ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
РОЗ'ЯСНЕННЯ
N 02-5/612 від 23.08.94
м.Київ
Арбітражним судам України
(Роз'яснення втратило чинність на підставі Постанови
Пленуму Вищого господарського суду України
N 18 від 26.12.2011)
Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81
Господарського процесуального Кодексу України
( Із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого
Арбітражного Суду
N 02-5/445 від 18.11.97
Роз'ясненням Вищого господарського суду
N 04-5/609 від 31.05.2002
Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду
N 04-5/212 від 10.02.2004
N 04-5/103 від 31.05.2007 )
( У заголовку і тексті роз'яснення, крім вступної частини
і нового пункту 10, слова "арбітражний" і "арбітражні"
в усіх відмінках замінено відповідно словами
"господарський" і "господарські" у відповідних
відмінках, а абревіатуру "АПК" - абревіатурою "ГПК"
згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду
N 04-5/609 від 31.05.2002 )
( Абзац перший вступної частини виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
З метою забезпечення однакового і правильного застосування процесуальних норм Президія Вищого Арбітражного Суду України вважає за необхідне дати такі роз'яснення. ( Абзац другий вступної частини із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
1. Перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ), далі - ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Принципова відміна наслідків цих дій полягає у тому, що у першому випадку повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, а у другому (після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду) позивач має право знову звернутись до господарського суду з тим же позовом у загальному порядку. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
2. Провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК якщо при розгляді справи буде встановлено що:
2.1. Спір непідвідомчий господарському суду (стаття 12 ГПК);
2.2. Позов подано в інтересах позивача іншими, крім органів прокуратури, юридичними особами, державними або іншими органами (стаття 2 ГПК). При цьому слід мати на увазі, що звернення до господарських судів України прокурорів з інших держав в інтересах господарюючих суб'єктів цих держав не передбачене чинним законодавством чи відповідними міждержавними угодами і договорами України. Тому такі спори вирішенню господарськими судами України не підлягають (пункт 1 статті 62 ГПК);
2.3. Є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 статті 80 ГПК). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 5 статті 80 ГПК . Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, у прийнятті позовних матеріалів слід відмовити на підставі пункту 1 статті 62 ГПК або припинити провадження у справі з посиланням на пункт 1 статті 80 ГПК;
2.4. Вирішення даного спору відповідно до законів України, міждержавних угод чи договорів віднесене до відання інших органів (частина 4 пункту 1 статті 12 ГПК);
( Підпункт 2.5 пункту 2 виключено на підставі Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004 )
( Пункт 2.6 виключено на підставі Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 )
3. Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК ( 1798-12 ) зокрема у таких випадках:
3.1. Припинення існування предмета спору (наприклад, здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;
3.2. Спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання;
( Підпункт 3.3 пункту 3 виключено на підставі Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004 )
( Пункт 3 в редакції Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97 )
( Пункт 4 виключено на підставі Рекомендацій Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004 )
5. У випадках відмови позивача від позову (пункт 4 статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. ( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002, Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/212 від 10.02.2004 )
( Пункт 6 виключено на підставі Роз'яснення Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
6. За наявності відомостей про ліквідацію підприємства чи організації, які є сторонами у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини п'ятої статті 111 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а згідно з частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України ( 436-15 ) суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 статті 80 ГПК господарський суд повинен витребувати докази виключення підприємства з державного реєстру. У справах про визнання недійсним акту, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання таких актів. ( Пункт із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.97, Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 04-5/103 від 31.05.2007 )
7. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;
- позивач не подав витребувані документи чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.
8. Оцінюючи повноту і достатність позовних матеріалів для вирішення спору, необхідно враховувати, що спільними вказівками Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 12.01.93 N 18-60/98-22001 визнано недоцільним подальше застосування інкасової форми розрахунків за поставлену (продану) продукцію, виконані роботи, надані послуги. Отже у господарського суду відсутні підстави вимагати від позивачів доказів звернення до установи банку за одержанням заборгованості (пункт 4 статті 81 ГПК), оскільки кредитор вправі звернутись зі своїми вимогами безпосередньо до боржника.
9. При вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктами 1 і 3 статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.
Припинення провадження у справі, порушеній за позовом прокурора, або залишення його позову без розгляду не дає господарському суду права стягувати державне мито з позивача незалежно від підстав, на яких грунтується висновок господарського суду. ( Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненням Вищого господарського суду N 04-5/609 від 31.05.2002 )
10. У зв'язку з виданням цього роз'яснення пункти 6.10 та 6.11 роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 25.02.92 N 01-6/244 вважати такими, що втратили чинність.