ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 26.01.90, N 2
м.Київ
Про практику розгляду цивільних справ
в порядку нагляду
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України
N 13 від 25.12.92
N 15 від 25.05.98 )
Перевірка в порядку нагляду законності й обгрунтованості судових рішень в цивільних справах сприяє зміцненню законності і правопорядку, є важливою гарантією надійного захисту прав і законних інтересів громадян та організацій, додержання демократичних принципів правосуддя.
Суди наглядної інстанції України вживають заходів до усунення судових помилок, забезпечення правильного й однакового застосування законодавства при вирішенні цивільних справ.
Разом з тим, ще не завжди повною мірою виконуються вимоги закону, який регулює перегляд в порядку нагляду рішень, ухвал, постанов в цивільних справах, що набрали законної сили. Нерідко скарги розглядаються неуважно, відмовляється у витребуванні справ для перевірки за наявності переконливих доводів про неправильність судових рішень, витребувані справи вивчаються неглибоко, внаслідок чого допущені порушення закону своєчасно не усуваються. Судами наглядної інстанції окремі справи перевіряються не в повному обсязі, допускаються випадки відхилення обгрунтованих протестів. Іноді прийняті судом в порядку нагляду постанови належним чином не мотивуються, в них встановлюються факти, які не були встановлені рішенням суду першої інстанції.
Суди наглядної інстанції ще слабо впливають на усунення недоліків у розгляді цивільних справ судами першої і касаційної інстанцій, число помилкових судових рішень яких залишається ще значним. Рідко виносяться окремі постанови (ухвали) про виявлені при розгляді цивільних справ в порядку нагляду факти бюрократизму, тяганини, упущень у судовій роботі, інших порушень законності. У багатьох випадках заявникам даються неповні і не досить аргументовані відповіді на їх доводи про неправильність судових рішень, що викликає повторні скарги і необхідність повторного витребування справ. ( Преамбула із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92, N 15 від 25.05.98 )
Пленум Верховного Суду України ПОСТАНОВЛЯЄ:
1. Звернути увагу судів обласного рівня і судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України на необхідність усунення зазначених недоліків, поліпшення роботи по розгляду в порядку нагляду цивільних справ і скарг по них, неухильного додержання вимог законодавства, що регулює перегляд судових рішень у цивільних справах, що набрали законної сили. Забезпечити ретельний розгляд в порядку нагляду кожної скарги, що надійшла, глибоке вивчення витребуваних для перевірки справ, перевірку їх у повному обсязі при розгляді судом наглядної інстанції з тим, щоб допущені порушення закону своєчасно усувалися, а незаконні, необгрунтовані судові рішення не залишалися без зміни і виключалися випадки скасування або зміни законних та обгрунтованих судових рішень.
Судам, що розглядають цивільні справи в порядку нагляду, необхідно посилити свій вплив на забезпечення ефективного використання правових засобів для захисту прав і свобод громадян, зміцнення законності й правопорядку. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92, N 15 від 25.05.98 )
2. Відповідно до ст.329 ЦПК ( 1503-06 ) скарги (заяви), в яких наводяться доводи, що викликають сумнів у законності й обгрунтованості судових рішень, мають вирішуватися з витребуванням і перевіркою відповідних справ.
При надходженні скарги на рішення, що набрало законної сили, без оплати державного мита, передбаченого законодавством України про державне мито, заявник (крім випадків, коли він звільняється від його сплати) попереджується про усунення цього недоліку у визначений строк і про те, що скарга буде вважатись не поданою при невиконанні цих вимог закону.
Якщо виконання рішення, для опротестування якого є підстави, спричинить такі зміни, після яких відновлення попереднього становища стане неможливим або утрудненим, службовій особі, до компетенції якої відноситься принесення протесту, слід обговорити питання про зупинення виконання рішення. За змістом ст.331 ЦПК ( 1503-06 ) зупинення виконання рішення діє до його скасування відповідною службовою особою, а в разі відхилення протесту - його дія припиняється з моменту прийняття постанови (ухвали) суду наглядної інстанції. Саме по собі принесення протесту на судове рішення зупиняє його виконання лише в разі, коли такі наслідки передбачені законом. ( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92, N 15 від 25.05.98 )
3. Роз'яснити судам, що вимоги ст.329 ЦПК ( 1503-06 ) про дачу мотивованої відповіді особі, яка звернулася із заявою про неправильність судових рішень, стосуються як випадків, коли за заявою (скаргою) справа перевірялася в порядку нагляду і в опротестуванні судових рішень відмовлено, так і випадків відмови у задоволенні заяви (скарги) без витребування справи. У відповіді має бути зазначено, чому доводи заявника визнано необгрунтованими і яким нормам права відповідають судові рішення. При розгляді заяви (скарги) на прийомі мотиви відмови в її задоволенні можуть бути викладені усно.
4. Стосовно до вимог ст.336 ЦПК ( 1503-06 ) судові рішення у витребуваних справах перевіряються у повному обсязі, а не тільки в частині, зазначеній у заяві. При цьому, зокрема, має бути перевірено, чи всі обставини, що мають значення для справи, встановлені рішенням суду, чи повно і всебічно вони з'ясовані в судовому засіданні, чи підтверджуються висновки суду про їх наявність або відсутність доказами, які є в справі, чи всім зібраним доказам дано відповідну оцінку, чи не спростовуються висновки суду додатково представленими матеріалами, чи відповідають нормам матеріального права судові рішення і чи додержані норми процесуального права при їх постановленні, чи є допущені судом порушення норм матеріального або процесуального права істотними.
( Абзац другий пункту 4 виключено на підставі Постанови Пленуму Верховного Суду N 15 від 25.05.98 ) Визнати правильною практику судів наглядної інстанції, які при відсутності підстав для опротестування судових рішень у перевірених справах складають про це мотивовані висновки.
5. Судам наглядної інстанції слід мати на увазі, що відповідно до ст.327 ЦПК ( 1503-06 ) предметом перегляду в порядку нагляду можуть бути рішення суду першої інстанції, ухвала суду касаційної інстанції, постанова (ухвала) суду наглядної інстанції, що набрали законної сили, а також ухвали суду першої інстанції, що набрали законної сили, незалежно від того, чи підлягали вони оскарженню в касаційному порядку. Якщо протести на судові рішення принесено у зв'язку з нововиявленими обставинами і можливість їх перегляду за правилами глави 43 ЦПК ( 1503-06 ) не втрачена, протест повертається для вирішення питання в порядку, встановленому для перегляду за нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили. ( Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92 )
6. Судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 21 ( 1501-06 ), 335 ( 1503-06 ) ЦПК в розгляді справи судом наглядної інстанції не можуть брати участь судді, які брали участь у розгляді тієї ж справи по першій інстанції або в касаційному порядку, а на Пленумі Верховного Суду України судді, які брали участь у розгляді тієї ж справи по першій інстанції, в касаційному порядку і в порядку нагляду в судовій колегії в цивільних справах Верховного Суду України. Доповідачем у суді наглядної інстанції не може бути суддя, який раніше брав участь в розгляді цієї справи в суді будь-якої інстанції, крім Пленуму Верховного Суду України. Разом з тим участь судді у постановленні ухвали, якою не закінчувалось провадження у справі, не перешкоджає його участі у розгляді справи в порядку нагляду.
Оскільки в силу статей 12 ( 1501-06 ), 330 ( 1503-06 ) ЦПК президія обласного і відповідного йому суду розглядає протести в порядку нагляду на рішення і ухвали районних (міських) народних судів даної області (м.Києва) і на касаційні ухвали свого суду, при неможливості розгляду протесту в даній президії справа відповідно до компетенції службової особи, яка опротестувала судове рішення, направляється з протестом Верховному Суду України (ч.3 ст.23 ЦПК ( 1503-06 ) або з поданням вищестоящій службовій особі, яка має право принесення протесту (ч.2 ст.329 ЦПК ( 1503-06 ). ( Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 15 від 25.05.98 )
7. З метою всебічної перевірки обгрунтованості протесту на судові рішення суд наглядної інстанції повинен відповідно до статей 332, 333, 335 ЦПК ( 1503-06 ) своєчасно направляти копії протесту особам, які беруть участь у справі, забезпечити їх право подати пояснення на протест і суворо додержувати порядку розгляду справ за протестами. Питання про участь зазначених осіб у розгляді справи в порядку нагляду вирішує суд наглядної інстанції і якщо в цьому є необхідність, повідомляє їх у такому разі про час і місце розгляду справи. При явці у засідання суду наглядної інстанції осіб, які беруть участь у справі, без повідомлення вони можуть бути допущені до участі в розгляді справи.
8. При розгляді справ в порядку нагляду необхідно суворо додержуватись вимог ст.336 ЦПК ( 1503-06 ), що зобов'язують суд за наявними у справі і додатково поданими матеріалами перевіряти законність та обгрунтованість рішення, ухвали і постанови як в опротестованій, так і в неопротестованій частині, а так само щодо осіб, не зазначених у протесті. Не будучи зв'язаним доводами протесту, суд наглядної інстанції зобов'язаний перевірити справу в повному обсязі.
При цьому слід мати на увазі, що на підставі додаткових матеріалів судом наглядної інстанції не можуть бути визнані встановленими обставини, яких не встановив суд першої інстанції своїм рішенням. Вони можуть бути покладені в основу скасування рішення, ухвали, постанови або на підтвердження висновків суду, що випливають з досліджених судом першої інстанції доказів.
Якщо суд наглядної інстанції, розглядаючи протест на судові рішення відносно частини об'єднаних в одному провадженні вимог, не висловив міркувань про правильність судових рішень в іншій частині, прийнята ухвала або постанова не є перешкодою для розгляду тим же судом протесту і перегляду судових рішень щодо інших вимог.
9. Суди наглядної інстанції повинні мати на увазі, що рішення, ухвала, постанова, що набрали законної сили, підлягають скасуванню, якщо вони є необгрунтованими або якщо при розгляді справи допущено істотні порушення норм матеріального або процесуального права.
Зокрема, рішення не може бути визнане законним і обгрунтованим, якщо в ньому не відображено всіх обставин, що мають значення для справи, або вони з'ясовані неповно, або суд визнав їх встановленими при відсутності достатніх доказів, якщо викладені в рішенні висновки не відповідають обставинам справи, в рішенні не наведено доводів, по яких суд відхилив ті чи інші докази.
Питання про те, чи допущене порушення норм матеріального або процесуального права є істотним, слід вирішувати залежно від його характеру, потягло чи могло потягти воно неправильне вирішення справи. До істотних порушень, що тягнуть скасування рішення, зокрема, відносяться порушення закону, зазначені в ст.314 ЦПК ( 1503-06 ), порушення принципу безпосередності, усності, безперервності судового процесу, допустимості засобів доказування. Разом з тим в силу правил ст.312 ЦПК ( 1503-06 ) не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань, наприклад, порушення підсудності, окремі недоліки у викладі рішення, які не позначилися на його суті або можуть бути усунені без скасування рішення, помилкове посилання на норму права при відповідності рішення чинному законодавству.
10. Звернути увагу судів наглядної інстанції, що прийняті ними по розглянутій цивільній справі рішення повинні суворо відповідати їх повноваженням, визначеним ст.337 ЦПК ( 1503-06 ).
У тих випадках, коли судові рішення скасовуються з інших, ніж зазначені у протесті, підстав, у постанові (ухвалі) суду наглядної інстанції про скасування судових рішень зазначається, що протест задоволено частково.
Згідно з повноваженнями суду наглядної інстанції при скасуванні касаційної ухвали справа передається на новий касаційний розгляд у тому випадку, якщо касаційна інстанція допустила істотні порушення порядку провадження в справах (статті 297, 298, 300, 303-305, 307 ЦПК ( 1503-06 ), які позбавили її можливості належним чином перевірити законність та обгрунтованість рішення і доводи скарги або протесту. В інших випадках помилковості висновків касаційної інстанції, залежно від правильності рішення суду першої інстанції, касаційна ухвала скасовується або змінюється із залишенням без зміни рішення суду першої інстанції або скасовується чи змінюється разом з рішенням.
Суд наглядної інстанції скасовує судові рішення і закриває провадження в справі або залишає заяву без розгляду в тому разі, коли підстави, передбачені статтями 227, 229 ЦПК ( 1502-06 ), встановлені безспірно і їх наявність не потребує додаткової перевірки. В інших випадках при скасуванні судових рішень у зв'язку з даними про зазначені підстави справа направляється на новий розгляд по першій інстанції.
При розгляді справи в порядку нагляду не може бути змінено рішення або постановлено нове рішення, виходячи з обставин, які не були встановлені судом першої інстанції.
11. Скасовуючи рішення з винесенням нового рішення або із закриттям провадження в справі, із залишенням заяви без розгляду або задовольняючи позовні вимоги в меншому розмірі при зміні рішення, суд наглядної інстанції відповідно до ст.420 ЦПК ( 1503-06 ) своєю постановою має також вирішити питання про поворот виконання.
Якщо при перегляді судових рішень у порядку нагляду це питання не було вирішено, або провадження було закрито, або заява була залишена без розгляду судом першої інстанції після їх скасування вищестоящим судом, питання про поворот виконання вирішується за заявою сторони ухвалою суду першої інстанції (ст.421 ЦПК ( 1503-06 ).
12. Судам необхідно мати на увазі, що зміст постанови (ухвали), прийнятої в порядку нагляду, має відповідати вимогам ст.340 ЦПК ( 1503-06 ). Відповідно до ст.124 Конституції ( 254к/96-ВР ) така постанова (ухвала) ухвалюється іменем України.
Скасовуючи або змінюючи рішення, суд наглядної інстанції у своїй постанові має зазначити, в чому полягає неправильність рішення, який закон і в чому саме порушено, чим спростовуються мотиви, покладені в основу рішення, які обставини слід з'ясувати при новому розгляді справи, які докази у зв'язку з цим слід витребувати або які інші дії провести. Разом з тим у постанові не можуть даватися вказівки, що зумовлювали б наперед висновки про доведеність чи недоведеність тих чи інших обставин справи, про перевагу одних доказів перед іншими, їх достовірність, а також про те, яка має бути застосована норма матеріального права і яке рішення має бути постановлено при новому розгляді справи.
У постанові (ухвалі) зазначається про зміну судових рішень, якщо до них вносяться поправки в межах суті вирішених вимог або виключаються певні посилання, мотиви. В тому разі, коли суд наглядної інстанції вносить зміни, протилежні викладеним у резолютивній частині рішення висновкам, він зазначає у постанові (ухвалі) про скасування відповідної частини рішення.
При повторному скасуванні судового рішення і направленні справи на новий розгляд у постанові наводяться міркування щодо нового розгляду її судом, рішення якого скасовано, або вищестоящим відносно нього судом. ( Пункт 12 із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92, N 15 від 25.05.98 )
13. Судам наглядної інстанції необхідно активізувати роботу по реагуванню відповідно до ст.342 ЦПК ( 1503-06 ) окремими постановами (окремими ухвалами) на недоліки в роботі підприємств, установ, організацій і нижчестоящих судів, виявлені при розгляді цивільних справ. Гостріше реагувати на факти бюрократизму, тяганини, інші порушення законності, низький рівень культури судових процесів, порушення демократичних принципів правосуддя. У разі невжиття заходів по окремих постановах (окремих ухвалах) ставити питання про притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої ст.185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10 ). ( Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 13 від 25.12.92 )
14. Судовій колегії в цивільних справах Верховного Суду України, судам обласного рівня систематично аналізувати скарги і заяви в цивільних справах, що надходять до судів, особливо повторні, глибше виявляти причини, що викликають перегляд судових рішень в порядку нагляду, і повніше використовувати результати аналізів для усунення недоліків і вдосконалення судової діяльності. ( Пункт 14 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду N 15 від 25.05.98 )