженнями посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, за невиконання яких можуть застосовуватися штрафні санкції до підприємства, слід вважати документально оформлені приписи керівникам і посадовим особам даного підприємства про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці або про зупинку експлуатації виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, обладнання у зв'язку з наявністю порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працюючих.
2.5. Власник зобов'язаний протягом місяця після одержання постанови про накладення штрафу надіслати відповідну суму до фондів охорони праці, у тому числі перерахувати 30 відсотків загальної суми штрафу на розрахунковий рахунок галузевого фонду охорони праці і 20 відсотків - на розрахунковий рахунок регіонального фонду охорони праці. Решта коштів у розмірі 50 відсотків від загальної суми штрафу залишається в розпорядженні підприємства, з якого стягують штраф, і спрямовується виключно на виконання заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму і профзахворюванням.
Галузевий фонд охорони праці половину одержаної суми надсилає державному фонду охорони праці.
2.6. Якщо власник в місячний термін не перерахував зазначені суми до фондів охорони праці, він зобов'язаний без розпорядження (припису) сплатити додатково пеню у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення і перерахувати її у рівних частинах до галузевого і регіонального фондів охорони праці.
Якщо власник оскаржив у судовому порядку рішення про стягнення штрафу з підприємства, сплата штрафу припиняється до остаточного вирішення спору. Несплата штрафу протягом місяця після прийняття судом рішення тягне за собою нарахування на суму штрафу пені вищезазначеного розміру.
2.7. За відсутності галузевого або регіонального фонду охорони праці власник зобов'язаний перераховувати відповідну частину штрафу (пені) на розрахунковий рахунок державного фонду охорони праці.
2.8. Сплата штрафу здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
2.9. Бюджетна установа, організація сплачує штраф за рахунок коштів, що направляються на преміювання, і відображає:
- частину коштів у розмірі 50 відсотків (що залишається у її розпорядженні) - по дебету рахунку 200 "Видатки по бюджету на утримання установи та інші заходи" та кредиту рахунку 246 "Фонд розвитку установи";
- решту коштів у розмірі 50 відсотків суми штрафу (що надсилається до галузевого та регіонального фондів охорони праці) - по дебету рахунку 200 "Видатки по бюджету на утримання установи та інші заходи" та кредиту рахунку 178 "Розрахунки з іншими дебіторами і кредиторами".
При відсутності коштів, що направляються на преміювання, бюджетна установа, організація штраф не сплачує.
3. Штрафи за нещасні випадки або професійні захворювання, що сталися на виробництві з його вини, сплачуються власником підприємства з врахуванням таких умов:
3.1. Даною штрафною санкцією охоплюються всі нещасні випадки, які сталися на виробництві після введення в дію зазначеного Положення з вини власника і мали своїм наслідком:
- тимчасову втрату працездатності потерпілого, якому в установленому порядку було видано листок непрацездатності;
- стійку втрату потерпілим працездатності (за висновком медико-соціальної експертної комісії - далі МСЕК);
- смерть потерпілого.
Штраф також сплачується за кожне професійне захворювання, зареєстроване після введення в дію Положення.
3.2. Розмір штрафу в усіх випадках визначається з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за 12 останніх календарних місяців, що передували нещасному випадку або встановленню професійного захворювання.
Якщо потерпілий працював менше 12 календарних місяців, середньомісячний заробіток визначається шляхом ділення загальної суми за календарні місяці роботи на число цих місяців.Якщо ж потерпілий працював менше одного календарного місяця, то заробіток за весь відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на число робочих днів за місяць, обчислене в середньому за рік ( 25,4 - при шестиденному робочому тижні та 21,2 - при п'ятиденному робочому тижні).
Заробіток у зазначений період підлягає коригуванню відповідно до чинного законодавства.
При обчисленні середньомісячного заробітку враховуються види оплати праці, визначені Законом України " Про пенсійне забезпечення" (1788-12) (стаття 66).
3.3. Штраф за нещасний випадок (професійне захворювання) з тимчасовою непрацездатністю сплачується:
- протягом місяця після завершення тимчасової непрацездатності потерпілого;
- у розмірі, визначеному з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за період його тимчасової непрацездатності.
3.4. Штраф за нещасний випадок або професійне захворювання, які призвели до стійкої втрати потерпілим працездатності, сплачується:
- протягом місяця з дня видачі МСЕК висновку про встановлення у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності;
- у розмірі, визначеному з розрахунку половини середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.
3.5. Штраф за нещасний випадок (професійне захворювання) із смертельним наслідком сплачується:
- протягом місяця від дня закінчення визначеного законодавством строку розслідування цього випадку або від дня видачі свідоцтва про смерть потерпілого, якщо вона настала після розслідування;
- у розмірі дворічного заробітку потерпілого, який визначається шляхом множення середньомісячного заробітку на 24.
3.6. Несплата штрафу за нещасний випадок або професійне захворювання у зазначений термін тягне за собою нарахування на суму штрафу пені в розмірі 2 відсотків за кожний день прострочення. Пеня сплачується власником підприємства самостійно, без припису і надсилається у рівних частинах до галузевого та регіонального фондів охорони праці.
3.7. Підприємство зобов'язане сплатити штраф за нещасний випадок на виробництві у десятикратному розмірі (відносно суми, визначеної згідно з пп. 3.3 - 3.5 цієї Інструкції), якщо уповноваженими на те органами виявлено факт приховання цього нещасного випадку від розслідування та обліку.
Штраф у десятикратному розмірі сплачується власником у місячний термін від дати одержання розпорядження (припису) державного інспектора чи іншої посадової особи Держнаглядохоронпраці, або рішення комісії по трудових спорах, або рішення суду.
Якщо власник оскаржив у встановленому порядку рішення про виявлення факту приховання нещасного випадку на виробництві, сплата штрафу припиняється до остаточного вирішення спору.
3.8. Якщо розслідування нещасного випадку проводилося відповідно до вимог пункту 19 Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.93 N 623, і визначений пп. 3.3 - 3.5 строк сплати штрафу з об'єктивних причин порушено, штраф сплачується у місячний термін від дня складення акта за формою Н-1.
3.9. За конкретний нещасний випадок (профзахворювання) штраф стягується лише один раз.
Зміна проценту втрати професійної працездатності під час повторного обстеження потерпілих у МСЕК не може бути підставою для застосування нових штрафних санкцій.
Власник підприємства, що сплатив штраф за нещасний випадок (профзахворювання) з тимчасовою непрацездатністю, зобов'язаний здійснити доплату до встановленого розміру штрафу за нещасний випадок (профзахворювання) із смертельним наслідком або за нещасний випадок (профзахворювання) із стійкою втратою працездатності, якщо:
- смерть потерпілого, пов'язана з даним нещасним випадком (профзахворюванням), настала протягом місяця з дня відновлення роботи працівника після періоду його тимчасової непрацездатності;
- стійка втрата професійної працездатності визначена МСЕК у зв'язку з даним нещасним випадком (профзахворюванням) протягом 6 місяців з дня відновлення роботи працівника після періоду його тимчасової непрацездатності або протягом строку дії довідки закладу охорони здоров'я про переведення потерпілого на легку роботу.
3.10. Факт наявності вини підприємства, де працює потерпілий, відображається в матеріалах спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві (якщо воно проводилось) і в пункті 13.2 акта форми Н-1.
Якщо власник не забезпечив об'єктивність розслідування нещасного випадку і без належних підстав документально не відобразив вину підприємства, штраф сплачується відповідно до висновку державного інспектора чи іншої посадової особи Держнаглядохоронпраці, або рішення комісії по трудових спорах, або рішення суду, які підтверджують вину підприємства.
3.11. Якщо нещасний випадок на виробництві стався з вини іншого підприємства або декількох організацій, штраф сплачується підприємством, де цей випадок взято на облік, з наступним поверненням відповідних коштів у порядку регресного позову. При цьому враховується ступінь вини підприємств, яка визначається комісією з розслідування нещасного випадку за участю уповноважених власниками представників, а у разі виникнення спору - в судовому порядку.
3.12. Кошти від сплати штрафу за нещасний випадок або професійне захворювання перераховуються власником на розрахункові рахунки галузевого та регіонального фондів охорони праці у розмірі 50 відсотків загальної суми штрафу до кожного фонду.
Галузевий фонд охорони праці половину одержаної суми перераховує державному фонду охорони праці.
У разі відсутності галузевого або регіонального фонду охорони праці відповідна частина штрафу (пені) перераховується власником на розрахунковий рахунок державного фонду охорони праці.
3.13. Сплата штрафів за нещасні випадки і професійні захворювання здійснюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
3.14. Бюджетна установа, організація сплачує штрафи за нещасні випадки (профзахворювання) за рахунок коштів, що направляються на преміювання, і відображає по дебету рахунку 200 "Видатки по бюджету на утримання установи та інші заходи" та кредиту рахунку 178 "Розрахунки з іншими дебеторами і кредиторами".
При відсутності коштів, що направляються на преміювання, бюджетна установа, організація зазначені штрафи не сплачує.